Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 629/4628/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 26.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 29.04.2025.
Дата набрання законної сили: 23.04.2025
Номер судового провадження: 61-9564ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                          
		 
		23 квітня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 629/4628/16-ц
		 
		провадження № 61-9564св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Луспеника Д. Д. 
		суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
		 
		учасники справи:
		позивач -керівник Лозівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Лозівської міської ради Харківської області,
		відповідач -  ОСОБА_1 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2024 року у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю.,              Деркач Н. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.    Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У листопаді 2016 року керівник Лозівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Лозівської міської ради Харківської області (далі - Лозівська міськрада) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків у вигляді неодержаного доходу внаслідок користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що відповідач є власником нерухомого майна,                  а саме: нежитлової будівлі складу літ. «П» загальною площею 372,9 кв. м, розташованої на АДРЕСА_1 ; комплексу нежитлових будівель, який складається з: нежитлової будівлі контори літ. «А-1» загальною площею 82,9 кв. м, нежитлової будівлі прохідної літ. «Б» загальною площею 13,7 кв. м і нежитлової будівлі гаража літ. «Г» загальною площею 42,8 кв. м, що розташовані на АДРЕСА_1 ; комплексу нежитлових будівель, який складається з: нежитлової будівлі сільськогосподарського складу літ. «Е» загальною площею 899,4 кв. м і нежитлової будівлі сільськогосподарського складу літ. «Е-1», загальною площею 859,8 кв. м, які розташовані на АДРЕСА_1 . Зазначене нерухоме майно належить відповідачеві на праві власності на підставі відповідних свідоцтв про право власності на нерухоме майно.
		15 лютого 2013 року позивач ухвалив рішення № 855 (далі - рішення № 855), яким надав відповідачу згоду на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на АДРЕСА_8, АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 (далі - земельні ділянки) з метою надання в оренду для будівництва й обслуговування будівель ринкової інфраструктури. Проте відповідач ці проекти землеустрою не розробив, умисно ухилився від укладання договорів оренди та від сплати за землекористування, чим порушив права власника земельних ділянок.
		Через те, що відповідач користувався земельними ділянками без оформлення документів, що посвідчують право на них, 03 березня 2016 року йому було запропоновано укласти договір добровільного відшкодування збитків за таке користування земельними ділянками орієнтовною площею 0,4572 га та сплатити збитки у розмірі 3 % нормативної грошової оцінки за 2016 рік у розмірі 77 456,99 грн. Відповідач не відшкодував вказані збитки. 
		 
		Ураховуючи наведене, з урахуванням уточнень щодо площі земельних ділянок, поданих при новому розгляді справи, прокурор просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Лозівської міської ради Харківської області 67 542,49 грн збитків у вигляді неодержаного доходу внаслідок користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.
		 
		Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
		 
		Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області 16 серпня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 20 листопада 2017 року, позов керівника Лозівської місцевої прокуратури задоволено. 
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Лозівської міської ради Харківської області, збитки за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів у  сумі 77 456,99 грн.
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		 
		Ухвалою Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2018 року справу було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		 
		Постановою Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
		Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 16 серпня 2017  року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 20 листопада 2017  року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд (провадження № 14-77цс18).
		 
		Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 22 березня 2019  року позов керівника Лозівської місцевої прокуратури залишено без розгляду.
		 
		Постановою Харківського апеляційного суду від 16 травня 2019 року апеляційну скаргу заступника керівника Лозівської місцевої прокуратури задоволено. 
		Ухвалу Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 22 березня 2019  року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		 
		Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 серпня 2020 року касаційну скаргу 
		ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Харківського апеляційного суду від 16 травня 2019 року залишено без змін (провадження № 61-12078св19).
		 
		Відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 06 квітня 2022 року                          № 16/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Запорізької, Харківської областей)» змінено територіальну підсудність судових справ Лозівського міськрайонного суду Харківської області 
		на Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська.
		 
		Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду                                                      м. Дніпропетровська від 23 січня 2024 року у складі судді Авраменка А. М.                                  у задоволенні позову Лозівської окружної прокуратури Харківської області відмовлено.
		 
		Рішення районного суду мотивовано тим, що прокурор не надав суду витяг з нормативно-грошовою оцінкою, який відповідно до положень законодавства є належним і допустимим доказом щодо визначення розміру орендної плати, тому позовні вимоги прокурора є недоведеними.
		 
		Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2024 року апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури задоволено.
		Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 січня 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення.
		Позовні вимоги Лозівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Лозівської міської ради Харківської області до ОСОБА_1 про стягнення збитків у вигляді неодержаного доходу внаслідок користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів - задоволено.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Лозівської міської ради Харківської області збитки у вигляді неодержаного доходу внаслідок користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів у розмірі 67542,49 грн.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Лозівської окружної прокуратури Харківської області витрати по сплаті судового збору в суді першої інстанції в розмірі 1378 грн.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1653 грн.
		 
		Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відповідач, як власник нерухомого майна, яке розташовано на земельній ділянці, не уклавши відповідних договорів оренди з її власником, органом місцевого самоврядування, та не здійснивши державної реєстрації такого права, фактично користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави. Предметом позову у цій справі є стягнення з відповідача, як власника нерухомого майна, коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій воно розташовано.
		Апеляційний суд дійшов висновку, що за відсутності витягу з нормативно грошової оцінки за 2016 рік щодо спірної земельної ділянки, за умови наявності у матеріалах справи інших документів, які підтверджують розмір нормативно грошової оцінки, встановлений, зокрема, відповідними органами місцевого самоврядування щодо спірної земельної ділянки, суд вправі ухвалити судове рішення у справі з урахуванням цих документів. Суд послався на відповідну судову практику Верховного Суду.
		Розрахунок збитків, наданий прокурором, відповідачем не спростовано.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі, поданій у липні 2024 року до Верховного Суду,  ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2024 року скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції при новому розгляді справи не виконав вказівок Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові в межах цієї справи, не врахував, що прокурором не доведено дійсний розмір земельної ділянки, якою він користується, а також не надано витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що, на його думку, унеможливлює обчислення збитків у вигляді розміру орендної плати.
		Вважає розрахунки прокурора, як у розмірі 77 456,99 грн, так і у розмірі                      67 542,49 грн, помилковими, оскільки здійснені на підставі нечинних нормативних актів.
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		 
		У жовтні 2024 року заступник прокурора Дніпропетровської обласної прокуратури подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи є безпідставними, не спростовують правильності вирішення судом апеляційної інстанції спору, зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
		 
		Відзив прокурора відділу Харківської обласної прокуратури залишається без розгляду, оскільки подано особою не у відповідності до частини третьої статті 24 Закону України «Про прокуратуру».
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2024 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції. 
		 
		20 вересня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		ОСОБА_1 на праві приватної власності належить нерухоме майно, розташоване за адресами: АДРЕСА_1 , яке складається з комплексу: нежитлової будівлі контори літ.«А-1» загальною площею 82,9 кв. м, нежитлової будівлі прохідної літ. «Б» загальною площею 13,7 кв. м та нежитлової будівлі гаражу літ. «Г», загальною площею 42,8 кв. м; АДРЕСА_1 , яке складається з комплексу: нежитлової будівлі сільськогосподарського складу літ. «Е», загальною площею 899,4 кв. м, нежитлової будівлі сільськогосподарського складу літ.«Е-1», загальною площею 859,8 кв. м; АДРЕСА_1 , яке складається з нежитлової будівлі складу літ. «П», загальною площею                   372,9 кв. м.
		 
		Рішенням Лозівської міської ради Харківської області «Про вирішення питань щодо регулювання земельних відносин у м. Лозова» від 15 лютого 2013 року № 855 було припинено право СП «Лозівська торгівельно-виробнича міжрайбаза» користування земельною ділянкою на АДРЕСА_1 , загальною площею 4,4220 га у зв`язку з продажем нерухомого майна, надано згоду ОСОБА_1 на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 0,4572 га, які будуть надані в оренду для будівництва і обслуговування будівель ринкової інфраструктури по АДРЕСА_2 .
		 
		Рішенням Лозівської міської ради Харківської області від 07 червня 2013 року № 930 комплексу нежитлових будівель, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , присвоєно адресу АДРЕСА_1 .
		 
		Згідно з постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області                               від 19 червня 2014 року у справі № 629/5484/13-а у задоволенні позову Підприємства споживчої кооперації «Лозівська торгівельно-виробнича міжрайбаза» в особі директора ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення ХLVII сесії VI скликання Лозівської міської ради Харківської області                         від 15 лютого 2013 року № 855 «Про вирішення питань щодо регулювання земельних відносин у м. Лозова» в частині припинення СП «Лозівська торгівельно-виробнича міжрайбаза» права користування земельною ділянкою на АДРЕСА_1 загальною площею 4,4220 га у зв`язку з продажем нерухомого майна відмовлено. Постанова суду набрала законної сили 25 липня 2014 року.
		 
		Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 01 липня 2016 року відомості про правовстановлюючі документи на право власності або користування земельними ділянками, які розташовані на АДРЕСА_2 - відсутні. Такі відомості відсутні і станом на час розгляду справи.
		 
