Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 243/7633/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Надіслано судом: 22.04.2025. Зареєстровано: 23.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.04.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/243/368/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024052510000506

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Справа № 243/7633/24
		Провадження № 1-кп/243/368/2025
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		22 квітня 2025 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі: 
		головуючий суддя ОСОБА_1 
		за участю секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 
		захисника ОСОБА_6 
		обвинуваченого ОСОБА_7 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12024052510000506 від 07 червня 2024 року за обвинуваченням:
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов`янськ Донецької області, громадянина України, з базовою середньою технічною освітою, одруженого, є фізичною особою-підприємцем, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого 336 КК України,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		   Указом Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який неодноразово був продовжений, зокрема Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.
		У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої ст.102, пунктів 1, 17, 20, ч.1 ст.106 Конституції України, Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», на території України оголошена та проводиться загальна мобілізація.
		Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
		Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизні, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
		Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, зокрема, що військовозобов`язані це особи, які перебувають у запасі для комплектування ЗСУ та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
		Згідно вимог ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів (військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), проходження медичного огляду, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних, проходити медичний огляд, проходити військову службу і виконувати військовий обов`язок у запас, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
		Згідно статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до ТЦК та СП для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час; громадяни (крім тих, які проходять службу у військовому резерві) зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти ТЦК та СП у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках або розпорядженнях начальників ТЦК та СП, де вони перебувають на військовому обліку, громадяни, які перебувають у запасі, завчасно приписуються до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу.
		Згідно ч.1 ст.42 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, винні у порушенні правил військового обліку громадян України, приписки до призовних дільниць, призову на строкову військову службу, проходження служби у військовому резерві, проходження зборів, мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності, прибуття за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов`язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.
		Громадянин України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно військового квитка НОМЕР_1 , який виданий 23.12.1992 ІНФОРМАЦІЯ_2 , 07.02.1993 прийняв військову присягу та з 18.10.1994 на підставі Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» звільнений (демобілізований) у запас та скерований до ІНФОРМАЦІЯ_3 . У період з 22.12.1994 по 06.03.1995 та в подальшому з 10.01.2000 взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким чином ОСОБА_7 є військовозобов`язаним запасу.
		Так, 04 червня 2024 року комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 визнаний придатним до військової служби та відповідно підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
		05 червня 2024 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: АДРЕСА_1 від працівників центру комплектування, військовозобов`язаний ОСОБА_7 отримав під особистий підпис повістку про прибуття за адресою: АДРЕСА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 для відправки за призовом для проходження військової служби у Збройних Силах України за мобілізацією.
		Проте, військовозобов`язаний ОСОБА_7 , будучи придатним до військової служби та не маючи права на відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією, передбаченого ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», перебуваючи на військовому обліку військовозобов`язаних, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, що якщо не виконати свої зобов`язання як громадянина, передбачені ст. 65 Конституції України по швидкій і своєчасній мобілізації й спільній обороні від агресора не можливо бути дати ефективну відсіч нападникам на країну, достовірно знаючи та розуміючи, що йому потрібно з`явитися о 07 годині 20 хвилин 08 червня 2024 року для проходження військової служби у зв`язку із призовом за мобілізацією, без поважних причин, не з`явився.
		В судовому засіданні ОСОБА_7 свою провину у висунутому обвинуваченні за ст.336 КК України не визнав, суду пояснив, що в травні 2024 року він за викликом з`явився до ТЦК АДРЕСА_2 . Співробітниками ТЦК він був направлений для проходження військово-лікарської комісії, після її проходження, він був визнаний придатним до військової служби. На початку червня 2024 року в приміщенні ТЦК м. Слов`янська під особистий підпис він отримав «бойову» повістку про прибуття з речами до ТЦК 08 червня 2024 року, для проходження військової служби у зв`язку із призовом за мобілізацією. До ТЦК м. Слов`янська 08 червня 2024 року він не з`явився, мотивуючи свою неявку релігійними переконаннями та небажанням брати в руки зброю, та бажанням проходити альтернативну службу або виконувати іншу цивільну роботу. Вважає, що не ухиляється від мобілізації, оскільки завчасно повідомив про не бажання проходити військову службу за релігійними переконаннями військово-цивільну адміністрацію м. Слов`янська та міський відділ поліції.
