Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/6380/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на доходи фізичних осіб.
Надіслано судом: 18.04.2025. Зареєстровано: 19.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 22.04.2025.
Дата набрання законної сили: 18.04.2025
Номер судового провадження: К/9901/50961/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		18 квітня 2025 року 
		м. Київ
		справа №826/6380/16
		адміністративне провадження № К/9901/50961/18 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А., Судді: Юрченко В.П., Хохуляк В.В.
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві 
		на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року (Cудді: Пилипенко О.Є., Глущенко Я.Б., Кузьмишина О.М.), 
		у справі № 826/6380/16 
		за позовом ОСОБА_1 
		до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві 
		про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У квітні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.11.2015 року № 0047441701, яким визначено до сплати позивачеві суму податку з доходів фізичних осіб за основним платежем у розмірі 1 016 625,03 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 254 156,26 грн (т. 1 а.с. 4-10).
		 
		Позов обґрунтовано неправомірністю висновків відповідача за результатами перевірки про отримання позивачем інвестиційного прибутку у розмірі 5 981 580,18 грн (внаслідок  продажу інвестиційного активу ТОВ «Петрівська меблева фабрика»), який підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб за основним платежем у розмірі 1 016 625,03 грн, оскільки відповідачем безпідставно не прийняті до уваги понесені позивачем витрати на його придбання у сумі  6 425 279,28 грн, що підтверджено позивачем первинними документами, а саме, статутами, протоколами зборів учасників товариства, договорами та виписками банку. Позивач стверджує, що з урахуваннях понесених ним витрат на придбання інвестиційного активу він отримав збиток у сумі 443 699,10 грн., що свідчить про неправомірне визначення до сплати сум податку з доходів фізичних осіб і штрафних санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням. 
		 
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю (т. 1 а.с. 191-196).
		 
		Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року скасовано вищенаведену постанову суду першої інстанції та прийнято нове рішення про задоволення позову (т. 2 а.с. 87-97).
		 
		Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в обґрунтування доводів якої зазначив на правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки позивачем не надано документального підтвердження понесених витрат у зв`язку з придбанням інвестиційного активу, відтак, фінансовий результат операцій з інвестиційними активами за результатами перевірки позивача складає 5981580,13 грн. і з цієї суми позивач повинен сплатити податок з доходів фізичних осіб у розмірі 1016625,03 грн.
		 
		Таких висновків відповідач дійшов з огляду на те, що надані позивачем довідки ПАТ «Креді Агріколь Банк» згідно з якими з поточного рахунку позивача внесено суму до уставного капіталу ТОВ «Петрівська меблева фабрика» в загальному розмірі 3 398 514,85 грн не можуть свідчити про перерахування коштів позивачем, оскільки з них не зрозуміло, коли саме та у якій сумі були сплачені кошти; до перевірки не надано банківських виписок по рахункам товариства і позивача, які підтверджували сплату внесків; статуту ТОВ «Петрівська меблева фабрика» на підтвердження порядку формування статутного капіталу, склад учасників і розмір часток, склад та порядок внесення ними вкладів, тощо.
		 
		Також, скаржник зазначає, що наданий позивачем акт від 06.12.2012 оцінки та приймання-передачі майна, що вноситься учасником до статутного капіталу ТОВ «Петрівська меблева фабрика», стосовно внесення ОСОБА_1 земельних ділянок за кадастровими номерами 3222485800:02:008:0019 та 3222485800:02:008:0001, яким визначено вартість ділянок у розмірі 409 475,40 грн. та 431 648,20 грн. відповідно, підписаний лише самим ОСОБА_1 та фінансовим директором товариства Шульгою Н.В., що свідчить про відсутність згоди інших учасників ТОВ «Петрівська меблева фабрика» стосовно грошової оцінки вказаних земельних ділянок.
		 
