Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 539/2699/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Диверсія.
Надіслано судом: 23.04.2025. Зареєстровано: 23.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.04.2025.
Дата набрання законної сили: 17.04.2025
Номер судового провадження: 11-кп/814/1265/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62022100130000599

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Справа № 539/2699/24  Номер провадження 11-кп/814/1265/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1  Доповідач ап. інст. ОСОБА_2 
		 
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 квітня 2025 року м. Полтава
		 
		 
		Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ 
		Полтавського апеляційного суду у складі:
		головуючого суддіОСОБА_2 суддів: за участю: секретаря судового засідання  прокурора захисника представника потерпілого обвинуваченогоОСОБА_3 , ОСОБА_4      ОСОБА_5  ОСОБА_6  адвоката ОСОБА_7  адвоката ОСОБА_8  ОСОБА_9 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 вересня 2022 року за №62022100130000599, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , на вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 04 лютого 2025 року,
		в с т а н о в и л а:
		Цим вироком
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у силу ст.89 КК України не судимого,
		визнано винуватим і засуджено за:
		ч.5 ст.407 КК України - на 5 років позбавлення волі;
		ч.2 ст.113 КК України із застосуванням ст.69 КК України - на 10 років позбавлення волі без конфіскації майна;
		ч.1 ст.14 ч.2 ст.113 КК України із застосуванням ст.69 КК України - на 9 років позбавлення волі без конфіскації майна.
		На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим призначено ОСОБА_9 остаточне покарання - 10 років позбавлення волі без конфіскації майна.
		Строк покарання ОСОБА_9 ухвалено обчислювати з дня набрання вироком законної сили та на підставі ч.5 ст.72 КК України в цей строк зараховано строк попереднього ув`язнення ОСОБА_9 з 22 травня 2024 року до дня набрання вироком законної сили з розрахунку день за день.
		До набрання вироком законної сили залишено ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання від вартою.
		Цивільний позов АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» задоволено й стягнуто на його користь з ОСОБА_9 197 326 гривень 62 копійки майнової шкоди.
		Вирішено питання щодо арешту майна та речових доказів.
		За вироком суду ОСОБА_9 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.
		Епізод №1
		ОСОБА_9 , будучи військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 , в умовах воєнного стану, діючи умисно, з метою тимчасового ухилення від військової служби, не одержавши дозволу відповідних командирів або начальників, самовільно залишив розташування підрозділу зазначеної вище мотопіхотної роти, який дислокувався в с. Рудня-Димерська Вишгородського р-ну Київської обл. і перебував поза його межами до 20 травня 2024 року 11 години, коли ОСОБА_9 було зупинено місцевими мешканцями в с. Тернівщина Лубенського р-ну Полтавської обл. і викликано поліцію.
		Епізод №2
		22 березня 2024 року ОСОБА_9 , перебуваючи неподалік с. Тернівщина Лубенського р-ну Полтавської обл., в умовах воєнного стану, діючи умисно, з метою ослаблення держави шляхом підпалу, спрямованого на зруйнування об`єкта, що має важливе народногосподарське та оборонне значення, на виконання замовлення користувача месенджера «Telegram»: ОСОБА_10 , за грошову винагороду в розмірі 9 000 гривень, отриману від зазначеного користувача месенджера «Telegram», вчинив підпал релейної шафи сигнальної установки №1 по непарній колії перегону поста 190 км-Тарнавщина з інвентарним номером: 5400414000196, яка розташована неподалік залізничної станції "Тарнавщина" в ділянці 9 пікету перегону поста 190 км-Тарнавщина ділянки залізничного шляху "Гребінка-Полтава" Регіональної філії "Південна залізниця" АТ «Укрзалізниця».
		Епізод №3
		Не пізніше 20 травня 2024 року ОСОБА_9 у с. Тернівщина Лубенського р-ну Полтавської обл, в умовах воєнного стану, діючи умисно, продовжуючи виконання замовлень користувача месенджера «Telegram»: ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинив дії щодо готування до диверсії, а саме заздалегідь підготував горючу рідину у вигляді відпрацьованого моторного мастила, рукавиці, молоток-кирку, теплі речі й 20 травня 2024 року направився з ними в напрямку с. Тернівщина Лубенського р-ну Полтавської обл. із метою пошуку чергової релейної шафи для пошкодження та знищення її шляхом підпалу.
		20 травня 2024 року приблизно об 11 годині ОСОБА_9 було зупинено місцевими мешканцями та викликано поліцію, тим самим припинено протиправну діяльність останнього.
