Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 148/234/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 22.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 23.04.2025.
Дата набрання законної сили: 16.04.2025
Номер судового провадження: 51-95км25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022020180000210

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		16 квітня 2025 року
		м. Київ
		справа № 148/234/23
		провадження № 51-95 км 25
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                               ОСОБА_1 ,
		суддів                                         ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання     ОСОБА_4 , 
		прокурора                                    ОСОБА_5 ,
		захисника                                   ОСОБА_6 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 27 серпня 2024 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 04 грудня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022020180000210, за обвинуваченням
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тульчин Вінницької області, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 27 серпня 2024 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
		Початок строку відбування покарання ухвалено рахувати з дня затримання ОСОБА_7 на виконання вироку.
		Запобіжний захід до набирання законної сили вироку відносно ОСОБА_7 ухвалено не обирати.
		Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, речових доказів та процесуальних витрат.
		Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 04 грудня 2024 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 залишено без змін. 
		За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_7 визнаний винуватим у тому, що він 02.08.2022, близько 17 год 30 хв., керуючи технічно справним автомобілем марки «MAZDA» моделі «СХ-7», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_8 , рухався по вул. Менделєєва в напрямку вул. М. Леонтовича у м. Тульчин Вінницької області.
		Рухаючись по вказаній дорозі водій ОСОБА_7 під`їхав до нерегульованого нерівнозначного перехрестя та почав здійснювати виїзд на вул. М. Леонтовича, повертаючи ліворуч, а саме з другорядної на головну дорогу, при цьому не врахував дорожньої обстановки і під час зміни напрямку руху не переконався, що вказаний маневр автомобіля буде безпечним, не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, та водночас не виконавши вимоги дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху (Дати дорогу), виїхав із другорядної дороги по 
		вул. Менделєєва на головну дорогу вул. М. Леонтовича м. Тульчин не надавши дороги транспортним засобам, які рухались по головній дорозі, в результаті чого допустив зіткнення з мотоциклом марки «BMW» моделі «F800R», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_9 , який рухався по належній смузі руху вул. М. Леонтовича в м. Тульчин в напрямку с. Копіївка Тульчинського району Вінницької області. Вищевказаними діями   ОСОБА_7 допустив порушення вимог п.п. 10.1, 16.11 та дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху, у зв`язку із чим відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої водій вказаного мотоцикла ОСОБА_9 отримав тяжкі тілесні ушкодження по критерію небезпеки для життя в момент заподіяння.
		З технічної точки зору причиною виникнення події даної ДТП стала невідповідність дій водія автомобіля марки «MAZDA» моделі «СХ-7», реєстраційний номер 
		НОМЕР_1 , ОСОБА_7 вимогам п. 10.1, 16.11 та дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить оскаржувані судові рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи свої доводи зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінки показанням свідків в судовому засіданні ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_8 , які вказали місце зіткнення транспортних засобів на полосі руху ОСОБА_7 , який закінчив маневр. Саме водій ОСОБА_9 порушив правила дорожнього руху та виїхав на великій швидкості, перетнувши суцільну осьову лінію, на зустрічну смугу руху, де закінчив маневр водій ОСОБА_7 та здійснив зіткнення з автомобілем останнього. 
		Також, судом першої інстанції не враховано, що слідчий експеримент з ОСОБА_9 від 07.11.2022 є недопустимим доказом, оскільки проведений з використанням моторолера, а не мотоцикла відповідної марки, що свідчить про неправильність даних отриманих за результатами його проведення; висновки експертиз № СЕ-19/102-22/13382-IT/5890/5891/22-21 від 30.11.2022 та 
		№ СЕ-19/102-22/15101-IT 6484/6485/22-21 від 30.11.2022 виконані на неперевірених і не об`єктивних даних та ґрунтуються лише на показаннях ОСОБА_9 ; експертизи проведені без долучення фотознімків з місця ДТП, без проведення слідчого експерименту, без встановлення швидкості руху мотоцикла, детального механізму ДТП, причин падіння мотоцикла на правий борт, з`ясування дійсних траєкторій руху обох транспортних засобів на підставі слідової інформації, яка відноситься до дорожньо-транспортної пригоди і встановлення технічної спроможності версій водіїв-учасників на підставі повного механізму вказаної пригоди. 
