Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 766/8881/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано судом: 23.04.2025. Зареєстровано: 23.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 24.04.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/766/790/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023231080002172

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 766/8881/23
		н.п 1-кп/766/790/25
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		22.04.2025 року                     м. Херсон
		Херсонський міський суд Херсонської області в складі:
		головуючого: ОСОБА_1 
		за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 
		прокурора: ОСОБА_3 
		захисника: ОСОБА_4 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Херсонського міського суду Херсонської області кримінальне провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР під №12023231080002172 від 06.10.2023, за обвинуваченням  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Софіївка Білозерського району Херсонської області, громадянки України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 , має на утриманні дітей 2009 та 2012 року народження, раніше не судима, 
		-у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, -
		 
		в с т а н о в и в:
		І. Формулювання обвинувачення, яке визнане судом доведеним.
		ОСОБА_5 , будучи громадянкою України, діючи умисно, усвідомлюючи свою протиправну діяльність та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки, в порушення Конституції України, Закону України «Про всеукраїнський референдум», Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період з 23 по 27 вересня 2022 з урною для бюлетенів та наданими їй бюлетенями, добровільно прийняла участь у проведенні незаконного референдуму біля с.Ромашкове, с.Дніпровське, с.Софіївка, с.Широка Балка Херсонського району Херсонської області, шляхом виїзду на земельні ділянки сільськогосподарського призначення у цих селах, де знаходились та працювали мешканці Херсонського району Херсонської області, з метою їх залучення до голосування у незаконному референдуму щодо входження Херсонської області до складу рф, під час якого ОСОБА_5 вела облік громадян України, які приймали участь в проведені референдумі та надавала бюлетені для голосування.
		Такі незаконні та неправомірні дії ОСОБА_5 сприяли визнанню російською федерацією незаконного референдуму таким, що відбувся та незаконного приєднання територій Херсонської області до її складу.
		Суд кваліфікує дії обвинуваченої ОСОБА_5 за ч.5 ст.111-1 КК України, як колабораційна діяльність, а саме  участь громадянина України у проведенні незаконного референдуму на тимчасово окупованій території.
		 
		ІІ. Позиція учасників кримінального провадження.
		Обвинувачена ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України не визнала та пояснила, що вона з липня 2022 неофіційно працювала бухгалтером у радгоспі «Білозерський», керівником якого був ОСОБА_6 , а його заступником ОСОБА_7 , які співпрацювали з окупаційною владою. 22.09.2022 до неї прийшов ОСОБА_6 та сказав про необхідність прийняти участь у проведенні референдуму про приєднання частини Херсонської області до рф на що вона не погодилась. ОСОБА_6 почав їй погрожувати тим, що «вона може не доїхати додому», а з її сім`єю може щось трапитись. Після цієї розмови, вона приїхала додому та розповіла про це батькам. Наступного дня, 23.09.2022, вона вийшла на роботу де до неї прийшов заступник директора  ОСОБА_7 , який сказав, щоб та взяла участь у референдумі, але вона йому відмовила. Він також почав погрожувати, до кабінету зайшли військові, від чого ОСОБА_5 злякалась. Після цього, вони зібрались та почали їздити по полям у села Ромашкове та Первомайське де ОСОБА_7 ставив стіл, закликав людей щоб ті голосували, погрожуючи, що у випадку відмови не виплатить заробітну плату. ОСОБА_7 пояснив їй як реєструвати виборців. Зазначила, що біля них постійно перебували військові. Люди підходили до столу, брали бюлетені, голосували та кидали їх в урну. Перед цим, ОСОБА_5 їх реєструвала відповідно до списку, наданого ОСОБА_7 . Після закінчення проведення референдуму вона поїхала додому. Так відбувалось два дні, вона приїжджала на роботу, заходив ОСОБА_7 і вони разом їхали проводити референдуми. ОСОБА_8 постійно казала що не хоче цього робити, але оскільки переживала за себе та свою сім`ю то доводилось їхати. За проведення референдуму вона отримала 41000 російських рублів готівкою, які їй передав директор.
		Захисник просила суд ухвалити виправдувальний вирок зазначивши, що належних допустимих та достатніх доказів стороною обвинувачення не було надано, ОСОБА_5 не мала умислу на участь у проведенні референдумі, була залучена до нього примусово, через побоювання за своє життя та життя своєї родини. На підтвердження чого просить врахувати вироки Приморського районного суду міста Одеса від 20.10.2023 по справі №522/10633/23 за обвинуваченням ОСОБА_7 та від 07.02.2024 по справі №522/7939/23 за обвинуваченням ОСОБА_6 . Вважає, що письмові докази є недопустимими в силу порушення правила підслідності кримінального провадження, яке повинен був визначити Генеральний прокурор.
		Прокурор під час судових дебатів просив визнати ОСОБА_5 винною у вчиненні кримінального правопорушення згідно пред`явленого обвинувачення за ч.5 ст.111-1 КК України та призначити їй покарання у вигляді 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади і місцевого самоврядування та займатися діяльністю, яка пов`язана з виборчим процесом та процесом референдуму строком на 10 років, з конфіскацією усього належного їй майна.
		 
