Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/5406/25-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано судом: 25.04.2025. Зареєстровано: 25.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 28.04.2025.

Номер судового провадження: 2-5000/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/5406/25-ц 
		пр. 2-5000/25
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		27 березня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого - судді Остапчук Т.В.,
		при секретарі судового засідання - Корнелюка Б.В.
		за участю:
		представника позивача: ОСОБА_18
		представника відповідача Яндульського Д.В.
		розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про визнання одностороннього правочину недійсним, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,-
		ВСТАНОВИВ:
		У лютому 2025 року на адресу Печерського районного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про визнання одностороннього правочину недійсним, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди.
		В обґрунтування позову позивач зазначив, що між Акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» (надалі - «Відповідач» або «ПриватБанк») та ОСОБА_1 (надалі - «Позивач» або «Клієнт») 17 червня 2021 року шляхом подання Заяви про відкриття Поточного рахунку та приєднання до Умов та Правил надання послуги «Картка для виплат» та Заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг було укладено Договір банківського рахунка (копії Заяви про відкриття Поточного рахунку та приєднання до Умов та Правил надання послуги «Картка для виплат» та Заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг додаються), в результаті чого Позивач став клієнтом Відповідача та отримував банківські послуги. Поточний рахунок, відкритий у ПриватБанку використовувався Позивачем виключно для отримання пенсії, що підтверджується заявою про виплату пенсії або грошової допомоги Головному управлінню ПФУ, яка була засвідчена працівником ПриватБанку. З моменту відкриття поточного рахунку Позивачем не вчинялись жодні дії, які суперечили застосовуваному законодавству та правилам надання послуг. Від ПриватБанку не надходило жодних листів з метою уточнення інформації чи надання додаткових даних. Разом з тим, Повідомленням Відповідача від 26 вересня 2024 року № 20.1.0.0.0/7- 240926/105 Позивача було повідомлено електронними засобами зв`язку про «прийняте 25 вересня 2024 року рішення про відмову від підтримання ділових / відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору (далі - «Рішення про відмову») у зв`язку з встановленням неприйнятно високого рівня ризику / ненадання необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей / неможливістю здійснення ідентифікації та/або верифікації, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників / подання недостовірної інформації / подання інформації з метою введення в оману банк». Нормативною підставою такого Рішення про відмову Відповідач вказав ч. 1 ст. 15 Закону «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», Положення про здійснення фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 травня 2020 року № 65, внутрішні документи Відповідача. Як вбачається з копії Повідомлення Відповідачем не вказано конкретних причин розірвання договірних відносин, що унеможливлює встановлення підстав для розірвання договору між сторонами спору. Позивач намагався особисто з`ясувати причини розірвання Договору банківського рахунка у відділені банку, проте отримав відмову у поясненні причин з посиланням на Умови та Правила надання послуг. Також Позивач звертався до відділення банку з вимогою отримання коштів, що знаходились на його рахунку, але отримав відмову.
		Ухвалою Печерського районного суду від 19.09.2025 року відкрито провадження у цивільній справі.
		13 березня 2025 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому останній заперечив з приводу задоволення позову з наступних підстав.
		Напрямком "Фінансовий моніторинг" АТ КБ "ПриватБанк" проведено заходи ПЗНП та аналіз фінансових операцій клієнтів (їх сукупності) щодо наявності/ відсутності індикаторів підозрілості фінансових операцій, за результатами яких виявлено обґрунтовані підозри про здійснення позивачем та пов`язаними з ним особами операцій ВК/ФТ, інших злочинів, що є підставою для встановлення клієнтам неприйнятно високого ризику ділових відносин (далі - НВР).
		Підставою для встановлення НВР є наявність критерію, визначеного ч. 6 ст. 7 Закону України про ПВК/ФТ - наявність обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.
		Так, за результатом проведеного аналізу фінансових операцій відповідача та пов`язаних з ним осіб, АТ КБ "ПриватБанк" встановлено, що: За результатами здійснених заходів НПК та ПЗНП вважаємо за необхідне відмовити у підтриманні ділових відносин з ТОВ ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ, 31731686 на підставі абзацу 3 частини 1 статті 15 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаним злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" шляхом встановлення неприйнятно високого ризику у зв`язку з неможливістю виконувати визначені цим Законом обов`язки та/або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом, відповідно до частини 6 статті 7 Закону.
