Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/7019/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано судом: 22.04.2025. Зареєстровано: 22.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 23.04.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/127/197/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22023020000000034

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №: 127/7019/24 
		Провадження №: 1-кп/127/197/24 
		 
		 
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		16 квітня 2025 року місто Вінниця
		 
		Вінницький міський суд Вінницької області у складі колегії суддів:
		 
		головуючого судді: ОСОБА_1 ,
		суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023020000000034 від 26.01.2023 за обвинуваченням:
		 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Макіївка Донецької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого, із вищою освітою, українця, громадянина України, раніше не судимого, 
		 
		у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України,
		 
		за участю сторін кримінального провадження:
		 
		прокурора: ОСОБА_6 ,
		захисника: ОСОБА_7 ,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_5 з мотивів непогодження з політикою чинної влади в Україні та підтримки входження тимчасово окупованих територій України до складу рф, який при цьому був всебічно обізнаним про факт ведення державою агресором війни проти України, невизнання рф поширення державного суверенітету України на тимчасово окуповані її території, виник умисел на співпрацю з державою-агресором та його окупаційною адміністрацією. 
		Так, ОСОБА_5 , обвинувачується в тому, що він будучи громадянином України, свідомо порушуючи свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, діючи в період збройного конфлікту, усвідомлюючи характер своїх злочинних дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки таких дій та бажаючи їх настання, у період збройного конфлікту, перейшов на бік ворога, вступивши до складу так званого «транспортної інспекції міністерства транспорту днр», із якої в подальшому російськими окупаційними військами сформовано зведені спільні загони із підрозділами так званого мвс днр, зметою сприяння в спричиненні шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, а також надання його представниками допомоги у проведенні підривної діяльності проти України. 
		Усвідомлюючи вищевказане, із метою реалізації свого злочинного наміру, ОСОБА_5 в травні 2014 року всяко підтримував «русский мир», висловлював бажання вступити на службу до лав поліції «днр», та продовжував сприяти незаконної діяльності особам «днр». 
		Зокрема, ОСОБА_5 у вересні 2014 року (точна дата та час не встановлено) невстановленими особами, із числа окупаційної адміністрації м. Макіївка Донецької області запропоновано ОСОБА_5 , всупереч передбаченому Законом України «Про Національну поліцію» порядку, зайняти посаду начальника Червоногвардійського РВ Макіївського міського управління мвс» днр, на що останній надав свою добровільну згоду.
		Після чого, ОСОБА_5 призначено окупаційною владою на посаду начальника Червоногвардійського РВ Макіївського міського управління мвс днр, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Макіївка, вул. Перемоги, буд. 1, яка пов`язана з виконанням правоохоронних функцій у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території Макіївського району Донецької області.
		Відповідно до займаної посади на ОСОБА_5 покладено обов`язки щодо здійснення організації та керівництва роботи з: 
		-узагальнення та формування звітності незаконного правоохоронного органу мвд днр та її доповіді окупаційній владі міста; 
		-організації та проведення оперативно-розшукової та кримінально-процесуальної діяльності; 
		-контролю за діяльністю підлеглих співробітників;
		-співпраці із засобами масової інформації різних форм власності на території мвд днр Донецької області. 
		       Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 11 КК України, а саме державна зрада, тобто діяння умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України. 
		       У подальшому, ОСОБА_5 з кінця лютого - початку березня 2022 вступив у лави так званого «транспортної інспекції міністерства транспорту» нзф «днр», із якої в подальшому російсько-окупаційними військами сформовано зведені спільні загони із підрозділами мвс днр. 
		       У липні 2022 року ОСОБА_5 , підтримуючи діяльність окупаційної адміністрації держави-агресора, будучи відряджений до м. Херсон, де спільно із представниками російських-окупаційних військ проводив фільтраційні заходи на предмет виявлення проукраїнських налаштованого населення та громадян, які сприяють ЗСУ у звільненні окупованих територій, а саме на виконання даних йому владних повноважень у незаконно створеному правоохоронному органі, ужив заходи з: 
		-організації, забезпечення виконання та прийняття безпосередньої участі у проведенні заходів, у тому числі незаконних обшуків, затримань громадян України, що проживають на тимчасово окупованій території Херсонської області; 
		-співпраці із засобами масової інформації різних форм власності на території м. Херсон Херсонської області.
		       Надалі, ОСОБА_5 , перебуваючи у м. Херсон, із вказаного приводу дав інтерв`ю журналісту телеканалу ТРК «юнион» під назвою: «мвд днр в Херсоне: «Украине больше нет пути в руський город», яке опубліковано 05.07.2022 в публічній групі під назвою «мвд днр» месенджеру «Telegram». 
		       У грудні 2022 року, ОСОБА_5 продовжуючи свою протиправну діяльність, у складі вищевказаного загону, перебуваючи у окупованому російсько-окупаційними військами м. Маріуполі Донецької області, де крім так званої підтримки громадського порядку, спільно із представникам рф, здійснював контроль за перевезенням вантажів та переміщенням транспортних засобів регіоном. 
		       Під час проходження так званої служби ОСОБА_5 відкрито носив при собі вогнепальну зброю, був одягнений у військову камуфльовану форму зразка збройних сил рф, відповідно до виконання покладених на нього обов`язків.                 Отже, ОСОБА_5 , діючи на боці ворога - держави-агресора рф, у складі незаконного збройного формування терористичної організації днр вчиняє наступні дії: 
		-здійснює окупацію та охорону захоплених територій України; 
		-виконує вказівки та накази командирів з числа військовослужбовців збройних сил рф та осіб з числа учасників нзф терористичної організації днр, які є за званням чи посадою вище; 
		-облаштовує та укріплює блокпости, здійснював інженерно-технічне облаштування позицій; 
		-під час несення служби у військовій камуфльованій формі зразка збройних сил рф відкрито носить при собі вогнепальну зброю. 
		       Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, а саме державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України, вчинені в умовах воєнного стану. 
		       А так, 24.02.2022 ОСОБА_5 на виконання наказів вищого військового керівництва військовослужбовці збройних сил рф шляхом збройної агресії із застосуванням зброї, військової техніки та артилерії, із нанесенням ракетних та авіаційно-бомбових ударів по військовій та цивільній інфраструктурі, незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Донецькій, Запорізькій, Житомирській, Київській, Луганській, Сумській, Харківській, Херсонській та Чернігівській областях, та здійснили збройний напад на державні органи влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини , інші об`єкти військової та цивільної інфраструктури, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, після чого здійснили військову окупацію частини території України, у тому числі і м. Маріуполь Донецької області, яке було фактично захоплено та окуповано, починаючи з 26.02.2022. 
		       Із метою відсічі військової агресії, починаючи з 24.02.2022 Указами президента на території України у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 24.02.2022 о 05:30 год., який неодноразово був продовжений та діє на сьогодні. 
		       Тимчасова окупація рф території України, визначених ч. 1 ст. 3 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для рф жодних територіальних прав. 
		       Тимчасово окупованою територією є частини території України, у межах яких збройні формування рф та окупаційна адміністрація рф встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування рф встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації рф.
		       Так, у квітні 2022 року представники окупаційної адміністрації держави-агресора рф створюють незаконні органи влади, серед яких мовою оригіналу «сводний отряд мвд днр», до якого здійснюють набір співробітників серед місцевих мешканців Донецької області, у тому числі і серед колишніх (звільнених) працівників Національної поліції України. 
		       З метою функціонування незаконного правоохоронного органу, підриву авторитету української влади серед місцевого населення, підміни елементу примусу та контролю в особі правоохоронних органів України створений незаконний правоохоронний орган - «транспортна інспекція міністерства транспорту» нзф «днр», із якої в подальшому російсько-окупаційними військами сформовано зведені спільні загони із підрозділами мвс днр. 
		       Також, відповідно до п. 6 ч. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що окупаційна адміністрація рф -  сукупність державних органів і структур Російської Федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.
		       Так, ОСОБА_5 , будучи колишнім начальником сектору карного розшуку РВ Кіровського МУ ГУМВС України в Донецькій області, який звільнений у 2012 році за власним бажанням, а у вересні 2014 року, перебуваючи на тимчасово окупованій території м. Макіївка Донецької області, прийняв пропозицію від невстановлених під час досудового розслідування осіб із числа представників окупаційної адміністрації держави-агресора рф, надав добровільну згоду на зайняття посади у незаконному правоохоронному органі «Червоногвардійська РВ Макіївського міського управління МВС «днр», на посаду начальника районного відділу.
		       Починаючи приблизно з серпня 2022 року ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, добровільно та ініціативно вступив в лави так званого «транспортної інспекції міністерства транспорту» нзф «днр», із якої в подальшому, російсько-окупаційними військами сформовано зведені спільні загони із підрозділами мвс днр. 
		       Обіймаючи зазначену посаду, пов`язану із охороною прав і свобод людини, протидією злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, охороною громадського порядку і громадської безпеки, досудовим розслідуванням та іншими правоохоронними функціями, фактично виконуючи повноваження, притаманні Національній поліції України, ОСОБА_5 , здійснює свою протиправну діяльність в інтересах окупаційної влади у м. Макіївка та м. Маріуполь Донецької області. 
		       У подальшому, у липні 2022 року ОСОБА_5 , перебуваючи у відрядженні на тимчасово окупованій території м. Херсон Херсонської області, діючи умисно та виконуючи функціональні обов`язки в інтересах окупаційної влади на займаній посаді незаконно створеного співробітника загону «мвд днр». 
