Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/964/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Шахрайство.
Надіслано судом: 25.04.2025. Зареєстровано: 25.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 28.04.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/359/149/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42022100000000592

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		    
		Справа № 359/964/23 
		Провадження № 1-кп/359/149/2025
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		21березня 2025року                  м. Бориспіль
		Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
		головуючого судді - ОСОБА_1 , 
		при секретарі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , захисників  адвоката ОСОБА_8 , та адвоката ОСОБА_9 , потерпілого ОСОБА_10 , та його представника - адвоката ОСОБА_11 , спеціаліста ОСОБА_12 , свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду з технічною фіксацією кримінальне провадження № 42022100000000592, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.11.2022 року, що надійшов до суду з обвинувальним актом, по обвинуваченню
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, маючого вищу освіту, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого на посаді керівника апарату Бориспільської районної військової адміністрації Київської області, раніше не судимого, 
		у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України, 
		в с т а н о в и в :
		Так, з 2016 року ОСОБА_10 одноосібно є власником та директором товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОПАС» (код ЄДРПОУ 40430106), яке здійснює діяльність по наданню послуг з обробки металів та порошкового фарбування виробів, а також надає в оренду власні нежитлові приміщення.
		Приблизно у вересні 2022 року за місцем мешкання останнього та за місцем розташування товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОПАС» співробітниками ГУ СБУ у м. Києві проведено обшуки у кримінальному провадженні № 42022110000000194 від 19.08.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 110-2, ч. 2 ст. 358, ч. 2 ст. 361, ч. 3 ст. 365-2 КК України. 
		В цей же день ОСОБА_10 приїхав у приміщення ГУ СБУ у м. Києві за адресою: м. Київ, бульвар Шевченко, 24, для допиту.
		Після цього, приблизно в середині жовтня 2022 року ОСОБА_10 повторно викликано для допиту в приміщення ГУ СБУ у м. Києві за адресою: м. Київ, пров. Аскольдів, 3а, однак допит не відбувся у зв`язку з відсутністю адвокатів, після чого проведення допиту було перенесено на 27 жовтня 2022 року.
		27.10.2022 ОСОБА_10 разом з адвокатом ОСОБА_23 прибув за адресою: м. Київ, Коцюбинського, 7А та у приміщенні службового кабінету № 6 ГУ «І» ДЗНД СБ України за адресою: м. Київ, вул. Коцюбинського, 7А, останнього допитав в якості свідка старший оперуповноважений 1 управління ГУ «І» ДЗНД СБ України капітан ОСОБА_24 .
		В подальшому, на початку листопада 2022 року, перебуваючи в одній компанії з ОСОБА_7 , який працює на посаді керівника апарату Бориспільської державної військової адміністрації, ОСОБА_10 , розповів йому про проведення обшуків та свій допит співробітниками СБУ. 
		В цей час у ОСОБА_7 виник умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_10 в особливо великих розмірах, шляхом обману.
		З цією метою, приблизно через 3-4 дні ОСОБА_7 , діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, з метою заволодіння коштами ОСОБА_10 шляхом обману, розуміючи відсутність жодних повноважень з впливу на органи Служби безпеки України, зателефонував ОСОБА_10 і сказав, що може допомогти та запропонував зустрітись.
		Протягом тижня, а саме 09.11.2022, приблизно о 9 год. 00 хв. ОСОБА_10 приїхав за місцем роботи ОСОБА_7 у Бориспільську державну військову адміністрацію, що за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 74, де ОСОБА_7 повідомив, що відносно ОСОБА_10 ведеться кримінальне провадження, в якому останній підозрюється у шахрайських діях. 
		Крім того, ОСОБА_7 діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, з метою заволодіння коштами ОСОБА_10 шляхом обману, повідомив останньому, що зможе вирішити вказану проблему, використовуючи наявні в нього зв`язки в органах Служби безпеки України, за грошову винагороду у розмірі 80 000 доларів США, а у іншому випадку на майно товариства та активи буде накладено арешт.
		Вказаними діями, ОСОБА_7 сформував у ОСОБА_10 уяву про свою обізнаність у стані досудового розслідування кримінального провадження, а також щодо можливості вирішення питань у даному кримінальному провадженні.
		За таких обставин, ОСОБА_10 , будучи введеним ОСОБА_7 в оману, усвідомлюючи можливість настання негативних наслідків для себе, був вимушений погодитись на незаконну вимогу ОСОБА_7 , а саме передати йому обумовлені грошові кошти.
		В подальшому, 28.11.2022, приблизно о 20 годині 30 хвилин, ОСОБА_10 прибув за вказаною ОСОБА_7 адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Мічуріна 2А, де передав останньому попередньо обумовлену суму грошових коштів у сумі 80 тис. доларів США (2924 800 грн за офіційним курсом НБУ станом на день вчинення злочину), тобто ОСОБА_7 виконав усі дії, які вважав необхідними для заволодіння майном ОСОБА_10 , проте злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_7 було затримано на місці працівниками правоохоронного органу, що позбавило його можливості, розпорядитися грошима.
		Таким чином, ОСОБА_7 вчинив умисні дії, які виразились у закінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст.190 КК України. 
		Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_7 вину у скоєному не визнав та пояснив суду наступне, що на даний час працює в Бориспільська військова адміністрація на посаді керівника апарату, ОСОБА_10 знає приблизно року, познайомилися на риболовлі так як, обоє полюбляють риболовлю. Приблизно жовтень-листопад 2022 року перебуваючи на риболовлі на базі відпочинку «У Петровича» зі своїми друзями де також був ОСОБА_10 , під час розмови ОСОБА_10 звернувся до всіх присутніх, а також до нього з проханням про допомогу при вирішенні питання з правоохоронними органами які на даний момент відкрили кримінальне провадження щодо фірми яку він очолює та наклали арешти на приміщення та банківські рахунки. ОСОБА_10 знаючи його зв`язки з адвокатським об`єднаннями та те з ким він товаришує, від ОСОБА_10 почали надходити дзвінки до ОСОБА_7 з проханням йому допомогти у вирішенні його питання з правоохоронними органами. Враховуючи проблему ОСОБА_10 він зв`язався з юридичною компанією та з друзями юристами в тому числі з ОСОБА_13 враховуючі об`єми площі якою володів потерпілий в м. Києві, від його юристів стало відомо що це буде не дешево. В подальшому від ОСОБА_10 він отримував грошові кошти які мав намір передати адвокатам для вирішення його питання з правової точки зору, а в разі не можливості надання правової допомоги ОСОБА_10 кошти в розмірі 80 тис. доларів США будуть повернуті. Всі дії які були пов`язані з цією подією він робив з дружніх відносин з потерпілим та не мав жодного умислу привласнення вказаних коштів чи вводити в обману ОСОБА_10 . Вважає себе не винуватим. 
		Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_10 повідомив суду наступне, що ОСОБА_7 знає недавно, товаришували однією компанією. Так він є співзасновником ТОВ «НОВОПАС» (код ЄДРПОУ 40430106), в рамках кримінального провадження за місцем його реєстрації були проведенні обшуку та накладено арешти на майно в тому числі майно ТОВ «НОВОПАС». Приблизно вересень 2022 року він перебуваючи в компанії товаришів де був ОСОБА_7 та він розповів про свої проблеми та те що сталося, на що ОСОБА_7 повідомив що спробує вирішити його проблему. Через деякий час ОСОБА_7 повідомив йому що для вирішення питання треба 80 тис. доларів США на що, ОСОБА_10 відповів що не має такої суми грошей. Після того ОСОБА_7 повідомив що він має зв`язки в правоохоронних органах та володіє ситуацією по кримінальному провадженні та на ОСОБА_10 там є декілька кримінальних справ. Після розмови з ОСОБА_7 він звернувся до СБУ та пояснив ситуацію та написав відповідну заяву після чого йому розповіли що треба робити та як передавати гроші. Після передачі грошей ОСОБА_7 затримали. 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 надав суду наступні свідчення: що приблизно восени 2022 року до нього звернувся його товариш ОСОБА_7 за юридичною допомогою та вказав що в нього є знайомий ОСОБА_10 якому треба юридична допомога адвокатів при вирішенні питанню щодо його фірми ТОВ «НОВОПАС» співвласником якої є громадянин РФ та в рамках якої проводиться досудове слідство. Проаналізувавши ситуацію він повідомив ОСОБА_7 що послуги юристів адвокатів будуть не дешево коштувати приблизно 80 тисяч доларів США. Також безпосередньо він надав юридичну консультацію ОСОБА_7 . Згодом дізнався, що ОСОБА_7 було затримано та повідомлено про підозру за ч.4 ст. 190 КК України. 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_25 надав суду наступні свідчення: що він був приблизно кінець листопада 2022 року залучений співробітниками СБУ в якості понятого при копіюванні валютних коштів які мали були використані в якості передачі хабара, його запросили до приміщення як він зрозумів то було приміщення СБУ. Після чого був складений протокол який він підписав, він бачив як перераховували кошти. 
