Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/19551/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано судом: 22.04.2025. Зареєстровано: 23.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.04.2025.
Дата набрання законної сили: 09.04.2025
Номер судового провадження: А/857/32169/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/19551/23 пров. № А/857/32169/24
		 
		Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
		головуючого судді:Запотічного І.І.,
		суддів:Глушка І.В., Довгої О.І.,
		при секретарі судового засідання:Пославському Д.Б.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державної міграційної служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року (судді Карп`як О.О., Гавдик З.В., Коморний О.І., ухвалене в м. Львові о 16:09, повний текст складено 01.11.2024) у справі № 380/19551/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, Державної міграційної служби України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		18 серпня 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державної міграційної служби України, Головного управління ДМС України у Львівській області, та просив: визнати протиправним і скасувати наказ Голови Державної міграційної служби України Наталії Науменко від 11.08.2023 №12-дв «Про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади державної служби»; визнати протиправним і скасувати наказ Голови Державної міграційної служби України Наталії Науменко від 11.08.2023 №217-кт «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області; стягнути з Державної міграційної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року (з врахуванням ухвали про виправлення описки від 04 листопада 2024 року) адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Голови Державної міграційної служби України в Львівській області від 11.08.2023 №12-дв Про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади державної служби. Визнано протиправним та скасовано наказ Голови Державної міграційної служби України Наталії Науменко від 11.08.2023 року № 217-кт Про звільнення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області з 12.08.2023. Стягнуто з Державної міграційної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.08.2023 по 22.10.2024 в розмірі 836 619,84 грн. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області та стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.
		Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач- Державна міграційна служба України, яка покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.
		В обгрунтування вимог апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що враховуючи положення чинного законодавства, а також у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 , обіймав посаду начальника ГУ ДМС у Львівській області судом першої інстанції помилково застосовано норми частини другої статті 36 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та положення Порядку 818 в частині погодження з головою відповідної місцевої державної адміністрації звільнення з посади керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які не поширюються процедурі звільнення керівників територіальних органів ДМС, та не застосовано норми права, якими врегульовано відповідні правовідносини, а саме статті 16, 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», Положення № 360, постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2011 № 658 «Про утворення територіальних органів Державної міграційної служби».
		Зазначає, що за результатом розгляду дисциплінарної справи ОСОБА_1 , начальника ГУ ДМС у Львівській області дисциплінарною комісією було внесено Голові ДМС подання дисциплінарної комісії для здійснення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 , утвореної наказом ДМС від 11.07.2023 № 9/д «Про дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 » від 02.08.2023 № 8.3/2949-23 разом з матеріалами дисциплінарної справи, яким рекомендовано Голові ДМС застосувати до ОСОБА_1 , начальника ГУ ДМС у Львівській області, дисциплінарне стягнення, що передбачено пунктом 4 частини першої статті 66 Закону України «Про державну службу», а саме: звільнення з посади державної служби. Вказує, що Міністром внутрішніх справ України листом від 10.08.2023 №14003/22-2023 погоджено звільнення ОСОБА_1 з посади начальника ГУ ДМС у Львівській області. Також зазанчає, що ДМС при прийнятті оскаржуваного наказу враховано лист НАДС від 09.08.2023 №3743/10.3-23, в якому зазначено, що звільнення з посади керівників територіальних органів центрального органу виконавчої влади можливе без погодження з головами відповідних державних адміністрацій.
		Тому, вважає, що в межах наданих повноважень та у відповідності до вимог законодавства, на підставі наказу ДМС від 11.08.2023 № 12-дв «Про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади державної служби», погодження Міністра внутрішніх справ України від 10.08.2023 № 14003/22-2023, відповідно до пункту 4 частини першої статті 83 Закону України «Про державну службу», підпунктів 12, 25 Положення № 360, наказом ДМС від 11.08.2023 № 217-кс «Про звільнення ОСОБА_1 », звільнено ОСОБА_1 11 серпня 2023 року з посади начальника Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області відповідно до пункту 4 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».
		Також, вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми Бюджетного кодексу України, згідно яких саме на відповідального виконавця бюджетних програм покладений обов`язок забезпечення цільового та ефективного використання коштів у межах визначених бюджетних призначень. Вважає, що обставини справи, та наявні у судовій справі докази підтверджують, що у діях начальника ГУ ДМС у Львівській області ОСОБА_1 вбачаються дисциплінарні проступки, передбачені пунктом 5 та пунктом 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», що полягає, зокрема, у прийнятті рішень щодо використання субвенційних коштів не за бюджетним призначенням, що встановлюється рішенням місцевих органів самоврядування, за умови, що таке рішення може прийняти виключно такі органи місцевого самоврядування.
		Окрім цього, вважає, що в порушення процесуальних норм, суд першої інстанції долучив висновок експерта до матеріалів справи та обґрунтовує своє рішення цим неналежним та недопустимим доказом, що призвело до помилкового висновку, про відсутність порушення бюджетного законодавства з боку позивача.
		Апелянт, також, вважає, що матеріалами дисциплінарного провадження, підтверджено що ОСОБА_1 будучи начальником ГУ ДМС у Львівській області, та приймаючи рішення про повернення доказів сплати адміністративного збору порушив вимоги пункту 4 частини вісімнадцятої статті 5 Закону «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Закону України «Про адміністративні послуги», пунктів 32, 39 Порядку 322, що в свою чергу призвело до недоотримання коштів за надання адміністративних послуг при здійсненні оформлення посвідок на тимчасове проживання.
		Позивач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції просить залишити без змін.
		Щодо застосування норм постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2013 № 818, зазначає, що Державна міграційна служба України фактично визнає необхідність застосування до спірних відносин положень Порядку № 818, зазначаючи причини, які на його думку, завадили дотриматись його положень, і в той же час вказує що цей нормативний акт не поширюється на процедуру звільнення позивача, що є взаємовиключним і не логічним. Тому вважає, що вчинення відповідачем під час процедури звільнення позивача дій, передбачених Порядком № 818 та фактичне визнання необхідності застосування вимог Порядку № 818 до спірних правовідносин прямо суперечить висловленій в апеляційній скарзі позиції щодо не поширення дії вказаного нормативного акта стосовно процедури звільнення позивача. З приводу неврахування листа НАДС від 09.08.2024 № 3743/10.3-23 зазначає, що у даному листі НАДС зазначає про втрату з 06.08.2016 чинності Порядком призначення на посади та звільнення з посад керівників територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, затвердженим ПКМУ від 25.01.202 № 45. Натомість, жодної згадки про Порядок № 818 у листі НАДС немає. Крім цього НАДС зазначає, що такий лист має лише інформаційний характер і не встановлює правових норм Стосовно недопустимості та неналежності висновку експертного дослідження від 03.10.2023 № ЕД-19/114-23/17201-ЕК зазначає, що Інструкцією № 591 не передбачено необхідності (обов`язковості) попередження експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок у випадку складення висновку експертного дослідження.
		В судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав, просив таку задовольнити.
		В судовому засіданні представник Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області вимоги апеляційної скарги також підтримав, просив таку задовольнити.
		Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скргу,просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
		Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, наказом Голови Державної міграційної служби України від 23.09.2022 №263-кт «Про призначення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Головного управління ДМС у Львівській області.
		В подальшому, 06.06.2023 Голові ДМС України подано доповідну записку від директора Департаменту організаційного забезпечення щодо проведення комплексної перевірки діяльності ГУ ДМС України у Львівській області, та наказом від 07.06.2023 №74/аг «Про проведення комплексної позапланової перевірки діяльності ГУ ДМС у Львівській області», призначено проведення з 08.06.2023 по 30.06.2023 комплексної позапланової перевірки діяльності ГУ ДМС у Львівській області за період з 01.09.2022 по 31.05.2023. Наказом від 29.06.2023 №85/аг внесено зміни до пп.4.1 п.4 наказу від 07.06.2023 №74/аг, замінивши цифри « 30.06.2023» цифрами « 05.07.2023».
		За результатами комплексної позапланової перевірки діяльності ГУ ДМС у Львівській області складено акт від 05.07.2023 №4601.8-8029/46.1-23.
		Відтак, на підставі доповідної записки керівника робочої групи, першого заступника Голови ДМС І. Ковалевської від 07.07.2023Головою ДМС України винесено наказ від 11.07.2023 №19/д «Про дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 », яким порушено дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 , начальника Головного управління ДМС у Львівській області, зобов`язано здійснити дисциплінарне провадження у строк до 18.08.2023.