		       А також, у грудні 2022 року фільтраційні заходи на території громади разом із представниками збройних формувань рф, а також вчиняв протиправні дії в інтересах окупаційної влади, пов`язані з охороною прав, правопорядку, що здійснюють від імені та за стандартами держави-агресора на тимчасово окупованій території м. Херсон Херсонської області та м. Маріуполь Донецької області, реалізація яких у свою чергу забезпечує становлення та зміцнення окупаційної влади рф шляхом утворення і функціонування незаконно створеного окупаційного правоохоронного органу рф на окупованій території України.
		       Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, а саме добровільне зайняття громадянином України посаду в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, а також добровільна участь в незаконних збройних формуваннях, створених на тимчасово окупованій території, та в збройних формуваннях держави-агресора та надання таким формуванням допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. 
		       Досудове провадження та судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався (in absentia) за відсутності обвинуваченого  ОСОБА_5 , який показів суду не надавав та будь-яких клопотань від останнього на адресу суду не надходило.
		       Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 «Шомоді проти Італії», проведення заочного розгляду кримінального провадження відповідатиме принципам, закріпленим у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (право на справедливий суд), тільки в тому випадку, якщо з боку державних органів будуть вжиті заходи забезпечення ретельної перевірки «з метою встановлення поза обґрунтованим сумнівом того, чи дійсно особа беззастережно відмовилася від свого права виступати в суді».
		       До початку судового процесу за відсутності обвинуваченого суд зобов`язаний переконатися, що обвинувачений був повідомлений про судовий розгляд. Контрольні механізми в галузі прав людини, які вважають судовий розгляд «in absentia» допустимим у виняткових обставинах, передбачають, що в цьому випадку суди зобов`язані ще суворіше дотримуватися права обвинуваченого на захист. До таких прав також відноситься право на допомогу адвоката, навіть якщо обвинувачений відмовився особисто бути присутнім на суді («Пелладоах проти Нідерландів»; «Пуатрімоль проти Франції»).
		       Положенням ст. 297-1 КПК України передбачена можливість здійснення спеціального досудового розслідування, в тому числі і щодо злочинів, передбачених ст. 111, ст. 111-1 КК України, які інкримінуються обвинуваченому ОСОБА_5 .
		       В рамках досудового розслідування вказаного кримінального провадження ОСОБА_5 16.01.2024 було повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України, шляхом направлення повідомлення про підозру на електронну адресу державної думи федеральних зборів російської федерації та повістки про виклик ОСОБА_5 до слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області для його допиту в якості підозрюваного. 
		       Вказана інформація також була опублікована в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, в газеті «Урядовий кур`єр», на офіційних веб-сайтах Офісу Генерального прокурора, однак обвинувачений ОСОБА_5 до слідчого не з`явився.
		       При цьому, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника ОСОБА_7 , яка була забезпечена державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Вінницькій області, якій і було вручено повідомлення про підозру, про що свідчить розписка наявна в матеріалах кримінального провадження.
		       Крім того, судом враховано, що підозрюваного ОСОБА_5 постановою слідчого від 31.01.2024 оголошено у державний та міжнародний розшук.
		       Після чого, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.02.2024 ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		       Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.02.2024 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України, у порядку глави 24-1 КПК України, у зв`язку із тим, що останній з метою ухилення від кримінальної відповідальності переховувався від органів слідства на території російської федерації. 
		       Вказана інформація була в подальшому опублікована в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, в газеті «Урядовий кур`єр».
		       Таким чином, факти систематичних викликів та повідомлень обвинуваченого  ОСОБА_5 про необхідність явки до органів досудового розслідування повністю підтверджується матеріалами кримінального провадження.
		       У подальшому, після надходження кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України до суду, судом було вжито всіх заходів для інформування обвинуваченого про розгляд кримінального провадження відносно нього, шляхом розміщення повідомлень, як на офіційному веб-сайті Вінницького міського суду Вінницької області, так і шляхом опублікування відповідної інформації у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, згідно з положеннями ст. 297-5 КПК України.
		       Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19.11.2024 було задоволено клопотання прокурора та постановлено здійснювати спеціальне судове провадження стосовно ОСОБА_5 у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України.
		       Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_5 , який в свою чергу повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права стати перед українським судом та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про його наміри від ухилення від кримінальної відповідальності.
		       У той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_5 від правосуддя суд оцінює, як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
		       При цьому, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника ОСОБА_7 , яка була забезпечена державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Вінницькій області.
		       Захисник ОСОБА_7 у ході судового провадження зазначила, що у ході досудового провадження та судового розгляду вона не мала можливості поспілкуватись та погодити позицію захисту із обвинуваченим ОСОБА_5 , однак захисник ОСОБА_7 просила суд виправдати обвинуваченого ОСОБА_5 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, оскільки досудовим слідством не була доведена вина у повному обсязі.
		Також судом у ході судового провадження безпосередньо досліджені наступні докази надані стороною обвинувачення, а саме:
		?витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 26.01.2023 за № 22023020000000034;
		?повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від 25.01.2023, з якого встановлено, що під час окупації збройними силами країни-агресора рф міст Маріуполь та Херсон, ОСОБА_5 добровільно перейшов на бік ворога з метою надання його представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України; 
		?рапорт старшого оперуповноваженого 3 сектору 2 відділу ГВ ЗНД УСБ України у Вінницькій області ОСОБА_8 від 25.01.2023, з якого слідує, що під час огляду відеофайлів із мережі Інтернет було встановлено, що ОСОБА_5 з перших днів окупації росією територій україни перейшов на бік ворога та вступив у лави мвд, так званого днр;
		?повідомлення про початок досудового розслідування від 26.01.2023; 
		?постанова про об`єднання матеріалів кримінальних проваджень № 22023020000000034 від 26.01.2023 та № 22023020000000035 від 26.01.2023 та присвоєння їм одного номера - № 22023020000000034 від 26.01.2023; 
		?протокол огляду від 20.02.2023, відповідно до якого був проведений огляд публічно доступного месенджеру «Telegram», що розташований за електронною адресою: «ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Під час проведення слідчої дії було встановлено, що після початку повномасштабного вторгнення зс рф на територію України, з 24.02.2022, російська армія перетнула державний кордон України в районах Донецької та Херсонської областей та розпочала окупацію населених пунктів в межах адміністративно-територіальних одиниць України.
		Встановлено, що під час окупації збройними силами країни-агресора міст Маріуполь та Херсон,  ОСОБА_5  добровільно перейшов на бік ворога з метою надання його представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України. З відео було встановлено, що ОСОБА_9 , зам міністра мвд, так званого днр, розповідає про те, які саме дії фільтраційного характеру здійснювали у окупованих містах. На відео відображається діяльність т. зв. «угаи мвд днр» та відеосюжети з військовим на фоні поліцейського автомобіля. Далі, після зміни картинки з`являються титри «днепровский райотдел», далі у кадрі з`являється журналіст із мікрофоном на якому написано «юнион», якому ОСОБА_5 , одягнений у війському форму російського зразка, дає інтерв`ю та каже наступні слова: «Отсутствие полиции полностью с 24-го февраля до настоящего момента, украинской полиции, оно дает о себе знать. Три месяца без сотрудников органов внутренних дел, это никакой город не переживет, это очень тяжело. За это ж время преступления и правонарушения совершались и люди с этой бедой теперь идут сюда. Все начинается с ноля, именно с этой работы с населением. Население, конечно, воспринимало это все вначале насторожено, но потом, когда увидели, когда начала работать полиция, вот совместно с сотрудниками херсонского городского управления, они начали понимать, что в город приходит порядок.» Надалі, у відео присутні ще декілька кадрів з ОСОБА_5 , який одягнений у військову форму російського зразка, потім з`являється зображення спаленого автомобіля та ОСОБА_5 зазначає « Восемь лет, они не прошли бесследно. У людей здесь информационно очень сильное, конечно, давление оказывалось сильное, поэтому они не могут сейчас возникнуть вот так сразу с пустого места, они относятся ко всему с недоверием, потому что информационно очень сильно, очень сильно, короче, подорвали сознание людей здесь. Люди с недоверием относились, но, когда они приходят, ты им объясняешь всё, они начинают понимать, что к ним относятся не как украинская полиция. Потому что, когда сравнивали с украинской полицией, получалось так, что их просто, людей, отфутболивали. Наша задача стоит не для того, чтобы мы их отфутболили, нам задача стоит в том, чтобы повернулись к нам, чтоб они поверили этой полиции, которая пришла сюда. Мы тут не собираемся, это не репрессивный орган, это орган, который должен поддерживать порядок и законы здесь на территории. Если этого не будет, естественно, никакой народ к нам не повернется. Вот это основная задача, которую мы сейчас выполняем, это именно то, чтоб население поняло, что пришел порядок, именно, и закон, а не просто так здесь пришли люди отбыть номер. Нет, здесь стоит вопрос очень серьезный, серьёзнее намного. Так что вот такая вот ситуация на данный момент.» Згодом. Картинка знову повертається до ОСОБА_5 , який зазначає « Мы здесь навсегда. Это ясно, это понятно, и наши действия направлены именно на это, чтоб все понимали, что здесь россия навсегда.»
		Із наступного відео, яке було викладене 28.12.2022 під назвою: «Правоохранители пресекли факты незаконной торговли алкоголем в Мариуполе» було зафіксовано ОСОБА_5 у військовій формі російського зразка, який перевіряє документи особи. Надалі, з`являється зображення ОСОБА_5 з підписом « ОСОБА_10 . Сотрудник сводного отряда мвд днр».
