Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 260/3914/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу забезпечення функціонування органів прокуратури, адвокатури, нотаріату та юстиції (крім категорій 107000000), зокрема у сфері; адвокатури.
Надіслано судом: 22.04.2025. Зареєстровано: 23.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.04.2025.
Дата набрання законної сили: 22.04.2025
Номер судового провадження: К/990/38253/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 квітня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 260/3914/20
		адміністративне провадження № К/990/38253/23 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Мацедонської В. Е.,
		суддів: Білак М.В., Мартинюк Н.М.,
		розглянувши в порядку письмового провадження, як суд касаційної інстанції
		касаційну скаргу  ОСОБА_1 
		на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня                 2023 року (суддя-доповідач: Качмар В.Я., судді: Затолочний В.С., Курилець  А.Р.) 
		у справі № 260/3914/20 
		за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Закарпатська обласна прокуратура, про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення моральної шкоди, -
		у с т а н о в и в :
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		1. Короткий зміст позовних вимог
		У листопаді 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області (далі - КДКА, відповідач), в якій, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 13 січня 2021 року, просив:
		- визнати протиправним та скасувати Рішення відповідача від 30 жовтня                             2020 року №10/ІІ/2-2020;
		- стягнути на користь позивача з КДКА компенсацію моральної шкоди у розмірі   400 000 грн через прийняття Рішення. 
		В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в оскаржуваному рішенні Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області від                            30 жовтня 2020 року №10/ІІ/2-2020 відповідачем не обґрунтовано підстави для застосування такого заходу дисциплінарного стягнення, як зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю. 
		Позивач вказує, що оскаржуване рішення в порушення вимог ст. 41 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не містить установлених п.п. 1 - 3 ч. 2 ст. 31 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" підстав для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на зайняття адвокатською діяльністю. В оскаржуваному рішенні не вказано, які саме норми Правил адвокатської етики чи то законодавства порушив позивач, оскільки в оскаржуваному рішенні лише викладений зміст ст.ст.1,11, 21, 20, 23, 33, 34, 35, 41 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; ст.ст. 2, 3, 7, 10, 12, 12-1, 17, 19, 43, 44, 70 Правил адвокатської етики; ст. 24 Закону України «Про захист персональних даних»; ст. 222 КПК України; п.п. 2, 17, 22 Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України без висновків про те, що саме і у який спосіб порушив позивач. 
		Також відповідач, у порушення вимог п.7 Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, переклав тягар доказування невинуватості у дисциплінарному проступку (невиконання рішення органів адвокатського самоврядування в частині підвищення кваліфікації) на адвоката, прийняв оскаржуване рішення на підставі припущень, що нібито адвокат не підтвердив підвищення кваліфікації за 2019 рік.
		Крім того, підтвердженням оплати адвокатом ОСОБА_1. членських внесків за 2019, 2020 рік є відповідні квитанції. Також на стадії розгляду дисциплінарної справи, на вимогу головуючого, позивачем було надіслано електронною поштою повідомлення від 15 вересня 2019 року про нарахування                 5-ти залікових балів та сертифікат про участь у заході підвищення кваліфікації від                 20 квітня 2019 року №10/134 серії ЗР (тривалість заходу 5 годин).
		Із самого рішення не вбачається, що в діях позивача є склад дисциплінарного проступку щодо питання збереження конфіденційної інформації та недотримання принципу конфіденційності в громадській та публіцистичній діяльності, а отже докази з цього приводу відповідачем не збиралися, відсутні висновки, які норми законодавства чи Правил адвокатської етики позивачем порушені та у який спосіб.
		Відповідачем не було надано жодної оцінки тій обставині, що публічні виступи були зроблені як журналістом, та не зазначено конкретних правових норм, які порушені позивачем.