		Також, 02.08.2023 дисциплінарною комісією подано подання Голові ДМС України, в якому вказано, що за результатами розгляду дисциплінарної справи, дисциплінарна комісія дійшла висновку, що у діях начальника ГУ ДМС у Львівській області ОСОБА_1 вбачаються дисциплінарні проступки, передбачені п.5 та п.7 ч.2 ст.65 Закону України «Про державну службу» у вигляді невиконання або неналежного виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їх повноважень, а також перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення: що полягало у прийнятті рішень щодо використання субвенційних коштів не за бюджетним призначенням, що встановлюється рішенням місцевих органів самоврядування, за умови, що таке рішення може прийняти виключно такі органи місцевого самоврядування; що полягає у прийнятті наказів про закриття дисциплінарних проваджень та притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців в порушення строків здійснення дисциплінарних проваджень, встановлених в таких наказах, що призвело до порушення прав державних службовців; що полягало в недоотриманні коштів за надання адміністративної послуги з оформлення посвідки на тимчасове проживання та порушення вимог законодавства України з питань імміграції; тому вирішили рекомендувати Голові ДМС України застосувати до ОСОБА_1 , начальника Головного управління ДМС у Львівській області, дисциплінарне стягнення, що передбачено п.4 ч.1 ст.66 Закону України «Про державну службу», а саме: звільнення з посади.
		Як наслідок, наказом Голови ДМС України від 11.08.2023 №12-дв «Про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади державної служби», застосовано до ОСОБА_1 , начальника Головного управління ДМС у Львівській області дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посали державної служби. Підставою для винесення якого були: пояснення ОСОБА_1 від 09.08.2023, подання дисциплінарної комісії для здійснення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 від 02.08.2023 №8.3/2949-23.
		Так, в даному наказі зазначено наступне: «За результатами розгляду дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 , начальника Головного управління ДМС у Львівській області, порушеного наказом ДМС від 11.07.2023 №19/д «Про дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 », у зв`язку з вчиненням ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні посадових обов`язків за посадою начальника Головного управління ДМС у Львівській області, невиконані або неналежному виконанні актів органів державної влади, наказів та доручень керівників, прийнятих у межах їх повноважень, а також перевищення службових повноважень ОСОБА_1 , що полягало у прийнятті рішень щодо використання субвенційних коштів не за бюджетним (цільовим) призначенням, що встановлюється рішенням місцевих органів самоврядування, за умови, що таке рішення може прийняти виключно такі органи місцевого самоврядування, а саме: міські ради міста Мостиська, міста Турка, що призвело до порушення статей 20,119 Бюджетного кодексу України, хоча був ознайомлений з порядком використання коштів субвенцій з міських бюджетів, відповідно до затверджених Програм фінансової підтримки Державної міграційної служби на 2022 р., затвердженої Рішенням ХХХУ позачергової сесії 8 скликання Мостиської міської ради Львівської області від 04.10.2022, Програми розвитку надання адміністративних послуг Турківського відділу ГУ Державної міграційної служби у Львівській області на 2023 рік, затвердженої рішенням 39 сесії 8 скликання Турківської міської ради Самбірського району Львівської області від 26.01.2023 №2044, а отже, розумів очевидність та правові наслідки виходу за межі своїх повноважень (перевищення повноважень), визначених посадовою інструкцією начальника Головного управління ДМС у Львівській області ,затвердженою Головою ДМС Наталією Науменко 19.09.2022, Положенням про Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області, затвердженим наказом ДМС від 18.02.2011 №28 (у редакції наказу ДМС від 07.05.2021 №70); прийнятті наказів про закриття дисциплінарних проваджень та притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців в порушення строків здійснення дисциплінарних проваджень, встановлених в таких наказах, що призвело до порушення Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою КМ України від 04.12.2019 №1039 та прав державних службовців, а саме: ОСОБА_1 будучи державним службовцем категорії «Б», обіймаючи посаду начальника Головного управління ДМС у Львівській області, маючи повноваження призначити на посади та звільняти з посад інших державних службовців та працівників, ініціювати дисциплінарні провадження щодо державних службовців, притягати їх до дисциплінарної відповідальності, підписувати накази Головного управління ДМС у Львівській області, є обізнаним з правами та обов`язками керівника державної служби, а отже, розумів очевидність та правові наслідки виходу за межі своїх повноважень, визначених Посадовою інструкцією начальника Головного управління ДМС України у Львівській області, затвердженою Головою ДМС Наталією Науменко 19.09.2022 та 01.03.2023, Положенням про Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області, затвердженим наказом ДМС від 18.02.2011 №28 у редакції наказу ДМС від 07.05.2021 №70); недоотриманні коштів за надання адміністративних послуг при здійсненні оформлення посвідок на тимчасове проживання та порушення вимог законодавства України з питань правового статусу перебування на території України іноземців та осіб без громадянства, а саме: вимог п.4 ч.18 ст.5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Закону України «Про адміністративні послуги», пунктів 32, 39 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №322, щодо необхідності надання документу, що підтверджує сплату адміністративного збору щоразу, коли іноземець або особа без громадянства звертається за оформленням посвідки на тимчасове проживання, в тому числі, у разі, коли за їх попереднім зверненням було прийнято рішення про відому в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання, розуміючи очевидність та правові наслідки виходу за межі своїх повноважень, визначених Посадовою інструкцією начальника Головного управління ДМС у Львівській області, затвердженою Головою ДМС Наталією Науменко 19.09.2022 та 01.03.2023, Положенням про Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області, затвердженим наказом ДМС від 18.02.2011 №28 (у редакції наказу ДМС від 07.05.2021 №70) вчинивши дисциплінарні проступки, відповідальність за які передбачена пунктами 5 і 7 ч.2 ст.65 Закону України «Про державну службу», що виразились у порушенні п.1,2,3, 8 розділу 3 Посадової інструкції начальника Головного управління ДМС у Львівській області, затвердженої Головою ДМС Наталією Науменко 19.09.2022 та Посадової інструкції начальника Головного управління ДМС у Львівській області, затвердженої Головою ДМС Наталією Науменко 01.03.2023, підпунктів 2,6 п.12 Положення про Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області, затвердженого наказом ДМС від 18.02.2011 №28 (у редакції наказу ДМС від 07.05.2021 №70), пунктів 1,3,6,7 частини першої ст.8, частини першої та другої ст.63 Закону України «Про державну службу», керуючись частиною другою ст.121 Бюджетного кодексу України, статтями 64, 65, 66, 67, 68, 69, 73, 74, 75, 77 Закону України «Про державну службу», пунктами 35,36 Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою КМ України від 04.12.2019 №1039, пунктами 20,25 пункту 10 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №360, та з урахуванням подання дисциплінарної комісії для здійснення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 від 02.08.2023 №8.3/2949-23».
		Відтак, наказом Голови ДМС України від 11.08.2023 №217-кт «Про звільнення ОСОБА_1 », відповідно до п.4 ч.1 ст.83 Закону України «Про державну службу», підпунктів 12,25 пункту 10 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №360, звільнено ОСОБА_1 11 серпня 2023 року з посади начальника Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу». 
		Підставами видання вказаного наказу зазначено: наказ ДМС від 11.08.2023 №12-дв «Про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади державної служби»; погодження Міністра внутрішніх справ України від 10.08.2023 №14003/22-2023; лист ДМС від 09.08.2023 №10-7627/1-23 на начальника Львівської обласної військової адміністрації щодо погодження звільнення з посади начальника Головного управління ДМС у Львівській області ОСОБА_1 ; лист НАДС від 09.08.2023 №3743/10.3-23.
		ОСОБА_1 не погоджуючись із вказаними наказами, звернувся в суд з даним позовом.
		Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
		Так, принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягнення визначає Закон України «Про державну службу» (далі  Закон №889), відповідно до пунктів 1,3,6,7 частини першої статті 8 якого, державний службовець зобов`язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення);
		Частинами першою та другою ст.63 Закону №889 передбачено, що керівник державної служби несе відповідальність за неналежний рівень службової дисципліни і здійснює повноваження щодо притягнення державних службовців до дисциплінарної відповідальності. З метою забезпечення належного рівня службової дисципліни керівник державної служби зобов`язаний: 1) створювати умови для виконання державними службовцями своїх посадових обов`язків і підвищення ними професійної компетентності та вимагати належного виконання посадових обов`язків; 2) здійснювати контроль за виконанням державними службовцями посадових обов`язків; 3) під час виконання посадових обов`язків керуватися публічними інтересами, суворо дотримуватися і забезпечувати дотримання Конституції, законів України та інших нормативно-правових актів, чітко формулювати накази (розпорядження) та доручення, перевіряти точність і своєчасність їх виконання; 4) забезпечувати виконання державними службовцями своїх посадових обов`язків, у тому числі шляхом застосування дисциплінарних стягнень; 5) належним чином організовувати роботу державних службовців, забезпечувати ефективне виконання завдань, що поставлені перед державним органом; 6) виховувати у державних службовців сумлінне ставлення до служби, бережливе ставлення до державного майна, підтримувати їхню ініціативу, а також вживати заходів для додержання ними правил етичної поведінки; 7) забезпечувати прозорість та об`єктивність під час оцінювання результатів службової діяльності державних службовців; 8) організовувати проведення з державними службовцями профілактичних заходів щодо запобігання вчиненню ними дисциплінарних проступків, виявляти та своєчасно припиняти їх вчинення.
