Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 742/1865/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 22.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 23.04.2025.
Дата набрання законної сили: 16.04.2025
Номер судового провадження: 61-11995ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		                                                                                              
		                                                                                               
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                             
		 
		16 квітня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 742/1865/21 
		провадження № 61-11995св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,  
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідачі: Міністерство освіти і науки України, Прилуцька міська рада Чернігівської області, 
		треті особи: Прилуцька окружна прокуратура Чернігівської області, Прилуцький агротехнічний коледж, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Міністерства освіти і науки України на постанову Чернігівського апеляційного суду від 12 серпня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Скрипки А. А.,               Євстафіїва О. К., Шарапової О. Л.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина
		 
		Короткий зміст позовної заяви
		 
		У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства освіти і науки України (далі - МОН України), Прилуцької міської ради Чернігівської області (далі - Прилуцька міська рада), в якому просив суд: встановити йому постійний, довічний безоплатний сервітут щодо частини земельної ділянки, кадастровий номер 7410700000:03:005:0188, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві постійного користування Прилуцькому агротехнічному коледжу, на право проходу та проїзду транспортним засобом з дороги загального користування на АДРЕСА_2 до земельної ділянки на АДРЕСА_2 , площею 0,063 га, кадастровий номер 7410700000:03:005:0234, для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель, а також до земельної ділянки 0,0100 га, кадастровий номер 7410700000:03:005:0473, для будівництва і обслуговування гаража, прибрати металевий паркан, що перешкоджає вільно користуватись земельними ділянками, з дати державної реєстрації права земельного сервітуту.
		 
		Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що 29 липня 2016 року він придбав                у власність: 3/5 частини житлового будинку із частиною господарсько-побутових будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель за адресою: АДРЕСА_2 ,                    площею 0,0630 га, кадастровий номер 7410700000:03:005:0234.
		Рішенням Виконавчого комітету Прилуцької міської ради від 25 жовтня 2016 року № 456 земельній ділянці для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,063 га, надана нова поштова адреса: АДРЕСА_2 . 
		Вказував, що 09 грудня 2016 року йому видано будівельний паспорт на будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , разом зі схемою забудови земельної ділянки. 
		03 квітня 2018 року він отримав у дар гараж за адресою: АДРЕСА_2 , розташований на земельній ділянці площею 0,0100 га, кадастровий номер 7410700000:03:005:0473. 
		Згідно з договорами, попередні власники житлового будинку та гаража мали доступ до нерухомого майна з боку АДРЕСА_4 (землі загального користування). Проїзд до земельної ділянки № 56-А здійснювався ним безпосередньо із АДРЕСА_2 , яка огороджена металевим парканом та через металеві ворота. 
		19 січня 2007 року Прилуцькому агротехнічному коледжу, на підставі рішення                           11 сесії 5 скликання Прилуцької міської ради Чернігівської області від 19 жовтня 2006 року, видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 3 0824 кв. м, кадастровий номер 7410700000:03:005:0188, для обслуговування приміщень на АДРЕСА_1 ; 180; 180-А;                                                             АДРЕСА_5 ; 60 у м. Прилуках. Оскільки зазначені земельні ділянки передані навчальному закладу у користування єдиним масивом, також були передані і землі загального користування - АДРЕСА_4 , через який попередні власники здійснювали прохід та проїзд до вищевказаного будинку та господарських будівель АДРЕСА_2 , площею 0,063 га. 
		Позивач зазначав, що у 2018 році під час будівництва будинку у нього виникла необхідність у проїзді до місця будівництва спеціальної техніки та вантажних автомобілів. Під час спроби проїзду вказаної техніки, адміністрація Прилуцького агротехнічного коледжу заборонила проїзд по території земельної ділянки загального користування, зазначивши, що ця земельна ділянка перебуває у їх постійному користуванні. На письмове звернення про надання дозволу для проїзду вказаної техніки йому було відмовлено, що призвело до зупинки будівництва будинку та порушення його права щодо проїзду до земельних ділянок власним транспортом, належного обслуговування будинку, господарських будівель і споруд, а також позбавило можливості проїзду на земельну ділянку спеціального транспорту, у тому числі, асенізаційного транспорту, вантажного транспорту, технологічного транспорту, транспорту аварійних служб на випадок виникнення аварійних ситуацій. 
		25 липня 2018 року директор Прилуцького агротехнічного коледжу звернувся до МОН України за дозволом на встановлення ОСОБА_1 сервітуту на право проходу, проїзду по земельній ділянці площею 11 кв. м, що належить коледжу з боку прямого під`їзду до його гаража, проте МОН України відмовило. 
		Позивач указував, що 23 квітня 2018 року його сусід ОСОБА_2 , власник земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_6 , звернувся на Урядову гарячу лінію та висловив незгоду із під`їздом до належного йому гаража ( АДРЕСА_3 ) через його земельну ділянку. Сусідка ОСОБА_3 , яка проживає за адресою:                              АДРЕСА_2 , земельна ділянка, кадастровий номер 7410700000:03:005:0267, також не згодна зносити свій гараж та сарай для забезпечення проїзду до його будинку і земельної ділянки площею 0,063 га. 
		Позивач указував, що 26 червня 2018 року Прилуцька міська рада прийняла рішення № 36, яким відмовила йому у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування гаража, оскільки така земельна ділянка не має прямого з`єднання з АДРЕСА_4 . 
		17 липня 2020 року він звернувся до Прилуцького агротехнічного коледжу із проханням щодо встановлення сервітуту на ділянку площею 0,0154 га, що надало б можливість вільно обслуговувати гараж та здійснювати будівництво будинку, на що 23 липня 2020 року йому повідомлено, що власником земельної ділянки є МОН України, а Прилуцький агротехнічний коледж балансоутримувач, який не має юридичних прав для встановлення сервітуту одноосібно. 
		Позивач вказував, що у плані земельної ділянки, наданої у постійне користування рішенням виконкому Прилуцької міської ради від 14 березня 2000 року № 123, для обслуговування гаража за адресою: АДРЕСА_2 , площею 100,00 кв. м, проїзд до гаража здійснюється з АДРЕСА_2 через земельну ділянку загального користування у м. Прилуки, межі якої позначені на плані між точками «Б» і «В». Ширина проїзду становила 3,5 м. Однак вказана земельна ділянка загального користування у м. Прилуках у розрізі єдиного масиву передана в постійне користування відповідачу, який обмежує його у доступі                          до вказаної земельної ділянки. Проїзд на земельну ділянку для будівництва                                         і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на                           АДРЕСА_2 , на якій розташований незавершений будівництвом житловий будинок, є неможливим, оскільки земельна ділянка, через яку він планує здійснювати проїзд до належної йому земельної ділянки для вільного обслуговування його гаража та здійснення будівництва будинку, знаходиться                   в постійному користуванні МОН України, яке відмовляє у наданні сервітуту. 
		Позивач уважав, що відповідач порушує його права на користування власністю, а тому просив позов задовольнити.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції  
		 
		Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 02 травня       2023 року, ухваленим у складі судді Коваленка А. В., позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, Прилуцької міської ради, треті особи: Прилуцький агротехнічний коледж, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про встановлення сервітуту задоволено частково.
		 
		Встановлено ОСОБА_1 постійний безоплатний сервітут відповідно до висновку експерта за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи              від 20 червня 2022 року № 4058-4060/21-24, площею 12 кв. м, на право проїзду транспортними засобами до належного на праві власності ОСОБА_1 гаража за адресою: АДРЕСА_2 , який розміщений на земельній ділянці кадастровий номер 7410700000:03:005:0473, через земельну ділянку, кадастровий номер 7410700000:03:005:0188, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , та належну МОН України, що графічно зображений в додатку 2                  як багатокутник, заштрихований лініями синього кольору. Межі та проміри сервітутів між поворотними точками позначено на схемі (див. додаток 2).
		 
		Стягнуто з МОН України на користь ОСОБА_1 на відшкодування коштів за судовий збір, сплачений при подачі позовної заяви, у розмірі 454,00 грн. 
		 
		Задовольняючи позов у частині вимог встановлення сервітуту для обслуговування гаража, суд першої встановив, що позивач обмежений у праві проїзду до свого гаража, можливість проїзду до якого є лише через земельну ділянку, що знаходиться у користуванні МОН України та належить на праві власності ОСОБА_2 . 
		 
		Суд встановив, що протягом понад 30 років вказаний гараж використовувався шляхом заїзду через земельну ділянку, належить МОН України. Крім того, відповідно до плану земельної ділянки, наданої в постійне користування рішенням виконкому від 14 березня 2000 року, для обслуговування гаража за адресою:                                          АДРЕСА_2 , площею 100,0 кв. м, остання межувала із суміжними землями: ЖЕК-1 (селітебний сектор); загального користування міськради; Прилуцького агротехнічного коледжу, що передбачало виїзд від гаража                                          на АДРЕСА_4 . У 2007 році, після передачі земельних ділянок Прилуцькому агротехнічному технікуму, з невідомих суду причин, земельна ділянка для обслуговування гаража в точках « Б » до «В», яка межувала із землями загального користування міськради ( АДРЕСА_4 ), та давала можливість виїзду від гаража на АДРЕСА_2 , у цих же точках стала межувати із земельною ділянкою, яка передана в користування Прилуцькому агротехнічному технікуму. Позивач звертався до Прилуцького агротехнічного технікуму, до МОН України із заявами про встановлення сервітуту для проїзду до гаража, але йому було відмовлено. Суд дійшов висновку, що його право власності порушено і підлягає захисту.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову у частині встановлення сервітуту для обслуговування житлового будинку, суд першої інстанції вказав, що рішенням Прилуцької міської ради від 19 грудня 2002 року затверджено наступний розподіл присадибної земельної ділянки на АДРЕСА_6 , за згодою землекористувачів: 
		- у користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ( АДРЕСА_6 ) - ділянка № НОМЕР_1 розміром 380 кв. м;
		- у користуванні ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ( АДРЕСА_6 ) - ділянки НОМЕР_3, НОМЕР_14 розміром 540 кв. м; 
		- ділянка № НОМЕР_2 розміром 61 кв. м, проїзд до садиби АДРЕСА_3 залишена в загальному користуванні. 
		Це рішення Прилуцької міської ради є чинним, тому позивач не позбавлений права проходу до належного йому житлового будинку з належною частиною господарсько-побутових будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , яка виділена з будинку АДРЕСА_2 .
		Доводи позивача про те, що він не має можливості проїзду транспортом до належної йому частини будинку, суд не вважав підставою для встановлення сервітуту, оскільки під час купівлі частки будинку № 56 позивач не міг не знати, що до належної йому частини будинку проїзд відсутній і є лише прохід, спільний                                                     з ОСОБА_3 , яким ОСОБА_1 і користувався, поки не погіршилися стосунки між ним та ОСОБА_3 .
		 
		Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не довів, що нормальне використання своєї власності, а саме частини будинку та земельної ділянки, на якій розміщена його частина будинку, неможливо без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		 
		Постановою Чернігівського апеляційного суду від 12 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
		 
		Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 02 травня         2023 року в оскаржуваній ОСОБА_1 частині скасоване.
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення постійного безоплатного земельного сервітуту на право проходу та проїзду до належної йому на праві власності земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , площею      0,063 га, кадастровий номер 7410700000:03:005:0234, для будівництва                                       і обслуговування житлового будинку та господарських будівель задоволено.
		 
		Встановлено ОСОБА_1 постійний безоплатний сервітут, відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи             від 11 листопада 2022 року № 10037, варіант НОМЕР_2, для забезпечення ОСОБА_1 можливості проїзду транспортними засобами із АДРЕСА_2 до житлового будинку із господарськими будівлями і спорудами та земельної ділянки з кадастровим номером 7410700000:03:005:0234 за адресою: АДРЕСА_2 , на:
		« - земельну ділянку з кадастровим номером 7410700000:03:005:0188 за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , яка перебуває у постійному користуванні Прилуцького агротехнічного коледжу, а саме: на частину ділянки площею 89,0 кв. м (0,0089 га), що на рисунку № 30 висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № 10037 від 11 листопада 2022 року позначена під № 1 (зображена жовтим кольором) та проходить по точках: 1-2-3-6-1 зі сторонами: 4,0 м-23,0 м-4,27м-21,52 м;
		- несформовану територію, а саме на частину території площею 10,0 кв. м (0,0010 га), яка на рисунку № 30 висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 11 листопада 2022 року № 10037 позначена під № 2 (зображена жовтим кольором) та проходить по точках: 3-4-5-6-3 зі сторонами 2,82 м-4,53м-2,17м-4,27 м.»
		 
		Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 02 травня           2023 року змінено, викладено перший та третій абзаци його резолютивної частини в такій редакції:
		«Позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, Прилуцької міської ради Чернігівської області про встановлення сервітуту задовольнити.
		Стягнути з Міністерства освіти і науки України та Прилуцької міської ради Чернігівської області на користь ОСОБА_1 по 454 грн                            у рахунок відшкодування понесених судових витрат зі сплати судового збору в суді першої інстанції».
		 
		Стягнуто з МОН України та Прилуцької міської ради на користь ОСОБА_1                           по 681 грн у рахунок відшкодування понесених судових витрат зі сплати судового збору в суді апеляційної інстанції.
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині відмови у встановленні сервітуту щодо проходу до житлового будинку та задовольняючи позов у цій частині, суд апеляційної інстанції вважав, що матеріали справи беззаперечно свідчать про те, що                                  добровільно сторони не досягнули домовленості щодо встановлення сервітуту. 
		При цьому проїзд на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_2 , на якій розташований незавершений будівництвом належний ОСОБА_1 житловий будинок, є неможливим, оскільки земельна ділянка, через яку позивач планує здійснювати проїзд до належної йому земельної ділянки для вільного обслуговування його гаража та здійснення будівництва будинку, знаходиться у постійному користуванні відповідача - МОН України і згоди щодо встановлення сервітуту між сторонами спору не досягнуто. 
		Суд апеляційної інстанції вважав, що знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги про те, що безперешкодне користування позивачем належними йому будинком із господарськими будівлями і спорудами та земельною ділянкою із кадастровим номером 7410700000:03:005:0234 за адресою: АДРЕСА_2 є неможливим без обтяження сервітутом земельної ділянки відповідача. Висновки суду першої інстанції не узгоджуються з положенням статті 41 Конституції України, частини першої статті 321 ЦК України та статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		 
		Суд апеляційної інстанції, надавши оцінку висновку судової земельно-технічної експертизи від 11 листопада 2022 року, вважав найменш обтяжливим для Прилуцького аграрного коледжу варіантом встановлення позивачу сервітуту для проїзду до його садиби варіант НОМЕР_2. При цьому взяв до уваги поданий до суду апеляційної інстанції позивачем висновок № 1833/06-2024 проведеної на його замовлення 26 червня 2024 року судової земельно-технічної експертизи, якою спростовано доводи прокурора про наявність можливості проїзду через інші суміжні земельні ділянки, окрім земельної ділянки, яка перебуває у користуванні Прилуцького аграрного коледжу.
		 
		Рішення суду першої інстанції у частині задоволення позову про встановлення сервітуту для обслуговування гаража в апеляційному порядку не переглядалося.
		 
		Короткий зміст касаційної скарги
		 
		У серпні 2024 року МОН України подалодо Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернігівського апеляційного суду від 12 серпня 2024 року, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило суд скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Отже, судові рішення в частині вирішення спору щодо встановлення сервітуту для проходу до земельної ділянки, на якій розташований гараж, в касаційному порядку не оскаржуються, тому в силу вимог статті 400 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції в цій частині не переглядається.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		03 вересня 2024 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху, надано час на усунення недоліків.
		 
		09 вересня 2024 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження             у справі, витребувано її матеріали із Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
		 
		У вересні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		31 березня 2025 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду                      у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18), від 25 червня 2019 року у справі № 911/2701/17 (провадження № 12-258гс18).
		 
		Суд апеляційної інстанції не надав оцінку заяві МОН України від 12 серпня 2021 року, поданої до суду першої інстанції, про застосування позовної давності. 
		 
		Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що позивач зловживає своїм процесуальним правом, вдруге звертається із аналогічним позовом, про що свідчить зміст постанови Чернігівського апеляційного суду від 16 червня 2022 року у справі № 742/1546/19, якою відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову про визнання незаконним рішення міськради, скасування державного акта та встановлення права на прохід і проїзд до гаража.
		 
		Заявник звертає увагу, що ОСОБА_1 просить встановити сервітут до земельної ділянки з кадастровим номером 7410700000:03:005:0234, на якій розташовано частину будинку, через земельну ділянку з кадастровим номером 7410700000:03:005:0188 за адресою: АДРЕСА_1 ,            АДРЕСА_2 , яка перебуває у постійному користуванні Прилуцького агротехнічного коледжу, а саме на частину ділянки площею 89,0 м. кв. (0,0089 га), (рисунку № 30) висновку експерта № 10037, судової земельно-технічної експертизи від 11 листопада 2022 року. 
		 
		Заявник вважає, що позивач фактично буде користуватися правом проїзду габаритними транспортними засобами, які є джерелом підвищеної небезпеки та додатково створюють загрозу для життя студентів (дітей з 15 років). Земельна ділянка, якою фактично буде додатково користуватися позивач (для проїзду до домоволодіння та для проїзду до гаража), буде проїжджою частиною і коледж                         не зможе повноцінно використовувати її для своїх потреб. Отже, існує загроза життю та здоров`я дітей, колективу, що є відповідальністю керівництва коледжу.
		 
		Звертає увагу, що відповідно до практики Верховного Суду право на проїзд у вигляді сервітуту надається по існуючим дорогам. Натомість, на виконання постанови Чернігівського апеляційного суду, яка є обов`язковою для виконання, наданий сервітут проходить уздовж клумби коледжу і для забезпечення виконання рішення суду потрібно ламати паркан та руйнувати клумбу. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений, на що суд апеляційної інстанції уваги не звернув.
		 
		Закон вимагає від позивача надати суду докази на підтвердження того, що нормальне використання своєї власності неможливо без обмеження сервітутом чужої земельної ділянки. 
		Заявник вказує, що позивач не довів безальтернативного іншого способу захисту свого права власника земельної ділянки, на якій розташовано частину домівки іншим способом, аніж встановлення земельного сервітуту через землю державної власності, оскільки для його встановлення закон вимагає від позивача надання суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки, як і не довів найменш обтяжливого способу встановлення такого сервітуту для власника суміжної земельної ділянки - держави, проти якого заперечує у повному обсязі МОН України, про що наголошував прокурор у судових засіданнях.
		 
