Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 331/2385/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші кримінальні правопорушення проти здоров'я населення; Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 22.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 23.04.2025.
Дата набрання законної сили: 08.04.2025
Номер судового провадження: 51-5726км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42018080000000245

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 квітня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 331/2385/19
		провадження № 51-5726 км 23
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати 
		Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
		головуючого судді                                   ОСОБА_1 ,
		суддів:                                                          ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                  ОСОБА_5 ,
		у режимі відеоконференції:
		захисника                                                   ОСОБА_6 ,
		засудженого                                              ОСОБА_7 
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого на вирок Дніпровського апеляційного суду від 31 липня 2024 року, яким 
		ОСОБА_7 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
		уродженця та мешканця 
		АДРЕСА_1 ,
		засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Жовтневий районний суд м. Запоріжжя вироком від 13 квітня 2023 року визнав ОСОБА_7 невинуватим та виправдав у зв`язку із недоведеністю вчинення ним злочинів, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК. 
		Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався в тому, що він, будучи особою, яка тривалий час займала посади у правоохоронних органах, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, з метою подальшого збуту, у невстановленої особи незаконно придбав психотропну речовину - метамфетамін. 
		13 листопада 2018 року приблизно о 19 год ОСОБА_7 , знаходячись у м. Запоріжжя на задньому пасажирському сидінні автомобіля «ЗАЗ-Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 , незаконно збув ОСОБА_8 за 600 грн частину цієї психотропної речовини - 0,1282 г метамфетаміну, яку згодом останній добровільно видав працівникам правоохоронних органів. 
		04 грудня 2018 приблизно о 15:40, без значного розриву в часі, ОСОБА_7 , знаходячись на території свого домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , незаконно збув ОСОБА_8 за 500 грн психотропну речовину - метамфетамін, загальною масою 0,62 г (у двох зіп-пакетах), які останній добровільно видав працівникам правоохоронних органів. 
		Крім того, ОСОБА_7 за невстановлених під час досудового слідства обставин, повторно, без мети збуту для власного вживання, незаконно придбав у невстановленої особи психотропну речовину - метамфетамін, загальною масою 0,1754 г (у п`яти зіп-пакетах), яку незаконно зберігав за місцем свого мешкання ( АДРЕСА_1 ) до часу їх виявлення та вилучення працівниками поліції під час санкціонованого обшуку, проведеного в період часу з 17:34 04 грудня 2018 року до 00:38 05 грудня 2018 року.
		31 липня 2024 року Дніпровський апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 307 КК невинуватим та виправдування, та ухвалив новий вирок, яким визнав обвинуваченого за цією нормою закону винним та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
		На підставі ст. 75 КК звільнив ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 цього Кодексу.
		Стягнув із ОСОБА_7 на рахунок держави судові витрати за проведення судових хімічних експертиз: № 7-2308 від 19 листопада 2019 року, в сумі 572 грн, № 7-2555 від 29 листопада 2019 року, в сумі 572 грн.
		В іншій частині вирок суду залишив без зміни.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		Засуджений, не погодившись із вироком суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати, кримінальне провадження за ч. 1 ст. 307 КК стосовно нього закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). 
		Свої вимоги засуджений мотивує тим, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи вирок суду першої інстанції в частині його виправдування за ч. 1 ст. 307 КК: 
		- в порушення приписів ч. 1 ст. 23, ст. 404 КПК, не допитавши безпосередньо свідка ОСОБА_8 , надав його показанням іншу (протилежну) оцінку, ніж ту, яку дав місцевий суд;
		- не здійснив належної оцінки доказам щодо наявності провокації в діях правоохоронного органу;
		- не зважив на те, що надані стороною обвинувачення докази не підтверджують його причетність до збуту психотропних речовин 13 листопада та 04 грудня 2018 року; 
		- залишив поза увагою те, що відомості про можливу злочинну діяльність 13 листопада та 04 грудня 2018 року, як нові виявлені кримінальні правопорушення, не були внесені до Єдиного реєстру досудового розслідування (далі - ЄРДР);
		- не врахував того, що в матеріалах кримінального провадження до 31 жовтня 2018 року відсутні постанови про призначення групи слідчих та прокурорів у кримінальному провадженні № 42018080000000245, а відтак усі проведені слідчі дії та негласні слідчі (розшукові) дії (далі - НСРД) є недопустимими доказами;
		- не зважив на те, що протоколи НСРД були складені з порушенням вимог ч. 3 ст. 252 КПК, а також протокол огляду місця події від 13 листопада 2018 року та висновок експерта № 7-2555 від 29 грудня 2018 року складені з порушенням кримінального процесуального закону. 
		Від прокурора на касаційну скаргу засудженого надійшли письмові заперечення, в яких він, зазначивши відповідні обґрунтування, просив скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни.