		Положеннями статті 64 Закону №889 визначено, що : 1. За невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом. Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.
		Підстави для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності визначені ст.65 Закону №889: 1. Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення. 2. Дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 9-1) порушення вимог Закону України "Про запобігання загрозам національній безпеці, пов`язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)" у частині подання, дотримання строків подання декларації про контакти державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії "А" або "Б"; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу кримінального або адміністративного правопорушення; 15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу. 3. Державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення або постановлення відповідної окремої ухвали суду.
		Відповідно до ст.66 Закону №889: 1. До державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби. 2. У разі допущення державним службовцем дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єкт призначення або керівник державної служби може обмежитися зауваженням. 3. У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану. 4. У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2 та 8 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4 та 5 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єкт призначення або керівник державної служби може попередити такого державного службовця про неповну службову відповідність. 5. Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону. 7. За кожний дисциплінарний проступок до державного службовця може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
		Обставини, що пом`якшують або обтяжують дисциплінарну відповідальність визначені ст.67 Закону №889, якою передбачено наступне:1. Дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків. 2. Обставинами, що пом`якшують відповідальність державного службовця, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка та відсутність дисциплінарних стягнень; 3) високі показники виконання службових завдань; 4) вжиття заходів щодо попередження, відвернення або усунення настання тяжких наслідків, які настали або можуть настати в результаті вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування заподіяної шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника. 3. Під час застосування дисциплінарного стягнення можуть враховуватися також інші, не зазначені у частині другій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність державного службовця. 4. Обставинами, що обтяжують відповідальність державного службовця, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного сп`яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або токсичних засобів; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно, до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого державного службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення щодо нього; 4) вчинення проступку умисно з мотивів неповаги до держави і суспільства, прав і свобод людини, окремих соціальних груп; 5) настання тяжких наслідків або заподіяння збитків внаслідок вчинення дисциплінарного проступку.
		Як передбчено ст.68 Закону №889, дисциплінарне провадження порушується шляхом видання відповідного наказу (розпорядження): міністром - стосовно державного секретаря відповідного міністерства; суб`єктом призначення - стосовно інших державних службовців. Дисциплінарні стягнення накладаються (застосовуються): на державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В": зауваження - суб`єктом призначення; інші види дисциплінарних стягнень - суб`єктом призначення за поданням дисциплінарної комісії.
		Положеннями ст.69 Закону №889 передбачено, що для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія). Дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії "Б" та здійснюють повноваження керівників державної служби в державних органах, а також їх заступників, утворює суб`єкт призначення. Дисциплінарна комісія діє у складі не менше трьох членів. Члени дисциплінарної комісії здійснюють свої повноваження на громадських засадах. Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення. Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку. 
		Положеннями ст.73 Закону №889 передбачено, що з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа. Дисциплінарна справа повинна містити: 1) дату і місце її формування; 2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження; 3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; 4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; 6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та/або акт про відмову від надання таких пояснень; 7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); 9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 12) пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; 13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.
		Як вірно зазначено судом першої інстанції, статтею 74 Гарантії прав державних службовців під час застосування дисциплінарного стягнення визначено, що: 
		1. Дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби. 2. Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення. 3. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. 4. Дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні. 5. Дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення. 6. Державний службовець має право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та на оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення у визначеному цим Законом порядку. 7. Державний службовець може користуватися правовою допомогою адвоката або іншого уповноваженого ним представника.
		Відповідно до ст.75 Закону №889, перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі.
		Рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення. У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення. Якщо під час розгляду дисциплінарної справи у діях державного службовця не виявлено дисциплінарного проступку, суб`єкт призначення приймає рішення про закриття дисциплінарного провадження стосовно державного службовця, яке оформляється наказом (розпорядженням). У разі виявлення за результатами розгляду ознак кримінального чи адміністративного правопорушення суб`єкт призначення зобов`язаний протягом трьох календарних днів передати відповідну заяву та копію матеріалів справи до відповідного правоохоронного органу. Пропозиція Комісії, подання дисциплінарної комісії є обов`язковими для розгляду суб`єктами призначення та враховуються ними під час вирішення питань щодо застосування дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Державному службовцю видається під розписку належним чином завірена копія наказу (розпорядження) про накладення на нього дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження не пізніше наступного робочого дня після прийняття відповідного рішення. У разі відмови державного службовця від одержання копії наказу (розпорядження) про накладення на нього дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження такий документ не пізніш як у триденний строк з дня прийняття рішення надсилається державному службовцеві за місцем його проживання рекомендованим листом з повідомленням про вручення (ст.77 Закону №889).
		Слід зазначити, що процедуру здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія) дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців визначає Порядок здійснення дисциплінарного провадження, затверджений Постановою КМ України 04.12.2019 №1039 (далі- Порядок №1039), згідно пп.35,36 якого, Комісія, дисциплінарна комісія вносить суб`єкту призначення пропозицію (подання) разом з матеріалами дисциплінарної справи не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня її (його) підписання. Одночасно із внесенням суб`єкту призначення пропозиції (подання) державному службовцю повідомляється про дату внесення суб`єкту призначення такої пропозиції (подання) та необхідність надання ним письмового пояснення суб`єкту призначення відповідно до статті 75 Закону. Таке повідомлення державного службовця здійснюється шляхом вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв`язку такий спосіб фіксується протоколом у встановленому порядку. Інформація або документи надсилаються державному службовцеві за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними. Державний службовець надає письмове пояснення особисто або шляхом надсилання листа на офіційну електронну адресу відповідного державного органу. У разі ненадання державним службовцем письмового пояснення особисто або шляхом надсилання листа на офіційну електронну адресу відповідного державного органу не пізніше ніж як за два календарних дні до закінчення строку прийняття суб`єктом призначення рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження державний службовець вважається таким, що відмовився від надання письмового пояснення. За результатами розгляду дисциплінарного провадження суб`єкт призначення протягом десяти календарних днів з дня отримання пропозиції Комісії, подання дисциплінарної комісії приймає рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Рішення оформляється наказом (розпорядженням) суб`єкта призначення. Після прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарного провадження суб`єкт призначення передає дисциплінарну справу до служби управління персоналом державного органу, стосовно посадової особи якого здійснювалося дисциплінарне провадження (державного органу, в якому здійснювалося дисциплінарне провадження), для її зберігання в установленому порядку.
		Як вбачається з матеріалів справи, на підставі доповідної записки керівника робочої групи, першого заступника Голови ДМС І. Ковалевської від 07.07.2023Головою ДМС України винесено наказ від 11.07.2023 №19/д «Про дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 », яким порушено дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 , начальника Головного управління ДМС у Львівській області, зобов`язано здійснити дисциплінарне провадження у строк до 18.08.2023.
		Як вже було зазначено, що дисциплінарною комісією 02.08.2023 подано подання Голові ДМС України, в якому вказано, що за результатами розгляду дисциплінарної справи, дисциплінарна комісія дійшла висновку, що у діях начальника ГУ ДМС у Львівській області ОСОБА_1 вбачаються дисциплінарні проступки, передбачені п.5 та п.7 ч.2 ст.65 Закону України «Про державну службу» у вигляді невиконання або неналежного виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їх повноважень, а також перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення: що полягало у прийнятті рішень щодо використання субвенційних коштів не за бюджетним призначенням, що встановлюється рішенням місцевих органів самоврядування, за умови, що таке рішення може прийняти виключно такі органи місцевого самоврядування; що полягає у прийнятті наказів про закриття дисциплінарних проваджень та притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців в порушення строків здійснення дисциплінарних проваджень, встановлених в таких наказах, що призвело до порушення прав державних службовців; що полягало в недоотриманні коштів за надання адміністративної послуги з оформлення посвідки на тимчасове проживання та порушення вимог законодавства України з питань імміграції; тому вирішили рекомендувати Голові ДМС України застосувати до ОСОБА_1 , начальника Головного управління ДМС у Львівській області, дисциплінарне стягнення, що передбачено п.4 ч.1 ст.66 Закону України «Про державну службу», а саме: звільнення з посади.
