Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 367/5417/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 22.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 23.04.2025.
Дата набрання законної сили: 17.04.2025
Номер судового провадження: 51-2801км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016110040000214

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		17 квітня 2025 року
		м. Київ
		справа № 367/5417/18
		провадження № 51-2801км24
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
		головуючої                                                          ОСОБА_1 ,
		суддів                                                                    ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання            ОСОБА_4 ,
		виправданої                                           ОСОБА_5 ,
		захисника                                               ОСОБА_6 ,
		потерпілої                                               ОСОБА_7 ,
		представника потерпілої                      ОСОБА_8 ,                                       
		прокурора                                                  ОСОБА_9 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, яка брала участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, та потерпілої ОСОБА_7 на ухвалу Київського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року в кримінальному провадженні № 12016110040000214 за обвинуваченням 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Торговиці Новоархангельського району Кіровоградської області, жительки АДРЕСА_1 , раніше не судимої, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 Кримінального кодексу України (далі - КК).   
		Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		1.       За вироком Ірпінського міського суду Київської області від 09 жовтня 2023 рокуОСОБА_5 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК, та виправдано у зв`язку з відсутністю в її діях складу цього кримінального правопорушення.
		2.       Оскарженою ухвалою Київського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року зазначений вирок залишено без змін. 
		3.       Органом досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачувалася у тому, що вона, обіймаючи посади лікаря акушера - гінеколога та за сумісництвом лікаря ультразвукової діагностики, будучи медичним працівником ТОВ «МЦ «СантаЛен», знаходячись у його приміщенні за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Пушкінська, 59-б, маючи можливість встановити вірний діагноз хворій ОСОБА_10 , у період часу з 21 до 28 вересня 2015 року, неналежно виконавши свої професійні обов`язки, передбачені розділом № 2 її Посадових інструкцій акушера - гінеколога та лікаря ультразвукової діагностики, внаслідок недбалого до них ставлення, при проведенні гінекологічного, вагінального та в дзеркалах оглядів хворої ОСОБА_10 встановила останній невірнийдіагноз - загроза самовільного викидня малого терміну вагітності, лейоміома матки, маючи можливість встановити його вірно, а саме - лівобічна трубна вагітність.
		4.       Внаслідок неналежного надання медичної допомоги хворій ОСОБА_10 медичним працівником ТОВ «МЦ «СантаЛен» ОСОБА_5 , що виразилось у встановленні невірного діагнозу останній та, як наслідок, порушенні анатомічні цілісності тканин і органів та їх функцій, у хворої ОСОБА_10 мало місце тяжке тілесне ушкодження за критерієм небезпеки для життя, що перебуває у прямому причинно - наслідковому зв`язку із неналежним виконанням медичним працівником ТОВ «МЦ «СантаЛен» ОСОБА_5 своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого до них ставлення.
		Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
		5.       В аналогічних за змістом касаційних скаргах прокурор та потерпіла, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просять ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у цьому суді. Даючи власний аналіз доказам у кримінальному провадженні, зокрема висновкам за результатами проведення судово-медичних експертиз, стверджують, що висновки суду першої інстанції, з якими погодився апеляційний суд, про неконкретність пред`явленого ОСОБА_5 обвинувачення та непричетність останньої до інкримінованого їй кримінального правопорушення не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
		6.       Скаржники вважають, що суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводи в апеляційних скаргах сторони обвинувачення про відсутність підстав для виправдання ОСОБА_5 , безпідставно надав перевагу доводам сторони захисту та належним чином не вмотивував свого рішення. При цьому усупереч вимогам статей 22, 23, 94-96, 404, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) необґрунтовано відхилив клопотання прокурора про повторне дослідження доказів та призначення додаткової судово-медичної експертизи. 
		7.       Крім цього, потерпіла у своїй касаційній скарзі акцентує на тому, що на 01 жовтня 2015 року їй було призначено консультацію лікаря, а лабораторні обстеження на 09-10 жовтня 2015 року і звертає увагу на розмежування цих понять, а також на висновок експертної комісії про наявність прямого причинно - наслідкового зв`язку між отриманим нею тяжким тілесним ушкодженням та не встановленням їй вірного діагнозу ОСОБА_5 . 
