Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 243/1403/25 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про спонукання виконати або припинити певні дії.
Надіслано судом: 23.04.2025. Зареєстровано: 24.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 25.04.2025.

Номер судового провадження: 2/243/679/2025

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Справа №243/1403/25
		Провадження № 2/243/679/2025
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 квітня 2025 року м. Слов`янськ
		 
		Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
		 
		головуючого судді Дюміної Н.О.,
		за участю секретаря судового засідання Петруся Д.О.,
		 
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Держави України в особі Державної казначейської служби України,
		 
		вимоги позивача: про відшкодування моральної шкоди, 
		 
		учасники справи: не з`явились,
		 
		негайно після закінчення судового розгляду, ухвалив рішення про наступне:
		 
		І. Виклад позиції позивача. 
		 
		1.17лютого 2025року ОСОБА_1 звернулася доСлов`янського міськрайонногосуду Донецькоїобласті зпозовною заявоюдо Головногоуправління Пенсійногофонду Українив Донецькійобласті,Держави Українив особіДержавної казначейськоїслужби Українипро відшкодуванняморальної шкоди,яку обґрунтованотим,що рішеннямДонецького окружногоадміністративного судувід 04серпня 2023року всправі №200/2182/23визнано протиправноюбездіяльність Головногоуправління Пенсійногофонду Українив Донецькійобласті,яка полягаєу незастосуванніз 16.07.2022року,тобто здати призначення ОСОБА_1 пенсіїза втратоюгодувальника малолітнімдітям нормстатті 8Закону України«Про підвищенняпрестижності шахтарськоїпраці».Зобов`язаноГоловне управлінняПенсійного фондуУкраїни вДонецькій областіздійснювати нарахуваннята виплатупенсії завтратою годувальника ОСОБА_1 з16.07.2022року,тобто здати їїпризначення,із застосуваннямнорм статті8Закону України«Про підвищенняпрестижності шахтарськоїпраці»,а самеу розмірі80відсотків заробітноїплати (доходу)померлого годувальника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,визначеної відповіднодо статті40Закону України"Прозагальнообов`язкове державнепенсійне страхування",з якоїобчислюється пенсія,але неменш яктри розмірипрожиткового мінімуму,встановленого дляосіб,які втратилипрацездатність,обчисливши розмірпенсії завіком закожний повнийрік стажуроботи напідземних роботахшляхом додатковогозарахування дострахового стажупо одномуроку,та провестивиплату різницісум пенсіїз урахуваннямраніше виплаченихсум. Вказане рішення набрало законної сили та підлягає виконанню, проте відповідач категорично відмовляється виконувати вказане рішення в повному обсязі, в зв`язку з чим заявнику неодноразово доводилося звертатися до судових та інших державних органів для захисту своїх прав. Враховуючи, що вказане порушення має тривалий характер, рішення суду набрало законної сили 13 листопада 2023 року та не виконане до теперішнього часу, позивачці завдано моральну шкоду. Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди, вказує на тривалість невиконання рішення суду, обставини, які тягнуть за собою невиконання цього рішення суду - неможливість отримання на належному рівні отримання пенсійних виплат. Зазначає, що у зв`язку з порушенням її прав відповідачем, їй було завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, які виражаються у відчутті тривоги, розпачу, стресу, пов`язаному з тим, що я, мама двох неповнолітніх дітей, чоловік якої був військовослужбовцем та загинув під час захисту держави від вторгнення російської федерації, залишилась одна з дітьми, та позбавлена можливості отримувати забезпечену та гарантовану Державою пенсію у зв`язку із втратою годувальника в належному розмірі. 
		На підставі наведеного просить суд ухвалити рішення яким стягнути на її користь моральну шкоду, завдану протиправною бездіяльністю Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в розмірі 32000 грн.
		 
		 
		 
		2.20.03.2025 відповідачем подано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, за змістом якого позовні вимоги не визнаються в повному обсязі.
		Обґрунтовуючи свою позицію, представник відповідача зазначає, що позивач зазначає, що підставою для відшкодування моральної шкоди є невиконання Головним управлінням судового рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04.08.2023 у справі №200/2182/23 в частині виплати коштів. Разом з тим, в даному випадку відсутній головний критерій для відшкодування моральної шкоди, а саме наявність вини заподіювача, з огляду на наступне. Нараховані кошти позивачу на виконання судових рішень мають бути виплачені за рахунок коштів Державного бюджету України та проведення такої виплати не може бути здійснене за рахунок власних коштів Пенсійного фонду України, що надійшли від сплати єдиного соціального внеску, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань. 
		Отже, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів при фактичної відсутності таких коштів у боржника не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки боржник не мав фінансової можливості виконати судове рішення. 24 червня 2023 року постановою №631 Кабінет Міністрів України затвердив Бюджет Пенсійного фонду України на 2023 рік, яким на фінансування видатків, пов`язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, було передбачено 360,0 млн гривень. Виплата проведена за рішеннями суду, дата набуття чинності яких по 19.11.2020 включно. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили, згідно з абзацом 2 пункту 7 розділу ІІ Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31 серпня 2009 року 31-2 (зі змінами).
		Посилаючись на вищевикладене представник відповідача вважає, що Головним управлінням не було вчинено жодних протиправних дій у відношенні позивача, які могли б спричинити завдання їй моральної шкоди. 
		 
		ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
		 
		3. Представником відповідача - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області подано до суду відзив на позовну заяву. 
		 
		4. Позивачка ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, проте не використала свого права на безпосередню участь у судовому засіданні, в позовній заяві просила розгляд справи проводити за її відсутності.
		 
		ІІІ. Процесуальні дії у справі.
		 
		5. Ухвалою судувід 25.02.2025року прийнятодо розглядупозовну заявуОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Держави України в особі Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди, та відкрито спрощене позовне провадження у справі, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк подати відзив на позов, позивачеві у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання відзиву подати відповідь на відзив, по справі призначено судове засідання.
		 
		 
		 
		IV. Фактичні обставини, встановлені судом.
		 
		 
		 
		6. Позивач  ОСОБА_1 , є дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час проходження військової служби за контрактом, що підтверджено свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_1 від 10.01.2014 року.
		 
		7. Від шлюбу з ОСОБА_2 у позивача є діти: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження Серія НОМЕР_2 ) та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження Серія НОМЕР_3 ).
		 
		8. Відповідно свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_4 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		 
		9. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 у справі № 200/2182/23 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яка полягає у незастосуванні з 16.07.2022 року, тобто з дати призначення ОСОБА_1 пенсії за втратою годувальника малолітнім дітям норм статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснювати нарахування та виплату пенсії за втратою годувальника ОСОБА_1 з 16.07.2022 року, тобто з дати її призначення, із застосуванням норм статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», а саме у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) померлого годувальника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, обчисливши розмір пенсії за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах шляхом додаткового зарахування до страхового стажу по одному року, та провести виплату різниці сум пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
		Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року у справі № 200/2182/23 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2024 року залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції  без змін.
		 
		10. Листом від 08 жовтня 2024 року Головне управління ПФУ в Донецькій області повідомило ОСОБА_1 на її запит щодо виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року в справі № 200/2182/23, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09.01.2024 по справі № 200/6272/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснено перерахунок Вам пенсії у разі втрати годувальника з 16.07.2022 року, тобто з дати її призначення, із застосуванням норм статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», а саме у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу) померлого годувальника ОСОБА_2 , визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, обчисливши розмір пенсії за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах шляхом додаткового зарахування до страхового стажу по одному року, та провести виплату різниці сум пенсії з урахуванням раніше виплачених сум. Рішення суду відпрацьоване у листопаді 2023 року згідно чинного законодавства в межах наданих повноважень. Розмір призначеної пенсії становить 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Виплату нового розміру пенсії розпочато з грудня 2023 року. По Вашій пенсійній справі наявна заборгованість за період з 16.07.2022 по 30.11.2023 в сумі 174630,53 грн.
		 
		V. Оцінка суду.
		 
		11. Відповідно до статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		У статті 19 Конституції України вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		 
		12. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
		 
		13. За змістом статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
		 
		14. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).
		 
		15. Відповідно до статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.
		 
		16. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		 
		17. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		 
		18. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної чи моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
		 
		19. Обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.
		 
		20. Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності, на підставі чого суд встановлює наявність факту заподіяння позивачеві посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом.
		 
		21. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або місцевого самоврядування, суд повинен установити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив та чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, установити причинно-наслідковий зв`язок і визначити сумарність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
		 
		22. У пункті 32 постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року в справі № 916/1423/17, провадження № 12-208гс18 вказано, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акту; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
		 
		23. У пунктах 5.4, 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, провадження № 12-110цс18, вказано, що у випадку, коли шкода завдається органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодовувати таку шкоду зобов`язана держава, яка бере участь у справі через відповідні органи: орган, дії, бездіяльність якого призвели до негативних наслідків, та орган Державної казначейської служби України.
		 
		24. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 750/1591/18-ц, провадження № 14-261цс19 вказано, що згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Частиною другою статті 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 цієї статті передбачає наявність інших випадків, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України). Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими та справедливими висновки судів попередніх інстанцій про часткове задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди, оскільки судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено, що відповідачем протиправно не сплачувалась пенсія, на яку позивач має право на підставі судового рішення.
		 
