Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 337/716/25 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; споживчого кредиту.
Надіслано судом: 23.04.2025. Зареєстровано: 24.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 25.04.2025.

Номер судового провадження: 2/337/787/2025

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 337/716/25
		Номер провадження 2/337/787/2025
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		22 квітня 2025 рокум. Запоріжжя
		Хортицький районний суд м. Запоріжжя
		у складі: головуючого судді Салтан Л.Г.
		за участю секретаря Трегуб Т.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовомАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
		ВСТАНОВИВ:
		11.02.2025року представникпозивача АТ КБ«ПРИВАТБАНК» звернувся досуду зпозовною заявоюдо відповідачки  ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором № б\н від 29.10.2013 у розмірі 30187.13 грн., що складається із 30187.13 грн. - заборгованість за тілом кредита та судовий збір у розмірі 2422.40 грн, посилаючись на неналежне виконання своїх зобов`язань збоку відповідачки.
		В обґрунтування позову зазначив, ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву № б\н від 29.10.2013 р. та приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг саме в тій редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку https://privatbank.ua/terms. З моменту підписання відповідачем заяви, між банком та відповідачем був укладений договір в порядку ч.1 ст. 634 ЦК шляхом приєднання клієнта до запропонованого Банком договору. Відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 35 000,00 грн. Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту відповідач отримав кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 06/18 , тип - Універсальна GOLD. Відповідач користувався кредитними коштами, а також частково сплачував заборгованість за договором. Після спливу строку дії першої картки відповідачем для можливості користування рахунком додатково отримані наступні картки: 1) Кредитна картка номер - 4149625811806148, строк дії - 05/19, тип - Універсальна GOLD; 2) Кредитна картка номер - 4149629311670319, строк дії - 02/23, тип - Універсальна GOLD; 3) Кредитна картка номер - 4149629368654836, строк дії - 01/28, тип - Універсальна GOLD. В процесі користування рахунком відбулася зміна відсоткової ставки на 40,8 % річних. Клієнт не надавав банку жодного разу заперечення щодо розміру відсоткової ставки, при цьому частково погашав заборгованість, що свідчить про обізнаність клієнта з умовами кредитування. 25.10.2021 р. відповідачем підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, на підставі якої отримано додаткову кредитну картку номер - НОМЕР_2 , строк дії - 11/25, тип - Універсальна GOLD, а також погоджені інші суттєві умови користування кредитним рахунком. Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписано у системі самообслуговування Приват24 за допомогою OTP пароля, про що зазначено в полі підпис Клієнта із позначкою дати та часу. Починаючи з 25.10.2021 р. відсотки нараховувалися відповідно до підписаної відповідачем заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а саме згідно п. 1.3. у розмірі 40.8%. Також Позивач звертає увагу суду, що у зв`язку із початком повномасштабного вторгнення та збройної агресії Російської Федерації, банк пішов на зустріч клієнтам та скасував відсоткову ставку у березні 2022 р. - розмір 0 %, а в подальшому із 01.04.22 р. відсоткова ставка поступово повернута до погодженого розміру. Відповідач станом на 26.01.2025 року має заборгованість  30187.13 грн., яка складається з наступного: 30187.13 грн. - заборгованість за тілом кредита. 
		   Ухвалою судді від 14 лютого 2025 року у справі відкрито провадження, розгляд справи призначено в спрощеному позовному провадженні.
		   10.03.2025року відпредставника відповідачанадійшов відзивна позов,в якомупросить відмовитив задоволеніпозовних вимогу повномуобсязі.В обґрунтуваннязаперечень зазначила,що із виписки по картковому рахунку наданої банком вбачається, що у період із 25 листопада 2014 року по 06 червня 2024 року відповідачем було використано із карткового рахунку грошові кошти у розмірі 128 662 грн. 83 коп., натомість заведено на зазначений картковий рахунок грошові кошти у розмірі 172 435 грн. 90 коп. нараховані банком відсотки за користування кредитом у розмірі 71 912 грн. 13 коп. Банком безпідставно до тіла кредиту враховуються відсотки за користування кредитом, із якими відповідач не погоджувалась та в свою чергу матеріали справи не містять жодних доказів, які б підтверджували, що остання погодилась із нарахуванням будь яких відсотків. Відповідачем було переплачено на користь банку грошові кошти у розмірі  45 773 гр. 07 коп. Враховуючи викладене позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» щодо стягнення із відповідача заборгованості за кредитним Договором б/н від 29.10.2013 року у розмірі  30 187 грн. 13 коп. є безпідставними та такими, що не підлягають. 29 жовтня 2013 року ОСОБА_1 приєдналась до умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку шляхом заповнення та підписання анкети-заяви. відповідно до Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 29 жовтня 2013 року, в розділі «Ознакомившись с Условиями и Правилами предоставления банковских услуг, Тарифами ПриватБанка, изьявляю желание оформить на свое имя», серед перерахованих нижче послуг, не вказана, яку послугу надано (яку карту), оскільки жодна з граф анкети не відмічена. Також в анкеті-заяві не заповнено відповідні розділи щодо кредитного ліміту по платіжній картці. Таким чином, з доданої анкети-заяви неможливо встановити, що сторони погодили надання банківської послуги щодо користування кредитною карткою. Крім того надані позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку та Тарифи обслуговування кредитних карт не містять підпису відповідача. Також не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що долучені до позовної заяви Умови були складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву, та відповідно брав на себе зобов`язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту. Враховуючи викладене, що відсутні підстави для стягнення на користь АТ КБ «ПриватБанк» відсотків за користування кредитними коштами, які були безпідставно зараховані банком до тіла кредиту, оскільки в матеріалах справи відсутні дані щодо прийняття боржником умов і тарифів кредитування.