		Крім цього стверджує, що після виходу із нарадчої кімнати колегією суддів оголошено ухвалу про залишення без задоволення апеляційної скарги прокурора, а вироку місцевого суду - без змін. Про відмову прокурора від апеляційної скарги та закриття апеляційного провадження за вказаною скаргою сторона захисту довідалася лише після отримання копії ухвали Вінницького апеляційного суду від 04.12.2024.
		Не погоджуючись із касаційною скаргою потерпілий ОСОБА_9 подав заперечення, у яких, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просить оскаржувані судові рішення залишити без зміни.
		Позиції учасників судового провадження
		У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу.
		Прокурор просила оскаржувані судові рішення залишити без зміни.
		Від потерпілого ОСОБА_9 та його представника - адвоката ОСОБА_13 надійшла заява про проведення касаційного розгляду без їх участі в порядку письмового провадження.
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		За частиною 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. 
		Відповідно до приписів ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Отже, виходячи з наведених положень процесуального закону суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставами для перегляду судових рішень у касаційному порядку. Під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
		За результатами перевірки судових рішень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
		Відповідно до вимог ч. 3 ст. 370, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України вказані висновки ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджено доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом згідно зі ст. 94 цього Кодексу. Зміст встановлених обставин і доказів докладно наведено у вироку.
		Висновок про доведеність винуватості ОСОБА_7 , зважаючи на заперечення останнім своєї вини, суд першої інстанції зробив на підставі ретельного аналізу й оцінки досліджених доказів, зокрема, показань свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_14 , а також потерпілого ОСОБА_9 ; протоколу огляду місця події від 02.08.2022 зі схемою ДТП та фототаблицею до нього; оптичного диску з відео та фото файлами наданими ОСОБА_9 , на якому зафіксовані слідова інформація на місці ДТП та отримані потерпілим ушкодження; протоколах проведення слідчих експериментів зі свідком ОСОБА_7 від 27.10.2022 та з потерпілим ОСОБА_9 від 07.11.2022; висновках експерта № СЕ-19/102-22/11624-ІТ від 28.09.2022 та № 152 від 14.10.2022; висновку додаткової комісійної судової автотехнічної, транспортно-трасологічної експертизи № СЕ-19/102-22/15101-ІТ/6484/6485/22-21 від 30.11.2022; висновку комісійної судової автотехнічної, транспортно-трасологічної експертизи № СЕ-19/102-22/13382-ІТ/5890/5891/22-21 від 30.11.2022.
		Вказаний висновок місцевого суду був предметом перевірки апеляційного суду і мотивовано визнаний таким, що відповідає доказам, зібраним у встановленому законом порядку, дослідженим у судовому засіданні, належно оцінених судом, і є обґрунтованим, з чим погоджується і суд касаційної інстанції.
		Згідно зі ст. 17 КПКУкраїни особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, 
		доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, 
		і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлених під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у його вчиненні.
		Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
		В рішенняхсудів попередніх інстанцій наведено переконливі аргументи, чому вони визнали обвинувачення доведеним поза розумним сумнівом, та чому не взяли до уваги те пояснення події, що надала сторона захисту.
		З урахуванням викладеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів та вважає, що поза розумним сумнівом винуватість  ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України доведена допустимими й достатніми доказами.
		При цьому місцевий суд дотримався вимог ст. 22, ч. 1 ст. 337 КПК України щодо змагальності сторін, рівності прав на збирання та подання доказів і судового розгляду в межах висунутого обвинувачення.