		1. Загальна інформація про клієнта (згідно ЄДР) Дата державної реєстрації: 2001-10-18 КВЕД 61.10 Діяльність у сфері проводового електрозв`язку Статутний капітал: 17 020 163,26 грн Адреса: Україна, 01030, місто Київ, ВУЛИЦЯ В`ЯЧЕСЛАВА ЛИПИНСЬКОГО, будинок 5 Власник: Wirtcon GMBH (країна реєстрації Австрія) (далі - Wirtcon) КБВ: ОСОБА_1 ВІТАЛІЙ МИКОЛАЙОВИЧ
		2. Структура власності та кінцевий бенефіціарний власник (далі - КБВ) 
		2.1. Структура власності станом на 24.06.2021 р. (згідно анкети) мала наступний вигляд та в КБВ було вказано: 63.54% - ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_5, країна громадянства та резидентства Австрія згідно ІД в ЄКБ 1139669763, не клієнт банку, не верифіковано). Згідно анкети від 24.06.2021 р. громадянство та резидентство ОСОБА_3 вказано - Австрія. 29.4% - ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , країна громадянства та резидентства Австрія . ІД в ЄКБ 1138753099, не клієнт банку, не верифіковано) ОСОБА_4 зазначена як власниця частки 29,4% в статутному капіталі компанії Wirtcon GMBH (Австрія), відповідно опосередковано в статутному капіталі клієнта є власницею частки 8,64%. Проте чомусь її вказано в КБВ з часткою 29,4%. Згідно Юконтрол в серпні 2021 р змінюється структура власності клієнта та КБВ: Wirtcon набуває 100% в статутному капіталі клієнта за рахунок виходу компаній ОСОБА_3 GO INVEST AG (країна реєстрації ШВЕЙЦАРІЯ) та GO OST INVEST AG (країна реєстрації ШВЕЙЦАРІЯ), загальна частка володіння яких в статутному капіталі клієнта складала 70, 6%. А також частка в компанії Wirtcon переходить від ОСОБА_7 до ОСОБА_8 за 1 євро на згідно опціону.
		Відповідно структура власності набуває нового вигляду: Wirtcon GMBH (Австрія) І_ 100% - ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянство та резидентство України. Клієнт Банку, актуалізовано).
		2.2. На запит Банку щодо угоди купівлі-продажу між нерезидентами зокрема, ціни продажу та розрахунку між сторонами угоди, фінансвої звітності Wirtcon GMBH (Австрія), економічної доцільності зміни КБВ та ін. Клієнтом документи не надано.
		3. Про КБВ та співпрацю з рф
		3.1. ТОВ «Євротранстелеком» володіє волоконно-оптичним кабелем протяжністю 6000 км, у тому числі і на території України.
		Було виявлено інформацію у відкритих джерелах (1, 2) про відкрите кримінальне провадження проти ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ за статтею державної зради через те, що товариство прокладає кабель на окупованій території та незаконній маршрутизації трафіку до Криму (виявивши п`ять викликів на номери, які були незаконно виділені РФ для використання на території окупованого Криму та міста Севастополя).
		По суті клієнт займався незаконною маршрутизацією інтернет-трафіку до так званих «ДНР/ЛНР», тимчасово анексованого Криму та невизнаного Придністров`я.
		Співробітники РБ України задокументували протиправну діяльність національних провайдерів, які здійснювали маршрутизацію інтернет-трафіку на непідконтрольні Україні території, чим фактично обслуговували антиукраїнські інформаційні операції російських спецслужб та контрольованих ними терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР». Транзит трафіку відбувався через підключення каналів зв`язку з РФ до мереж вітчизняних телекомунікаційних вузлів з подальшим направленням його донецькому провайдеру, який обслуговував відверто антиукраїнські інформаційні веб-ресурси - «Глави» та «Ради міністрів» псевдореспублік «ДНР/ЛНР».
		Також виявлено сайт ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) австрійської Wirtcon, на якому наявна інформація станом на 2022 рік про співпрацю з росією та перелік клієнтів/партнерів з реєстрацією в рф, зокрема з ОАО РЖД.
		На цьому сайті зазначається про вищезгаданих осіб: ОСОБА_9 , як технічного директора ОСОБА_4 - австрійського адвоката, яка відповідає за правову безпеку клієнтів.
		Щодо ОСОБА_10 . У ЗМІ виявлено інформацію про одноймену особу, яка згідно відкритих джерел - російський підприємець ОСОБА_11 переїхав до Відня (Австрія) у 2004 році, отримавши австрійське громадянство, проте свій паспорт громадянина РФ не здав.
