Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 643/1656/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 22.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 23.04.2025.
Дата набрання законної сили: 17.04.2025
Номер судового провадження: 51-2112км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12013220470002717

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П
		ОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		17 квітня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 643/1656/17
		провадження № 51-2112км23
		 
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду  (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
		головуючої                                                 ОСОБА_1 ,
		суддів                                                          ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання              ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                   ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 05 вересня 2023 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року в кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР)                                                     за № 12013220470002717, за обвинуваченням  ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 
		у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		1. Московський районний суд м. Харкова ухвалою від 05 вересня 2023 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, закрив на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з відмовою потерпілого від обвинувачення, а цивільний позов ОСОБА_7 залишив без розгляду.
		2. ОСОБА_6 було обвинувачено в тому, що вона 30 квітня 2013 року під час бійки з ОСОБА_7 у під`їзді будинку АДРЕСА_1 заподіяла потерпілій легкі тілесні ушкодження.
		3. Суд установив, що потерпіла добровільно звернулася до суду із заявою про відмову від обвинувачення в кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, будь-яких підстав, які перешкоджали б задоволенню цієї заяви потерпілої, немає,                 а тому закрив кримінальне провадження за п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК.
		4. Харківський апеляційний суд ухвалою від 08 квітня 2024 року залишив ухвалу місцевого суду без змін.
		Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		5. ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 05 вересня 2023 року й ухвалу Харківського апеляційного суду                          від 08 квітня 2024 року та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Стверджує, що строки давності притягнення її до кримінальної відповідальності закінчилися                      11 травня 2015 року, проте вона відмовилася від закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК, оскільки бажала отримати справедливе рішення суду про виправдання з огляду на те, що тілесних ушкоджень ОСОБА_7 вона не заподіювала, обвинувачення ґрунтується на сфальсифікованих і недопустимих доказах, очевидців події не було, потерпіла та єдиний свідок зі сторони обвинувачення, який є зацікавленою особою, обмовили її. Однак суд першої інстанції допустив істотне порушення вимог КПК і безпідставно ухвалив нереабілітуюче рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК. Уважає, що оскільки потерпіла не була присутня на жодному судовому засіданні, то кримінальне провадження не набуло статусу приватного, тому й не могло бути закритим у зв`язку з відмовою потерпілої від підтримання обвинувачення. На думку скаржниці, ініціатором закриття кримінального провадження був прокурор, який не бажав розглядати справу по суті й надав суду заяву від імені потерпілої. Зауважує, що зміст указаної заяви та порядок її направлення до суду не відповідають вимогам чинного законодавства, проте місцевий суд не перевірив належним чином, чи дійсно її автором є потерпіла та чи добровільно вона написала цю заяву про відмову від обвинувачення. Крім того, автор касаційної скарги звертає увагу на те, що в матеріалах кримінального провадження відсутній оригінал технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції, а на резервній копії носія технічної інформації, яка є в справі, зафіксовано судове засідання не в повному обсязі. Також заявниця вказує на те, що апеляційний суд формально розглянув її апеляційну скаргу й усупереч вимогам ст. 419 КПК не проаналізував належним чином наведених у ній доводів стосовно незаконності та необґрунтованості рішення місцевого суду й не дав на них жодних відповідей.
		 
		6. Потерпіла ОСОБА_7 і прокурор ОСОБА_8 , який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, подали заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_6 .
		 
		Позиції учасників судового провадження
		 
		7. Прокурор ОСОБА_5 вважав, що касаційна скарга ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, просив залишити судові рішення щодо неї без зміни. 
		 
		8. Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.
		 
