Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/1845/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них; щодо припинення права користування земельною ділянкою, з них; щодо визнання незаконним акта, що порушує право користування земельною ділянкою, з них; щодо усунення порушення прав власника.
Надіслано судом: 21.04.2025. Зареєстровано: 21.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 22.04.2025.
Дата набрання законної сили: 09.04.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 квітня 2025 року 
		м. Київ
		cправа №  911/1845/23 
		 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.
		секретаря судового засідання - Дерлі І.І.
		за участю представників учасників:
		позивача - (відповідача за зустрічним позовом) - Руденко О.А. (адвокат)
		відповідача за первісним позовом - Кобець О.В. (адвокат)
		третьої особи (позивача за зустрічним позовом)- Долич О.В. (адвокат)
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПНК Пром Груп"
		на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 (у складі колегії суддів: Мальченко А.О. (головуючий), Козир Т.П., Скрипка І.М.)
		та рішення Господарського суду Київської області від 05.09.2024 (суддя Бацуца  В.М.)
		за первісним позовом Приватного підприємства "Сігма"
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПНК Пром Груп"
		третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача -  ОСОБА_1 
		про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності,
		та за зустрічним позовом третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору  ОСОБА_1 
		до Приватного підприємства "Сігма"
		про визнання відсутнім права вимоги за договором
		ВСТАНОВИВ:
		1. Короткий зміст та підстави позовних вимог
		1.1. 16.06.2023 Приватне підприємство "Сігма" (далі - ПП "Сігма", Позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом (з урахуванням заяви від 12.09.2023 про доповнення позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПНК Пром Груп" (далі - ТОВ "НПК Пром Груп", Відповідач, Скаржник) про: 
		- витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 площею 1,2928 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для виробничих потреб; 
		- скасування державної реєстрації права власності ТОВ "ПНК Пром Груп" на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1366127832224; номер запису про право власності/довірчої власності: 37423658) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; 
		- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельних ділянок із кадастровими номерами 3222410600:01:001:00046 та 3222410600:01:001:0045.
		1.2. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставними володінням та користуванням Відповідачем вищевказаним нерухомим майном, що належить Позивачу на праві власності та незаконно вибуло із його володіння, а отже безпідставним набуттям у власність та реєстрацією за Відповідачем права власності на спірний об`єкт нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. 
		Також ПП "Сігма" зазначає про набуття ним права власності на нерухоме майно за договором купівлі-продажу від 19.01.2009, що, з огляду на норми статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України, вказує на автоматичне набуття ним права власності і на земельну ділянку, на якій це майно розташовано. Тому реєстрація права власності на земельну ділянку за Відповідачем вказує на вибуття земельної ділянки з фактичного володіння Позивача, що у свою чергу є підставою для застосування до спірних правовідносин сторін норм статті 388 Цивільного кодексу України.
		1.3. 04.04.2024 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , Третя особа) подав до суду позов третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору до ПП "Сігма" про визнання відсутнім права вимоги про витребування майна (земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 площею 1,2928 га за адресою: АДРЕСА_1 ) за договором купівлі-продажу нежилих будівель від 19.01.2009 (адміністративний корпус (літ. "А") загальною площею 850,9 кв.м та виробничий корпус (літ. "Б") загальною площею 2  806,0 кв.м).
		1.4. Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує відсутністю у ПП "Сігма" будь-яких майнових прав та права вимоги щодо спірної земельної ділянки.
		2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		2.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 05.09.2024 первісний позов задоволено частково: 
		- витребувано з чужого незаконного володіння ТОВ "НПК Пром Груп" на користь ПП "Сігма" земельну ділянку з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 площею 1,2928 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; 
		- скасовано державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельних ділянок із кадастровими номерами 3222410600:01:001:00046 та 3222410600:01:001:0045. 
		2.2. Рішення суду першої інстанції мотивоване нормами статей 15, 16, 256, 257, 261, 267, 319, 321, 328, 331, 377, 386-388 Цивільного кодексу України, статей 120, 152 Земельного кодексу України, статті 75 Господарського процесуального кодексу України, а саме набуттям ПП "Сігма" за договором купівлі-продажу нежилих будівель від 19.01.2009 права власності на нерухоме майно, розміщене на спірній земельній ділянці.