		Також позивач просить стягнути на його користь компенсацію моральної шкоди у розмірі 400 000 гривень, у зв`язку з прийняттям рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області від 30 жовтня 2020 року №10/11/2 -2020, яким його притягнуто до дисциплінарної відповідальності, що позбавило його права на зайняття професійною діяльністю протягом 4 місяців, що призвело до втрати можливості здійснювати захист клієнтів та укладати нові угоди про надання правової допомоги. Розмір заявленої моральної шкоди позивач вважає прийнятим задля компенсації страждань, які довелось винести внаслідок незаконного дисциплінарного переслідування.
		2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 лютого                2023 року у задоволенні позову відмовлено.
		Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Львівської області у складі дисциплінарної палати, розглянувши скаргу прокурора Закарпатської області щодо поведінки адвоката ОСОБА_1 , встановила, що під час участі адвоката, як захисника, у кримінальному провадженні №12012070050000043 від 26 листопада 2020 року за підозрою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, адвокатом ОСОБА_1. за інтернет посиланням у facebook, зміст якого продубльовано на диску, наданому скаржником під час оцінки стану розслідування зазначеного кримінального провадження, починаючи з 3:30 хв. відтворено заяву, викладену російською мовою, з якої вбачаються анкетні дані (прізвище, ім`я, по-батькові, дата народження та адреса) заявника у кримінальному провадженні.
		На підставі наведеного суд першої інстанції дійшов висновку, що з вищезазначених дій позивача вбачається порушення ч. 4 ст. 24 Закону України "Про захист персональних даних" та ч. 1 ст. 222 КПК України.
		Також суд першої інстанції зазначив, що в ході розгляду скарги прокурора Закарпатської області щодо поведінки адвоката ОСОБА_1 . Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Львівської області у складі дисциплінарної палати встановила, що відеозвернення, викладене за інтернет посиланням у facebook, що відповідає змісту долученого файла «ОСОБА_6.mр4», яке опубліковане під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », таке супроводжується, крім емоційних коментарів адвоката, недопустимою лексикою.
		Крім того, за змістом тих же відеоматеріалів на 8:51 хв. адвокат став на крісло, розташоване під стендом, зняв таблички з прізвищами та годинами прийому прокурорів, кинувши їх поруч на скриньках для відвідувачів, вказуючи вказівним пальцем на порожній стенд, а на 09:35 хв. адвокат зірвав оголошення про призупинення прийому громадян у зв`язку із введенням карантину та кинув його на стіл. Зазначені дії адвоката супроводжувалися висловами присутнього активіста (клієнта), який у цей час знімав відео та повідомив: «Це Саша робить, адвокат, не я. Якщо Ви хочете на мене робить якісь підозри, це адвокат робить, не я».
		На підставі наведеного суд першої інстанції дійшов висновку, що вказані дії позивача вказують на грубе одноразове порушення правил адвокатської етики, яке суперечить вимогам ст. ст. 12, 19, 43, 44 Правил адвокатської етики.
		Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Львівської області у складі дисциплінарної палати, розглянувши скаргу прокурора Закарпатської області щодо поведінки адвоката ОСОБА_1 , встановила, що 18 березня 2020 року на особистій сторінці адвоката у соціальній мережі Facebook було викладено відео із заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2» або за скільки продали справу берегівського лісника». Згідно вказаного відео відповідач дійшов висновку про сатиричний, критичний та оціночний характер висловів адвоката, але повідомляючи про моніторинг сайту Прокуратури Закарпатської області, у контексті новини від 26 липня 2019 року «На Берегівщині викрито майстра лісу ДП «Берегівське ЛГ», який отримав 13 000 грн хабара» із попередньою кваліфікацією до повідомлення підозри - ч. 3 ст. 368 КК України, на 05:13 хв - адвокат зазначає «як ви гадаєте, куди пішла ця справа, з якою кваліфікацією й за скільки її продали? За моєю інформацією, продали близько за 50 тис доларів США».
		Натомість, під час засідання Дисциплінарної палати КДКА Львівської області позивач не зміг надати джерело зазначених відомостей а тому такі відомості відповідно до змісту наданих відеоматеріалів та характеру висловлювання були оцінені відповідачем, як категоричне судження фактичного характеру, що вказує на порушення п. 3 ст. 7, ст. 12, п. 2 ст. 17, ст. 12-1, ст. 19, ст. 43, ст. 57 Правил адвокатської етики.
