Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 645/5062/19 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 22.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 23.04.2025.
Дата набрання законної сили: 17.04.2025
Номер судового провадження: 51-2402км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019220460001516

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П
		ОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		17 квітня 2025 року
		м. Київ
		справа № 645/5062/19
		провадження № 51-2402км24
		 
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду  (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
		головуючої                                                 ОСОБА_1 ,
		суддів                                                          ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання              ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                   ОСОБА_5 ,
		захисника                                                    ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Полтавського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року в кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220460001516, за обвинуваченням 
		 
		ОСОБА_8 ,   ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя   АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		 
		1. Октябрський районний суд м. Полтави вироком від 06 вересня 2023 року засудив ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, а на підставі ст. 75 КК звільнив від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та поклав обов`язки, передбачені ст. 76 КК: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		 
		2. Провадження у справі за цивільним позовом потерпілого ОСОБА_9 про стягнення на його користь з обвинуваченого у рахунок відшкодування моральної шкоди 150 000 грн закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України у зв`язку з настанням смерті цивільного позивача.
		 
		3. Згідно з вироком ОСОБА_8 16 червня 2019 року близько 23:30, перебуваючи              в стані алкогольного сп`яніння, під час сварки із ОСОБА_9 , яка відбувалася             в під`їзді будинку АДРЕСА_2 , умисно з неприязні, ударивши ОСОБА_9 ногою в ділянку грудної клітки, збив його з ніг, потім сів на нього зверху й став пальцями рук вдавлювати обидва ока потерпілого, чим заподіяв тяжкі тілесні ушкодження у виді контузії, субкон`юктивального розриву склери та гемофтальму правого ока, що призвело до повної втрати зору на це око.
		 
		4. Полтавський апеляційний суд 21 лютого 2024 року скасував вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 06 вересня 2023 року в частині призначеного                   ОСОБА_8  покарання та ухвалив новий вирок, яким призначив засудженому за          ч. 1 ст. 121 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Ухвалив рахувати строк відбування покарання  ОСОБА_8 з моменту його затримання в порядку виконання вироку. У решті вирок апеляційний суд залишив без змін.
		 
		Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		5. Захисник ОСОБА_7 у касаційній скарзі просить скасувати вирок апеляційного суду щодо  ОСОБА_8 , призначивши новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Скаржниця вважає вирок апеляційного суду незаконним і несправедливим. Зазначає, що апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції про застосування до засудженого положень ст. 75 КК, не врахував, що ОСОБА_8 визнав свою вину, щиро розкаявся, усвідомив і осудив свою протиправну поведінку, багаторазово пожалкував про скоєне, крім того, попросив вибачення в потерпілого й намагався відшкодувати заподіяну шкоду, проте не встиг цього зробити, у ході досудового розслідування активно сприяв розкриттю злочину, працює без оформлення трудових відносин на будівництвах, має міцні соціальні зв`язки, раніше не судимий, на обліках у лікарів нарколога й психіатра не перебуває, що свідчить про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства. Також адвокат звертає увагу на те, що                     з огляду на зазначені вище обставини прокурор, який підтримував державне обвинувачення в суді першої інстанції, просив звільнити  ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, а отже призначене апеляційним судом покарання у виді позбавлення волі не може вважатися законним, обґрунтованим і таким, що сприятиме виправленню підзахисного та попередженню вчинення ним нових злочинів. 
		Позиції учасників судового провадження
		 
		6. Захисник ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , просив задовольнити її, скасувати вирок Полтавського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		 
		7. Прокурор ОСОБА_5 вважав касаційну скаргу необґрунтованою, просив залишити вирок апеляційного суду щодо  ОСОБА_8 без зміни, а касаційну скаргу адвоката   ОСОБА_7  - без задоволення.
		 
		8. Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.
		 
		Мотиви Суду
		 
		9. Згідно із ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		 
		10. Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, установлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені                           в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		 
		11. Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		 
		12. У касаційній скарзі захисник не заперечує доведеності винуватості  ОСОБА_8       у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК. Також вона не ставить під сумнів виконання судом вимог статей 50 і 65 КК у ході призначення покарання винуватому. Водночас указує, що вирок апеляційного суду про скасування рішення суду першої інстанції в частині застосування до засудженого правил ст. 75 КК є незаконним і немотивованим. 
		 
		13. Статтею 420 КПК передбачено, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі:
		1)     необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення;
		2)     необхідності застосування більш суворого покарання;
		3)     скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції;
		4)     неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
		 
		14. Вирок суду апеляційної інстанції відповідно до ч. 2 ст. 420 КПК повинен відповідати загальним вимогам до вироків.
		 
		15. Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, видно, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим                  є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. 
		 