		Відкрив ряд компаній, серед яких ETRANSA з негативною репутацією (мала судовий розгляд у справі про картельну змову щодо імпорту сталі та заліза до Австрії та штраф на суму 4 млн. євро). Також ОСОБА_12 контролював 40% та входив до Наглядової ради в авіакомпанії AVCON, реальними власниками якої є росіяни.
		Ще одна компанія ОСОБА_3 FINSTIL володіє 85% російського ТОВ "Рустранс", який в 2015 році отримав дворічний контракт вартістю близько 2 млрд. рублів на транспортно-експедиторське обслуговування вантажних залізничних перевезень ТОВ "Газпромтранс" (скрін).
		ОСОБА_3 пов`язують з Асоціацією експедиторів Росії (АЕР), де він обіймав посаду президента. За цим напрямком в Україні працює компанія його компанія ТОВ Термінал Карпати (30015807), формально якою управляю віденський адвокат ОСОБА_3 та громадянка РФ з московською реєстрацією Лілія ОСОБА_3. ТОВ Термінал Карпат (0000002903608088 від 02.03.2023) було відмовлено в обслуговуванні через російських власників. В 2023 опублікували інформацію про арешт ОСОБА_12 за звинуваченням у підготовці замовного вбивства іноземного бізнесмена. 
		Щодо ОСОБА_8 колишній ТОП-менеджер Укртелекому (скрін) має статус ФОП з 10.09.2013 (10 років 8 місяців), 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування. В Банку наявні декларації ФОП за останні 5 років, щорічний дохід складає приблизно 4,8 млн. грн.
		В отриманих документів купівлі-продажу від 2018 року компанії GO INVEST AG (ШВЕЙЦАРІЯ), яка продала 29,4% на користь Wirtcon, представником продавця виступав саме 
		ОСОБА_13 ЗМІ підтверджується інформація, що ОСОБА_1 виступає представником/директором в компаніях ОСОБА_12, обидва підозрювались у відмивання коштів без сплати податків. А також через діяльність Євротранстелеком (згадка в ЗМІ як ЕТТ) СБУ проводила розслідування щодо ОСОБА_12 та ОСОБА_14 щодо шпигунства на користь РФ. Джерело, скрін
		В ЗМІ від 2024 р. о ОСОБА_1 називають липовим бенефіціаром ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ через незаконні оборутки за кордоном, антиукраїнського підприємця, який від імені провайдера співпрацює з луганськими, донецькими та кримськими компаніями (джерело, джерело1, джерело2), а також має доступ до військових частин в Україні через підписані контракти про надання послуг електрозв`язку.
		3.3 На запит від Банку клієнтом надано: інформацію в форматі листа про те, що сайт ІНФОРМАЦІЯ_3 є фейковим. АЛЕ жодногослова щодо наявних/ відсутній дій самого клієнта відносно видалення/замороженняначебто фейкового сайту ІНФОРМАЦІЯ_3 ухвали кримінальних проваджень, які свідчать про наявність обшуків на ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ в пошуках виявлення зв`язків з рф, проте за відсутністю доказів провадження було закрито. офіційний витяг з Торгового реєстру Республіки Австрії по компанії WIrtcom Gmbh, в якому вказано офіційний сайт має вигляд - wirtcon.at. Проте детальної інформації про діяльність самого нерезидента, звітів, складу команди, власників та ін - сайт не містить. Вказано лише, що управляючим директором компанії є В. ОСОБА_1.
		Не надано інформації/документів/відомостей щодо: документального встановлення особи "колишнього" власника ОСОБА_10 , інформації/відомостей відносно його центру життєвих та бізнес-інтересів, співпраці з рф.
		4. Санкції та обмеження
		За інформацією на ресурсах dowjones та president.gov.ua виявлено санкційних осіб згідно з переліком РНБОУ від 12 травня 2023 року № 279/2023, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин рф (скрін1, скрін2, скрін3) та резидент рф. Строк застосування: 10 років.
		Щодо резидентності ОСОБА_12 . Профіль фізичної особи в ЄКБ було відкориговано відповідно до документу, резидентство було змінено з UA на RU, що видно в історії змін профілю, відповідно до інформації з Указу Президента України 279/2023, де зазначено (скрін3) що ОСОБА_15 є громадянином рф та платником податків в рф.
		Іншу інформація про його резиденство не виявлено.