		Допитаний всудовому засіданнісвідок ОСОБА_14  надав суду наступні свідчення: що приблизно кінець листопада 2022 року він був залучений співробітниками СБУ в якості понятого при затримані ОСОБА_7 при отриманні ним коштів які мали були використані в якості хабара. Він бачив як ОСОБА_10 працівники правоохоронних органів передали кошти в розмірі 80 тисяч доларів США для передачі ОСОБА_7 після чого ОСОБА_10 вийшов з автомобілю та пішов. Через деякий час вони під`їхати в якийсь двір та він побачив ОСОБА_7 біля нього був чорний пакет в якому були гроші. Самого затримання він не бачив. Після чого був складений протокол який він підписав.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 надала суду наступні свідчення: що в листопаді 2022 року її запросили в якості понятого в м. Бориспіль, для підтвердження передачі коштів. Вона бачила що ОСОБА_10 передали кошти працівники правоохоронних органів, після чого він пішов та їй сказали почекати коли передадуть кошти. Після чого вони під`їхали на автомобілі та вона побачила чоловіка який лежав на полу та біля нього лежав пакунок з коштами. Вона підписувала протоколи на яких фіксувалась подія. До затриманого ніякої фізичної сили не було застосовано. 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 надав суду наступні свідчення: що в листопаді 2022 року працював в СБУ та вказав що він допитував ОСОБА_10 в рамках кримінального провадження на підставі доручення прокурора, номер кримінального провадження не пам`ятає. ОСОБА_10 допитував в статусі свідка, допит відбувався в м. Київ в приміщенні СБУ по вул. Коцюбинського. ОСОБА_10 допитував лише один раз. Обставини що до співпраці ОСОБА_10 з СБУ та в не подальшому не притягнення його до кримінальної відповідальності йому не відомі. При допиті ОСОБА_10 вів себе спокійно, надавав покази відповідно поставлених йому запитань. 
		Допитана в режимі відеоконференції свідок ОСОБА_26 надала суду наступні свідчення: що вона працює ст. слідчим в СУ ГУ СБУ м. Києва та Київської області, та вона здійснює досудове слідство в рамках кримінального провадження відносно ТОВ «НОВОПАС» (код ЄДРПОУ 40430106) де ОСОБА_10 є свідком. В казаному кримінальному провадженні проводились обшуки та накладались арешти на майно, а саме на документи вилучені в ході обшуку, корпоративні права, банківські рахунки та приміщення. До неї ніхто не звертався щодо надані їй неправомірної вигоди, за не притягнення ОСОБА_10 до кримінальної відповідальності та зняття арешту. Також вказала суду що в ТОВ «НОПОПАС» (код ЄДРПОУ 40430106) є два співвласника а саме це ОСОБА_10 50% та громадянин РФ 50%. Також вказала що реєстраторами було здійснено перереєстрацію корпоративних прав які належали гр. РФ на ОСОБА_10 вказана реєстрація була скасована Міністерством Юстиції та вказаних реєстраторів притягнуто до кримінальної відповідальності. 
		Допитаний в режимі відеоконференції свідок ОСОБА_17 показав суду, що він є прокурором та в його провадження перебуває на досудовому розслідуванні кримінальне провадження щодо ТОВ «НОВОПАС» (код ЄДРПОУ 40430106), співвласником якої є ОСОБА_10 , в рамках даного провадження накладено арешт на майно яке належить фірми. У вказаному провадженні підозру ОСОБА_10 не оголошувалось він був допитаний та перебуває в статусі свідка та представника ТОВ «НОВОПАС». Жодних корупційних пропозицій від ОСОБА_10 чи інших осіб щодо знаття арешту на майно не надходило. 
		За клопотанням сторони захисту було викликано та допитано наступних свідків: 
		В судовому свідок ОСОБА_21 показав суду, що потерпілий ОСОБА_10 та обвинувачений ОСОБА_7 йому відомі та він з ними знайомий. Так, перебуваючи на базі відпочинку на риболовлі 29.10.2022 року він був свідком розмови коли ОСОБА_10 розповідав що в його фірми виникли проблеми, пов`язані з порушенням закону. ОСОБА_10 всіх оточуючих просив про допомогу про вирішенні його проблеми. Крім того, зазначив що ОСОБА_10 особисто йому прислав повідомлення на мобільний телефон а саме копію повістки про виклик його до правоохоронних органів в рамках кримінального провадження. 
		В судовому свідок ОСОБА_20 показав суду, що потерпілий ОСОБА_10 та обвинувачений ОСОБА_7 йому відомі та він з ними знайомий він разом з ними відпочивав на базі відпочинку «У Петровича», восени 2022 року під час відпочинку в колі інших друзів на вказані базі ОСОБА_10 повідомив всім присутні та просив допомогти йому у вирішенні питання по його фірмі, якої він є спів засновником, та обіцяв віддячити людину про надання йому допомоги, а саме про зняття арешту на акт майно його фірми, на що він повідомив що тільки може порекомендувати юриста. 
		В судовому свідок ОСОБА_22 показав суду, що потерпілий ОСОБА_10 та обвинувачений ОСОБА_7 йому відомі та він з ними знайомий, ОСОБА_10 знає приблизно року, вони разом відпочивав на базі відпочинку «У Петровича», восени 2022 року, та він був свідком коли ОСОБА_10 під час розмови в колі друзів до всіх присутніх звернувся з проханням про допомогу про вирішення питання по його фірмі співзасновником якої є він та громадянин РФ та на вказану фірму накладено арешти. Також він хотів щоб йому допомогли переоформити частку фірми яка належить громадянину РФ на нього. За вказані послуги обіцяв надати винагороду. 