		Крім цього, в частині витрат у сумі 2 013 925,40 грн на придбання частки корпоративних прав ТОВ «Петрівська меблева фабрика» шляхом купівлі частки у статутному капіталі, відповідач посилався на відсутність будь-яких платіжних документів чи інших доказів на підтвердження здійснення розрахунків, а відтак і наявність витрат, за договором купівлі-продажу частки (корпоративних прав) від 21.03.2013. При цьому, загальна сума витрат, на які посилається позивач, становить 6 253 563,85 грн. (3 398 514,85 + 841 123,60 + 2 013 925,40 = 6 253 563,85 грн.) у той час, коли задекларована ним сума витрат на придбання інвестиційного активу становить 6 425 279,28 грн і жодних пояснень стосовно різниці вказаних сум позивачем не надано.
		Враховуючи викладене, скаржник просив суд задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду апеляційної інстанції (т. 2 а.с. 100-106).  
		 
		В надісланому на адресу відзиві на касаційну скаргу позивач просив суд відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справи, внаслідок документального підтвердження понесених витрат на придбання інвестиційного активу, які перевищують дохід від його продажу, що спростовує виникнення інвестиційного прибутку, як об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб (т. 2 а.с. 124-139).
		 
		Верховним Судом відкрито касаційне провадження у справі, закінчено підготовку справи до розгляду та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
		 
		Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
		 
		Переглянувши оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		 
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем було подано декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік, відповідно до додатку 3 до рядка 01.04 вказаної декларації - розрахунку податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, отриманих від операцій з інвестиційними активами, зазначено суму доходу, отриманого від продажу інвестиційного активу ТОВ «Петрівська меблева фабрика» 5 981 580,18 грн, суму витрат на придбання інвестиційного активу 6 425 279,28 грн, та фінансовий результат - інвестиційний збиток -443 699,10 грн (т. 1 а.с. 186).
		 
		За результатами проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб від доходів, отриманих як інвестиційний прибуток, за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, складено акт перевірки від 16.10.2015 року №1730/17-01/2536902836 з висновками про порушення позивачем вимог пп.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.163.1 ст.163, пп.164.2.9 п.164.2 ст.164, п.170.2 ст.170, п.176.1 ст.176 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб з доходу, отриманого від відчуження інвестиційних активів, у розмірі 1 016 625,03 грн (т. 1 а.с 13-21).
		 
		Судами встановлено, що перевіркою правильності визначення загального річного оподатковуваного доходу платника податків, відображеного в податковій декларації, встановлено заниження загального річного оподатковуваного доходу у 2014 р. на суму 5 981 580,18 грн, у зв`язку з не відображенням у податковій декларації суми інвестиційного прибутку. Таких висновків відповідач дійшов у зв`язку з не підтвердженням позивачем у ході перевірки задекларованих витрат на суму 6 425 279,28 грн.
		 
		Зокрема, як вбачається з акта перевірки, за результатами перевірки достовірності відображених у додатку 3 до податкової декларації відомостей щодо здійснення платником податків - фізичною особою операцій з продажу інвестиційного активу, встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу корпоративних прав (частки) від 24.07.2014 року позивач продав належну йому частку у статутному капіталі ТОВ «Петрівська меблева фабрика» у розмірі 6 425 279,28 грн., що складає 46,84% статутного капіталу громадянину Великобританії ОСОБА_2 за ціною 5822187,50 грн., факт чого підтверджено нотаріально посвідченою заявою позивача від 01.08.2014 за реєстровим №3859 про підтвердження розрахунку за договором купівлі корпоративних прав (частки). Але позивачем не задекларовано та не сплачено до бюджету суму податку на доходи фізичних осіб із цього доходу (від 5 822 187,50 грн), що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб з доходу, отриманого від відчуження інвестиційних активів, у розмірі 1016625,03 грн (т. 1 а.с. 17).
		 
		Таких висновків відповідач дійшов з огляду на те, що надані позивачем довідки ПАТ «Креді Агріколь Банк» не можуть свідчити про перерахування коштів позивачем, оскільки з них не зрозуміло, коли саме та у якій сумі були сплачені кошти; до перевірки не надано банківських виписок по рахункам товариства і позивача, які підтверджували сплату внесків; статуту ТОВ "Петрівська меблева фабрика" на підтвердження порядку формування статутного капіталу, склад учасників і розмір часток, склад та порядок внесення ними вкладів, тощо.  Крім цього, акт оцінки та приймання-передачі майна (земельних ділянок) підписаний тільки позивачем та фінансовим директором Товариства ОСОБА_3 , а до перевірки не надано документів, підтверджуючих повноваження ОСОБА_3 , а також не надано документів про передачу майна на баланс товариства і документів, підтверджуючих право власності цього товариства на земельну ділянку (т. 1 а.с. 17, 18).
		 
