Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/1134/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано судом: 25.04.2025. Зареєстровано: 25.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 28.04.2025.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ  ОБЛАСТІ
		   61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
		гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua, 
		код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
		_____________________________________________________________________________
		Р І Ш Е Н Н Я
		іменем України
		24.04.2025р.                                                                                            Справа №905/1134/24                               
		 
		Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., за участю секретаря судового засідання Полукарова Д.Е., розглянувши у відкритому засіданні матеріали справи
		 
		за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАГОННА КОМПАНІЯ "ТРАНССИСТЕМА" (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, буд. 18, оф. № 225; код ЄДРПОУ 41107842)
		до відповідача 1: Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, Російська Федерація, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, стр. №1)
		 
		до відповідача 2: Російської Федерації в особі Міністерства оборони Російської Федерації (119160, м. Москва, вул. Знам`янка, буд. 19)
		 
		за участю третьої особи яка не заявляє самостійних позовних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКТС» (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, буд. №18, оф. №225, код ЄДРПОУ 44474079).
		про стягнення збитків у розмірі 180 720, 00 доларів США та упущеної вигоди у розмірі 83 528,93 доларів США
		 
		за участю представників сторін:
		від позивача та третьої особи: не з`явився
		від відповідача 1: не з`явився
		від відповідача 2: не з`явився
		 
		Обставини  справи
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАГОННА КОМПАНІЯ «ТРАНССИСТЕМА» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до  держави - Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації та держави - Російської Федерації в особі Міністерства оборони Російської Федерації про  стягнення майнової шкоди, що завдана  збройною агресією РФ, яка  складається з реальних збитків у розмірі  150 600,00 доларів США, що еквівалентно 5 872 800,00 грн., та упущеної вигоди у розмірі 69 607,44 доларів США, що еквівалентно 2 714 509,35 грн.
		 
		 Ухвалою суду від 05.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07.10.2024.
		18.09.2024 на адресу Господарського суду Донецької області від представника позивача надійшли пояснення   та заява  про  збільшення  позовних  вимог в  якій останній зазначив, що у звітах  оцінщика суми  вказані  без  врахування  податку на  додану  вартість у зв"язку  з  чим  просив  стягнути  з  відповідача  реальні збитки в  розмірі 180 720  доларів США та упущену  вигоду в розмірі 83 528,93  доларів США.
		Ухвалою Господарського суду  від 07.10.2024 прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог та вирішено  подальший розгляд справи проводити з урахуванням прийнятої заяви про збільшення розміру позовних вимог. Продовжено строк розгляду справи № 905/1134/24 на стадії підготовчого провадження на тридцять днів до 05.12.2024 та  відкладено  підготовче засідання на 05.11.2024.
		30.10.2024 на адресу Господарського суду Донецької області від ТОВ «ВАГОННА КОМПАНІЯ «ТРАНССИСТЕМА»  надійшла  заява про залучення  у  справу №905/1134/24 співпозивача в  якій  він  просив по  позовній  вимозі №2, викладеній в  позовній заяві від 28.08.2024 здійснити заміну ТОВ «ВАГОННА КОМПАНІЯ «ТРАНССИСТЕМА»  в  порядку правонаступництва на ТОВ «ВКТС».
		Крім  того, адвокатом Андрощуком С.В.   подано заяву від імені ТОВ «ВКТС» про  вступ у  справу №905/1134/24 зазначеної особи в  якості  співпозивача в  порядку  правонаступництва та   просив допустити по  позовній  вимозі №2, викладеній в  позовній заяві від 28.08.2024 заміну ТОВ «ВАГОННА КОМПАНІЯ «ТРАНССИСТЕМА»  в  порядку правонаступництва на ТОВ «ВКТС».
		Ухвалою від 05.11.2024 судом   відмовлено   у задоволенні заяв  від 30.11.2024 ТОВ «ВАГОННА КОМПАНІЯ «ТРАНССИСТЕМА» та ТОВ «ВКТС» та  відкладено підготовче засідання на 12.12.2024.
		12.12.2024 підготовче засідання не відбулося з причини оголошення на території Харківської області повітряної тривоги (повідомлення з сайту Офіційна карта повітряних тривог України https://map.ukrainealarm.com, що інформує про повітряну тривогу) яка  тривала з 12:26 год. до 15:18 год., а також у зв`язку з  призупиненням роботи суду через надходження повідомлення про його замінування, що унеможливило проведення підготовчого засідання.
		Ухвалою суду  від 12.12.2024 призначено підготовче засідання по справі № 905/1134/24 на 21.01.2025.
		21.11.2024 на адресу Господарського суду Донецької області від ТОВ " ВАГОННА КОМПАНІЯ "ТРАНССИСТЕМА"  надійшла  заява, в якій представник просив залишити без розгляду позовну вимогу ТОВ «ВК «ТРАНССИСТЕМА» № 1, викладену в позовній заяві від 28.08.2024 (із врахуванням заяви від 13.09.2024) щодо стягнення з ДЕРЖАВИ - РОСІЙСЬКА ФЕДЕРАЦІЯ в особі МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ  і ДЕРЖАВИ - РОСІЙСЬКА ФЕДЕРАЦІЯ в особі МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ 180 720,00 доларів США шкоди за втрачені вагони №№ 52370731, 53143491, 56133457, 56439334, 56565450, 56663586.
		Ухвалою господарського суду від 21.01.2025 залишено   позовну  вимогу  ТОВ «ВК «ТРАНССИСТЕМА»  щодо стягнення з ДЕРЖАВИ - РОСІЙСЬКА ФЕДЕРАЦІЯ в особі МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ  і ДЕРЖАВИ - РОСІЙСЬКА ФЕДЕРАЦІЯ в особі МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ  180 720,00 доларів США шкоди за втрачені вагони №№ 52370731, 53143491, 56133457, 56439334, 56565450, 56663586    без розгляду. Залучено  до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКТС»,  відкладено підготовче засідання на 24.02.2025.
		30.01.2025  від Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКТС» надійшли  письмові  пояснення  по  справі  в  яких  третя  особа  зазначила, що  на підставі договору № 010823 купівлі-продажу залізничних вагонів від 1.08.2023 спірні вагони були відчужені на користь ТОВ «ВКТС»  та з 20.09.2023 передані  у  власність, що підтверджується  специфікацією № 7 від 20.09.2023, актом № 7 приймання-передавання від 20.09.2023.
		24.02.2025 позивачем  надано  клопотання  про  поновлення  строку  для  долучення   доказів та клопотання  в  якому  просив  долучити  до  матеріалів  справи  лист  АТ «Укрзалізниця» від 04.02.2025, виписку  з  рахунку  позивача, акти  виконаних  робіт до  договору  оренди  залізничного  рухомого  складу №17122021 від 17.12.2021.  Зазначені  документи  долучені  до  матеріалів  справи.
		 
