Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 643/12906/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші кримінальні правопорушення проти здоров'я населення; Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту.
Надіслано судом: 23.04.2025. Зареєстровано: 24.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 25.04.2025.
Дата набрання законної сили: 26.06.2025
Результат оскарження 26.06.2025 Харківський апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/643/432/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024226200000803

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Провадження № 1-кп/643/432/25 
		Справа № 643/12906/24
		 
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23.04.2025 Московський районний суд м. Харкова у складі: 
		головуючого судді ОСОБА_1 , 
		за участю: 
		секретаря судового засідання  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		прокурора  ОСОБА_4 , 
		обвинуваченої  ОСОБА_5 , 
		захисника обвинуваченої  адвоката ОСОБА_6 ,
		розглянувши ум.Харкові увідкритому судовомузасіданні взалі Московськогорайонного судум.Харковаобвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024226200000803 від 17 вересня 2024 року, по обвинуваченню:
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харкова, українки, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, не заміжньої, офіційно не працевлаштованої, яка має на утриманні повнолітнього сина  інваліда ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , 
		раніше судимої: 01 жовтня 2020 року Київським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 311 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненої з іспитовим строком 1 рік; 12 червня 2024 року Київським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді 1 року пробаційного нагляду,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_5 , будучи раніше засудженою за вчинення кримінального правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, на шлях виправлення і перевиховання не стала, належних висновків для себе не зробила та достовірно знаючи, що 12.06.2024 її засуджено Київським районним судом м.Харкова за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 одного року пробаційного нагляду, знову вчинила кримінальне правопорушення за наступних обставин.
		ОСОБА_5 , будучи особою, яка вживає психотропні речовини, маючи умисел, спрямований на незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту, у невстановлені дату та час використовуючи всесвітню мережу Інтернет, з безкоштовного мобільного меседжеру «Telegram», зі свого мобільного телефону, абонентський номер НОМЕР_1 , замовила в телеграм-боті «Укршоп» у невстановленої особи психотропну речовину «солі» (PVP), обіг якої заборонено, оплативши шляхом переказу на невстановлений рахунок, через термінал самообслуговування Easy Pay грошові кошти в сумі 600,00 грн, після чого отримала повідомлення з інформацією про точне місце знаходження схованки з придбаною нею психотропною речовиною, розташоване поряд зі станцією метро «Київська» у м. Харкові.
		Далі, ОСОБА_5 продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на незаконне придбання психотропних речовин, 16.09.2024 близько 17:30 годин прибула за адресою вказаною продавцем, на відкритій ділянці місцевості біля станції метро «Київська» у м. Харкові, у землі знайшла схованку з придбаною нею через мережу Інтернет мережу психотропною речовиною, у вигляді згортку обмотаного ізоляційною стрічкою, який розгорнула та впевнившись в наявності всередині полімерного пакету з психотропною речовиною, розділила його на два пакети та поклала вказані пакети до кишені сумки, яку мала при собі, відтак незаконно придбала та стала незаконно зберігати при собі психотропну речовину, для особистого вживання без мети збуту.
		У подальшому, протиправна діяльність ОСОБА_5 була припинена 16.09.2024 в період часу з 18:15 до 18:50 годин за адресою м. Харків, вул. Тополєва, 4Б працівниками поліції, де в ході огляду місця події, у останньої було виявлено та вилучено речовину, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину  PVP, обіг якої заборонено. Маса PVP, в складі наданої на дослідження речовини, склала: 0,3227 грам, яку ОСОБА_5 незаконно придбала та незаконно зберігала при собі для власного вживання без мети збуту.
		Своїми діями, ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.309 КК України, тобто незаконне придбання, зберігання психотропних речовин без мети збуту, вчинене особою протягом року після засудження за цією статтею. 
		У судовому засіданні ОСОБА_5 вину в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні визнала повністю, щиро розкаялася та пояснила, що вона дійсно вчинила зазначене кримінальне правопорушення за обставин, вказаних в обвинувальному акті.
		Даючи оцінку показанням ОСОБА_5 суд визнає їх правдивими і достовірними, оскільки вони послідовні, об`єктивно відображають обстановку і обставини скоєного обвинуваченою кримінального правопорушення, пояснюють мотив скоєного, підстав для самообмови судом не встановлено.
		Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою всіх учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясував, чи правильно учасники судового провадження розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
		ОСОБА_5 погодилася на скорочений порядок судового розгляду, без дослідження будь-яких доказів, окрім її особистого допиту та вивчення матеріалів кримінального провадження, які характеризують її як особу, пояснивши, що рішення її є добровільним і наслідки, передбачені ч. 3 ст. 349 КПК України їй зрозумілі.
		Відтак, суд розглянув провадження за правилами, передбаченими ч. 3 ст. 349 КПК України.
		Згідно ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Відповідно до § 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та допустимих відомостях, визнаних доказами, або відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, критерієм доведення винуватості особи у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є те, що саме прокурор має довести вину обвинуваченого поза межами розумного сумніву, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд має бути переконаний поза межами розумного сумніву, що кожен із суттєвих елементів інкримінованого особі кримінального правопорушення є доведеним (справа Дж. Мюрей проти Сполученого Королівства).
		З урахуванням викладеного, розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, дотримуючись принципу змагальності сторін та свободі в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, суд доходить висновку, що вина ОСОБА_5 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження і дії ОСОБА_5 кваліфіковано вірно.
		Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_5 покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення (а саме, його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали), дані про особу обвинуваченої, яка вину у вчиненому визнала, щиро розкаялася, активно сприяла органу досудового розслідування у розкритті кримінального правопорушення, не працює, під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом та на обліку у лікаря психіатра не перебуває, має постійне місця реєстрації та проживання, від її дій не настало тяжких наслідків, має на утриманні дитину: повнолітнього сина  інваліда з дитинства ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчинила кримінальне правопорушення під час відбуття покарання, призначеного вироком Київського районного суду м. Харкова від 12 червня 2024 року.
