Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 756/11250/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 24.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 25.04.2025.
Дата набрання законної сили: 09.04.2025
Номер судового провадження: 61-10557ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		9 квітня 2025 року
		м. Київ
		Справа № 756/11250/22
		Провадження № 61-10557св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,
		учасниками якої є
		позивач - Приватне акціонерне товариство «Смілянський машинобудівний завод» (далі - позивач, підприємство), інтереси якого представляє адвокат Терещенко Олена Миколаївна,
		відповідач - ОСОБА_1 (далі - відповідач),
		про захист ділової репутації 
		за касаційною скаргою позивача на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 9 березня 2023 року, ухвалене суддею Діденком Є. В., та постанову Київського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року, ухвалену колегією суддів у складі Кирилюк Г. М., Ратнікової В. М., Ящук Т. І.
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		(1) Вступ
		1.           У соціальній мережі «Фейсбук» відповідач розмістив на власній сторінці повідомлення відносно підприємства. Останнє вважає поширену інформацію недостовірною. Тому звернулося до суду з вимогою зобов`язати відповідача спростувати таку інформацію у той самий спосіб.
		2.           Суди першої й апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову. Вважали висловлювання відповідача оціночними судженнями, які не можна ані спростувати, ані підтвердити. Із судовими рішеннями підприємство не погодилося. У касаційній скарзі, зокрема, стверджувало, що суди не звернули увагу на те, що розповсюджена відповідачем інформація не містить припущень і є судженнями про факти.
		3.           Верховний Суд мав відповісти, зокрема, на питання про те, чи можна вважати твердженнями про факти висловлювання відповідача упублікаціях на сторінці у соціальній мережі «Facebook». Відповідь на це питання негативна. Тому судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій слід залишити без змін.
		(2) Зміст позовної заяви
		4.           У листопаді 2022 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив зобов`язати відповідача на його особистій сторінці у соціальній мережі «Facebook» спростувати неправдиву та недостовірну інформацію про позивача, а саме стосовно користування останнім неоформленою земельною ділянкою без сплати податків, що завдало місцевому бюджету м. Сміли шкоду у розмірі 18 000 000,00 грн, надання керівником позивача прокурору Черкаської обласної прокуратури неправомірної вигоди («котлети»), отримання «дахування» за користування вказаною ділянкою, відсутність війни як такої на території м. Сміли. Мотивував позов так:
		4.1.       У відеопублікації відповідач повідомив, що позивач користується неоформленою земельною ділянкою розміром 15 га за адресою: АДРЕСА_1 , не сплачує податки, що завдало місцевому бюджету шкоду в розмірі 18 000 000,00 грн; підприємство на чолі з керівником - ОСОБА_5 - діє у змові з мером м. Сміли, який не хоче примусити позивача укласти договір оренди землі; прокурор Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_4, який отримав від керівника підприємства чи від мера м. Сміли «котлету», діє незаконно, відбувається «дахування», в якому замішані топ-керівники; війни як такої на території м. Сміли не було, тому можна завести інвестора та продати землю (з цією пропозицією відповідач звернувся до мера м. Сміли). Відповідач на сторінці у «Facebook» повідомив, що він у межах громадсько-політичної діяльності відвідав м. Смілу, мешканці якого повідомили, що є підприємство, яке занепадає, але ніхто не дає йому право не вносити плату за землю (місцевий податок) у бюджет громади.
		4.2.       Неправдива інформація, яку розмістив відповідач, завдала позивачеві збитки, а саме зумовила дострокове припинення орендних відносин із ТОВ «Фірма Швидко».
		4.3.       Позивач створений унаслідок приватизації Державного підприємства ВО «Смілянський машинобудівний завод». Згідно з актом на право постійного користування землею від 29 грудня 2001 року ВАТ «Смілянський машинобудівний завод» отримало у користування земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 . Тому позивач правомірно користується цією ділянкою, а також сплачує податки: за 2019 рік - 1 217 411,95 грн, за 2020 рік - 1 140 550,82 грн, за 2021 рік - 1 020 958,51 грн. 