		IІІ. Докази, досліджені судом на підтвердження обставин вчиненого кримінального правопорушення.
		Вина ОСОБА_5 у вчиненніпоставленого їйу провинукримінального правопорушення,передбаченогоч.5 ст.111-1КК України, за вказаних вище обставин, підтверджується наступними показамисвідків,допитаними в ході судового засідання.
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що під час окупації працювала у садах в с.Дніпровське. До них на поле приїхали люди серед яких була ОСОБА_5 та почали проводити референдум. ОСОБА_5 видала свідку бюлетень для голосування. Зазначила, що їй також пропонували взяти участь у проведенні референдуму, однак вона відмовилась. Вважає, що ОСОБА_5 приймала участь у проведенні референдуму під примусом, однак не може назвати чому.
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що прийняв участь у референдуму, який проводився у полі біля с.Широка Балка. ОСОБА_5 безпосередньо брала у нього паспорт, записувала у журнал його особисті дані, а після голосування віддавала назад.
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду пояснила, приблизно 21, 22 вересня 2022 року, у с.Ромашкове голосувала на референдумі. Голосування відбувалось в польових умовах, був поставлений стіл за яким троє жінок, у тому числі ОСОБА_5 , реєстрували виборців та видавали бюлетені для голосування. ОСОБА_5 та дві інші жінки сприяли проведенню референдуму без примусу, добровільно.
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що під час окупації перебувала у с.Софіївка. Працювала в полі, коли до них приїхали люди серед яких була ОСОБА_5 , які почали проводити референдум. ОСОБА_5 реєструвала паспортні дані та видавала бюлетені для голосування. Вказала, шо не бачила, що ОСОБА_5 примушували сприяти проведенню референдуму.
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що ОСОБА_5 є її рідною сестрою, у період окупації Херсонської області проживала у с.Софіївка з двома дітьми та чоловіком, працювала у с.Дніпровське на підприємстві, яке очолював ОСОБА_6 . 22.09.2022 ОСОБА_5 прийшла з роботи до батьків, де розказала, що ОСОБА_6 погрожував їй щоб та була присутньою на референдумі, а вона цього не хотіла. На наступний день ОСОБА_5 пішла на роботу, коли заступник ОСОБА_6  ОСОБА_7 зайшов до неї в кабінет і почав погрожувати їй, що вона може не доїхати до своїх дітей та чоловіка, якщо не буде робити те, що вони скажуть. Вважає, що ОСОБА_5 не мала можливості відмовитись від участі в референдумі.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що ОСОБА_5 є його донькою. Після окупації Херсонської області вона працювала у с.Дніпровське на підприємстві, яке очолювали ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . 22.09.2022 ОСОБА_5 прийшла до нього додому, була засмучена, казала, що ОСОБА_6 примушує її голосувати на референдумі. 23.09.2022 вони вийшла на роботу, до неї в кабінет зайшов ОСОБА_7 і сказав, щоб вона збиралась їхати на референдум голосувати. Вона відповіла, що не буде голосувати, тоді ОСОБА_15 їй сказав, що тоді, вона може не доїхати з роботи додому. Вважає, що ОСОБА_5 не мала можливості відмовитись від участі в референдумі.
		Окрім показань свідків, винуватість ОСОБА_5 також підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй належності, достовірності та допустимості, а саме:
		-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.08.2023 з доданою довідкою до нього, відповідно до якого свідок ОСОБА_16 впізнала особу, зображену на фото №3 як ОСОБА_5 , яка у кінці вересня 2022 року в с.Дніпровське приймала участь у проведенні незаконного референдуму;