		Рішенням Лозівської міської ради Харківської області від 14 серпня 2001 року № 363 затверджена грошова оцінка земель м. Лозова, у тому числі базова вартість одного квадратного метра земель м. Лозова у сумі 36,66 грн, отриману на підставі вартості інфраструктурного облаштування території міста станом на 01 квітня 1996 року, з урахуванням коефіцієнту індексації на 2001 рік (1,182) та взято до відома, що у подальшому базова вартість одного квадратного метра земель м. Лозова підлягає індексації в порядку, встановленому законодавством України, плата за землю на підставі грошової оцінки земельних ділянок, що розташовані в межах 1-29 економіко-планувальних зон у м. Лозова проводиться з 01 жовтня 2001 року.
		 
		Рішенням Лозівської міської ради Харківської області від 28 грудня 2006 року № 246, затверджена грошова оцінка земель м. Лозова у тому числі базова вартість одного квадратного метра земель м. Лозова у сумі 66,36 грн, отримана на підставі вартості інфраструктурного облаштування території міста станом на 01 січня 2006 року, з урахуванням коефіцієнтів індексації, та взяти до відома, що в подальшому базова вартість одного квадратного метра земель м. Лозова підлягає індексації в порядку, встановленому законодавством України, встановлено що плата за землю на підставі уточненої грошової оцінки земельних ділянок в м. Лозова обраховується з 01 січня 2007 року.
		 
		Рішенням Лозівської міської ради Харківської області від 07 червня 2013 року № 926 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель                          м. Лозова Харківської області, у томі числі базову вартість одного квадратного метра земель м. Лозова Харківської області у сумі 121,60 грн, отриману на підставі вартості інфраструктурного облаштування території міста станом на 01 січня                 2012 року, з урахуванням коефіцієнтів функціональності та місцерозташування та взяти до відома, що в подальшому базова вартість одного квадратного метра земель м. Лозова підлягає індексації в порядку, встановленому Законодавством України; плата за землю на підставі уточненої грошової оцінки земельних ділянок в м. Лозова обраховується з 01 січня 2014 року.
		 
		Згідно з інформацією Управління Держгеокадастру у Лозівському районі Харківської області Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 07 березня 2017 року № 19-20.04-0.4-1004/2-17 вартість одного квадратного метра земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4, АДРЕСА_1 , АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_1 , з цільовим використанням земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, станом на 01 січня 2014 року - 315,52 грн, 01 січня 2015 року - 394,08 грн., 01 січня 2016 року - 564,72 грн.
		 
		Відповідно до акту про визначення збитків, заподіяних внаслідок використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату за землю, використання земельних ділянок без оформлення документів, що посвідчують право на земельну ділянку відповідно до закону, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області №190 від 22 березня 2016 року, територіальній громаді м. Лозова внаслідок використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів за період з січня 2016 року до грудня 2016 року заподіяно збитків у розмірі 77 456,99 грн. При цьому нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки розрахована, виходячи із вказаної абзацом вище інформації, наданої Управлінням Держгеокадастру у Лозівському районі Харківської області Головного управління Держгеокадастру у Харківській області 07 березня 2017 року.
		 
		Прокуратурою у письмових поясненнях зменшено розмір заявлених позовних вимог з 77 456,99 грн до 67 542,49 грн внаслідок уточнення площі займаної відповідачем земельної ділянки шляхом її зменшення з 0,4572 га до 0,3987 га, і таку площу стороною позивача розраховано вже на підставі розробленого                                                   ТОВ «Горизонт-проект» проекту землеустрою, хоча останній так і не було затверджено, а відповідачем належним чином не оформлено право користування земельними ділянками, на яких знаходиться його нерухоме майно.
		 
		Згідно з довідки, наданої Лозівською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області від 15 квітня 2016 року, відповідач за період з 01 січня 2013 року до 31 березня 2016 року за користування земельними ділянками на АДРЕСА_3 не сплачує.
		 
		 
		 
		 
		2.    Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. 
		 
		Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 14 лютого 2022 року у справі № 646/4738/19, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
		 
		Відповідно до положень статті 13 Конституції України, статей 80, 83 ЗК України земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування. Суб`єктами права власності на землю є в тому числі територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
		 
		Згідно зі статтями 93, 116 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
		 
		Частиною другою статті 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
		 
		Відповідно до пунтку «д» частини першої статті 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
		 
		Частиною третьою статті 157 ЗК України передбачено, що порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		 
		Пунктом 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України                        від 19 квітня 1993 року № 284 (далі - Порядок № 284) встановлено, що відшкодуванню підлягають інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані. Під неодержаним доходом розуміється, зокрема, дохід, який міг би одержати власник землі із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її тимчасового зайняття.
		 