		В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , не оспорюючи висновки місцевого суду щодо доведеності винуватості  ОСОБА_9  у вчиненні інкримінованих йому злочинів і правильність кваліфікації його дій, просить змінити вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 04 лютого 2025 року, призначити  ОСОБА_9  покарання за: ч.5 ст.407 КК України із застосуванням ст.69 КК України - 4 роки позбавлення волі; ч.2 ст.113 КК України із застосуванням ст.69 КК України - 5 років позбавлення волі без конфіскації майна; ч.1 ст.14 ч.2 ст.113 КК України із застосуванням ст.69 КК України - 5 років позбавлення волі без конфіскації майна; ч.1 ст.70 КК України (остаточне) шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим - 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, та на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_9  від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку, цивільний позов АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» задовольнити частково й зменшити розмір майнової шкоди, яка підлягає стягненню з обвинуваченого. Свої вимоги мотивує тим, що місцевий суд не врахував те, що:  ОСОБА_9  щиро розкаявся у вчинених кримінальних правопорушеннях, на спеціальних обліках у медичних закладах не перебуває, вчинив кримінальні правопорушення не з метою завдання шкоди інтересам України, а для заробітку коштів, обрав таку релейну шафу, щоб завдати найменшої шкоди, а тому вказані обставини значно пом`якшують покарання, істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та є підставою для застосування до нього положень ст.ст.69, 75 КК України; визначений розмір майнової шкоди є непомірним для обвинуваченого, який не працює та не має майна; підтвердженням завданої шкоди для задоволення цивільного позову може бути лише судово-економічна експертиза щодо визначення розміру завданих збитків.
		У запереченні представник потерпілого АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» - адвокат ОСОБА_8 , просить оскаржуваний вирок залишити без зміни, а апеляційну скаргу сторони захисту - без задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів щодо неправильного вирішення цивільгого позову.
		Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, думку обвинуваченого та його захисника на підтримку апеляційної скарги, позицію прокурора та представника потерпілого, які просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, перевірила матеріали кримінального провадження, обговорила доводи апелянта та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга, як наслідок, підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		Статтею 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Висновки місцевого суду щодо: доведеності винуватості  ОСОБА_9  у вчиненні ним кримінальних правопорушень та правильності кваліфікації його дій за ч.2 ст.113, ч.1 ст.14 ч.2 ст.113, ч.5 ст.407 КК України, обґрунтованості застосування до нього положень ст.69 КК України за ч.1 ст.14 ч.2 ст.113 та ч.2 ст.113 КК України, учасниками провадження в апеляційному порядку не оспорюються, а тому відповідно до ст.404 КПК України в зазначеній частині оскаржуваний вирок не переглядається.
		Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		За змістом ст.ст.50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. При призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.
		Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		Відповідно до ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене ст.ст.403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 КК України, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України за це кримінальне правопорушення. 
		На підставах, передбачених у ч.1 ст.69 КК України, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов`язкове.
		Згідно з ч.1 ст.75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене ст.ст.403, 405, 407, 408, 429 КК України, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене ч.3 ст.127 КК України, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Суд першої інстанції при призначенні покарання врахував ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, що відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжкими (ч.2 ст.113, ч.1 ст.14 ч.2 ст.113 КК України) й тяжким (ч.5 ст.407 КК України) злочинами, їх характер, особу обвинуваченого, який у силу ст.89 КК України не судимий, за місцем реєстрації характеризується позитивно, на спеціальних обліках у медичних закладах не перебуває, має матір похилого віку, наявність обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.113, ч.1 ст.14 ч.2 ст.113 КК України - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, та відсутність обставин, які його обтяжують.
		Посилання ж захисника на те, що ОСОБА_9 учинив кримінальні правопорушення для заробітку коштів, а не з метою завдання шкоди інтересам України спростовуються характером, способом, обсягом і спрямованістю вчинених обвинуваченим в умовах воєнного стану кримінально протиправних дій проти внутрішньої безпеки України, що безумовно усвідомлював і сам обвинувачений, який попередньо був військовослужбовцем і самовільно залишив місце розташування підрозділу бойової частини.
		Тому місцевий суд дійшов правильного висновку, що виправлення і перевиховання ОСОБА_9 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства та про необхідність призначення йому покарання у вигляді позбавлення волі з реальним відбуттям. 
		Водночас наведені вище обставини, які суд першої інстанції визнав такими, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.113, ч.1 ст.14 ч.2 ст.113 КК України, дані про особу обвинуваченого та вчиненні ним кримінальні правопорушення в їх сукупності стали підставою для обгрунтованого висновку місцевого суду про призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ст.69 КК України за ч.2 ст.113, ч.1 ст.14 ч.2 ст.113 КК України.