		-протоколом пред`явлення особи до впізнання за фотознімками від 17.08.2023 з доданою довідкою до нього, відповідно до якого свідок ОСОБА_17 впізнала особу, зображену на фото №2 як ОСОБА_5 , яка у вересні 2022 року у с.Вишневе приймала участь у проведенні незаконного референдуму;
		-протоколом пред`явлення особи до впізнання за фотознімками від 07.08.2023 з доданою довідкою до нього, відповідно до якого свідок ОСОБА_18 впізнав особу, зображену на фото №1 як ОСОБА_5 , яку у жовтні 2022 року відвозив до м.Херсона;
		-протоколом пред`явлення особи до впізнання за фотознімками від 07.08.2023 з доданою довідкою до нього, відповідно до якого свідок ОСОБА_19 впізнала особу, зображену на фото №2 як ОСОБА_5 , яка у вересні 2022 року, в полі біля с.Дніпровське приймала участь у проведенні незаконного референдуму;
		-протоколом пред`явлення особи до впізнання за фотознімками від 04.08.2023 з доданою довідкою до нього, відповідно до якого свідок ОСОБА_11 впізнала особу, зображену на фото №3 як ОСОБА_5 , яка у вересні 2022 року, в полі біля с.Дніпровське приймала участь у проведенні незаконного референдуму;
		-протоколом пред`явлення особи до впізнання за фотознімками від 04.08.2023 з доданою довідкою до нього, відповідно до якого свідок ОСОБА_10 впізнав особу, зображену на фото №3 як ОСОБА_5 , яка у вересні 2022 року, в полі біля с.Широка Балка приймала участь у проведенні незаконного референдуму;
		-протоколом пред`явлення особи до впізнання за фотознімками від 04.08.2023 з доданою довідкою до нього, відповідно до якого свідок ОСОБА_20 впізнав особу, зображену на фото №2 як ОСОБА_5 , яка у вересні 2022 року, в полі біля с.Широка Балка приймала участь у проведенні незаконного референдуму;
		-протоколом слідчогоексперименту від28.08.2023в ходіпроведення якого ОСОБА_5 розповіла тапродемонструвала,як 26.09.2022вона разомз ОСОБА_15 (заступникдиректора комунальногопідприємства радгосп«Білозерський»), ОСОБА_21 (начальникохорони)дівчиною наім`я ОСОБА_22 та двомавійськовими рф,приїхали уполе міжселами Софіївката ШирокаБалка дляпроведення референдуму. ОСОБА_15 розклавстіл,дістав документи,бюлетені тапрозору скриньку,яку розмістивна столі.Військові рфстояли білястолу,але увиборчий процесне втручались.ОСОБА_15 почав кликати людей, які працювали на полі, щоб ті йшли голосували, зазначивши, що після голосування їм виплатять заробітну плату. ОСОБА_5 реєструвала людей, які приходили голосувати у журналі реєстрації виборців. Після цього, ОСОБА_5 відвозили у м.Херсон, де вона отримувала винагороду в розмірі 41000 російських рублів за допомогу у проведенні референдуму. Вказала, що приймала участь у проведенні таких референдумів також у селах Першотравневе, Янтарне, Ромашкове.
		Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначений КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.
		Одночасно слід зазначити, що суд не покладає в обґрунтування даного вироку в якості доказів вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, інші матеріали та процесуальні документи, що надані сторонами, оскільки за своїм змістом вказані документи не містять ознак доказів, що мають значення для вирішення кримінального провадження, а лише засвідчують відповідність окремих проведених слідчих та процесуальних дій вимогам закону та належними процесуальними особами.
		 