		Крім того, судом було досліджено письмові докази надані стороною обвинувачення, а саме: 
		- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 28.11.2022 по кримінальному провадженні № 42022100000000592 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України на 1 арк.;
		-витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 29.11.2022 по кримінальному провадженні № 42022100000000592 за підозрою ОСОБА_7 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України на 1 арк.;
		-витяг з ЄРДР від 25.01.2023 з правовою кваліфікацією передбаченою ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України на 1 арк.;
		-постановапро визначеннягрупи прокуроріву провадженнівід 17.11.2022  на 1 арк.;
		-доручення в порядку ч. 7 ст. 214 КПК України на 1 арк.;
		-постановапро визначеннягрупи прокуроріву провадженнівід 28.11.2022  на 1 арк.;
		-постановапро змінукваліфікації кримінальногоправопорушення від29.11.2022  з ч. З ст. 368 КК України на ч. 4 ст. 190 КК України на 2 арк.;
		-постановапро дорученняпроведення досудовогорозслідування слідчимПершого слідчоговідділу Територіальногоуправління Державногобюро розслідувань,розташованого умісті Києвівід 29.11.2022  на 2 арк.;
		-постанова про визначення підслідності за слідчими Головного управління Національної поліції у місті Києві від 22.12.2022 на 2 арк.;
		-постановапро дорученняздійснення досудовогорозслідування іншомуоргану досудовогорозслідування напідставі ч.5ст.36КПК України,а самеслідчим Першогослідчого відділуТериторіального управлінняДержавного бюророзслідувань,розташованого умісті Києвівід 29.11.2022  на 2 арк.;
		-постанова про визначення групи прокурорів у провадженні від 09.01.2023 на 1 арк.;
		-постанова про доручення здійснення досудового розслідування декільком слідчим від 09.01.2023 на 2 арк.;
		-заява ОСОБА_10 про злочин від 17.11.2021 на 1 арк.;
		-додаток до протоколу допиту в якості свідка ОСОБА_10 на 8 арк.; 
		-пам`ятка про процесуальні права та обов`язки потерпілого ОСОБА_10 на 3 арк.;
		-запит до управління організаційного забезпечення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно аналітичної роботи Офісу Генерального прокурора на 2 арк.;
		-відповідьуправління організаційногозабезпечення Єдиногореєстру досудовихрозслідувань таінформаційно аналітичноїроботи ОфісуГенерального прокурорана запитвід 12.12.2022№ 25/3-1433вих-22на  1 арк.;
		-дорученняоперативному підрозділув порядкуст.36КПК Українивід 17.11.2023,щодо встановленняможливих причетнихосіб довчинення кримінальногоправопорушення врамках кримінальногопровадження №42022100000000592та виконаннянеобхідних слідчихдій длявстановлення обставинвчинення кримінальногоправопорушення на2  арк.;
		-матеріали виконаного окремого доручення від 17.11.2022 № 9/2-8035 на 1 арк.;
		-ухвала слідчого судді Чернігівського апеляційного суду від 18.11.2022 № 1651т відповідно до якої задоволено клопотання прокурора про проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_10 на 5 арк.;
		-ухвала слідчого судді Чернігівського апеляційного суду від 18.11.2022 № 1652т відповідно до якої задоволено клопотання прокурора про проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_7 на 5 арк.;
		-постановапро проведеннянегласної слідчої(розшукової)дії від18.11.2022  № 31/3-3659т на 4 арк.;
		-доручення в порядку ст. 36 КПК України від 18.11.2022 № ЗІ/З-ЗббОт на проведення негласних слідчих (розшукових) дій на 1 арк.
		-супровідний лист від 30.12.2022 № 9/2-26 з матеріалами проведених негласних (розшукових) слідчих дій а 2 арк;
		-протоколпро результатипроведення негласноїслідчої (розшукової)дії  аудіо контроль особи від 22.11.2022 на 3 арк;
		-додаток до протоколу про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо контроль особи від 22.11.2022 DVD+R № 9/709 1 шт.;
		-додаток до протоколу про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо контроль особи від 22.11.2022 флеш носій № 9/700т 1 шт.;
		-протоколпро результатипроведення негласноїслідчої (розшукової)дії  аудіо, -відео контроль особи від 29.11.2022 на 8 арк;
		-додаток до протоколу про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо, -відео контроль особи від 29.11.2022 в одному конверті DVD+R диск № 9/710т та флеш носій № 9/727т по 1 шт.;
		-протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії -зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 29.11.2022 на 6 арк.
		-додаток до протоколу про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії -зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 29.11.2022 DVD+R диск № 9/708т 1 шт.;
		-протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії -зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 29.11.2022 на 6 арк.;
		-додаток до протоколу про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії -зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 29.11.2022 DVD+R диск № 9/707т 1 шт.;
		-протоколпроведення негласноїслідчої (розшукової)дії -контроль навчиненням злочинуу форміспеціального слідчогоексперименту від29.11.2022  на 4 арк.;
		-супровідний лист від 30.11.2022 № 9/2-8431 щодо направлення матеріалів провадження № 42022100000000592 на 1 арк.;
		-протоколвиготовлення несправжніх(імітаційних)засобів від28.11.2022  № 9/2-8429 з додатком на 3 арк.;
		-протокологляду особита врученнязаздалегідь ідентифікованихзасобів  грошових коштів від 28.11.2022 № 9/2-8430 на 39 арк.;
		-доручення оперативному підрозділу в порядку ст. 36 КПК України щодо залучення співробітників спецпідрозділу під час проведення слідчих дій на 2 арк.;
		-копія протоколу затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину, а саме ОСОБА_7 від 28.11.2022 на 6 арк.;
		-копія доручення від 28.11.2022 № 026-260000301 про надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_7 на 1 арк.;
		-протокол огляду місця події від 28.11.2022 з додатком № 1 на 6 арк. та micro CD карта 1 шт.;
		-повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України ОСОБА_7 від. 29.11.2022 на 5 арк.;
		-заява ОСОБА_7 про відмову від державного захисника ОСОБА_27 та бажання отримання правової допомоги від ОСОБА_28 з копіями відповідних документів останнього на 3 арк.;
		-ухвала Печерського районного суду міста Києва від 30.11.2022 про застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 1 арк.;
		-постанова про зміну кваліфікації кримінального правопорушення від 25.01.2023 з ч. 4 ст. 190 КК України нач. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України на 3 арк.;
		-повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри ОСОБА_7 від 25.01.2023;
		-постанова про визнання речовими доказами від 29.11.2022 на 3 арк.;
		-квитанція № 981 про отримання на зберігання речових доказів вилучених стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження на 1 арк.;
		-ухвала Печерського районного суду міста Києва від 08.12.2022 по справі № 757/35533/22-к відповідно до якої надано дозвіл на накладення арешту на тимчасово вилучене майно в рамках кримінального провадження 42022100000000592 на 4 арк.;
		-вимога управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП у місті Києві на ОСОБА_7 на 1 арк.;
		-запит до Бориспільської районної адміністрації Київської області від 01.12.2022 № 11-02-18447/22 на 1 арк.;
		-відповідь Бориспільської районної адміністрації Київської області на запит з додатками на 3 арк.;
		-довідки щодо перебування ОСОБА_7 у лікаря нарколога та психіатра від 18.01.2023 на 2 арк.;
		-копія паспорту ОСОБА_7 на 1 арк.;
		-особова картка ОСОБА_7 з Державної міграційної служби України на 1 арк.;
		-доручення для повідомлення про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів досудового розслідування на 1 арк.;
		-повідомлення про завершення досудового розслідування від 20.01.2023 на 2 арк.;
		-доручення в порядку ст.ст. 36, 253 КПК України від 20.01.2023 на 1 арк.;
		-повідомлення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій на 1 арк.;
		-запит стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України від 20.01.2023 на 1 арк.;
		-повідомлення про відкриття сторонам кримінального провадження матеріалів від 20.01.2023 на 2 арк.;
		-постанова про відновлення досудового розслідування від 25.01.2023 на 1 арк.;
		-доручення в порядку ст.ст. 36, 290 КПК України від 25.01.2023 на 1 арк.;
		-повідомлення про завершення досудового розслідування від 25.01.2023 на 2 арк.;
		-запит стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України від 25.01.2023 на 1 арк.;
		-повідомлення про відкриття сторонам кримінального провадження матеріалів від 25.01.2023 на 2 арк.;
		-доручення в порядку ст.ст. 36, 253 КПК України від 25.01.2023 на 1 арк.;
		-повідомлення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій на 1 арк.;
		-протокол надання доступу до матеріалів досудового розслідування підозрюваному ОСОБА_7 від 25.01.2023 на 7 арк., тощо.
		Таким чином, в ході судового розгляду, досліджено докази, допитано свідків, потерпілого та обвинуваченого. 
		Отже, надаючи юридичну оцінку обставинам цього кримінального провадження, суд виходив із того, що визначальним є встановлення обставин щодо наявності або відсутності в діях ОСОБА_7 ознак складу кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, а саме у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст.190 КК України. 
		Зважаючи на це, суду належало надати відповіді на такі запитання: чи є обвинувачений суб`єктом кримінального правопорушення; чи було вчинене діяння, передбачене ч.2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України.
		У цьому зв`язку, суд дійшов наступних висновків.
		Щодо кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України.
