Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Категорія справи № 243/728/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадської безпеки; Створення терористичної групи чи терористичної організації.
Надіслано судом: 23.04.2025. Зареєстровано: 23.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.04.2025.
Дата набрання законної сили: 23.05.2025
Номер судового провадження: 1-кп/243/225/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22020050000000187

ериторії РФ, ОСОБА_5 каже, що вірити нікому не можна, що всі брешуть. За весь цей час ОСОБА_5 не приїздив до України, сказав, що йому сюди в`їзд заборонено. ОСОБА_5 усвідомлює це, що відносно нього здійснюється кримінальне провадження, судовий розгляд. ОСОБА_5 отримав російський паспорт, громадянство РФ. Коли ще ОСОБА_5 з жінкою ОСОБА_39 жив у м. Києві, одного разу свідок приїздив до них, йому треба було до Києва у справах, тоді ОСОБА_6 одну ніч переночував у брата, але відчув себе там небажаним гостем, оскільки брату не сподобалось, що він пішов на ОСОБА_40 . Другу ніч ОСОБА_6 переночував на ОСОБА_41 , після чого поїхав до себе додому. Потім близько трьох років свідок думав, що його брат все також продовжує жити у м. Києві, він не знав, що ОСОБА_5 поїхав, думав просто, що той не хоче з ним спілкуватися. І потім тільки від ОСОБА_42 свідок дізнався, що вони з ОСОБА_5 вже не живуть разом, що той кудись поїхав. І тільки років через вісім, коли ОСОБА_5 вийшов на зв`язок від сестри, що живе в Краснодарі, свідок дізнався, що той в м. Горлівка. Щодо участі ОСОБА_6 у Євромайдані, його брат, ОСОБА_5 сказав йому, що він дурний, оскільки скаче там. Коли свідка викликали до СБУ та показували йому там фотографії, йому показали дві світлини, сказали, що то світлини з інтернету, скорі за все, із сайту «Миротворец». Багато фотографій не було, на одній ОСОБА_5 був зображений зблизька, портретне фото, по груди, а на іншій - до колін, там брат був у формі. ОСОБА_6 показували тільки фотографії його брата, ОСОБА_5 , його запитали, чи знайома людина на фото свідку, на що він відповів, що знайома, це був його брат на фото. Свідок не пам`ятає точно, чи були на формі, в яку був одягнений його брат, якісь емблеми, прапори або інші впізнавальні знаки. На фотографії, на якій був зображений ОСОБА_5 у формі, у нього в руках був якийсь автомат, але ж то могло бути фото зі зброєю суто для того, щоб похизуватися. ОСОБА_5 казав свідку, що він підтримує той порядок, який склався у них в Донецькій області, казав, що було б добре, якби вони всі були разом. Свідку невідомо точно, чи воював його брат, але у ОСОБА_5 були якісь травми, але які саме травми, свідку невідомо, було щось зі спиною, робили операцію. Коли свідок спілкується зі своїм братом ОСОБА_5 , вони намагаються уникати провокуючих тем для розмови, обирають для спілкування більш нейтральні теми. Свідка до СБУ викликали декілька разів, то викликали його, то самі забирали. Коли показували фотографії, співробітники СБУ кликали двох свідків, щоб були присутні. Свідок спочатку впізнав фотографії, а потім співробітники СБУ покликали понятих. Це було років п`ять тому. А так інколи викликали, питали, чи був зв`язок із братом, але на той час зв`язку між ними не було. 
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що обвинуваченого ОСОБА_5 вона не знає, стосунків між ними немає. Свідок підтвердила, що вона була понятою під час слідчої дії із впізнання особи за фотознімками. Свідок не пам`ятає, коли саме відбувалося впізнання, але було тепло, вони стояли з колегою коло її хвіртки до входу в державний архів, який межує з будівлею СБУ. ОСОБА_43 , співробітник СБУ, та попросив їх бути понятими. Це відбувалося в будівлі СБУ м. Гайсин. Колега ОСОБА_44 також була понятою. ОСОБА_14 та її колега ОСОБА_45 увійшли до будівлі СБУ, зачекали, допоки прийде чоловік. Чоловік прийшов, йому показали фотографії і він на них впізнав свого брата. Прізвище, кого впізнав чоловік, свідок не пам`ятає. Фотографій було багато, їх розклали. Свідок підписувалася у протоколі. Свідок не пам`ятає, за якими ознаками чоловік впізнав свого брата. Понята ОСОБА_45 поїхала за кордон з дітьми через деякий час після того, як почалася війна. Свідок не пам`ятає, чи задавав співробітник СБУ чоловіку питання, за якими ознаками той впізнає свого брата. Спочатку до кабінету запросили понятих, потім прийшов брат чоловіка, якого впізнавали, і тільки тоді розклали фотографії. Чоловік дивився на фотографії, а потім вказав на одну з ним та сказав, що там його брат зображений. Свідок не пам`ятає, скільки точно було фотографій, їх було багато, до десяти штук. 
		 