		ІV. Оцінка доказів. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення.
		Відповідно до вимог ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
		Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011  «…що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України»(«Kobets v. Ukraine»)(з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» («Avsar v. Turkey»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
		Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
		Відповідно до позиції Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, висловленої в постанові від 11.02.2020 у справі №761/33311/15-к, під час розгляду кримінального провадження, даючи оцінку допустимості доказу, суд має проаналізувати критерії допустимості таких доказів, як: законність джерела, законність способу отримання, процесуальне оформлення перебігу й результатів слідчої дії.
		Так, дослідивши безпосередньо в судовому засіданні наведені вище письмові докази та покази свідків та надавши їм належну правову оцінку, відповідно до вимог ст.94 КПК України, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, враховуючи, що показання свідків є послідовними, відповідають іншим обставинам справи та підтверджуються дослідженими письмовими доказами, які, на думку суду, є належними та допустимими, не викликають сумнівів у їх достовірності, оскільки підстав ставити їх під сумнів у суду немає. Враховуючи цілковиту узгодженість між собою вказаних доказів за змістом, їх єдність та взаємозв`язок за часом та характером подій, суд визнає наведені та проаналізовані вище документовані дані достовірними доказами обвинувачення, на підставі яких суд приймає рішення у справі. Жодної із передбачених законом обставин для визнання зазначених доказів недопустимими судом не констатовано та в ході кримінального провадження не встановлено, як і порушень фундаментальних прав і свобод обвинуваченої ОСОБА_5 , гарантованихКонституцією Українита Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, при проведенні досудового розслідування та збиранні і оформленні доказів стороною обвинувачення.
		Положеннями ст.62 Конституції України передбачено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		За правилами ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Відповідно до вимог ст.91 КПК України у кримінальному провадженні серед іншого підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат. Відповідно до змісту статті 92 КПК України, обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна встановити об`єктивну істину та на неї покладається обов`язок доказування, доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.
		За викладених підстав, суд дійшов до висновку, що стороною обвинувачення надано достатньо доказів винуватості обвинуваченої ОСОБА_5 у скоєнні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України в об`ємі пред`явленого обвинувачення, надані докази суд визнає належними, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимими, оскільки вони отримані у порядку, встановленому діючим КПК України, будь-яких порушень вимог діючого законодавства під час розгляду кримінального провадження не встановлено, достовірними, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.
		Суд відхиляє доводи захисника обвинуваченої про порушення підслідності вказаного кримінального провадження з огляду на її помилковість в трактуванні ч.3 ст.114 КПК України та Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", оцінку чого, вже надано судом в ухвалі від 18.04.2024. Підслідність вказаного кримінального провадження була визначена з дотриманням вимог ст.ст.216-218 КПК України та уповноваженими на те особами.
		Щодо доводів про підстави передання здійснення досудового розслідування суд зазначає, що інститут підслідності покликаний оптимізувати діяльність органів, що здійснюють досудове розслідування, з метою його найбільш ефективної та результативної організації для досягнення завдань кримінального провадження, передбачених у ст.2 КПК та є компетенцією прокурора. Як зазначено у постанові першого заступника керівника Херсонської обласної прокуратури від 02.02.2023, зміна підслідності пов`язана з надмірним навантаженням на слідчих СВ УСБ України в Херсонській області, що суд вважає об`єктивною причиною.
		При оцінці доводів сторони захисту про вчинення кримінального правопорушення під примусом, суд враховує постанову Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №638/5446/22, провадження №51-4092км23, відповідно до якої зазначено, що в кримінальному праві добровільним вважається діяння, яке вчинено при можливості вибрати декілька варіантів поведінки, з урахуванням сукупності обставин, які можуть виключати кримінальну протиправність за приписами статей 39, 40 КК України.
		Зміст досліджених судом доказів дає підстави стверджувати, що обвинувачена ОСОБА_5 , будучи громадянкою України діяла особисто в своїх інтересах та інтересах окупаційної влади країни-агресора, при цьому мала вибір та можливість відмовитись від дій, які є кримінально-караними, однак погодилась на участь у проведенні референдуму, отримавши за це грошову винагороду. При цьому, суд враховує те, що обвинувачена ОСОБА_5 свідомо працевлаштувалась на осіб, які підтримували окупаційну владу, отримувала заробітну плату у російських рублях, не вчинила жодної з дій для запобігання участі у проведенні незаконного референдуму ані 22.09.2022, коли їй поступила пропозиція вчинення таких дій, ані кожного наступного дня. Крім того, можливість відмови від участі у проведенні референдуму також засвідчила свідок ОСОБА_9 , яка опинилась в аналогічній ситуації.
		Суду не надано доказів того, що обвинувачена не мала можливості відмовитися від участі у проведенні референдуму, як цього і не зазначили близькі родичи обвинуваченої, свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які особисто не бачили ні обставин такої їй пропозиції, ні процедури проведення самого референдуму, а отже, під час судового провадження не знайшло свого підтвердження те, що ОСОБА_5 сприяла у проведенні референдуму вимушено, під фізичним чи психічним примусом з боку третіх осіб.
		Суд не приймає доводи захисника про врахування вироків відносно керівництва радгоспу «Білозерський» у якому працювала ОСОБА_5 , оскільки ними не встановлено обставин примусу з їх боку, зокрема і на обвинувачену, такого характеру, що могло б свідчити про її дії в стані крайньої необхідності чи фізичного або психічного примусу.
		За викладенихобставин,розглянувши кримінальнепровадження вмежах висунутогообвинувачення,суд,оцінивши сукупністьзібраних доказів,які єналежними та допустимими, узгоджуються між собою, ставити їх під сумнів підстав немає та доводять факт вчинення обвинуваченою протиправних дій, а також за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, приходить до висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом.
		 