		Також, наказом Голови ДМС України від 11.08.2023 №12-дв «Про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади державної служби», яким застосовано до ОСОБА_1 , начальника Головного управління ДМС у Львівській області дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посали державної служби. Підставою для винесення якого були: пояснення ОСОБА_1 від 09.08.2023, подання дисциплінарної комісії для здійснення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 від 02.08.2023 №8.3/2949-23.
		Як вже зазанчалось, наказом Голови ДМС України від 11.08.2023 №217-кт «Про звільнення ОСОБА_1 », відповідно до п.4 ч.1 ст.83 Закону України «Про державну службу», підпунктів 12,25 пункту 10 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №360, звільнено ОСОБА_1 11серпня 2023 року з посади начальника Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу». Підставами видання вказаного наказу зазначено: наказ ДМС від 11.08.2023 №12-дв «Про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади державної служби»; погодження Міністра внутрішніх справ України від 10.08.2023 №14003/22-2023; лист ДМС від 09.08.2023 №10-7627/1-23 на начальника Львівської обласної військової адміністрації щодо погодження звільнення з посади начальника Головного управління ДМС у Львівській області ОСОБА_1 ; лист НАДС від 09.08.2023 №3743/10.3-23.
		Стосовно доводів позивача про те, що відповідачем порушено вимоги ч.2 ст.36 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», щодо погодження його звільнення з посади з Головою Львівської ОВА колегія суддів зазначає наступне.
		Так, як вже було зазначено позивач обіймав посаду начальника ГУ ДМС у Львівській області.
		Положеннями ч.2 ст.36 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що керівники підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, призначаються та звільняються з посад за погодженням з головою відповідної місцевої державної адміністрації, крім керівників установ, підприємств і організацій Збройних Сил та інших військових формувань України, Міністерства внутрішніх справ України, Фонду державного майна України, Національної поліції, а також керівників навчальних закладів, що призначаються на посаду за умовами конкурсу.
		Відповідно до п.16 ч.4 ст.19 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» керівник центрального органу виконавчої влади призначає на посади за погодженням із відповідним міністром та головами відповідних місцевих державних адміністрацій, звільняє з посад керівників територіальних органів центрального органу виконавчої влади.
		Як передбачено п.11 Положення про Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області, ГУ ДМС очолює начальник, який призначається на посаду Головою ДМС за погодженням з Міністром внутрішніх справ ,Головою Львівської обласної державної адміністрації, та звільняється з посади Головою ДМС. Начальник ГУ ДМС може мати двох заступників ,в т.ч. одного першого ,які призначаються на посади та звільняються з посад Головою ДМС за погодженням з Міністром внутрішніх справ у встановленому законодавством порядку.
		Відповідно до ч.7 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №360, ДМС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи, у тому числі міжрегіональні.
		Пунктами 9, 12 ч.10 Положення про Державну міграційну службу України передбачено, що ДМС очолює Голова, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства про державну службу. Голова ДМС: призначає на посаду та звільняє з посади за погодженням з Міністром внутрішніх справ керівників і заступників керівників самостійних структурних підрозділів апарату ДМС, призначає на посади та звільняє з посад інших державних службовців і працівників апарату ДМС; призначає на посаду за погодженням з Міністром внутрішніх справ та головами відповідних місцевих держадміністрацій та звільняє з посади керівників територіальних органів ДМС.
		Слід зазначити, що процедуру погодження з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих держадміністрацій призначення на посаду та звільнення з посади (крім звільнення за власним бажанням) керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - підприємство), крім керівників підприємств, установ, організацій Збройних Сил та інших військових формувань, МВС, Фонду державного майна, а також керівників навчальних закладів, що призначаються на посаду за умовами конкурсувизначає Порядок погодження з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затверджений постановою КМ України від 09.10.2013№818 (далі  Порядок №818), згідно частинами 4-8 якого, пропозиція щодо погодження призначення на посаду та звільнення з посади погоджується керівника підприємства, яке зареєстроване на території міста обласного і республіканського Автономної Республіки Крим значення, - відповідно з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головою облдержадміністрації; керівника підприємства, яке зареєстроване на території мм. Києва та Севастополя, - відповідно з головою Київської та Севастопольської міської держадміністрації; керівника підприємства, яке зареєстроване на території району, - з головою райдержадміністрації. Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головою місцевої держадміністрації проводиться співбесіда з кандидатом на посаду. Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голова місцевої держадміністрації під час розгляду пропозиції щодо погодження звільнення з посади керівника підприємства враховує усні чи письмові пояснення особи, що звільняється. За дорученням Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голови місцевої держадміністрації пропозиція керівника центрального органу виконавчої влади щодо призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства розглядається в апараті Ради міністрів Автономної Республіки Крим, галузевому структурному підрозділі місцевої держадміністрації, який готує відповідні пропозиції. Пропозиції апарату Ради міністрів Автономної Республіки Крим, галузевого структурного підрозділу місцевої держадміністрації та висновок Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голови місцевої держадміністрації про результати проведеної співбесіди зазначаються у картці погодження (вмотивованої відмови) призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства, яка складається за формою згідно з додатком. Повідомлення про погодження або вмотивовану відмову у погодженні призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства разом з карткою погодження (вмотивованої відмови) призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства не пізніше 5 днів після її надходження надсилається керівникові центрального органу виконавчої влади, які додаються до особової справи кандидата на посаду за місцем роботи. У разі коли протягом 5 днів повідомлення про погодження або вмотивовану відмову у погодженні призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головою місцевої держадміністрації не надіслані, пропозиція вважається погодженою. У разі вмотивованої відмови Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голови місцевої держадміністрації у погодженні пропозиції щодо призначення на посаду керівника підприємства керівник центрального органу виконавчої влади повторно подає у п`ятиденний строк пропозиції щодо призначення на посаду керівника підприємства. У разі повторної відмови Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голови місцевої держадміністрації у погодженні призначення на посаду керівника підприємства керівник центрального органу виконавчої влади вносить у 10-денний строк пропозицію щодо погодження призначення на посаду керівника підприємства на розгляд Кабінету Міністрів України за участю Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голів місцевих держадміністрацій. Подання про надання згоди на призначення на посаду та звільнення з посади керівника підприємства розглядається Кабінетом Міністрів України у 10-денний строк з дня надходження.
		Відповідно до ч.10 Порядку №818, у разі погодження Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головою місцевої держадміністрації пропозиції щодо погодження призначення на посаду та звільнення з посади керівника підприємства керівник центрального органу виконавчої влади видає у тижневий строк в установленому порядку наказ про призначення, а у дводенний строк наказ про звільнення. Копії наказу про призначення на посаду або наказу про звільнення з посади надсилаються протягом п`яти робочих днів після його видання до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідної місцевої держадміністрації. У разі звільнення керівника підприємства за власним бажанням відповідний центральний орган виконавчої влади інформує у триденний строк про це Голову Ради міністрів Автономної Республіки Крим, голову відповідної місцевої держадміністрації.
		Зважаючи на вищенаведені норми колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що звільненню з посади позивача повинно передувати погодження Міністра внутрішніх справ України та Голови Львівської обласної військової адміністрації.
		Посилання апелянта на лист НАДС від 09.08.2024, судом першої інстанції вірно відхилено, оскільки він не містить обов`язкових норм та правил і носить рекомендаційний характер і не встановлює правових норм, про що і зазначено в листі. Окрім того, наведені у вказаному листі висновки не відповідають нормам чинного законодавства, зокрема, що наведені судом вище. Зазначаючи в листі про втрату чинності Порядку призначення на посади та звільнення з посад керівників територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, що затверджений постановою КМ України від 25.01.2012 №45, Національне агентство України з питань державної служби оминає згадування в листі про набрання чинності Порядку погодження з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затверджений постановою КМ України від 09.10.2013№818.
		Слід зазначити, що матеріали справи містять погодження звільнення позивача з Міністром внутрішніх справ України.
		Також, Головою ДМС України начальнику Львівської ОВА направлено письмову пропозицію щодо погодження звільнення з посади начальника ГУ ДМС у Львівській області ОСОБА_1 від 09.08.2023 №10-7627/1-23, до якої долучено біографічну довідку позивача. 
		Як вбачається з матеріалів справи, Головою Львівської ОВА за результатами розгляду письмової пропозиції про погодження звільнення позивача Голові ДМС України направлено лист від 11.08.2023 №5/13-7832/0/2-23-4 з обґрунтуванням відсутності підстав для погодження звільнення ОСОБА_1 з посади начальника ГУ ДМС у Львівській області, до якої долучено картку вмотивованої відмови погодження звільнення з посади.