		Обставиною, яка, відповідно до вимог ст. 66 КК України, пом`якшує покарання ОСОБА_5  судом визнається щире каяття обвинуваченої.
		Обставин, що, відповідно до вимог ст. 67 КК України, обтяжують покарання ОСОБА_5  судом не встановлено.
		Кваліфікуюча ознака, передбачена ч. 2 ст. 309 КК України, «ті самі дії, вчинені протягом року після засудження за цією статтею», уособлює собою як ознаки спеціальної повторності, пов`язаної з попереднім засудженням особи, так і спеціального рецидиву кримінальних правопорушень.
		Якщо рецидив злочинів утворює одночасно і їх повторність, передбачену у статті чи частині статті Особливої частини КК України як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом ч. 4 ст. 67 КК України суд не може ще раз врахувати ні повторності, ні рецидиву злочину при призначенні покарання як обставину, що його обтяжує (постанова Верховного Суду у справі № 203/921/16-к).
		З урахуванням викладеного, обставина, що обтяжує покарання ОСОБА_5 зазначена стороною обвинувачення, рецидив злочину підлягає виключенню як обтяжуючої обставини.
		Аналізуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що з метою виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, обвинуваченій ОСОБА_5 слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним його обставинам, встановленим під час розгляду кримінального провадження, даним про особу обвинуваченої. Даний вид покарання буде справедливим для виправлення обвинуваченої ОСОБА_5 , сприятиме попередженню вчиненню нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципу індивідуалізації покарання.
		При призначенні покарання, суд враховує положення ч. 1 ст. 69 КК України, які надають повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, (…) призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
		Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим. (ВС/ККС у справі № 629/2739/18 від 03.02.2021)
		Однак, судом не було встановлено обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а тому відсутні підстави для призначення ОСОБА_5 покарання із застосування ст. 69 КК України.
		Відповідно до вимог ст. 75 КК України, при призначенні покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням,(….). 
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченої ОСОБА_5 .
		З досудової доповіді, складеної Київським районним відділом філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області від 07 квітня 2025 року слідує, що виправлення ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства.
		Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_5 вину у скоєнні кримінального правопорушення визнала повністю та розкаялася у скоєному, що в силу ст. 66 КК України визнано судом обставиною, яка пом`якшує покарання, відсутність обтяжуючих обставин, беручи до уваги висновок органу пробації, суд вважає можливим звільнити обвинувачену від призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, поклавши на неї обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.
		Призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_5 із застосуванням положень ст. 75 КК України, буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
		Крім цього, відповідно до вимог ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більше від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
		Як встановлено судом, ОСОБА_5 засуджена вироком Київського районного суду м.Харкова від 12 червня 2024 року за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 309 КК України, до покарання у вигляді пробаційного нагляду строком на 1 рік.
		Відповідно до вимог пп. «а-1» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та вироків менш суворий вид покарання переводиться у більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають 2 дні пробаційного нагляду.
		Враховуючи те, що ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення, за яке вона засуджується цим вироком, не відбувши покарання призначеного вироком Київського районного суду м. Харкова від 12 червня 2024 року, то при призначенні остаточного покарання необхідно застосувати вимоги ст. 71 та ст. 72 КК України.
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 у цьому кримінальному провадженні не обирався, клопотань про його обрання прокурор не заявляла.
		Питання про речові докази необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
		Питання щодо процесуальних витрат вирішити відповідно до ст. 122, 124 КПК України, які передбачають, що у випадку винесення обвинувального вироку, суд стягує на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. 
		Згідно довідки про витрати на проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів від 25.09.2024 № СЕ-19/121-24/28144-НЗПРАП, що проводилася Харківським НДЕКЦ МВС України, витрати на проведення експертизи склали 3183,60 грн, які повинні бути стягнуті з обвинуваченої на користь держави. 
		Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.
		Керуючись ст. 349, 368, 370, 374, 376 КПК України, суд 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Визнати ОСОБА_5 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 Кримінального кодексу України і призначити їй покарання у вигляді 1 (одного) року позбавлення волі.
		На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту ОСОБА_5 , частину покарання, призначеного вироком Київського районного суду м. Харкова від 12 червня 2024 року у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду, застосувавши пп. «а-1» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України і перевівши 4 (чотири) місяці пробаційного нагляду в 2 (два) місяці позбавлення волі, виходячи із співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають два дні пробаційного нагляду, та остаточно визначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 2 (два) місяці.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та встановити іспитовий строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців, якщо вона протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки.
		Відповідно до п. 1, 2 ч. 1, п. 2, 4, 5 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки:
		 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		 повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
		 не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
		 виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою «Попередження вживання психоактивних речовин»;
		 пройти курс лікування від розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин або захворювання, що становить небезпеку для здоров`я інших осіб.
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 не обирати.
		Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати на проведення експертизи у розмірі 3183 (три тисячі сто вісімдесят три) гривні 60 копійок.
		Речові докази: психотропну речовину PVP, загальною масою в перерахунку на масу речовини 0,3227 грам, яка перебуває на відповідальному зберіганні в камері схову УЛМТЗ ГУ НП в Харківській області, згідно квитанції про отримання на зберігання речових доказів № 2244 від23.12.2024, після набрання вироком законної сили  знищити.
		Вирок суду в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним в порядку ст. 349 КПК України, оскарженню не підлягає, в іншій частині може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Московський районний суд м. Харкова.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		 
		 
		Суддя                                 ОСОБА_8

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...