		Був проведений огляд відео викладеного на веб ресурсі «YouTube» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_7», з якого було встановлено, що ОСОБА_5 отримав нагороду заохочення за службу у поліції, так званого днр. Із диском до протоколу, який містить відповідні знімки з екрана, які були досліджені судом;
		?постанова про визначення територіальної підслідності від 18.04.2023;
		?інформаційний лист на якому зазначені відомості стосовно ОСОБА_5 , а саме дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - СРСР, Донецька область, УРСР, м. Макіївка. Та стало відомо, що ОСОБА_5 отримав паспорт громадянина рф;
		?висновок експерта № СЕ-19/102-23/18775-ФП від 02.01.2024 з якого слідує, що особа з інформаційного листа, відеозаписів «Правоохранители пресекли факты незаконной торговли алкоголем в Мариуполе» (з 00:00 по 00:07, з 00:14 по 00:16, з 00:19 по 00:20, з 00:24 по 00:32, з 00:41 по 00:44), «ІНФОРМАЦІЯ_7» (з 00:58 по 01:02, з 04:58 по 05:08), «мвд днр в Херсоне. Больше нет пути в русский город!» (з 02:53 по 03:07, з 03:11 по 03:26, з 03:32 по 03:33, з 03:38 по 03:44, з 03:53 по 03:57, з 04:03 по 04:43, з 06:51 по 06:59) є однією особою, а саме - ОСОБА_5 . Із диском до протоколу, який містить відповідні знімки з екрана, які були досліджені судом;
		?повідомлення про підозру від 16.01.2024 ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України;
		? лист від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (АРМА) № 902-24-24/45 від 21.02.2024 з якого слідує, що у власності ОСОБА_5 перебуває частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; 
		?повідомлення захиснику ОСОБА_7 та обвинуваченому від 28.02.2024 про завершення досудового розслідування;
		?протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 28.02.2024 захиснику ОСОБА_7 .
		Аналізуючи всі докази у їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення приходить до наступного. 
		Так, 24.10.1945 набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26.06.1945, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі - ООН).
		До складу ООН входять Україна, російська федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
		Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 09.12.1981 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями - № 2131 (ХХ) від 21.12.1965, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24.10.1970, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (ХХV) від 16.12.1970, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки та № 3314 (ХХІХ) від 14.12.1974, що містить визначення агресії. Установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
		Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН
		від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ) серед іншого визначено, що ознаками агресії є:
		?застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави;
		?застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
		Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:
		?вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;
		?бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
		?блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;
		?напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;
		?застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;
		?дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;
		?засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.
		Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть слугувати виправданням агресії.
		Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили чи погрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання спорів та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975, який підписаний СРСР, правонаступником якого є російська федерація. 
		Статтями 1 та 2 III Конвенції про відкриття воєнних дій від 18.10.1907, яка вступила в дію 26.01.1910 та 07.03.1955 СРСР, правонаступником якого є російська федерація, передбачено, що військові дії між державами не повинні починатися без попереднього та недвозначного попередження у формі або мотивованого оголошення війни, або ультиматуму з умовним оголошенням війни. Про існування стану війни має бути без зволікання оповіщено нейтральним державам, і він матиме для них дійсну силу лише після отримання оповіщення.
		У преамбулі Декларації про державний суверенітет України
		від 16.07.1990 (далі - Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
		Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з указаним документом, територія України є неподільною та недоторканною.
		Незалежність України визнали держави світу, серед яких і російська федерація.
		Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994 російська федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
		Відповідно до пунктів 3, 8 Меморандуму про підтримку миру та стабільності в Співдружності Незалежних Держав від 10.02.1995, що укладений між державами СНД, серед яких є Україна та російська федерація, держави підтвердили непорушність існуючих кордонів один одного та зобов`язалися виступати проти будь-яких дій, що підривають їхню непорушність, а також вирішувати усі суперечки, що виникають з питань кордонів і територій, тільки мирними засобами. Держави також зобов`язалися не підтримувати на території інших держав-учасниць сепаратистські рухи, а також сепаратистські режими, якщо такі виникнуть; не встановлювати з ними політичних, економічних та інших зв`язків; не допускати використання ними територій і комунікацій держав-учасниць Співдружності; не надавати їм економічної, фінансової, військової та іншої допомоги.
		31.05.1997 відповідно до положень Статуту ООН і зобов`язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі, Україна та російська федерація уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією (ратифікований Законом України від 14.01.1998 №13/98-ВР та Федеральним Законом Російської Федерації від 02.03.1999 № 42-ФЗ). Відповідно до статей 2 - 3 зазначеного Договору, російська федерація зобов`язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та зобов`язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права. 
		Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та російською федерацією про українсько-російський державний кордон від 28.01.2003 (ратифікований російською федерацією 22.04.2004), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.
		Статтями 1 - 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Згідно зі статтею 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
		Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
		Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
		Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід`ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.
		Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади рф та службових осіб з числа керівництва ЗС рф, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які були розцінені представниками влади і ЗС рф як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам рф, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту рф на території України - в АР Крим та м. Севастополі.
		Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та ЗС рф вирішили досягти шляхом розв`язання та ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців ЗС рф, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим і м. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та російської федерації, створення і фінансування не передбачених законом збройних формувань та вчинення інших злочинів.
		При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної цілісності України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.
		З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території рф службові особи Генерального штабу Збройних Сил російської федерації(далі - ГШ ЗС рф), на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб ЗС рф, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося досягнення військово-політичних цілей рф, які, на думку співучасників, були прямо пов`язані з необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополя та південно-східних регіонів України та, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
		Указаний план повною мірою відповідав та був розроблений з урахуванням принципів та підходів, викладених під час виступу начальника ГШ ЗС РФ ОСОБА_11 перед Академією військових наук рф з доповіддю про гібридну війну в лютому 2013 року, яка у подальшому отримала назву «доктрина Герасимова», де зазначалося, що з метою досягнення цілей повинна надаватися перевага невоєнним заходам (політичним, економічним, інформаційним, гуманітарним), які застосовуються з використанням протестного потенціалу населення, інформаційного протиборства, а також воєнним заходам прихованого характеру.
		У подальшому, з грудня 2013 року до лютого 2014 року, для забезпечення схвалення та підтримки громадянами рф і мешканцями південно-східних регіонів України злочинних діянь, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України та встановлення впливу і вагомості рф на світовій арені, представники влади та ЗС рф, на виконання спільного злочинного плану, організували із застосуванням засобів масової інформації розпалювання в Україні національної ворожнечі шляхом ведення інформаційно-пропагандистської підривної діяльності.
		Так, із грудня 2013 року за допомогою різних видів медіа-ресурсів рф здійснювалось викривлення подій на Євромайдані, вказувалося на хибність європейського вектора розвитку зовнішніх відносин України. При цьому, шляхом перекручування, постійного нав`язування хибного тлумачення та компонування інформації для зміни свідомості та ставлення громадян рф і місцевих мешканців південно-східних регіонів України до дійсності та значення подій, які насправді відбувалися в Україні, представники опозиційних до тодішнього політичного режиму в Україні сил висвітлювалися як прихильники крайньо націоналістичних поглядів, а учасники національно-визвольного руху середини ХХ століття (ОУН, УПА) - як прибічники та послідовники фашизму, пропагувалася їх неповноцінність за ознаками ідеологічних та політичних переконань.
		Одночасно, за допомогою засобів масової інформації здійснювалося спотворення свідомості частини населення України з метою зміни світоглядних основ, зародження сумніву в необхідності та доцільності спільного існування в рамках самостійної, унітарної, суверенної держави Україна з європейським вектором розвитку, підбурювання до міжетнічних конфліктів, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів України (АР Крим і м. Севастополя та південно-східних областей), провокування національних зіткнень, формування хибного образу частини українського населення як «націонал-фашистів», які мають інші духовні та моральні цінності та пропагують культ насильства та знущання над російськомовним населенням України.
		Ураховуючи, що територія АР Крим та м. Севастополя мала найбільше військово-стратегічне значення для представників влади та ЗС рф серед інших територій України, які були об`єктом їх злочинного посягання, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи Чорноморського флоту російської федерації (далі - ЧФ рф), це сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ ЗС рф поряд з іншими елементами гібридної війни; а тому ведення гібридної війни проти України співучасники злочинного плану вирішили розпочати на території півострова Крим.
		Для ефективної реалізації плану вирішено залучити військовослужбовців ЗС рф, співробітників інших силових відомств рф, представників влади, інших громадян російської федерації та України. Крім того, з цією ж метою, представниками влади рф створено та озброєно іррегулярні незаконні збройні формування, озброєні банди та групи найманців, якими керували офіцери спецслужб і ЗС рф.
		Зокрема, на військовослужбовців ЧФ рф співучасниками покладалося вжиття заходів щодо підготовки та розв`язання агресивної війни на території АР Крим і м. Севастополя, а саме:
		?планування, підготовка, організація прийняття та розосередження на об`єктах ЧФ РФ військових підрозділів ЗС рф, які передбачалися ГШ ЗС рф для здійснення вторгнення на територію АР Крим і м. Севастополя для ведення агресивної війни проти України;
		?організація блокування підрозділами ЧФ рф у взаємодії з військовими козацькими товариствами рф, діючими під виглядом місцевих жителів АР Крим і м. Севастополя, та з представниками так званої «самооборони» - незаконними збройними формуваннями, військових частин Збройних Сил України (далі - ЗС України) та Державної прикордонної служби України (далі - ДПС України) з метою перешкоджання їхній законній діяльності щодо відсічі збройній агресії рф, оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності;
		?організація блокування транспортних комунікацій з метою нейтралізації роботи морського та повітряного військового транспорту, пошкодження об`єктів, які мають важливе оборонне значення для України;
		?організація захоплень будівель і споруд органів державної влади України з метою перешкоджання їхній нормальній роботі.