		4.4.       Інформація про «котлету» і «дахування» є неправдивою. Також недостовірним є повідомлення про відсутність війни як такої у м. Смілі, бо на території міста були влучання ворожих ракет.
		(3) Зміст рішення суду першої інстанції
		5.           9 березня 2023 року Оболонський районний суд міста Києва ухвалив заочне рішення про відмову в задоволенні позову. Мотивував так:
		5.1.       У відеопублікації відповідач вказав, що земельна ділянка, якою користується позивач, не оформлена за договором оренди. Відповідач підтвердив, що йому відомо про існування у позивача державного акта на право постійного користування землею, а також відомостей про внесення плати, однак відповідач дав власну інтерпретацію законності такого землекористування та завдання цим шкоди місцевому бюджету. Відповідач зазначив, що його розрахунок збитків громади є приблизним, але розрахунків не навів. Зазначені висловлювання не можна вважати судженнями про факти. Вони є оціночними судженнями.
		5.2.       Частину висловлювань, яка стосується несплати позивачем податків за землю, слід розглядати у контексті загальної претензії відповідача, тому зазначена інформація теж є оціночним судженням.
		5.3.       Висловлювання відповідача про «дахування» та «котлети» у загальному контексті відеозвернення стосуються його обурення тим, що правоохоронні органи не розглядають його заяви щодо викладених обставин. Стосовно надання «котлети» відповідач використав формулювання «скоріш за все» та «або». Отже, наведена інформація є власною оцінкою відповідача.
		5.4.       Твердження про «відсутність війни як такої у м. Смілі» не є судженням про факти, яке можна було б спростувати. Така інформація надана в контексті оцінки відповідачем можливості вести підприємництво на вказаній території. Словосполучення «війни як такої» не заперечує війну, а вказує на ступінь небезпеки. Відповідні висловлювання є оціночними судженнями.
		5.5.       Наданий позивачем лист від ТОВ «Фірма Швидко» не підтверджує завдання будь-якої шкоди діловій репутації позивача через опублікування відповідачем відеозвернення. Тому відсутні підстави для обмеження, які би переважали над правом відповідача на свободу вираження поглядів, що гарантовані статтею 34 Конституції України, статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та статтею 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
		(3) Зміст постанови апеляційного суду
		6.           18 квітня 2024 року Київський апеляційний суд ухвалив постанову, згідно з якою рішення суду першої інстанції залишив без змін. Мотивував так:
		6.1.       Суд першої інстанції, проаналізувавши публікацію відповідача у соціальній мережі «Facebook» від 18 серпня 2022 року, обґрунтовано виснував, що наведені висловлювання відповідача є його оціночними судженнями, які стосуються діяльності позивача. Тому за них відповідача не можна притягнути до відповідальності.
		6.2.       Доводи позивача в апеляційній скарзі були предметом дослідження судом першої інстанції, який правильної оцінки всім фактичним обставинам справи.
		6.3.       Твердження позивача про те, що на його ділову репутацію суттєво вплинули висловлювання відповідача, є безпідставними, бо не містять фактичних даних, а є критичними судженнями стосовно ситуації та виражають погляд відповідача на відповідні події.
		(4) Провадження у суді касаційної інстанції
		7.           22 липня 2024 року адвокат в інтересах позивача подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове - про задоволення позову. 
		8.           16 серпня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача на підставі пунктів 1 і 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
		9.           7 квітня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		10.        Позивач мотивував касаційну скаргу так:
		10.1.    З огляду на висновки Європейського суду з прав людини у рішенні від 28 березня 2013 року у справі «Нова газета» та Бородянський проти Росії», твердження про факти й оціночні судження є різними поняттями, а їхнє розмежовування покладене в основу захисту права на честь і гідність як особистих немайнових прав (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 1 лютого 2018 року).
		10.2.    Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона твердженням про факти, чи оціночним судженням (див. постанову Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 6-639цс17).