		Позиції інших учасників судового провадження
		8.        На касаційну скаргу прокурора надійшло заперечення захисника ОСОБА_6 .
		9.       У засіданні суду касаційної інстанції прокурор, потерпіла та її представник підтримали касаційні скарги сторони обвинувачення і просили їх задовольнити.
		10.   Захисник та виправдана заперечили проти задоволення касаційних скарг прокурора і потерпілої.
		Мотиви Суду
		11.   Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що скарги задоволенню не підлягають з огляду на таке.
		12.   За приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. 
		13.   Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу (ч. 2 
		ст. 438 КПК).
		14.   Неповнота судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) не є підставою для перегляду судових рішень в касаційному порядку, чинним кримінальним процесуальним законом не передбачена можливість скасування касаційним судом рішень судів першої та апеляційної інстанцій з цих підстав. При перегляді судових рішень у касаційному порядку суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
		15.   Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим 
		(ст. 370 КПК). 
		16.   Положеннями ст. 94 КПК встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. 
		17.   Згідно з ч. 3 ст. 373 КПК обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		18.   Частиною 2 ст. 17 КПК регламентовано, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		19.   Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		20.   Статтею 62 Конституції України передбачено, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		21.   У мотивувальній частині виправдувального вироку щодо ОСОБА_5 суд першої інстанції відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК виклав формулювання пред`явленого їй обвинувачення та підстави її виправдання із зазначенням мотивів, з яких суд відкинув докази обвинувачення і дійшов висновку про недоведеність вчинення ОСОБА_5 інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК. 
		22.   Доводи, аналогічні за змістом тим, які наведені в касаційних скаргах прокурора та потерпілої, у тому числі щодо неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції під час провадження за їхніми апеляційними скаргами. Відхиляючи апеляційні скарги сторони обвинувачення, апеляційний суд належним чином перевірив викладені у них доводи та погодився з висновками місцевого суду щодо виправдання обвинуваченої та мотивами прийнятого ним рішення і законно й обґрунтовано постановив залишити цей вирок без змін, з чим погоджується також колегія суддів касаційного суду. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК, у ній дано аргументовані відповіді на всі доводи апеляційних скарг та наведено докладні мотиви прийнятого рішення.
		23.   З огляду на встановлені фактичні обставини апеляційний суд виходив із того, що наданих стороною обвинувачення доказів не достатньо для підтвердження обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні неналежного виконання медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворого, а сумніви щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 обґрунтовано витлумачено судом на її користь.
		24.   Як правильно зазначено судом, диспозиція ч. 1 ст. 140 КК має бланкетний характер, у кожному конкретному випадку має встановлюватися, які саме професійні обов`язки покладались на винну особу і які з цих обов`язків не виконані взагалі або виконані неналежним чином, а також вимоги яких конкретно нормативних актів (інструкцій, правил, вказівок тощо) порушено винним. Однак обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_5 , є неконкретним. Згідно з формулюванням обвинувачення їй інкримінувалося неналежне виконання її професійних обов`язків, передбачених розділом № 2 її Посадових інструкцій акушера - гінеколога та лікаря ультразвукової діагностики, які містять загалом 67 пунктів завдань та функціональних обов`язків обох лікарів. 
		25.   Неналежне виконання професійних обов`язків вчиняється внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення. Якщо медичний працівник не мав можливості виконати свої обов`язки належним чином, то кримінальна відповідальність не настає.
		26.   Як було встановлено судами попередніх інстанцій, потерпіла не з`явилася на черговий прийом 01 жовтня 2015 року, який їй було призначено на попередній консультації лікаря-гінеколога від 28 вересня 2015 року. Консультативний висновок лікаря містить підпис потерпілої ОСОБА_10 із застереженням про можливе ускладнення лікувального процесу та негативного стану здоров`я у разі недотримання рекомендацій лікуючого лікаря, режиму прийому призначених препаратів та безконтрольного самолікування. Показання потерпілої про те, що за усним погодженням із лікарем вона могла не з`являтися на консультацію 01 жовтня 2015 року, суд обґрунтовано відкинув, оскільки вони не підтверджуються жодними іншими доказами. Водночас, з огляду на встановлені судом фактичні обставини цього кримінального провадження, відвідування консультації у цей день було важливим для моніторингу в динаміці стану здоров`я потерпілої ОСОБА_10 . 