		Оцінюючи письмові докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку письмових доказів із показами свідків, суд вважає, що досліджені докази відповідають вимогам, передбаченим ст. ст. 85-87 КПК України, і в повному обсязі доводять вину обвинуваченого ОСОБА_5 за наведених у вироку обставин.
		Порушень процесуального закону щодо відкриття кримінального провадження, його руху, повноважень сторони обвинувачення на всіх стадіях процесу судом не виявлено.
		Отже, на переконання суду, сукупність зазначених обставин дає підстави стверджувати про добровільність дій обвинуваченого, його свідомий вибір та власне волевиявлення щодо сприяння та безпосередньої участі в терористичній організації, так званій «ДНР».
		Наведене також узгоджується з показами свідка ОСОБА_6 , який є рідним братом обвинуваченого, та підтвердив прихильність ОСОБА_5 до Радянського Союзу, Російської Федерації та діяльності окупаційної влади.
		Прихильність обвинуваченого до діяльності окупаційного уряду підтверджується, зокрема, коментарями самого ОСОБА_5 , які останній публікував у власних акаунтах у російських соціальних мережах «Вконтакте» та «Одноклассники», із закликами повстати проти української влади.
		Враховуючи всі викладені вище обставини та докази, суд вважає, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю доведена та його умисні дії містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, - тобто участь в терористичній організації.
		Так, статтею 17 Закону України від 23.03.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.) Європейський Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». Крім того, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) Європейський Суд встановив, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».
		Конвенцією Організації Об`єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності від 15 листопада 2000 року зобов`язано держави-учасниці криміналізувати участь в організованій злочинній групі. При цьому, відповідно до пункту «а» ст. 2 цієї Конвенції організована злочинна група означає структурно оформлену групу в складі трьох або більше осіб, що існує протягом визначеного періоду часу і діє узгоджено з метою здійснення одного або декількох серйозних злочинів або злочинів, визнаних такими відповідно до цієї Конвенції, для того, щоб одержати, прямо або посередньо, фінансову або іншу матеріальну вигоду.
		Поняття терористичної організації визначено в статті 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 року, і це є стійке об`єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Визначальним для визнання організації терористичною є те, що хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.
		Також, відповідно до ст. 1 зазначеного вище закону, терористична діяльність - діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об`єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму.
		Тобто, терористичні організації створюються для вчинення діянь, передбачених частинами 1-3 статті 258 КК України, а також інших злочинів терористичної спрямованості, тобто діянь, спрямованих на залякування населення з метою спонукання держави, міжнародної організації, фізичної чи юридичної особи до прийняття чи відмови від прийняття будь-якого рішення. При цьому саме фактором цілеспрямованого залякування населення як засобу досягнення поставленої мети злочини терористичної спрямованості відрізняються від інших споріднених злочинів.
		При цьому, суд враховує також Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затверджене Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIII, в якому «ДНР» та «ЛНР» визначено терористичними організаціями.
		Пленум Верховного Суду України в пункті 4 Постанови «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об`єднаннями» від 23 грудня 2005 року № 13 роз`яснив, що утворення (створення) організованої групи чи злочинної організації слід розуміти як сукупність дій з організації (формування, заснування) стійкого злочинного об`єднання для заняття злочинною діяльністю. В частині ж участі у злочинній чи терористичній організації - то відповідно до п. 13 даної постанови, вступ особи до організованої групи чи злочинної організації (участь у ній) означає надання цією особою згоди на участь у такому об`єднанні за умови, що вона усвідомлювала факт його існування і підтвердила певними діями реальність своїх намірів.
		Під час судового розгляду справи державним обвинуваченням доведено, що ОСОБА_5 усвідомлював, що «ЛНР», «ДНР» та інші незаконні збройні формування, які структурно входять до силового блоку терористичних організацій «ЛНР», «ДНР», діють на території України саме як терористичні організації, діють на території України незаконно, та що її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також чинять збройний опір, незаконну протидію та перешкоджають виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України й військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції, і обвинувачений сприяв у діяльності вказаних терористичних організацій.
		Суд також враховує правові позиції, викладені в рішенні ЄСПЛ у справі «Броуґан та інші проти Сполученого Королівства», відповідно до яких розслідування терористичних правопорушень, безсумнівно, ставить перед органами влади особливі проблеми. Забезпечення справедливої рівноваги між інтересами суспільства, яке страждає від тероризму, та інтересами конкретної людини є надзвичайно складним завданням. Беручи до уваги факт посилення тероризму в сучасному світі, визнана необхідність, яка випливає із самої суті системи Конвенції, забезпечення належної рівноваги між захистом інститутів демократії в інтересах суспільства і захистом прав окремої людини. У контексті статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, саме суд має визначити значимість таких обставин, а також з`ясувати, чи було забезпечено в цій справі рівновагу між застосовними положеннями цієї статті у світлі її конкретного формулювання та її загальним предметом і метою.
		Висновки суду про визнання «ЛНР» і «ДНР» терористичними організаціями узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Так, у Рішенні ЄСПЛ від 25 липня 2017 року у справі «Хлєбік проти України» безпосередньо зазначено, що на початку квітня 2014 року збройні угрупування почали захоплювати офіційні будівлі в Донецькій та Луганській областях й заявляти про створення самопроголошених утворень, відомих як «ДНР» і «ЛНР». У відповідь 14 квітня 2014 року Уряд України, який розглядає такі збройні формування як терористичні організації, санкціонував застосування проти них збройних сил шляхом введення в правове поле поняття «антитерористична операція».
		Таким чином, всебічно вивчивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так і їх сукупність у взаємозв`язку, суд вважає, що всі письмові докази по справі, які надані суду прокурором, є вагомими для того, щоб визнати обвинуваченого ОСОБА_5 винуватим по пред`явленому обвинуваченню, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011.
		 