		Щодо посилання ДМС України на правомірність прийняття спірних наказів, оскільки на момент їх видання лист від Голови Львівської ОВА до них не надходив, суд першої інстанції вірно зазначив, що пропозиція щодо погодження звільнення з посади начальника ГУ ДМС у Львівській області ОСОБА_1 адресована від ДМС України до Голови Львівської ОВА датована 09.08.2023, а спірний наказ прийнятий 11.08.2023, тобто у дводенний строк, хоча згідно ч.6 Порядку №818, повідомлення про погодження або вмотивована відмова у погодженні звільнення з посади керівника подається не пізніше 5 днів після її надходження надсилається керівникові центрального органу виконавчої влади, які додаються до особової справи кандидата на посаду за місцем роботи. У разі коли протягом 5 днів повідомлення про погодження або вмотивовану відмову у погодженні призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головою місцевої держадміністрації не надіслані, пропозиція вважається погодженою. Відтак у ДМС України відсутні підстави вважати погодженою пропозицію Головою Львівської ОВА.
		Відтак, з огляду на вищенаведене, є обґрунтованими висновки суду першої інстанції про порушення процедури при звільненні позивача (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №813/3825/15).
		Стосовно висновків відповідача про вчиненням позивачем дисциплінарного проступку, що полягало у прийнятті рішень щодо використання субвенційних коштів не за бюджетним призначенням, що встановлюється рішенням місцевих органів самоврядування, за умови, що таке рішення може прийняти виключно такі органи місцевого самоврядування колегія суддів зазначає наступне.
		Пунктом 17 Положення про Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області, затвердженим наказом ДМС від 18.07.2011 №28 із змінами і доповненнями, зазначено, що ГУ ДМС у Львівській області є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.
		Відповідно до п.48 ч.1 ст.2 (Бюджетного кодексу України (далі  БК України) субвенції - міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції.
		Згідно ч. 2,3,4,6 ст.20 БК України, особливими складовими програмно-цільового методу у бюджетному процесі є бюджетні програми, відповідальні виконавці бюджетних програм, паспорти бюджетних програм, результативні показники бюджетних програм. Бюджетні програми формуються головними розпорядниками бюджетних коштів під час складання Бюджетної декларації (прогнозу місцевого бюджету) та проекту бюджету на плановий бюджетний період з урахуванням планів діяльності на середньостроковий період, прогнозних та програмних документів економічного і соціального розвитку. Відповідальний виконавець бюджетних програм визначається головним розпорядником бюджетних коштів за погодженням з Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом). Відповідальним виконавцем бюджетних програм може бути головний розпорядник бюджетних коштів за бюджетними програмами, виконання яких забезпечується його апаратом, та/або розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, який забезпечує виконання бюджетних програм у системі головного розпорядника. Відповідальний виконавець бюджетних програм у процесі їх виконання забезпечує цільове та ефективне використання бюджетних коштів протягом усього строку реалізації відповідних бюджетних програм у межах визначених бюджетних призначень. На всіх стадіях бюджетного процесу його учасники в межах своїх повноважень здійснюють оцінку ефективності бюджетних програм, що передбачає заходи з моніторингу, аналізу та контролю за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів. Оцінка ефективності бюджетних програм здійснюється на підставі даних моніторингу, аналізу результативних показників бюджетних програм, а також іншої інформації, що міститься у бюджетних запитах, кошторисах, паспортах бюджетних програм, звітах про виконання кошторисів та звітах про виконання паспортів бюджетних програм. Організаційно-методологічні засади здійснення оцінки ефективності бюджетних програм головними розпорядниками бюджетних коштів визначаються Міністерством фінансів України. Результати оцінки ефективності бюджетних програм (включаючи висновки органів виконавчої влади, уповноважених на проведення контролю за дотриманням бюджетного законодавства, та висновки Рахункової палати) є підставою для прийняття рішень про внесення в установленому порядку змін до бюджетних призначень поточного бюджетного періоду, відповідних пропозицій до проекту бюджету на плановий бюджетний період та Бюджетної декларації (прогнозу місцевого бюджету), включаючи зупинення реалізації відповідних бюджетних програм.
		Як вбачається з матеріалів справи, рішенням 34 сесії 8 скликання Турківської міської ради Самбірського району Львівської області від 28.07.2022 №1857 затверджено Програму розвитку надання адміністративних послуг Турківському районному відділу Головного управління ДМС у Львівській області на 2022 рік, якою визначено напрями діяльності, що забезпечують її реалізацію в межах коштів, виділених на цю мету. Розділом 10 Програми передбачено завдання і заходи виконання програми  поточний ремонт приміщення та облаштування накриття вхідних дверей, орієнтований обсяг витрат 50000 грн. ГУ ДМС у Львівській області кошти в сумі 50000 грн., отримані у вигляді субвенції з міського бюджету м. Турка, використано для придбання стільців, канцтоварів, електричного конвектора, господарських товарів, стелажа. ГУ ДМС у Львівській області листом від 24.10.2022 №4601.7-10039/46.1-22 звернулось до ДМС України про внесення змін та затвердження кошторису за спеціальним фондом щодо погодження використання коштів субвенції Турківської міської ради. Вказаний лист надійшов до Турківської міської ради 27.10.2022. Листом від 08.11.2022 №5.2-329/5-22 до ГУ ДМС у Львівській області надіслано затверджену Головою ДМС України Довідку про зміни до кошторису на 2022 рік №05.2/97 стосовно надходжень до спеціального фонду доходів в сумі 50000 грн. (субвенції з місцевого бюджету державному бюджету на виконання програм соціально  економічного та культурного розвитку регіонів) та видатків на суму 50000 грн. за КЕКВ 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар».
		Рішенням 35 позачергової сесії 8 скликання Мостиської міської ради Львівської області від 04.10.2022 №4 затверджено Програму фінансової підтримки Державної міграційної служби України на 2022 рік. Розділом 7 Програми передбачено кошторис на використання Програми 50000 грн. на проведення ремонту службових приміщень. Головним управлінням ДМС у Львівській області кошти в сумі 50000 грн., отримані у вигляді субвенції з місцевого бюджету м. Мостиська, використано на придбання багато функційних друкуючих пристроїв, картриджів, меблів, канцтоварів. ГУ ДМС у Львівській області листом від 02.11.2022 №4601.7-10045/46.1-22 звернулось до ДМС України про внесення змін та затвердження кошторису за спеціальним фондом щодо погодження використання коштів субвенції Мостиської міської ради. Вказаний лист надійшов до ДМС України 04.11.2022. Листом від 08.11.2022 №5.2-329/5-22 до ГУ ДМС у Львівській області надіслано затверджену Головою ДМС України Довідку про зміни до кошторису на 2022 рік №5.2/97 стосовно надходжень до спеціального фонду доходів в сумі 50000 грн. (субвенції з державного бюджету держаному бюджету на виконання програм соціально  економічного та культурного розвитку регіонів) та видатків на суму 50000 грн. за КЕКВ 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар».
		Також, рішенням 39 сесії 8 скликання Турківської міської ради Самбірського району Львівської області від 26.01.2023 №2044 затверджено Програму розвитку надання адміністративних послуг Турківського відділу ГУ ДМС у Львівській області на 2023 рік. Розділом 10 Програми передбачено завдання і заходи виконання програми на закупівлю оргтехніки, закупівлю канцелярських товарів, проведення поточного ремонту фасаду приміщення. ГУ ДМС у Львівській області кошти в сумі 14000 грн., отримані у вигляді субвенції місцевого бюджету м. Турка, використані на придбання біометричного терміналу з функцією розпізнавання обличчя. ГУ ДМС у Львівській області листом від 31.03.2023 №4601.7-3729/46.1-23 звернулось до ДМС України про внесення змін та затвердження кошторису за спеціальним фондом на 2023 рік щодо погодження використання коштів субвенції Турківської міської ради. Вказаний лист надійшов до ДМС України 04.04.2023. Листом від 08.05.2023 №5.2-220/5-23 до ГУ ДМС у Львівській області надіслано затверджену Головою ДМС України Довідку про зміни до кошторису на 2023 рік №05.2/32 стосовно надходжень до спеціального фонду доходів на суму 100 000 грн. (субвенції з місцевого бюджету державному бюджету на виконання програм соціально  економічного та культурного розвитку регіонів) та видатків на суму 50000 грн. за КЕКВ 2240 «Оплата послуг (крім комунальних)» на суму 50000 грн. за КЕКВ 2210 «Предмети, матеріали, обладнання та інвентар».
		Слід зазначити, що пунктом 16 Положення про Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області, затвердженим наказом ДМС від 18.07.2011 №28 із змінами і доповненнями, визначено, що ГУ ДМС у Львівській області утримується за рахунок державного бюджету, штатний розпис та кошторис ГУ ДМС затверджує Голова ДМС.