		Суб`єктом кримінального правопорушення є фізична осудна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність. Спеціальним суб`єктом кримінального правопорушення є фізична осудна особа, яка вчинила у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, кримінальне правопорушення, суб`єктом якого може бути лише певна особа (частини 1, 2 ст. 18 КК).
		Осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.
		Згідно з ч. 1 ст. 22 КК кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення кримінального правопорушення виповнилося шістнадцять років.
		Відштовхуючись від положень статей 23, 24 КК суд дійшов висновку, що умисел є однією з форм вини, яка включає в себе інтелектуальну та вольову ознаки: усвідомлення характеру свого діяння, передбачення його наслідків та бажання чи свідоме допускання їх настання. Водночас, усвідомлення означає розуміння не лише фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються об`єкта, предмета, об`єктивної сторони складу конкретного злочину, а і його негативного соціального значення у виді суспільної небезпеки. Передбачення є адекватним розумовим уявленням особи про неминучість чи можливість конкретних результатів своєї дії (бездіяльності). Бажання полягає у прагненні досягти чітко визначеної мети і спрямованості волі на її досягнення.
		Отже, умисна форма вини передбачає правильне відображення у свідомості суб`єкта як фактичних, так і юридичних ознак злочину, обов`язковою передумовою чого є осудність.
		У теорії кримінального права та в судовій практиці (постанови: Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (далі - ККС ВС) від 13 травня 2021 року, справа № 204/8241/17, від 10 червня 2021 року, справа № 202/5036/16-к) під мотивом злочину розуміють усвідомлене особою внутрішнє спонукання, яке викликає намір діяти певним чином. Мету становить конкретно сформульоване уявлення про бажаний наслідок свого діяння та спрямованість на його досягнення в обраний спосіб.
		ККС ВС в ухвалі від 22 жовтня 2020 року, справа № 1-226/11 зазначив, що суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 190 КК (шахрайства) характеризується прямим умислом і корисливим мотивом щодо вчиненого діяння. При вчиненні шахрайства, винна особа цілком усвідомлює суспільну небезпечність самого діяння, об`єкт та предмет злочину, цінність матеріальних благ, а також той факт, що свідомо вводить потерпілого в оману шляхом обману чи зловживання довірою, що останній лише зовнішньо добровільно передає їй предмет злочину, тоді як фактично ця воля потерпілого є фіктивною.
		Складовою підстави кримінальної відповідальності за шахрайство є усвідомлення суб`єктом злочину того факту, що предмет злочину є для нього чужим, що він заволодіває чужим майном за відсутності будь-якого дійсного чи уявного права на нього. Кримінальна відповідальність за шахрайство пов`язана зі встановленням усвідомлення винним факту заволодіння чужим майном з метою його безоплатного, безповоротного обернення на свою користь (чи третіх осіб) за відсутності законних підстав, збільшення внаслідок цього власних або третьої особи майнових фондів. Усвідомлення винуватою особою, кому саме належить чуже майно та на яких підставах, чи заволодіває він майном, використавши оману власника цього майна, чи оману іншої особи, у володінні якої воно перебуває, не є вирішальним для встановлення ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК. Водночас, виникнення умислу передує заволодінню чужим майном (постанова ККС ВС від 04 серпня 2021 року, справа № 712/10080/15-к).
		Об`єкт кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України.
		Родовим об`єктом зазначеного кримінального правопорушення є право власності, тобто право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України).
		Предметом шахрайства є чуже майно та право на майно (ч. 1 ст. 190 КК).
		Із ч. 4 ст. 190 КК (в редакції, чинній на час подій про які йдеться в обвинувальному акті) випливає, що кримінальній відповідальності підлягає, зокрема, особа, яка вчинила заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене в особливо великому розмірі.
		Водночас, об`єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні чужим майном шляхом обману.
		ККС ВС у постанові від 24 січня 2023 року у справі № 723/4583/21 висловив правову позицію, згідно з якою обман, як спосіб шахрайства полягає в повідомленні потерпілому неправдивих відомостей (активний обман) або у приховуванні відомостей про різноманітні обставини, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого (пасивний обман). Обманом є введення людини в оману або підтримка вже наявної омани шляхом впливу на її психіку, з метою змусити останню виконати певні дії в інтересах того, хто обманює. Повідомлення неправдивих відомостей, або замовчування відомостей, які мають бути повідомлені, є особливими видами інформаційного впливу, який призводить до того, що дійсність сприймається перекручено, а отже, здійснюється процес прийняття рішень та дій на ґрунті омани, що й обумовлює зовні добровільне волевиявлення особи, яка володіє майном, на передачу майна чи права на нього та наступне фактичне протиправне заволодіння чужим майном або придбання права на таке.
		Умовою визнання обману ознакою об`єктивної сторони шахрайства є використання його для заволодіння майном (постанова ККС ВС від 16 листопада 2020 року, справа № 159/3357/18). Відповідно до положень ст. 190 КК обман при шахрайстві - це неправдиве утвердження винною особою про такі факти, які завідомо не відповідають дійсності, або умисне замовчування таких фактів, подій тощо, повідомлення яких було обов`язкове з метою викривлення дійсних інтересів потерпілого (постанова ККС ВС від 31 жовтня 2019 року, справа № 711/5284/18).
		Оскільки обман є особливим видом інформаційного (дезінформаційного) впливу, його застосування спрямоване на відображення в свідомості обманутого у перекрученому, спотвореному вигляді фактів чи обставин, що обумовлюють рішення про передачу майна. Винний втручається в сферу психічної (інтелектуальної та вольової) діяльності іншої особи, фальсифікує її уявлення про відповідні обставини, вводить в оману, внаслідок чого вона обирає ту чи іншу лінію поведінки без знання про істинний, дійсний стан справ, її уявлення і судження фальсифіковані, а волевиявлення, та вчинки обумовлені обманними діями винного (постанова ККС ВС від 04 серпня 2021 року, справа № 712/10080/15-к).
		Окрім того, у пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику у справах про злочини проти власності" зазначено, що отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов`язання може бути кваліфіковане як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, не виконуючи зобов`язання. Зокрема, якщо винна особа отримує від іншої особи гроші чи цінності нібито для передачі службовій особі як хабар, маючи намір не передавати їх, а привласнити, вчинене належить кваліфікувати як шахрайство.
		Аналогічного правового висновку дійшов також Верховний Суд України у постанові від 26 березня 2015 року, справа № 5-3кс15, а також ККС ВС у постановах: від 03 жовтня 2019 року, справа № 229/1197/15-к; від 13 листопада 2019 року, справа № 727/5252/15-к; від 11 березня 2020 року, справа № 583/3508/18; від 04 червня 2020 року, справа № 265/3626/16-к; від 17 червня 2020 року, справа № 756/16447/15-к; від 08 липня 2020 року, справа № 718/1433/17.
		Отже, підсумовуючи наведене, суд дійшов таких висновків: (1) кримінальна відповідальність за ст. 190 КК настає у разі, якщо особа заволодіває чужим майном, зокрема, шляхом обману; (2) обман, серед іншого, полягає у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей про певні факти, обставини (активний обман). Змістом обману, як способу шахрайства можуть бути різноманітні обставини, щодо яких особа вводить в оману потерпілого. У тому числі, це може стосуватися характеристики особистості винного або інших осіб, так званий обман в особі, а також певних подій, юридичних фактів, дій окремих осіб тощо; (3) обман застосовується з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі майна, результатом чого є введення потерпілого в оману щодо правомірності передачі ним винному майна; (4) при шахрайстві потерпілий добровільно передає майно. Водночас, потерпілий переконаний, що він розпоряджається майном за власною волею, у своїх інтересах або принаймні не на шкоду цим інтересам; (5) якщо особа отримує від потерпілого гроші нібито для передачі службовій особі як неправомірну вигоду, маючи намір не передавати їх, а привласнити, вчинене належить кваліфікувати як шахрайство.
		Частина 4 ст. 190 КК, зокрема передбачає відповідальність за шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах.