		10.3.    За Законом України «Про інформацію» (частина друга статті 30) оціночні судження - це висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Тобто оціночними судженнями є такі висновки про події, ситуації або осіб, які не є твердженнями про факти. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень - ні. Верховний Суд вважав обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій, які дослідили назву та зміст статті,про те, що зазначена у ній інформація має стверджувальний характер, наведені у ній тези можна перевірити на відповідність реаліям, у статті не було посилань, обмовок щодо припущень, власного тлумачення або викладення інформації через власні погляди автора з використанням мовно-стилістичних засобів (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати касаційного цивільного суду від 24 грудня 2021 року у справі № 757/9133/18-ц).
		10.4.    Суди попередніх інстанцій неналежно дослідили зібрані докази, зокрема не дослідили, що розповсюджена відповідачем інформація має стверджувальний характер, зазначені відповідачем тези можна перевірити на відповідність реаліям, у відеопублікації немає жодних посилань, обмовок щодо припущень, тлумачення або викладення інформації через власні погляди автора з використанням мовно-стилістичних засобів.
		(2) Позиції інших учасників справи
		11.        Відповідач відзив на касаційну скаргу не подав.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції
		12.        16 серпня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.
		13.        Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		14.        З огляду на цей припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.
		(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
		(2.1) Чи можна вважати твердженнями про факти висловлювання відповідача у публікаціях на сторінці у соціальній мережі «Facebook»?
		15.        Позивач просив зобов`язати відповідача спростувати інформацію, яку останній поширив на особистій сторінці у соціальній мережі «Фейсбук». Позивач вважав, що така інформація є недостовірною, шкодить його діловій репутації та спричинила збитки. Суди першої й апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову. Аргументували тим, що висловлювання відповідача є оціночними судженнями, які не можна ані спростувати, ані підтвердити. Позивач із судовими рішеннями не погодився. У касаційній скарзі, зокрема, стверджував, що відповідач поширив недостовірні відомості про факти без власних припущень. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду із аргументами позивача не погоджується.
		16.        Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір (частини перша та друга статті 34 Конституції України).
		За змістом частини третьої цієї статті здійснення цих прав може бути обмежене законом, зокрема, для захисту репутації або прав інших людей.
		17.        Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів (речення перше та друге пункту 1 статті 10 Конвенції).
		Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду (пункт 2 статті 10 Конвенції).
		18.        За змістом частини першої статті 94 ЦК України юридична особа має, зокрема, право на недоторканність її ділової репутації; особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.
		19.        За змістом частини першої статті 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
		20.        Фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію. Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності (абзац перший частини першої й абзац перший частини другої статті 302 ЦК України).
		21.        Інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (частина перша статті 200 ЦК України; абзац четвертий статті 1 Закону України «Про інформацію»).
		22.        Суб`єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями (частина друга статті 200 ЦК України).
		23.        За змістом частини другої статті 6 Закону України «Про інформацію» право на інформацію може бути обмежене законом, зокрема, для захисту репутації або прав інших людей.
		24.        Юридичним складом, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б однієї особи у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується позивача; в) така інформація є недостовірною, тобто не відповідає дійсності; г) поширення інформації порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно та своєчасно реалізувати особисте немайнове право (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (пункт 6.32)).
		25.        Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості (частина перша й абзац перший частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію»).
		26.        Особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов`язана доводити їхню правдивість, оскільки це є порушенням свободи вираження поглядів, захист якої передбачений статтею 10 Конвенції (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2019 року у справі № 569/5269/16-ц).