		Також, за результатами перевірки відповідач дійшов висновку, що договір купівлі-продажу частки (корпоративних прав) в статутному капіталі ТОВ "Петрівська меблева фабрика" від 21.03.2013 не може підтверджувати купівлю позивачем частки корпоративних прав ТОВ «Петрівська меблева фабрика» у статутному капіталі у розмірі 16,34% в учасника ТОВ - ОСОБА_4 , що складає 2 013 925,40 грн, а отже і понесення витрат, оскільки він не посвідчений нотаріально; до перевірки не надано нової редакції статуту із змінами; не надано акт прийому-передачі установчих документів, а також інших документів, що прямо чи опосередковано стосуються фінансово-господарської діяльності товариства; не надано документів, які б підтверджували проведення розрахунків з продавцем (сплата грошових коштів за придбання частки у статутному капіталі) (т. 1 а.с. 19).
		 
		На підставі висновків акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.11.2015 року №0047441701, яким позивачу, з огляду на порушення ним вимог п.163.1 ст.163, пп.164.2.9 п.164.2 ст.164, п.170.2 ст.170, п.176.1 ст.176 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем у розмірі 1 016 625,03 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції на підставі вимог п. 120.1 статті 120 ПК України у розмірі 254 156,26 грн (т.1 а.с. 11,12).
		 
		Незгода з вищенаведеним податковим повідомленням-рішенням стала підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.
		 
		Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки ОСОБА_1 документально не підтверджено понесення витрат у зв`язку із придбанням інвестиційного активу. 
		 
		Зокрема, за висновком суду першої інстанції, витрати позивача у сумі 3 398 514,85 грн на збільшення розміру статутного капіталу ТОВ «Петрівська меблева фабрика» повинні бути підтвердженими, перш за все, протоколом загальних зборів учасників товариства та зареєстрованим у встановленому порядку статутом з відповідними відомостями, яких суду не надано. Надані банківські виписки по розрахунковому рахунку, меморіальні ордери та довідка про рух коштів за висновком суду не є належними доказами понесення позивачем вказаних витрат. Також, за висновком суду першої інстанції, відсутня згода інших учасників ТОВ «Петрівська меблева фабрика» стосовно грошової оцінки земельних ділянок за кадастровими номерами 3222485800:02:008:0019 та 3222485800:02:008:0001, що вноситься учасником до статутного капіталу ТОВ «Петрівська меблева фабрика», оскільки наданий позивачем акт від 06.12.2012 оцінки та приймання-передачі майна підписаний лише самим ОСОБА_1 та фінансовим директором товариства ОСОБА_3 , а відтак надані позивачем документи не є належними доказами здійснення витрат на придбання інвестиційного активу у сумі 841 123,60 грн.
		 
		В частині витрат у сумі 2 013 925,40 грн на придбання частки корпоративних прав ТОВ «Петрівська меблева фабрика» шляхом купівлі частки у статутному капіталі, суд також констатував відсутність належних доказів понесення позивачем таких витрат з огляду на відсутність будь-яких платіжних документів чи інших доказів на підтвердження здійснення розрахунків, а відтак і наявність витрат, за договором купівлі-продажу частки (корпоративних прав) від 21.03.2013. Також, за висновком суду першої інстанції, позивачем не надано жодних пояснень в частині різниці між загальною сумою витрат, на які посилається позивач 6 253 563,85 грн. (3 398 514,85 + 841 123,60 + 2 013 925,40 = 6 253 563,85 грн.) та задекларованій ним сумі витрат на придбання інвестиційного активу (6 425 279,28 грн) (т. 1 а.с. 191-196).
		Однак суд апеляційної інстанції за результатами апеляційного перегляду справи не погодився з такими висновками суду першої інстанції та задовольняючи адміністративний позов і скасовуючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, дійшов висновку про неправомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки загальна сума документально підтверджених витрат позивача на придбання інвестиційного активу перевищує отриманий позивачем дохід від його продажу, у зв`язку з чим відсутній об`єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб. Тоді, як всі витрати і внески позивача на збільшення статутного капіталу ТОВ «Петрівська меблева фабрика» документально підтверджені наявними в матеріалах справи протоколами загальних зборів учасників товариства, Статутом Товариства в редакціях 2010-2011, 2012-2013 р., банківськими виписками по розрахунковому рахунку, меморіальними ордерами,  довідкою про рух коштів, які за висновком суду апеляційної інстанції є належними доказами понесення позивачем витрат під час поповнення власної частки у статутному капіталі ТОВ «Петрівська меблева фабрика» на суму 3 398 514 грн. 85 коп. 
		До того ж, за висновком суду апеляційної інстанції, всі учасники ТОВ «Петрівська меблева фабрика» на Загальних зборах учасників Товариства погодили внесення земельних ділянок до статутного капіталу ТОВ «Петрівська меблева фабрика» та затвердили вартість таких земельних ділянок, тобто їх оцінку, що в подальшому була вказана в акті оцінки та приймання-передачі майна від 06.12.2012, який, разом із нотаріально посвідченою заявою позивача від 06.12.20212 року є документальним підтвердженням передачі позивачем на баланс ТОВ «Петрівська меблева фабрика» земельних ділянок.
		 