		Вказує, якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду. У судах попередніх інстанцій представник МОН України та прокурор наголошували, що позивач не звертався до МОН України з пропозицією про укладення договору про встановлення платного сервітуту на конкретно визначених умовах та у спосіб, який був би найменш обтяжливим для користувача земельної ділянки - Прилуцького технічного фахового коледжу. 
		Вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами неможливість проїзду через інші земельні ділянки.
		 
		Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу 
		 
		У вересні 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзиви                               (через електронний суд та засобами поштового зв`язку), у яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Чернігівського апеляційного суду                        від 12 серпня 2024 року - без змін, як таку, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.  
		 
		Звертає увагу Верховного Суду, зокрема, на те, що він довів, висновком експерта, поданим до суду апеляційної інстанції, що лише через територію коледжу він може проїхати до своєї земельної ділянки, а також довів те, що його обдурили під час продажу частини домоволодіння та земельної ділянки; що порушено не лише його право власності,  а і його дітей.
		 
		У жовтні 2024 року Прилуцька окружна прокуратура подала до Верховного Суду відзив, у якому просила касаційну скаргу задовольнити, а постанову Чернігівського апеляційного суду від 12 серпня 2024 року скасувати. Відзив поданий з порушенням строків, визначених 395 ЦПК України, тому не може бути врахований під час касаційного перегляду справи.
		 
		У жовтні 2024 року Прилуцький технічний фаховий коледж подав до Верховного Суду додаткові письмові пояснення, в яких просить рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 02 травня 2023 року залишити в силі. Письмові пояснення подані з порушенням строків, визначених статтею 390 ЦПК України, тому не можуть бути враховані під час касаційного перегляду справи, залишаються без розгляду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року        у справі № 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21, пункти 25-29) від 08 червня 2022 року № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21, пункти 20-22)).
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Рішенням Виконавчого комітету Прилуцької міської ради від 14 березня 2000 року № 123 земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , надано ОСОБА_8 в постійне користування для обслуговування гаража площею                  100,0 кв. м за рахунок земель Агротехнічного технікуму. 
		 
		Відповідно до плану земельної ділянки, наданої ОСОБА_8 в постійне користування для обслуговування гаража за адресою: АДРЕСА_2 , площа 100,0 кв. м, опис суміжних земель від: «А» до «Б» - землі ЖЕК-1 (селітебний сектор); «Б», «В» - загального користування міськради                    (АДРЕСА_3); «В» «А» - землі Прилуцького агротехнічного коледжу.
		 
		Згідно з договором купівлі-продажу від 25 травня 2000 року ОСОБА_8 відчужила ОСОБА_9 гараж, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , який розміщений на земельній ділянці територіальної громади Прилуцької міської ради.
		 
		Із державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, серія ЯЯ № 370764, виданого 19 січня 2007 року, встановлено, що Прилуцький агротехнічний технікум (м. Прилуки, вул. Київська, 178) на підставі рішення 11 сесії 5 скликання Прилуцької міської ради від 19 жовтня 2006 року є постійним користувачем земельної ділянки площею 3,0825 га, земельна ділянка розташована в АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , цільове призначення - для обслуговування приміщень.
		 
		Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку                  ОСОБА_10 є власником земельної ділянки площею 0,0416 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_11 .
		Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 04 травня 2011 року, спадкоємцем ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її дочка ОСОБА_3 , спадщина, на яку видано свідоцтво, складається із: 2/5 частини житлового будинку з належною частиною надвірних будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Державна реєстрація проведена 16 травня 2011 року Комунальним підприємством «Прилуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради.
		 
		Відповідно до договору купівлі-продажу частини житлового будинку, укладеного       29 липня 2016 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_1 , ОСОБА_1 набув               у власність 3/5 частини житлового будинку з належною частиною господарсько-побутових будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , на земельній ділянці, загальною площею 0,0630 га, кадастровий номер  7410700000:03:005:0234.
		 
		Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки, укладеним 29 липня               2016 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_1 , позивач набув у власність земельну ділянку площею 0,0630 га, кадастровий номер 7410700000:03:005:0234, розташовану за адресою: АДРЕСА_12 .
		 
		Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку             від 16 листопада 2016 року, право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 7410700000:03:005:0234, площею 0,0630 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), зареєстровано за ОСОБА_1 .
		 
		Рішенням Виконавчого комітету Прилуцької міської ради від 25 жовтня 2016 року                  № 456 земельній ділянці площею 0,063 га на АДРЕСА_3 , що знаходиться                     у власності ОСОБА_1 , - надано поштову адресу: АДРЕСА_2 .
		 
		09 грудня 2016 року Управління містобудування та архітектури Прилуцької міської ради видало ОСОБА_1 будівельний паспорт на будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 . 
		 
		17 липня 2018 року та 09 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звертався до Прилуцького агротехнічного коледжу із заявою про надання дозволу на проїзд до свого будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , вантажівкою, краном, трактором, міксером з бетоном по території Агротехнічного коледжу мимо гуртожитку коледжу на АДРЕСА_9 , оскільки з`єднання його ділянки з                       АДРЕСА_2 немає. Через земельну ділянку ОСОБА_3 , що на                           АДРЕСА_3 , ця техніка не проїде.
		 
		Листом від 09 жовтня 2018 року № 353 адміністрація Прилуцького агротехнічного коледжу відмовила у наданні дозволу на проїзд великогабаритних автотранспортних засобів (тракторів, кранів, міксерів з бетоном) по території навчального закладу, оскільки переміщення великогабаритних автотранспортних засобів по території гуртожитку № НОМЕР_3 є небезпечним для студентів та працівників коледжу, які там проживають, а також значно погіршить їх соціально-побутові умови.
		 
		Рішенням Прилуцької міської ради від 22 лютого 2018 року № 31 ОСОБА_9 дозволено розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 100 кв. м, для обслуговування гаража на АДРЕСА_2 в оренду.
		 