		Виконуючи законодавчі приписи, судом першої інстанції досліджено докази сторони захисту щодо відсутності вини ОСОБА_7 , та наведені відповідні доводи щодо їх спростування, зокрема, суд послався на показання потерпілого 
		ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_14 , які у судовому засіданні пояснили, що зіткнення відбулося, оскільки автомобіль іномарка (мінівен Ford Transit Connect), що повертав праворуч з головної дороги на 
		вул. Менделєєва (другорядну дорогу), перекрив видимість автомобілю «MAZDA» під керуванням обвинуваченого, який виїжджав з другорядної дороги на головну. Коли мотоцикліст порівнявся з іномаркою, яка повертала праворуч, інтервал між мотоциклом та мінівеном був близько 0,5 метра, при цьому мотоцикліст рухався у своїй смузі руху, а водій «MAZDA» здійснив маневр лівого повороту на смугу руху мотоцикла не помітивши його, в результаті чого і відбулося зіткнення.   
		Також свідки пояснили, що після зіткнення автомобіль «MAZDA» продовжив рух до бордюру до повної зупинки, що не заперечував сам обвинувачений, при цьому останній посилався на те, що зіткнення відбулося на зустрічній полосі руху для мотоцикла на відстані 1,5 м від правого бордюру по ходу руху автомобіля «MAZDA», що також спростовується висновком судової комісійної судової автотехнічної, транспортно-трасологічної експертизи № СЕ-19/102-22/13382-ІТ/5890/5891/22-21 від 30.11.2022 та план-схемою ДТП виготовленої експертами про те, що зіткнення автомобіля «Mazda СХ-7», р.н. НОМЕР_3 , з мотоциклом «BMW F800R», р.н. НОМЕР_4 , відбулось на проїзній частині вул. Леонтовича м. Тульчин в межах середини проїзної частини, перед початком подряпин асфальтного покриття, зображеного на план-схемі огляду місця ДТП під № 6, при чому на час зіткнення автомобіль «Mazda СХ-7» не залишав смугу руху мотоцикла «BMW F800R», а також висновком додаткової комісійної судової автотехнічної, транспортно-трасологічної експертизи № СЕ-19/102-22/15101-ІТ/6484/6485/22-21 від 30.11.2022, згідно якої в заданій дорожній обстановці, при технічних параметрах, які містяться в постанові про призначення експертизи та матеріалах кримінального провадження, з технічної точки зору першочерговою причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди являються дії водія «Mazda СХ-7», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_7 , що не відповідали вимогам п. п. 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху, та вимогам дорожнього знаку 2.1 (Дати дорогу), які є необхідною умовою виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди (т. 2 а. п. 2-7, 12-23).
		Крім цього, критично віднісся місцевий суд до показань свідків: ОСОБА_8 в частині того, що обвинувачений на автомобілі вже виїхав на свою полосу руху, коли від лікарні на великій швидкості їхав мотоцикл, який обганяючи два автомобіля, а саме ВАЗ 2104 та іномарку, яка ще не повернула, допустив зіткнення з правою частиною автомобіля обвинуваченого на його полосі; 
		ОСОБА_15 про те, що перебуваючи у альтанці біля магазину на перехресті вулиць Менделєєва та Леонтовича побачив як рухався мотоцикл по зустрічній полосі руху, оскільки обганяв два автомобіля, один з яких іномарка повертала на вул. Менделєєва; ОСОБА_10 щодо того, що обвинувачений пересвідчився у відсутності перешкод з права та зліва, після чого здійснив поворот наліво, та коли виїхав на свою смугу руху відразу відбулося зіткнення з мотоциклом, який рухався на дуже великій швидкості, в праву частину автомобіля «MAZDA». На їх спростування суд послався: на висновок судової комісійної судової автотехнічної, транспортно-трасологічної експертизи № СЕ-19/102-22/13382-ІТ/5890/5891/22-21 від 30.11.2022 з  план-схемою ДТП, згідно яких зіткнення автомобіля «Mazda СХ-7»  з мотоциклом «BMW F800R» на проїзній частині вул. Леонтовича в м. Тульчин в межах середини проїзної частини, при чому на час зіткнення автомобіль «Mazda СХ-7» не залишав смугу руху мотоцикла «BMW F800R»; висновок додаткової комісійної судової автотехнічної, транспортно-трасологічної експертизи 
		№ СЕ-19/102-22/15101-ІТ/6484/6485/22-21 від 30.11.2022, а також показання свідків - очевидців ДТП ОСОБА_11 та ОСОБА_14 , які вказали, що ДТП відбулося на полосі руху мотоцикліста.
