Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 460/2217/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.
Надіслано судом: 24.04.2025. Зареєстровано: 25.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 28.04.2025.
Дата набрання законної сили: 24.04.2025
Номер судового провадження: К/990/4703/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 квітня 2025 року 
		м. Київ
		справа № 460/2217/23
		адміністративне провадження № К/990/4703/24  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
		судді-доповідача - Радишевської   О.Р.,
		суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І.,
		розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 460/2217/23,
		за позовом  ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, провадження в якій відкрито,
		за касаційною скаргою  ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Дзундзою Юрієм Романовичем, на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року, прийняте в складі: головуючого судді Поліщук   О.В., і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2024 року, ухвалену в складі колегії суддів: головуючого судді Носа   С.П., суддів Кухтея Р.В., Коваля   Р.Й.,
		УСТАНОВИВ:
		І. Суть спору
		1.           ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ) з вимогами:
		1.1.          визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 №168, при обрахунку: грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 10-1 та пунктом 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ за 2022 рік; грошової компенсації за невикористані 33 календарні дні щорічної основної відпустки, передбаченої пунктом 14 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ; одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ;
		1.2.          зобов`язати відповідача здійснити перерахунок і доплату грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 10-1 та пунктом 3 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ, за 2022 рік; грошової компенсації за невикористані 33 календарні дні щорічної основної відпустки, передбаченої пунктом 14 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ; одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ, з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 №   168.
		2.          На обґрунтування позовних вимог позивач указує, що під час проходження служби він отримував щомісячну винагороду в розмірі 30 000,00 грн на місяць, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168; у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), однак відповідач розрахував і виплатив грошову допомогу на оздоровлення, грошову компенсацію за невикористані 33 календарні дні щорічної основної відпустки, одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби без її врахування.
		ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
		3.           ОСОБА_1 з 27.02.2022 по 24.01.2023 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 (Державної прикордонної служби України).
		4.          Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 19.01.2023 № 34-ОС ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас Збройних Сил України за підпунктом «г» (через сімейні обставини або інші поважні причини (у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та / або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».
		5.          Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 23.01.2023 № 37-ОС ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення.
		6.          Згідно з повідомленням від 24.01.2023 №   4 про нараховані та виплачені суми під час звільнення позивачу було нараховано 62   350,22   грн.
		7.          Розрахунок було проведено без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168. Грошова компенсація за невикористані 33 дні щорічної відпустки, грошова допомога на оздоровлення та одноразова грошова допомога при звільненні обчислювалися за такими складовими грошового забезпечення: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби та премія.
		8.          Уважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, під час обрахунку грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані 33 дні щорічної відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, позивач звернувся з цим позовом до суду.
		ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
		9.          Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06.09.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2024, у задоволенні позову відмовлено.
		10.          Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що пункт 1 Постанови № 168 передбачає, що додаткова винагорода в розмірі до 30 000,00 грн або до 100 000,00 грн має тимчасовий характер, оскільки установлюється на період дії воєнного стану, а тому не є щомісячною чи такою, що виплачується раз на місяць, у розумінні Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII.
		11.          Суди попередніх інстанцій констатували, що додаткова винагорода, встановлена Постановою № 168, є додатковою виплатою, розмір якої залежить від певних умов та не є фіксованим, яка виплачується на підставі наказів начальника в розмірі до 100 000,00 грн та лише на період дії воєнного стану, тобто тимчасово. У відповідача були всі правові підстави не включати її до складу грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення та грошової компенсації за невикористані 33 календарних дні щорічної відпустки.
		ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
		12.          07.02.2024 до Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06.09.2023 і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2024.
		13.          У касаційній скарзі скаржник, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, просив їх скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.
		14.          Підставою для касаційного оскарження скаржник визначив пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		15.          Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, скаржник зазначив, що на дату звернення до суду касаційної інстанції відсутній висновок Верховного Суду щодо питання включення до складу «місячного» грошового забезпечення, як обрахункової величини - винагороди, передбаченої Постановою № 168.
		16.          Скаржник стверджував, що, відповідно до довідки про доходи, упродовж проходження позивачем військової служби йому щомісячно виплачувалася додаткова винагорода, що передбачена Постановою № 168.
		17.          За доводами скаржника, судами попередніх інстанцій проігноровано, що така винагорода мала систематичний характер і нараховувалася позивачу до дня звільнення з військової служби. 
		18.          Отож ця винагорода є невід`ємною складовою місячного грошового забезпечення та має бути врахована при обчисленні спірних виплат, а саме: одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та грошової допомоги для оздоровлення.
		19.          У касаційній скарзі скаржник звертає увагу на висновки Верховного Суду, сформовані у постановах від 26.02.2020 у справі №   821/1083/17, від 05.04.2023 у справі №   560/13719/21, від 29.03.2023 у справі № 260/2583/21, від 09.03.2023 у справі № 520/899/21, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17, які констатують, що до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема, щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
		20.          За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Смоковичу М.І., Мацедонській В.Е.
		21.          Суд ухвалою від 27.02.2024 відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.