		Згідно з п. 4 примітки до ст. 185 КК у ст. 190 КК в особливо великих розмірах визнається кримінальне правопорушення, що вчинене однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (далі - неоподатковуваний мінімум) на момент вчинення кримінального правопорушення.
		Відповідно до п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України, для кваліфікації кримінальних правопорушень, сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, тобто у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
		Згідно зі ст. 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2022 рік", з 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено в сумі 2481 грн., тобто 50% від цієї сумі становило 1240,50 грн.
		Отже, шахрайство, вчинене у 2022 році в особливо великому розмірі мало місце тоді, коли предмет правопорушення дорівнював чи перевищував 744 300 грн (2481:2х600=744 300).
		Установлені судом обставини, що стосуються заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) та докази на їх підтвердження.
		Отже, зіставивши висунуте ОСОБА_7 обвинувачення з наведеними вище нормами КК та судовою практикою, суд дійшов таких висновків.
		Насамперед, суд зазначає, що ОСОБА_7 є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК, оскільки на час вчинення правопорушення він досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність. Доказів неосудності обвинуваченого суду не надано, натомість в матеріалах кримінального провадження міститься інформація, згідно з якою ОСОБА_7 на обліку у лікаря-психіатра не перебуває. 
		Щодо вчинення ОСОБА_7 з прямим умислом та корисливим мотивом кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК, то суд зазначає, що ці обставини встановлені на підставі належних та допустимих доказів, про що свідчить наступне.
		Посилання обвинуваченого та його захисників на відсутність у ОСОБА_7 умислу на заволодіння чужими грошовими коштами шляхом зловживання довірою та пов`язані з цим доводи щодо наміру ОСОБА_7 лише переконатись у фактичній наявності коштів у ОСОБА_10 та в подальшому їх передачі юристу (адвокату) для вирішення його питання по фірмі, спростовуються наявними в справі доказами у їх сукупності, а також наступним. Довіра у ОСОБА_10 до ОСОБА_7 виникла в процесі досягнення між ними взаємної згоди щодо домовленості, відповідно до якої ОСОБА_7 зобов`язувався використовуючи наявні в нього зв`язки в органах Служби безпеки України, за грошову винагороду у розмірі 80000доларів США вирішити вказану проблему. Подальші дії ОСОБА_10 свідчать, що сумнівів у виконанні ОСОБА_7 своїх обов`язків згідно їх домовленості у ОСОБА_10 не було, про що свідчить передача ним 28.11.2022, приблизно о 20 годині 30 хвилин, попередньо обумовлену суму грошових коштів у сумі 80 тис. доларів США (2924 800 грн за офіційним курсом НБУ станом на день вчинення злочину), тобто ОСОБА_7 виконав усі дії, які вважав необхідними для заволодіння майном ОСОБА_10 , проте злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_7 було затримано на місці працівниками правоохоронного органу, що позбавило його можливості, розпорядитися грошима.
		Більше того, ОСОБА_7 як представник місцевої влади користувався вотумом довіри, працюючого на посаді керівника апарату Бориспільської районної військової адміністрації Київської області, а тому його рішення та дії, в тому числі тісних зв`язків в правоохоронних органах та кола знайомих юристів, сприймалися ОСОБА_10 , як такі, що є дійсними. Таким чином, усвідомлюючи, що його рішення та дії завідомо сприймаються ОСОБА_10 як такі, що відповідають дійсності, ОСОБА_7 , зловживаючи такою довірою, вчинили всі дії, необхідні для заволодіння грошовими коштами ОСОБА_10 в особливо великих розмірах. 
		Аналогічного висновку дійшов Касаційний кримінальний суд у складі Верховного суду в постанові від 03 березня 2021 року, прийнятій у справі №127/11849/15-к, у якій суд зазначив, що наявність цивільно-правових відносин між обвинуваченим та потерпілим, що були закріплені у правочині, можуть бути частиною реалізації умислу особи на заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою та не виключають можливості кваліфікації діяння особи як шахрайства за наявності складу цього кримінального правопорушення. Принциповим у цьому питанні є встановлення і доведення поза розумним сумнівом, що особа, умисно, з корисливих мотивів заволодіваючи чужим майном або набуваючи права на майно шляхом обману чи зловживання довірою, зокрема й беручи на себе при цьому певні зобов`язання, одразу не мала наміру їх виконувати, використовуючи певні правовідносини як спосіб реалізації умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою.
		Одержання ОСОБА_7 коштів від ОСОБА_10 та спонукання ОСОБА_10 до вчинення таких дій підтверджується фактичними даними, які містяться у наведених далі джерелах доказів а саме:
		Як вбачається з дослідженого судом протоколів НСРД від 22.11.2022 та 28.11.2022 року під час телефонних розмов ОСОБА_7 повідомляв ОСОБА_10 про надання йому коштів в розмірі 80 тис. доларів США та запевняв що його проблему буде вирішено чим саме підтвердив свої наміри про отримання та заволодіння вказаними коштами. 
		Крім того, ознайомившись з відеозаписом зустрічі ОСОБА_7 та ОСОБА_10 від 28.11.2022 де ОСОБА_10 передав ОСОБА_7 кошти після чого його було затримано. 
		За версією сторони захисту, ОСОБА_7 став жертвою провокації з боку ОСОБА_10 , та співробітників ГУ СБУ у м. Києві які на даний час проводять досудове розслідування відносно ТОВ «НОВОПАС» де проведено обшуки у кримінальному провадженні № 42022110000000194 від 19.08.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 110-2, ч. 2 ст. 358, ч. 2 ст. 361, ч. 3 ст. 365-2 КК України де ОСОБА_10 є як свідок та був допитаний, які сфальсифікували обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_7 обвинувачується.
		Практикою ЄСПЛ вироблено критерії перевірки небезпідставних тверджень заявників щодо провокації вчинення злочину на основі двох тестів, які дозволяють відмежувати провокацію до вчинення злочину від дозволеної поведінки правоохоронців під час застосування законних таємних методів у кримінальних розслідуваннях: (1) матеріально-правового тесту, у межах якого підлягає перевірці поведінка правоохоронних органів на предмет наявності ознак схиляння (підбурення) особи до вчинення злочину; (2) процесуального тесту, в межах якого суд має забезпечити змагальну, ретельну процедуру перевірки заяви про провокацію (зокрема, рішення у справах Tchokhonelidze v. Georgia, заява № 31536/07, від 28 червня 2018 року, § 46; Ramanauskas v. Lithuania (№ 2), заява № 55146/14, від 20 лютого 2018 року, § 56; Matanoviж v. Croatia, заява № 2742/12, від 04 квітня 2017 року, § 124, 133, 134).
		За висновками ЄСПЛ провокація має місце тоді, коли працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений.
		Наведені критерії використовує також Верховний Суд при перевірці заяв щодо провокації злочину (наприклад, постанови Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12 травня 2021 року по справі № 750/10362/17, від 28 березня 2023 року по справі № 391/729/15-к).
		Ураховуючи викладене, при перевірці заяви сторони захисту щодо провокації злочину суд першочергово має з`ясувати: (1) чи були підстави для початку досудового розслідування кримінального правопорушення; (2) чи мав ОСОБА_10 , як заявник, будь-які приховані мотиви, та чи були підстави вважати, що правоохоронці мали намір дискредитувати ОСОБА_7 ; (3) яка була поведінка ОСОБА_7 та ОСОБА_10 під час їх зустрічей; (4) який характер та рівень втручання правоохоронних органів у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення.
		Як убачається з матеріалів справи, досудове розслідування кримінальне провадження № 42022100000000592, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.11.2022 року розпочалось на підставі заяви ОСОБА_10 про злочин від 17.11.2021 про вимагання від нього неправомірної вигоди (том 2, арк. 91).
		Як слідує зі змісту матеріалів провадження ОСОБА_10 був допитаний в якості свідка і після його допиту цього ж дня т.в.о. начальника ГУ ОСОБА_29 постановив провести у ході досудового розслідування НСРД - контроль за вчиненням злочину щодо ОСОБА_7 .