		Незважаючи на невизнання своєї провини обвинуваченим ОСОБА_7 в пред`явленому обвинуваченні за ст. 336 КК України, його вина підтверджується наступними доказами дослідженими у судовому засіданні, в їх сукупності, які суд приймає до уваги а саме:
		Поясненнями свідка ОСОБА_8 , співробітника ІНФОРМАЦІЯ_6 , який у судовому засіданні суду пояснив, що 05.06.2024 він за наказом керівника ТЦК виписав обвинуваченому ОСОБА_7 «бойову» повістку, відповідно до якої ОСОБА_7 повинен був з`явитися з речами до ТЦК м. Слов`янська 08.06.2024 о 07 год. 20 хв. за адресою: АДРЕСА_1 для направлення до військової частини. ОСОБА_7 був повідомлений під розпис про кримінальну відповідальність за неявку до ТЦК за повісткою. 07.06.2024 ОСОБА_8 зателефонував ОСОБА_7 на мобільний телефон, для з`ясування обставин прибуття ОСОБА_7 до ТЦК, на що ОСОБА_7 повідомив його, що він звернувся до поліції м. Слов`янська, і на відправку до ТЦК 08.06.2024 не з`явиться. 08.06.2024 ОСОБА_7 до ТЦК не з`явився.
		Поясненнями свідка ОСОБА_9 , який у 2024 році був співробітником ІНФОРМАЦІЯ_7 , який у судовому засіданні суду пояснив, що на при кінці квітня 2024 року, він перебував на блок посту, який розташований біля міста Слов`янськ та Краматорськ, здійснював вручення повісток особам, які підлягаю мобілізації. В денний час доби співробітники поліції зупинили легковій автомобіль за кермом якого перебував ОСОБА_7 . Свідок запропонував йому отримати повістку та прибути до ТЦК м. Слов`янськ, ОСОБА_7 відмовився отримувати повістку посилаючись на то, що він за своїми релігійними переконаннями та віросповіданням не може брати в руки зброю та проходити військову службу. Після чого, був складений відповідний акт про відмову від отримання повістки. 
		Поясненнями свідка ОСОБА_10 , який є присвяченим охрещеним служителем Релігійного об`єднання Свідків Єгови в Україні, з 24 січня 2013 року призначений Керівним комітетом Релігійної організації «Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні» на посаду священнослужителя - старійшиною (єпископом) збору, який у судовому засіданні суду пояснив, що ОСОБА_7 є проповідником та активним учасником зборів Релігійного об`єднання Свідків Єгови, вивчає Біблію, приймає активну участь в проповідях. Притримується біблейського закону та не бажає брати в руки зброю. З приводу отримання повістки та не прибуття ОСОБА_7 до ТЦК ні чого пояснити не може. 
		Поясненнями свідка ОСОБА_11 , дружини обвинуваченого ОСОБА_7 , яка в судовому засіданні суду пояснила, що дізналась від свого чоловіка, що він 05.06.2024 отримав в ТЦК м. Слов`янська повістку та повинен був з`явитися до ТЦК м. Слов`янська 08.06.2024 о 07 год. 20 хв. за адресою: АДРЕСА_1 для направлення до військової частини. 08.06.2024 ОСОБА_7 на відправку до ТЦК не з`явився мотивуючи свою неявку релігійними переконаннями та небажанням брати в руки зброю та бажанням проходити альтернативну службу.