		Враховано й те, що свідок ОСОБА_8 являється батьком обвинуваченого, а свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_10 знаходяться в дружніх відносинах з ОСОБА_7 та його батьком, оскільки з останнім раніше працювали разом, розцінивши  такі показання як намагання допомогти обвинуваченому уникнути кримінальної відповідальності.
		Оцінюючи висновок експерта ОСОБА_16 № 1-04/23 від 03.04.2023 щодо відсутності в діях водія ОСОБА_7 невідповідностей вимогам правил дорожнього руху, місцевий суд вказав, що 06.03.2023 до ТОВ «Столичне Бюро Судових Експертиз» надійшло клопотання адвоката ОСОБА_6 з проханням провести дослідження обставин і механізму ДТП по кримінальній справі 
		№ 12022020180000210. Разом з заявою на цифровому носії надані матеріали кримінального провадження в двох томах (1 том 289 фото та 2 том 81 фото), 
		2 відео та 20 фото з місця пригоди, чотири відеофайли одночасних допитів учасників ДТП. Адвокат ОСОБА_6 вступив у справу у якості захисника обвинуваченого ОСОБА_7 17 травня 2023 року, згідно ордеру серія 
		АІ № 1386150 та договору про надання правової допомоги від 05.03.2023. Сторона обвинувачення 21.06.2023 надала суду письмові докази для дослідження у судовому засіданні на 121 аркушах. 
		Таким чином, суду першої інстанції не вдалося встановити, які саме матеріали в двох томах (1 том 289 фото та 2 том 81 фото), 2 відео та 20 фото з місця пригоди, чотири відеофайли одночасних допитів учасників ДТП було надано експерту для проведення експертизи на наступний день після підписання угоди з обвинуваченим, а саме 06.03.2023, оскільки у судовому засіданні захисник 
		ОСОБА_6 такої кількості для безпосереднього дослідження у судовому засіданні фото та відео файлів суду не надав.
		Також судом зазначено, що експерт ОСОБА_16 при проведенні експертизи не ознайомлювався з матеріалами кримінального провадження, відповідних клопотань суду не надавав, при цьому вказаний експерт безпосередньо візуально транспортні засоби не досліджував, ушкодження не встановлював та по фотокарткам вказав, що кут між поздовжніми осями транспортних засобів в момент їх зіткнення був інший ніж зазначений у висновках комісійних судових автотехнічних, транспортно-трасологічних експертиз.
		Разом з тим, місцевим судом в якості належного доказу наявності невідповідності дій водія ОСОБА_7 вимогам п. п. 10.1, 16.11 та дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху, взято саме висновки комісійної судово-автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи від 30.11.2022 за № СЕ-19/102-22/13382-ІТ/5890/5891/22-21 та додаткової комісійної судово-автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи від 30.11.2022 року за № СЕ-19/102-22/15101-ІТ/6484/6485/22-21, оскільки ці висновки відповідають встановленим обставинам, були складені з урахуванням обсягу вихідних даних в частині визначення механізму розвитку дорожньо-транспортної події, місця зіткнення транспортних засобів та узгоджуються із дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема, показаннями свідків - очевидців ДТП ОСОБА_11 та ОСОБА_14 .
		Крім того, у судовому засіданні були допитані експерти ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , які пояснили, що показання водія автомобіля «Mazda СХ-7» ОСОБА_7 не взяті до уваги, оскільки вони в частині місця зіткнення є технічно не достовірними та не відповідають слідовій інформації залишеній під час ДТП транспортними засобами, яка  зафіксована на план-схемі огляду місця ДТП, тому й відомості щодо швидкості та режиму руху автомобіля не можуть буди прийнятими для проведення дослідження. 
		Щодо визначення швидкості руху мотоцикла «BMW F800R» та автомобіля «Mazda СХ-7» перед зіткненням, експерти пояснили, що для визначення швидкості руху транспортних засобів необхідні сліди гальмування (юзу) коліс, а враховуючи, що на місці зіткнення слідів гальмування немає, тому визначити експертним розрахунковим шляхом швидкість руху транспортних засобів не видається можливим.