		Отже, згідно вищевикладеної інформації:
		ОСОБА_3 опосередковано через інших осіб продовжує здійснювати вирішальний вплив на клієнта ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ, є громадянином та резидентом рф, має центр бізнес-інтересів в рф, є санкційною особою відповідно до санкційного списку РНБОУ тим самим підпалає під перелік, зазначений в пп. d п 1.2 Санкційної політики.
		Клієнт є підконтрольною особою ОСОБА_16 .
		Висновок:
		Враховуючи ненадання повного обсягу документів для визначення реального переліку КБВ та інформацію у відкритих джерелах можна зробити висновок, що передача корпоративних прав відбулася фіктивно для виключення зі структури власності клієнта громадян рф та санкційних осіб.
		Через те, що клієнт ТОВ ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ (31731686) є підконтрольною особою, проте не показує реального КБВ, який підпадає під санкції РНБОУ, відповідно до заборон та обмежень, визначених п. 2.4 Санкційної політики Банк відмовляється від підтримання ділових відносин з клієнтами, що мають на меті або сприяють уникненню санкційних обмежень. Зважаючи на наявну спірну та негативну інформацію у ЗМІ щодо ОСОБА_1 відносно його ймовірної співпраці з громадянами/резидентами РФ, а також враховуючи введення в оману Банку стосовно реальних власників компанії ТОВ ЄВРОТРАНСТЕЛЕКОМ, банк вважає, що обслуговування фізичної особи, характер або наслідки їх фінансових операцій можуть нести високі репутаційні ризики та реальну або потенційну небезпеку використання банку з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення.
		Враховуючи викладене, діяльність Позивача та пов`язаних з ним осіб визнана АТ КБ "ПриватБанк" підозрілою.
		Як наслідок, так як обслуговування Позивача та пов`язаних з ним осіб, характер або наслідки їх фінансових операцій можуть нести реальну або потенційну небезпеку використання Відповідача з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, щодо відповідних осіб прийнято рішення про встановлення неприйнятно високого ризику та про відмову від підтримання ділових відносин шляхом розірвання ділових відносин і закриття рахунків на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 15 Закону про ПВК/ФТ.
		Враховуючи все вищезазначене, вбачається, що спірний правочин відповідає ст. 203, 215 ЦК України та вчинений АТ КБ "ПриватБанк" в дотримання вимог законодавства про фінансовий моніторинг. Позовні вимоги Позивача є безпідставними та не підлягають задоволенню.
		19 березня 2025 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив в якій остання позовні вимоги підтримала та просила задовольнити посилаючись на наступне.
		Загальні посилання на норми Закону про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, відповідно до яких банк встановив клієнту неприйнятно високий ризик, не може вважатися належним обґрунтуванням правових підстав для встановлення такого ризику. Залежно від конкретних фактичних обставин банк повинен достатнім чином аргументувати, на підставі чого саме клієнту встановлено неприйнятно високий ризик та за якими критеріями. Однак у своєму Повідомленні Відповідач зазначив загальні умови для відмови у підтриманні ділових зв`язків, не надавши інформацію щодо реальних причин відмови, що суперечить законодавству України та практиці Верховного суду.
		Відповідач у своєму Повідомлення перелічив майже всі можливі підстави для відмови у підтримання ділових відносин, не обґрунтувавши жодну з них та не надавши відповідної інформації, яка б підтвердила наявність цих підстав у своєму відзиві.
		Водночас такі дії банка є незаконними та такими, що суперечать принципу де- рискінгу, а також практиці Верховного суду. Право банку на розірвання договору не є необмеженим, він має обґрунтувати причини відмови від підтримання ділових відносин та зазначити конкретні причини для відмови, а не обмежитись загальним посиланням на норми законодавства у сфері запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.
		Фактично позиція Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», викладена в відзиві, зводиться до того, що воно необґрунтовано надає ряд суджень щодо ТОВ «Євротранстелеком», яке є пов`язаною особою із ОСОБА_1 , на підставі чого робить висновки про необхідність припинення ділових відносин із ОСОБА_1 .
		Крім цього, сам відзив містить посилання на результати перевірок стосовно різних суб`єктів. В межах відзиву окремо наводиться інформація про припинення ділових відносин із ОСОБА_1 , а також щодо ОСОБА_17 .
		Тобто під час підготовки відзиву Відповідач не розібрався в умовах та підставах, на яких він відмовив в підтриманні ділових відносин з Позивачем, та включив в текст відзиву ряд суперечливих та непідтверджених суджень, плутаючись при цьому навіть в іменах суб`єктів щодо яких було прийняте рішення про відмову в підтриманні ділових відносин.
		Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.
		Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, вказаши на їх безпідставність.
		Суд, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов наступного.
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Суд установив, що 25 вересня 2024 року АТ КБ «ПриватБанк» складено висновок НФМ про розірвання ділових відносин з ОСОБА_1 .
		Листом АТ КБ «ПриватБанк» від 26 вересня 2024 року повідомлено позивача про те, що Банком на підставі частини першої статті 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою правління Національного банку України від 19.05.2020р. № 65, з урахуванням результатів здійснених заходів належної перевірки, моніторингу ділових відносин та фінансових операцій, 25 вересня 2024 року прийнято Рішення про відмову від підтримання ділових/ відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/ розірвання договору у зв`язку з встановленням неприйнятно високого рівня ризику/ ненадання необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей/ неможливістю здійснення ідентифікації та/або верифікації, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників/подання недостовірної інформації/ подання інформації з метою введення в оману банк.
		Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Відповідно до ст. 202, ч. 2 ст. 203, ст. ст. 205, 207, 237 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою; представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
		Згідно з ч. 2 ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк зобов`язаний ідентифікувати та верифікувати відповідно до вимог законодавства України: клієнтів (крім банків, зареєстрованих в Україні), що відкривають рахунки в банку.
		Банк здійснює ідентифікацію, верифікацію клієнта (особи, представника клієнта) і вживає заходів відповідно до законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, до відкриття рахунка клієнту, укладення договорів чи здійснення фінансових операцій, зазначених у частині другій цієї статті.
		Банк має право відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.
		Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», банки є суб`єктами первинного фінансового моніторингу.
		Згідно п. 2 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», суб`єкт первинного фінансового моніторингу здійснювати ідентифікацію, верифікацію клієнта (представника клієнта), вивчення клієнта та уточнення інформації про клієнта у випадках, встановлених законом.
		Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний самостійно проводити оцінку ризику своїх клієнтів з урахуванням критеріїв ризиків, визначених центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, та суб`єктами державного фінансового моніторингу, що здійснюють державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідних суб`єктів первинного фінансового моніторингу, під час здійснення їх ідентифікації, а також в інших випадках, передбачених законодавством та внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу, і вживати застережних заходів щодо клієнтів, стосовно яких встановлено високий ризик (ч. 3 ст. 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення»).
		Частина 6 ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» надає банку право відмовитися від встановлення (підтримання) договірних відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) чи проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику.
		Разом з тим ч. 7 даної статті надає банку право витребувати інформацію, яка стосується ідентифікації клієнта (в тому числі керівників клієнта - юридичної особи, представника клієнта), вивчення клієнта, уточнення інформації про клієнта, здійснення поглибленої перевірки клієнта, в органів державної влади, державних реєстраторів, банків, інших юридичних осіб, а також здійснювати заходи щодо збору такої інформації з інших джерел, проте не зобов`язує банк вчиняти відповідні дії.
		Проаналізувавши дії відповідача та наведені норми законодавства суд приходить до висновку, що відповідачем листом від 26 вересня 2024 року відмовлено у підтриманні ділових відносин шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку, що відповідає вищевикладеним нормам закону.
		Зокрема, відповідно до положень чинного законодавства АТ КБ «ПриватБанк» є суб`єктом первинного фінансового моніторингу та зобов`язаний забезпечувати у своїй діяльності управління ризиками та розроблення критеріїв ризику згідно Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
		Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний:
		- відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції у разі, коли здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта (у тому числі встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), є неможливим або якщо у суб`єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені;
		- відмовитися від проведення переказу в разі відсутності даних, передбачених частинами дванадцятою і тринадцятою статті 9 цього Закону;
		- відмовити клієнту в обслуговуванні (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) у разі встановлення факту подання ним під час здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта (поглибленої перевірки клієнта) недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману суб`єкта первинного фінансового моніторингу.
		В розумінні ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» ділові відносини - це відносини між клієнтом та суб`єктом первинного фінансового моніторингу, що виникли на підставі договору (у тому числі публічного) про надання фінансових або інших послуг; неприйнятно високий ризик - максимально високий ризик, який не може бути прийнятий суб`єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу.