		Ухвалою  суду  від 24.02.2025 відкладено  розгляд справи на 21.03.2025 року. Разом з тим, 21.03.2025  підготовче засідання  по  справі  не  відбулось у зв`язку  з перебуванням  судді Зельман Ю.С. на  лікарняному  з 17.03.2025 по 21.03.2025 включно.
		Ухвалою від 28.03.2025 призначено  підготовче засідання на 10.04.2025.
		03.04.2025 від  позивача  надійшло  клопотання   про  долучення  доказів та  поновлення   строку на  їх  подання.  Надані  документи  долучено  до  матеріалів  справи.
		Ухвалою  суду від 10.04.2025 закрито  підготовче  провадження  у  справі, справу  призначено  до  судового розгляду по суті на 24.04.2025.
		23.04.2025 від  представника  позивача   надійшло  клопотання  про   проведення  судового  засідання  призначеного  на  24.04.2025  без  його  участі.
		Представник  відповідача до  судового  засідання  не  з`явився, про  час   та  дату  слухання   був  повідомлений.
		Представник  третьої  особи  до  судового  засідання  не з`явився.
		Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
		Як зазначено в ч.1 ст.202  Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		Зважаючи на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст. ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті.
		 
		Щодо строку розгляду справи
		Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
		Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
		У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та  триває до  теперішнього  часу.
		В той же час, судом враховано, що ст.12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
		Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
		Слід зазначити, що Господарський суд Донецької області знаходиться на території Харківської територіальної громади, яка з першого дня військової агресії перебуває під постійними ворожими обстрілами, які становлять загрозу життю та здоров`ю всіх учасників судового процесу. Окрім того, ворогом неодноразово вчинялися дії, спрямовані на руйнування об`єктів критичної інфраструктури регіону, що, зокрема, спричиняло тривале знеструмлення електричних мереж та вихід з ладу систем зв`язку та інтернету.
		Такі обставини істотно уповільнили роботу суду, як щодо організаційно-технічного забезпечення судового процесу, так і щодо безпосереднього розгляду справи.
		З урахуванням викладеного, за об`єктивних обставин розгляд даної справи був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		 
		Щодо підсудності
		Частина перша статті 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачає, що пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
		Предметом позову даної  справи є відшкодування шкоди, завданої збройною агресією Російської Федерації проти України. Місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна.
		Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН.
		У зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що, у свою чергу, з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства Російської Федерації в Україні, у зв`язку із припиненням його роботи на території України. До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постановах від 14.04.2022 у справі №308/9708/19, від 18.05.2022 у справі №760/17232/20, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2022 у справі №635/6172/17.
		Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
		Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №990/80/22, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.
		При цьому, Верховний Суд виходив з того, що країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому безумовно Російська Федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Такі висновки наведено в постановах Верховного Суду від 08 та 22 червня 2022 року у справах №490/9551/19 та №311/498/20.
		Таких самих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18.05.2022 року у справі №428/11673/19 та у справі №760/17232/20-ц, зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету Російської Федерації у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції; судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов`язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.
		З огляду на те, що внаслідок повномасштабної збройної агресії порушено суверенітет України, отримання згоди Російської Федерації бути відповідачем у справі є недоречним. Зупинення провадження у справі призведе до безпідставного зволікання з розглядом справи, що не сприятиме якнайкращому захисту інтересів позивача. Дана правова позиція суду відображена у постановах Верховного Суду у справах №796/165/18 від 25.01.2019, №308/9708/19 від 14.04.2022 та № 760/17232/20-ц від 18.05.2022.
		 
		Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи
		Відповідно  з ч. 1 ст. 367 ГПК України у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
		Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулюється Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - Постанову Верховної Ради України Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності від 19.12.1992. Згідно вищезазначеної Угоди Компетентні суди та інші органи держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав зобов`язуються надавати взаємну правову допомогу.
		Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.
		Відповідно до частини 1 статті 12-2 Закону України Про правовий режим воєнного стану в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
		За зверненням Мін`юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресію Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.
		Згідно з листом Міністерства юстиції України Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану №25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування.
		Крім того, у зв`язку з агресією з боку Російської Федерації та введенням воєнного стану АТ Укрпошта з 25.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з відповідачем.
		Відповідно до ч. 2 ст. 367 ГПК України судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
		Таким чином з метою належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи необхідно вручити відповідачу копію позовної заяви та процесуальні документи по даній справі у перекладі на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності через Міністерство юстиції України.
		Проте у зв`язку із порушенням Російською Федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного Акта, Паризької Хартії для Нової Європи та ряді інших документів ОБСЄ, у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справи України 24.02.2022 нотифікувало МЗЗ РФ про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з Росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією від 14.02.1992.
		Відтак діяльність дипломатичних представництв України в Росії та Росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинено відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року.
		Отже подача будь-яких судових документів до російської сторони дипломатичними каналами не є можливим з огляду на розірвання дипломатичних відносин через повномасштабну агресію Російської Федерації проти України.
		З огляду на вищенаведене, на період збройного конфлікту у відносинах з  РФ унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва, у тому числі у зв`язку із припиненням поштового сполучення.
		Разом з цим, судом на офіційній сторінці Господарського суду Донецької області веб-порталу Судова влада України розміщувались відповідні оголошення щодо розгляду справи №905/1134/24 для відповідача.
		Відповідно до ч.4 ст.122 Господарського процесуального кодексу України відповідач,  зареєстроване місцезнаходження якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
		Відповідно до ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
		На виконання приписів чинних нормативно-правових актів всі процесуальні документи по справі були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, який є відкритим для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
		Позивачем вчинено дії, спрямовані на повідомлення відповідача про хід судового процесу, шляхом направлення на електронну адресу (ІНФОРМАЦІЯ_1,) посольства Російської федерації у Республіці Молдова, позовної заяви з додатками, а також процесуальних документів суду у справі в перекладі на російську мову, що  підтверджується  роздруківками з електронної  пошти  позивача.
		З огляду на вищенаведене, на період збройного конфлікту у відносинах з державою-агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва, у тому числі у зв`язку із припиненням поштового сполучення.
		         Водночас, навіть незважаючи на введення воєнного стану в Україні, суд намагався вжити  максимально можливих заходів, задля дотримання вимог щодо повідомлення відповідача про розгляд справи і не обмежувався при цьому тільки формальним посиланням у своїх рішеннях на можливість сторін ознайомитися з інформацією про розгляд справи на сайті Судової влади України.
		При розгляді справи суд виходив з «презумпції обізнаності» відповідача, яка в свою чергу покладає на такого учасника справи обов`язок довести незнання про повідомлення, надіслане судом.
		Таким чином, враховуючи позицію Верховного Суду, якої всі суди повинні керуватися,  відповідач вважається належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання та про необхідність вчинення ним дій процесуального характеру.