		Так, починаючи з 20.02.2014 для реалізації вищезазначеного умислу, з метою блокування та захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури для забезпечення військової окупації та подальшої анексії рф території АР Крим і м. Севастополя, усупереч вимогам пунктів 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994 , пунктів 3, 8 Меморандуму про підтримку миру та стабільності в Співдружності Незалежних Держав від 10.02.1995, статей 2, 3 Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією, принципів Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975, а також всупереч вимогам частини 4 статті 2 Статуту ООН, Декларації Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 09.12.1981 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та декларацій, затверджених резолюціями Генеральної Асамблеї ООН № 2131 (ХХ) від 21.12.1965, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету, № 2625 (XXV) від 24.10.1970, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН, № 2734 (ХХV) від 16.12.1970, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, № 3314 (ХХІХ) від 14.12.1974, що містить Визначення агресії, статей 1, 2 III Конвенції про відкриття воєнних дій від 18.10.1907, статей 1, 2, 68 Конституції України, на територію суверенної держави Україна, а саме АР Крим і м. Севастополь, здійснено вторгнення військовим, морським та повітряним транспортом окремих підрозділів ЗС рф.
		У подальшому військовослужбовці ЧФ рф, у взаємодії з підрозділами спеціальних військ ЗС рф, підрозділами та спеціальними формуваннями інших силових відомств рф, іррегулярними незаконними збройними формуваннями, озброєними бандами, групами найманців та із залученням представників військових козацьких товариств рф, продовжили реалізацію спільного умислу, спрямованого на військову окупацію та подальшу анексію АР Крим та м. Севастополя.
		Зокрема, 27.02.2014 близько 04:30 год. понад 100 озброєних військовослужбовців НОМЕР_1 окремого полку спецпризначення ПДВ ЗС рф проникли до будівель Верховної Ради АР Крим за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, проспект Кірова, 13 та Ради Міністрів АР Крим за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Карла Маркса, 18 захопили їх та установили контроль над їхньою діяльністю з метою забезпечення прийняття вигідних та необхідних для рф рішень.
		Здійснивши захоплення будівель центральних органів влади АР Крим і м. Севастополя, представники командування ЗС рф на виконання вказівок та розпоряджень представників влади рф продовжили агресивні військові дії, визначені заздалегідь розробленим злочинним планом, з метою порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміни меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		Зокрема, упродовж 27-28 лютого 2014 року здійснено блокування автошляхів, захоплення аеропортів та транспортних підприємств, що організовували та забезпечували безпечний рух повітряних суден.
		Одночасно із блокуванням автошляхів та захопленням аеропортів і транспортних підприємств розпочато блокування та захоплення військових частин ЗС України, дислокованих на території АР Крим і м. Севастополя, пошкодження та знищення військового майна, що має важливе оборонне значення для України.
		Після захоплення військових частин та виведення з ладу системи протиповітряної оборони підрозділів ЗС України, дислокованих в АР Крим і м. Севастополі, порушуючи державний повітряний простір України, на територію півострова Крим почали безперешкодно здійснювати неодноразові перельоти з території Південного військового округу рф та посадку в районах аеродромів «Кача» та «Гвардійське» ЧФ рф військові літаки та вертольоти з військовослужбовцями ЗС рф на бортах.
		Крім того, для забезпечення контролю над повітряним простором півострова Крим та з метою недопущення на зазначену територію військових підрозділів ЗС України і представників правоохоронних органів України для вжиття заходів щодо відсічі збройній агресії рф, оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, військовослужбовцями ЧФ рф у взаємодії з військовослужбовцями військових частин спеціального призначення ЗС рф, якими здійснено вторгнення на територію півострова Крим, проведено блокування, захоплення та диверсії на військових аеродромах, розташованих на території АР Крим і м. Севастополя.
		Крім того, з 27.02.2014 військовослужбовцями ЧФ рф, у взаємодії з представниками інших підрозділів ЗС рф, військових козацьких товариств рф, на виконання розробленого злочинного плану розпочато заходи з блокування та захоплення військових частин ВМС ЗС України та ДПС України.
		Окрім цього, з метою контролю за використанням зброї та перешкоджанням виконання службових обов`язків щодо здійснення охорони державного кордону України, невеликими групами військовослужбовців зі складу невстановлених підрозділів спеціального призначення ЗС рф, у кількості до 100 осіб, у спеціальному екіпіруванні, озброєних автоматами, штурмовими гвинтівками, снайперськими гвинтівками та шумовими гранатами, здійснено напади та захоплення органів управління ДПС України на території АР Крим і м. Севастополя усіх рівнів - від регіонального управління до підрозділів охорони кордону.
		Крім того, у період з 27.02.2014 до 18.03.2014 військовослужбовці ЗС рф спільно з іншими особами, у тому числі з числа військових козацьких товариств рф, вчинили захоплення і блокування будівель правоохоронних органів, органів державної влади, підприємств, установ та організацій для взяття під свій контроль місцевих засобів телерадіомовлення і комунікації та забезпечення виконання іншими співучасниками ведення агресивної війни згідно з відведеними їм ролями в реалізації спільного умислу, спрямованого на окупацію та подальшу анексію території АР Крим та м. Севастополя.
		Таким чином, з 20.02.2014 представниками влади рф і службовими особами ЗС рф розпочато збройне вторгнення регулярних військ рф на територію України з метою зміни меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		Виконання вищевказаних дій надало можливість представникам влади та службовим особам із числа керівництва ЗС рф забезпечити військову окупацію території АР Крим та м. Севастополя, проведення диверсій, блокування військових частин, установ та органів військового управління ЗС України та інших військових формувань, державних органів та органів місцевого самоврядування, ведення підривної діяльності, організацію проведення на території АР Крим та м. Севастополя 16.03.2014 незаконного сепаратистського референдуму, спрямованого на порушення територіальної цілісності України, проголошення так званої «Республіки Крим» суверенною державою та подальше звернення нелегітимного парламенту АР Крим до російської федерації із пропозицією про прийняття «Республіки Крим» до складу рф як нового суб`єкта федерації.
		Так, 06.03.2014 Верховною Радою Автономної Республіки Крим прийнято незаконну постанову № 1702-6/14 «Про проведення загальнокримського референдуму».
		Вищевказаною постановою Верховна Рада АР Крим постановила увійти до складу Російської Федерації як суб`єкт російської федерації та провести 16.03.2014 березня загальнокримський референдум (включаючи місто Севастополь), на який винести альтернативні запитання: «1) Ви за возз`єднання Криму з росією на правах суб`єкта російської федерації?»; «2) Ви за відновлення дії Конституції Республіки Крим 1992 року і за статус Криму як частини України?». При цьому, на голосування не виносилося питання про проголошення незалежності АР Крим та м. Севастополя.
		Цією ж постановою Верховної Ради АР Крим також затверджено текст бюлетеня для голосування на загальнокримському референдумі 16.03.2014 і Тимчасове положення про загальнокримський референдум, утворено Комісію Автономної Республіки Крим із проведення загальнокримського референдуму.
		Водночас, Указом виконувача обов`язків Президента України від 07.03.2014 № 261/2014 зупинено дію вказаної постанови як такої, що не відповідає Конституції та законам України. Крім того, Конституційний Суд України своїм рішенням від 14.03.2014 № 2-рп/2014 визнав неконституційною зазначену постанову Верховної Ради АР Крим, оскільки нею порушено конституційний принцип територіальної цілісності України, а парламент Криму вийшов за межі своїх повноважень. Конституційний Суд України визнав дану постанову такою, що суперечить основоположним принципам суверенності та територіальної цілісності держави, закладеним у міжнародно-правових актах, зокрема принципу взаємної поваги до суверенної рівності кожної держави, що включає політичну незалежність, можливість зміни кордонів відповідно до міжнародного права мирним шляхом і за домовленістю. 
		Верховна Рада Автономної Республіки Крим незаконною постановою «Про Декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» від 11.03.2014 № 1727-6/14 затвердила Декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, спільно прийняту депутатами Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Севастопольської міської ради.
		Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2014 № 3-рп/2014 вказану постанову визнано неконституційною у зв`язку з тим, що затвердження такої декларації не належить до повноважень Верховної Ради АР Крим і суперечить статтям 2, 8, 132, 133, 134, частині 2 статті 135, статтям 137, 138 Конституції України, а також є порушенням положень статті 73, пункту 2 частини першої статті 85 Основного закону України.
		У своєму рішенні Конституційний Суд України, зокрема, наголосив, що право на самовизначення на території Автономної Республіки Крим та в місті Севастополі було реалізовано їх жителями як невід`ємною частиною всього Українського народу під час всенародного голосування на всеукраїнському референдумі 01.12.1991. Ураховуючи результати цього референдуму, Верховна Рада України, діючи від імені Українського народу - громадян України всіх національностей, 28.06.1996 прийняла Конституцію України, в якій проголосила Україну суверенною і незалежною державою (стаття 1) та закріпила принцип її територіальної цілісності (стаття 2).
		Конституційним Судом України у цьому ж рішенні зазначено, що Конституція України не передбачає права окремої частини громадян України (в тому числі і національних меншин) на одностороннє самовизначення, в результаті якого відбудеться зміна території України як унітарної держави.
		16.03.2014 на окупованих російською федерацією територіях АР Крим та м. Севастополь представниками влади та ЗС рф, діючими на виконання спільного злочинного плану щодо порушення територіальної цілісності України шляхом окупації та подальшої анексії вказаних територій, організовано та проведено незаконний референдум.
		Незважаючи на набуття законної сили постановою Верховної Ради України від 15.03.2014 № 891-VII «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим», 17.03.2014  нелегітимною Верховною Радою АР Крим прийнято постанову № 1745-6/14 «Про незалежність Криму», у якій заявлено про звернення до російської федерації з пропозицією про прийняття «Республіки Крим» до складу російської федерації, як нового суб`єкта рф зі статусом республіки.
		Після цього, представники влади рф продовжили реалізацію спільного злочинного плану, спрямованого на порушення територіальної цілісності України шляхом окупації та анексії території півострова Крим.