		При цьому витрати позивача у сумі 2 013 925,40 грн на придбання частки корпоративних прав ТОВ «Петрівська меблева фабрика» шляхом купівлі частки у статутному капіталі у розмірі 16,34% в учасника ТОВ - ОСОБА_4 зафіксовані протоколом №7 від 21.03.2013 р. загальних зборів учасників ТОВ «Петрівська меблева фабрика» і підтверджені договором купівлі-продажу частки (корпоративних прав) від 21.03.2013 р., а також Статутом вказаного підприємства в редакції від 22.03.2013 р., відповідно до пп. 6.1.1 п.6.1 ст. 6 якого розмір вкладу позивача, його частки у Статутному капіталі ТОВ «Петрівська меблева фабрика» становив 46,84 % і складався із грошових коштів та майна на суму 6 425 279 грн. 28 коп. (т. 2 а.с. 87-97).
		 
		Колегія суддів, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з наступних підстав.
		 
		Так, у відповідності до пунктів 36.1, 36.5 статті 36 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
		 
		Згідно з пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
		 
		Об`єктом оподаткування резидента, відповідно до вимог п.163.1 ст.163 ПК України, є: 163.1.1. загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; 163.1.2. доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); 163.1.3. іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
		 
		Базою оподаткування у відповідності до пункту 164.1 статті 164 ПК України є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
		 
		У відповідності до пункту 164.2.9 пункту 164.2 статті 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
		 
		Зокрема, згідно підпункту 14.1.90 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
		 
		Особливості оподаткування інвестиційного прибутку визначені у пункті 170.2 статті 170 ПК України.
		 
		Так, відповідно до підпункту 170.2.1 пункту 170.2 статті 170 ПК України облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.
		 
		За правилами, визначеними підпунктом 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 ПК України, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами). Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.
		 
		Підпунктом 170.2.3 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу України визначено, що якщо в результаті розрахунку інвестиційного прибутку за правилами, встановленими цією статтею, виникає від`ємне значення, воно вважається інвестиційним збитком.
		 
		Підпункт 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 ПК України встановлює, що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.
		 
		Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.
		 
		Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від`ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення.
		 
		Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що до складу інвестиційного прибутку включається позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу, а до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.
		Аналогічна правова позиція щодо застосування вимог пункту 170.2 статті 170 ПК України стосовно оподаткування інвестиційного прибутку викладена також і в постановах Верховного Суду від 12.11.2020 року у справі № 826/16334/15 (адміністративне провадження К/9901/33230/18), від 27.05.2022 року у справі № 640/6721/20 (адміністративне провадження К/9901/11271/21), від 21 листопада 2023 року у справі № 826/10377/16 (касаційне провадження № К/9901/58521/18), але не виключно.
		Отже, при вирішенні питання щодо оподаткування інвестиційного прибутку, перевірці підлягають обставини наявності у позивача позитивного фінансового результату від операцій з інвестиційними активами. Аналогічна правова позиція викладена і постанові Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі № 826/9611/16 (К/9901/1430/17), але не виключно.
		Так, за результатами апеляційного перегляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що загальна сума документально підтверджених позивачем витрат на придбання інвестиційного активу   (6 253 563 грн. 85 коп) перевищує отриманий позивачем дохід від його продажу (5 981 580 грн. 18 коп), у зв`язку з чим відсутній об`єкт оподаткування податком на доходи фізичних осіб, оскільки всі витрати і внески позивача на збільшення статутного капіталу ТОВ «Петрівська меблева фабрика» документально підтверджені наявними в матеріалах справи первинними документами.
		Зокрема, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем до перевірки та до суду першої інстанції було надано копії виписок ПАТ «Креді Агріколь Банк» з рахунку ТОВ «Петрівська меблева фабрика» за період з 14.09.2009 р. по 31.12.2014 р. (т. 1 а.с. 26-89), зведені меморіальні ордери від 01.10.2009 р. та від 23.11.2010 р. (т. 1 а.с. 90), а також довідки про рух коштів по рахунку за період з 14.09.2009 р. по 31.12.2014 р. (т. 1 а.с. 93-100), які за висновком суду апеляційної інстанції є належними доказами понесення позивачем витрат під час поповнення власної частки у статутному капіталі ТОВ «Петрівська меблева фабрика» на суму 3 398 514 грн. 85 коп.
		Крім цього, колегія суддів касаційної інстанції звертає, що наявні в матеріалах справи копії виписок ПАТ «Креді Агріколь Банк» з рахунку ТОВ «Петрівська меблева фабрика» за період з 14.09.2009 р. по 31.12.2014 р. містять графи «дата операції» «сума» та «призначення платежу (внесено до статутного капіталу від ОСОБА_1 )» (т. 1 а.с. 26-89). Також, відомості про дату, суму та призначення платежу містять і наявні в матеріалах справи зведений меморіальний ордер та довідка про рух коштів по рахунку за інтервал дат (період з 14.09.2009 р. по 31.12.2014 р) (т. 1 а.с. 90, 93-100), що спростовує доводи контролюючого органу про те, що з наведених довідок неможливо встановити у якій сумі були сплачені кошти, внесені в статутний капітал товариства.
		Тоді, як за приписами частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		До того ж, відхиляючи доводи відповідача щодо не підтвердження ОСОБА_1 витрат на суму 841 123 грн. 60 коп. у зв`язку із поповненням частки у статутному капіталі ТОВ «Петрівська меблева фабрика» за рахунок внесення майна (земельних ділянок) суд апеляційної інстанції керувався наступним.
		У відповідності до наявного в матеріалах справи протоколу Загальних зборів учасників ТОВ «Петрівська меблева фабрика» № 6 від 06.12.2012 p. (т. 1 а.с. 101-102) на зборах щодо вирішення питання про збільшення статутного капіталу за рахунок передачі майна (земельних ділянок)   ОСОБА_1 були  присутні всі учасники ТОВ «Петрівська меблева фабрика», в т.ч. ОСОБА_5 та ОСОБА_4   і затверджено оцінку майна, що вноситься до статутного капіталу, а саме: вартість земельної кадастровий номер 3222485800:02:008:0019 площею 0.8917 га, - 409 475 грн. 40 коп., вартість земельної ділянки кадастровий номер 3222485800:02:008:0001 площею 0.9432 га., - 431 648 грн. 20 коп. (т. 1 а.с. 101).
		За результатами оцінки вищенаведеного Протоколу Загальних зборів учасників ТОВ «Петрівська меблева фабрика» № 6 від 06.12.2012 р., суд апеляційної інстанції встановив, що останній підписаний всіма учасниками Товариства: ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , та фінансовим директором ОСОБА_3 . До того ж, у наданому позивачем акті оцінки та приймання передачі майна, що вноситься учасником до статутного капіталу ТОВ «Петрівська меблева фабрика» від 06.12.2012 року, стосовно внесення ОСОБА_1 земельних ділянок за кадастровим номером 3222485800:02:008:0019 та 3222485800:02:008:0001 вказано вартість, яка була затверджена учасниками ТОВ «Петрівська меблева фабрика» на Загальних зборах учасників (вартість земельної кадастровий номер 3222485800:02:008:0019 площею 0.8917 га, - 409 475 грн. 40 коп., вартість земельної ділянки кадастровий номер 3222485800:02:008:0001 площею 0.9432 га., - 431 648 грн. 20 коп) (т. 1 а.с. 103).