		  Згідно з ч.8 ст.165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
		Відповідач своїм правом на подання відзиву у строк, встановлений судом не скористався, будь-яких клопотання та заяв до суду не направляв.
		 Відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
		  Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа розглядається відповідно до ст.202 ГПК України без явки відповідача за наявними в ній матеріалами.
		     Заслухавши представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАГОННА КОМПАНІЯ "ТРАНССИСТЕМА", є юридичною особою, резидентом України, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань - 41107842, дата державної реєстрації в єдиному державному реєстрі - 30.01.2017.
		Види діяльності: 77.39 надання  в  оренду інших машин, устаткування та  товарів, н.в.і.у.
		ТОВ «ВАГОННА КОМПАНІЯ «ТРАНССИСТЕМА» (надалі Позивач) є власником вагонів №№ 52370731, 53143491, 56133457, 56439334, 56565450  та  56663586 (надалі - Вагони), які придбані на підставі наступних  договорів: 
		1)          Договір купівлі-продажу вагонів №15-11/2017  від 15.11.2017, акт  приймання-передачі від 15.01.2018; 
		2)           Договір купівлі-продажу залізничних вагонів №81/КП від 15.03.2021, акт приймання-передачі № 1 від 27.03.2021;
		3)          Договір купівлі-продажу залізничних вагонів №1212/18 від 12.12.2018, акт приймання-передачі від 03.05.2019;
		4)           Договір купівлі-продажу залізничних вагонів № 1103/19 від 11.03.2019, акт приймання-передачі від 11.06.2019; 
		5)          Договір купівлі-продажу вагонів №25/4 від 25.04.2017, акт приймання-передачі від 22.05.2017.
		17.12.2021 між  Позивачем  (Орендодавець) та ТОВ «ВКТС» (третя особа, Орендар) було  укладено Договір оренди залізничного  рухомого  складу №171221 за  умовами п.1.1. якого сторони домовились про те, що Орендодавець зобов`язується передати, а Орендар прийняти в оренду залізничний рухомий склад Орендодавця (далі по тексту -РС), придатний до перевезень в технічному і комерційному стані, очищений від залишків вантажу, що раніше перевозився, і підготовленим для перевезення різних видів вантажу, окрім гарячих окатишів, гарячого гранульованого шлаку, сірки та глини.
		Відповідно до п.2.1. Договору передача  рухомого  складу  в  оренду  відбувається  в  місцях,  визначених  за  угодою  сторін цього Договору   і  оформляється  актом  прийому-передачі, який  підписується  на  станції  навантаження  яка  знаходиться  на  території України.
		Акти  прийому-передачі підписуються  уповноваженими  представниками Сторін. В актах  прийому-передачі фіксуються  номери  вагонів, моделі, вид РС, дата  побудови, дата  та  рік проходження  наступного планового  ремонту одиниці РС (п.2.2.Договору).
		Умовами п.4.1., п.4.2. Договору  встановлено, що  орендна  плата  нараховується  за  кожну  добу оренди  рухомого  складу. Розмір  орендної  плати  РС складає 750,00 грн у т.ч. ПДВ 20% - 125 грн за  одну  одиницю РС на  добу.
		Відповідно п.8.1.Договору (в редакції Додаткової угоди №4 від 26.12.2022)  Договір  набуває  чинності  від  дати  його  підписання  і  діє  до  31  грудня 2023року, а  в  частині  взаєморозрахунків - до  повного  їх  погашення.
		На виконання умов Договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду напіввагони, зокрема, №№52370731, 53143491, 56133457, 56439334, 56565450,  56663586  , що підтверджується актами передачі в оренду №2 від 01.01.2022, №6 від 01.01.2022, №7 від 01.01.2022, №16 від 01.01.2022, №18 від 01.01.2022, №24 від 01.01.2022.
		На підтвердження  виконання  сторонами  умов  Договору  оренди залізничного  рухомого  складу  позивачем  до  матеріалів  справи   надані  акти  виконаних  робіт, які  складені  між ТОВ «ВКТС» та ТОВ «ВК Транссистема» за  січень 2022 та лютий 2022. Інші  акти  виконаних  робіт за  період березень 2022 - вересень 2023 складені без  врахування  спірних  вагонів.
		24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу. 
		Отже  матеріалами  справи підтверджено, що на момент початку повномасштабного вторгнення російських військ залізничний рухомий склад Орендодавця знаходився  в  орендному  користуванні ТОВ «ВКТС».
		З метою встановлення фактичного місцезнаходження належних позивачу вагонів, в тому числі, які є предметом даного спору,  ТОВ «ВК Транссистама»" через адвоката звернулось до АТ "Укрзалізниця" з відповідним запитом, на який отримало відповідь вих. №ГІОЦ-44/35 від 11.03.2025, в якій зазначається інформація  про вагонні  операції за  період з 01.12.2021-24.02.2022.
		 