		   31.03.2025року до судунадійшла відповідьна відзив,в якійпредставник позивачавиклав своїзаперечення щододоводів відповідача,в якихзазначено,що підписавши заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, Відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку www.privatbank.ua; https://client-bank.privatbank.ua, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. На підставі поданої Заяви, що разом з Умовами та Правилами зі зразками підписів та відбитком печатки, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.privatbank.ua) складають Договір про надання банківських послуг відповідачу було відкрито картковий рахунок (п.п.1.1.1.90 , 2.1.1.11 Умов)  ключем до карткового рухунку є пластикова Картка № НОМЕР_1 (п. 1.1.1.62 Умов) яку отримав відповідач та мобільний телефон який вказав відповідач (п. 1.1.1.15 та п.1.1.1.16 Умов) в заяві. Картковий рахунок  рахунок фізичної особи, до якого випущена Карта ( п.п.1.1.1.90 Умов) та по якому відображаються фінансові операції за допомогою ключів. За допомогою встановлених ключів до карткового рахунку, відповідачу надано можливість здійснювати дистанційне обслуговування (п.1.1.1.25 Умов  комплекс інформаційних послуг по рахункам клієнта і здійснення операцій по рахунку на підставі дистанційних розпоряджень клієнта). Таким чином банк забезпечив позичальнику можливість доступу до карткового рахунку різними можливими шляхами, зокрема за допомогою карти та фінансового телефону на який приходить динамічний (змінюваний) ОТП  пароль. Банком надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору. Кредитний договір укладений відповідно до норм чинного законодавства та є чинним... Відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 35 000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку (додана до позову). Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту Відповідач отримав кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 06/18 , тип - Універсальна GOLD. Після спливу строку дії першої картки Відповідачем для можливості користування рахунком додатково отримані наступні картки: 1) Кредитна картка номер - 4149625811806148, строк дії  05/19, тип - Універсальна GOLD; 2) Кредитна картка номер - 4149629311670319, строк дії  02/23, тип - Універсальна GOLD; 3) Кредитна картка номер - 4149629368654836, строк дії  01/28, тип - Універсальна GOLD. В процесі користування рахунком відбулася зміна відсоткової ставки на 40,8 % річних. У процесі користування рахунком 25.10.2021 р. відповідачем підписано заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (копія додана до позовної заяви), на підставі якої отримано додаткову кредитну картку номер - НОМЕР_2 , строк дії - 11/25, тип - Універсальна GOLD, а також погоджені інші суттєві умови користування кредитним рахунком. Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписано у системі самообслуговування Приват24 за допомогою OTP пароля, про що зазначено в полі підпис Клієнта із позначкою дати та часу. Банком до позовної заяви було додано Копію Наказу №СП-2013- 29.03.2025 8 6707473 від 28.05.2013 року яким було затверджено умови та правила надання Банківських послуг що були актуальні на момент підписання кредитного договору. Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку. Відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку Універсальна, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором ( погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»). Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача  баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції). Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі. Відповідно до виписки по рахунку вбачається активне використання відповідачем кредитного рахунку починаючи із 24.11.2014 р., а саме: 1) розрахування у торговельній мережі, приклад:25.09.2021 4149629311670319 Продукти: Сiльпо, Київ, Спортивная, 1а UAH 21,99; 24.09.2021 4149629311670319 Продукти: АДРЕСА_1 а UAH 251,51; 2) зняття готівки у банкоматах, приклад: 17.06.2021 4149629311670319 Зняття готівки в банкоматі: Магазин Мясного дня, М ЗАПОРІЖЖЯ, ВУЛ НОВОКУЗНЕЦЬКА, 36Б UAH 1 047,00; 3) поповнення кредитного рахунку, приклад: 06.09.2024 НОМЕР_3 поповнення картки, грошові перекази UAH 1 492,50. Розрахунок нарахування відсотків з урахуванням коефіцієнта на тіло/прострочене тіло кредита за період. Нарахування за відповідною ставкою проводиться на максимальний залишок відповідної заборгованості по тілу/простроченому тілу кредита за період наприклад: 4600,35*2,5%*2*12/365*1*=7,56, де 4600,35  складова заборгованості ; -2,5 - % ставка в міс. (по даній складовій заборгованості).;-2 - коефіцієнт; -12 - кількість місяців у році; -365- базіс (кількість днів у році 365/366; для VIP базіс 360 днів); -1 - кількість днів. Відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за Договором. Тому посилання відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги. Враховуючи викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі.
