Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 641/2576/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 26.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 29.04.2025.
Дата набрання законної сили: 23.04.2025
Номер судового провадження: 61-14562ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА                                                                                                 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 квітня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 641/2576/21
		провадження № 61-14562св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є., 
		суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,                                Тітова М. Ю.,
		 
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: Харківська обласна прокуратура, Державна казначейська служба України,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури,
		 
		за касаційною скаргою заступника керівника Харківської обласної прокуратури на постанову Полтавського апеляційного суду від 30 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова В. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунка на свою користь 5 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди та 1 425 000,00 грн у рахунок компенсації майнової шкоди,                            а саме витрат, понесених ним у зв`язку з наданням юридичної допомоги                                            у кримінальному провадженні.
		 
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що, перебуваючи незаконно під кримінальним переслідуванням з 30 січня 2018 року до 19 травня 2020 року, він зазнав значних душевних страждань, втратив нормальні життєві зв`язки, перебував у постійній стресовій ситуації, змушений був докладати значних зусиль для підтвердження своєї невинуватості у вчиненні злочину, зокрема звертався за наданням юридичної (правової) допомоги.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Ленінський районний суд м. Полтави рішенням від 02 березня 2023 року позов задовольнив частково. Стягнув з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів                                            у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунка на користь                            ОСОБА_1 180 900,00 грн на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовив.
		 
		Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та доведеними. Суд виходив з того, що ОСОБА_1  має право на відшкодування моральної шкоди, яку необхідно визначати виходячи                                               з мінімального розміру заробітної плати (6 700,00 грн) за кожен місяць перебування під слідством, у цьому випадку - починаючи з 30 січня 2018 року (дата оголошення про підозру у вчиненні злочинів) до 19 травня 2020 року (день прийняття постанови про закриття кримінального провадження), що становить 27 місяців 21 день.
		 
		Враховуючи обсяг страждань, яких зазнав позивач, засади розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_1  про відшкодування моральної шкоди у сумі 5 000 000,00 грн є завищеними та необґрунтованими, у зв`язку з чим достатньою і справедливою сатисфакцією за таку шкоду буде компенсація у розмірі 180 900,00 грн (6 700,00 грн (мінімальна заробітна плата) х 27 місяців).
		 
		Відмовляючи в задоволенні позову в частині відшкодування майнової шкоди у сумі 1 425 000,00 грн, суд першої інстанції керувався тим, що позивач не довів на підставі належних і допустимих доказів понесення ним витрат на правову допомогу                                   у кримінальному провадженні у вказаному розмірі.
		 
		Суди розглядали справу неодноразово.
		 
		Полтавський апеляційний суд постановою від 01 листопада 2023 року апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури залишив без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 02 березня 2023 року змінив у частині відшкодування моральної шкоди. Стягнув з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1                               185 589,93 грн у рахунок компенсації моральної шкоди. Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 02 березня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування витрат за надану юридичну допомогу скасував та в цій частині ухвалив нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнув                      з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат за надану юридичну допомогу 400 000,00 грн. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
		 
		Верховний Суд постановою від 12 червня 2024 року касаційні скарги Харківської обласної прокуратури та ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Немченко М. В., задовольнив частково. Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 02 березня 2023 року у незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Полтавського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року щодо вирішення позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним діями органів досудового розслідування та прокуратури, залишив без змін. Постанову Полтавського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року                                 в частині вирішення позовної вимоги про відшкодування майнової шкоди у вигляді витрат за надану юридичну допомогу у кримінальному провадженні скасував, справу в цій частині направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Полтавський апеляційний суд постановою від 30 вересня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Журавльова М. С. задовольнив. Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 02 березня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування витрат за надану юридичну допомогу скасував та в цій частині ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування витрат за надану юридичну допомогу задовольнив. Стягнув з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1                    1 425 000,00 грн у рахунок відшкодування витрат за надану юридичну допомогу                         у кримінальному провадженні. Стягнув із Харківської обласної прокуратури на користь держави судовий збір у розмірі 28 375,00 грн.
		 
		Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що суд першої інстанції не врахував фактичні обставини справи та дійшов помилкового висновку про відмову                                       в задоволенні позовних вимог в частині відшкодування майнової шкоди у вигляді витрат за надану юридичну допомогу у кримінальному провадженні. При цьому суд зазначив, що враховуючи період кримінального переслідування ОСОБА_1 та зважаючи на складність справи, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), а також критерію розумності їх розміру, колегія суддів вважає, що визначений їх розмір є доведеним та співмірним з обсягом наданих юридичних послуг.
		 
		Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
		 
		У жовтні 2024 року заступник керівника Харківської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 30 вересня 2024 року в частині стягнення з Державного бюджету України на користь   ОСОБА_1 1 425 000,00 грн витрат за надану юридичну допомогу                                              у кримінальному провадженні та стягнення з Харківської обласної прокуратури на користь держави судового збору у розмірі 28 375,00 грн і в цій частині залишити                      в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Підставою касаційного оскарження вказував те, що суд апеляційної інстанції                           в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року                      у справі № 755/9215/15-ц, постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 20 вересня 2018 року у справі                                                   № 686/23731/15-ц та постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18;
		Також вказав про відсутність висновків Верховного Суду щодо наявності підстав                             і механізму для відшкодування моральної шкоди на підставі статті 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у разі переховування підозрюваного від слідства, тим самим затягування процесу належного розслідування кримінального провадження та перешкоджання з`ясуванню істини        у ньому, адже, якщо б підозрюваний не переховувався від слідства, сприяв встановленню об`єктивної істини у справі, провадження не зупинялось би                                       і остаточне рішення у справі було прийнято якнайшвидше; чи слід застосовувати до вказаних правовідносин за аналогією частину четверту статті 1176 ЦК України.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження обсягу та змісту наданих послуг, реальності, необхідності та розумності витрат на правову допомогу у кримінальному провадженні. Не обґрунтовано та не доведено дотримання правових вимог щодо врахування фактично витраченого адвокатом часу при визначенні розміру гонорару, його розумності та співмірності зі складністю справи.
		 
		У грудні 2024 року представник  ОСОБА_1 - адвокат Немаченко М. В. подала відзив на касаційну скаргу, у якому просила залишити її без задоволення,                                       а оскаржувану постанову - без змін, оскільки вона є законною й обґрунтованою, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам. 
		 
		У січні 2025 року ОСОБА_1 також подав  відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін. 
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
		 
		16 грудня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи 
		 
		Суди попередніх інстанцій встановили, що 30 січня 2018 року прокурор Харківської області склав та вручив ОСОБА_1 письмове повідомлення про підозру                              у вчиненні злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 209 КК України, в межах кримінального провадження від 27 грудня 2016 року № 42016221090000240.
		 
		13 квітня 2018 року з кримінального провадження від 27 грудня 2016 року                                     № 42016221090000240 в окреме провадження були виділені матеріали за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 209 КК України, про що 13 квітня 2018 року до ЄРДР внесено відомості за № 42018220000000468.
		 
		У цей же день постановою старшого слідчого першого слідчого відділу СУ прокуратури Харківської області Сльоти Є. С. досудове розслідування кримінального провадження від 13 квітня 2018 року № 42018220000000468 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 209 КК України, зупинено і ОСОБА_1 оголошено в розшук, оскільки його місцезнаходження не відоме, він не повідомив слідчого про зміну свого місця проживання, без дозволу слідчого відлучився з населеного пункту, в якому проживає, не з`явився без поважних причин на виклик слідчого,                    01 лютого 2018 року здійснив перетин державного кордону України до інших держав.
		 
		Ухвалами слідчих суддів Червонозаводського районного суду м. Харкова                                    від 08 серпня 2018 року та від 20 серпня 2018 року щодо ОСОБА_1 надавався дозвіл на затримання з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строк дії ухвали                   6 місяців.
		 
		Постановою прокурора Прокуратури Харківської області від 19 квітня 2020 року кримінальне провадження від 13 квітня 2018 року №42018220000000468 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 209 КК України, закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України.
		 
		Прокуратура Харківської області листом від 31 липня 2020 року повідомила ОСОБА_1 про право звернутися з вимогою протягом 6 місяців про відшкодування моральної шкоди, сум за надання юридичної допомоги відповідно до Закону України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР).
		 
		09 листопада 2020 року ОСОБА_1 на адресу прокуратури Харківської області склав письмову вимогу про відшкодування грошової суми в розмірі 1 425 000,00 грн, сплачених у зв`язку з наданням юридичної (правової) допомоги на підставі укладеного договору про надання правової допомоги від 29 січня 2019 року                                   № 1/к-2019 між ОСОБА_1 і Адвокатським бюро «Юрія Кісельова» (далі - АБ «Юрія Кісельова»), та 5 000 000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.
		 
		Постановою прокурора Харківської обласної прокуратури від 11 грудня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні вимоги про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури, а саме витрат на правову допомогу в сумі 1 425 000,00 грн та моральної шкоди у сумі                                   5 000 000,00 грн.
		 
		На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав: договір про надання правової допомоги від 29 січня 2019 року № 1/К-2019, укладений між АБ «Юрія Кісельова» і ОСОБА_1 ; додаткову угоду від 29 січня 2019 року № 2 до договору, де зазначено що предметом договору є правова допомога                                                     у кримінальному провадженні від 27 грудня 2016 року № 42016221090000240 за підозрою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за частиною п`ятою статті 191, частиною другою статті 209 КК України на стадії досудового розслідування, досудового слідства, судового розгляду чи розгляду слідчими суддями; додаткова угода                          від 29 січня 2020 року № 5 до договору, в якій зазначено строк дії договору                                    до 29 січня 2021 року включно, але у будь-якому випадку до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.
		 