		Як передбачено пунктами 4.6, 4.7 Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого наказом МФ України 24.12.2012 №1407 (далі  Порядок 1407), розпорядники бюджетних коштів подають довідки про зміни до кошторису, плану асигнувань загального фонду державного бюджету (за винятком надання кредитів з державного бюджету), плану надання кредитів із загального фонду державного бюджету, плану спеціального фонду державного бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), плану використання бюджетних коштів та помісячного плану використання бюджетних коштів, а одержувачі бюджетних коштів - довідки про зміни до планів використання бюджетних коштів відповідному органу Казначейства в паперовій або електронній формі не пізніше останнього робочого дня поточного місяця. У разі внесення змін до спеціального фонду кошторису розпорядники бюджетних коштів разом із довідкою про зміни до кошторису подають до органу Казначейства зведення показників спеціального фонду кошторису із зазначенням суми змін. Розпорядники бюджетних коштів одночасно з довідкою про зміни до кошторису, плану асигнувань загального фонду державного бюджету (за винятком надання кредитів з державного бюджету), плану надання кредитів із загального фонду державного бюджету, плану спеціального фонду державного бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), плану використання бюджетних коштів та помісячного плану використання бюджетних коштів за потреби надають відповідному органу Казначейства в установленому порядку інформацію щодо коригування обсягів взятих бюджетних зобов`язань.
		У разі зменшення або збільшення загальної суми плану використання бюджетних коштів одержувач бюджетних коштів подає в установленому порядку до відповідного органу Казначейства інформацію щодо внесення змін до обліку бюджетних зобов`язань.
		Абзацами 2-4 п.11.1 Порядку 1407 передбачено, що з метою забезпечення контролю за цільовим спрямуванням бюджетних коштів органи Казначейства в частині виконання державного бюджету за видатками здійснюють: попередній контроль - на етапі реєстрації бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів; поточний контроль - у процесі оплати рахунків розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів.
		Так, згідно п.2.2.1 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Інструкції щодо застосування класифікації кредитування бюджет, затвердженої наказом МФ України 12.03.2012 №333 (далі  Інструкція №333), Код 2210 „Предмети, матеріали, обладнання та інвентар: 1) придбання канцелярського, креслярського, письмового приладдя, пакувального матеріалу, паперу, картону, вітальних листівок, конвертів, марок для відправки службової кореспонденції тощо; 2) придбання та виготовлення бланків дипломів, свідоцтв, посвідчень, грамот, класних журналів, бухгалтерських, статистичних та інших бланків; рекламних буклетів, візитних карток, запрошень, мап, схем, макетів, плакатів, медалей, нагрудних знаків, печаток і штампів, стендів тощо; 3) придбання або передплата періодичних, довідкових, інформаційних видань, в тому числі електронних, придбання та виготовлення підручників та книг. Видатки на поповнення бібліотечних фондів за цим кодом не здійснюються; 4) придбання аптечок та їх поповнення (у тому числі дорожніх), лікарських засобів, виробів медичного призначення, якщо установа (організація) не має медичного кабінету чи пункту, та для використання медичними навчальними закладами у навчальному процесі; 5) придбання матеріалів, будівельних матеріалів, обладнання, інвентарю та інструментів для господарської діяльності, а також для благоустрою території; 6) придбання малоцінних предметів (фізкультурного та спортивного інвентарю, велосипедів, калькуляторів, іграшок для дитячих установ тощо) та засобів протипожежного захисту; 7) придбання та виготовлення меблів (столів, стільців, шаф, тумбочок тощо); придбання та виготовлення жалюзі, ролетів, металевих ґрат, віконних та дверних блоків (незалежно від вартості) тощо; 8) придбання комплектувальних виробів і деталей для ремонту всіх видів виробничого та невиробничого обладнання; витратних та інших матеріалів до комп`ютерної техніки та оргтехніки (кабельних коробів-кабелеводів, монтажних та комутаційних панелей, розеток, конекторів-з`єднувачів, накопичувачів інформації, картриджів, тонерів тощо); мережевого обладнання (патч-панелей, конекторів, роз`єднувачів, шаф тощо); 9) придбання води, мінеральної води (крім мінеральної води для лікувальних цілей); тютюнових виробів (якщо таке придбання передбачено відповідними нормативно-правовими актами); 10) придбання реактивів, хімікатів, біопрепаратів, насіння, добрив тощо (у тому числі для науково-дослідних робіт, наукових цілей, лабораторних досліджень (випробувань) та навчального процесу), продуктів харчування з метою використання у навчальному процесі; 11) придбання квіткової продукції, квітів для оформлення клумб, декоративних насаджень, однолітніх озеленювальних насаджень, рослин (крім багаторічних насаджень), саджанців для багаторічних насаджень віком до 1 року, які не передбачають придбання необоротних активів, ґрунту для клумб тощо; 12) придбання тварин для вирощування та відгодівлі, для станцій переливання крові, науково-дослідних установ тощо; придбання корму для тварин; видатки, пов`язані з утриманням тварин; 13) придбання сувенірів, подарунків (у тому числі новорічних); 14) придбання та виготовлення білизни (у тому числі постільної білизни), рушників, незалежно від вартості: спецодягу, усіх видів обмундирування, спортивної форми (у тому числі спортивного взуття), захисного одягу, захисного та спеціального взуття тощо, одягу та м`якого інвентарю дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування; виплата компенсацій за одяг, взуття, обмундирування тощо відповідно до законодавства; придбання тканин, фурнітури для оздоблення форменого одягу (ґудзиків, пряжок, кокард, нарукавних знаків тощо); придбання чохлів на спортінвентар, штор та занавісок, килимів та килимових доріжок, матраців; 15) придбання пально-мастильних матеріалів, талонів, смарт-карт (у тому числі для транспортних засобів спеціального призначення); 16) придбання запчастин до транспортних засобів, придбання чохлів для автомобілів, вогнегасників, автомагнітол для всіх видів транспортних засобів та інших комплектуючих; придбання охоронної сигналізації, засобів голосового та світлового оповіщення для транспортних засобів; придбання номерних знаків для транспортних засобів органами, на які відповідно до законодавства покладений обов`язок щодо їх реєстрації; 17) придбання посуду, термосів, фляг, кайданків, засобів індивідуального захисту (шоломів, бронежилетів незалежно від вартості та іншого спеціального екіпірування) тощо; 18) придбання боєприпасів та зброї для установ і організацій, які відповідно до законодавства мають право на їх придбання, але не мають призначень за кодом 2260 „Видатки та заходи спеціального призначення.
		Як вірно встановив суд першої інстанції, у 2022 році кошти субвенції Турківської міської ради в сумі 50000грн. використано для придбання стільців, канцтоварів, електричного конвектора, господарських товарів, стелажа, що відповідає цільовим видаткам за КЕКВ 2210.
		Як вбачається з матеріалів справи, у 2022 році кошти субвенції Мостиської міської ради в сумі 50000 грн. використано для придбання багатофукційних друкуючих пристроїв, картриджів, меблів, канцтоварів, що відповідає вимогам п.1,7,8 п.2.2.1 Інструкції №333.
		У 2023 році кошти субвенції Турківської міської ради в сумі 14000 грн. використано для придбання біометричного терміналу з функцією розпізнавання обличь, що відповідає п.5 п.2.2.1 Інструкції №333.
		Окрім цього, згідно листа №02-12-08/646 від 27.07.2023 Управління ДКС у Галицькому районі м. Львова Львівської області інформовано, що на етапі здійснення попереднього та поточного контролів за цільовим спрямуванням бюджетних коштів, нецільового використання бюджетних коштів не виявлялися.
		Як передбачено ст.119 БК України, нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають: бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет); напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми або в порядку використання бюджетних коштів (включаючи порядок та умови надання субвенцій); бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).
		Окрім цього, відповідно до висновку експертного дослідження від 03.10.2023 №ЕД-19/114-23/17201-ЕК, в обсязі представлених на дослідження документів не підтверджуються висновки Акту комплексної позапланової перевірки діяльності ГУ ДМС у Львівській області за період з 01.09.2022 до 31.05.2023 від 05.07.2023 в частині щодо здійснення ГУ ДМС у Львівській області видатків коштів субвенції з місцевих бюджетів м. Турка і м. Мостиська на цілі, не передбачені відповідними програмами соціально  економічного та культурного розвитку регіонів (нецільове використання бюджетних коштів) на загальну суму 114000 грн.
		Зважаючи на наведене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції що відповідачем не обґрунтовано належними та допустимими доказами висновки про вчиненням позивачем дисциплінарного проступку, що полягало у прийнятті рішень щодо використання субвенційних коштів не за бюджетним призначенням, що встановлюється рішенням місцевих органів самоврядування, за умови, що таке рішення може прийняти виключно такі органи місцевого самоврядування.