		Також Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Львівської області у складі дисциплінарної палати, розглянувши скаргу прокурора Закарпатської області щодо поведінки адвоката ОСОБА_1 , встановила, що за змістом файлу « 10000000_568821113734695_856967850511691686_п.mр4» адвокат анонсував розповідь, як прокуратура раніше боролася з корупцією в медичній сфері, й як воно буде відбуватися в майбутньому. Крім того, позивач повідомив зміст ухвали Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від                      20 грудня 2018 року, якою обвинуваченого звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 190 КК України на підставі ст. 45 КК України, та зазначив, що за його інформацією Прокуратурою Закарпатської області справа продана за 30 тисяч доларів США. Згодом ще раз повторюється адвокатом, що за його інформацією ціна цієї оборудки складає 30 000 доларів США.
		Однак, надати джерело зазначених відомостей під час засідання Дисциплінарної палати КДКА Львівської області позивач не зміг, доказів протилежного позивач до суду не надав. Відповідно таке було оцінено відповідачем, як категоричне судження фактичного характеру, що вказує на порушення позивачем п. 3 ст. 7, ст. 12, п. 2 ст. 17, ст. 12-1, ст. 19, ст. 43 Правил адвокатської етики.
		Крім того, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Львівської області у складі дисциплінарної палати, розглянувши скаргу прокурора Закарпатської області щодо поведінки адвоката ОСОБА_1 , встановила, що при огляді відео файла "10000000_861689570975044_2169602103292466143_п.mр4" встановлено, що адвокатом анонсовано тему переслідування Прокуратурою Закарпаття бізнесу. Повідомлено, що родина підприємця з Хуста ховається восьмий рік, щоб не потрапити під варту. Висловлено претензій до Прокурора Хусту, який, на думку адвоката, відпрацьовує вказівки ексдепутата ОСОБА_4 , та зазначається, що зрозуміло, що один підприємець, який має гроші, заплатив прокуратурі, а прокуратура намагається розібратися з іншим підприємцем. На 12:30 хв. зазначеного відео повідомляється, "останній лист "цих придурків", вони почали перекладати справу на грузинську мову. 13:30 хв. - «прокурори осліпли, одибіліли, інакше не можу сказати». Зазначається адвокатом вимога, щоб прокуратура перестала виконувати рейдерські схеми, здійснювала захист звичайних людей, а не замовлення фінансових мішків, почала притримуватися закону, а перевертнів в погонах ОСОБА_7, ОСОБА_8, які статки мають мільйонні, будинок у ОСОБА_8 вартістю 400 000 доларів. Подарунки багатомільйонні батька прокурору ОСОБА_7. На 26:15 хв. повідомляється, що прокурори ОСОБА_8 і ОСОБА_9 "кришують" керівництво Ужгородської міської ради у справах розкрадання земель і заволодінні ними.
		Однак, надати джерело зазначених відомостей під час засідання Дисциплінарної палати КДКА Львівської області адвокат не зміг, доказів протилежного позивач до суду не надав, відтак таке висловлювання було оцінено як категоричне судження фактичного характеру, що вказує на порушення позивачем п. 3 ст. 7, ст. 12, п. 2 ст. 17, ст. 12-1, ст. 19, ст. 43, 57 Правил адвокатської етики.
		Також судом першої інстанції встановлено, що позивачем не було підтверджено підвищення кваліфікації за 2019 рік у відповідності до вимог п. 22 Порядку підвищення кваліфікації адвокатів України, що стосується зарахування не менше ніж 2 залікових балів за навчання з питань правил адвокатської етики та стандартів професійної діяльності, не підтверджено відомості щодо сплати щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування за 2019 рік, а також сплату щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування за 2020 рік здійснено із запізненням всупереч вимогам п. 2.5. Положення про внески на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 03 лютого 2017 року № 4, зі змінами, внесеними рішенням Ради адвокатів України 13 жовтня 2018 року № 176, яке вказує, що адвокати сплачують щорічні внески до 31 січня поточного року.