		2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 апеляційні скарги ОСОБА_1 та ТОВ "НПК Пром Груп" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 05.09.2024 - без змін.
		2.4. Відповідач не погодився з такими судовими рішеннями та скористався правом на їх касаційне оскарження.
		3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
		3.1. Касаційне провадження у справі відкрито 13.03.2025 на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
		3.2. ТОВ "НПК Пром Груп" у своїй касаційній скарзі просить Суд скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 та рішення Господарського суду Київської області від 05.09.2024 повністю і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		3.3. Доводами касаційної скарги, передбаченими пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Скаржник визначив застосування судами норм права без урахування висновків Верховного Суду про їх застосування, викладених у постановах від 22.05.2024 у справі № 924/408/21, від 29.05.2024 у справі № 910/5808/20, від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16.
		3.4. У якості доводів касаційної скарги, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Скаржник посилається на неповноту дослідження судами обставин справи та зазначає про ухвалення оскаржуваних судових рішень на підставі недопустимих та недостовірних доказів, а саме копії Державного акта на право власності на спірну земельну ділянку, копії Технічного паспорта на виробничий будинок з господарськими спорудами від 2014 року, а також доводить Суду нікчемність договору купівлі-продажу нежилих будівель від 19.01.2009 з огляду на обтяження майна - предмета договору - іпотечним зобов`язанням продавця на момент його укладення.
		3.5. ПП "Сігма" у відзиві на касаційну скаргу просить Суд залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		4. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
		4.1. 19.01.2009 між Приватним підприємством "Сігма" та Закритим акціонерним товариством "Київський м`ясопереробний завод" було укладено договір купівлі-продажу нежилих будівель, а саме: адміністративний корпус під літерою "А" загальною площею 850,9 кв.м та виробничий корпус під літерою "Б" загальною площею 2  806,00 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Договір від 19.01.2009).
		Вказаний договір нотаріально посвідчено та зареєстровано в реєстрі, а також зареєстровано в Державному реєстрі правочинів за № 3307780 від 19.01.2009.
		4.2. У подальшому 06.02.2009 Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області" на підставі Договору від 19.01.2009 зареєструвало право власності ПП "Сігма" на нерухоме майно - предмет договору.
		4.3. У межах справи №   Б11/013-10 про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Київський м`ясопереробний завод" Державна податкова інспекція 02.06.2015 звернулась до Господарського суду Київської області з заявою про визнання недійсним Договору від 19.01.2009 та повернення сторін у первісний стан, який існував до укладення даного договору купівлі-продажу та визнання права власності на нежилі будівлі.
		Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.07.2015, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2018 у справі №  Б11/013-10 вказану заяву Державної податкової інспекції задоволено, визнано недійсним Договір від 19.01.2009 та повернуто сторони у первісний стан, який існував до укладення цього договору. 
		4.4. Постановою Верховного Суду у справі №Б11/013-10 від 05.07.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2018 і ухвалу Господарського суду Київської області від 08.07.2015 скасовано, а справу передано на новий розгляд до вказаного суду. 
		4.5. За результатами нового розгляду справи ухвалою Господарського суду Київської області від 11.12.2018, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019, відмовлено у задоволенні заяви Державної податкової інспекції від 02.06.2015 про визнання недійсним Договору від 19.01.2009.
		4.6. Водночас у процедурі банкрутства Закритого акціонерного товариства "Київський м`ясопереробний завод" Кваша Р.В. 21.12.2017 придбав цілісний майновий комплекс банкрута (розташований на трьох земельних ділянках, інвентаризація яких не проводилась), до складу якого, серед іншого майна, входили адміністративний корпус (літ. "А") загальною площею 850,9 кв.м, виробничий корпус (літ. "Б") загальною площею 2  806,00 кв.м та земельна ділянка з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022.
		4.7. 17.07.2020 за ТОВ "ПНК Пром Груп" зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна від ОСОБА_1 до статутного капіталу вказаного товариства. 