		27.        Суди першої й апеляційної інстанцій встановили такі обставини:
		27.1.    18 серпня 2022 року відповідач на власній сторінці у «Facebook» розповсюдив 
		-                  відеопублікацію такого змісту: «…хочу розказати проміжні результатами свого розслідування. … я готував проєкти законів, головним був ОСОБА_2 - голова комітету, до мене надійшла інформація (може люди не розібрались), що пан ОСОБА_3 бізнесмен, у нього в Смілі завод ливарний, не платить податки, кажуть. Люди пишуть анонімно, я їх не можу перевірити. Я починаю своє розслідування того, що особа мене зацікавила. Дійсно, є підприємство там, ПрАТ «Сміламаш», і там трошки більше гектара землі у нього, я подивився по кадастрам, земля в оренді. … Але подивився, що поряд із цією землею, і що відбувається. Виявилось, що поряд стоїть неоформленими договором оренди більше 15 гектарів землі. Що таке неоформлена оренда? Це адреса: АДРЕСА_1, ПрАТ «Сміламаш», керівник - ОСОБА_5. Я в гектарах якось перерахував приблизно, так-от за останні кілька років було втрачено 18 000 000,00 гривень Смілянською громадою, навіть земельного податку не платиться. Земля це основний податок, за це живе вся громада, можна продати частку, завести нормального інвестора, в Смілі потужної війни, яка би заважала працювати, як такої і не було взагалі. Я звернувся до мера Сміли, був на прийомі, звернувся з інформаційним запитом, мер мені відповів і дав всі розклади, скільки і за який рік було сплачено. Я взяв сусідню ділянку ОСОБА_3 , перемножив, визначив цифру. Виникло питання, а чому ви, міський голова, допускаєте ухилення від сплати податків і не укладаєте договір оренди з цією компанією? Мені сказали, там є якийсь державний акт на постійне користування старий 2001 року. Але такі акти ще якось дихають, є роз`яснення Конституційного Суду, якщо не змінюється форма власності у підприємства, якщо ця земля повністю відповідає фактичним реаліям тій, яка є. А там майновий комплекс весь роздерибанений, розпроданий, пану ОСОБА_3 в тому числі, всім все пороздано, і цей державний акт не відповідає фактичним обставинам, це матрьошкі так звані. Є ділянка, всередині неї іще одна ділянка, і це однозначно його треба приводити у відповідність до законодавства. Як мінімум подать в суд на укладення договору оренди і виготовлення цієї нової технічної документації. А друге питання, стягнути завдану шкоду. Мер бездіє, я пішов в прокуратуру, зустрічаюсь з заступницею, гарно зустріла, да будемо нараховувати збитки, але ж ви розумієте, як начальство. Я пішов на прийом до прокурора Черкащини, ОСОБА_4 . Я пишу заяву про кримінальне правопорушення, ухилення від сплати податків, смілянський голова зловживає владою, цей клубок можна розплутати дуже швидко, і громада отримає свої кошти. Прокурор обіцяє, тиснемо руки, але вже тиждень нічого немає. Про що це каже? Як нехтували прокурори законом, так і нехтують. Порушення статті 214 КПК, відомості не внесені в Реєстр досудових розслідувань. Не почате досудове розслідування, не надані ніякі запити, не перевірені обставини, на які я вказував, і це вказує, що відбувся момент «дахування» цієї незаконної схеми, як кажуть, «заносять котлету». Скоріш за все, або з боку голови смілянського, або з боку керівника - ОСОБА_5 …»;
		-                  публікацію такого змісту: «…В межах своєї громадсько-політичної діяльності відвідав м. Сміла на Черкащині. Тут місцеві мешканці повідомили мені про порушення законності. В місті є промислове підприємство Смілянський машинобудівний завод. Воно знаходиться в занепаді. Але ніхто не дає право у цьому випадку не сплачувати плату за землю - місцевий податок у бюджет громади. 
		На теперішній час договір оренди з цим підприємством не укладений. Громада зазнає багатотисячні збитки. Завтра ми спробуємо з`ясувати у мера Сміли чому…».
		27.2.    У коментарях до публікації відповідач розмістив фотознімок від 5 серпня 2022 року, на якому зображена скарга від Громадської організації «Маємо право» до Смілянського міського голови.
		27.3.    Підприємство створене внаслідок приватизації Державного підприємства ВО «Смілянський машинобудівний завод», що підтверджує наказ Фонду державного майна України від 26 вересня 1994 року № 58-АТ і статут позивача.
		27.4.    Згідно з державним актом на право постійного користування землею від 29 грудня 2001 року Смілянська міська рада надала позивачу у користування земельну ділянку площею 25,5682 гектарів (землі змішаного використання, в тому числі промисловості, комерційного використання).