		22.          Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
		V. Джерела права та акти їхнього застосування
		23.          За приписами пункту 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
		24.          До складу грошового забезпечення, як установлено у пункті 2 статті 9 Закону № 2011-XII, входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
		25.          Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (пункт 3 статті 9 Закону №2011-XII).
		26.          Приписами пункту 4 статті 9 Закону № 2011-XII обумовлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
		27.          Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
		28.          У рік звільнення зазначених в абзацах 1 та 2 цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей (пункт 14 статті 10-1 Закону № 2011-XII).
		29.          Відповідно до абзацу 1 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
		30.          Згідно з пунктом 3 статті 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім`ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
		31.          Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено тарифну сітку та додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб.
		32.          Пунктом 2 цієї постанови встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
		33.          Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в органах Держприкордонслужби визначено Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджену наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558 (далі - Інструкція № 558, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		34.          Відповідно до пункту 2 розділу І Інструкції № 558 грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством. Місячне грошове забезпечення складається із: основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням); щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).
		35.          Питання, пов`язані з виплатою допомоги на оздоровлення урегульовані главою 7 розділу ІV Інструкції № 558, пунктом 5 якого передбачено, що розмір допомоги визначається, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім одноразових додаткових видів та винагород), які військовослужбовець отримує за займаною ним штатною посадою на день видання наказу про надання цієї допомоги.
		36.          Згідно з пунктом 6 глави 8 розділу V Інструкції №558, у рік звільнення зі служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зазначеним у пунктах 4, 5 цієї глави, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. 
		37.          Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу. 
		38.          Грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки провадиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства, на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
		39.          Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які в разі звільнення з військової служби мають право на отримання одноразової грошової допомоги, до їх грошового забезпечення, з якого нараховується ця одноразова грошова допомога, включаються: для військовослужбовців, що звільняються з посад, на які вони були призначені, - посадовий оклад, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород); для військовослужбовців, які на день звільнення з військової служби перебували в розпорядженні відповідних начальників (командирів), і тих, які до дня звільнення з військової служби були звільнені з посад (у тому числі у зв`язку зі скороченням штатних посад), - посадовий оклад, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород), які вони отримували відповідно до законодавства за останніми штатними посадами, з урахуванням змін у вислузі років і нормах грошового забезпечення, у тому числі зміни розмірів посадових окладів та окладу за військовим званням  (підпункти 1, 2 пункту 6 глави 9 розділу V Інструкції №558).
		40.          28.02.2022 Кабінет Міністрів України на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» прийняв Постанову № 168, яка застосовується з 24.02.2022, пунктом 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Надалі до цієї Постанови неодноразово вносилися зміни та доповнення, у тому числі й до пункту 1.
		VI. Позиція Верховного Суду
		41.          Предметом спору у цій справі є правильність обчислення розміру допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, а саме: без урахування суми додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168.
		42.          Суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі дійшли висновку, що додаткова винагорода не враховується під час розрахунку зазначених виплат, адже вона має тимчасовий характер, а її розмір не є сталим і визначається наказами командирів (начальників).
		43.          Переглядаючи судові рішення судів попередніх інстанції, вирішуючи питання щодо правильності застосування цими судами норм чинного законодавства, Суд виходить з такого.
		44.          Суд відхиляє доводи скаржника щодо застосовності правового підходу, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17, правовідносини в якій виникли з приводу обчислення розміру пенсії, оскільки сформовані у цій справі висновки стосуються пенсійного забезпечення, отож не є релевантним до спірних правовідносин.
		45.          Не є обґрунтованими й посилання скаржника на правові позиції Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постановах: від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 (щодо стягнення середньомісячного заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при скороченні штату); від 05.04.2023 у справі № 560/13719/21 (щодо нарахування і виплати середнього заробітку за період затримки у проведенні остаточного розрахунку при звільненні); від 29.03.2023 у справі № 260/2583/21 (щодо непроведення повного розрахунку при звільненні, а саме: невиплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, та стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні), від 09.03.2023 у справі № 520/899/21 (щодо нарахування і виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні), адже спірні правовідносини у таких справах також не є подібними до правовідносин, що розглядаються в цій справі.
		46.          Водночас, вирішуючи питання щодо врахування передбаченою Постановою №168 додаткової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється компенсація за невикористані дні оплачувальних відпусток, грошової допомоги при звільненні та грошової допомоги для оздоровлення, Суд ураховує висновки у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 20.08.2024 у справі №420/693/23.
		47.          Так, як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.08.2024 у справі №420/693/23, приписи пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ указують на те, що ці норми встановлюють лише право військовослужбовця на отримання допомоги на оздоровлення.
		48.          Положення пункту 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ є відсилочними, оскільки розміри грошового забезпечення визначає Кабінет Міністрів України, а право визначити порядок виплати грошового забезпечення законодавець, зокрема, делегував Міністру оборони України.
		49.          Такими нормативно-правовими актами є Постанова № 704, якою, з-поміж іншого, передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, крім посадового окладу; окладу за військовим званням включає і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та Інструкція № 558.
		50.          Отже, за правовою природою, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена Постановою № 168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.