		Відповідно  до довідки від 27.02.2024, наданої  АТ «Українська залізниця» філії  «Головного інформаційно-обчислювального центру» станом на 23.02.2024 відповідно до дислокації зазначених вагонів  станціями   останньої дислокації  є Інженерне, Мелітополь, Маріуполь-Сортуівльний, Волноваха, Велико-Анадоль.
		Отже з наданої  інформації про дислокацію запитуваних вагонів з інформаційних систем філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" АТ "Укрзалізниця",  вбачається, що останнім відомим місцем дислокації вагонів позивача, які є предметом даного спору, є станції Інженерне, Мелітополь, Маріуполь-Сортуівльний, Волноваха, Велико-Анадоль, які розташовані на тимчасово окупованих територіях України. 
		Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28.02.2025 року № 376, вся територія Маріупольського району Донецької області за винятком с. Заїченко, с. Пікузи включена до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, дата початку тимчасової окупації 05.03.2022. Волноваська міська територіальна громада та  Ольгинська селищна територіальна громада включена до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, дата початку тимчасової окупації 10.03.2022. Мелітопольська  міська  територіально громада  окупована з 25.02.2022, с.Інженерне Пологівської  міської територіальної громади Запорізької області  окуповане з 03.03.2022.
		На  час  розгляду  справи відповідно до дислокації зазначених вагонів місцезнаходження їх не змінилось, стан зазначеного майна невідомий.
		На запит  адвоката  С.Андрощука до Служби безпеки України щодо  надання  витягу  з ЄРДР про  реєстрацію  кримінальних  проваджень за  заявами ТОВ «ВКТС» та ТОВ «ВК Транссистема» про  втрату  товариствами 24.02.2022 своїх  вагонів (в тому  числі спірних) в наслідок  збройної агресії РФ було  повідомлено, що Головне  управління СБУ у Донецькій  та Луганській  областях, здійснює  досудове  розслідування  кримінального  провадження №42024050000000193 від 11.03.2024 внесене  до ЄРДР за  ознаками  вчинення  злочину передбаченого ч.1 ст. 438 КК України та  кримінального  провадження №12024052770000078 від 02.03.2024 внесене  до ЄРДР за  ознаками  вчинення  злочину , передбаченого  ч.1 ст.438 КК, та  постановою  прокурора  об`єднано в  кримінальне  провадження №12022052640000023, внесене  до ЄРДР 24.02.2022, за  ознаками   вчинення  злочинів, передбачених ч.3 ст.110, ч.ч. 1,2 ст. 437, ч.ч.1,2 ст.438 КК України.
		           01.08.2023  вагони №№ 52370731, 53143491, 56133457, 56439334, 56565450,     56663586   були   продані   Позивачем  за  Договором  купівлі-продажу №010823 ТОВ «ВКТС».  Сторонами  20.09.2023   складено  та  підписано Акт №7 приймання-передавання зазначених  вагонів.
		В  судовому  засіданні  представник  третьої  особи  підтвердив укладання зазначеного  договору та  підписання акту приймання-передавання вагонів та  зазначив, що  фактичного (фізичного) приймання-передання  вагонів  не  відбулось.
		          Позивач зазначає, що  в  результаті  збройної агресії РФ з 24.02.2022  він  був  позбавлений можливості  експлуатації  вагонів по  укладеним  договорам  оренди  (отримання  прибутку) у зв`язку  з находженням  вагонів  на  окупованій  території у зв`язку  з  чим  йому  нанесені  збитки  у  вигляді  упущеної  вигоди в  розмірі  83 528,93 доларів  США за  загальний  період  з 24.02.2022 по 01.08.2023.
		З метою встановлення розміру упущеної вигоди, спричинених позивачу внаслідок збройної агресії РФ, позивач замовив звіт про оцінку збитків упущеної  вигоди, яка сформувалась за період з  24.02.2022 по 01.08.2023 в результаті  неможливості використання ТОВ  «ВК Транссистема» залізничних напіввагонів  у суб`єкта оціночної діяльності  ТОВ  «Інтелект Солюшнз» (оцінювач Ковтуненко А.В. кваліфікаційне  свідоцтво оцінювача  №631 від 24.12.2011, виданий Фондом державного майна України, термін дії безстрокове). 
		Згідно з висновком про  вартість  об`єкта  оцінки, а  саме  упущеної  вигоди ТОВ  «ВК Транссистема»  яка сформувалась за період з  24.02.2022 по 01.08.2023 в результаті  неможливості використання ТОВ  «ВК Транссистема» рухомого  майна, якому  нанесені  реальні  збитки (залізничні папіввагони згідно  з переліком) в результаті зброї  агресії РФ які  станом  на  дату  заподіяння шкоди  розташовувались  на  залізничних  станціях  в межах окупованих  територій  Донецької  та  Запорізької  областей України, що  дорівнює розміру  накопиченого  протягом  визначеного  періоду  часу прибутку, що  його  міг  отримати  власник, користувач  втраченого  та  (або) знищеного  майна  за  умови, що  майно  не  було  знищене або  втрачене внаслідок збройної  агресії, станом  на  дату  оцінки  01.04.2024 складає (без включення суми  податку на  додану  вартість) 69 607,44 дол.США.
		Зазначені  обставини   стали  підставою  звернення  позивача до  суду  з позовними  вимогами  до  відповідача  про  стягнення збитків  у  вигляді  упущеної  вигоди в  розмірі  83 528,93 доларів  США.
		Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд дійшов наступного.
		Відповідно до ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		Згідно зі ст.10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.
		Аналогічна за змістом норма викладена у ст.19 Закону України "Про міжнародні договори України".