		Відповідно до плану меж зон обмежень (обтяжень) та сервітутів земельної ділянки (технічна документація із землеустрою 2018 років) ОСОБА_9 надано земельну ділянку, цільове призначення (02.05) - для будівництва індивідуального гаража               в АДРЕСА_2 . є землями історико-культурного призначення, обтяження згідно із Законом України «Про охорону культурної спадщини». 
		 
		За договором дарування від 03 квітня 2018 року ОСОБА_9 подарував                        ОСОБА_1 гараж, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , розміщений на земельній ділянці площею 0,0100 га, кадастровий номер 7410700000:03:005:0473. Право власності на гараж загальною                        площею 19,3 кв. м зареєстровано за ОСОБА_1 03 квітня 2018 року.
		 
		Виконавчий комітет Прилуцької міської ради листом від 23 квітня 2018 року                    № 012-11/Г-262П повідомив ОСОБА_1 , що з огляду на стан конструкції гаража, його збудовано більше 30 років тому. Під`їзд до будівлі гаража здійснювався за рахунок земель Прилуцького агротехнічного коледжу з виїздом на АДРЕСА_2 . Пунктом 59 рішення міської ради від 19 грудня 2002 року (5 сесія 24 скликання) «Про надання, вилучення, затвердження конфігурації земельних ділянок та дозвіл на розробку проекту відведення земельних ділянок» затверджено розподіл земельної ділянки на АДРЕСА_6 за згодою землекористувачів. Відповідно до затвердженого розподілу у ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 знаходяться у користуванні земельні ділянки на АДРЕСА_6 , площею 530 кв. м та 10 кв. м. Організувати виїзд із гаража на АДРЕСА_2 можливо лише через суміжну земельну ділянку, що перебуває у постійному користуванні Прилуцького агротехнічного коледжу або земельну ділянку на АДРЕСА_6 , що перебуває в користуванні сім`ї ОСОБА_12 площею 10 кв. м за їх письмовою згодою.
		У плані розподілу земельної ділянки в АДРЕСА_6 (розподіл за згодою) зображено територію забудови індивідуальних гаражів.
		 
		Архівний відділ Прилуцької міської ради листом від 07 серпня 2018 року № Уст.169/01-21 надав архівний витяг із рішення п`ятої сесії 24 скликання Прилуцької міської ради від 19 грудня 2002 року, яким затверджено розподіл присадибної земельної ділянки на АДРЕСА_6 , за згодою землекористувачів: у користування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ( АДРЕСА_13 розміром 380 кв. м;               у користування ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ( АДРЕСА_6 ) ділянки № НОМЕР_3 , НОМЕР_14 розміром 540 кв. м; ділянку № НОМЕР_2 розміром 61 кв. м та проїзд до садиби АДРЕСА_3 залишено в загальному користуванні.
		 
		Рішенням Прилуцької міської ради Чернігівської області від 26 червня 2018 року                    № 36 відмовлено у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_1 площею 100 кв. м, для будівництва індивідуального гаража на АДРЕСА_2 , відповідно до статті 100 ЗК України,                 до встановлення земельного сервітуту щодо права проїзду на транспортному засобі по наявному шляху через суміжні земельні ділянки (земельна ділянка, що перебуває в постійному користуванні Прилуцького агротехнічного технікуму або земельна ділянка АДРЕСА_15 , що перебуває у користуванні ОСОБА_2 ).
		 
		Листом № 273 від 25 липня 2018 року Прилуцький агротехнічний коледж повідомив МОН України про звернення ОСОБА_1 як власника гаража та земельної ділянки, кадастровий номер 7410700000:03:005:0473, про надання дозволу на встановлення сервітуту на право проходу та проїзду по земельній ділянці площею 11 кв. м, що належить коледжу зі сторони прямого під`їзду до гаража. 
		 
		Листом від 28 лютого 2019 року МОН України не погодило укладення договору сервітуту земельної ділянки площею 11 кв. м земельної ділянки за кадастровим номером 7410700000:03:005:0473.
		 
		Відповідно до акта Прилуцького міського відділу земельних ресурсів від 21 березня 2006 року, встановлено і погоджено зовнішні межі земельної ділянки прилеглої до території Прилуцького агротехнічного технікуму у АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2.
		 
		Згідно з наказом Управління містобудування та архітектури Прилуцької міської ради від 10 грудня 2020 року № 201, житловому будинку площею 61,3 кв. м                                         з господарськими будівлями та спорудами на АДРЕСА_3 (власник ОСОБА_3 ) присвоєно адресу: АДРЕСА_2 .
		Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку                     від 20 липня 2020 року земельна ділянка, кадастровий номер 7410700000:03:005:0188, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , площею 3,0825 га, є державною власністю, надано право постійного користування земельною ділянкою Прилуцькому агротехнічному коледжу на підставі рішення Прилуцької міської ради від 19 жовтня 2006 року, державний акт від 19 січня 2007 року серія ЯЯ 370764.
		 
		Рішенням Прилуцької міської ради від 15 вересня 2020 року № 37, дозволено ОСОБА_1 розробку технічної документації із землеустрою у зв`язку з уточненням площі та конфігурації земельної ділянки приватної власності площею 630 кв. м, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на АДРЕСА_2 , кадастровий номер 7410700000:03:005:0234.
		 
		Із висновку експерта Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 4058-4060/21-24, складеного за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи від 20 червня 2022 року на виконання ухвали судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області         від 13 серпня 2021 року встановлено:
		- є технічна можливість встановлення земельного сервітуту на право проїзду транспортними засобами до належного на праві власності ОСОБА_1 будинку та господарських будівель за адресою: АДРЕСА_2 , та земельної ділянки, кадастровий номер 7410700000:03:005:0234, через земельну ділянку, кадастровий номер 7410700000:03:005:0188, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , та належну МОН України;
		 
		- є технічна можливість встановлення земельного сервітуту на право проїзду транспортними засобами до належного на праві власності ОСОБА_1 гаража за адресою: АДРЕСА_2 , та земельної ділянки, кадастровий номер 7410700000:03:005:0473, через земельну ділянку, кадастровий номер 7410700000:03:005:0188, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , та належну МОН України. 
		 