		Також надані акти приймання-передачі наданих послуг з детальним описом виконаних послуг, а саме акт від 31 січня 2020 року № 3 на загальну суму                        943 525,00 грн та акт надання послуг від 18 травня 2020 року № 5 на загальну суму 481 475,00 грн.
		 
		З детального опису наданих послуг та їх вартості суди встановили, що послуги надавалися також у суді першої, апеляційної інстанцій, у Вищому антикорупційному суді та Апеляційній палаті Вищого антикорупційного суду. Подавалися адвокатські запити до Прокуратури Харківської області, Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, Національного антикорупційного бюро України, а також подавалися скарги, клопотання, заяви.
		 
		АБ «Юрія Кісельова» склало рахунки на оплату від 31 січня 2020 року № 3 на суму 943 525,00 грн та від 18 травня 2020 року № 5 на суму 481 475,00 грн, покупцем послуг зазначено ОСОБА_1 за надання правової допомоги згідно з умовами договору від 29 січня 2019 року № 1-К-2019 та додаткових угод до нього в межах кримінального провадження від 13 квітня 2018 року № 42018220000000468.
		 
		Згідно з дублікатами квитанцій Акціонерного товариства Комерційного Банку «Приват Банк» ОСОБА_1 у травні, червні та жовтні 2020 року сплатив кошти АБ «Юрія Кісельова» на загальну суму 1 425 000,00 грн за правову допомогу відповідно до договору від 29 січня 2019 року № 1-К-2019.
		 
		2. Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,                 є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,         є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		 
		Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
		 
		Згідно з пунктом 4 частини першої статті 3 Закону № 266/94-ВР у наведених                                     в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги.
		 
		Згідно з пунктом 10 Положення про застосування Закону № 266/94-ВР, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41, відповідно до пункту 4 статті 3 Закону № 266/94-ВР громадянинові підлягають також поверненню суми, сплачені ним у зв`язку з наданням юридичної допомоги. До цих сум відносяться суми, сплачені ним адвокатському об`єднанню (адвокату) за участь адвоката у справі, написання касаційної і наглядної скарги, а також внесені ним                       в рахунок оплати витрат адвоката у зв`язку з поїздками у справі до касаційної та наглядної інстанції.
		 
		Отже, визначені наведеним Законом суми, сплачені громадянином у зв`язку                                       з наданням йому юридичної допомоги, не є тотожними витратам на правничу допомогу, які передбачені статтею 137 ЦПК України, а тому в цьому випадку потрібно керуватися спеціальною нормою закону, якою передбачено таке відшкодування.
		 
		Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якої надано Конституційним Судом України у Рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
		 
		У Рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
		 
		Відповідні правові висновки викладені у постановах від 28 жовтня 2020 року                              у справі № 303/3973/17 (провадження № 61-12505св19), від 07 липня 2021 року                          у справі № 335/10173/19 (провадження № 61-5223св21), від 09 червня 2022 року                     у справі № 759/2952/20 (провадження № 61-16694св21).
		 
		Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором,                    а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
		 
		Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод                                      і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
		 
		Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
		 
		Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
		 
		Також згідно зі статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
		 
		Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу                               і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
		 
		Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання                              є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
		 
		Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
		 
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод                    1950 року (далі - Конвенція), застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними                             і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine), заява № 19336/04, § 268).
		 
		У постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 306/1198/17, провадження                                     № 61-9263св19, Верховний Суд зазначив, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація                            і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
		 
		Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Апеляційний суд, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам на підтвердження витрат  ОСОБА_1 у зв`язку з наданням йому правової допомоги у кримінальному провадженні, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вимог позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу            у кримінальному провадженні у визначеному розмірі. 
		 
		У зв`язку з цим доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами норм матеріального права є безпідставними та зводяться до помилкового тлумачення заявником правових норм та необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права та згідно з нормами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв`язку з тим, що це перебуває поза межами його повноважень.
		 
		Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, встановлені судом, оскаржувана постанова не суперечить правовим висновкам, які зазначені в касаційній скарзі як підстави для відкриття касаційного провадження. 
		 
		Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте                       в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті    і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає вимогам закону, і підстав для її скасування немає.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
		 
		Оскільки виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 30 вересня       2024 року було зупинено ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2024 року, у зв`язку із залишенням цих судових рішень без змін її виконання необхідно поновити.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.
		 
		Постанову Полтавського апеляційного суду від 30 вересня 2024 року залишити без змін.
		 
		Поновити виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 30 вересня 2024 року.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,    є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		ГоловуючийМ. Є. Червинська  Судді:А. Ю. Зайцев   Є. В. Коротенко    В. М. Коротун   М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...