		Зазначені обставини, як зауважив суд першої інстанції, підтверджують порушення Правил адвокатської етики в частині невиконання рішення органу адвокатського самоврядування, що передбачено ст. 65 зазначених Правил.
		З огляду на встановлені в ході розгляду справи обставини, крізь призму наявних матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване позивачем рішення відповідача є мотивоване, та при обранні виду дисциплінарного стягнення відповідачем в повній мірі були враховані обставини вчинення проступку та таким була надана правова оцінка у відповідності до вимог чинного законодавства України.
		Щодо строків розгляду дисциплінарної справи, на порушення яких посилався позивач, суд першої інстанції зауважив, що такі були зупинені у зв`язку із заявленням самим позивачем клопотання про витребування відеоматеріалів у скаржника на спростування вимог дисциплінарної скарги. Після їх отримання провадження було відновлено, такі були долучені до матеріалів справи та враховані при прийнятті оскаржуваного рішення. При цьому у межах розгляду дисциплінарної справи, Дисциплінарна палата Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури не обмежена у витребуванні відповідних доказів незалежно від стадії розгляду.
		Отже, відповідачем не було допущено порушень ст. 40 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
		З огляду на те, що в ході розгляд справи по суті судом не було встановлено протиправності оскаржуваного рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області від 30 жовтня 2020 року №10/ІІ/2 - 2020 про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення на користь позивача компенсації моральної шкоди у розмірі 400 000 гривень у зв`язку з прийняттям такого рішення.
		Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня                     2023 року рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від                          27 лютого 2023 року скасовано та прийнято постанову, якою позов задоволено частково:
		- визнано протиправним та скасовано рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області від 30 жовтня 2020 року №10/ІІ/2-2020;
		- стягнуто за рахунок Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у розмірі 4000 грн;
		- стягнуто за рахунок Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2102,20 грн; на проведення експертно-психологічного дослідження у розмірі 144 грн;
		- у решті позову відмовлено.
		Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції самостійно вказав, що та чи інша поведінка позивача має ознаки систематичного або грубого одноразового порушення правил адвокатської етики, що є підставою для зупинення права на заняття адвокатською діяльністю.
		Однак, така кваліфікація мала б надаватись та зазначатись у Рішенні КДКА у складі дисциплінарної палати, чого, як видно зі змісту оскаржуваного Рішення, зроблено не було.
		Суд апеляційної інстанції зауважив, що в межах розгляду цієї справи суд може надати правову оцінку Рішенню виключно у контексті дотримання відповідної процедури, не втручаючись у надану відповідачем юридичну оцінку доказам, зібраним у ході процедури проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката на предмет їх достатності.
		Апеляційний суд звернув увагу на те, що спірним Рішенням чітко викладено процедуру розгляду Скарги; висвітлення позицій та доводів учасників дисциплінарного провадження; дотримано вимог щодо викладу фактичних обставин справи. Водночас в розділі ІV Рішення «нормативно-правові акти, які підлягають застосуванню», не вказано норми статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» («Зупинення права на заняття адвокатською діяльністю»), якою передбачено виключні випадки, що надають КДКА право на накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю.
		У розділі ж V Рішення «Мотиви та висновки» кожному із встановлених епізодів по суті Скарги не надано відповідної кваліфікації, з посиланням на статтю 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», так як це зроблено судом першої інстанції, проте поза межами своїх повноважень із втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
		Суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги доводи представника КДКА, що така кваліфікація відповідній поведінці позивача, що наведена у Скарзі, була надана в нарадчій кімнаті, оскільки в такий спосіб суд не може перевірити правильність застосування такої кваліфікації.
		Також суд апеляційної інстанції встановив, що оскаржуване Рішення приймалося за участі 6 членів дисциплінарної палати КДКА, тобто у належному кількісному складі палати.