		Відповідно до ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Згідно зі ст.ст.1, 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Таким чином, міжнародне право в Україні не потребує трансформації в національне право, а включається та автоматично діє у складі національного або внутрішнього законодавства. Акт ратифікації міжнародного договору Україною інкорпорує його до національного права; звичаєве міжнародне право так само розглядається як частина національного права.
		З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню матеріальний закон України, включно з відповідними положеннями міжнародних договорів, як частиною системи національного законодавства України.
		Відповідно до частини 1 статті 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
		Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування шкоди мала місце на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді даного спору є матеріальний закон України.
		В цій справі спір виник між юридичною особою приватного права - позивачем, та іноземною державою-агресором як особливим суб`єктом цивільного права, статус якого може бути прирівняно до юридичної особи публічного права. При цьому, в розрізі предмета спору, у даній справі спір виник щодо відшкодування шкоди, завданої господарюючому суб`єкту - позивачу.
		З огляду на наведені критерії розмежування юрисдикційної підвідомчості, суб`єктний склад спору та його предмет, спір у даній справі містить ознаки господарського спору. Схожі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №405/4179/18 (провадження №14-44цс19), де зроблено висновок про те, що спір юридичної особи з органами державної влади про відшкодування шкоди, завданої їхньою бездіяльністю, належить до юрисдикції господарського суду.
		Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
		Відповідно до частини шостої статті 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди російською федерацією.
		Відповідно до статті 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
		Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
		Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст. 320 ЦК України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦК України свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, є однією із загальних засад цивільного законодавства.
		Відповідно до положень частин 1 та 3 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
		Згідно з пунктом 2 частини другої статті 22 ЦК України збитками зокрема є:  доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). 
		Частиною 1 статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 Цивільного кодексу України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
		Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
		Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
		Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами ЦК України відповідальність настає незалежно від вини.
		Тому, обов`язковою умовою притягнення відповідача до відповідальності за завдану шкоду є встановлення протиправності його дій відповідно до положень застосованого матеріального закону.
		Відповідно до Конституції України Україна є суверенна і незалежна. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		У пункті 4 частини першої статті 2 Статуту ООН закріплено принцип, згідно з яким всі члени Організації Об`єднаних Націй утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.
		Згідно до статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй "Визначення агресії" від 14.12.1974 як акт агресії кваліфікується, зокрема, вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення чи нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави чи її частини, а також бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави.
		Меморандумом про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, відповідно до пункту 2 якого Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки держави учасниці, підтвердили зобов`язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і гарантували, що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.
		Як вже зазначив суд, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введений воєнний стан в Україні з 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
		Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 01.03.2022 № A/ES-11/L.1 визнано акт агресії відповідача проти України в порушення пункту 4 статті 2 статуту ООН та звернено до Росії вимогу негайно припинити застосування сили по відношенню до України та вивести збройні формування відповідача з України.
		Наказом Міжнародного суду справедливості ООН від 16.03.2022 №182 зобов`язано відповідача негайно припинити військові дії, які вона розпочала 24.02.2022 на території України.
		Відповідно до постанови Верховної Ради України № 2188-IX від 14.04.2022 схвалено Заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні", якою Верховна Рада України визнає дії, вчинені Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом під час останньої фази збройної агресії Російської Федерації проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, геноцидом Українського народу.
		Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		До того ж, приписами ч. 2 ст. 46 IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додаток до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі (дата підписання: 18.10.1907, дата набрання чинності для України: 24.08.1991) закріплено, що приватна власність не підлягає конфіскації на окупованій території.