		4.8. 24.11.2021 на підставі Договору від 19.01.2009 приватним нотаріусом було проведено державну реєстрацію права власності за ПП "Сігма" на нерухоме майно, а саме нежилі будівлі та споруди: адміністративний корпус літ. "А" площею 850,9  кв.м, виробничий корпус літ. "Б" площею 2806,0 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
		4.9. У подальшому ТОВ "ПНК Пром Груп" було замовлено розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 на земельні ділянки із кадастровими номерами 3222410600:01:001:0046 та 3222410600:01:001:0045.
		4.10. В такий спосіб в результаті поділу спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 утворено дві нові земельні ділянки: з кадастровим номером 3222410600:01:001:0045, дата реєстрації у земельному кадастрі 19.04.2023, площа: 1,0211 га, категорія земель: землі промисловості, оборони, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, цільове призначення: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; та земельна ділянка з кадастровим номером 3222410600:01:001:0046, дата реєстрації у земельному кадастрі 19.04.2023, площа: 0,2717 га, категорія земель: землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони, цільове призначення: 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
		4.11. Водночас згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно до вказаного реєстру відомості про новоутворені земельні ділянки не внесені, тому запис про реєстрацію спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 площею 1,2928  га є чинним.
		4.12. Рішенням Господарського суду Київської області від 04.12.2020, залишеним в силі постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 та постановою Верховного Суду від 04.05.2023 у справі про банкрутство №  Б11/013-10 (911/1959/20) Позивачу відмовлено у визнанні недійсними результатів аукціону з продажу цілісного майнового комплексу ЗАТ "Київський м`ясопереробний завод" від 21.12.2017.
		При цьому Верховний Суд у постанові від 04.05.2023, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення у справі № Б11/013-10 (911/1959/20) звернувся до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, та зазначив: "подання у цій справі позову про визнання недійсними результатів аукціону не матиме наслідком ефективний захист прав позивача. Останньому слід захищати свої права іншим способом - ПП "Сігма" вправі звернутися до суду за захистом своїх прав у сфері земельних відносин та вирішити земельний спір з поточним власником спірної земельної ділянки щодо землекористування земельною ділянкою за кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 поза межами справи про банкрутство ЗАТ "Київський м`ясопереробний завод", оскільки метою та сутністю процедури банкрутства не є вирішення питання землекористування ПП "Сігма". Задоволення ж нинішнього позову фактично лише замінить контрагента ПП "Сігма" у земельних відносинах на боржника, але з урахуванням його припинення обумовить більш складний спосіб реального введення ПП "Сігма" у право володіння земельною ділянкою/земельними ділянками, відносно якої/яких у ПП "Сігма" наявний юридично значимий інтерес".
		Тобто судовими рішеннями у справі № Б11/013-10 (911/1959/20) лише встановлено, що спірна земельна ділянка була придбана ОСОБА_1 у складі цілісного майнового комплексу на аукціоні з реалізації майна банкрута. Однак, оскільки ПП  "Сігма" придбало нерухоме майно за Договором від 19.01.2009 до порушення справи про банкрутство, та оскільки вказаний договір є чинним, ПП "Сігма" має юридично значимий інтерес до спірної земельної ділянки, який має бути захищений.
		4.13. З огляду на вищевикладене та беручи до уваги, що на момент звернення ПП  "Сігма" до суду з позовом у цій справі № 911/1845/23 Відповідачем здійснено державну реєстрацію новостворених земельних ділянок в Державному земельному кадастрі, проте в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно новостворені земельні ділянки не зареєстровані, Позивач обрав саме такий спосіб захисту своїх порушених прав.
		5. Позиція Верховного Суду
		5.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників учасників, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
		5.2. Відповідно до вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Верховний Суд неодноразово зазначав, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника. Такі висновки Верховного Суду містяться у постановах, зокрема, від 17.01.2023 у справі №  910/20309/21 та від 01.05.2024 у справі №  910/9635/22. 
		5.3. Згідно зі статтею 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		За приписами статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
		Статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		За вимогами статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
		5.4. За нормами статті 377 Цивільного кодексу України (в редакції від 14.01.2009, тобто чинній на момент укладення Договору від 19.01.2009) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
		Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.
		Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
		5.5. Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України (в редакції від 14.01.2009, тобто чинній на момент укладення Договору від 19.01.2009) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
		Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
		Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
		5.6. Системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що на момент укладення Договору від 19.01.2009 вони не передбачали автоматичного переходу права на земельну ділянку під об`єктами нерухомості при переході права на них. Тобто у Позивача автоматично не виникло право власності на земельну ділянку площею 1,2928 га внаслідок придбання у власність розміщених на її частині нежилих будівель площею 3656,9 кв.м (0,36569 га).
		5.7. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, у пункті 1 Договору від 19.01.2009 зазначається, що продавець передає у власність, а покупець приймає у власність нежилі будівлі (адміністративний корпус) під літерою "A", з цегли, загальною площею 850,9 кв.м, та (виробничий корпус) під літерою "Б" з з/бетонних панелей, загальною площею 2806 кв.м, що знаходяться на земельній ділянці площею 1,2928 га за адресою: АДРЕСА_1.
		5.8. Колегія суддів звертає увагу, що спірна земельна ділянка не є предметом Договору від 19.01.2009, а саме лише зазначення у ньому про знаходження на вказаній ділянці проданих продавцем (придбаних покупцем) об`єктів нерухомості безумовно не свідчить про перехід права власності на земельну ділянку до продавця у повному обсязі. Таке обумовлення у Договорі від 19.01.2009 є не чим іншим як зазначенням адреси місця знаходження майна - предмета вказаного договору. 
		При цьому з тексту аналізованого пункту не випливає те, що предметом Договору від 19.01.2009 є земельна ділянка (повністю або частково), зокрема відсутні слова, які дозволяють ідентифікувати волю на відчуження не тільки об`єктів нерухомого майна, а і земельної ділянки, на кшталт "разом із…", "включаючи…" тощо.
		5.9. Отже, суди попередніх інстанцій помилково ототожнили вищевказане з відчуженням спірної земельної ділянки за Договором від 19.01.2009 та прийшли до помилкових висновків про набуття Позивачем права власності на вказану ділянку в повному обсязі внаслідок автоматичного переходу такого права в силу закону.
		5.10. Водночас колегія суддів враховує, що Верховний Суд у пункті 34 постанови від 04.05.2023 у справі №  Б11/013-10 (911/1959/20), на яку послалися суди у цій справі № 911/1845/23, зазначив, що станом на час формування ліквідаційної маси та реалізації майна банкрута - ЗАТ "Київський м`ясопереробний завод" вказане майно перебувало у власності боржника (у зв`язку з визнанням договору купівлі-продажу від 19.01.2009 недійсним), а тому ліквідатор правомірно включив його до складу ліквідаційної маси та здійснював його реалізацію у складі цілісного майнового комплексу на аукціоні. Земельна ділянка з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022 також правомірно включена до цілісного майнового комплексу, оскільки обліковувалась на праві приватної власності за ЗАТ "Київський м`ясопереробний завод".
		У пункті 42 цієї ж постанови Верховний Суд виснував, що сутністю спору у справі №  Б11/013-10 (911/1959/20) є спір щодо суміжного землекористування, який має бути спрямований саме у даному випадку на зменшення земельної ділянки боржника задля визначення у майбутньому режиму та розміру користування позивачем земельною ділянкою/ділянками, що розташована/розташовані під набутою позивачем нерухомістю та необхідної для її обслуговування. Тобто у кінцевому рахунку метою позивача є мета, що докорінно відмінна від мети отримання у межах процедури банкрутства найбільшої ціни при продажу включеного до ліквідаційної маси майна боржника.
		5.11. Суд також враховує, що матеріали справи не містять належних доказів права власності на спірну земельну ділянку у ЗАТ "Київський м`ясопереробний завод", продавця за Договором від 19.01.2009. Так, ПП "Сігма" до позовної заяви додано копію Державного акта на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222410600:01:001:0022, площею 1,2928 га, від 05.08.2008, який видано Закритому акціонерному товариству "Київський м`ясопереробний завод". Серія та номер Державного акта на копії не читається.
		5.12. Інші документи (дублікат Державного акта, інформація уповноважених органів з питань земельних ресурсів, витяг з Державного земельного кадастру чи Державних реєстрів тощо) у матеріалах справи також відсутні. Суд апеляційної інстанції обмежився лише констатацією того факту, що у матеріалах справи наявна копія Державного акта, а суд першої інстанції взагалі помилково зазначив "у матеріалах справи наявний Державний акт на право власності на земельну ділянку". 