		Отже, первинним джерелом об`єктивних даних щодо протиправних дій обвинуваченого був ОСОБА_10 , який повідомив про це правоохоронні органи.
		Одним із доказів на користь провокації, на думку сторони захисту, є численні розмови ОСОБА_10 про його проблеми по ТОВ «НОВОПАС» де проведено обшуки та він є співвласником та неодноразове наголошення та звернення до ОСОБА_7 про надання йому допомоги за вирішення питання за яку він готовий заплатити кошти.
		Ці відомості були отримані на підставі опитаних захисником  адвокатом ОСОБА_9 громадян ОСОБА_20 , ОСОБА_22 та ОСОБА_21 які були свідками розмови під час перебування на рибалці на базі відпочинку. 
		Сторона захисту стверджувала, що ОСОБА_10 взагалі не є потерпілим у вказаному кримінальному провадженні та те що ОСОБА_10 перебував під тиском правоохоронних органів, оскільки з початку 2022 року, є поки що в статусі свідка у кримінальному провадженні № 42022110000000194 від 19.08.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 110-2, ч. 2 ст. 358, ч. 2 ст. 361, ч. 3 ст. 365-2 КК України, тобто задовго до внесення відомостей до ЄРДР у кримінальному провадженні № 42022100000000592, ОСОБА_10 проводив усі контакти з ОСОБА_7 виключно під контролем правоохоронних органів. Крім того, свідок ОСОБА_10 є "професійним заявником", тобто особою, яка на постійній основі співпрацювала зі СБУ.
		Суд ретельно перевірив доводи сторони захисту стосовно провокації та визначення статусу ОСОБА_10 як потерпілого, встановив наступні обставини.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 надав суду наступні свідчення: що в листопаді 2022 року працював в СБУ вказав що він допитував ОСОБА_10 в рамках кримінального провадження на підставі доручення прокурора, номер кримінального провадження не пам`ятає. ОСОБА_10 допитував в статусі свідка, допит відбувався в м. Київ в приміщенні СБУ по вул. Коцюбинського. ОСОБА_10 допитував лише один раз. Обставини що до співпраці ОСОБА_10 з СБУ та в не подальшому не притягнення його до кримінальної відповідальності йому не відомі. При допиті, ОСОБА_10 вів себе спокійно, надавав покази відповідно поставлених йому запитань. 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_26 надала суду наступні свідчення: що вона працює ст. слідчим в СУ ГУ СБУ м. Києва та Київської області, та вона здійснює досудове слідство в рамках кримінального провадження відносно ТОВ «НОВОПАС» (код ЄДРПОУ 40430106) де ОСОБА_10 є свідком. В казаному кримінальному провадженні проводились обшуки та накладались арешти на майно, а саме на документи вилучені в ході обшуку, корпоративні права, банківські рахунки та приміщення. До неї ніхто не звертався щодо надані їй неправомірної вигоди, за не притягнення ОСОБА_10 до кримінальної відповідальності та зняття арешту. Також вказала суду що в ТОВ «НОВОПАС» (код ЄДРПОУ 40430106) є два співвласника а саме це ОСОБА_10 50% та громадянин РФ 50%. Також вказала що реєстраторами було здійснено перереєстрацію корпоративних прав які належали гр. РФ на ОСОБА_10 вказана реєстрація була скасована Міністерством Юстиції та вказаних реєстраторів притягнуто до кримінальної відповідальності. 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 показав суду, що він є прокурором та в його провадження перебуває на досудовому розслідуванні кримінальне провадження щодо ТОВ «НОВОПАС» (код ЄДРПОУ 40430106), співвласником якої є ОСОБА_10 , в рамках даного провадження накладено арешт на майно яке належить фірми. У вказаному провадженні підозру ОСОБА_10 не оголошувалось він був допитаний та перебуває в статусі свідка та представника ТОВ «НОВОПАС». Жодних корупційних пропозицій від ОСОБА_10 чи інших осіб щодо знаття арешту на майно не надходило. 
		У той же час, відсутні докази, що працівники правоохоронних органів, які брали участь в досудовому розслідуванні, мали особисту зацікавленість у кримінальному переслідуванні ОСОБА_7 . 
		На підтвердження відсутності такого інтересу свідчить той факт, що відомості до ЄРДР у цьому кримінальному провадженні внесені на підставі повідомлення про виявлення кримінального правопорушення.
		Попри заяву сторони захисту про провокацію, суд зауважує, що обвинувачений ОСОБА_7 добровільно неодноразово спілкувалися із ОСОБА_10 проявляв ініціативу в заохоченні ОСОБА_10 до надання йому коштів для вирішення питання по його фірмі.
		Як вбачається з показань ОСОБА_10 , та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами а саме скріншотами переписку у додатку «WhatsApp», та прослухавши аудіозаписи розмов, ОСОБА_7 за власною ініціативою надсилав відомості щодо ТОВ «НОВОПАС» чим вводив в оману ОСОБА_10 щодо обізнаності ходу проведення досудового слідства в рамках кримінального провадження щодо ТОВ «НОВОПАС». 
		ОСОБА_7 заохочував ОСОБА_10 до надання йому коштів для вирішення питання пов`язаних з ТОВ «НОВОПАС», на що ОСОБА_10 погодився, що підтверджується раніше дослідженими в судовому засіданні доказами.
		Зазначене свідчить що саме обвинувачений, а не ОСОБА_10 проявляв інтерес до надання йому коштів, що відповідало його умислу та корисливому мотиву на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_10 в особливо великому розмірі.
		Жодних заходів щодо припинення розмов з ОСОБА_7 , потерпілий ОСОБА_10 не вживав та будь-яких заперечень під час розмов не висловлював.
		Отже, немає жодних підстав для визнання дій ОСОБА_10 такими, що полягали у схилянні ОСОБА_7 до вчинення злочину та не визнання його потерпілим. 
		Щодо тверджень сторони захисту щодо неможливість відновлення досудового розслідування та зміну оголошеної раніше підозри ОСОБА_7 після повідомлення про завершення досудового розслідування, суд приходить до наступних висновків. 
		Кваліфікація кримінальних правопорушень є одним із найбільш важливих і відповідальних етапів застосування норм закону про кримінальну відповідальність. Правильна кваліфікація кримінальних правопорушень виступає необхідною умовою реалізації конституційного принципу законності у кримінальному судочинстві, досконалого та юридично виваженого досудового розслідування і розгляду кримінальних проваджень у судах, призначення особам, визнаним винуватими за вироком суду, справедливого й обґрунтованого покарання чи звільнення їх від кримінальної відповідальності або від покарання.
		Термін «кваліфікація кримінальних правопорушень» використовується як у кримінальному (статті 9, 29, 33, 35, 66, 67Кримінального кодексу України), так і у кримінальному процесуальному законодавстві (пункт 5 частини п`ятої статті 214, пункт 5 частини першої статті 277, пункт 5 частини другої статті 291 тощоКримінального процесуального кодексу України(далі - КПК України).
		У теорії та практиці кримінального права поняття «кваліфікація кримінальних правопорушень» визначають як встановлення і юридичне закріплення точної відповідності ознак учиненого діяння і ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого кримінально-правовою нормою.
		Якщо під час досудового розслідування чи після оголошення про завершення досудового розслідування встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, є можливість змінити кваліфікацію кримінального правопорушення, склавши нову підозру, змінивши ранішеповідомлену підозру, змінивши обвинувачення (правову кваліфікацію та/або обсяг обвинувачення).
		Нове повідомлення про підозру має бути узагальненим і складатися не в доповнення до попередніх повідомлень, а замість раніше складених повідомлень про підозру. У цьому випадку раніше складене повідомлення про підозру, яке повинно залишатися в матеріалах кримінального провадження, втрачає силу. Такий порядок дасть змогу підозрюваному реалізувати своє право на захист: ознайомившись із новим повідомленням про підозру у повному обсязі, підозрюваний має можливість глибше і ясніше усвідомити суть підозри, яку важко було б досягти, якби підозра містилася в окремих повідомленнях про підозру. 