		Крім того, вина ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
		Витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань від 06.06.2024 з якого вбачається, що 06.06.2024 до Чергової частини Відділу поліції №4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області надійшло повідомлення від ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що 04.06.2024 перший відділ Краматорського РТЦК видав повістку для проходження ВЛК, але у зв`язку з релігійними переконаннями та віросповідання, останній не може приймати участь у війнах згідно 
		ОСОБА_12 від 06.06.2024 начальнику Відділу поліції №4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області, відповідно до якого інспектор чергової частини доповідає йому, що 06.06.2024 о 17 год. 48 хв. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 06.06.2024 о 17 год. 44 хв. за адресою: м. Слов`янськ, вул. Василівська буд. 45, ЗДО Заявник ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_8 повідомив, що в даний час він перебуває біля приміщення відділу поліції та має намір написати заяву в якій повідомляє, що він не прийде до ТЦК (по релігійним переконанням) по повістці, яку йому видали. Просить вийти до нього працівників поліції та зареєструвати його звернення. 
		Рапортом інспектора чергової частини Відділу поліції №4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області від 12.06.2024 відповідно до якого він доповідає начальнику Відділу поліції №4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області, що 12.06.2024 о 12 год. 08 хв. за адресою: м. Слов`янськ, вул. Університетська, Матеріал поштою вх.2612 з ІНФОРМАЦІЯ_9 , надійшло повідомлення про вчинення кримінального правопорушення за ознаками ст.336 КК України гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 Заявник: 
		ОСОБА_13 повинною від 06.06.2024 з якої вбачається, що ОСОБА_7 з 09.06.2001 є освяченим охрещеним служителем Релігійного об`єднання Свідків Єгови в Україні, 16.05.2024 за повісткою він з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 , де його було направлено для проходження ВЛК. 03.06.2024 він пройшов ВЛК та був визнаний придатним до військової служби. 22.05.2024 поштою він направив дві заяви до голови Слов`янської міської військової адміністрації та керівника ІНФОРМАЦІЯ_4 з проханням замінити йому військовий обов`язок на невійськову (цивільну/альтернативну) службу. 04.06.2024 він отримав повістку на відправку до військової частини, відповідно до якої йому було слід з`явитись о 07-20 год. 08.06.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Усвідомлюючи, що 08.06.2024 о 07 год. 20 хв. він не з`явиться до ІНФОРМАЦІЯ_4 він вирішив самостійно заздалегідь з`явитись до правоохоронного органу та повідомити про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України. Просив внески явку з повинною до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань та розпочати досудове слідство за ст.336 КК України. Неявку до РТЦК та СП мотивував релігійними переконаннями та віросповіданням, оскільки є служителем Релігійного об`єднання Свідків Єгови в Україні, які не беруть в руки зброю та не приймають участь у війнах згідно до ОСОБА_12 . Просив змінити військові обов`язки на цивільну службу, оскільки не бажає бути підпорядкованим військовим.
		Довідкою від 13.05.2024р. з якої вбачається, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 09 червня 2001 року є присвяченим охрещеним служителем Релігійного об`єднання Свідків Єгови в Україні. Як Свідок Єгови він бере участь у проповідуванні доброї новини. Статут Релігійної організації «Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні», зареєстрований 30 березня 1992 року Радою у справах релігій при Кабінеті Міністрів України, із змінами та доповненнями, зареєстрованими 19 грудня 2017 року Міністерством культури України. 
		Повідомленням про вчинення кримінального правопорушення за ознаками ст.336 України відповідно до якого начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковник ОСОБА_14 повідомляє, про кримінальне правопорушення за ознаками ст.336 Кримінального кодексу України, скоєне громадянином ОСОБА_7 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 . Ураховуючи викладене, відповідно до статті 214 КПК України просить прийняти, зареєструвати зазначене повідомлення та інформувати ІНФОРМАЦІЯ_10 про дату і реєстраційний номер кримінального провадження в Єдиному реєстрі досудових розслідувань.
		Обліковою карткою на ім`я ОСОБА_7 відповідно до якої він перебуває на обліку у  ІНФОРМАЦІЯ_4 .
		Копією військового квітка на ім`я ОСОБА_7 з якого вбачається, що він проходив військову службу з 28.12.1992р. по 18.10.1994р. має військове звання старшина. 
