Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 635/1778/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Самовільне залишення військової частини або місця служби.
Надіслано судом: 23.04.2025. Зареєстровано: 23.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.04.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/635/883/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62025170020001001

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 635/1778/25
		Провадження №1-кп/635/883/2025
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		23 квітня 2025 року                        с-ще Покотилівка
		Харківський районний суд Харківської області у складі:
		головуючого судді  ОСОБА_1 ,
		секретаря судового засідання  ОСОБА_2 , 
		за участю прокурора  ОСОБА_3 ,
		захисника  ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відомості за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025170020001001 від 28 січня 2025 року,
		за обвинуваченням:
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, неодружений, на час вчинення злочину військовослужбовець за контрактом на посаді командира 2 штурмового спеціалізованого відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу 1 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (Шквал) військової частини НОМЕР_1 , раніше судимий:
		- 07 червня 2023 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років 3 місяців позбавлення волі. За ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2022 року більш суворим за даним вироком остаточно призначено до відбуття 5 років 3 місяці позбавлення волі. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 травня 2024 року умовно-достроково звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі на підставі ст. 81-1 КК України, для проходження військової служби за контрактом,
		у вчиненні злочину передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
		встановив:
		Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше судимий 07 червня 2023 року Орджонікідзевським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 15,ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років 3 місяців позбавлення волі.
		Згідно ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 травня 2024 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнений умовно-достроково від відбування основного покарання у виді позбавлення волі призначеного вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 07 червня 2023 року для проходження військової служби за контрактом, згідно ст. 81-1 КК України, встановлено адміністративний нагляд стосовно засудженого .
		Згідно довідки військово-лікарської комісії № 135/1453 від 19 травня 2024 року ОСОБА_5 визнано придатним до військової служби.
		22 травня 2024 року ОСОБА_5 підписав контракт про проходження військової служби у Збройних силах України. 
		Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 147 від 22 травня 2024 року солдата за контрактом ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення і вважати таким, що
		 
		справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою.
		Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 183 від 26 червня 2024 року солдата ОСОБА_5 призначено на посаду командира 2 штурмового спеціалізованого відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу 1 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (Шквал) військової частини НОМЕР_1 .
		Відповідно до приписів ст. ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», на момент вчинення злочину, солдат ОСОБА_5 вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за контрактом. 
		Вимоги ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зобов`язують солдата ОСОБА_5 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.
		У відповідності до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (зі змінами), ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов`язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.
		Пунктом 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком; на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
		Згідно вимог ст. ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків він зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
		Статтями 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
		Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який продовжено до теперішнього часу. 
		Однак, солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів вирішив стати на злочинний шлях. 
		ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, обіймаючи посаду командира 2 штурмового спеціалізованого відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу 1 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (Шквал)
		 
		військової частини НОМЕР_1 , достовірно знав та усвідомлював, що повинен неухильно дотримуватись вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, які зобов`язують його: свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків, реалізуючи свій злочинний умисел на самовільне залишення місця служби, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою незаконно ухилитися від неї, в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, за відсутності поважних причин, 29.12.2024 (точний час в ході досудового розслідування не встановлено) самовільно залишив пункт тимчасової дислокації штурмового спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , що розташовувався поблизу АДРЕСА_2 . 
		Доводячи свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_5 в період з 29 грудня 2024 року по 27 січня 2025 року, в умовах воєнного стану, незаконно перебував поза межами місця несення служби, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та без поважних причин. 
		За час відсутності на службі ОСОБА_5 обов`язки з військової служби за посадою не виконував, в правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомляв, вільний час проводив на власний розсуд до 27 січня 2025 року.
		27 січня 2025 року ОСОБА_5 повернувся до розташування 1 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (Шквал) військової частини НОМЕР_1 .
		Відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається ОСОБА_5 , передбачена ч. 5 ст. 407 КК України, тобто самовільне залишення місця служби військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
		Позиція сторін кримінального провадження
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 , повністю згоден з пред`явленим обвинуваченням, беззаперечно визнає його, а наведені в обвинуваченні час, місце, спосіб та всі обставини вчинення злочину встановлено та наведено у обвинувальному акті вірно. Свої дії піддав критичній оцінці, висловивши жаль щодо скоєного. Просив допустити по справі застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки йому цілком зрозуміло детально роз`яснене висунуте обвинувачення, він повністю визнає свою провину в скоєнні зазначеного кримінального правопорушення, та вважає зібрані в справі докази його провини достовірними, допустимими та достатніми, в зв`язку з чим досліджувати їх немає ніякої необхідності. 
		Прокурор, підтримуючи обвинувачення, заявив клопотання про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та про дослідження окремих матеріалів кримінального провадження.
		Позиція захисника повністю узгоджується з позицією обвинуваченого ОСОБА_5 .
		Приймаючи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні, наслідки застосування частини третьої статті 349 КПК України, обвинуваченому та учасникам судового провадження роз`яснені, та вони вважають недоцільним дослідження доказів щодо обставин, викладених в обвинувальному акті, при цьому у суду немає сумнівів у добровільності їх позицій, суд доходить висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
		Висновки суду щодо доведеності вини обвинуваченого
		Аналізуючи показання обвинуваченого в судовому засіданні, співставляючи ці показання з
		 