		Зважаючи на те, що при прийнятті Рішення КДКА не було належним чином дотримано процедури його викладу в частині мотивів застосування до позивача саме дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю із зазначенням того, які саме дії адвокат із встановлених обставин, що викладені у Скарзі, дисциплінарна палата КДКА кваліфікує, як систематичне або грубе одноразове порушення правил адвокатської етики, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що таке Рішення не може вважатись обґрунтованим та правомірним.
		Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі  400 000 грн, то суд апеляційної інстанції звернув увагу на таке.
		Відповідно до наданого позивачем Висновку експерта науково-теоретичного характеру щодо встановлення можливого розміру грошової компенсації за завдані страждання (моральну шкоду) від 22 жовтня 2021 року №2210/21/1(далі - Висновок експерта) - орієнтовний розмір відшкодування грошової компенсації за спричиненні моральні страждання ОСОБА_1 у зв`язку із незаконним утиском його прав і свобод, неправомірними діями чи рішеннями органів влади та управління та спричинення суттєвої шкоди за наслідком притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності Рішенням КДКА - становить 162 мінімальні заробітні плати (у разі доведення у суді факту незаконного утиску прав та свобод громадянина неправомірними рішеннями чи діями органів державної влади.) 
		З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночним поняттям, суд апеляційної інстанції, зважаючи на фактичні обставини, що встановлені під час апеляційного перегляду рішення суду, встановлення протиправності Рішення з підстав недотримання при його прийнятті вимог щодо належної вмотивованості рішення суб`єкта владних повноважень, дійшов висновку, що справедливим (співмірним) та розумним розміром відшкодування компенсації моральної школи є 4000 грн, тобто 1 відсоток від заявленої до стягнення (400 000 грн) позивачем суми моральної шкоди.
		Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відшкодуванню за рахунок відповідача підлягає сума судового збору у розмірі 2102,20 грн та 1 відсоток від заявленої до стягнення позивачем суми витрат на проведення експертизи, тобто 144 грн.
		 
		3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
		У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позов повністю.
		В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22 серпня 2019 року у справі №2а-2663/11/0170/5, від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17, від 08 травня 2018 року у справі №916/259/16, від 25 лютого 2020 року у справі №910/11573/18, від 28 жовтня 2021 року у справі №910/20229/20 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №210/5258/16-ц щодо застосування частини 3 статті 23 ЦК України.   
		Скаржник зазначає, що, задовольняючи позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди в розмірі майже вдесятеро меншому порівняно з тим, який просив стягнути позивач, апеляційний суд не відхилив жодного аргументу позивача про обставини, які свідчать про глибину його душевних страждань, не навів мотивів для такого визначення розміру відшкодування моральної шкоди із врахуванням визначених у ч. 3 ст. 23 ЦК України критеріїв.
		Окрім того, із листа-претензії ЗОКП «МА Ужгород» від 07 грудня 2020 року убачається, що позивач протягом листопада-грудня 2020 року всупереч підписаному договору про юридичні послуги МАУ № 01 від 30 березня 2020 року не бере участь в судових засіданнях, через що договір укладений із іншим адвокатом Суязовою Г.В. ЗОКП «МА Ужгород», клієнт наголошує на необхідності виконання договору з метою його продовження у 2021 році.
		Також із позивачем через неможливість здійснювати представництво в судах розірвали договори ОСОБА_10., ОСОБА_11. та ОСОБА_12. Останній клієнт звернувся також із листом про повернення сплаченого гонорару позивачу.
		Також адвокат ОСОБА_1. внаслідок зупинення свідоцтва не мав можливість здійснювати представництво своїх клієнтів по справам в Ужгородському міськрайонному суді - 13 судових справ, Закарпатському окружному суді - 2 судові справи, у Восьмому апеляційному адміністративному суді - 4 судові справи, у Верховному Суді - 11 судових справ.
		Проте, як зауважує скаржник, суд апеляційної інстанції не аналізував жодного доказу наявності (відсутності) моральної шкоди.
		У порушення ст. ст. 90, 108 КАС України суд апеляційної інстанції не досліджував Висновок експерта щодо розміру моральної шкоди та не мотивував своє відхилення більше ніж у 270 разів від розміру моральної шкоди, який встановлений Висновком експерта.