		Довідкою №1144 військово-лікарської комісії відповідно до якої старшина ОСОБА_7 визнаний придатним до військової служби. 
		Аркушем від 16.05.2024 року на двох сторінках відповідно до якого до ОСОБА_7 доведені нормативно-правові акти та вимоги Законодавства України з питань оборони. 
		Витягом з журналу обліку видачі та вручення повісток військовозобов`язаним, про призов на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_4 відповідно до якого, ОСОБА_7 05.06.2024 отримав повістку про явку до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 08.06.2024.
		Картою про проходження професійно-психологічного відбору кандидата з якого вбачається, що ОСОБА_7 пройшов психологічне обстеження та рекомендується для проходження військової служби за мобілізацією.
		Заявою ОСОБА_7 від 22.05.2024 на ім`я керівника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_14 про небажання проходити військову службу та заміну її на проходження цивільної служби, яка не підпорядкована військовим організаціям. 
		Актом щодо відмови від отримання повістки та повістка про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_11 від 23.04.2024, з якого вбачається, що ОСОБА_7 відмовився від отримання повістки про явку до ІНФОРМАЦІЯ_11 на 08 год. 00 хв. 24.04.2024. 
		Судом також досліджувались установчі документи та статут Релігійної організації «Релігійний центр Свідків Єгови в Україні». Протокол огляду від 05.08.2024 Інтернет видань та сайтів, з яких вбачається публічна діяльність Релігійної організації Свідків Єгови в Україні. Доказі сторони захисту, а саме: 
		Довідка видана Релігійною організацією «Релігійний Центр Свідків Єгови в Україні» №8068 від 13.05.2024, з якої вбачається, що ОСОБА_7 з червня 2001 року є присвяченим охрещеним служителем Релігійного об`єднання організації Свідків Єгови в Україні;
		Заява на ім`я Слов`янської військової адміністрації від 22.05.2024 відповідно до якої ОСОБА_7 звертається з вимогою про надання йому можливості проходити не військову, а цивільну службу;
		Заява до начальника ІНФОРМАЦІЯ_12 ОСОБА_14 від 22.05.2024 відповідно до якої ОСОБА_7 , звертається з вимогою про надання йому роботу не пов`язану з наглядом військових організації, проходити не військову (цивільну) службу;
		Роздруківка статті на тему «Чому Свідки Єгови не беруть участі у війнах?»;
		Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Баятян проти Вірменії» від 7 липня 2011 року (заява № 23459/03);
		Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Адян та інші проти Вірменії» від 12 жовтня 2017 року (заява № 75604/11);
		Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мушфіг Мамедов та інші проти Азербайджану» від 17 жовтня 2019 року (заява № 14604/08);
		Рішення Комітету ООН по правах людини від 29.03.2012 (ССРІІ/С/104Я)/1853-1854/2008) у справі «Атасой проти Туреччини».
		Копію ухвали Вищого спеціалізованого суду України від 23.06.2015р. у справі №5-1583км15.
		Докази сторони захисту суд приймає до уваги, але зазначені докази не спростовують докази сторони обвинувачення та фактичних обставин кримінального провадження, не доводять суду поважних причин не явки обвинуваченого до ІНФОРМАЦІЯ_4 для відправки за призовом для проходження військової служби у Збройних Силах України за мобілізацією. Крім того, доводи обвинуваченого про те, що він не міг проходити військову службу у зв`язку з релігійними переконаннями, суд вважає безпідставними виходячи з наступного.
		Відповідно до ч. 4 ст. 35 Конституції України ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов`язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов`язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.
		Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» передбачено, що ніхто не може з мотивів своїх релігійних переконань ухилятися від виконання конституційних обов`язків. Заміна виконання одного обов`язку іншим з мотивів переконань допускається лише у випадках, передбачених законодавством України.
		Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу» визначено організаційно-правові засади альтернативної (невійськової) служби (далі - альтернативна служба), якою відповідно до Конституції України має бути замінене виконання військового обов`язку, якщо його виконання суперечить релігійним переконанням громадянина.