		27.5.    Згідно з оборотно-сальдовими відомостями позивач за 2019 рік сплатив податок на землю в м. Смілі - 1 217 411,95 грн., за 2020 рік - 1 140 550,82 грн, за 2021 рік - 1 079 385,69 грн.
		27.6.    У листі від 15 листопада 2022 року ТОВ «Фірма Швидко» повідомило позивача, що з метою уникнення ризиків у його діяльності воно вирішило достроково розірвати укладений із позивачем 11 липня 2022 року договір оренди приміщення площею 400 кв. м за адресою: АДРЕСА_1. Підставою для ухвалення вказаного рішення товариство зазначило інформацію з розслідування відповідача про те, що позивач не оформив право на земельну ділянку за цією адресою.
		28.        Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звертає увагу на те, що будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика й оцінка вчинків, вираження власних думок, не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 травня 2019 року у справі № 591/7099/16-ц).
		29.        Суди першої й апеляційної інстанцій вважали, що висловлювання відповідача щодо землекористування позивачем, внесення ним плати за землю, завдання шкоди місцевому бюджету, надання прокурору «котлети», «дахування», відсутності війни на території м. Сміли є оціночними судженнями.
		30.        Суд першої інстанції проаналізував усю відеопублікацію, а не лише окремі фрази, в яких, на думку позивача, відповідач розповсюдив недостовірну інформацію. Виснував, що відповідач не просто вказав, що земельна ділянка, якою користується позивач не оформлена, а зазначив, що вона не оформлена саме договором оренди. 
		Крім того, у публікації відповідач (підтвердивши, що знає про державний акт на право постійного користування землею, який є у позивача, а також має відомості про платежі останнього до бюджету) дав власну інтерпретацію законності землекористування позивача та завдання цим шкоди місцевому бюджету; для цього зробив приблизний підрахунок таких збитків (не навів розрахунки, посилання на дослідження або незалежну оцінку). Суд першої інстанції розглянув висловлювання відповідача про несплату позивачем за землю в контексті означеної претензії щодо землекористування. 
		Зауважив, що відповідач, використовуючи слова «дахування» та «котлета», обурювався діями правоохоронних органів, які не розглядали його заяву, та не стверджував, що саме позивач «заніс котлету» (висловив сумнів за допомогою слів «скоріш за все», а також сполучника «або» стосовно можливих суб`єктів таких дій). Тому судження відповідача не можна вважати твердженнями про факти, вони є власною оцінкою відповідачем певної ситуації.
		Стосовно висловлювання про «відсутність війни як такої у м. Сміла», то суд першої інстанції зауважив, що тут не йде мова про факт, який можливо довести або спростувати, бо так відповідач оцінював можливість ведення підприємництва на вказаній території. Слова «війни як такої» не заперечують саму війну.
		Лист ТОВ «Фірма Швидко» від 15 листопада 2022 року теж не переконав суд у завданні будь-якої шкоди діловій репутації позивача у зв`язку з опублікуванням відеозвернення відповідача.
		31.        Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду з огляду на встановлені обставини справи вважає такі висновки суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильними. Судження відповідача мають характер оціночних, є критичними висловлюваннями щодо певних ситуацій і подій, які не вийшли за межі допустимої критики та відповідно не порушили право позивача на недоторканність його ділової репутації. Такі судження з огляду на їхній контекст, який дослідили суди, не підлягають спростуванню, тобто не є твердженнями про факти. Тому відмова у задоволенні позову узгоджується з приписами норм права.
		(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		(3.1) Щодо суті касаційної скарги
		32.        Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанціїта апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 409 ЦПК України).
		33.        Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 410 ЦПК України).
		34.        Оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, її слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.
		(3.2) Щодо судових витрат
		35.        З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати позивача слід залишити за ним.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		у х в а л и в:
		1.           Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Смілянський машинобудівний завод» залишити без задоволення.
		2.           Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 9 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий В. І. КратСудді Д. А. Гудима   І. О. Дундар  Є. В. Краснощоков  П. І. Пархоменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...