		При цьому експерт ОСОБА_19 в судовому засіданні також вказав, що шляхом співставлення на рівній площадці пошкоджень, які зафіксовані на кузові автомобіля «Mazda СХ-7», та пошкоджень мотоцикла «BMW» було отримано розташування транспортних засобів при ДТП та була зроблена схема, якою встановлено кут розташування автомобіля та мотоцикла в момент ДТП, що зафіксовано на зображенні 27-32 експертизи. Потім було досліджено сліди з місця пригоди, зазначені на план-схемі огляду місця ДТП, зокрема, дугоподібне пошкодження асфальтного покриття, в районі середини якого наявні сліди контактування бічною частиною мотоцикла з асфальтним покриттям, а потім з бордюрним каменем на узбіччі. Дугоподібне пошкодження на асфальті вказує на те, що при ударі автомобіль частково зсунув мотоцикл і дані пошкодження на асфальті залишені саме мотоциклом, оскільки деталі підвіски авто неушкоджені і значно вище від дорожнього покриття. Від цього дугоподібного пошкодження почалися розвиватися події, а саме мотоцикл впав на бік та переміщався юзом по асфальту зі швидкістю 34.1-35.2 км/год. Зіткнення відбулося в межах середини проїзної частини дороги в полосі руху мотоцикла, при цьому при зіткненні автомобіль розташовувався на смузі руху мотоцикла та повністю її перекривав, якби зіткнення відбулося на смузі зустрічного руху, то мотоцикл вдарився у двері автомобіля.
		З огляду на викладене, колегією суддів порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами кримінального провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їх належність та допустимість, з урахуванням положень статей 85, 86, 87 КПК України.
		Дослідивши зібрані у кримінальному провадженні докази, надавши кожному з них оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов належного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
		Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що суд першої інстанції дослідив їх не повністю або з порушеннями, і може (але не зобов`язаний) дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
		Тобто для повторного дослідження судом апеляційної інстанції обставин, установлених під час кримінального провадження, кримінальний процесуальний закон визнає наявність (сукупність) як відповідного процесуального приводу (клопотання учасника судового провадження), так і однієї із закріплених у законі умов (неповнота дослідження зазначених обставин або наявність певних порушень у ході їх дослідження), які можна розглядати як фактичну підставу для такого дослідження.
		При цьому сама лише незгода учасника судового провадження з оцінкою певних конкретних доказів не може слугувати підставою для їхнього обов`язкового повторного дослідження.
		Відмова ж у задоволенні клопотання, за відсутності аргументованих доводів щодо необхідності повторного дослідження доказів у справі, не свідчить про порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону або неповноту судового розгляду.
		Як убачається з досліджених матеріалів кримінального провадження, ухвалою від 04.12.2024 Вінницький апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів у порядку ч. 3 ст. 404 КПК України, оскільки сторона захисту не навела доводів на обґрунтування того, що докази досліджено місцевим судом неповністю або з порушеннями, а тому суд обмежився аналізом доказів, безпосередньо сприйнятих судом першої інстанції, за результатами чого погодився з їх оцінкою.
		У обґрунтування апеляційним судом зазначено про відсутність підстав для повторного допиту потерпілого та свідків, оскільки захисником не наведено жодних доводів, що показання вказаних осіб, які були допитані в судовому засіданні, відображені у судовому рішенні неповно або неправильно, а також, що під час допиту зазначених осіб сторона захисту не скористалась правом задати додаткові запитання щодо обставин, які, на її переконання, істотно впливають на вирішення питання про винуватість ОСОБА_7 .
		Стосовно призначення повторної експертизи судом обґрунтовано зазначено, що призначення повторної чи додаткової експертизи під час судового провадження можливе лише за умови, коли надані сторонами кримінального провадження висновки експертів не узгоджуються з фактичними даними, отриманими під час судового розгляду, проте такі обставини стороною захисту не наведено.