		Повідомлення особі про нову підозру або про зміну первинної підозри здійснюється слідчим за погодженням з прокурором або самим прокурором у порядку, передбаченому статтею 278КПК України.
		У ст. 290 КПК встановлено, що, визнавши зібрані докази достатніми для складання обвинувального акта, сторона обвинувачення повідомляє учасників провадження про завершення слідства та надає доступ до його матеріалів.
		Такі дії приводять до: 1) початку ознайомлення з матеріалами провадження; 2) фактичного зупинення строку слідства на період такого ознайомлення.
		Тобто на цьому етапі слідство завершене, докази зібрані, строк не обраховується. Основні аргументи сторони обвинувачення щодо можливості збору доказів на етапі ознайомлення з матеріалами провадження зводяться до таких: КПК прямо не забороняє збирати докази після завершення слідства; заборона проводити слідчі дії у ч. 8 ст. 223 КПК пов`язана із закінченням слідства; закінчення та завершення слідства  це різні етапи провадження; завершення пов`язане із відповідним оголошенням прокурора та можливістю сторін ознайомитися з матеріалами протилежної; закінчення пов`язане зі зверненням прокурора до суду з обвинувальним актом.
		Аналогічно позиції дійшов і Верховний Суд в постанові у справі № 344/6630/17, який вказав на можливість проведення слідчих дій до закінчення розслідування, а не до його завершення.
		Приписи ст. 279 КПК України передбачають, що у разі виникнення підстав для повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри або про нову підозру слідчий, прокурор зобов`язаний виконати дії, передбачені ст. 278 КПК України, свідчить про те, що слідчий, прокурор має скласти нове повідомлення про підозру, зазначивши в ньому, з - поміж іншого, про скасування раніше врученого повідомлення про підозру. 
		Повідомлення про нову підозру або про зміну раніше повідомленої підозри вручається підозрюваному в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 278 КПК України, і невідкладно, але не пізніше наступного дня вноситься до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
		Прокурором було винесено постанову від 25.01.2023 року про відновлення досудового слідства керуючись ст. ст. 110, 282 КПК України та в подальшому було проведення ряд слідчих дій а саме: 25.01.2023 слідчим було проведено додатковий допит ОСОБА_7 , та було повідомлено про зміну раніше оголошеної підозри з ч.4 ст. 190 на ч.2 ст. 15 ч.4 ст. 190 КК України, повідомлено ОСОБА_7 та захисника про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів досудового розслідування та їх відкриття тобто в межах чинного КПК та в межах строків досудового розслідування. 
		Крім того, твердження сторони захисту щодо визнання недопустимими певні докази а саме постанову від 09.01.2023 винесена заступником керівника Київської міської прокуратури про доручення здійснення досудового розслідування ТУ ДБР у зв`язку з тим, що були порушені вимоги підслідності, суд відхиляє з наступних підстав.
		Так, як встановлено судом 17.11.2022 заступником керівника Київської міської прокуратури до ЄРДР за заяво. ОСОБА_10 внесено відомості про реєстрації кримінального провадження № 42022100000000592 за фактом вчинення співробітником правоохоронних органів кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст. 368 КК України. 
		28.11.2022 прокурором третього відділу процесуального керівництва управління у кримінальних провадженнях слідчих ТУ ДБР Київської міської прокуратури винесено постанову про визначення підслідності у зазначеному кримінальному провадження за першим СВ ТУ ДБР розташованого у м. Києві. 
		29.11.2022 прокурором третього відділу процесуального керівництва управління у кримінальних провадженнях слідчих ТУ ДБР Київської міської прокуратури винесено постанову про зміну кваліфікаціі у вказаному кримінальному провадження з ч.3 ст. 368 на ч.4 ст. 190 КК України у зв`язку тим що під час досудового розслідування не встановлено, що до вчинення кримінального правопорушення причетні співробітники ГУ СБУ та Фастівської окружної прокуратури Київської області. З тих обставин що ОСОБА_7 намагався заволодіти грошовими коштами ОСОБА_10 шляхом обману. 
		29.11.2022 року ОСОБА_7 було затримано та повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст. 190 КК України. 
		22.12.2022 прокурором третього відділу процесуального керівництва управління у кримінальних провадженнях слідчих ТУ ДБР Київської міської прокуратури винесено постанову про визначення підслідності у зазначеному кримінальному провадження за першим СВ ГУ Національної поліції у м. Києві. 
		09.01.2023 заступником керівника Київської міської прокуратури винесено постанову про доручення здійснення досудового розслідування № 42022100000000592 за ч.4 ст. 190 КК України іншому органу досудового розслідування, на підставі ч.5 ст. 36 КПК України, а саме слідчим ТУ ДБР розташованого у місті Києві. Підставою такого процесуального рішення стало не уможливлення пропущення строків визначених ст. 28 КПК України.
		Захисник стверджує, що досудове розслідування проведено з порушенням правил підслідності, оскільки ч. 4ст. 190 КК Українипідслідна слідчим органам Національної поліції, а не слідчим ТУ ДБР у місті Києві. При цьому прокурором було безпідставно визначено підслідність за слідчим органом ДБР у місті Києві, не вирішено питання про спрямування вказаного провадження для розслідування до належного правоохоронного органу, а тому усі процесуальні та слідчі дії, що були здійснені слідчими ДБР у місті Києві, не можна визнати законними. Однак такі доводи є необґрунтованими.
		Відповідно до положень ч. 4ст. 216 КПК України, який набрав чинності 19 листопада 2012 року, слідчі органи Державного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування злочинів, вчинених у тому числі працівником правоохоронного органу.
		Відповідно до ч. 5ст. 36 КПК УкраїниГенеральний прокурор, керівник регіональної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування. Забороняється доручати здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, іншому органу досудового розслідування.
		Як убачається із матеріалів кримінального провадження, а саме витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження за від 17 листопада 2022 року, були внесені відомості про вчинення кримінального правопорушення, за фактом вимагання неправомірної вигоди співробітниками правоохоронних органів, правова кваліфікація кримінального правопорушення ч.3 ст.368 КК України.
		Таким чином, на час внесення відомостей у ЄРДР та визначення органу досудового розслідування зазначеного кримінального провадження, слідчі органи прокуратури вже проводити досудове розслідування кримінальних проваджень, підслідних ДБР.
		За таких обставин відсутні підстави вважати, що досудове розслідування кримінального провадження, в рамках якого проводилось НСРД, здійсненослідчим відділом ДБР у місті Києві без законних на це підстав та з порушенням положень ч. 4ст. 216 КПК України.
		Визначаючи підслідність кримінального провадження № 42022100000000592 стосовно ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 190 КК Україниза слідчими відділу ДБР у місті Києві, заступником керівника Київської міської прокуратури мотивував своє рішення тим, що усі докази, які доводять вину ОСОБА_7 , були здобуті слідчими слідчого відділу ДБР у місті Києві в межах досудового розслідування кримінального провадження № 42022100000000592 від 17 листопада 2022 року за оперативного супроводження оперативних підрозділів вказаного органу, томупередача кримінального провадження за підслідністю до іншого органу, зокрема, органів поліції, може негативно вплинути на стан слідства.
		Таким чином, враховуючи вказане, суд вважає, щопрокурором дотримано належну правову процедуру реалізації своїх повноважень, передбачених ч. 5ст. 36 КПК України, постанова заступника керівника Київської міської прокуратури від 09.01.2023 рокувідповідає вимогамст. 110 КПК України, є належно обґрунтованою.
		Тому доводи захисника про те, що досудове розслідування кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 за ч. 4ст. 190 КК Українипроведено з порушенням правил підслідності, є безпідставними.
		Аналогічної позиції дійшов і Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду справа № 135/1003/19 та №166/867/18.
		 
		 
		Розглянувши справу в межах висунутого обвинувачення, оцінивши кожний досліджений та перевірений у судовому засіданні доказ за своїм внутрішнім переконанням із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд уважає доведеною поза розумнім сумнівом вину ОСОБА_7 у вчиненні закінченого замаху на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), в особливо великих розмірах. 