		обвинуваченням ОСОБА_5 , суд робить обґрунтований висновок про те, що показання обвинуваченого мають характер логічних, послідовних та об`єктивних, а відтак, з урахуванням застосування при розгляді справи положень ч. 3 ст. 349 КПК України, доходить висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5 , «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту» та кваліфікує його дії:
		за ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
		Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання
		Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_5 , передбачені статтею 66 Кримінального кодексу України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_5 , передбачені статтею 67 Кримінального кодексу України, відсутні.
		Мотиви призначення покарання
		Покарання є засобом примусу, що забезпечується силою державної влади в межах закону, є ефективним засобом забезпечення виконання кожною особою конституційного обов`язку неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Мета покарання є кара засудженого, яка повинна відповідати принципу справедливості; виправлення засудженого - такі зміни його особистості, які роблять його безпечним для суспільства, характеризують його схильність до правомірної поведінки, поваги до правил і традицій людського співжиття; запобігання вчиненню засудженим нового злочину; запобігання вчиненню злочинів іншими особами.
		Ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а й від спроможності правоохоронних органів не допустити безкарності злочинних діянь та спроможності виконати його обвинуваченим.
		Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , враховуючи конкретні обставини справи, а також те, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст.12КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, раніше неодноразово судимий, вчинив злочин у період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, на утриманні неповнолітніх дітей не має, військовослужбовець за контрактом, на посаді командира 2 штурмового спеціалізованого відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу 1 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (Шквал) військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні: «солдат», обставини, що пом`якшують покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання, позицію прокурора щодо виду та міри покарання, необхідного та достатнього для виправлення обвинуваченого, суд приходить до переконання що виправлення та перевиховання ОСОБА_5 можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства, та необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції ч. 5 ст.407КК України та відсутність підстав для застосування положень ст. ст. 69, 75 КК України.
		При цьому, оскільки ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 травня 2024 року ОСОБА_5 звільнено умовно-достроково від відбування основного покарання у виді позбавлення волі призначеного вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 07 червня 2023 року для проходження військової служби за контрактом, згідно ст. 81-1 КК України, та встановлено адміністративний нагляд, невідбута частина основного покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки 10 місяців, а інкримінований йому злочин вчинив у період умовно-дострокового звільнення, тому суд остаточно призначає обвинуваченому покарання відповідно до ч.1 ст. 71, ч. 3 ст. 81-1КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
		Саме таке покарання, на думку суду є необхідним та достатнім для подальшого
		 
		виправлення ОСОБА_5 , попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень та відповідає таким принципам Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як пропорційність обмеження прав людини, легітимність мети та невідворотність покарання.
		Мотиви ухвалення інших рішень
		При вирішення питання про дію запобіжного заходу судом оцінюються в сукупності обставини, визначені статтею 178 КПК України, а саме: 1) тяжкість покарання, 2) вік та стан здоров`я обвинуваченого; 3) відсутність міцних соціальних зав`язків.
		З інформації, що міститься в матеріалах справи вбачається, що стосовно підозрюваного ОСОБА_5 ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 30 січня 2025 року застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 15 години 30 хвилин, 30 січня 2025 року.
		До набрання вироком законної сили існує обґрунтована ймовірність переховування обвинуваченого від відбування призначеного судом покарання, пов`язаного з позбавленням волі. Такий ризик відповідно до п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України, є реальним та доволі високим з огляду на ухвалення судом обвинувального вироку відносно обвинуваченого.
		Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, на даний час не зможе запобігти ризику, передбаченого п. 1, ч. 1 ст. 177 КПК України.
		Запобіжний захід ОСОБА_5 , у виді тримання під вартою залишити без змін до моменту набрання вироком суду законної сили, у разі розгляду в суді апеляційної інстанції до вирішення питання про зміну або скасування запобіжного заходу судом апеляційної інстанції.
		Визначаючи відповідно до п. 2 ч. 4 ст. ст. 374 КПК України початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену зокрема в п. п. 46, 47 Рішення по справі «Руслан Яковенко проти України» (заява № 5425/11, статус остаточного - 04.09.2015), згідно якої відлік строку відбування покарання особою, засудженою судом першої інстанції, тоді як вирок не набрав законної сили, розпочинається після ухвалення вироку, адже особа вважається такою, що засуджена компетентним судом, а попереднє ув`язнення у розумінні положень Конвенції закінчується зі встановленням вини та призначенням покарання судом першої інстанції.
		Водночас, відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, необхідно зарахувати у строк покарання ОСОБА_5 , строк його попереднього ув`язнення (тримання під вартою) по даному кримінальному провадженню з 30 січня 2025 року по 23 квітня 2025 року з розрахунку одному дню попереднього ув`язнення відповідає два дні позбавлення волі.
		Судові витрати, речові докази відсутні, цивільний позов відсутній.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 369-371, 373-376 Кримінального процесуального кодексу України, суд -
		ухвалив:
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України і призначити йому покарання:
		за ч. 5 ст. 407 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.
		На підставіч.1ст.71КК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до покарання, призначеного цим вироком суду, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 07 червня 2023 року у виді 3 (трьох) місяців позбавлення волі, визначивши ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді 5 (п`яти) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з дня проголошення вироку  23 квітня 2025 року.
		На підставі частини 5 статті 72КК України зарахувати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з дати його фактичного затримання 30 січня 2025 року по 23 квітня 2025 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		 
		 
		 
		Запобіжний захід ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою залишити без змін до моменту набрання вироком суду законної сили, у разі розгляду в суді апеляційної інстанції до вирішення питання про зміну або скасування запобіжного заходу судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Відповідно до ч. 2 ст.394КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
		Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Згідно з частиною 15 статті 615КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
		Засудженому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді, подавши відповідну заяву.
		Учасникам судового провадження, які не були присутні при проголошенні резолютивної частини вироку, направити копію повного тексту вироку не пізніше наступного дня після ухвалення вироку (частина 7 статті 376 КПК України).
		 
		Суддя                                  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...