Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/27913/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; цивільного захисту.
Надіслано судом: 23.04.2025. Зареєстровано: 24.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 25.04.2025.
Дата набрання законної сили: 23.04.2025
Номер судового провадження: К/990/42437/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 квітня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 520/27913/23
		адміністративне провадження № К/990/42437/24  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
		cудді-доповідача - Радишевської  О.Р.,
		суддів - Мацедонської  В.Е., Кашпур  О.В.,
		розглянув як суд касаційної інстанції в порядку письмового провадження адміністративну справу №  520/27913/23
		за позовом   керівника Харківської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави до  Люботинської міської ради Харківської області, за участю третіх осіб - Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області,  Люботинського дошкільниого навчального закладу (ясла-садок) №2 Люботинської міської ради Харківської області - про зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито,
		за касаційною скаргою Харківської обласної прокуратури на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2023, постановлену суддею Біленським  О.О., та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2024, ухвалену у складі: судді-доповідача Подобайло  З.Г., суддів Ральченка  І.М., Присяжнюк  О.В.,
		УСТАНОВИВ:
		І. Обставини справи
		Керівник Харківської окружної прокуратури Харківської області (далі - позивач, прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави до Люботинської міської ради Харківської області (далі - відповідач), за участю третіх осіб - Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, Люботинського дошкільниого навчального закладу (ясла-садок) №2 Люботинської міської ради Харківської області,- з вимогами:
		- зобов`язати Люботинську міську раду Харківської області привести в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисну споруду цивільного захисту (протирадіаційне укриття) з обліковим номером 79224, що розташована за адресою: вулиця Шмідта, 47, місто Люботин, Харківський район, Харківська область, з метою її використання за призначенням, відповідно до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України №579 від 09.07.2018, а саме: визначити балансоутримувача протирадіаційного укриття №  79224; відкоригувати технічну документацію захисної споруди цивільного захисту, відповідно пункту 20 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, виключення таких споруд із фонду та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №  138; поновити паспорт та облікову картку захисної споруди цивільного захисту, відповідно до додатків 2.3 Вимог щодо забезпечення нумерації та здійснення обліку фонду захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 №579 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.07.2018 №  880/32332); провести розрахунки щодо укриття населення (працюючих) у захисній споруді цивільного захисту, відповідно до пункту 1 глави 4 розділу VII Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 №  579 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.07.2018 №  879/32331; вивісити покажчики руху до захисної споруди цивільного захисту та біля вхідних дверей табличку розміром 60  х  50 см із зазначенням номера споруди, її балансоутримувача, місць зберігання ключів, особи, відповідальної за утримання та експлуатацію, її місцезнаходження і номера телефону. Забезпечити у нічний час освітлення або дублювання світловими покажчиками таблички позначення захисної споруди і входи, відповідно до пунктів 3.4 розділу II та додатку 1 Вимог; забезпечити захисну споруду цивільного захисту первинними засобами пожежогасіння, обладнати її системами протипожежного захисту, відповідно до вимог Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 №  1417 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за №  252/26697), державних будівельних норм і національних стандартів, що діють у сфері пожежної безпеки, а також абзацу 1 пункту 5 розділу II Вимог; забезпечити позначення і освітлення місць розташування первинних засобів пожежогасіння у захисній споруді цивільного захисту, відповідно до абзацу 5 пункту 5 розділу II Вимог; забезпечити можливість користування входом та достатню (нормативну) пропускну спроможність до захисної споруди цивільного захисту у середину її приміщень особам з інвалідністю та іншими маломобільним групам населення, відповідно до пункту 6 розділу II Вимог; для визначення відповідності комунікацій, інженерних мереж, інженерного та спеціального обладнання, систем життєзабезпечення в належному технічному стані, забезпечення експлуатації та утримання електрообладнання захисної споруди цивільного захисту, відповідно до вимог чинного законодавства у сфері улаштування електроустановок захисту захисної споруди цивільного захисту від підтоплення і затоплення