		Позиції учасників судового провадження
		Засуджений та його захисник підтримали доводи касаційної скарги, просили її задовольнити.
		Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив залишити вирок суду апеляційної інстанції без змін.
		Мотиви Суду
		Положеннями ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Висновки суду щодо визнання ОСОБА_7 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК, та його виправдання у зв`язку із недоведеністю вчинення ним цього злочину в касаційному порядку не оспорюються, тому судове рішення в цій частині Судом не переглядається. 
		У поданій касаційній скарзі засуджений покликається, зокрема, на істотне порушення приписів кримінального процесуального закону при розгляді кримінального провадження стосовно нього судом апеляційної інстанції.
		Істотне порушення вимог кримінального процесуального закону відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції.
		Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Відповідно до ч. 2 ст. 420 КПК вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків, він має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Статтею 370 КПК встановлено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Для постановлення такого судового рішення суд апеляційної інстанції з дотриманням визначеної главою 31 КПК процедури повинен перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості (це передбачає оцінку оскарженого судового рішення на відповідність нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам провадження та дослідженим у судовому засіданні доказам), яке також повною мірою відповідатиме вимогам статей 370, 419, 420 цього Кодексу.
		При цьому така перевірка має бути зроблена із додержанням усіх вимог чинного законодавства, об`єктивно, неупереджено, а її результатом має бути законне та справедливе вирішення поданих апеляційних скарг для реалізації прав кожного на справедливий суд і перевірку законності й обґрунтованості оскаржених рішень суду першої інстанції.
		Одночасно для виконання завдань, визначених у ст. 2 КПК, суд апеляційної інстанції повинен вжити всіх передбачених кримінальним процесуальним законом засобів, у тому числі в певних випадках, дослідити докази, що містяться у матеріалах кримінального провадженні, у порядку, встановленому ч. 3 ст. 404 КПК.
		У певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
		Якщо в суді апеляційної інстанції постає питання про встановлення певного факту в інший спосіб, ніж це було здійснено у суді першої інстанції, тоді з огляду на принцип безпосередності дослідження доказів повнота дослідження доказів щодо цього факту має бути забезпечена у повному обсязі, що означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним усіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису та відеозапису тощо.
		Колегія суддів уважає, що суд апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 дотримався не в повній мірі цих вимог кримінального процесуального закону.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, допитавши обвинуваченого, свідка ОСОБА_8 , дослідивши письмові докази та надавши їм оцінку в сукупності, дійшов висновку про недоведеність причетності ОСОБА_7 до вчинення злочинів, передбачених ч.1 ст. 307 та ч.2 ст. 309 КК,оскільки стороною обвинувачення не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту незаконного придбання та зберігання психотропних речовин з метою збуту, їх збут та незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту саме ОСОБА_7 , а також допущено під час досудового розслідування численні порушення вимог КПК, які потягли за собою визнання низки доказів недопустимими, у зв`язку з чим ухвалив виправдувальний вирок.
		Не погоджуючись із указаним вироком, прокурор подав апеляційну скаргу з доповненнями до неї, в яких, зазначивши відповідні обґрунтування, просив його скасувати та ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 70 КК та призначити відповідне покарання. Також прокурор просив повторно дослідити письмові докази та допитати свідкаОСОБА_8 .
		Відповідно до звукозапису судового засідання суд апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду, не допитавши безпосередньо свідка ОСОБА_8 через відмову прокурора в його допиті та обмежившись лише дослідженням письмових доказів, за результатом розгляду апеляційної скарги прокурора сторони обвинувачення дійшов висновку про часткове задоволення заявлених апеляційних вимог, а саме про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК.
		При цьому суд апеляційної інстанції оцінив показання свідка ОСОБА_8 інакше, ніж це зробив суд першої інстанції.
		Відтак колегія суддів касаційного суду уважає, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив правильність такого висновку, не дослідив та не оцінив у сукупності усі докази, які дослідив суд першої інстанції. 
		Зазначена позиція відповідає практиці Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постановах від 20 січня 2021 року у справі № 748/509/19, від 31 серпня 2022 року у справі № 183/3399/15, від 28 березня 2023 року у справі № 569/2806/17.
		Колегія суддів дійшла висновку про те, що вирок суду апеляційної інстанції ухвалений з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, у зв`язку з чим на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
		Через встановлені істотні порушення вимог КПК колегія суддів позбавлена можливості перевірити інші доводи касаційної скарги засудженого. Тому його касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. Проте це можливо зробити при новому апеляційному розгляді, під час якого необхідно також урахувати викладене та ухвалити законне й обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.
		Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд
		постановив:
		касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 задовольнити частково.
		Вирок Дніпровського апеляційного суду від 31 липня 2024 року стосовно ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                              ОСОБА_2                                ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...