		V. Призначення покарання.
		Суд при призначенні покарання має враховувати дані про особу обвинуваченої, наявність обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, та вимоги ч.2ст.50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання у відповідності до вимог статей 50, 65 КК України має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень. При призначенні покарання суд ураховує також роз`яснення, які містить п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», що суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватись вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_5 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину проти основ національної безпеки України та такий злочин є найбільш суспільно небезпечним посяганням, дані про особу обвинуваченої, яка на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, є громадянкоюУкраїни,має наутриманні синів ОСОБА_23  ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .Судом також враховано характеристику Станіславського сільського голови, з якої вбачається, що ОСОБА_5 за період проживання в селі Софіївка проявила себе з посередньої сторони, авторитету не мала, суспільно-корисною працею не займалась, працювала продавчинею. 
		Обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченої судом не встановлено.
		Враховуючи викладене, думку прокурора, який просив призначити обвинуваченій покарання у виді позбавленні волі, додаткового покарання та з конфіскацією майна та захисника, яка просила ухвалити виправдувальний вирок, суд вважає,що обвинуваченій необхіднопризначити покаранняв межахсанкції ч.5ст.111-1КК України,у виглядіпозбавлення волі,обмежень дляпризначення якогоз оглядуна вимогист.63КК Українине вбачається,з позбавленнямправа обійматипосади ворганах державноївлади імісцевого самоврядуваннята займатисядіяльністю,яка пов`язаназ виборчимпроцесом тапроцесом референдуму,а також з конфіскацією всього належного їй на майна, що на думку суду буде відповідати принципам та меті призначення покарання, що відповідатиме завданням та цілям кримінального покарання і таке покарання буде достатнім, справедливим та необхідним для її виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
		Підстав для застосування статей 69 та 75 КК України в даному кримінальному провадженні не встановлено.
		 
		VІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
		Ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 30.08.2023 відносно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який в подальшому, неодноразово продовжений, востаннє ухвалою від 25.03.2025, який суд вважає за доцільне залишити без змін до вступу вироку в законну силу.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 у вигляді позбавлення волі слід обраховувати з моменту затримання, тобто з 30.08.2023.
		Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні.
		Цивільний позов по даному кримінальному провадженню не заявлений.
		Керуючись ст.ст.368, 373, 374, 395, 615 КПК України, суд, -
		 
		у х в а л и в:
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України та призначити покарання у вигляді 7 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади і місцевого самоврядування та займатися діяльністю, яка пов`язана з виборчим процесом та процесом референдуму строком на 10 років, з конфіскацією усього належного їй майна. 
		Початок строку відбуття покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з 30.08.2023.
		Продовжити ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироку законної сили.
		На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30(тридцяти)днів з дня проголошення до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. 
		Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
		 
		 
		 
		        Головуючий        ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...