ґрунтовими, поверхневими, технологічними та стічними водами; надати проєктну документацію на захисну споруду цивільного захисту, відповідно до пунктів 7, 8, 9 розділу II Вимог; обладнати усі розетки, установлені в захисній споруді цивільного захисту, трафаретними позначеннями: «Радіо», «Телефон», 220 В», на стіні або у вигляді табличок, відповідно до абзацу 5 пункту 9 розділу II Вимог; забезпечити захисну споруду цивільного захисту тарами для приймання нечистот, що щільно закриваються, загальною ємністю з розрахунку 2  л на добу на одну особу, яка підлягає укриттю, відповідно до пункту 3 розділу IV Вимог; забезпечити резервне освітлення захисної споруди цивільного захисту від переносних електричних ліхтарів, акумуляторних світильників або від стаціонарних та переносних дизель- та бензогенераторів за умов їх розташування ззовні протирадіаційного укриття, відповідно до пункту 4 розділу IV Вимог; створити об`єктові формування цивільного захисту з обслуговування захисної споруди цивільного захисту або призначити осіб, відповідальних за обслуговування та експлуатацію захисної споруди цивільного захисту, відповідно до Порядку утворення, завдань та функцій формувань цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2013 №  787, пункту 1 глави 1 розділу VI та додатку 9 Вимог; скласти (розробити) необхідну документацію щодо підтримання захисної споруди цивільного захисту у готовності до використання за призначенням, відповідно до глави 3 розділу VI та додатків 15, 16, 17 Вимог; скласти (розробити) необхідну документацію захисної споруди цивільного захисту, відповідно до пункту 19 Акту оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту та додатку 18 Вимог; виконати першочергові підготовчі заходи, роботи, відповідно до пункту 3 глави 1 розділу VII Вимог; забезпечити формування з обслуговування захисної споруди засобами індивідуального захисту, радіаційної і хімічної розвідки, спеціальної обробки, зв`язку відповідно до пункту 5 глави 1 розділу VII та додатку 19 Вимог; забезпечити захисну споруду цивільного захисту необхідним майном на розрахункову чисельність населення, що підлягає укриттю, відповідно до переліку майна, необхідного для укомплектування захисної споруди, відповідно до пункту 6 глави 1 розділу VII та додатків 20, 21 Вимог; визначити і довести до населення, яке підлягає укриттю, розподіл по спорудах фонду захисних споруд цивільного захисту, маршрути прямування до захисних споруд цивільного захисту, установити покажчики руху до них, відповідно до пункту 1 глави 4 розділу VII; вжити вичерпних заходів щодо забезпечення населення, яке підлягає укриттю, прибувати до захисної споруди цивільного захисту із засобами індивідуального захисту, дводобовим запасом продуктів у поліетиленовій упаковці, а також найбільш необхідними речами, відповідно до пункту 2 глави 4 розділу VII; виконати інші вимоги законодавства щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисної споруди цивільного захисту з обліковим номером 79224.
		На обґрунтування позову, керівник Харківської окружної прокуратури Харківської області зазначив, що захисна споруда №  79224, яка розташована за адресою: вулиця Шмідта, 47, місто Люботин, Харківський район, Харківська область, і перебуває на балансі відповідача, має незадовільний стан, що є порушенням установлених державою гарантій забезпечення захисту мирного населення. За доводами прокурора, утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням покладається на суб`єктів господарювання, у власності або на балансі яких вони перебувають, за рахунок власних коштів. Водночас невжиття заходів з метою приведення протирадіаційного укриття до стану готовності суперечить інтересам держави у сфері підготовки країни до оборони в умовах воєнного стану.
		Як зазначив прокурор, Кодекс цивільного захисту України або будь-які інші закони України не передбачають повноважень ДСНС України та його територіальних органів на звернення до суду із позовними вимогами про зобов`язання балансоутримувача привести захисну споруду цивільного захисту у належний технічний стан і готовність до укриття населення. З урахуванням викладеного, прокурор уважав, що в цій справі є підстави для самостійного представництва інтересів держави, відповідно до статті 131-1 Конституції України та статей 23 Закону України «Про прокуратуру» та 53 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), шляхом пред`явлення відповідного позову.
		Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2023, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2024, позовну заяву залишено без розгляду з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 240 КАС України (позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності).
		Залишаючи без розгляду позов, суд першої інстанції виходив із того, що прокурор може набути статусу позивача у разі відсутності органу, уповноваженого здійснювати захист інтересів держави, або у разі відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду.