		Технічно можливі варіанти встановлення такого сервітуту:
		 
		Варіант №1 встановлення сервітуту (додаток 1 до висновку): враховуючи планувальне розташування житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, гаража, пропонується: сервітут площею 29 кв. м на право проїзду транспортними засобами до належного на праві власності ОСОБА_1 будинку та господарських будівель за адресою: АДРЕСА_2 , та земельної ділянки, кадастровий номер 7410700000:03:005:0234, через земельну ділянку, кадастровий номер 7410700000:03:005:0188, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , та належну МОН України, що графічно зображений у додатку 1 як багатокутник, заштрихований лініями червоного кольору; сервітут площею 10 кв. м на право проїзду транспортними засобами до належного на праві власності           ОСОБА_1 гаража за адресою: АДРЕСА_2 , та земельної ділянки, кадастровий номер 7410700000:03:005:0473, через земельну ділянку, кадастровий номер 7410700000:03:005:0188, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , та належну МОН України, що графічно зображений у додатку 1 як багатокутник, заштрихований лініями синього кольору. Межі та проміри сервітутів між поворотними точками позначено на схемі (див. додаток 1).
		 
		Варіант № 2 встановлення сервітуту (додаток 2 до висновку): враховуючи планувальне розташування житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, гаража, пропонується: сервітут площею 29 кв. м на право проїзду транспортними засобами до належного на праві власності ОСОБА_1 будинку та господарських будівель за адресою: АДРЕСА_2 , та земельної ділянки, кадастровий номер 7410700000:03:005:0234, через земельну ділянку, кадастровий номер 7410700000:03:005:0188, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , та належної МОН України, що графічно зображений в додатку 2 як багатокутник, заштрихований лініями червоного кольору; сервітут площею 12 кв. м на право проїзду транспортними засобами до належного на праві власності     ОСОБА_1 гаража за адресою: АДРЕСА_2 , та земельної ділянки, кадастровий номер 7410700000:03:005:0473, через земельну ділянку, кадастровий номер 7410700000:03:005:0188, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , та належну МОН України, що графічно зображений в додатку 2 як багатокутник, заштрихований лініями синього кольору. Межі та проміри сервітутів між поворотними точками позначено на схемі (див. додаток 2).
		 
		Варіант НОМЕР_2 встановлення сервітуту (додаток 3 до висновку): враховуючи планувальне розташування житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, гаража, пропонується: сервітут площею 33 кв. м на право проїзду транспортними засобами до належного на праві власності ОСОБА_1 будинку та господарських будівель за адресою: АДРЕСА_2 , та земельної ділянки, кадастровий номер 7410700000:03:005:0234, через земельну ділянку, кадастровий номер 7410700000:03:005:0188, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , та належну МОН України, що графічно зображений у додатку 3 як багатокутник, заштрихований лініями червоного кольору; сервітут площею 10 кв. м на право проїзду транспортними засобами до належного на праві власності     ОСОБА_1 гаража за адресою: АДРЕСА_2 , та земельної ділянки, кадастровий номер 7410700000:03:005:0473, через земельну ділянку, кадастровий номер 7410700000:03:005:0188, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , та належну МОН України, що графічно зображений в додатку 3 як багатокутник, заштрихований лініями синього кольору. Межі та проміри сервітутів між поворотними точками позначено на схемі (див. додаток 3)(том 2, а.с.209-219).
		 
		Із висновку судового експерта Свістунова І. С. № 10037, складеного за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи від 11 листопада 2022 року на виконання ухвали судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області         від 04 серпня 2022 року, встановлено таке.
		 
		Встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку з кадастровим номером 7410700000:03:005:0188 за адресою: АДРЕСА_1 ,             АДРЕСА_2 , для забезпечення ОСОБА_1 можливості проїзду транспортними засобами безпосередньо з АДРЕСА_2 до житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та земельної ділянки з кадастровим номером 7410700000:03:005:0234 за адресою: АДРЕСА_2 , вбачається технічно можливим, при цьому також виникає необхідність встановлення земельного сервітуту на несформовану територію, оскільки через неї пропонується проїзд транспортними засобами. Технічно можливі варіанти встановлення земельних сервітутів на земельну ділянку з кадастровим номером 7410700000:03:005:0188 та на несформовану територію, для забезпечення можливості ОСОБА_1 проїзду транспортними засобами безпосередньо                      з АДРЕСА_2 до житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та земельної ділянки з кадастровим номером 7410700000:03:005:0234 за адресою:           АДРЕСА_2 , що наведені та описані в дослідницькій частині висновку, а саме: варіант № 1, 2, 3.
		 
		Встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку з кадастровим номером 7410700000:03:005:0188 за адресою: АДРЕСА_1 ,            АДРЕСА_2 для забезпечення ОСОБА_1 можливості проїзду транспортними засобами безпосередньо з АДРЕСА_2 до гаража (літ. «Г-1») та земельної ділянки з кадастровим номером 7410700000:03:005:0473, за адресою:                    АДРЕСА_2 , вбачається технічно можливим. Технічно можливі варіанти встановлення земельних сервітутів на земельну ділянку з кадастровим номером 7410700000:03:005:0188, для забезпечення можливості ОСОБА_1 проїзду транспортними засобами безпосередньо з АДРЕСА_2 до гаража (літ. «Г-1») та земельної ділянки з кадастровим номером 7410700000:03:005:0473 за адресою:       АДРЕСА_2 , що наведені та описані в дослідницькій частині висновку, а саме: варіант № 1, 2, 3.
		 
		Згідно листа від 11 січня 2023 року № 11 Прилуцький технічний фаховий коледж на праві постійного користування для обслуговування навчальних корпусів, гуртожитків, майстерень та інших приміщень використовує земельну ділянку                   з кадастровим номером 7410700000:03:005:0188, яка межує із земельними ділянками, що належать ОСОБА_1 . Станом на 10 січня 2023 року у Прилуцькому технічному фаховому коледжі навчається 636 студентів, 86 із них проживає                       в гуртожитку на АДРЕСА_2 , що належить навчальному закладу.
		 
