Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 920/482/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, з них; пов’язані з правами на акції, частку у статутному капіталі.
Надіслано судом: 21.04.2025. Зареєстровано: 21.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 22.04.2025.
Дата набрання законної сили: 17.04.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 квітня 2025 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  920/482/24 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Баранець О.М. 
		 
		розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1 
		 
		на ухвалу Господарського суду Сумської області
		(суддя - Жерьобкіна Є.А.)
		від 04.12.2024
		та постанову Північного апеляційного господарського суду 
		(головуючий суддя - Пономаренко Є.Ю., судді: Барсук М.А., Кропивна Л.В.)
		від 10.02.2025
		 
		у справі № 920/482/24 
		 
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Беєве" 
		до  ОСОБА_1 
		про стягнення 254 276, 81 грн,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		1. Історія справи
		 
		1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Беєве" (далі - ТОВ "Беєве") звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до ОСОБА_1 про спонукання сторони до виконання мирової угоди, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача на його користь 254   276,81 грн.
		 
		1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач відмовляється добровільно виконувати умови мирової угоди, а примусово її виконати неможливо, оскільки виконавчою службою повернуто виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання з огляду на те, що ухвала про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначений у статті 4 Закону України "Про  виконавче провадження".
		 
		1.3. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 29.04.2024 відмовлено у відкритті провадження у справі № 920/482/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Беєве" до ОСОБА_1 про стягнення 254   276,81 гривень. 
		 
		1.4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 ухвалу Господарського суду Сумської області від 29.04.2024 у справі № 920/482/24 скасовано та передано матеріали справи № 920/482/24 на розгляд до суду першої інстанції.
		 
		1.5. Ухвалою від 09.09.2024 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №   920/482/24; призначив підготовче засідання на 02.10.2024, надав відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України; надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив відповідно до статті 166 Господарського процесуального кодексу України; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення до статті 167 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		1.6. До суду 30.09.2024 надійшов відзив відповідача. 
		 
		1.7. Клопотання про поновлення процесуального строку для подання зустрічного позову та зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до суду надійшло 14.11.2024, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з ТОВ "Беєве" 262   409,66 грн інфляційних втрат та 95   000,00 грн 3% річних. 
		 
		2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		2.1. Ухвалою Господарського суду Сумської області від 04.12.2024 у справі №920/482/24 у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку - відмовлено; повернуто зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду.
		 
		2.2. Місцевий господарський суд, повертаючи зустрічний позов суд вказав, що його подано з порушенням строку, встановленого частиною першою статті 180 Господарського процесуального кодексу України.
		При цьому, суд визнав відсутніми підстави для поновлення пропущеного строку на подання зустрічного позову.
		 
		2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 ухвалу Господарського суду Сумської області від 04.12.2024 у справі №920/482/24 залишено без змін.
		 
		2.4. Суд апеляційної інстанції зазначив, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для повернення зустрічної позовної заяви є законними та обґрунтованими. 
		 
		3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи
		 
		3.1. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Сумської області від 04.12.2024 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 у справі №920/482/24, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, якою просить оскаржувані ухвалу місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким клопотання відповідача задовольнити, поновити строк для подання зустрічного позову.
		 
		3.2. ОСОБА_1 посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, а саме: статей 118, 119, частин другої, четвертої та п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України та не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29.02.2022 у справі №500/1912/22, від 06.12.2023 у справі №918/604/23, від 30.07.2020 у справі №910/15481/17, від 19.02.2025 у справі №908/113/24, від 21.02.2025 у справі №911/3095/23.
		 
		4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд
		 
		4.1. Виходячи з положень статей 55, 129 Конституції України, застосування та використання права на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.
		 
		Реалізація конституційного права на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм Господарського процесуального кодексу України.
		 
		4.2. Стаття 46 Господарського процесуального кодексу України визначає процесуальні права та обов`язки сторін. Зокрема в пункті 3 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
		 
		4.3. Водночас, право відповідача подати зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Таке право може бути реалізоване за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред`явлення зустрічних позовів, установлених процесуальним законодавством.
		 