		Щодо доводів про необхідність надання доручення органу досудового розслідування про проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого, потерпілого та свідків, суд зазначив, що за змістом ч. 1 ст. 240 КПК України метою такої слідчої дії є перевірка і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. У поданому захисником клопотанні не вказано, для уточнення і перевірки яких відомостей необхідно провести зазначену слідчу дію. 
		Суд апеляційної інстанції ретельно перевірив та належно оцінив доводи сторони захисту щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, неповноти судового розгляду, недопустимості доказів та необхідності закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_7 за недоведеністю його винуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, при цьому зазначив, що зазначені доводи повною мірою спростовані показаннями потерпілого, свідків й іншими доказами, які у сукупності і взаємозв`язку обґрунтовано визнані місцевим судом достатніми для висновку про доведеність обвинувачення поза розумним сумнівом, незважаючи на те, що ОСОБА_7 у судовому засіданні своєї провини не визнав, при  цьому наведені достатні мотиви прийнятого рішення.
		Щодо доводів касаційної скарги в частині недопустимості даних, отриманих в ході проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_9 , які є аналогічними доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з того, що з огляду на положення ст. 240 КПК України така слідча дія проводиться з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
		Як обґрунтовано зазначено апеляційним судом, із дослідженого місцевим судом протоколу слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_9 установлено, що під час його проведення дійсно використовувався скутер, а не мотоцикл марки «BMW» моделі «F800R» (т. 1 а. п. 244-248). За змістом і завданням такої слідчої дії як слідчий експеримент необхідно максимально відтворити саме ту обстановку, яка існувала на момент вчинення кримінального правопорушення. Однак така вимога має істотне значення виключно у тому випадку, коли під час проведення цієї слідчої дії установлюється видимість об`єктів з урахуванням особливостей засобів освітлення того чи іншого транспортного засобу (фари) і у такому випадку використання іншого (відмінного) транспортного засобу може призвести до спотворення дійсних даних. Проте, у ході проведення слідчого експерименту 07.11.2022 такі вихідні дані не перевірялись, натомість визначалось виключно положення транспортного засобу щодо інших елементів дороги. У такому випадку використання іншого транспортного засобу - скутера, замість мотоцикла, очевидно не призводить до отримання недостовірних відомостей, що вказує на необґрунтованість доводів сторони захисту з наведених підстав.
		На думку колегії суддів, апеляційний суд дійшов мотивованого висновку про належність та допустимість висновків експертів № СЕ-19/102-22/11624-ІТ від 30.11.2022 та № СЕ-19/102-22/15101-ІТ/6484/6485/22-21 від 30.11.2022, оскільки у розпорядження експертів були надані усі матеріали кримінального провадження, а вихідні дані, зазначені у постановах про призначення експертиз, відповідали фактичним обставинам, зазначеним у процесуальних документах - протоколі огляду місця події, протоколах слідчого експерименту, огляді транспортних засобів та показаннях свідків, тому доводи касаційної скарги в цій частині є неспроможними.
		Крім цього, як слідує із технічного запису апеляційного розгляду, обвинувачений   ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_6 були присутні у судовому засіданні 04.12.2024, в якому після виходу з нарадчої кімнати колегією суддів було оголошено резолютивну частину оскаржуваної ухвали, у змісті якої зазначено про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокурора у зв`язку з відмовою прокурора від апеляційної скарги. Таким чином, доводи скарги захисника про протилежне є надуманими, оскільки не узгоджуються з дослідженими матеріалами кримінального провадження. 
		З урахуванням викладеного Верховний Суд вважає, що вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду є належно вмотивованими й обґрунтованими, за змістом відповідають вимогам статей 370, 419 КПКУкраїни, серед іншого у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися, постановляючи судові рішення.
		На думку колегії суддів, призначене  ОСОБА_7 покарання є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення й попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним статтями 50, 65 КК України.
		Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, тому касаційну скаргу сторони захисту необхідно залишити без задоволення, а постановлені щодо ОСОБА_7 судові рішення - без зміни.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Вирок Тульчинського районного суду Вінницької області від 27 серпня 2024 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 04 грудня 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в його інтересах - без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.      
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                 ОСОБА_2                            ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...