		Відповідно до акта комісії Прилуцької міської ради від 25 січня 2023 року № 02-16/249 за результатами обстеження земельних ділянок на АДРЕСА_2 , № 54 , № 56-А та № 56-Б встановлено, що фактична можливість проходу та проїзду ОСОБА_1 до земельних ділянок з кадастровими номерами: 7410700000:03:005:0234 та №7410700000:03:005:0473, відповідно до ДБНБ.2.2-12:2019 «Планування та забудови територій» (шириною 3,5 м), через землі загального користування, що належить Прилуцькій міській територіальній громаді, відсутня. Організувати виїзд із гаража на АДРЕСА_2 можливо лише через суміжну земельну ділянку, що перебуває у постійному користуванні Прилуцького агротехнічного коледжу, або земельну ділянку на АДРЕСА_6 , що перебуває у користуванні сім`ї ОСОБА_12 , площею 10 кв. м за їх письмовою згодою.
		 
		Суд апеляційної інстанції встановив, що після ознайомлення із висновком судового експерта Свістунова І. С. за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи від 11 листопада 2022 року, ОСОБА_1 просив суд задовольнити вимоги позову про встановлення сервітуту на право проїзду до житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та земельної ділянки з кадастровим номером 7410700000:03:005:0234, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , встановивши земельний сервітут згідно з варіантом НОМЕР_2 висновку експерта судової земельно-технічної експертизи від 11 листопада 2022 року № 10037, згідно зі схемою встановлення сервітуту (рисунок № 30. Схема встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку з кадастровим номером 7410700000:03:005:0188 та на несформовану територію).
		 
		Варіантом НОМЕР_2 судової земельно-технічної експертизи від 11 листопада 2022 року № 10037 запропоновано встановити ОСОБА_1 земельний сервітут, для забезпечення можливості проїзду транспортними засобами із АДРЕСА_2 до житлового будинку із господарськими будівлями і спорудами та земельної ділянки з кадастровим номером 7410700000:03:005:0234 за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до схеми встановлення земельного сервітуту: Рисунок № 30 .                  Як вбачається із Рисунку № 30 на: « - земельну ділянку з кадастровим номером 7410700000:03:005:0188 за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , яка перебуває у постійному користуванні - Прилуцького агротехнічного коледжу, а саме на частину ділянки площею 89,0 кв. м (0,0089 га), що на Рисунку №30 висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №10037 від 11.11.2022 року позначена під №1 (зображена жовтим кольором) та проходить по точках: 1-2-3-6-1 зі сторонами:               4,0 м - 23,0 м - 4,27 м - 21,52 м; - несформовану територію, а саме на частину території площею 10,0 кв.м (0,0010 га), яка на рисунку №30 висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №10037 від 11.11.2022 року позначена під НОМЕР_3 (зображена жовтим кольором) та проходить по точках: 3-4-5-6-3                 зі сторонами 2,82 м-4,53м-2,17м-4,27 м.»
		 
		Згідно з висновком № 1833/06-2024, складеним 26 червня 2024 року судовим експертом Свистуновим І. С. за результатами проведеної земельно-технічної експертизи за заявою ОСОБА_1 від 15 травня 2024 року, влаштувати проїзд для транспортного засобу (автомобіля) від АДРЕСА_2 в м. Прилуках до земельної ділянки з кадастровим номером 7410700000:03:005:0234 шляхом влаштування земельних сервітутів на земельні ділянки з кадастровими номерами: 7410700000:03:005:0223, 7410700000:03:005:0267, не можливо, враховуючи: вимоги нормативних документів, чинних на дату дослідження; розташування досліджуваних земельних ділянок та їх конфігурацію; розташування АДРЕСА_2 щодо меж сформованих ділянок; фактичне розташування будівель та споруд в межах досліджуваних ділянок.      
		 
		11 липня 2024 року позивач надав суду апеляційної інстанції висновок судового експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи                                               № 1833/06-2024 разом з клопотанням про приєднання до матеріалів справи, який обґрунтовував тим, що прокурор під час апеляційного розгляду справи наголосив на тому, що у суді першої інстанції не вирішувалось питання щодо можливості встановлення земельного сервітуту позивачу, з правом проїзду та проходу до земельної ділянки з кадастровим номером 741070000:03:005:0234 через інші суміжні земельні ділянки. 
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Касаційна скарга МОН України підлягає задоволенню.
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним                                       і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Вказаним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає. 
		 
		Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		Аналогічні положення містяться у статті 321 ЦК України.
		 
		Статтею 98 ЗК України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
		 
		За змістом статей 91, 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.
		 
		Відповідно до статті 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); в-1) право на будівництво та розміщення об`єктів нафтогазовидобування; в-2) право на розміщення об`єктів трубопровідного транспорту; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.
		 
		Земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно (стаття 100 ЗК України).
		 
		Відповідно до статті 101 ЗК України дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи. Земельний сервітут не може бути предметом купівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, в інтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам.
		 
		Частина перша стаття 395 ЦК України визначає види речових прав на чуже майно:       1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).
		 
		Відповідно до статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.
		 
		Статтею 404 ЦК України передбачено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову у частині встановлення сервітуту для обслуговування будинку (земельна ділянка з кадастровим номером 7410700000:03:005:0234), суд першої інстанції врахував чинне на час розгляду справи рішення Прилуцької міської ради від 19 грудня 2002 року, яким затверджено розподіл присадибної земельної ділянки на АДРЕСА_6 , а ділянку розміром 61 кв. м залишено в загальному користуванні для проходу, зокрема, позивачу до належного йому домогосподарства за адресою: АДРЕСА_2 , та яким позивач користувався до погіршення відносним з власником будинку № 54-Б . Суд дійшов висновку, що позивач не довів, що нормальне використання своєї власності, а саме частини будинку та земельної ділянки, на якому він розміщений, неможливо без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки чи в інший спосіб.
		 
		Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
		 
		Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК України).
		 
		Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		 
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
		Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		 
		Суд першої інстанції, на підставі доказів, наданих під час розгляду справи, дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 не довів того, що використання його земельної ділянки з кадастровий номер7410700000:03:005:0234, та домоволодіння, неможливо без обтяження сервітутом земельної ділянки, яка перебуває у користуванні Прилуцького аграрного коледжу, як і не довів неможливості задовольнити його потреби іншим способом. Існування чинного рішення органу місцевого самоврядування, яким передбачено право проходу (проїзду) до земельної ділянки та домоволодіння, які перебувають у власності позивача, цих висновків не спростовують.
		 