		Мотиви Суду
		9. Згідно із ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. 
		10. За приписами ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність              і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		11. У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення про закриття кримінального провадження стосовно неї у зв`язку з відмовою потерпілої від обвинувачення, оскільки потерпіла не мала права відмовитися від обвинувачення                   в кримінальному провадженні, яке не набуло статусу приватного. Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій допустили істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. 
		12.Верховний Суд уважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		13. Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 477 КПК передбачено, що кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого.
		14. Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення здійснюється                в загальному порядку з урахуванням деяких його особливостей, зокрема: підставою для початку досудового розслідування кримінального провадження у формі приватного обвинувачення є подання потерпілим до слідчого, прокурора, іншої службової особи органу, уповноваженого на початок досудового розслідування, заяви про вчинення кримінального правопорушення (ч. 4 ст. 26, ст. 478 КПК); безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення є відмова потерпілого або його представника від обвинувачення                (ч. 4 ст. 26, п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК), а також примирення потерпілого з підозрюваним (обвинуваченим) у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність і КПК (ч. 4 ст. 56 КПК).
		15. За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року в справі № 288/1158/16, критерієм розмежування кримінальних проваджень у формі приватного та публічного обвинувачення є зумовлене характером і наслідками протиправного діяння співвідношення публічного та приватного інтересу як об`єктів кримінально-правового захисту. Від такого співвідношення залежать передбачені законом способи вирішення конфлікту між винним і потерпілим, у тому числі можливість його розв`язання без застосування заходів кримінальної репресії.
		16. Законодавець надає потерпілому можливість вибору одного з альтернативних варіантів поведінки у відповідь на вчинення щодо нього кримінального правопорушення: ініціювати перед компетентними органами притягнення винного до кримінальної відповідальності; врегулювати кримінально-правовий спір на основі взаємного порозуміння; не вдаватися до жодних дій.
		17. Волевиявлення потерпілого про притягнення винного до кримінальної відповідальності є необхідною рушійною силою здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, яке відповідно до ч. 1 ст. 477 КПК може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого, а в разі його відмови від обвинувачення згідно із ч. 4 ст. 26, п. 7 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу підлягає безумовному закриттю (за винятком кримінальних проваджень щодо злочинів, пов`язаних із домашнім насильством). Таким чином, законодавець передбачив безумовну підставу для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, а саме відмову потерпілого від такого обвинувачення. 
		18. Під відмовою потерпілого від обвинувачення у злочинах, перелік яких міститься                в ст. 477 КПК, варто розуміти лише беззастережне волевиявлення про непритягнення винного до кримінальної відповідальності та припинення розпочатої процедури його кримінального переслідування. Відповідна заява є проявом того, що потерпілий не бажає втручання держави в кримінально-правовий конфлікт і обирає альтернативний шлях його вирішення.
		19. Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Якщо обставини, передбачені згаданою нормою КПК, виникнуть під час судового провадження, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження.
		20. Як видно з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 було обвинувачено у вчиненні 30 квітня 2013 рокукримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, про що на підставі заяви потерпілої ОСОБА_7                    01 травня 2013 року до ЄРДР було внесено відомості за №12013220470002717                             і розпочато досудове розслідування у формі приватного обвинувачення відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 477 КПК. 
		21. Із 06 червня 2023 року кримінальне провадження перебувало на розгляді в Московському районному суді м. Харкова. 
		22. Потерпіла ОСОБА_7 04 вересня 2023 року за допомогою електронної пошти на адресу цього суду надіслала заяву, у якій повідомила, що відмовляється від обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, просить закрити кримінальне провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК і залишити цивільний позов без розгляду, вирішивши ці питання без її участі (т. 3, а. с. 56). Заяву потерпілої було зареєстровано за вх. № 27963/23 від 05 вересня 2023 року згідно з правилами, передбаченими Інструкцією з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року № 814.
		23. Як випливає зі звукозапису судового засідання 05 вересня 2023 року, суд оголосив указану заяву потерпілої, роз`яснив особливості й наслідки припинення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення за п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК, з`ясував думку учасників судового провадження: ОСОБА_6 погодилася на закриття провадження за умови, що вказана норма процесуального закону буде реабілітуючою, захисник обвинуваченої ОСОБА_9 підтримав клопотання потерпілої, оскільки, як він зазначив, з підзахисної повністю знімається обвинувачення, прокурор не заперечував стосовно заявленого потерпілою клопотання. З урахуванням наведеного суд закрив кримінальне провадження.
		24. Апеляційний суд, розглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 , небезпідставно погодився із рішенням суду першої інстанції та, дотримуючись вимог статей 370 і 419 КПК, обґрунтував своє рішення.
		25. Водночас суд апеляційної інстанції взяв до уваги заяву потерпілої ОСОБА_7 , подану нею безпосередньо до канцелярії цього суду, у якій заявниця підтвердила свою чітку позицію про відмову від обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 125 КК і просила залишити без змін ухвалу суду першої інстанції про закриття кримінального провадженняу формі приватного обвинувачення за п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК, також просила здійснити апеляційний розгляд справи без її участі (т. 3, а. с. 162). 
		26. На спростування доводів ОСОБА_6 про порушення судом першої інстанції вимог закону через відсутність потерпілої в судовому засіданні місцевого суду апеляційний суд зазначив, що безпосередня участь потерпілої під час судового провадження як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді є її правом, а не обов`язком за можливості з`ясування всіх обставин без неї.
		27. Твердження заявниці в касаційній скарзі про те, що рішення місцевого суду підлягає скасуванню у зв`язку з відсутністю в матеріалах кримінального провадження оригіналу технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції, а на резервній копії носія технічної інформації, яка є у справі, зафіксовано судове засідання не в повному обсязі, є хибним. У матеріалах провадження є журнал судового засідання від 05 вересня 2023 року, в якому також указано посилання на файли технічної фіксації з відео- та аудіозаписами перебігу судового розгляду в повному обсязі (т. 3, а. с. 71-74).
		28. Зважаючи на те, що суди першої та апеляційної інстанцій належним чином упевнилися в беззастережному волевиявленні ОСОБА_7 про непритягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності та припинення розпочатої процедури її кримінального переслідування, а також беручи до уваги висловлені в запереченні на касаційну скаргу доводи потерпілої ОСОБА_7 про те, що вона, не маючи можливості бути присутньою особисто в судових засіданнях судів нижчих інстанцій через перебування за кордоном, дійсно зверталася із заявами про відмову від обвинувачення ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 125 КК і ця її позиція є добровільною та істинною, Верховний Суд дійшов висновку, що судові рішення про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК відповідають вимогам закону та є обґрунтованими. Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвали судів першої та апеляційної інстанцій стосовно                 ОСОБА_6 - без зміни.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 440, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 05 вересня 2023 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 08 квітня 2024 року стосовно ОСОБА_6 залишити без зміни, а її касаційну скаргу - без задоволення. 
		Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		ОСОБА_1                               ОСОБА_2                               ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...