		Крім цього, як встановлено судом апеляційної інстанції, після прийняття Протоколу Загальних зборів учасників ТОВ «Петрівська меблева фабрика» № 6 від 06.12.2012 p., з дотриманням процедури внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про зміну розміру статутного капіталу, що передбачена Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», загальними зборами учасників товариства зареєстровано Статут ТОВ «Петрівська меблева фабрика» в новій редакції. Відповідно до п.п. 6.1.1 п.6.1 ст. 6 Статуту розмір вкладу позивача його частки у Статутному капіталі TOB «Петрівська меблева фабрика» становив 30,5 % і станом на 06.12.2012 року складався із грошових коштів та майна на суму 4 184 049 грн. 78 коп. (т. 1 а.с. 105-118).
		При цьому документальним підтвердженням передачі позивачем на баланс ТОВ «Петрівська меблева фабрика» земельної ділянки кадастровий номер 3222485800:02:008:0019 вартістю 409 475 грн. 40 коп. та земельної ділянки кадастровий номер 3222485800:02:008:0001 вартістю 431 648 грн. 20 коп. є акт оцінки та приймання-передачі майна від 06.12.2012 р. (т. 1 а.с. 103) та, як встановлено судом апеляційної інстанції, нотаріально посвідчена заява позивача від 06.12.2012 р. про внесення земельної ділянки, що надавалися під час перевірки контролюючому органу.                    
		До того ж, з матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що після передачі позивачем на баланс ТОВ «Петрівська меблева фабрика» вказаних земельних ділянок право власності на них було зареєстроване в установленому законом порядку та одержано державні акти на право власності на земельну ділянку ТОВ «Петрівська меблева фабрика» (державний акт на земельну ділянку кадастровий номер 3222485800:02:008:0019 та 3222485800:02:008:0001 серія ЯЙ № 260551 та ЯЙ № 260549), копії яких наявні в матеріалах даної справи (т. 1 а.с. 119-122). Що спростовує посилання скаржника на відсутність актів на право власності на земельну ділянку за ТОВ «Петрівська меблева фабрика».
		Отже доводи касаційної скарги про відсутність згоди інших учасників ТОВ «Петрівська меблева фабрика» стосовно грошової оцінки вказаних земельних ділянок, спростовуються встановленими судом апеляційної інстанції з наявних доказів у справі, що всі учасники ТОВ «Петрівська меблева фабрика» на Загальних зборах учасників Товариства погодили внесення земельних ділянок до статутного капіталу ТОВ «Петрівська меблева фабрика» та затвердили вартість таких земельних ділянок, тобто їх оцінку, що в подальшому була вказана в акті оцінки та приймання передачі майна (т. 1 а.с. 103).
		Переходячи до доводів касаційної скарги про не підтвердження позивачем витрат на суму 2 013 925 грн. 40 коп. на придбання частки у статутному капіталі ТОВ «Петрівська меблева фабрика» ОСОБА_4 , колегія суддів зазначає наступне.
		Як встановлено судом апеляційної інстанції, на підтвердження збільшення частки позивача в статутному капіталі ТОВ «Петрівська меблева фабрика» останнім було надано Протокол Загальних зборів учасників ТОВ «Петрівська меблева фабрика» № 7 від 21.03.2013 р. (т. 1 а.с. 123-125), у відповідності до якого було прийнято рішення про відчуження ОСОБА_4 відповідно до договору купівлі-продажу частки (корпоративних прав) від 21.03.2013 р. на користь позивача своєї частки в статутному капіталі ТОВ «Петрівська меблева фабрика» у розмірі 16.34 % у сумі 2 241 229 грн. 50 коп. (т. 1 а.с. 126-128), а також Статут ТОВ «Петрівська меблева фабрика» в новій редакції від 22.03.2013 р., номер запису в ЄДРПОУ 10741050009034536 (т. 1 а.с. 129-142), відповідно до п. 6.1.1 п.6.1 ст. 6 якого розмір вкладу позивача, його частки у Статутному капіталі ТОВ «Петрівська меблева фабрика» становив 46,84 % і складався із грошових коштів та майна на загальну суму 6 425 279 грн. 28 коп. (т. 1 а.с. 134).
		Крім цього, суд апеляційної інстанції посилався на те, що у відповідності до пп. 2.1, 2.2. договору загальна договірна вартість 16,34 % корпоративних прав за цим договором становить 2 013 925 грн. 40 коп. і на день підписання договору вартість корпоративних прав, що визначена в пп. 2.1 Договору, покупець сплатив продавцю в повному обсязі, що спростовує доводи касаційної скарги про відсутність витрат за договором купівлі-продажу частки (корпоративних прав) від 21.03.2013 року.