		Так, незважаючи на незаконність організованого та проведеного представниками влади рф на території півострова Крим референдуму 16.03.2014 , нелегітимність існуючих органів влади Автономної Республіки Крим, всупереч наведеним вище міжнародним зобов`язанням рф стосовно України, 17.03.2014 видано Указ президента рф № 147 «Про визнання Республіки Крим».
		Цього ж дня президентом РФ видано розпорядження № 63-рп «Про підписання Договору між російською федерацією та Республікою Крим про прийняття до російської федерації Республіки Крим та утворення у складі російської федерації нових суб`єктів», яким погоджено проект вказаного Договору та прийнято рішення про його підписання на вищому рівні.
		18.03.2014 в м. москва рф, президентом рф ОСОБА_12 та самопроголошеними представниками так званої «влади Криму» ОСОБА_13 і ОСОБА_14 , а також самопроголошеним так званим «мером» м. Севастополя ОСОБА_15 підписано «Договір між російською федерацією та Республікою Крим про прийняття до російської федерації Республіки Крим та утворення у складі російської федерації нових суб`єктів» (далі - «Договір»).
		Наступним етапом щодо реалізації злочинного плану представників влади та ЗС рф було надання незаконному «Договору» видимості юридичної сили, зокрема, шляхом визнання уявної міжнародної правосуб`єктності адміністративно-територіальних одиниць України - Автономної Республіки Крим та м. Севастополя.
		Так, відповідно до статті 8 Федерального конституційного закону «Про порядок прийняття до російської федерації та утворення в її складі нового суб`єкта російської федерації», єдиною умовою внесення до державної думи на ратифікацію міжнародного договору, що не вступив в силу, є визнання його Конституційним Судом рф таким, що відповідає Конституції російської федерації.
		У подальшому, ввечері 18.03.2014 (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), до Конституційного суду рф надійшов запит президента рф про перевірку відповідності Конституції рф тимчасово застосовуваного вищевказаного «Договору» про прийняття «Республіки Крим» до складу рф (далі - Запит).
		Постановою Конституційного Суду рф від 19.03.2014 № 6-П «У справі про перевірку конституційності міжнародного договору, який не набрав чинності, між російською федерацією та Республікою Крим про прийняття до російської федерації Республіки Крим та утворення у складі російської федерації нових суб`єктів», безпідставно визнано незаконний «Договір» таким, що відповідає Конституції рф.
		20.03.2014 державна дума федеральних зборів рф прийняла федеральний закон № 36-ФЗ «Про ратифікацію Договору між російською федерацією і Республікою Крим про прийняття до російської федерації Республіки Крим та утворення у складі російської федерації нових суб`єктів» та погодила супутній до «Договору» федеральний конституційний Закон № 6-ФКЗ «Про прийняття до російської федерації Республіки Крим та утворення у складі російської федерації нових суб`єктів - Республіки Крим і міста федерального значення Севастополя».
		21.03.2014 рада федерації федеральних зборів рф на позачерговому засіданні своєю постановою № 68-СФ також погодила ратифікацію цього «Договору», а крім того, постановою № 69-СФ прийняла супутній до «Договору» федеральний конституційний закон щодо утворення в рф двох нових суб`єктів - «Республіки Крим» і «міста федерального значення Севастополя».
		У той же день вищевказані федеральний (№ 36-ФЗ) та федеральний конституційний (№ 6-ФКЗ) закони були підписані президентом рф та набули чинності.
		Таким чином представниками влади рф здійснена окупація частини території України - Автономної Республіки Крим і м. Севастополя та спроба легітимізувати указані дії.
		В тимчасово окупованих АР Крим і м. Севастополі під виглядом органів державної влади створені окупаційні адміністрації російської федерації, які забезпечують подальшу окупацію та здійснюють управління указаними територіями на місцевому рівні.
		Також представниками влади і ЗС рф вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на решті території держави.
		Так, вказаними особами організовувалися та проводилися у березні - квітні 2014 року антиурядові протестні акції, найбільш масові з яких - у Луганській, Донецькій, Харківській, Дніпропетровській, Запорізькій, Миколаївській, Херсонській та Одеській областях. Основою їх метою було поширення сепаратистських проросійських гасел та здійснення силового захоплення адміністративних будівель органів державної влади для послідуючої організації незаконних референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
		З метою гарантованого досягнення указаних цілей та створення видимості того, що в Україні триває внутрішній конфлікт, представники влади та ЗС рф вирішили створити на її території терористичні організації, які поряд із основною функцією - здійснення терористичної діяльності, повинні створити враження діяльності в межах Донецької та Луганської областей опозиційних сил, які нібито від імені та за цілковитої підтримки місцевого населення відстоюють їх право на самовизначення та незалежність, що прямо суперечить Конституції України та нормам міжнародного права.
		Так, під безпосереднім керівництвом та контролем невстановлених на цей час представників влади та ЗС рф, 07.04.2014 на території Донецької області України створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР»), а 27.04.2014 на території Луганської області України - терористичну організацію «Луганська народна республіка» (далі - «ЛНР»), у складі яких утворені незаконні збройні формування.
		Контроль та координація діяльності цих терористичних організацій, як і їх фінансове та матеріальне забезпечення, у тому числі зброєю, боєприпасами, військовою технікою, здійснюється представниками влади та ЗС рф.
		Указані терористичні організації мають: конкретних лідерів, які підтримують між собою тісні взаємозв`язки, чітку ієрархію та структуру, яка складається з політичного та силового блоків, керівники та учасники яких підпорядковуються лідерам організації, а також розподіл функцій між її учасниками, на яких покладені відповідні обов`язки згідно з єдиним планом спільних злочинних дій.
		Так, на учасників політичного блоку, відповідно до плану спільних злочинних дій, покладаються наступні обов`язки:
		?створення так званих органів державної влади «ДНР» та «ЛНР» та організація їх діяльності;
		?видача нормативно-правових актів від імені нелегітимних органів державної влади «ДНР» та «ЛНР»;
		?організація та проведення незаконного референдуму на території Донецької та Луганської областей про визнання суверенітету незаконних утворень «ДНР» та «ЛНР»;
		?проведення агітаційної роботи серед населення щодо діяльності терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР» з метою схиляння їх до участі у вказаних терористичних організаціях та отримання підтримки власної діяльності серед мешканців східних регіонів України;
		?організація збору та отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників терористичних організацій та осіб, лояльно налаштованих до їх діяльності, а також розподіл такої допомоги; 
		?налагодження взаємодії між терористичними організаціями «Донецька народна республіка» та «Луганська народна республіка» та її лідерами з метою координації дій, спрямованих на повалення конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні, а також дій, спрямованих на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;
		?налагодження взаємодії з прихильниками злочинної діяльності, що перебувають за кордоном з метою координації дій, отримання матеріальної і гуманітарної допомоги та озброєння, а також залучення іноземних громадян для протидії правоохоронним органам та Збройним Силам України;
		?налагодження взаємодії з місцевими та закордонними засобами масової інформації з метою їх використання для агітацій, висвітлення діяльності «ДНР» та «ЛНР», дискредитації діяльності органів державної влади України та осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції, та формування думки серед населення про законність власних дій, а також вчинення за допомогою таких ЗМІ закликів до повалення конституційного ладу і захоплення державної влади в Україні та дій, спрямованих на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;
		?надання матеріальної та організаційної допомоги учасникам бойового блоку «ДНР» та «ЛНР» для забезпечення їх протиправної діяльності; 
		?забезпечення учасників «ДНР» та «ЛНР» транспортом, символікою, агітаційними та іншими необхідними матеріалами.
		На учасників силового блоку, відповідно до плану спільних злочинних дій, покладались наступні обов`язки:
		?систематична організація та ведення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України і військовослужбовцями Збройних Сил України;
		?організація у групи осіб, які є прихильниками злочинної діяльності учасників «ДНР» та «ЛНР», озброєння зазначених осіб та керівництво їхніми діями, з метою опору представникам державної влади та унеможливлення припинення злочинної діяльності правоохоронними органами та Збройними Силами України;
		?створення не передбачених законом збройних формувань та участь у їх діяльності;
		?вербування нових учасників до складу силового блоку «ДНР» та «ЛНР» та керівництво їхніми діями;
		?захоплення населених пунктів, будівель, військових частин та інших об`єктів на території Донецької та Луганської областей;
		?скоєння терористичних актів та диверсій на території України;
		?захоплення зброї чи заволодіння у інший спосіб боєприпасами, вибуховими речовинами, військовою технікою, транспортними засобами, а також будівництво укріплень з метою протидії діяльності осіб, задіяних у проведенні антитерористичної операції та забезпечення власної злочинної діяльності;
		?викрадення осіб з метою отримання матеріальної вигоди та залякування мешканців, які підтримують діючу владу в Україні;
		?силова підтримка учасників політичного блоку при проведенні незаконного референдуму на території Донецької та Луганської областей про визнання суверенітету незаконних державних утворень «ДНР» та «ЛНР», а також укріплення та охорона зайнятих ними будівель та споруд;
		?вчинення дій, спрямованих на унеможливлення проведення 25.05.2014 позачергових виборів Президента України на території Донецької та Луганської областей;
		?організація поставок зброї, боєприпасів, вибухових речовин, військової техніки та їх розподіл серед учасників терористичної організації;
		?охорона полонених військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань та цивільного населення, незаконно утримуваних учасниками терористичних організацій.
		На керівників блоків покладається керівництво, організація дій та контроль за діяльністю підлеглих їм співучасників злочину за допомогою керівників груп, що входять до складу вказаних блоків.
		Основними завданнями учасників указаних терористичних організацій є насильницьке повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом застосування зброї, вчинення терористичних актів - здійснення вибухів, підпалів та інших дій, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людини, загрозу заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків.
