Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 348/2831/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки виробництва; Порушення вимог законодавства про охорону праці.
Надіслано судом: 22.04.2025. Зареєстровано: 22.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 23.04.2025.
Дата набрання законної сили: 22.04.2025
Номер судового провадження: 11-кп/4808/201/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023091200000490

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 348/2831/24 
		Провадження № 11-кп/4808/201/25 
		Категорія ч. 2 ст. 271 КК України  
		Головуючий у 1 інстанції  ОСОБА_1  
		Суддя-доповідач  ОСОБА_2  
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 квітня 2025 року м. Івано-Франківськ
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		з участю секретаря ОСОБА_6 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12023091200000490 за апеляційними скаргами прокурора Надвірнянської окружної прокуратури ОСОБА_7 та представника потерпілої ОСОБА_8  адвоката ОСОБА_9 на вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 06 лютого 2025 року, яким
		ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Старуня, Богородчанського району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1 , з повною вищою освітою, одруженого, працюючого виконавцем робіт ТзОВ БІК «СІГМА», особи з інвалідністю 3 групи, раніше не судимого, громадянина України,
		визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК України, та призначено покарання у виді обмеження волі  строком два роки, з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком один рік .
		На підставі ст. 75 КК України звільнено обвинуваченого ОСОБА_10 від відбування основного покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі з випробуванням на іспитовий строк один рік.
		На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України на обвинуваченого ОСОБА_10 покладено наступні обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи,
		з участю прокурора      ОСОБА_11 ,
		обвинуваченого      ОСОБА_10 ,
		захисника      ОСОБА_12 ,
		представника потерпілої          ОСОБА_9 ,
		 
		   ВСТАНОВИЛА:    
		 
		Суд першої інстанції встановив, що обвинувачений ОСОБА_10 вчинив умисні дії, які виразились у порушенні вимог законодавчих та нормативно-правових актів про охорону праці службовою особою підприємства, що спричинило загибель людини.
		Кримінальне правопорушення ним вчинено при наступних обставинах.
		Обвинувачений ОСОБА_10 , будучи призначеним наказом № 3-п ТзОВ БІК «СІГМА» «Про прийняття на роботу» від 08.03.2023 виконавцем робіт з 09.03.2023, згідно наказу № 2/2023 від 20.01.2023 ТзОВ БІК «СІГМА» «Про призначення відповідального виконроба за будівництво об`єкту «Група багатоквартирних житлових будинків на вулиці Соборна в м. Надвірна Івано-Франківської області, кадастровий номер № 2624010100:07:001:0522, нове будівництво» будучи наділеним адміністративно-господарськими функціями в порушення вимог ст. 24 Кодексу законів про працю України допустив ОСОБА_13 до роботи без укладання трудового договору.
		Разом із тим всупереч своїм функціональним обов`язкам, при організації земляних робіт по укладанню каналізаційної труби у траншею не вжив заходів із запобігання впливу на працівників таких небезпечних і шкідливих виробничих факторів: - обвалення гірських порід (ґрунтів), а саме в порушення ст. 18 Закону України «Про охорону праці» не провів первинний інструктаж до початку роботи під час якого не роз`яснив правила безпечного виконання робіт чим порушив пункт 10.1.1 Розділу 10 Земляні роботи ДБН А.3.2-2-2009 «Систему стандартів безпеки праці. Охорона праці і промислова безпека у будівництві. Основні положення» затверджені Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27.01.2009 №45, та п. 6.4 Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці та Переліку робіт з підвищеною небезпекою затвердженого Наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 № 15.
		Крім того, виконавцем робіт ТОВ БІК «СІГМА» обвинуваченим ОСОБА_10 в порушення п. 3.1 (Технологічна карта) розділу 3 Проекту виконання робіт «Копання траншей глибиною до 2м для прокладання зовнішніх мереж В1 та К1 за адресою вулиці Соборна 87 А, м. Надвірна, Івано-Франківська область», затвердженого керівником ТОВ БІК «СІГМА» 14.11.2023, не забезпечено проведення укріплення стінок траншеї та влаштування укосів під кутом до вертикалі, внаслідок чого стався зсув ґрунту, в результаті якого від механічної асфіксії внаслідок стиснення грудної клітки та живота загинув ОСОБА_13 , який згідно до рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 05.03.2024 у справі за № 448/39/24 перебував у трудових відносинах з ТОВ БІК «СІГМА», а саме працював підсобним робітником Товариства з обмеженою відповідальністю БІК «СІГМА» 01 грудня 2023 року».
		 
		Прокурор в апеляційній просить вирок суду першої інстанції скасувати, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_10 покарання за ч. 2 ст. 271 КК України у виді позбавлення волі строком 2 (два) роки, з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності строком 2 (два) роки та на підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_10 від відбування основного покарання з випробуванням на іспитовий строк 1 (один) рік. На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України на обвинуваченого ОСОБА_10 покласти відповідні обов`язки. 
		Не оспорюючи правильність кваліфікації дій та доведеність вини засудженого, вважає вирок суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. 
		Так, в відповідно до положень ч. 3 ст. 61 КК обмеження волі не застосовується, в тому числі, до осіб, що досягли пенсійного віку. Разом із тим, ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто на момент призначення покарання мав вік 66 років і досяг пенсійного віку, передбаченого положеннями ст. 26 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» (60 років). Зазначає, що наведене не було враховано судом та всупереч зазначеним положенням кримінального закону ОСОБА_10 призначено основне покарання за ч. 2 ст. 271 КК у виді обмеження волі на строк 2 роки. Відтак, судом застосовано закон, який не підлягає застосуванню, та як наслідок, неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, чим допущено порушення, передбачене п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК, що з огляду на п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК, є підставою для скасування чи зміни судового рішення.
		Вказує, що невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів та особі обвинуваченого внаслідок м`якості полягає в тому, що судом не в повній мірі враховано характер та ступінь кримінального правопорушення та його наслідки. 
		Також судом в повній мірі не конкретизовано додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
		 