		27.   За даними висновку експерта №247-А/19 від 07 жовтня 2019 року за результатами проведення комісійної судово-медичної експертизи експертною комісією ДУ «Головне бюро судово - медичної експертизи МОЗ України», яке є найвищою експертною установою у системі закладів судово-медичної експертизи, неявка ОСОБА_10 на рекомендовану ОСОБА_5 консультацію 01 жовтня 2015 року з результатами аналізів ХГЛ у динаміці позбавила лікаря-гінеколога можливості встановлення правильного діагнозу та подальшого проведення корекції лікування та ведення пацієнтки. Для встановлення правильного діагнозу лікар - гінеколог повинен призначити повторне визначення рівня хоріонічного гонадотропіну та повторний огляд жінки, що в даному випадку і було зроблено. Саме неявка пацієнтки на повторний огляд не дозволила лікарю - гінекологу встановити правильний діагноз та призначити відповідне лікування. Підстав, передбачених ст. 87 КПК, для визнання зазначеного висновку недопустимим доказом, не вбачається. Комісія не виявила даних, які б свідчили про неналежне надання медичної допомоги. Тому попередні висновки експертів №21/к від 15 травня 2018 року, №65/к від 27 червня 2017 року та №44/к від 05 жовтня 2016 року щодо визначення наявності у ОСОБА_10 тяжких тілесних ушкоджень судово - медична експертна комісія ДУ «Головне бюро судово - медичної експертизи МОЗ України» визнала необґрунтованими та не підтвердженими об`єктивними медичними даними.
		28.   За таких обставин суди попередніх інстанцій, з якими погоджується також колегія суддів касаційного суду, дійшли цілком підставного висновку, що через неявку потерпілої ОСОБА_10 на призначену лікарем чергову консультацію 01 жовтня 2015 року обвинувачена ОСОБА_5 не мала можливості виконати свої обов`язки належним чином.
		29.   Як убачається зі змісту касаційних скарг сторони обвинувачення, зазначені у них доводи по суті зводяться до незгоди з оцінкою доказів судами попередніх інстанцій. Водночас на жодні нові докази, крім тих, які вже були досліджені та яким надана відповідна правова оцінка, прокурор та потерпіла не посилаються, а фактично викладають власну оцінку обставин справи, відмінну від їх оцінки судами.
		30.   Колегія суддів касаційного суду вкотре зауважує, що положення ч. 3 ст. 404 КПК не встановлюють для суду апеляційної інстанції обов`язку при кожному апеляційному перегляді вироку суду повторно досліджувати докази у провадженні, тільки якщо про це заявлено клопотання. Процесуальний закон такий обов`язок не зробив беззаперечним, оскільки має бути встановлено неповноту дослідження таких доказів або порушення під час їх дослідження, тому в разі відсутності таких підстав відмова у задоволенні клопотання учасника судового розгляду не може розцінюватися як порушення апеляційним судом вимог процесуального закону.
		31.    До того ж прийняття рішення за результатами розгляду клопотань учасників судового провадження є прерогативою суду, який здійснює розгляд справи по суті. Сама собою відмова у задоволенні клопотання сторони кримінального провадження, яке було розглянуто у змагальному процесі з дотриманням передбаченого кримінальним процесуальним законом порядку та прийняттям за результатами його розгляду відповідного рішення, не свідчить про обмеження її можливостей щодо реалізації наданих процесуальних прав і не може вважатися істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. 
		32. Під час касаційного провадження колегією суддів не встановлено таких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які могли би бути безумовними підставами для скасування оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції у цьому кримінальному провадженні. 
		33. На підставі вищенаведеного Суд дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, а ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_5 слід залишити без зміни.
		 
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, колегія суддів 
		ухвалила:
		Ухвалу Київського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року стосовно ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора, яка брала участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, та потерпілої ОСОБА_7 - без задоволення.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                  ОСОБА_2                                    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...