		Враховуючи викладене, «Донецька народна республіка» і «Луганська народна республіка» є стійкими об`єднаннями невизначеної кількості осіб (більше трьох), створені з метою здійснення терористичної діяльності, у межах яких здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, а тому у відповідності до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» є терористичними організаціями.
		07.04.2014, за поданням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із Головою Служби безпеки України, на території Донецької і Луганської областей розпочато проведення антитерористичної операції (далі - АТО).
		13.04.2014 через посилення сепаратистських виступів та захоплення державних установ на сході України, виконуючий обов`язки Президента України Указом від 14.04.2014 № 405/2014 затвердив рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та Україною розпочато на території Донецької та Луганської областей широкомасштабну АТО із залученням Збройних Сил України та інших військових формувань.
		Визнання Верховною Радою України «Донецької народної республіки» і «Луганської народної республіки» терористичними організаціями, як і численні злочини вчинені їх представниками, знайшли своє відображення у Заяві Верховної Ради України «Про трагічну загибель людей внаслідок терористичного акту над територією України», схваленій постановою Верховної Ради України від 22 липня 2014 року № 1596-VII, Заяві Верховної Ради України «Щодо протидії поширенню підтримуваного Російською Федерацією міжнародного тероризму», схваленій постановою Верховної Ради України від 22 липня 2014 року № 1597-VII, Зверненні Верховної Ради України до Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, національних парламентів держав - членів ЄС, США, Канади, Японії та Австралії щодо масового розстрілу людей під Волновахою в Україні, затвердженому постановою Верховної Ради України від 14 січня 2015 року№ 106-VIII, Заяві Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», схваленій постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року №337-VIII.
		Отже, Верховною Радою України, як єдиним законодавчим органом державної влади, констатовано віднесення «ДНР» і «ЛНР» до терористичних організацій, а відповідних осіб, які забезпечують їх функціонування, як учасників терористичної організації.
		Відповідно до положень Європейської конвенції про боротьбу з тероризмом від 27.01.1977 № ETSN90, Протоколу, що вносить зміни до зазначеної конвенції від 15.05.2003 № ETSN190, Резолюції Ради Безпеки ООН від 28.09.2001 № 1373 по боротьбі з тероризмом, Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму від 16.05.2005, терористична організація виділена як вид злочинної організації за спеціальною метою - здійснення терористичної діяльності.
		Водночас, відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» терористична діяльність - діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об`єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму.
		Терористичні організації створюються для вчинення діянь, передбачених частинами 1-3 ст. 258 КК України, а також інших злочинів терористичної спрямованості, тобто діянь, направлених на залякування населення з метою спонукання держави, міжнародної організації, фізичної чи юридичної особи до прийняття чи відмови від прийняття будь-якого рішення. При цьому, злочини терористичної організації відрізняються від інших споріднених злочинів саме фактором цілеспрямованості залякування населення як засобу досягнення поставленої мети.
		Враховуючи вищевикладене, «ДНР» і «ЛНР» містять усі необхідні ознаки терористичної організації, мають стабільний склад лідерів, які підтримують між собою тісні стосунки, централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоків лідерам організацій, а також план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
		Виходячи із системного аналізу положень ст. 28 КК України та ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» терористична організація за своєю правовою природою є одним із різновидів стійких злочинних об`єднань. Установлення наявності чи відсутності у певної групи чи організації ознак такого об`єднання та визначення його виду належить до повноважень суду при ухваленні вироку про притягнення до кримінальної відповідальності фізичних осіб за участь у злочинному об`єднанні, оскільки такі ознаки є обов`язковими елементами складу відповідних злочинів.
		Для підтримки підконтрольних терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР» представники влади рф створили іррегулярні незаконні збройні формування. Указані збройні формування систематично підкріплювалися найманцями з рф, у тому числі з числа звільнених у запас військовослужбовців ЗС рф, а також постачанням зброї і військової техніки, у тому числі танки, артилерійські системи, протитанкові засоби та зенітно-ракетні комплекси, що постачались рф на територію України.
		Учасниками терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР» за підтримки незаконних збройних формувань, озброєних банд, груп найманців, у тому числі засланих в Україну з рф, а також розвідувально-диверсійних груп, які очолювали офіцери ГУ ГШ ЗС рф, шляхом вчинення терористичних актів, захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів інфраструктури, актів застосування збройної сили проти держави України, а також інших злочинів, здійснено окупацію частини території Донецької та Луганської областей та взято під контроль частину державного кордону України в указаних областях.
		Керівники терористичних організацій «Донецька народна республіка» і «Луганська народна республіка» за сприяння та координації представників влади рф провели фіктивні референдуми про відокремлення Донецької і Луганської областей від України та проголошення їх незалежними «державами».
		Усвідомлюючи, що законні дії сил АТО по припиненню діяльності терористичних організацій та відновленню конституційного правопорядку на території України ставлять під загрозу реалізацію їх злочинного плану, представники влади рф залучили до його виконання не лише терористичні організації та іррегулярні збройні формування, а й регулярні підрозділи ЗС рф, які здійснювали ракетно-артилерійські обстріли, а також збройні напади на підрозділи і позиції сил АТО з території рф.
		Зокрема, 22.06.2014 диверсійно-розвідувальною групою ЗС рф із застосуванням мінометів, гранатометів та стрілецької зброї обстріляно колону підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_3 на перехресті доріг Біловодськ-Чугінка-Розквіт.
		05.07.2014 диверсійно-розвідувальною групою ЗС рф, яка рухалася на двох маломірних плавзасобах з боку рф, в Азовському морі здійснено мінометний обстріл підрозділів « ІНФОРМАЦІЯ_4 » і « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ІНФОРМАЦІЯ_6 .
		11.07.2014 з території рф із реактивної системи залпового вогню БМ-21 «Град» здійснено обстріл підрозділу тактичного угрупування «Кордон» в районі населеного пункту Зеленопілля.
		У травні-липні 2014 року силами АТО взято під контроль приблизно 70 відсотків території Донецької та Луганської областей, звільнено від учасників терористичних організацій значну кількість міст і населених пунктів та забезпечено контроль за основними транспортними комунікаціями. При цьому місто Луганськ, місто Горлівка Донецької області та частково місто Донецьк були блоковані.
		Враховуючи указані успіхи сил АТО, з метою перешкодити їм відновити контроль над державним кордоном України в Донецькій і Луганській областях, представники влади рф прийняли рішення про необхідність вторгнення регулярних підрозділів ЗС рф на територію Донецької області.
		Упродовж 7-11 серпня 2014 року здійснено посилення угруповання ЗС рф уздовж Державного кордону України, яке нараховувало до 32 батальйонно-тактичних груп (далі - БТГр) та 3 ротно-тактичних груп (далі - РТГр). Чисельність особового складу становила не менше 45 100 осіб, танків - до 160 одиниць, БМП та БТР - до 1 360 одиниць, артилерії - до 350 одиниць, РСЗВ - до 130 одиниць, бойових літаків -192 одиниці, вертольотів - 137 одиниць.
		24.08.2014 військовослужбовці 331-го гвардійськогопарашутно-десантного полку 98-ї дивізії ПДВЗС рф загальною кількістю близько 400 осіб у взаємодії з іншими невстановленими підрозділами ЗС рф у складі 3-х батальйонно-тактичних груп (військовослужбовці ЗС рф у кількості понад 3 500 осіб, у розпорядженні яких перебувало близько 60 танків, 320 БМД та БМП, 60 гармат, у т.ч. до 16 протитанкових, близько 45 мінометів), діючи на виконання злочинного наказу представників влади і ЗС рф, з метою зміни меж території та державного кордону України шляхом ведення агресивної війни, здійснили широкомасштабне вторгнення на територію України в районі населених пунктів Побєда - Берестове Старобешевського району Донецької області та маршем просунулися в район м. Іловайськ Донецької області, де оточили підрозділи сил АТО.
		При цьому, з метою введення в оману сил АТО, на військовій техніці ЗС рф було знято або замасковано тактичні знаки, які вказували на її приналежність до ЗС рф, а замість них нанесені розпізнавальні позначки, які використовувалися силами АТО.
		29.08.2014, безпосередньо під час виходу особового складу підрозділів сил АТО з оточення в районі м. Іловайськ у похідному (не бойовому) порядку за визначеним маршрутом в якості наданого представниками влади і ЗС рф гуманітарного коридору, в районі населених пунктів Старобешево, Чумаки, Новодворське, Агрономічне, Многопілля, Червоносільське, Осикове, Новокатеринівка Донецької області, дві колони сил АТО, за наказами вищевказаних осіб, були розстріляні підрозділами ЗС рф та учасниками терористичної організації «ДНР».
		У період з літа 2014 року по листопад 2015 року для організації оперативного управління й контролю іррегулярних незаконних збройних формувань рф та підрозділів терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР», їх забезпечення (фінансування) озброєнням, військовою технікою та іншим майном, на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей представниками влади і ЗС рф сформовано два армійські корпуси - 1-й армійський корпус (зі складом: 5 бригад, 3 окремі полки, 8 окремих батальйонів (дивізіонів), 5 батальйонів територіальної оборони та 2 окремі роти) на окупованій території Донецької області та 2-й армійський корпус (зі складом: 4 бригади; 2 окремі полки; 6 окремих батальйонів (дивізіонів), 8 батальйонів територіальної оборони, 2 окремі роти) на окупованій території Луганської області, які укомплектовувалися за рахунок підрозділів учасників терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР» та регулярних військ ЗС рф.