		За таких обставин, в силу положень національного законодавства України та міжнародних договорів, як частини українського національного законодавства, дії відповідача за своєю суттю є актом збройної агресії по відношенню до України. Відтак, будь-які дії відповідача з метою реалізації такої агресії є протиправними, у тому числі протиправним є і окупація території України; знищення, привласнення, конфіскація (експропріація) або викрадення майна (в тому числі і майна позивача) на окупованих територіях, здійснені в рамках реалізації акту агресії відповідачем.
		Відповідно до статті 25 Положення про закони і звичаї війни на суходолі (Додаток до Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі) забороняється будь-яким способом атакувати чи бомбардувати незахищені міста, селища, житлові будинки чи споруди.
		Згідно до пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.
		У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 210/4458/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 серпня 2017 року у справі №761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.
		Відповідно до ч.3 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
		Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні ч.3 ст.75 ГПК України, є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.
		Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
		В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах. Близький за змістом висновок викладений Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 квітня 2021 року у справі №648/2035/17, постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 686/10520/15-ц.
		Окрім того обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.
		Із наявних в матеріалах справи доказів, вбачається, що саме внаслідок дій збройних сил Російської Федерації та окупацією  частини Донецької  та  Запорізької областей,  вагони позивача, які належали йому на праві власності, були втрачені власником.
		Таким чином, суд вважає, що позивачем у справі на підставі належних та допустимих доказів доведено повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків.
		Як зазначалось, відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.
		Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.
		Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
		Позивач обґрунтовуючи те, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, посилається  на  те, що   17.12.2021 між  Позивачем  (Орендодавець) та ТОВ «ВКТС» (Орендар) було  укладено Договір оренди залізничного  рухомого  складу №171221, за  умовами якого позивач  отримував  орендну  плату  за  кожну  добу оренди  рухомого  складу у  розмірі 750,00 грн у т.ч. ПДВ 20% - 125 грн за  одну  одиницю РС на  добу, при  цьому   строк   дії договору   встановлено до 31.12.2023р. Проте неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток, оскільки в результаті  окупації   територій  Донецької  та Запорізької  областей він  втратив  можливість  використання  залізничних  напіввагонів у  господарській  діяльності  та  отримання  прибутку на  який  він  розраховував  уклавши  договір  оренди.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року №326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації (далі - порядок), який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації, починаючи з 19 лютого 2014 року.
		Згідно пп.18 п.2 Порядку визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.
		Основні показники, які оцінюються (зокрема): вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності; вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності; упущена вигода підприємств недержавної форми власності.
		Визначення шкоди та збитків здійснюється відповідно до Методики визначення шкоди та обліку збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, затвердженої наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18.10.2022 №3904/1223, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.12.2022 за №1522/38858 (далі - Методика), яка є обов`язковою для використання під час оцінки збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, проведення судової експертизи (експертного дослідження), пов`язаної з оцінкою збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, та її положення переважають над іншими положеннями нормативно-правових актів, методик, рекомендацій тощо, які регулюють питання визначення розміру збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності.
		Оцінка збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, здійснюється шляхом проведення незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи (експертного дослідження). Незалежна оцінка збитків забезпечується суб`єктами оціночної діяльності - суб`єктами господарювання, визнаними такими Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (далі - суб`єкти оціночної діяльності), з дотриманням національних та міжнародних стандартів оцінки, з урахуванням особливостей, що визначені цією Методикою (п.7 Методики).
		Відповідно до пунктів 8, 9 Методики об`єкт та мета оцінки повинні бути зазначені у звіті про оцінку збитків або висновку експерта. Для цілей цієї Методики за умовну грошову одиницю приймають долар США. Отриманий результат в еквіваленті умовної грошової одиниці переводять у гривневий еквівалент за курсом Національного банку України на дату оцінки.