		Об`єктивна сторона злочину обов`язково має включати такі ознаки: дію (обманне або вчинене шляхом зловживання довірою, незаконне, безоплатне, поза волею власника заволодіння чужим майном або придбання права на майно); наслідок, який полягає у переході чужого майна чи права на майно до володіння чи розпорядження іншої особи; причинний зв`язок між дією та наслідком; спосіб учинення злочину, що характеризується обманом чи зловживанням довірою.
		Зловживання довірою полягає у недобросовісному використанні довіри потерпілого, пов`язаної з родинними чи дружніми стосунками, знайомством, спільною діяльністю тощо.
		Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі їй майна або права на нього. Обов`язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього (пункт 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про злочини проти власності" № 10 від 06 листопада 2009 року). При цьому добровільність є уявною, оскільки зумовлена обманом чи зловживанням довірою.
		Так, 28.11.2022, приблизно о 20 годині 30 хвилин, ОСОБА_10 прибув за вказаною ОСОБА_7 адресою: Київська обл., м. Бориспіль, вул. Мічуріна 2А, де під час розмови передав останньому попередньо обумовлену суму грошових коштів у сумі 80 тис. доларів США (2924 800 грн. за офіційним курсом НБУ станом на день вчинення злочину), тобто ОСОБА_7 виконав усі дії, які вважав необхідними для заволодіння майном ОСОБА_10 , проте злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_7 було затримано на місці працівниками правоохоронного органу, що позбавило його можливості, розпорядитися грошима на підставі ст. 208 КПК України.
		Оскільки вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 було перервано працівниками правоохоронного органу, то з незалежних від нього причин ОСОБА_7 не заволодів грошовими коштами ОСОБА_10 .
		Доводи ОСОБА_7 про те, що передані йому ОСОБА_10 та вилучені в подальшому працівниками правоохоронних органів кошти були призначені для передачі юристам, для вирішення питанням по фірмі потерпілого суд оцінює критично, як обраний обвинуваченим спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення.
		Щодо правильності перекваліфікації злочину з ст. 368 КК на ч.4 ст. 190 КК України, суд вважає такі дії правильними з наступних підстав.
		Так, відповідно до витягу з ЄРДР (а.с. 74 том №2) за заявою ОСОБА_10 було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення за фактом вимагання неправомірної вигоди співробітниками правоохоронних органів, правова кваліфікація кримінального правопорушення ч.3 ст.368 КК України.
		29.11.2022 постановою прокурора третього відділу відділу процесуального керівництва управління у кримінальних провадженнях слідчих ТУ ДБР Київської міської прокуратури було змінено кваліфікацію кримінального правопорушення у кримінальному провадження № 42022100000000592 від 17.11.2022 з ч.3 ст. 368 КК на ч.4 ст. 190 КК України підставою такого рішення стало те що піл час досудового розслідування не встановлено, що до вчинення кримінального правопорушення причетні співробітники ГУ СБУ та Фастівської окружної прокуратури Київської області. 
		Крім того,заслухавши показисвідків сторонизахисту,а саме:  ОСОБА_22 , ОСОБА_21 , ОСОБА_20  з приводу прохання потерпілого про надання йому допомоги, та спонукання останнього про надання ним коштів, не спростовують обставин вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 за ч.2 ст.15ч.4 ст.190 КК України.
		З урахуванням викладеного, суд визнає ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, а саме, у закінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому в особливо великих розмірах.
		Обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання
		При призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує особу винного та ступінь тяжкості вчинених злочинів, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують покарання, відповідно до ст. 66, 67 КК України.
		Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_7 судом не встановлено.
		Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_7 судом не встановлено.
		При призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує особу винного, вік, стан здоров`я, його позитивну характеристику за місцем роботи та місцем проживання, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, має численні нагороди та подяки у зв`язку з належним виконанням ним професійних обов`язків протягом трудової діяльності та те що під представник потерпілого та сам потерпілий просили визнати ОСОБА_7 винним та призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі. 
		Відповідно до ч. 3 ст. 68 КК України за вчинення замаху на кримінальне правопорушення строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
		Виходячи із засад призначення та індивідуалізації покарання, зважаючи на суспільну небезпеку вчиненого злочину, суд уважає, що для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових злочинів достатнім буде основне покарання на рівні нижньої межі - 4 роки позбавлення волі.
		Водночас, відповідно до ст. 75 КК України, ураховуючи стан його здоров`я, належну процесуальну поведінку під час розгляду судом кримінального провадження, вчинення кримінального правопорушення у формі замаху, відсутність реальних збитків від вчиненого ним кримінального правопорушення, відсутність у ОСОБА_7 судимостей, суд приходить до висновку про можливість його виправлення без відбування покарання. При цьому, з огляду на тривалість призначеного основного покарання, тривалість іспитового строку належить визначити в один рік.
		Відповідно до ч. 4 ст. 190 КК України покарання за вчинення цього кримінального правопорушення передбачає, окрім основного, також і обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна.
		При цьому, суд ураховує положення ст. 77 КК України та роз`яснення, які містяться в абз. 5 п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" № 7 від 24 жовтня 2003 року, відповідно до яких суди позбавлені законних підстав для призначення конфіскації майна при звільненні особи від відбування основного покарання з випробуванням.
		Відповідно до п. 19 вказаної Постанови, якщо додаткове покарання у виді конфіскації майна за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов`язковим, то у разі прийняття рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням воно не застосовується, оскільки статтею 77 КК передбачено вичерпний перелік додаткових покарань, що можуть бути призначені у такому випадку, серед яких конфіскація майна відсутня; при прийнятті такого рішення у вироку мають бути наведені відповідні мотиви; посилатися на статтю 69 КК не потрібно.
		Водночас, уважає за необхідне покласти на ОСОБА_7 обов`язки, передбачені ч.1 ст. 76 КК України.
		При призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує особу винного, його позитивну характеристику за місцем проживання та служби наявність в нього на утримані має малолітнього сина 4.5 роки.
		Відповідно до абз. 8 п. 2 ч. 3 та абз. 13 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою, у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження та мотиви його ухвалення.
		Вирішуючи питання про запобіжний захід до набрання вироком законної сили, суд зазначає наступне. Під час судового розгляду встановлено, що обвинуваченому було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з правом внесення застави в сумі 650 00 тис. грн., однак ухвалою суду від 09.01.2024 був змінений на застосування особистою поруки депутата Київської обласної ради ОСОБА_30 . 
		Підстав для обрання запобіжного заходу станом на 21.03.2025 року судом не встановлено.
		Витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.
		Питання про долю речових доказів належить вирішити в порядку, передбаченому ст.100 КПК України.
		На підставі викладеного та керуючись ст. 15, 50,65-67,69,75,76,90,ч.4ст.190КК України,та керуючисьст.100,124,126,318,ч.3ст.349,ст.342-351,358,363-368,373,374КПК України,суд -
		у х в а л и в :
		ОСОБА_7  визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити  ОСОБА_7  від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий термін тривалістю 1 (один) рік.
		Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на  ОСОБА_7  обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		Документи, передані суду сторонами кримінального провадження протягом судового розгляду, залишити в матеріалах кримінального провадження.
		Речові докази, а саме: грошові кошти в сумі 20000 (двадцять тисяч) доларів США (200 купюр номіналом по 100 доларів США); несправжні (імітаційні) засоби, які візуально схожі на грошові кошти, в кількості 600 купюр по 100 доларів США (на суму 60 000 доларів США) - повернути фінансово-економічному управлінню СБ України. 
		Повернути власникові  ОСОБА_7 речові докази запроваджений ухвалою Печерського районного суду міста Києва справа № 757/35533/22-к у вигляді: мобільного телефону марки «Iphone» у захисному чохлі та ліхтарик чорного кольору.
		Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. 
		Копія вироку негайно після його проголошення вручити сторонам провадження.
		Суддя         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...