		5.13. В такий спосіб Верховний Суд вказує на недотримання судами попередніх інстанцій статті 91 Господарського процесуального кодексу України, за вимогами якої письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
		Частина шоста статті 91 Господарського процесуального кодексу України імперативно встановлює, що якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
		5.14. Як вбачається з матеріалів справи, ПП "Сігма" додало до позовної заяви світлокопію Державного акта на право власності на земельну ділянку ЗАТ "Київський м`ясопереробний завод" від 05.08.2008, засвідчену власною печаткою. При цьому серія та номер документа, а також дата реєстрації в управлінні земельних ресурсів на копії бланка не читаються.
		Хоча з наданої копії Державного акта вбачається, що підставою його видачі є договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11.04.2007 № 216, проте такого договору, його належно засвідченої копії чи інформації про його реєстрацію/засвідчення матеріали справи не містять. 
		5.15. Крім того, поза увагою судів залишилося ненадання Позивачем будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження свого права на спірну земельну ділянку: рішення органів влади чи органів місцевого самоврядування, відомостей про укладені правочини тощо.
		5.16. При цьому встановлення цієї інформації, за умови її невизнання/заперечення учасниками справи, можливе у порядку та на підставі даних, передбачених чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством.
		5.17. Так Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затверджена Наказом Держкомзему №  43 від 04.05.1999 (втратив чинність), встановлювала порядок видачі та реєстрації державних актів на право власності на землю.
		Зокрема пункт 3 зазначеної Інструкції встановлював, що державні акти на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю або на право постійного користування землею видаються міськими, селищними, сільськими радами. Державна реєстрація державних актів на право власності на землю здійснюється місцевими державними органами земельних ресурсів. Забезпечення державної реєстрації державних актів, що посвідчують право приватної власності на землю, право колективної власності на землю,  право власності на землю або право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею та договорів оренди покладається на районні відділи земельних ресурсів, управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування, Київське та Севастопольське міські управління земельних ресурсів. Державні акти реєструються у Книзі записів (реєстрації) державних актів на право приватної власності на землю за встановленою формою.
		Пункт 4 Інструкції "Порядок зберігання державних актів" зобов`язує власників, землекористувачів та орендарів земельних ділянок зберігати видані їм державні акти і договори як документи періодичного використання, а також унормовує, що другий примірник державного акта або договору, а також книги їх реєстрації зберігаються у приміщеннях державних органів земельних ресурсів.
		Пунктом 5 Інструкції передбачався порядок видачі дубліката державного акта при втраті або псуванні оригіналу. Так для отримання дубліката власник втраченого (зіпсованого) державного акта на землю письмово звертається до відповідного органу, яким було видано державний акт на землю, з відповідною заявою. Уповноважений орган, яким було видано державний акт на землю, у передбаченому Інструкцією порядку розглядає  подану  заяву та приймає рішення про видачу дубліката і звертається до місцевого державного органу земельних ресурсів, де зберігається другий примірник державного акта на землю, з проханням про виготовлення дубліката втраченого (зіпсованого) державного акта на землю. Запис про видачу дубліката вноситься до відповідної Книги записів (реєстрації) з зазначенням номера та дати рішення відповідного органу про видачу дубліката і дата його видачі. У разі необхідності нотаріальне посвідчення дубліката здійснюється замовником самостійно за власні кошти. 
		5.18. Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж. Вказаний Закон передбачає підстави та способи внесення відомостей про земельні ділянки до інформаційних систем, Поземельної книги, Кадастрової карти.
		5.19. З аналізу вищевикладених норм вбачається чітке та зрозуміле врегулювання підстав видачі (отримання) державних актів на право власності на землю, порядку та способів внесення відомостей про земельні ділянки до державних реєстрів, порядку отримання (видачі) дубліката правовстановлюючого документа у разі його втрати .
		Водночас з матеріалів цієї справи № 911/1845/23 не вбачається дотримання зацікавленими особами визначеного порядку задля отримання належного правовстановлюючого документа на підтвердження права на спірну земельну ділянку, не зазначено про вжиття будь-яких заходів з метою отримання інформації з державних реєстрів (звернення з заявами до уповноважених державних органів, скерування відповідного адвокатського запиту тощо).