		25. Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 21 квітня 2021 року, справа № 227/2918/19, порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань і незручностей, зокрема через порушення принципу належного урядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди. Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.
		 
		26. Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).
		 
		27. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
		Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
		 
		28. Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.
		 
		29. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
		 
		30. Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 , суд враховує обставини справи, ступінь вини відповідача, роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, норми статті 23 ЦК України, і вважає, що сума 10000 грн. буде достатньою і розумною компенсацією такої шкоди. Крім того, такий розмір відповідає характеру правопорушення, яке вчинене органом державної влади.
		 
		31. При цьому, невиконання рішення суду через відсутність фінансування, в даному випадку не має правового значення, оскільки визначальним для правильного вирішення спору є незаконність дій управління Пенсійного фонду Донецької області та завдання у зв`язку із цим позивачеві втрат немайнового характеру. За умови належного виконання відповідачем покладених на нього державою функцій здійснення страхових виплат позивача на належному рівні фінансування для виконання рішення суду, яким встановлена така незаконність, не потребувало би.
		 
		32. Звертаючись з позовом до суду в частині вимог до Держави України в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, позивачка визначила розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 32 000 грн та вважає, що така шкода була їй заподіяна саме шляхом невиплатою пенсії, внаслідок чого вона з дітьми не мала можливості в повні мірі реалізувати свої звички та бажання, вимушена була докладати додаткових зусиль для організації свого життя, та не мала іншого ефективного способу захистити порушене право.
		 
		33. В пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		 
		34. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
		 
		 
		 
		35. Само по собі відновлення становища позивачки, яке існувало до порушень її прав, шляхом ухвалення судами рішень на її користь, не може їй компенсувати її немайнових втрат, оскільки позивачка була змушена звертатися до суду, з серпня 2023 року позивачка отримувала належні їй пенсійні виплати не в повному розмірі, які були її засобом існування, а отже позивачка, дійсно, була змушена докладати зусиль для організації свого життя, за умови відсутності коштів та відчуває безпорадність і пригніченість від таких дій саме від державного органу, який має належно виконувати покладені на нього обов`язки.
		 
		36. Враховуючи характер та обсяг заподіяної моральної шкоди, тривалості часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану речей, тривалості часу усунення інших негативних наслідків та моральних страждань, суд вважає доведеним факт завдання позивачці відповідачем в особі Управління Пенсійного Фонду України Донецької області, моральної шкоди з урахуванням позбавлення позивачки пенсії та інших вищезазначених обставин, зокрема тривалості неправомірних дій відповідача, необхідності постійного пошуку коштів для задоволення своїх життєвих потреб, що призводило до погіршення стану здоров`я, відчуття страху за своє майбутнє, приниження гідності, постійного стресу.
		 
		37. Суд також враховує, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку органів державної влади завжди викликають негативні емоції.
		 
		38. Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 , суд враховує обставини справи, ступінь вини відповідача, роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, норми статті 23 ЦК України, і вважає, що сума 10 000 грн. буде достатньою і розумною компенсацією такої шкоди. Крім того, такий розмір відповідає характеру правопорушення, яке вчинене органом державної влади.
		 
		39. На підставі вищенаведеного та з урахуванням вказаних позивачкою і встановлених судом обставин, характеру спричиненої їй моральної шкоди, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що визначений позивачкою розмір моральної шкоди є непропорційним порівняно із характером спричинених моральних страждань, а тому позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню та з Державного бюджету України на користь позивачки в якості відшкодування моральної шкоди, спричиненої протиправними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, слід стягнути суму в розмірі 10 000 грн, що буде належним і достатнім засобом грошової компенсації такої шкоди. В задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.
		 
		40. Також суд звертає увагу, що кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів.
		Аналогічні правові висновки також викладені в постанові Верховного Суду від 17 січня 2024 року в справі № 211/2832/19 (провадження № 61-9749 св 23).
		 
		 
		 
		VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
		 
		41. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 
		 
		42. Позивачка при зверненні до суду із зазначеним позовом звільнена від сплати судового збору у відповідності до положень Закону України «Про судовий збір», тому на підставі п. 6 ч. 3 ст. 141 ЦПК України у суду відсутні підстави для стягнення судового збору з відповідача в дохід держави. 
		 
		Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 141, 223, 58-259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Держави України в особі Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди  задовольнити частково.
		 
		2.Стягнути зДержавного бюджетуУкраїни на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями Управління Пенсійного фонду України Донецької області.
		 
		3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
		 
		4. Судовий збір компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		 
		Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
		На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
		 
		Суддя Н.О. Дюміна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...