		Доводи контролюючого органу про не надання позивачем статуту ТОВ «Петрівська меблева фабрика» на підтвердження порядку формування статутного капіталу, складу учасників і розміру часток, склад та порядок внесення ними вкладів, відхилені судом апеляційної інстанції з посиланням на наявність в матеріалах справи Статутів ТОВ «Петрівська меблева фабрика» в редакціях 2012-2013 р., затверджених загальними зборами учасників цього товариства і протоколами загальних зборів цих учасників (т. 1 а.с.105-118, 129-142). Тоді, як за висновком суду апеляційної інстанції, до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, згідно з п.2 ч.4 ст.145 ЦК України, належить внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу, що також встановлено і статтею 41 Закону України «Про господарські товариства».
		Більш того, під час судового розгляду справи в суді апеляційної інстанції, позивачем також надано: Статут ТОВ «Петрівська меблева фабрика» в редакції від 20.07.2010 року (номер запису в ЄДР 10741050002034536) і протокол №4 Загальних зборів учасників ТОВ «Петрівська меблева фабрика» від 15.11.2010 року (т. 1 а.с. 208-222); Статут ТОВ «Петрівська меблева фабрика» в редакції від 24.02.2011 року (номер запису в ЄДР 10741050004034536) і Протокол №7 Загальних зборів учасників ТОВ «Петрівська меблева фабрика» від 02.02.2011 року (т. 1 а.с. 223-239). Вказані докази прийняті судом апеляційної інстанції з посиланням на вимоги ч. 4 ст. 308 КАС України, внаслідок обґрунтування позивачем причин неможливості їх подання, тим що всі статутні документи ТОВ «Петрівська меблева фабрика» необхідно було витребувати у вказаної юридичної особи та її нових власників, з огляду на що знадобився час. 
		Неможливість прийняття наданих позивачем Статутів судом першої інстанції (2013-2014 рік) та додатково, судом апеляційної інстанції (за 2010-2011 рік) не поставлена під сумнів доводами касаційної скарги, як і не вказано про відсутність в них відомостей про склад учасників і розмір частки позивача, яка змінювалась в залежності від збільшення статутного фонду товариства, що було предметом дослідження судом апеляційної інстанції.
		Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що загальна сума витрат позивача на придбання інвестиційного активу (6 253 563 грн. 85 коп) (внесення коштів у статутний капітал, внесення майна у статутний капітал, придбання частки іншого учасника у статутному капіталі) перевищують дохід від його продажу (5 981 580 грн), що спростовує виникнення інвестиційного прибутку, як об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб. При цьому посилання відповідача в касаційній скарзі на розбіжності між загальною сумою витрат, на які посилається позивач 6 253 563,85 грн (3 398 514,85 + 841 123,60 + 2 013 925,40) задекларованій (6 425 279,28 грн), не вплинули на виникнення інвестиційного прибутку, як об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб. 
		Отже доводами касаційної скарги не спростовано правильність висновків суду апеляційної інстанції за результатами оцінки первинних документів, наданих позивачем на підтвердження задекларованих показників відсутності інвестиційного прибутку, як об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, як і не містять посилань на неправильне застосування судами норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а лише містять посилання на переоцінку доказів у справі, що у відповідності до вимог статті 341 КАС України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Отже касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.
		Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. 
		Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 №460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 341,  345,  349,  350,  355,  356,  359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.
		 
		Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року у справі № 826/6380/16, залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.
		 
		Головуючий суддя:                                                                                 І.А. Васильєва  
		 
		Судді:                                                                                                                   В.П. Юрченко
		 
		                                                                                                                  В.В. Хохуляк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...