		Правом подати відзив на касаційну скаргу в порядку статті 338 КАС України відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача не скористалися, що відповідно до вказаної статті не перешкоджає перегляду постанови суду апеляційної інстанції.
		Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2023 року з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
		Ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2025  року закінчено підготовчі дії та призначено  розгляд  даної справи  в  порядку письмового провадження на                                22 квітня 2025 року.
		ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		31 липня 2020 року Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Львівської області у складі дисциплінарної палати відносно позивача, як адвоката (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №21/702, видане Закарпатського обласного КДКА), було порушено дисциплінарну справу за скаргою прокурора Закарпатською області (рішення №7/ІІ/7-2020).
		30 жовтня 2020 року Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Львівської області у складі дисциплінарної палати прийняла рішення № 10/ІІ/2 -2020, яким притягнуто адвоката ОСОБА_1 (Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 21/702, видане Закарпатською обласною КДКА) до дисциплінарної відповідальності із застосуванням до нього дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на чотири місяці з 30 жовтня 2020 року до 28 лютого                        2021 року із врахуванням виправлення описки).
		Уважаючи протиправним рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області від 30 жовтня 2020 року №10/ІІ/2 - 2020 про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, позивач звернувся до суду з цим позовом та просив суд визнати протиправним та скасувати зазначене рішення від 30 жовтня 2020 року №10/ІІ/2 - 2020, а також стягнути на його користь компенсацію моральної шкоди у розмірі 400 000 гривень у зв`язку з прийняттям рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області від 30 жовтня 2020 року №10/11/2 -2020.
		ІІІ. Позиція Верховного Суду
		Джерела права та акти їхнього застосування, оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
		Вирішуючи питання про обґрунтованість вимог поданої касаційної скарги Верховний Суд виходить з наступного.
		Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
		Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, дійшов наступних висновків:
		Спірні правовідносини виникли у зв`язку із прийняттям Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Львівської області у складі дисциплінарної палати рішення від 30 жовтня 2020 року № 10/ІІ/2 -2020, яким адвоката ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності із застосуванням до нього дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на чотири місяці до 28 лютого 2021 року (із врахуванням виправлення описки).
		Своєю чергою, доводи касаційної скарги стосуються виключно питання, чи правильно суд апеляційної інстанції відмовив у стягненні з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 400 000,00 грн, задовольнивши цю позовну вимогу щодо компенсації моральної шкоди у розмірі 4000 грн.
		Задовольняючи частково вимогу про стягнення моральної шкоди, суд апеляційної інстанції із посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 01 лютого 2022 року у справі №750/3192/14 зазначив, що для задоволення відповідної вимоги суд застосовує приписи пункту 9 частини другої статті 16 та статті 23 ЦК України. З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночним поняттям, апеляційний суд, зважаючи на фактичні обставини, що встановлені під час апеляційного перегляду рішення суду, дійшов висновку, що справедливим (співмірним) та розумним розміром відшкодування компенсації моральної школи є 4000 грн, тобто 1 відсоток від заявленої до стягнення (400000 грн) позивачем суми моральної шкоди.
		Касаційне провадження відкрито з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зокрема, неврахування судом апеляційної інстанції при вирішенні спірних правовідносин висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22 серпня 2019 року у справі №2а-2663/11/0170/5, від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17, від 08 травня 2018 року у справі №916/259/16, від 25 лютого 2020 року у справі №910/11573/18, від 28 жовтня 2021 року у справі №910/20229/20 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №210/5258/16-ц щодо застосування частини 3 статті 23 ЦК України.
		Переглядаючи оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди, колегія суддів зазначає таке:
		Як зазначено у пункті 2.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 право фізичних та юридичних осіб на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок порушення їхніх прав, свобод та законних інтересів, має конституційно-правову природу і передбачено в статтях 32, 56, 62, 152 Основного Закону України.