		4.4. Відповідно до статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. 
		 
		4.5. Частиною першою статті 180 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. 
		 
		Згідно із частиною восьмою статті 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. 
		 
		4.6. З наведеного слідує, що право на подання зустрічного позову може бути реалізовано виключно у строк, встановлений судом для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії (подібні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №910/5172/19, від 06.12.2023 у справі № 918/604/23, від 16.09.2024 у справі № 917/321/24, від 21.10.2024 у справі № 914/3445/23).
		 
		4.7. Відповідно до частини шостої статті 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
		 
		4.8. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ухвалою Господарського суду Сумської області від 09.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 920/482/24, а також встановлено відповідачу процесуальний строк для подання відзиву - 15 днів з дня отримання цієї ухвали. 
		 
		Вказана ухвала про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 14.09.2024, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення. 
		 
		Таким чином, строк для подання відзиву, а відтак і зустрічної позовної заяви, закінчився 30.09.2024.
		 
		Судами встановлено, що 30.09.2024 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву.
		 
		Проте із зустрічним позовом у цій справі відповідач звернувся лише 14.11.2024, тобто з порушенням вказаного строку.
		 
		Як на причину пропуску вказаного строку, відповідач послався на те, що подання зустрічного позову залежало від результатів розгляду касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 у справі №920/482/24. 
		 
		4.9. Відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
		 
		Згідно із статтею 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
		 
		Водночас, згідно із частиною першою    статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
		 
		4.10. З наведеної норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він поновленню. Відтак, суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим, і таким, що суперечить нормам процесуального законодавства.
		 
		У розумінні статті 86 Господарського процесуального кодексу України питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		 
		Вирішення питання про поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і поновити пропущений строк, крім випадків, передбачених    Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
		 
		Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
		 
		Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.
		 
		4.11. Суди обох інстанцій дійшли висновків, що обставина розгляду касаційної скарги жодним чином не перешкоджала відповідачу подати зустрічну позовну заяву у встановлений строк (до 30.09.2024), враховуючи при цьому дату відкриття касаційного провадження (09.10.2024).
		 
		Крім того, судами враховано, що відзив на позовну заяву було подано відповідачем у строк, отже відповідно останній мав змогу звернутися до суду також із зустрічним позовом. 
		 
		Стосовно доводів скаржника про те, що подання зустрічного позову вимагало сплати судового збору, що одночасно з оплатою судового збору за подання касаційної скарги, ставило відповідача у скрутне становище, колегія суддів зазначає про наявність у відповідача права на заявлення клопотання, при поданні зустрічного позову, про розстрочення або відстрочення сплати судового збору. 
		 
		4.12. З огляду на викладене, зважаючи на встановлені у справі обставини та доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій, приймаючи оскаржувані судові рішення, діяли відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України та у межах повноважень, передбачених процесуальним законом.
		 
		Інші доводи, що наведені скаржником у касаційній скарзі фактично зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування ухвали місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції, що, з урахуванням положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. 
		 
		Також колегія суддів звертає увагу, що повернення зустрічного позову на підставі частини шостої статті 180 Господарського процесуального кодексу України не позбавляє відповідача права звернутися до суду першої інстанції з окремим позовом про захист своїх порушених прав.
		 
		5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		5.1. Відповідно до положень частин першої та третьої статті 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
		 
		5.2. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		 
		5.3. Статтею 309 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		5.4. З огляду на встановлені судами обох інстанцій обставини справи, виходячи із доводів та вимог касаційної скарги та враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних ухвали місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції.
		 
		6. Судові витрати
		 
		6.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
		 
		Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Сумської області від 04.12.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 у справі №920/482/24 - без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню.
		 
		 
		Головуючий                                                                                                  В. Студенець
		 
		 
		Судді                                                                                                               С. Бакуліна 
		 
		 
		                                                                                                                        О. Баранець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...