		Незаконні збройні формування терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР», іррегулярні незаконні збройні формування рф та військовослужбовці ЗС рф чинять збройний опір Україні у відновленні територіальної цілісності та забезпеченні правопорядку, при цьому учасники політичного блоку вказаних терористичних організацій, за підтримки та сприяння представників влади рф під виглядом органів державної влади, створили окупаційні адміністрації російської федерації, які забезпечують подальшу окупацію та здійснюють управління вказаними територіями на місцевому рівні.
		З огляду на викладене, між державами рф та Україна з 20.02.2014 триває збройний конфлікт міжнародного характеру.
		Частиною 2 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014  № 1207-VII констатовано, що тимчасова окупація території України розпочалася 20.02.2014.
		Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18.01.2018 № 2268-VIII визначено, що збройна агресія російської федерації розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності; російська федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань російської федерації, що складаються з регулярних з`єднань і підрозділів, підпорядкованих Міністерству оборони російської федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам російської федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих російською федерацією, а також за допомогою окупаційної адміністрації російської федерації, яку складають її державні органи та структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України та підконтрольні російській федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.
		З листопада 2021 року представники влади та ЗС рф, з метою підготовки до повномасштабного нападу на Україну, організували перекидання підрозділів ЗС та інших військових формувань рф до кордонів України, що пояснювалося запланованими спільними російсько-білоруськими навчаннями «Союзна рішучість-2022», які розпочалися 10.02.2022.
		Станом на 08.02.2022 вздовж усього кордону з Україною з боку рф, Республіки Білорусь та тимчасово окупованих територій України зосереджено 140 000 військових рф, включаючи повітряний та морський компонент.
		З метою створення приводів для ескалації воєнного конфлікту і здійснення спроби виправдання своєї агресії перед громадянами російської федерації та світовою спільнотою, представниками влади та ЗС рф розроблено окремий план, який передбачав вчинення дій, спрямованих на введення в оману і залякування громадян рф та мешканців тимчасово окупованих територій України, а також вчинення провокацій, які полягали у імітації нападів і вогневих ударів, вчинених нібито підрозділами ЗС України по території рф та тимчасово окупованим територіям України.
		Одночасно із зазначеним передбачалося визнання керівництвом рф «Донецької народної республіки» і «Луганської народної республіки» незалежними державами та отримання від них звернення з запитом про надання військової підтримки, яка викликана нібито агресією Збройних Сил України.
		На виконання зазначених намірів, 15.02.2022 державна дума російської федерації звернулася до президента російської федерації з проханням визнати незалежність «самопроголошених Донецької та Луганської народних республік». 
		18.02.2022 керівниками російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей повідомлено про проведення евакуації місцевого населення на тимчасово окупованих територій України до Ростовської області, що пояснювалося вигаданими застереженнями про те, що Збройні Сили України мають намір атакувати тимчасово окуповані території та здійснити їх силове повернення під контроль України.
		19.02.2022 вказаними особами було оголошено так звану загальну мобілізацію жителів тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей.
		21.02.2022 керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей звернулися до президента російської федерації з проханням визнати незалежність так званих Донецької та Луганської народних республік.
		В цей же день, президент російської федерації скликав позачергове засідання Ради безпеки російської федерації, де обговорено питання щодо доцільності визнання незалежності Донецької та Луганської народних республік.
		Службові особи з числа вищого керівництва рф, які входять до складу Ради безпеки рф, публічно підтримали звернення Державної думи рф та заявили про необхідність визнання президентом рф незалежності «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки».
		Цього ж дня президент російської федерації підписав указ про визнання незалежності Донецької народної республіки та Луганської народної республіки.
		22.02.2022 президент російської федерації підписав з керівниками російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей договори про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу, які в той же день ратифіковані державною думою та радою федерації рф. 
		В цей же день президент російської федерації, реалізуючи злочинний план, з метою надання видимості законності дій по нападу на Україну, направив до ради федерації рф звернення про використання Збройних Сил рф за межами рф, яке було задоволено.
		23.02.2022 керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей звернулися до президента російської федерації з проханням надати допомогу у відбитті надуманої ними воєнної агресії «українського режиму щодо населення» так званих Донецької та Луганської народних республік.
		24.02.2022 о 05:00 год. президент російської федерації оголосив про своє рішення почати військову операцію в Україні.
		В подальшому цього ж дня Збройними Силами рф, які діяли за наказом керівництва рф і ЗС рф, віроломно здійснено пуск крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам ЗС України, а також підрозділами ЗС та інших військових формувань рф здійснено широкомасштабне вторгнення на територію суверенної держави Україна.
		У період з 05:00 год. 24.02.2022 та щонайменше до
		15.04.2022 (включно) підрозділи ЗС та інших військових формувань рф здійснюють спроби окупації українських міст, які супроводжуються бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння. При цьому вогневі удари здійснюються по об`єктам, які захищені нормами міжнародного гуманітарного права. Зазначені дії призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі людей, у тому числі дітей, отримання ними тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості та заподіяння матеріальних збитків у вигляді знищення будівель, майна та інфраструктури.
		У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України «Про введення воєнного стану» на всій території України введено воєнний стан з 05:00 год. 24.02.2022, дія якого неодноразово продовжувалась.
		Таким чином, суд вважає загальновідомими і такими, що не потребують доказування в межах даного кримінального провадження факти того, що тимчасова окупація з боку рф частини території України, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20.02.2014 та повномасштабного вторгнення рф на територію України 24.02.2022, а також анексія з боку рф частини території України є за хронологією подій: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами рф, а також «нормативними актами» самопроголошених суб`єктів на території України, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, внаслідок якого були прийняті такі акти; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування, - а відтак ці факти не потребують окремого судового доказування.
		Відомості щодо вказаного кримінального провадження були внесені 26.01.2023 за № 22023020000000034.
		Висновки суду за ч. 1 ст. 111 КК України.
		З об`єктивної сторони державна зрада може виявитися у таких формах:
		1) перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту;
		2) шпигунство;
		3) надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
		Перехід на бік ворога означає, що громадянин України надає безпосередню допомогу державі, з якою Україна на той час перебуває у стані війни або збройного конфлікту. У конкретних випадках цей злочин може полягати у вступі на службу до певних військових чи інших формувань ворожої держави (поліції, каральних загонів, розвідки), наданні засобів для вчинення злочинів агентам спецслужб іноземних держав, усуненні перешкод для їх вчинення або наданні зазначеним агентам іншої допомоги.
		Перехід на бік ворога є закінченим злочином з того моменту, коли громадянин України виконав в інтересах ворога певні дії на шкоду України. 
		Як вбачається з матеріалів справи, а саме з протоколу огляду віл 20.02.2023 у відео під назвою Був проведений огляд відео викладеного на веб ресурсі «YouTube» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_7», з якого було встановлено, що ОСОБА_5  отримав нагороду заохочення за службу у поліції, так званого днр. Те, що на відео був саме ОСОБА_5  підтверджується висновком експерта № СЕ-19/102-23/18775-ФП від 02.01.2024 з якого слідує, що на відео «ІНФОРМАЦІЯ_7» (з 00:58 по 01:02, з 04:58 по 05:08) та фото особи з особової картки є однією особою, а саме - ОСОБА_5 . 
		Отже, враховуючи все вищезазначене суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 свідомо перейшов на бік ворога, вступив на службу у поліції так званого днр, тобто перейшов на бік рф під час збройного конфлікту. 
		Разом з тим, під час окупації м. Херсон, ОСОБА_5 у складі мвд так званого днр допомагав здійснювати фільтраційні заходи, та підтримувати окупаційну владу на окупаційній території, що підтверджується протоколом огляду від 20.02.2023, а саме те, що після початку повномасштабного вторгнення зс рф на територію України, з 24.02.2022, російська армія перетнула державний кордон України в районах Донецької та Херсонської областей та розпочала окупацію населених пунктів в межах адміністративно-територіальних одиниць України. Встановлено, що під час окупації збройними силами країни-агресора міст Маріуполь та Херсон,  ОСОБА_5  добровільно перейшов на бік ворога з метою надання його представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України. З відео було встановлено, що ОСОБА_9 , зам міністра мвд, так званого днр, розповідає про те, які саме дії фільтраційного характеру здійснювали у окупованих містах. На відео відображається діяльність т. зв. «угаи мвд днр» та відеосюжети з військовим на фоні поліцейського автомобіля. Далі, після зміни картинки з`являються титри «днепровский райотдел», далі у кадрі з`являється журналіст із мікрофоном на якому написано «юнион», якому ОСОБА_5 , одягнений у війському форму російського зразка, дає інтерв`ю та каже наступні слова: «Отсутствие полиции полностью с 24-го февраля до настоящего момента, украинской полиции, оно дает о себе знать. Три месяца без сотрудников органов внутренних дел, это никакой город не переживет, это очень тяжело. За это ж время преступления и правонарушения совершались и люди с этой бедой теперь идут сюда. Все начинается с ноля, именно с этой работы с населением. Население, конечно, воспринимало это все вначале насторожено, но потом, когда увидели, когда начала работать полиция, вот совместно с сотрудниками херсонского городского управления, они начали понимать, что в город приходит порядок.» Надалі, у відео присутні ще декілька кадрів з ОСОБА_5 , який одягнений у військову форму російського зразка, потім з`являється зображення спаленого автомобіля та ОСОБА_5 зазначає « Восемь лет, они не прошли бесследно. У людей здесь информационно очень сильное, конечно, давление оказывалось сильное, поэтому они не могут сейчас возникнуть вот так сразу с пустого места, они относятся ко всему с недоверием, потому что информационно очень сильно, очень сильно, короче, подорвали сознание людей здесь. Люди с недоверием относились, но, когда они приходят, ты им объясняешь всё, они начинают понимать, что к ним относятся не как украинская полиция. Потому что, когда сравнивали с украинской полицией, получалось так, что их просто, людей, отфутболивали. Наша задача стоит не для того, чтобы мы их отфутболили, нам задача стоит в том, чтобы повернулись к нам, чтоб они поверили этой полиции, которая пришла сюда. Мы тут не собираемся, это не репрессивный орган, это орган, который должен поддерживать порядок и законы здесь на территории. Если этого не будет, естественно, никакой народ к нам не повернется. Вот это основная задача, которую мы сейчас выполняем, это именно то, чтоб население поняло, что пришел порядок, именно, и закон, а не просто так здесь пришли люди отбыть номер. Нет, здесь стоит вопрос очень серьезный, серьёзнее намного. Так что вот такая вот ситуация на данный момент.» Згодом. Картинка знову повертається до ОСОБА_5 , який зазначає « Мы здесь навсегда. Это ясно, это понятно, и наши действия направлены именно на это, чтоб все понимали, что здесь россия навсегда.»