		Стосовно висновків відповідача про вчиненням позивачем дисциплінарного проступку, що полягає у прийнятті наказів про закриття дисциплінарних проваджень та притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців в порушення строків здійснення дисциплінарних проваджень, встановлених в таких наказах, що призвело до порушення прав державних службовців, колегія суддів зазначає наступне.
		Так відповідно до пп.6 п.12 Положення про ГУ ДМС у Львівській області, начальник ГУ ДМС у Львівській області призначає на посади та звільняє з посад інших державних службовців та працівників, присвоює їм ранги державних службовців, приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності та пп.13 п.12 цього ж Положення  підписує накази ГУ ДМС.
		Відповідно до Посадової інструкції начальника ГУ ДМС у Львівській області, остання передбачає виконання повноважень керівника державної служби у Головному управлінні ДМС у Львівській області, зокрема й призначення на посади та звільнення з посад інших державних службовців, присвоєння їм рангів, прийняття рішення про їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності (абз.3 п.2 розділу 3).
		Як передбачено пп.2 п.12 Положення про ГУ ДМС у Львівській області, Начальник ГУ ДМС у Львівській області організовує та забезпечує виконання ГУ ДМС Конституції та законів України, постанов ВР України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Президента України та КМ України, доручень Прем`єр  міністра України, наказів ДМС, доручень Міністра внутрішніх справ, його першого заступника та заступників, наказів ДМС, доручень Голови ДМС.
		Як вбачається з матеріалів справи, у поданні від 02.08.2023 дисциплінарна комісія наводить 18 випадків порушення строків дисциплінарного провадження відносно державних службовців, що на думку членів комісії, призвело до порушення прав таких державних службовців. Із вказаної загальної кількості за результатами дисциплінарних проваджень відносно 5 працівників ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ) ознак дисциплінарного проступку не встановлено, у зв`язку з чим відповідно до ч.3 ст.77 Закону України «Про державну службу» прийнято рішення про закриття дисциплінарних проваджень.
		Зважаючи на викладене колегія суддів погоджується з судом прешої інстанції, що закриття дисциплінарних проваджень за відсутності ознак дисциплінарного проступку потягнути порушення будь  яких прав указаних державних службовців не могло.
		Як вбачається з матеріалів справи, за результатами 7 дисциплінарних проваджень державних службовців ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 притягнуто до дисциплінарної відповідальності. В інших 6 випадках дисциплінарне провадження порушувалось відносно одного й того ж самого державного службовця  начальника відділу з питань ідентифікації, паспортизації та реєстрації Львівського міського управління Кадикала А.
		Згідно положень ч.6 ст.74 Закону України «Про державну службу», державний службовець має право на оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення у порядку, визначеному цим Законом. 
		Частиною 1 статті 78 Закону №889 передбачено, що рішення про накладення дисциплінарного стягнення може бути оскаржено держаними службовцями до суду.
		Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що визначення факта порушення прав державного службовця при застосуванні до нього дисциплінарного стягнення залежить виключно від його власного суб`єктивного сприйняття, оцінки та волевиявлення, і не може відноситись до компетенції суб`єкта владних повноважень, в даному випадку  ДМС України, з врахуванням того, що жоден із згаданих державних службовців (окрім ОСОБА_14 ) упродовж 2022-2023 років до ДМС України не звертався з питань неправомірного притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, що підтверджується листом від 04.08.2023 №9-7478/1-23.
		Як вірно встановив суд першої інстанції, ОСОБА_15 оскаржує до суду наказ від 11.04.2023 №210-л/тр «Про звільнення ОСОБА_16 » (справа №380/8515/23). Водночас, застосовані до нього дисциплінарні стягнення у вигляді зауважень, попередження про неповну службову відповідність та догани не є предметом судового розгляду. За відсутності на час прийняття спірних рішень, рішення суду, яке б набрало законної сили про визнання протиправними та скасування наказу встановити факт порушення прав державного службовця при звільненні є неможливим.
		Як передбачено пунктами 4, 5 Порядку №1039, дисциплінарне провадження розпочинається з дати видання наказу (розпорядження) про порушення дисциплінарного провадження та завершується виданням наказу (розпорядження) про накладення на державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження (далі - державний службовець), дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Строк здійснення дисциплінарного провадження визначається міністром або суб`єктом призначення з урахуванням встановленого законодавством строку притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності. Тривалість здійснення дисциплінарного провадження не може перевищувати 45 календарних днів. За потреби зазначений строк може бути продовжений міністром або суб`єктом призначення, але не більш як до 60 календарних днів.
		Як вірно зазначив суд першої інстанції, в жодному з випадків, зазначених у поданні від 02.08.2023 (арк.54-65 подання) тривалість дисциплінарного провадження відносно державних службовців не перевищувала граничний строк ( ОСОБА_17  16 днів, ОСОБА_18  20 днів, ОСОБА_19  22 дні, ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_8  по 24 дні, ОСОБА_22  25 днів, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12  по 27 днів, ОСОБА_23 -36 днів, ОСОБА_15  17 днів, 21 день та 35 днів.
		Відтак, з огляду на вищенаведене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що висновки відповідача про вчиненням позивачем дисциплінарного проступку, що полягає у прийнятті наказів про закриття дисциплінарних проваджень та притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців в порушення строків здійснення дисциплінарних проваджень, встановлених в таких наказах, що призвело до порушення прав державних службовців, - є необґрунтованими та безпідставними.
		З приводу висновків відповідача про вчиненням позивачем дисциплінарного проступку, що полягало в недоотриманні коштів за надання адміністративної послуги з оформлення посвідки на тимчасове проживання та порушення вимог законодавства України з питань імміграції колегія суддів зазначає наступне.
		Апелянт зазначає, що надання адміністративних послуг при оформленні посвідок на тимчасове проживання та порушення вимог законодавства України з питань правового статусу перебування на території України іноземців, оригінали документів, які підтверджують сплату адміністративного збору за оформлення посвідки, долучалися до матеріалів повторної заяви, а до заяви, за якою прийнято рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання  їх копії. Вказане, на думку відповідача, свідчить про порушення вимог п.4 ч.18 ст.5 Закону, яким передбачено подання для оформлення посвідки на тимчасове проживання документу, що підтверджує сплату адміністративного збору (а не його копію), та вимог п.32,39 Порядку оформлення, відповідно до яких під час подання документів для оформлення та обміну посвідки на тимчасове проживання іноземець або особа без громадянства пред`являють працівникові територіального органу/ територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб`єкта оригінали документів, зазначених у пп.1,2,4,5 п. 32 Порядку оформлення та оригінали документів, зазначених у пп.1,2,4-6 п.39 Порядку оформлення. Відповідач вважає, що рішення про відмову в наданні адміністративної послуги є результатом надання адміністративної послуги, що відображено в типових інформаційних картках адміністративних послуг «Оформлення та видача посвідки на тимчасове проживання» і «Оформлення та видача у зв`язку з втратою або викраденням посвідки на тимчасове проживання, її обміну», затверджених наказом ДМС від 02.12.2022 №245. Тому вилучення/перенесення оригіналів квитанцій про сплату адміністративного збору з однієї справи про оформлення посвідки на тимчасове проживання до іншої суперечить вказаним вимогам законодавства та призводить до недоодержання коштів Державним бюджетом України за надану ГУ ДМС у Львівській області адміністративної послуги.
		При прийнятті рішення за заявами громадянина Республіки Молдова ОСОБА_24 від 20.04.2023 №100182377, громадянки Італії ОСОБА_25 від 03.04.2023 №105135133, громадянина Республіки Туреччина ОСОБА_26 від 28.04.2023 №100182548, громадянина Федеративної Республіки Німеччина ОСОБА_27 від 04.05.2023 №105135747 та громадянина Республіки Туреччина ОСОБА_28 від 26.04.2023 №105135558 додано копії документів, що підтверджують сплату адміністративного збору. При цьому, оригінали документів, що підтверджують сплату адміністративного збору за оформлення посвідки, долучено до матеріалів повторної заяви.
		Як вірно встановлено судом першої інстанції, до заяв іноземців, які повторно звернулись за наданням адміністративної послуги з оформлення посвідки на тимчасове проживання, долучено листи Управління з питань імміграції, тимчасового перебування та протидії нелегальній міграції ГУ ДМС у Львівській області щодо переведення платежів, адресовані начальнику ГУ ДМС у Львівській області Ю. Татомиру, на якій останнім накладено резолюцію «Для відповідного реагування. ОСОБА_29 ».
		Відповідно до п.1 ч.1 Закону України «Про адміністративні послуги», адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб`єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або здійснення обов`язків такої особи відповідно до закону.