		Згідно із статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17 підкреслив, що у практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (див. наприклад, Рисовський проти України, № 29979, п. 86, 89, від 20 жовтня 2011 року, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, п. 71, 22 листопада 2005 року).
		Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.
		Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17 (на яку покликається позивач в своїй касаційній скарзі). Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49).
		Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52).
		Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (п. 55).
		Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).
		У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу статті 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України) (п. 57).
		Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі №2а-2663/11/0170/5, на неврахування висновків якої зазначає позивач в касаційній скарзі.
		Повертаючись до обставин цієї справи, убачається, що вимоги щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 400 000 грн позивач обґрунтовує тим, що унаслідок прийняття відповідачем оскарженого Рішення відбулися тривалі порушення в основних сферах життєдіяльності позивача, а саме у відносинах з клієнтами та можливістю заробляти гроші, відносинах в родині, необхідність зміни місця реєстрації адвоката, необхідність захистити свої права в суді, що протягом тривалого часу унеможливлювало повноцінне соціальне функціонування ОСОБА_1 та призвело до тривожно-депресивного розладу.
		З огляду на характер правовідносин між людиною і державою  (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб`єкта владних повноважень - відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумності, несправедливості) її розміру, визначеного позивачем.
		У справі, що розглядається, відповідач не довів, що його протиправні дії, які виразились у прийнятті необґрунтованого та неправомірного Рішення відносно позивача, не викликали у останнього психічне напруження у зв`язку з тривалим погіршенням основних сфер його життєдіяльності, а саме: у відносинах з клієнтами та можливістю заробляти гроші, відносинах в родині, необхідністю зміни місця реєстрації адвоката, необхідністю захистити свої права в суді, що протягом тривалого часу унеможливлювало повноцінне соціальне функціонування ОСОБА_1 .
		Що ж стосується розміру моральної шкоди, то у силу частини третьої статті 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. 
		З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночним поняттям, суди першої та апеляційної інстанцій, які встановлюють фактичні обставини справи, мають широкий діапазон розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.
		Наведені позивачем обставини, за оцінкою суду апеляційної інстанції, заподіяли йому моральну шкоду. Позивач просив стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 400 000 грн, проте суд апеляційної інстанції вважав, що справедливим та розумним розміром відшкодування є 4000 грн.
		Водночас суд апеляційної інстанції не надав жодної оцінки Висновку експерта науково-теоретичного характеру щодо встановлення можливого розміру грошової компенсації за завдані страждання (моральну шкоду) від 22 жовтня 2021 року №2210/21/1 (далі по тексту - Висновок).
		Так, позивачем з власної ініціативи було підписано договір про залучення фахівця (експерта) на договірних умовах для проведення експертно-психологічного дослідження науково-теоретичного характеру щодо встановлення можливого розміру грошової компенсації за завдані страждання (моральну шкоду) №0307/21/3 (далі - Договір). 
		Вказаний договір був укладений між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем (атестованим судовим експертом з правом проведення експертиз за експертною спеціальністю 14.1 «Психологічні дослідження») Назаровим О.А.
		З Висновку судового експерта Назарова О.А. від 22 жовтня 2021 року №2210/21, окрім іншого, убачається, що ОСОБА_1 звертався до психолога ОСОБА_5 01 вересня 2020 року, 06 листопада 2020 року, 27 листопада 2020 року,                      04 грудня 2020 року, 11 грудня 2020 року з метою корекції психоемоційного стану  через страх бути позбавленим професії адвоката та зупинення свідоцтва адвоката рішенням відповідача. 
		Також по тексту Висновку описуються негативні наслідки для здоров`я позивача та негативні наслідки для його життя, які були спричинені протиправним Рішенням відповідача.
		На підставі наведеного судовий експерт Назаров О.А. виснував, що орієнтований розмір відшкодування грошової компенсації за спричиненні моральні страждання ОСОБА_1 у зв`язку із незаконним утиском його прав і свобод, неправомірними діями чи рішеннями органів влади та управління та спричинення суттєвої шкоди за наслідком притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності Рішенням КДКА - становить 162 мінімальні заробітні плати (у разі доведення у суді факту незаконного утиску прав та свобод громадянина неправомірними рішеннями чи діями органів державної влади).