		   07.04.2025 року від представника відповідача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що зазначені у відповіді на відзив заперечення є необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець, в донному випадку- АТ КБ «Приватбанк». В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом ( розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні ( розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У анкеті-заяві позичальника від 29 жовтня 2013 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві , що підписана сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді відсотків, неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та визначення її розміру. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані позивачем Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач. Ознайомилася та погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку , а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Банк, не зазначаючи у позові, включає до розміру заборгованості відсотки за користування кредитними коштами. Враховуючи те. що відповідачем було переплачено на користь банку грошові кошти у розмірі 43773 грн позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. 
		   У судове засідання сторони та їхні представники не з`явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджено довідками про доставку електронного документу до електронного кабінету, з заявами про відкладення не зверталися, у позові представник позивача просив розглядати справу за відсутності його представника, представник відповідача надав заяву щодо розгляду справи у відсутність. 
		   У відповідності до вимог ст.223 ЦПК України суд вважав за можливе розглянути справу у відсутність сторін з урахуванням заперечень з боку відповідача, що були викладені в заяві про перегляд заочного рішення, якій узгоджуються з текстом відзиву. 
		   Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до наступних висновків.
		Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.
		Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
		Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Згідно із ст. 76, 77, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		У відповідності до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		Крім того, згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.
		За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.
		Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, шляхом підписання та подання Публічному акціонерному товариству Комерційному Банку «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», письмової анкети-заяви б/н від 29.10.2014 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
		Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг.
		У копії анкети-заяви позичальника ОСОБА_1 від 29.10.2013 року, що була надана представником позивача, зазначено про отримання позичальником карти „Універсальна (Gold), однак процентна ставка за користування кредитними коштами не зазначена.
		У заяві-анкеті зазначено, що відповідачка згодна з тим, що ця заява разом з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.
		До позову представник позивача додав Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.
		Відповідно до розрахунку позивача у зв`язку із неналежним виконанням умов договору, заборгованість за простроченим тілом кредиту позичальника ОСОБА_1 станом на 26.01.2025 року склала 30187,13 гривень.
		Представником відповідача наявність заборгованості не визнана, в обґрунтування заперечень зазначено, що у період із 25 листопада 2014 року по 06 червня 2024 року відповідачем було використано із карткового рахунку грошові кошти у розмірі 128 662 грн. 83 коп., натомість заведено на зазначений картковий рахунок грошові кошти у розмірі 172 435 грн. 90 коп., відповідачем було переплачено на користь банку грошові кошти у розмірі  45 773 гр. 07 коп., що підтверджено наявною в матеріалах справи випискою по картковому рахунку.
		Отже, між сторонами існує спір щодо правомірності нарахування відсотків та включення їх в розмір заборгованості. 
		Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
		Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
		Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
		За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").
		Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
		За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
		Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
		Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
		Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
		Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
		Натомість, в анкеті-заяві від 29.10.2013 року відсотки за користування кредитними коштам не зазначені. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги заборгованості за кредитними зобов`язаннями, в тому числі щодо розміру і порядку нарахування відсотків за користування кредитними коштами при визначенні заборгованості за тілом кредита в розмірі 30187,13 грн, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору.
		При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася та погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
		Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки носить сумнівний характер: цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
		В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
		Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
		Вимог про стягнення відсотків за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.
		Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Анкета-заява від 29.10.2023 року не містить відомостей щодо погодження сторонами розміру відсотків відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. Ураховуючи викладене, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків, нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України. 
		Представником відповідачки у справі не спростовано доводів позивача щодо отримання, використання, в тому числі і погашення кредитних коштів, між тим з розрахунку заборгованості наданого до суду, вбачається, що позивач не має заборгованості за тілом кредиту, при цьому з системного аналізу положень Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку наданих до позову та ч.1 ст.1054 ЦК України слідує, що за своєю суттю прострочене тіло кредиту, яке просить стягнути позивач у своїй позовній заяві, є завуальованими відсотками за користування кредитними коштами, адже до нього входить плата за користування кредитом, а не, власне, надані позичальнику в користування кошти. Враховуючи, що в підписаних відповідачем документах (анкеті-заяві та Довідці про умови кредитування) відсутня регламентація складових частин поняття "прострочене тіло кредиту", суд на своє глибоке переконання вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що прострочене тіло кредиту є складовою частиною саме фактично отриманих відповідачем кредитних коштів, а тому заборгованість за простроченим тілом кредиту до стягнення не підлягає.
		Враховуючи, що відповідачем, як вбачається з виписки по картковому рахунку, було отримано кредитних коштів на загальну суму 128 662 грн. 83 коп, сплачено банку 172 435 грн, суд вважає, позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
		Керуючись ст.ст 4, 12, 81, 263-265ЦПК України, суд, -
		В И Р І Ш И В :
		   У задоволенні позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості  відмовити.
		Копію рішення надіслати сторонам.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня виготовлення повного тексту рішення.
		   Повний текст рішення виготовлений 23 квітня 2025 року.
		   
		Суддя:                 Л.Г. Салтан

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...