		Разом із тим, що стосується питання призначення покарання за ч.1 ст.14 ч.2 ст.113 КК України, то, враховуючи підхід та орієнтири до строкового обрання заходу примусу за незакінчене кримінальне правопорушення, які містяться в приписах ст.68 КК України, а саме законодавцем передбачено відмінність принципового характеру в оцінці розміру строкового покарання за закінчене кримінальне правопорушення й незакінчені види кримінальних правопорушень (за вчинення готування до злочину строк або розмір покарання не має перевищувати половини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК України, а за вчинення замаху - двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу), тобто закріплено положення про обрання заходу примусу за готування до кримінального правопорушення в значно меншому розмірі співвідносно максимальної межі покарання у порівнянні із закінченим кримінальним правопорушенням, зважаючи на те, що судом першої інстанції за вчинення з аналогічним об`єктом посягання, але закінченого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.113 КК України,  ОСОБА_9 було призначено покарання у вигляді 10 років позбавлення волі, а за епізодом №3 ступінь його кримінально протиправного наміру був значно меншим порівняно з попереднім епізодом - закінчився на тому, що він направився у пошуках об`єкта посягання та не розпочав учинення безпосередніх дій щодо підпалу релейної шафи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність призначення  ОСОБА_9 покарання за ч.1 ст.14 ч.2 ст.113 КК України у вигляді 7 років 6 місяців позбавлення волі, яке за своїм розміром не буде становити істотну диспропорцію співвідносно з обраним заходом примусу обвинуваченому за закінчене кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.113 КК України, з урахуванням усіх обставин кримінального провадження узгоджуватиметься з приписами ст.ст.50, 65, 68, 69 КК України, а тому оскаржуваний вирок у частині призначення покарання підлягає зміні. Водночас таке рішення не впливає на справедливість і правильність обраного ОСОБА_9 остаточного заходу примусу.
		Призначене ж ОСОБА_9 покарання за ч.5 ст.407, ч.2 ст.113, ч.1 ст.70 КК України відповідає вимогам ст.ст.50, 65, 69, ч.1 ст.70 КК України, за своїм видом і розміром законне, справедливе та сприяє меті покарання, тобто є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого й попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, через це підстави для його пом`якшення чи зміни способу виконання є відсутніми.
		Оскільки судом першої інстанції обґрунтовано призначено ОСОБА_9 остаточне покарання на строк більше 5 років (у вигляді 10 років позбавлення волі) й до сукупності кримінальних правопорушень у цьому кримінальному провадженні входить вчинене обвинуваченим в умовах воєнного стану кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України, а вимогами ч.1 ст.75 КК України встановлено заборону на звільнення від відбування покарання з випробуванням, зокрема, осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України, в умовах воєнного стану, то доводи захисника з приводу необхідності застосування до ОСОБА_9 приписів ст.75 КК України позбавлені підстав.
		Також не знайшли свого підтвердження аргументи сторони захисту про неправильне вирішення цивільного позову.
		Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, КПК України не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Вказані обставини можуть бути елементами складу відповідних кримінальних правопорушень, а також впливати на визначення міри відповідальності винної особи (п.3 ч.1 ст.91 КПК України).
		Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Частиною 2 ст.22 ЦК України унормовано, що до складу реальних збитків як одного з елементів майнової шкоди входять втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
		При цьому, за змістом ст.1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
		Відповідно до ч.1 ст.242 КПК України експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.
		В окремих кримінальних провадженнях для встановлення розміру матеріальних збитків не потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання, а достатньо загальновідомих і загальнодоступних знань для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування, про найменування викраденого товару та його вартості чи проведення простих арифметичних розрахунків.
		У кримінальному провадженні під матеріальними збитками у п.6 ч.2 ст.242 КПК України треба розуміти грошову оцінку (еквівалент) заподіяної матеріальної шкоди (втрачених, додатково витрачених або недоотриманих майнових благ особою внаслідок порушення її прав та інтересів іншою особою), а відшкодування збитків є одним зі способів відшкодування шкоди.
		Положеннями ч.2 ст.242 КПК України визначено, що обов`язковість проведення експертизи з метою визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням. Проте з цього правила законодавець зробив виключення щодо випадків, коли потерпілий у змозі визначити розмір матеріальних збитків та надає документ, що підтверджує розмір такої шкоди.
		Таким чином, обов`язкове залучення експерта для проведення експертизи необхідне за наявності двох підстав: по-перше, коли характер об`єктивних обставин, які мають значення для кримінального провадження, неможливо достовірно встановити без залучення особи, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями (що є загальною підставою проведення експертизи в кримінальному провадженні, передбаченою ч.1 ст.242 КПК України); по-друге, коли мають місце обставини, визначені в ч.2 ст.242 КПК України.