		Висновки суду за ч. 2 ст. 111 КК України. 
		Відповідальність за порушення ч. 2 ст. 111 КК України настає, коли особа вчиняє державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України під час воєнного стану. 
		Із метою відсічі військової агресії, починаючи з 24.02.2022 Указами президента на території України у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 24.02.2022 о 05:30 год., який неодноразово був продовжений та діє на сьогодні. 
		З огляду на матеріали справи можна зробити висновки, що ОСОБА_5 був обізнаний про те, що в Україні був введений воєнний стан через повномасштабне вторгнення рф на територію України, проте обвинувачений перейшов на бік ворога та допомагав здійснювати злочинну діяльність, яка проявлялася у допомозі підтримання російського режиму на території окупованих міст, що підтверджується протоколом огляду від 20.02.2023, з якого встановлено, що після початку повномасштабного вторгнення зс рф на територію України, з 24.02.2022, російська армія перетнула державний кордон України в районах Донецької та Херсонської областей та розпочала окупацію населених пунктів в межах адміністративно-територіальних одиниць України.
		Встановлено, що під час окупації збройними силами країни-агресора міст Маріуполь та Херсон,  ОСОБА_5  добровільно перейшов на бік ворога з метою надання його представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України. З відео було встановлено, що ОСОБА_9 , зам міністра мвд, так званого днр, розповідає про те, які саме дії фільтраційного характеру здійснювали у окупованих містах. На відео відображається діяльність т. зв. «угаи мвд днр» та відеосюжети з військовим на фоні поліцейського автомобіля. Далі, після зміни картинки з`являються титри «днепровский райотдел», далі у кадрі з`являється журналіст із мікрофоном на якому написано «юнион», якому ОСОБА_5 , одягнений у війському форму російського зразка, дає інтерв`ю та каже наступні слова: «Отсутствие полиции полностью с 24-го февраля до настоящего момента, украинской полиции, оно дает о себе знать. Три месяца без сотрудников органов внутренних дел, это никакой город не переживет, это очень тяжело. За это ж время преступления и правонарушения совершались и люди с этой бедой теперь идут сюда. Все начинается с ноля, именно с этой работы с населением. Население, конечно, воспринимало это все вначале насторожено, но потом, когда увидели, когда начала работать полиция, вот совместно с сотрудниками херсонского городского управления, они начали понимать, что в город приходит порядок.» Надалі, у відео присутні ще декілька кадрів з ОСОБА_5 , який одягнений у військову форму російського зразка, потім з`являється зображення спаленого автомобіля та ОСОБА_5 зазначає « Восемь лет, они не прошли бесследно. У людей здесь информационно очень сильное, конечно, давление оказывалось сильное, поэтому они не могут сейчас возникнуть вот так сразу с пустого места, они относятся ко всему с недоверием, потому что информационно очень сильно, очень сильно, короче, подорвали сознание людей здесь. Люди с недоверием относились, но, когда они приходят, ты им объясняешь всё, они начинают понимать, что к ним относятся не как украинская полиция. Потому что, когда сравнивали с украинской полицией, получалось так, что их просто, людей, отфутболивали. Наша задача стоит не для того, чтобы мы их отфутболили, нам задача стоит в том, чтобы повернулись к нам, чтоб они поверили этой полиции, которая пришла сюда. Мы тут не собираемся, это не репрессивный орган, это орган, который должен поддерживать порядок и законы здесь на территории. Если этого не будет, естественно, никакой народ к нам не повернется. Вот это основная задача, которую мы сейчас выполняем, это именно то, чтоб население поняло, что пришел порядок, именно, и закон, а не просто так здесь пришли люди отбыть номер. Нет, здесь стоит вопрос очень серьезный, серьёзнее намного. Так что вот такая вот ситуация на данный момент.» Згодом. Картинка знову повертається до ОСОБА_5 , який зазначає « Мы здесь навсегда. Это ясно, это понятно, и наши действия направлены именно на это, чтоб все понимали, что здесь россия навсегда.»
		Тобто, ОСОБА_5 достеменно знаючи про те, що на території України був введений воєнний стан, продовжував підтримувати російську владу. 
		Висновки суду за ч. 7 ст. 111-1 КК України. 
		Особа визнається винною у вчинені ч. 7 ст. 111-1 КК України, під час добровільного зайняття громадянином України посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, а також добровільна участь громадянина України в незаконних збройних чи воєнізованих формуваннях, створених на тимчасово окупованій території, та/або в збройних формуваннях держави-агресора чи надання таким формуванням допомоги у веденні бойових дій проти Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізовувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
		ОСОБА_5 , будучи колишнім начальником сектору карного розшуку РВ Кіровського МУ ГУМВС України в Донецькій області, який звільнений у 2012 році за власним бажанням, а у вересні 2014 року, перебуваючи на тимчасово окупованій території м. Макіївка Донецької області, прийняв пропозицію від невстановлених під час досудового розслідування осіб із числа представників окупаційної адміністрації держави-агресора рф, надав добровільну згоду на зайняття посади у незаконному правоохоронному органі «Червоногвардійська РВ Макіївського міського управління МВС «днр», на посаду начальника районного відділу.
		Починаючи приблизно з серпня 2022 року ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, добровільно та ініціативно вступив в лави так званого «транспортної інспекції міністерства транспорту» нзф «днр», із якої в подальшому, російсько-окупаційними військами сформовано зведені спільні загони із підрозділами мвс днр. 
		Згідно з протоколу огляду від 20.02.2023 слідує, що на відео, яке було викладене 28.12.2022 під назвою: «Правоохранители пресекли факты незаконной торговли алкоголем в Мариуполе» було зафіксовано ОСОБА_5 у військовій формі російського зразка, який перевіряє документи особи. Надалі, з`являється зображення ОСОБА_5 з підписом « ОСОБА_10 . Сотрудник сводного отряда мвд днр».
		Був проведений огляд відео викладеного на веб ресурсі «YouTube» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_7», з якого було встановлено, що ОСОБА_5 отримав нагороду заохочення за службу у поліції, так званого днр. 
		Аналізуючи та оцінюючи усі докази в сукупності, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого  ОСОБА_5 повністю знайшла своє підтвердження у ході судового провадження та підтверджується дослідженими у ході судового провадження доказами, які є належними, допустимими та такими, що узгоджуються між собою, а тому його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України, передача, збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю, вчинене за попередньою змовою групою осіб. 
		Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому  ОСОБА_5  покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та приймає до уваги роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		Обставин, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого  ОСОБА_5 , судом не встановлено.
		Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого  ОСОБА_5 , судом не встановлено. 
		Враховуючи всі обставини справи в їх сукупності, тяжкість вчиненого злочину, який призвів до загибелі людей та інших тяжких наслідків, особу обвинуваченого  ОСОБА_5 , а тому суд переконаний, що саме покарання у виді позбавлення волі на певний строк з конфіскацією всього майна належного на праві власності призначене  ОСОБА_5 , буде необхідним та достатнім і досягне мети не лише кари  ОСОБА_5  за вчинене, а й буде слугувати для його виправлення та запобігання вчинення нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами.
		З урахуванням того, що суд дійшов висновку про конфіскацію майна обвинуваченого ОСОБА_5 , арешт накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22.02.2024 на майно, що перебуває у власності обвинуваченого ОСОБА_5 , а саме на 1/4 частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , скасуванню не підлягає.
		У порядку ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_5 підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 368, 369, 370, 371, 374, 615 КПК України, ст. 65 КК України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_5  визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України та призначити йому покарання:
		?за ч. 1 ст. 111 КК України у виді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна належного на праві власності;
		?за ч. 2 ст. 111 КК України у виді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна належного на праві власності;
		?за ч. 7 ст. 111-1 КК України у виді 13 (тринадцяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в судових та правоохоронних органах на строк 15 (п`ятнадцять) років з конфіскацією всього майна належного на праві власності.
		ОСОБА_5  відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити покарання у виді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна належного на праві власності та з позбавленням права обіймати посади в судових та правоохоронних органах на строк 15 (п`ятнадцять) років.
		Початок строку відбування основного покарання рахувати з дня затримання на виконання вироку.
		Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосований до обвинуваченого ОСОБА_5 , в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України - залишити без змін до моменту його затримання на виконання вироку суду.
		Стягнути з  ОСОБА_5 процесуальні витрати за проведену експертизу на користь держави у сумі 4 543,68 грн.
		1/4 квартири за адресою: АДРЕСА_1 власником якого є ОСОБА_5 - конфіскувати. 
		Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
		Вручити копію вироку прокурору - негайно.
		Копію вироку, яка підлягає врученню ОСОБА_5 , вручити захиснику, а інформацію про вирок опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, згідно з положеннями ст. 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті суду.
		 
		Головуючий суддя:
		 
		Суддя:
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...