		51.          За правилами пункту 5 глави 7 розділу ІV Інструкції №  558 до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога на оздоровлення, не включаються винагороди.
		52.          У підсумку Верховний Суд у постанові від 20.08.2024 у справі №420/693/23 констатував, що, делегуючи Кабінету Міністрів України право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністру оборони України установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що враховуються при обчисленні окремих видів одноразових виплат для військовослужбовців Державної прикордонної служби України. Отож саме положення Інструкції № 558 унормували приписи Закону № 2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагороди із категорії складових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється розмір допомоги на оздоровлення.
		53.          Вирішуючи питання, чи враховується передбачена Постановою № 168 додаткова винагорода до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір грошової допомоги при звільненні, Суд звертає увагу, що аналогічне виключення стосовно винагород міститься і в пункті 6 глави 9 розділу V Інструкції №558, яким визначено умови виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.
		54.          Таким чином, відповідно до вже сформованих Верховним Судом правових висновків, передбачена Постановою № 168 додаткова винагорода не враховується до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюються розміри грошових допомог для оздоровлення та при звільненні.
		55.          Що стосується питання обчислення розміру компенсації за основну та додаткові відпустки, то Верховний Суд у постанові від 20.08.2024 у справі №420/693/23 констатував, що, на відміну від правил обчислення розміру допомоги для оздоровлення, пункт 6 глави 8 розділу V Інструкції № 558 не містять жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації. Навпаки, за приписами вказаної норми, до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував на день виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби. Отже, під час обчислення розміру таких виплат, відповідач був зобов`язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.
		56.          Зважаючи на наведену правову позицію Верховного Суду, яка є застосованою до спірних правовідносин, відповідач при обчисленні розміру таких виплат (компенсації за невикористані військовослужбовцем дні щорічної основної відпустки), повинен був урахувати суму винагороди, за умови отримання позивачем її перед звільненням.
		57.          Водночас в обсязі обставин цієї справи суди попередніх інстанцій встановили лише те, що позивач з 27.02.2022 по 24.01.2023 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 (Державної прикордонної служби України), був звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу наказами НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 19.01.2023 № 34-ОС і від 23.01.2023 № 37-ОС. Відповідач надав повідомлення від 24.01.2023 № 4 про нараховані та виплачені суми при звільненні.
		58.          Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що ані суд першої, ані суд апеляційної інстанцій не досліджували питання нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, та розмірів її виплати, зокрема, перед звільненням, обмежившись посиланням на те, що відповідач при обчислені позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, грошової допомоги для оздоровлення, не включив до складу грошового забезпечення, з якого обраховувалися вказані виплати, суму додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, за відсутності доказів на підтвердження таких обставин.
		59.          Так, повідомлення від 24.01.2023 № 4 містить суми виплачених коштів, назву виду виплат, проте не містить порядку визначення їхнього розміру.
		60.          Необхідно зазначити, що застосуванню норм матеріального права Судом передує стадія встановлення фактичних обставин справи.
		61.          Алгоритм і порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, у першу чергу, від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін і норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.
		62.          За приписами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		63.          Отже, суди попередніх інстанцій не з`ясували чи виплачувалася позивачу винагорода, передбачена Постановою № 168, та не встановили чим це підтверджується, а також не визначили розмір цієї винагороди та її періодичність. 
		64.          У матеріалах справи відсутня довідка про виплату позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, або будь-який інший документ щодо її виплати. 
		65.          Також у матеріалів справи відсутні докази, що стосуються складових спірних в цій справі виплат (допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, грошової допомоги для оздоровлення).
		66.          Реальність конкретної обставини фактичної дійсності не може вважатися доведеною лише через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, водночас, не доказаного твердження іншого учасника, адже це суперечить меті правосуддя - офіційного з`ясуванню всіх обставин справи.
		67.          У постанові від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а Верховний Суд наголошував, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи під час розгляду адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого статтею 2 та частиною четвертою статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд уживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
		68.          Таким чином, Суд позбавлений можливості ухвалити рішення по суті заявлених позовних вимог, адже суд першої інстанції не встановив та не оцінив необхідних обставин справи, а суд апеляційної інстанції таких порушень не виправив.
		69.          Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
		70.          Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).
		71.          Оскільки судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, а суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому відсутні правові підстави для ухвалення нового рішення або зміни судового рішення.
		72.          Таким чином, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		73.          Під час нового розгляду справи суду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини в цій частині, з урахуванням викладених у цій постанові висновків, надати оцінку вказаним обставинам й аргументам сторін та, у залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права і ухвалити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
		74.          З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
		75.          Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		76.          Касаційну скаргу ОСОБА_1  задовольнити частково.
		77.          Скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2024 року, а справу № 460/2217/23 направити на новий розгляд до Рівненського окружного адміністративного суду.
		78.          Судові витрати не розподіляються.
		79.          Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач:                                                                      О.Р. Радишевська 
		Судді:                                                                                          В.Е. Мацедонська
		                                                                                          М.І. Смокович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...