		Також заслуговують на увагу доводи касаційної скарги МОН України про те, що ОСОБА_1 не довів, що звертався до МОН України з пропозицією щодо укладення договору сервітуту (щодо проходу до належного йому будинку за адресою:                                 АДРЕСА_2 , не гаражу), що є обов`язковою умовою для встановлення сервітуту, оскільки умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб. Отже, передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, щодо якої планується встановити сервітут.
		Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.
		 
		Аналогічний за змістом висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 911/2701/17 (провадження № 12-258гс18), постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 306/612/20 (провадження № 61-14169св21), від 08 грудня 2021 року у справі № 686/18456/18 (провадження № 61-18819св20), на які є посилання в касаційній скарзі.
		 
		Переглядаючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції на вказане уваги не звернув, дійшов помилкового висновку про те, щодобровільно між сторонами не досягнуто домовленості щодо встановлення сервітуту танаявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про встановлення сервітуту для обслуговування домоволодіння (будинку) та земельної ділянки, кадастровий номер 7410700000:03:005:0234, за рахунок земель, власником яких є МОН України, обґрунтувавши це неможливістю встановлення земельного сервітут на земельні ділянки з кадастровими номерами: 7410700000:03:005:0223 та 7410700000:03:005:0267 (власники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ).
		 
		Статтею 12 ЦПК України передбачена рівність прав учасників справи щодо здійснення процесуальних прав та обов`язків, передбачених Законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
		 
		Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина третя статті 367 ЦПК України).
		 
		За пунктом 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, які вона довела. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і на засіданні суду апеляційної інстанції.
		 
		Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не були подані до суду першої інстанції, апеляційний суд має врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо обов`язку особи, яка бере участь у справі, добросовісно реалізовувати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так              і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і про відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати висновок в ухвалі за наслідками обговорення заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні (див. постанову Верховного Суду       від 12 серпня 2020 року у справі № 704/192/18 (провадження № (61-19407св19)).
		 
		Судом установлено, що ОСОБА_1 11 липня 2024 року подав до суду апеляційної інстанції нові докази, а саме висновок № 1833/06-2024, складений 26 червня              2024 року судовим експертом Свистуновим І. С. за результатами проведеної земельно-технічної експертизи за заявою ОСОБА_1 від 15 травня 2024 року, на спростування висновків суду першої інстанції та доводів прокурора  щодо можливості проходу (проїзду) до земельної ділянки ОСОБА_1 через земельні ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , тобто у спосіб, визначений рішенням Прилуцької міської ради від 19 грудня 2002 року.
		 
		Зазначені нові докази апеляційний суд взяв до уваги.
		 
		Однак позивач, подаючи до апеляційного суду додаткові докази, не навів у клопотанні належних підстав неподання таких (або неможливості подання) до суду першої інстанції (або необґрунтованої відмови суду першої інстанції у їх прийнятті) (див. постанову Верховного Суду від 24 липня 2024 року у справі № 646/857/18 (провадження № 61-5330св24)).
		 
		Отже, ОСОБА_1 не обґрунтував неможливість подання доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, а апеляційний суд, на порушення норм процесуального права, взяв до уваги подані докази та поклав їх в основу судового рішення.
		 
		Таким чином, заслуговують на увагудоводи касаційної скарги про те, що позивач                 в суді першої інстанції не довів належними та допустимими доказами неможливість проїзду через інші земельні ділянки.
		 
		Колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що нормальне використання своєї власності неможливе без обмеження сервітутом земельної ділянки, власником якої є МОН України. 
		 
		При цьому колегія суддів наголошує, що рішенням Прилуцької міської ради, яке є чинним, ділянка НОМЕР_2 розміром 61 кв. м, проїзд до садиби АДРЕСА_3 залишена в загальному користуванні. Отже, позивач не позбавлений права проходу (проїзду) до належного йому житлового будинку та частини господарсько-побутових будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , яка виділена з будинку АДРЕСА_2 . 
		 
		Доводи ОСОБА_1 про те, що він не має можливості проїзду великогабаритним транспортом до належної йому частини будинку, не є підставою для встановлення сервітуту, оскільки під час купівлі частки будинку № 56 він не міг не знати, що до цієї частини будинку проїзд відсутній і мається лише прохід, спільний                                                     з ОСОБА_3 , яким ОСОБА_1 і користувався, поки не погіршилися відносини між ним та ОСОБА_3 .
		 
		Інші доводи касаційної скарги
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що вимоги ОСОБА_1 про встановлення сервітуту вже були предметом судового розгляду, оскільки постановою Чернігівського апеляційного суду від 16 червня 2022 року у справі № 742/1546/19 ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову про визнання незаконним рішення міськради, скасування державного акта та встановлення права на прохід і проїзд до гаража, колегія суддів спростовує, оскільки в касаційному порядку переглядається справа у частині вимог ОСОБА_1 про встановлення сервітуту для обслуговування лише домоволодіння (будинку), що не є тотожним встановленню права на прохід і проїзд до гаража та будинку. Тобто предмет і підстави позовів є різними.
		 
		ОСОБА_1 звернувся до суду з негаторним позовом, який може бути пред`явлений протягом часу, поки існує відповідне правопорушення, і на таку вимогу                                       не поширюється позовна давність, отже, доводи заявника в цій частині                                         є неспроможними.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		 
		У справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені повно.
		 
		За таких обставин касаційну скаргу слід задовольнити, постанову Чернігівського апеляційного суду від 12 серпня 2024 року скасувати, рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 02 травня 2023 року залишити в силі.
		 
		Щодо судових витрат
		Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		За розгляд справи у суді касаційної інстанції МОН України сплатило судовий збір               у розмірі 1 816,00 грн, який підлягає стягненню зі ОСОБА_1 на користь МОН України.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Міністерства освіти і науки України задовольнити.
		 
		Постанову Чернігівського апеляційного суду від 12 серпня 2024 року скасувати, рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 02 травня             2023 року залишити в силі.
		 
		Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Міністерства освіти і науки України судовий збір у розмірі 1 816,00 грн (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень 00 коп.).
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,               є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                              Д. Д. Луспеник
		 
		 
		Судді:                                                                                              І. Ю. Гулейков
		 
		 
		                                                                                                       Б. І. Гулько
		 
		 
		                                                                                                        Г. В. Коломієць
		 
		 
		                                                                                                        Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...