		Відповідно до ст. 4 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» на альтернативну службу направляються громадяни, які підлягають призову на строкову військову службу і особисто заявили про неможливість її проходження як такої, що суперечить їхнім релігійним переконанням, документально або іншим чином підтвердили істинність переконань та стосовно яких прийнято відповідні рішення.
		Статтею 1 цього Закону передбачено, що альтернативна служба є службою, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби і має на меті виконання обов`язку перед суспільством. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження права громадян на проходження альтернативної служби із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлює такі види військової служби: строкова військова служба, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, військова служба за контрактом осіб рядового складу, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, військова служба за контрактом осіб офіцерського складу, військова служба за призовом осіб офіцерського складу, військова служба за призовом осіб з числа резервістів в особливий період.
		Вказаний Закон встановлює, що строкова військова служба та військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період - це два самостійні види військової служби і Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу» альтернативна служба запроваджується замість проходження строкової військової служби. Заміна військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період на альтернативну (невійськову) службу, Законом не встановлена.
		Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 - на всій території України введено воєнний стан.
		Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України - оголошено про проведення загальної мобілізації.
		Згідно з вимогами ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
		Безпосереднім об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України (ухилення від призову за мобілізацією), є відносини, що забезпечують обороноздатність України, зокрема, комплектування її Збройних Сил, на які відповідно до ч. 2 ст. 17 Конституції України покладаються найважливіші функції: оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості.
		Суспільна небезпечність ухилення від призову за мобілізацією обумовлена тим, що мобілізація пов`язується з умовами особливого періоду в державі - із загрозою нападу, небезпекою державній незалежності України.
		Відповідно до ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		В свою чергу, міжнародний пакт про громадянські і політичні права гарантує кожній людині право на свободу думки, совісті та релігії. Це право включає свободу мати чи приймати релігію або переконання на свій вибір і свободу сповідувати свою релігію та переконання як одноосібно, так і спільно з іншими, публічно чи приватно, у відправленні культу, виконанні релігійних та ритуальних обрядів та вчень. Відступ від положень Пакту не допускається навіть під час надзвичайного становища в державі, при якому життя нації перебуває під загрозою.
		Згідно ст. 9 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики та ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно.
		Свобода сповідувати свою релігію або переконання відповідно до положень ч.2 цієї статті підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними у демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
		Відтак, всупереч доводів сторони захисту, право сповідувати свою релігію або переконання не є абсолютним і може бути обмежене за таких умов, як: законність; легітимна мета - інтереси громадської безпеки, необхідність охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі, а також захист прав і свобод інших осіб; пропорційність, що окреслює межі правомірного втручання у право і дозволяє здійснення його лише в тій мірі, в якій це необхідно для досягнення зазначених законних цілей. При цьому жодна з норм Пакту, ані положення Конвенції прямо не передбачають права людини відмовитися від виконання військового обов`язку з міркувань совісті, у тому числі з мотивів релігійних переконань, і не унормовують порядок його реалізації.
		Судом враховується, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці сформував орієнтири, за якими відмова від військової служби є переконанням, що досягає достатнього ступеня сили, серйозності, послідовності та важливості, щоб на нього поширювалися встановлені статтею 9 Конвенції гарантії, у випадках, коли така відмова мотивована серйозним і непереборним конфліктом між обов`язком служити в армії та совістю людини або її щирими та глибокими, релігійними чи іншими, переконаннями (Баятян проти Вірменії (Bayatyan v. Armenia), Папавасілакіс проти Греції (Papavasilakisv. Greece), Канатли проти Туреччини (Kanatliv. Turkiye).
		При цьому, ЄСПЛ послідовно вказує, що коли особа, посилаючись на ст.9 Конвенції, просить скористатися правом на сумлінну відмову від військової служби, вимоги компетентними органами держави певного рівня доказування для обґрунтування такого прохання і відмова у його задоволенні, якщо відповідні докази не надаються, не суперечать положенням цієї статті (Енвер Айдемір проти Туреччини (EnverAydemirv. Turkiye), Дягілєв проти Росії). 