		Імперативність п.6 ч.2 ст.242 КПК України щодо призначення експертизи у кожному кримінальному провадженні для визначення розміру збитків, завданих кримінальним правопорушенням, має обмежений характер, оскільки не відноситься до тих випадків, коли предметом кримінального правопорушення є гроші або інші цінні папери, що мають грошовий еквівалент, а також коли розмір матеріальних збитків, шкоди, заподіяних кримінальним правопорушенням, можливо достовірно встановити без спеціальних знань, а достатньо загальновідомих та загальнодоступних знань, проведення простих арифметичних розрахунків для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування.
		В інших випадках сторона обвинувачення на стадії досудового розслідування зобов`язана незалежно від наявності інших доказів, за допомогою яких можливо встановити розмір матеріальних збитків, звернутися до слідчого судді з клопотанням про залучення експерта.
		Надавши оцінку доказам у кримінальному провадженні з дотриманням приписів ст.94 КПК України, суд першої інстанції за епізодом №2 правильно встановив те, що 22 березня 2024 року ОСОБА_9 неподалік с. Тернівщина Лубенського р-ну Полтавської обл. вчинив підпал релейної шафи сигнальної установки №1 по непарній колії перегону посту 190 км - Тарнавщина, розташованої біля залізничної станції «Тарнавщина» на ділянці 9 пікету перегону посту 190 км - Тарнавщина ділянки залізничного шляху Гребінка - Полтава регіональної філії «Південна залізниця АТ «Укрзалізниця», чим завдав АТ «Укрзалізниця» майнової шкоди. Такі обставини підтверджено обвинуваченим у своїх показаннях у місцевому суду та вони не оспорюються стороною захисту й під час апеляційного провадження.
		З метою усунення затримок і забезпечення руху поїздів АТ «Укрзалізниця» було вимушене усунути спричинені протиправними діями ОСОБА_9 пошкодження. Сума збитків по усуненню шкоди внаслідок підпалу на підставі встановлених цін та норм, а також стандартів бухгалтерського обліку становить 197 326 гривень 62 копійки, серед яких вартість матеріалів - 179 807 гривень 09 копійок, витрат на відновлення - 17 518 гривень 71 копійка, що підтверджується даними калькуляції матеріального збитку в результаті несанкціонованого втручання в роботу пристроїв та акту оцінки матеріальних цінностей від 22 березня 2024 року, інвентарної картки обліку основних засобів №71 від 01 травня 1998 року, довідки про вартість пошкодженого майна, пояснень до калькуляції витрат на виконання відновлювальних робіт та усунення наслідків несанкціонованого втручання в роботу пристроїв на перегоні посту 190 км - Тарнавщина (т.1 а.п.77-81).
		Суд апеляційної інстанції вважає, що в цьому кримінальному провадженні потерпіла сторона мала можливість самостійно визначити та обґрунтовано визначила вартість пошкодженого майна, розмір витрат, необхідний для усунення наслідків кримінально протиправних дій ОСОБА_9 , і відповідно загальний розмір заподіяної ним АТ «Укрзалізниця» майнової шкоди, шляхом проведення необхідних інвентаризаційних, розрахункових та оціночних дій уповноваженими, компетентними фахівцями підрозділу цього державного підприємства, в тому числі в складі комісії, хід і результати чого детально відображено в наведених вище документах, які відповідають вимогам ст.ст.84, 85, 86 КПК України, а тому підстави для проведення експертизи для встановлення розміру майнової шкоди відсутні.
		Окрім того, на доводи захисника колегія суддів зазначає, що розмір майнової шкоди має чітко визначений характер і встановлюється виключно виходячи з наслідків кримінально протиправної діяльності обвинуваченого, через це майновий стан останнього не впливає на визначений у вироку місцевого суду розмір майнової шкоди, який підлягає стягненню на користь АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця» з ОСОБА_9 .
		Таким чином, під час вирішення питання щодо цивільного позову в кримінальному провадженні суд першої інстанції не допустив порушень норм кримінального процесуального, цивільного та цивільного процесуального законодавства.
		Отже, апеляційна скарга, як наслідок, підлягає частковому задоволенню.
		Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
		у х в а л и л а:
		Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , задовольнити частково.
		Вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 04 лютого 2025 року в частині призначення  ОСОБА_9 покарання змінити.
		Призначити ОСОБА_9 покарання за ч.1 ст.14 ч.2 ст.113 КК України із застосуванням ст.69 КК України у вигляді 7 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.
		Уважати ОСОБА_9 засудженим до покарання, призначеного судом першої інстанції, за:
		ч.5 ст.407 КК України - на 5 років позбавлення волі;
		ч.2 ст.113 КК України із застосуванням ст.69 КК України - на 10 років позбавлення волі без конфіскації майна.
		На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим призначити ОСОБА_9 остаточне покарання - 10 років позбавлення волі без конфіскації майна.
		В іншій частині вирок залишити без зміни.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою - у той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
		 
		С у д д і:
		 
		 
		 
		 
		 
		ОСОБА_2          ОСОБА_3                          ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...