		Оцінивши доводи сторони захисту, наведені в судовому засіданні, стосовно недопустимості як доказу протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.05.2020, яке проводилось з 15-45 год по 16-05 год за участю свідка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в присутності понятих ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , з огляду на те, що, як зазначає захисник, спочатку свідку показали світлини, на яких він впізнав свого брата ОСОБА_5 , а лише потім провели впізнання особи за фотознімками, суд зважає на те, що вказаний протокол складений у відповідності до вимог кримінального процесуального закону уповноваженою на те особою, та, при цьому, наявність незначних розбіжностей або плутанини в показах свідків, які були надані під час судового розгляду кримінального провадження, може бути викликана тривалим проміжком часу, який минув від проведених зі свідками слідчих дій. На думку суду, обставини, зафіксовані в протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.05.2020, не суперечать решті матеріалів кримінального провадження, узгоджуються з іншими письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні, та прийнятими судом до уваги як належні докази, а також узгоджуються з показами свідка ОСОБА_6 , наданими останнім безпосередньо в судовому засіданні, коли ОСОБА_6 підтвердив той факт, що обвинувачений ОСОБА_5 є його рідним братом. 
		Враховуючи наведене, а також те, що зазначений доказ, на недопустимість якого посилається сторона захисту, не порушує жодним чином права та свободи людини, суд вважає протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.05.2020допустимим доказом, згідно статті 86 КПК України.
		 
		Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
		Дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.
		Судом під час судового розгляду справи вживалися всі заходи для виклику обвинуваченого ОСОБА_5 до суду та повідомлення про дату і час розгляду справи для забезпечення права на захист.
		Вирішуючи питання щодо кваліфікації дій обвинуваченого, суд вважає, що органами досудового розслідування правильно кваліфіковані його дії, оскільки громадянин України ОСОБА_5 брав участь у терористичній організації, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 258-3 КК України.
		Відповідно до вимог ст. 65 КК України, яка передбачає загальні засади призначення покарання і через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, суд, призначаючи покарання у кожному конкретному випадку має дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
		Вказане також узгоджується з п. 1 постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення кримінального покарання».
		При обранні виду та розміру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину, сукупність усіх даних, що характеризують особу обвинуваченого, характер та ступінь його суспільної небезпеки.
		ОСОБА_5 раніше не судимий в силу ст. 89 КК України.
		Обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст. 66 КК України, - відсутні.
		Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст. 67 КК України, - відсутні.
		Суд, призначаючи покарання обвинуваченому, враховує вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, вимоги ч. 2 ст. 50 КК України про те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.
		Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_5 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, суд вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі строком у межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії, з призначенням додаткового покарання у виді конфіскації майна.
		Підстав для застосування положень ст. ст. 69, 69-1 КК України суд не вбачає.
		Зазначене покарання, на переконання суду, відповідатиме принципу необхідності й достатності для виправлення обвинуваченого, і є дотриманням судом принципів рівних можливостей та справедливого судового розгляду, встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
		Початок строку відбування покарання слід обраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто з дня фактичного затримання обвинуваченого ОСОБА_5 .
		Цивільний позов не заявлявся.
		Судові витрати та речові докази відсутні.
		Керуючись ч. 3 ст. 323, ст. ст. 368, 370, 374, 376 КПК України, суд 
		 
		 
		 
		 
		УХВАЛИВ: 
		 
		ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 12 (дванадцять) років, з конфіскацією майна.
		Початок строку відбування основного покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_5 рахувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто з дня його фактичного затримання.
		Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим/ою в той же строк з моменту вручення йому/їй копії вироку.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити захиснику та прокурору, а інформацію про вирок опублікувати в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті суду згідно зі статтею 323 КПК України.
		 
		 
		Суддя Слов`янського 
		міськрайонного суду                                                 ОСОБА_1 
		Донецької області

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...