		5.20. Відповідно до частин третьої та четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		5.21. В такий спосіб доводи Скаржника про те, що Позивачем не доведено належними доказами факт наявності у ЗАТ "Київський м`ясопереробний завод" права на спірну земельну ділянку та, як наслідок, факт переходу такого права до Позивача внаслідок укладення Договору від 19.01.2009, знайшли своє часткове підтвердження. З матеріалів справи також не вбачається, що спірна земельна ділянка на момент укладення вказаного договору була сформована як об`єкт цивільного права. 
		Проте суди попередніх інстанцій цих доводів не врахували та прийшли до передчасних висновків.
		5.22. Водночас Верховний Суд не бере до уваги зазначених у касаційній скарзі обставин нікчемності Договору від 19.01.2009, оскільки застосування наслідків такої нікчемності не є предметом позову у цій справі № 911/1845/23, а самі лише доводи Скаржника щодо ніби то такої нікчемності не можуть слугувати підставами для скасування оскаржуваних судових рішень.
		5.23. Посилання Скаржника на безпідставність врахування судами попередніх інстанцій Технічного паспорта на виробничий будинок також не може бути підставами для задоволення касаційної скарги, оскільки вказаний доказ не був вирішальним при постановленні оскаржуваних судових рішень, а враховувався у сукупності з іншими наданими учасниками справи документами та матеріалами. При цьому доводи Скаржника щодо недійсності кваліфікаційного сертифіката експерта спростовані судом апеляційної інстанції та не є доводами касаційної скарги. 
		5.24. Обґрунтованість інших посилань Скаржника щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому касаційному провадженні Верховним Судом не оцінюється, оскільки має встановлюватися з урахуванням вищезазначених обставин наявності/відсутності правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку у сторін Договору від 19.01.2009, висновків судів щодо набуття права на земельну ділянку (її частину) у встановленому порядку, вирішення спору щодо землекористування, режиму спірної земельної ділянки з урахуванням висновків суду касаційної інстанції у справі № Б11/013-10 (911/1959/20) тощо.
		5.25. У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін. Сутність вказаного принципу розкрита у статті 13 цього Кодексу, згідно якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		5.26. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
		Верховний Суд зазначає, що за змістом частини першої статті 73, частин першої та третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).
		Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України).
		5.27. Зазначені норми господарського процесуального законодавства повною мірою не були дотримані судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних у справі рішень в контексті доводів Позивача про законність набуття ним права власності на спірну земельну ділянку.
		Натомість суди припустилися передчасних висновків про доведеність матеріалами справи наявності у Позивача права власності на земельну ділянку під придбаними ним будівлями та спорудами.
		5.28. За таких обставин Верховний Суд доходить висновку про те, що доводи касаційної скарги ТОВ "ПНК Пром Груп" знайшли своє часткове підтвердження під час касаційного перегляду справи та, як наслідок, про наявність підстав для скасування прийнятих у справі рішень судів попередніх інстанцій.
		5.29. Зважаючи на те, що суд касаційної інстанції в силу імперативних приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України позбавлений процесуальної можливості з`ясовувати та встановлювати вищевказані обставини, що мають значення для справи, а їх відсутність перешкоджає прийняттю законного та обґрунтованого рішення, колегія суддів приходить до висновку про необхідність направлення справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
		5.30. Всі зазначені Судом обставини підлягають повному та об`єктивному з`ясуванню під час нового розгляду справи, оскільки мають значення для прийняття законного рішення по суті спору.
		6. Висновки Верховного Суду
		6.1. Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
		6.2. Згідно з частинами першою, другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		6.3. За змістом частини третьої статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
		6.4. Ураховуючи викладене та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційна скарга ТОВ "ПНК Пром Груп" підлягає задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду. 
		6.5. Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо дослідити наявні у справі докази і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством прийняти відповідне рішення.
		7. Розподіл судових витрат
		7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд 
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПНК Пром Груп" задовольнити.
		2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 та рішення Господарського суду Київської області від 05.09.2024 скасувати, а справу №   911/1845/23 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                В. Зуєв
		 
		Судді                                                                                          І. Берднік
		 
		         І. Міщенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...