		Отже, розмір збитків визначається у доларах США з гривневим еквівалентом.
		Так, відповідно до висновку  про  вартість  об`єкта  оцінки, викладеного у Звіті  про оцінку  збитків від 01.04.2024р., розмір упущеної  вигоди внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти Україні станом на 01.04.2024р. від неможливості  використання рухомого  майна, що належало  позивачу на  праві  власності, становить 2 714 509,35 грн. (без включення  суми ПДВ), що еквівалентно за курсом Національного банку України на дату оцінки 69 607,44 доларам США.
		На підставі долучених до звіту відповідних документів, судом було встановлено, що оцінювач Ковтуненко  Анна Володимирівна є кваліфікованим  фахівцем, якому дозволена практична оціночна діяльність з такого напрямку оцінки майна як оцінка об`єктів у матеріальній формі.
		У господарського суду відсутні докази, які свідчать про невиконання або неналежне виконання обов`язків, покладених на суб`єкта оціночної діяльності  при проведенні оцінки Ковтуненко А.М. майна позивача, зловживання правами,  подання до суду неправдивих відомостей,  наявності реального чи потенційного конфлікту інтересів при проведенні оцінки та складенні Звіту.
		Суд зауважує, що відповідачем  ані Звіт    про  оцінку  збитків від 01.04.2024р., ані визначений розмір  упущеної  вигоди під сумнів, у належний спосіб, поставлено не було, заперечень та міркувань з цього приводу не висловлено.
		На  підставі   вищенаведеного,  суд  доходить  висновку, що позивачем доведено, що саме внаслідок бойових дій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, позивачу було завдано  збитків у  вигляді  упущеної  вигоди  в розмірі   3 257 411,09 грн. (з урахуванням ПДВ), що еквівалентно за курсом Національного банку України на дату оцінки  83 528,93 США.
		Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених законодавчих норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, належними та допустимими доказами не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача  упущеної  вигоди у розмірі 3 257 411,09  грн. що еквівалентно за курсом Національного банку України 83 528,93 США є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.
		З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).
		За приписами ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
		Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Щодо судових витрат суд зазначає наступне.
		Позивач звільнений від сплати судового збору в силу приписів п.22 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» за позовом до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
		Відповідно до частини 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
		Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 3028,00 грн.
		З огляду на зазначене, розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання цієї позовної заяви становить  48 861,16 грн.
		Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Відтак, підлягає стягненню з відповідача до Державного бюджету України судовий збір у сумі 48 861,16 грн.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 42, 74, 76, 129, 165, 178, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАГОННА КОМПАНІЯ "ТРАНССИСТЕМА" до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації  та Російської Федерації в особі Міністерства оборони Російської Федерації за участю третьої особи яка не заявляє самостійних позовних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКТС» про стягнення майнової шкоди, що складається з упущеної  вигоди у  розмірі 83 528,93  доларів США,  що еквівалентно   3 257 411,09  грн. - задовольнити.
		 
		Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, Російська Федерація, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, стр. №1), Російської Федерації в особі Міністерства оборони Російської Федерації (119160, м. Москва, вул. Знам`янка, буд. 19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАГОННА КОМПАНІЯ "ТРАНССИСТЕМА" (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, буд. 18, оф. № 225; код ЄДРПОУ 41107842) суму  упущеної  вигоди у  розмірі 83 528,93  доларів США,  що еквівалентно   3 257 411,09  грн за офіційним курсом НБУ станом на дату оцінки.
		 
		Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, Російська Федерація, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, стр. №1), Російської Федерації в особі Міністерства оборони Російської Федерації (119160, м. Москва, вул. Знам`янка, буд. 19)  в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 48 861,16 грн.
		Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.
		В судовому засіданні 24.04.2025р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
		Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
		Повний текст рішення складено та підписано 25.04.2025р.
		 
		Інформацію щодо руху справи можна отримати на інформаційному сайті http://www.reyestr.court.gov.ua, веб-порталі "Судова влада України" (dn.arbitr.gov.ua).
		          
		Суддя                                                                                                          Ю.С. Зельман

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...