		16. Загальні засади призначення покарання, визначені ст. 65 КК, наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності, а саме призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої                              є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції відбувається через правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, у рамках якої і вирішується питання про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду й розміру, ураховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані в сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
		 
		17. Апеляційний суд, розглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, котрий просив скасувати вирок суду першої інстанції в частині звільнення винуватого від відбування покарання з випробуванням, дійшов висновку, що доводи, викладені в цій апеляційній скарзі, підлягають задоволенню, а вирок суду першої інстанції про звільнення засудженого від відбування покарання - скасуванню. 
		 
		18. Обґрунтовуючи своє рішення, апеляційний суд указав, що суд першої інстанції зробив неправильний висновок про можливе звільнення  ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням. За змістом ст. 75 КК всі зібрані в справі дані щодо обставин учинення кримінального правопорушення в сукупності з даними про особу винуватого мають спонукати до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. 
		 
		19. Призначаючи  ОСОБА_8 покарання із застосуванням ст. 75 КК, суд першої інстанції не зазначив, за наявності яких підстав він дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання та не мотивував свого рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням. Крім того, місцевий суд урахував одні й ті ж обставини під час призначення ОСОБА_8 покарання та в ході вирішення питання про його звільнення від відбування цього покарання з випробуванням, що суперечить вимогам закону та є явно недостатнім для прийняття такого рішення.
		 
		20. Так, суд першої інстанції послався на визнання  ОСОБА_8 своєї вини, його щире каяття та відсутність судимостей, водночас не врахував належним чином, що він учинив кримінальне правопорушення, яке є тяжким злочином, а також конкретні обставини його вчинення, а саме те, що ОСОБА_8 , бувши в стані алкогольного сп`яніння, жорстоко заподіяв тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_9 шляхом тривалого здавлювання пальцями рук очей останнього, не припиняючи злочинних дій, навіть коли потерпілий лежав на землі без чинення активного опору, що призвело до непоправних наслідків у вигляді повної втрати останнім зору на праве око. Крім того, місцевий суд залишив поза увагою те, що дані про особу ОСОБА_8 свідчать про відсутність у нього таких рис особистості, які би підтверджували готовність обвинуваченого належно виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки та досягти мети заходу примусу в умовах лише певного контролю за його поведінкою. За даними досудової доповіді, яка хоча й має рекомендаційний характер і не є вирішальною, але підлягає врахуванню разом з іншими обставинами в їх сукупності, ОСОБА_8 не має мотивації до позитивних змін і становить високий ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для певних осіб, його виправлення без позбавлення або обмеження волі буде небезпечним для суспільства (т. 1, а. с. 75-77).
		 
		21. Також апеляційний суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні відомості про те, що обвинувачений після вчинення злочину за життя ОСОБА_9 (більше ніж                   4 місяці) намагався будь-яким чином допомогти потерпілому оговтатися від пережитого, компенсувати шкоду чи полегшити душевний біль. ОСОБА_8 не працює та суспільно корисною діяльністю не займається.
		 
		22. Указані обставини свідчать про підвищений рівень суспільної небезпеки винуватого та спростовують висновок суду першої інстанції про можливість виправлення  ОСОБА_8 без відбування покарання в умовах застосування до нього положень статей 75, 76 КК.
		 
		23. Ураховуючи наведене та беручи до уваги, що матеріали провадження не містять жодних позитивних даних стосовно особи обвинуваченого чи даних про те, що він просив вибачення в потерпілого або намагався відшкодувати заподіяну йому шкоду,    а також те, що сторона захисту не надала таких даних і в ході апеляційного розгляду, апеляційний суд обґрунтовано скасував вирок суду першої інстанції через неправильне звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням та ухвалив новий вирок, яким призначив  ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах, установлених у санкції ч. 1 ст. 121 КК. Саме такі вид і міру покарання                    ОСОБА_8 апеляційний суд визнав необхідними й достатніми для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. 
		 
		24. Спростовуючи доводи сторони захисту про те, що саме думка прокурора в засіданні першої інстанції щодо застосування до  ОСОБА_8 положень ст.75 КК має бути вирішальною для прийняття такого рішення, апеляційний суд слушно зауважив, що зазначена позиція прокурора не свідчить про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбуття покарання та не встановлює меж обрання заходу примусу, оскільки протилежне могло б свідчити про перешкоджання суду              в реалізації його дискреційних повноважень.
		 
		25. Верховний Суд не має підстав уважати призначене ОСОБА_8 апеляційним судом покарання таким, що за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через його суворість. Вирок апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 374, 407, 420 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим. Тому, на переконання Верховного Суду, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
		 
		Ураховуючи викладене, керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		 
		ухвалив:
		 
		Вирок Полтавського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7  - без задоволення.
		 
		Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                         ОСОБА_2                        ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...