		У цьому контексті суд першої інстанції зазначив, що відповідно до Кодексу цивільного захисту України та Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 №1052, ДСНС та його територіальні органи здійснюють, зокрема, заходи щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку, забезпечує разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями здійснення контролю за готовністю зазначених споруд до використання за призначенням, для чого їм, зокрема, надано право звертається до адміністративного суду, у тому числі з інших підстав, визначених законом.
		З урахуванням викладеного, суд першої інстанції вважав, що керівник Харківської окружної прокуратури Харківської області не довів наявності в нього права на самостійне звернення з цим позовом.
		Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2023, зазначив, що Кодекс цивільного захисту населення України не передбачає повноважень ГУ ДСНС у Харківській області на звернення до суду із заявленими позовними вимогами, а тому прокурором у позовній заяві визначено орган, в особі якого він звернувся до суду з цим позовом, який не має права на звернення до суду з ним.
		ІI. Провадження в суді касаційної інстанції
		05.11.2024 до Суду від Харківської обласної прокуратури надійшла касаційна скарга на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2024, у якій прокурор просив скасувати вказані судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		У касаційній скарзі скаржник зазначає про помилковість висновку суду першої інстанції про те, що органом, уповноваженим у спірних правовідносинах здійснювати захист інтересів держави, є ДСНС.
		За доводами скаржника, Верховний Суд у постановах від 03.08.2023 у справі №  260/4120/22, від 11.08.2023 у справі №  560/10015/22, від 29.08.2023 у справі №  160/9125/22, від 05.09.2023 у справі №  260/4044/22 висловив правову позицію про те, що органи ДСНС не наділені повноваженнями на звернення до суду з позовними вимогами про зобов`язання власника або балансоутримувача привести захисну споруду цивільного захисту у належний технічний стан та готовність до укриття населення.
		Таким чином, ГУ ДСНС у Харківській області не є уповноваженим державою органом щодо звернення до суду з позовом у цій справі, у зв`язку з чим позов подано прокурором як самостійним позивачем.
		Щодо висновків суду апеляційної інстанції, то скаржник зазначив, що прокурор не визначав в позові ДСНС як орган, в особі якого прокурор звертається до суду, а тому доводи суду апеляційної інстанції про відсутність у ГУ ДСНС у Харківській області повноважень на звернення з цим позовом не могли бути підставою для залишення позову без розгляду.
		Відповідач та інші учасники справи правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалися.
		За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській  О.Р., суддям Мацедонській  В.Е., Кашпур  О.В.
		Ухвалою Суду від 21.11.2024 відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
		ІІІ. Джерела права й акти їхнього застосування
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Умови та особливості звернення до адміністративного суду прокурора визначені статтею 53 КАС України.
		Так, частиною третьою статті 53 КАС України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
		Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу (частина четверта статті 53 КАС України).
		У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача(частина п`ята статті 53 КАС України).
		За правилами частини сьомої статті 160 КАС України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
		Правові засади організації і діяльності прокуратури України визначено Законом України від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон України «Про прокуратуру»), статтею 1 якого визначено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
		Абзацами 1, 2, 3 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
		IV. Позиція Верховного Суду
		Аналіз положень частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1)  якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2)  якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесено повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
		Ці дві підстави для здійснення представництва прокурором інтересів держави в суді відрізняються як за передумовами, так і за наслідками.
		У першому випадку прокурор набуває права на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
		Нездійснення такого захисту проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень, коли він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але, всупереч цим інтересам, за захистом до суду не звертається.
		Водночас здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неефективною.
		Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їхнього захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
		Суд зазначає, що захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб`єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той, усупереч закону, не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен зазначити, а суд - перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
		Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 25.04.2018 у справі №  806/1000/17, від 19.07.2018 у справі №  822/1169/17, від 13.05.2021 у справі №  806/1001/17 та Великою Палатою Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №  826/13768/16, від 26.05.2020 у справі №  912/2385/18.
		У разі ж відсутності органу, до компетенції якого віднесені повноваження щодо здійснення захисту законних інтересів держави або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
		У пунктах 69, 70 постанови від 26.06.2019 у справі №  587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами 3 і 4 частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.