		Представник потерпілої ОСОБА_8  адвокат ОСОБА_9 в апеляційній скарзі просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання, ухвалити новий вирок, яким призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_10 у виді позбавлення волі строком 2 (два) роки, та на підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 1 (один) рік.
		Стверджує, що вирок суду першої інстанції підлягає скасування з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності при зазначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. 
		Вказує, що суд першої інстанції, всупереч положенням ч. 3 ст. 61 КК України, призначив обвинуваченому ОСОБА_10 покарання у виді обмеження волі, не врахувавши при цьому те, що ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час ухвалення вироку досяг пенсійного віку (60 роки), а тому такий вид покарання, як обмеження волі, до нього не може бути застосований.
		Посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. 
		 
		Потерпіла ОСОБА_8 не з`явилася в судове засідання суду апеляційної інстанції, повідомлена належним чином про час та місце апеляційного розгляду, будь-яких заяв суд апеляційної інстанції не отримував.
		Відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
		За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за можливе проводити апеляційний розгляд без участі потерпілої ОСОБА_8 .
		 
		Під час апеляційного розгляду: 
		- прокурор та представник потерпілої підтримали апеляційні скарги, та просили їх задовольнити; 
		- обвинувачений ОСОБА_10 та його захисник ОСОБА_12 апеляційні скарги визнали частково, просили додаткове покарання встановити терміном на 1 (один) рік. 
		 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги необхідно задовольнити, з таких підстав.
		За приписами ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Розгляд кримінального провадження проводився в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, відповідно фактичні обставини скоєного ОСОБА_10 , доведеність його вини та кваліфікація дій за ч. 2 ст. 271 КК України, апелянтами не оспорюється і апеляційним судом не перевіряється. 
		З огляду на зміст поданих сторонами апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції перевіряє вирок суду в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_10 основного та додаткового покарання.
		Відповідно довимог ч.1ст.370КПК Українисудове рішенняповинно бутизаконним,обґрунтованим івмотивованим.Законним єрішення,ухвалене компетентнимсудом згідноз нормамиматеріального праваз дотриманнямвимог щодокримінального провадження,передбачених цимКодексом. Обґрунтованимє рішення,ухвалене судомна підставіоб`єктивно з`ясованихобставин,які підтвердженідоказами,дослідженими підчас судовогорозгляду таоціненими судомвідповідно достатті 94цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Так, частинами 1 та 2 ст. 65 КК України визначено, що суд призначає покарання:
		1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
		2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
		3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		За приписами ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		У ст. 17 Закону від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
		У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
		Суд першої інстанції врахував призначаючи покарання ОСОБА_10 ступінь тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, обставини вчинення кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, те, що він на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, позитивну характеристику по місцю проживання та роботи, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_10 , суд визнав щире каяття, а також відсутність претензій у потерпілої та відшкодування шкоди.
		Обставин, які обтяжують обвинуваченому покарання, не встановив. 
		Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора та представника потерпілої щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність судом першої інстанції при обранні виду покарання обвинуваченому ОСОБА_10 з огляду на таке.
		Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК та роз`яснюючих положень п.п.1,9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.
		Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Виходячи із принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.
		Згідно ч. 3 ст. 61 КК обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.
		За загальними правилами, визначеними ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
		Окрім цього, відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.
		Таким чином, законодавець визначає умови, за яких особа набуває право на пенсійну виплату, до числа яких належить не лише досягнення особою певного віку, а й наявність в неї відповідного страхового стажу.
		У кримінально-правовому розумінні системний аналіз вказаних вище норм дає змогу зробити висновок про те, що кримінальний закон не пов`язує призначення покарання з оформленням та отриманням певного виду пенсії, натомість пов`язує з досягненням особою пенсійного віку, який слід вважати 60 років.
		З матеріалів кримінального провадження, а саме даних про особу обвинуваченого вбачається, що ОСОБА_10 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто на момент ухвалення вироку судом першої інстанції обвинуваченому було 66 років.
		Таким чином, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_10 , який досяг пенсійного віку, покарання у виді обмеження волі, порушив вимоги ч. 3 ст. 61 КК та застосував закон, який не підлягає застосуванню.
		Колегія суддів вважає, що такий факт є підставою для ухвалення нового вироку в частині призначеного покарання.
		Суд апеляційної інстанції вважає, що покарання ОСОБА_10 виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки, з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах організаціях незалежно від форм власності строком 2 (два) роки, буде законним з врахуванням всіх фактичних обставин по справі у їх сукупності, відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, є справедливим балансом між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. 
		Також колегія суддів вважає можливим застосувати ст. 75 КК України, та звільнити ОСОБА_10 від призначеного основного покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік з покладенням відповідних обов`язків.
		Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 370, 374, 404, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів,
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		   
		Апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_8  адвоката ОСОБА_9 задовольнити.        
		Апеляційну скаргу прокурора Надвірнянської окружної прокуратури ОСОБА_7 задовольнити частково.
		Вирок Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 06 лютого 2025 року щодо ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 271 КК України в частині призначення покарання скасувати, та ухвалити новий вирок в цій частині.
		Визнати ОСОБА_10 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (роки), з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності строком 1 (один) рік.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_10 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, визначивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік. 
		На підставі п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України на обвинуваченого ОСОБА_10 покласти наступні обов`язки: 
		-періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
		В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.
		Цей вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.
		Вирок може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
		Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		Судді ОСОБА_3 
		 
		 
		 
		ОСОБА_4 
		 
		 
		 
		ОСОБА_5

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...