		У цьому аспекті, колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду викладені в постанові від 08 травня 2018 року у справі №916/259/16, де Суд звернув увагу, що з мотивувальної частини постанови суду апеляційної інстанції не вбачається наведення судом правової оцінки висновку судово-почеркознавчої експертизи №17-4728/01, а також зауважень відповідача щодо висновку судового експерта №17-453/01 від 24 травня 2017 року. Тобто суд апеляційної інстанції належним чином не обґрунтував прийняття ним до уваги одних доказів та відхилення інших, що свідчить про неналежне дослідження ним зібраних у справі доказів.
		В постанові Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі №910/11573/18 Суд зазначив, що в основу судових рішень попередніх інстанцій покладено висновок від 22 травня 2019 року № 073/19, складений за результатами комісійної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності. Водночас, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення Касаційний господарський суд з`ясував, що мотивів відхилення по суті висновку від 30 липня 2018 року № 10-01, складеного на замовлення позивача, в оскаржуваних судових рішеннях суди не зазначили. Вказаний експертний висновок не оцінювався судами на предмет його належності, допустимості, достовірності та достатності, що стало підставою для скасування рішень суду першої та апеляційної інстанцій.
		У постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2021 року у справі № 910/20229/20 зазначено, що суд апеляційної інстанції, з посиланням на статті 73, 74, 79, 86, 104 ГПК України, зазначив про те, що висновок експерта від 11 березня 2021 року №1103-21 не приймає як доказ у справі, при цьому суд апеляційної інстанції не зазначив обґрунтувань наявності підстав для не прийняття вказаного доказу, пославшись лише на те, що висновки судових експертів викладені з порушенням законодавства, без аргументації у чому саме полягає таке порушення. За таких обставин, суд касаційної інстанції вважає такими, що знайшли своє підтвердження доводи касаційних скарг позивачів щодо необґрунтованості у відмові у прийнятті висновка експерта від 11 березня 2021 ркоу№1103-21 та ненаданні останньому належної оцінки з урахуванням наведених норм процесуального права.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі №210/5258/16-ц сформував правовий висновок: сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у                    ч. 3 ст. 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив потерпілий.
		Таким чином, вирішуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, судам слід надавати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, чи існує причинний зв`язок, чи обґрунтовано грошовий вираз заявленої шкоди та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.
		Разом з тим суд апеляційної інстанції обмежився при вирішенні цієї позовної вимоги лише загальним посиланням, що справедливим (співмірним) та розумним розміром відшкодування компенсації моральної шкоди є 4000 грн, тобто 1 відсоток від заявленої до стягнення (400  000 грн) позивачем моральної шкоди. Проте суд апеляційної інстанції не навів обґрунтування визначеного ним розміру моральної шкоди, а також не з`ясував доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди на підставі аналізу та оцінки наявних в матеріалах справи доказів в їх сукупності та взаємозв`язку.   
		Водночас, Суд касаційної інстанції переглядає оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, однак не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.  
		Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
		Таким чином, постанову суду апеляційної інстанції у частині вирішення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди необхідно скасувати та передати справу в цій частині на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		В неоскаржуваній частині, що не перевіряється Верховним Судом у межах цього касаційного провадження, рішення суду апеляційної інстанції відповідно до правил статті 350 КАС України підлягає залишенню без змін.
		ІV. Висновки щодо розподілу судових витрат
		З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.
		Керуючись статтями   341, 349, 350, 353, 355, 356, 359 КАС України, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня                          2023 року в частині стягнення на користь  ОСОБА_1 компенсації моральної шкоди скасувати, а справу у цій частині направити на новий судовий розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
		В іншій частині постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від                    21 вересня 2023 року залишити без змін.
		Судові витрати не розподіляються.
		Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                                                                                           В.Е. Мацедонська
		Судді                                                                                                                                                                                                М.В. Білак 
		                                                                                                    Н.М. Мартинюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...