		Як зазначив прокурор в адміністративному позові, на території міста Люботина Харківського району, Харківської області, розташована захисна споруда цивільного захисту - протирадіаційне укриття з обліковим номером 79224, яка відповідно до акта оцінки стану захисної споруди цивільного захисту від 22.08.2023, складеного за участі заступника начальника відділу цивільного захисту Харківського районного сектору ГУ ДСНС України в Харківській області, є неготовою до використання за призначенням.
		Прокурор стверджував, що порядок утримання фонду захисних споруд цивільного захисту визначено, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №  138, якою обов`язок утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням покладається на суб`єктів господарювання, у власності або на балансі яких вони перебувають, за рахунок власних коштів.
		Водночас, за доводами прокурора, невжиття Люботинською міською радою Харківської області як балансоутримувачем протирадіаційного укриття № 79224 заходів для приведення його до стану готовності суперечить інтересам держави у сфері підготовки країни до оборони в умовах воєнного стану.
		Також прокурор зазначав, що ДСНС України та його територіальні органи, на які покладені функції з реалізації державної політики з питань створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, неуповноважені на звернення до суду з вимогами про зобов`язання власника привести захисну споруду цивільного захисту у належний технічний стан та готовність до укриття населення, у зв`язку з цим з позовом прокурор звертається самостійно.
		Суд звертає увагу на те, що перевірка права прокурора на звернення до адміністративного суду передує розгляду питання щодо правомірності дій відповідача, що оскаржуються (розгляду справи по суті). Установлення обставин, що свідчать про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави, а отже, і права на звернення до суду, є перешкодою для розгляду справи по суті.
		Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про відсутність підстав для здійснення прокурором самостійного представництва інтересів держави в суді, Суд зазначає, що у постановах від 23.01.2025 у справі №  520/16197/23 та від 30.01.2025 у справі №  400/10777/23 Верховний Суд, проаналізувавши законодавчі положення щодо обсягу повноважень ДСНС у питанні реалізації державної політики щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, дійшов висновку, що законодавець у відповідних профільних нормативно-правових актах не наділив ДСНС правом на звернення до суду із позовом щодо приведення у стан готовності захисних споруд та, відповідно, правом на оскарження бездіяльності балансоутримувачів щодо допущеного неналежного стану таких захисних споруд.
		Аналогічні висновки щодо відсутності у ДСНС, та, як наслідок, і в прокурора в особі ДСНС, повноважень на звернення до суду з позовом до балансоутримувача захисної споруди щодо приведення її у належний стан було викладено Верховним Судом і у постановах від 24.01.2025 у справі №  520/13228/23, у справі №  520/30126/23, від 30.01.2025 у справі №  560/17801/23, від 30.01.2025 у справі №  400/4928/22, від 30.01.2025 у справі №  420/22304/23 та інших.
		Таким чином, помилковими є висновки суду першої інстанції про те, що в спірних правовідносинах до суду прокурор для захисту інтересів держави повинен був звертатися саме в особі ГУ ДСНС у Харківській області.
		Неправильно застосувавши норми Кодексу цивільного захисту України та Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 №1052, в частині повноважень ДСНС та його територіальних органів, суд першої інстанції не оцінював наведених у позові підстав для самостійного представництва прокурором інтересів держави та дійшов передчасних висновків про необхідність залишення позову без розгляду.
		Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що положення пункту 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України та інших нормативно-правових актів не наділяють ДСНС та його територіальні органи повноваженнями на звернення до суду з позовами до балансоутримувачів споруд цивільного захисту населення з вимогами привести такі споруди в стан готовності до використання за призначенням, що, відповідно, виключає можливість і прокурора звернутися з таким позовом в інтересах держави в особі ДСНС.
		Водночас суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що з позовом до суду в інтересах держави керівник Харківської окружної прокуратури Харківської області звернувся не в особі ГУ ДСНС в Харківській області, а самостійно, унаслідок чого також дійшов безпідставних і передчасних висновків про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.
		Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
		З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку про необхідність скасування ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2024 з направлення справи для продовження розгляду до Харківського окружного адміністративного суду.
		Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Харківської обласної прокуратури задовольнити.
		Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2024 скасувати.
		Справу №  520/27913/23 направити для продовження розгляду до Харківського окружного адміністративного суду.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
		Суддя-доповідач:                                                                                О.Р.  Радишевська
		 
		Судді:                                                                                                    В.Е.  Мацедонська
		 
		                                                                                                    О.В.  Кашпур

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...