		Наказом Міністерства фінансів України №584 від 08.07.2017 року затверджено Критерії ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, відповідно до пункту 3 Розділу 1 яких встановлено, що суб`єкти первинного фінансового моніторингу (до яких зокрема відносяться банки) розробляють власні критерії ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення з урахуванням цих Критеріїв, вимог та рекомендацій, визначених суб`єктом державного фінансового моніторингу, що здійснює державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідного суб`єкта, та особливостей діяльності суб`єкта.
		Також, відповідно до п. 17 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління НБУ від 26.06.2015 року №417 (далі - Положення НБУ №417), банк зобов`язаний розробити та затвердити такі окремі внутрішні документи з питань фінансового моніторингу, що мають оновлюватися з урахуванням змін до законодавства України та подій, що можуть вплинути на ризики легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму, зокрема, Програму управління комплаєнс-ризиком фінансового моніторингу.
		Відповідно до п. 47 Положення № 417, банк зобов`язаний у порядку, установленому Програмою ідентифікації, верифікації та вивчення клієнтів банку до встановлення ділових (договірних) відносин, що оформлені в письмовій формі (укладення договорів), відкриття рахунку, здійснення разових фінансових операцій на значну суму та під час вивчення клієнта, уточнення/додаткового уточнення інформації про клієнта забезпечувати виявлення факту належності клієнта (крім клієнтів, зазначених у пункті 58 цього розділу) або особи, яка діє від його імені, їх кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), вигодоодержувачів до публічних осіб, до осіб близьких або пов`язаних з публічними особами.
		Банк у разі виникнення підозри, проведення фінансової операції, що підлягає фінансовому моніторингу, зобов`язаний забезпечувати виявлення факту належності стосовно всіх без винятків клієнтів або осіб, які діють від їх імені, їх кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), вигодоодержувачів до публічних осіб, до осіб близьких або пов`язаних з публічними особами.
		Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» оцінювання ризиків клієнтів суб`єктом первинного фінансового моніторингу здійснюється за відповідними критеріями, зокрема за типом клієнта, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, і видом товарів, послуг, які клієнт отримує від суб`єкта первинного фінансового моніторингу. Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний також здійснювати переоцінку ризиків клієнтів, з якими встановлені ділові відносини, а також в інших випадках, встановлених законодавством, не рідше ніж один раз на рік з метою її підтримання в актуальному стані та документувати результати оцінки чи переоцінки ризиків.
		Як передбачено ст. 1067 Цивільного кодексу України, договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами; банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам; банк не має права відмовити у відкритті рахунка, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами; у разі необґрунтованого ухилення банку від укладення договору банківського рахунка клієнт має право на захист відповідно до цього Кодексу.
		Водночас з урахуванням приписів статей 10, 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та статті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність», якою встановлено право банку на односторонню відмову від договору з клієнтом, як спеціальних законодавчих норм, що прямо наділяють Банк правом відмовитися від ділових відносин з клієнтом з неприйнятно високим ризиком, пріоритетним є застосування норм спеціального закону, до чого й відсилає частина друга статті 1067 Цивільного кодексу України, зокрема абзац другий цієї частини.
		Норми зазначених законів не обмежують право Банку на односторонню відмову від укладення договору з клієнтом чи припинення ділових відносин шляхом розірвання договору і закриття рахунку в разі наявності визначених цими законами обставин.
		Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.
		Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
		Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
		Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.
		Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
		Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17.
		Так, позивачем не доведено суду та не надано належних доказів на підтвердження неправомірності дій відповідача, порушення ним законних прав та охоронюваних інтересів позивача та норм чинного законодавства. При цьому, позивач посилається лише на неправомірні дії відповідача щодо припинення ділових відносин, однак будь-яких доказів, що позивача було неправомірно віднесено до категорії ризикових, не надано.
		Посилання позивача на порушення норм Цивільного кодексу України є безпідставними з огляду на те, що відповідач є суб`єктом первинного фінансового моніторингу, та враховуючи приписи статей 10, 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», та статті 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність», як спеціальних законів, що прямо наділяють Банк правом відмовитися в односторонньому порядку від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком.
		Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
		На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 11, 23, 202, 203, 205, 207, 237, 1067, 1167 ЦК України, ст. 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. ст. 1, 5, 6, 10, 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 141, 174, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -,
		В И Р І Ш И В :
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про визнання одностороннього правочину недійсним, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди - відмовити.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 
		відповідач: Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк": 01001, м.Київ, вул. Грушевського,1Д
		 
		 
		Суддя Остапчук Т.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...