		Згідно ч.5 ст.11 вказаного Закону, плата за надання адміністративної послуги (адміністративний збір) вноситься суб`єктом звернення одноразово за весь комплекс дій та рішень суб`єкта надання адміністративних послуг, необхідних для отримання адміністративної послуги (включаючи вартість бланків, експертиз, здійснюваних суб`єктом надання адміністративної послуги, отримання витягів з реєстрів тощо).
		Разом з тим, як вірно вказав суд першої інстанції, стверджуючи про недоотримання коштів за надання адміністративних послуг при здійсненні оформлення посвідок на тимчасове проживання, відповідач не вказує конкретної суми таких недоотриманих коштів, попри те, що їх вартість визначено Переліком адміністративних послуг у сфері міграції та їх вартість, тобто розмір таких коштів під час дисциплінарного провадження встановлено не було.
		Також, не було встановлено перевіркою і ступінь вини позивача та участь його у прийнятті рішень щодо оформлення посвідки повторно без належного стягнення збору, адже згідно долучених до матеріалів справи доказів, позивач особисто не приймав рішення щодо видачі посвідки. Щодо доводів відповідача про те, що позивач накладаючи на листах про погодження перенесення оплати послуги «Для відповідного реагування. ОСОБА_29 » погоджував перенесення оплати, що і призвело до збитків, суд оцінює критично, оскільки з тексту такої резолюції не встановлено погодження перенесення оплати.
		Нормами ч.1,2 ст.74 Закону України «Про державну службу» передбачено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби. Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця.
		Дисциплінарне стягнення - це передбачена законом міра примусу, що застосовується певним органом до працівника, який порушив службову дисципліну, тобто вчинив дисциплінарний проступок. Одночасно, для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку - об`єкту, об`єктивної сторони, суб`єкта, суб`єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника. Об`єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб`єкта, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає у порушенні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених Законом України «Про державну службу» та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
		Відтак колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що при наданні оцінки правомірності порядку накладання на позивача дисциплінарного стягнення та законності обставин його накладення, слід виходити із встановлених Законом України "Про державну службу" правил притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності. Наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті й обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення і час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин.
		Частиною другою статті 77 Закону України «Про державну службу» передбачено, що у рішенні про накладення дисциплінарного стягнення, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи та вид дисциплінарного проступку.
		Як вбачається з матеріалів справи, спірні накази містять висновки про те, що до позивача належить застосувати саме такий вид стягнення як звільнення, оскільки він вчинив дисциплінарні проступки, відповідальність за які передбачена пунктами 5 і 7 ч.2 ст.65 Закону України «Про державну службу».
		Суд першої інстанції вірно зазначив, що конструкція правової норми п. 7 ч. 2 статті 65 Закону України «Про державну службу» сформована таким чином, що у ній закладена умова, за якої особа може бути притягнута до дисциплінарної відповідальності за перевищення службових повноважень, як дисциплінарного проступку, а саме: коли такі дії особи не становлять складу кримінального або адміністративного правопорушення.
		Зважаючи на викладене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що для того, щоб притягнути особу до відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого п.7 ч.2 ст.65 Закону України «Про державну службу», відповідач має переконатись в тому, що цей проступок не становить складу кримінального чи адміністративного правопорушення. Саме по собі перевищення службових повноважень, не є підставою звільнення особи на підставі п.7 ч.2 ст.65 Закону №889. Звільнення з підстав передбачених п.7 ч.2 ст.65 Закону України «Про державну службу» можливе виключно після перевірки дій особи на предмет наявності в таких діях складу адміністративного чи кримінального правопорушення. Однак відповідач доказів перевірки дій позивача на предмет наявності в таких діях складу адміністративного чи кримінального правопорушення, не подав (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.06.2023 у справі №640/20223/20).
		Суд першої інстанції вірно зазначив, що «перевищення службових повноважень», «невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків» є різними видами дисциплінарних проступків з різними правовими наслідками. Кожне з вказаних діянь містить самостійний склад дисциплінарного правопорушення (є окремим дисциплінарним проступком) і за кожне з цих діянь передбачені різні види дисциплінарних стягнень. Тому правильне встановлення виду дисциплінарного проступку є важливою складовою конституційної гарантії захисту від незаконного звільнення.
		Слід зазначити, що у постановах від 30 червня 2021 року у справі № 200/10988/19-а, від 10 листопада 2021 року у справі № 540/4057/20, від 22 грудня 2021 року у справі №140/16342/20 Верховний Суд сформував правову позицію, відповідно до якої у розумінні пункту 7 частини другої статті 65 Закону N 889-VIII «перевищення службових повноважень» означає вчинення державним службовцем таких дій або прийняття рішень, які виходять за межі його службових повноважень. Під час дисциплінарного провадження у таких справах дисциплінарна комісія та суб`єкт призначення повинні чітко визначити обсяг повноважень конкретного державного службовця, керуючись положеннями Закону N 889-VIII, інших законів України, положеннями про державний орган та/або його структурний підрозділ, а також посадовою інструкцією державного службовця. Таким чином, саме за вчинення державним службовцем дій, які виходять за межі його повноважень, законодавець у згаданій нормі Закону №889-VIII передбачив можливість застосування до такої особи найсуворішого виду дисциплінарного стягнення - звільнення.
		Відтак, перевищення службових повноважень виражається у тому, що державний службовець вчиняє те чи інше діяння, яке не входить до його компетенції. У той же час, невиконання чи неналежне виконання посадових обов`язків полягає у невчиненні чи неналежному вчиненні особою дій у межах наданих їй законом прав та обов`язків. Для того, щоб визначити, чи мало місце перевищення службових повноважень, необхідно з`ясувати компетенцію державного службовця і порівняти її із вчиненими діями (перевищення службових повноважень не може проявлятися у бездіяльності - його об`єктивну сторону характеризує лише вчинення дії).
		Зі змісту подання Дисциплінарної комісії від 02.08.2023 вбачається, що об`єктивна сторона дисциплінарного проступку, вчиненого позивачем, полягала в наступному: у прийнятті рішень щодо використання субвенційних коштів не за бюджетним призначенням, що встановлюється рішенням місцевих органів самоврядування, за умови, що таке рішення може прийняти виключно такі органи місцевого самоврядування; у прийнятті наказів про закриття дисциплінарних проваджень та притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців в порушення строків здійснення дисциплінарних проваджень, встановлених в таких наказах, що призвело до порушення прав державних службовців; в недоотриманні коштів за надання адміністративної послуги з оформлення посвідки на тимчасове проживання та порушення вимог законодавства України з питань імміграції.
		Разом з тим, як вірно вказав суд першої інстанції, що ні подання від 02.08.2023, ані оскаржувані накази від 11.08.2023 не містять викладу обставин, які б свідчили, що позивач як начальник ГУ ДМС у Львівській області за своєю посадою не мав повноважень використання коштів, наказів про закриття дисциплінарних проваджень та притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців , контролю за справлянням збору за надані адміністративні послуги.
		Відтак, зважаючи на все наведене вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки відповідачем ДМС України не надано достатніх аргументів та доводів, які би свідчили про те, що оскаржувані накази видано на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому такі є протиправними та підлягають скасуванню.
		Також колегія суддів погоджується з судом прешої інстанції, що порушене право позивача на проходження публічної служби підлягає відновленню шляхом його поновлення на посаді начальника Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області з 12.08.2023, тобто з наступного дня після дня його звільнення.
		Щодо позовних вимог позивача про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, слід зазначити наступне.
		Так, відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.
		Абзацом 4 п. 2 Порядку передбачено, що якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
		Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вимушений прогул у зв`язку з незаконним звільненням ОСОБА_1 становить 318 робочих днів та рахується з 12.08.2023 (наступний день за днем звільнення) по 22.10.2024 (день ухвалення судом першої інстанції рішення).
		Згідно з довідкою Головного управління ДМС України у Львівській області від 15.08.2023 №40, середньоденна заробітна плата, виходячи із виплат позивачу за червень та липень 2023 року, становила 2630,88 грн, а середньомісячна - 56564 грн.
		Відтак, загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача за період з 12.08.2023 по 22.10.2024 становить 836 619,84 грн. (318*2630,88).
		Зважаючи на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення в цій частині позовних вимог та стягнення з Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.08.2023 по 22.10.2024 в розмірі 836 619,84 грн. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.
		Відтак з врахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
		Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
		Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
		Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
		Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
		За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
		 
		Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,- 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Державної міграційної служби України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року у справі №380/19551/23 без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
		На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
		У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко   О. І. Довга  У зв`язку з перебуванням головуючого судді Запотічного І.І. у відпустці 21.04.2025, судді Глушка І.В. у відпустці 21.04.2025, судді Довгої О.І. у відпустці 17.04.2025 та 18.04.2025, повне судове рішення складено 22.04.2025

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...