		Зокрема, ЄСПЛ у своїх рішеннях наголошує, що держава може встановлювати процедури для оцінки серйозності переконань людини та запобігати спробам зловживання можливістю звільнення з боку осіб, котрі у змозі нести військову службу. Питання про те, чи підпадає відмова від проходження військової служби під дію положень статті 9 Конвенції та в якій мірі, має оцінюватися залежно від конкретних обставин кожної справи.
		В даному випадку судом враховується й те, що в умовах збройної агресії російської федерації проти України, коли під загрозу поставлено життя, здоров`я, безпека громадян та саме існування держави, існує нагальна потреба у належному комплектуванні Збройних Сил України для відсічі агресії та високі ризики недобросовісної поведінки осіб, що підлягають призову, спрямованої на ухилення від виконання свого конституційного обов`язку з захисту Вітчизни.
		В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_7 , будучи військовозобов`язаним, придатним за станом здоров`я для проходження військової служби, знаючи про відсутність будь-яких рішень щодо заміни на невійськову службу, не маючи підстав на альтернативну службу під час мобілізації на особливий період, будучи ознайомленим особисто з повісткою про необхідність явки для проходження військової служби, без поважних причин не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 для відправки за призовом для проходження військової служби у Збройних Силах України під час мобілізації, на особливий період, чим ухилився від призову за мобілізацією.
		Аналізуючи вищенаведене, надані докази відповідно до ст.94 КПК України з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, приходить до переконання, що вказані докази є належними, допустимими, достовірними, перебувають між собою у взаємозв`язку, доповнюють один одного, не суперечать між собою, тобто події кримінального правопорушення мали місце, а провина обвинуваченого повністю доведена, протиправні дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковані вірно, оскільки він при вищевказаних обставинах ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, тобто вчинив кримінальне правопорушення за ст. 336 КК України. 
		При призначенні покарання відповідно до положень ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, працює приватним підприємцем, за місцем проживання характеризується позитивно, не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та психіатра, на час вчинення кримінального правопорушення усвідомлював значення своїх дій та керував ними. 
		З урахуванням наведених вище всіх обставин і того, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, а також другорядну роль кари як мети покарання, суд дійшов висновку, що необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі.
		При цьому суд вважає, що звільнення ОСОБА_7 від призначеного покарання на підставі ст.75 КК України та встановлення іспитового строку не буде достатнім і необхідним для виправлення останнього, оскільки звільнення від відбування покарання з випробуванням військовозобов`язаного, який не маючи передбачених законодавством підстав для відстрочки від призову чи інших поважних причин, у період воєнного стану, при оголошеній загальній мобілізації, умисно проігнорував конституційний обов`язок по захисту Батьківщини під час військової агресії ворога, не лише не сприятиме запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень, а навпаки створить впевненість у безкарності за відмову від захисту Батьківщини. Вказане свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого злочину, оскільки може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим.
		В даному випадку, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 15.11.2023 у справі № 641/1067/23, відповідно до якої з урахуванням ситуації, яка наразі склалася в країні збройною агресією рф та конституційним обов`язком кожного громадянина по захисту Батьківщини, вчинений умисний нетяжкий злочин, передбачений ст. 336 КК України, представляє значну суспільну небезпечність, тому звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням створює в очах громадян та суспільства в цілому негативне враження безладдя та безкарності, тим паче під час введеного на всій території України воєнного стану та мобілізації.
		Керуючись ст.ст. 369,370,373, 374 КПК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		    ОСОБА_7 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення за ст. 336 КК України та призначити покарання в виді трьох років позбавлення волі з відбуванням покарання в кримінально-виправній установі закритого типу.
		Після набуття вироком законної сили ОСОБА_7 , затримати та через Державну установу «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» направити до місця відбування покарання відраховуючи строк покарання з часу його затримання.
		   На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії судового рішення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
		 
		 
		 
		   Суддя
		   Слов`янського міськрайонного суду                 ОСОБА_1 
		   Донецької області

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...