		Позивачем затверджено власний Порядок визначення та відшкодування Лозівській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату за землю, затвердженого рішенням Лозівської міської ради від 03 лютого 2012 року № 537. Згідно з пунктом 5.2 якого збитки визначаються за ставками орендної плати, які діяли на момент виникнення таких збитків.
		 
		Положеннями статті 206 ЗК України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
		 
		Відповідно до статті 96 ЗК України землекористувачі, окрім іншого, зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
		 
		Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» визначено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).
		 
		Пунктом 287.1 статті 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
		 
		У пункті 289.1 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
		 
		Статтею 13 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
		 
		Відповідно до статті 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз                            на 5-7 років.
		 
		Розрахунок нормативно грошової оцінки земельної ділянки здійснюється відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року                  № 213, чинної на час виникнення спірних правовідносин.
		 
		За змістом статей 20, 23 Закону України «Про оцінку земель» встановлено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
		 
		Згідно зі статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
		 
		Відповідно до статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
		 
		Положеннями статті 1214 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
		 
		Положеннями статті 1215 ЦК України передбачено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.
		 
		Статтею 16 ЦК України, статтею 152 ЗК України встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
		 
		Положення статей 1212-1215 ЦК України визначають такий позадоговірний спосіб захисту права власності як кондикція. Кондикційний позов - вимога повернення безпідставно набутого або збереженого особою у себе майна за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) або якщо правова підстава згодом відпала. Таким чином кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала або відбулась її трансформація (наприклад, договір, на підставі якого відбулось набуття майна, в подальшому було визнано недійсним; одна особа передала іншій кошти в якості авансу на виконання попереднього договору, однак основний договір в майбутньому так і не було укладено тощо). 
		 
		Відтак, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав існуючий договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України, тобто норма даної статті підлягає застосуванню, коли одна сторона безпідставно утримує майно іншої сторони та при цьому в неї відсутнє відповідне договірне зобов`язання з повернення цього майна. У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. 
		 
		Така правова позиція була викладена апеляційним судом на основі правових висновків Верховного Суду України, викладеним у постановах від 02 жовтня                     2013 року у справі № 6-88цс13, від 24 вересня 2014 року у справі № 6-122цс14,                    від 18 листопада 2015 року у справі № 6-582цс15, від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15, від 04 жовтня 2017 року у справі № 6-1216цс17, Верховного Суду у постановах від 10 жовтня 2018 року у справі № 757/6937/17-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 634/727/16-ц, від 07 серпня 2019 року у справі № 752/5986/16-ц, а також Великої Палати Верховного Суду у постановах від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 13 лютого 2019 у справі № 320/5877/17, від 31 січня 2020 року у справі № 161/17945/18, від 16 червня 2020 року у справі № 910/22513/17,                             від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19, від 22 грудня 2021 року у справі           № 465/5790/17.
		 
		Якщо тлумачити приписи статті1212 ЦК України телеологічно, тобто згідно з їхніми цілями, то до випадків безпідставного набуття та збереження майна належить також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона відповідно до закону мала віддати (перерахувати) іншій особі згідно з покладеним на неї за законом обов`язком (зменшення обов`язку). Аналогічні правові висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19, від 09 листопада 2021 року у справі № 905/1680/20.
		 
		За змістом норм цивільного та земельного законодавства виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, враховуючи приписи статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.
		 
		Відтак, відсутні підстави застосовувати до спірних правовідносин приписи чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. 
		 
		Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у межах цієї справи № 629/4628/16-ц, при скасуванні судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд.
		 
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
		 
		Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		 
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
		 
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). 
		 
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
		 
		У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		 
		Встановивши, що ОСОБА_1 , набувши право власності на нерухоме майно, право користування земельною ділянкою під ним належно не зареєстрував, тобто користується землею безпідставно, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що міська рада, в інтересах якої подано позов прокурором, має право вимагати кошти за фактичне користування земельною ділянкою.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції при новому розгляді справи не виконав вказівок Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові в межах цієї справи, не врахував, що прокурором не доведено дійсний розмір земельної ділянки, якою він користується, а також не надано витягу з нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки, що, на думку заявника, унеможливлює обрахунок збитків у вигляді розміру орендної плати, є безпідставними.
		 
		Суд апеляційної інстанції правильно вказав, що законодавством не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки комунальної власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, врахувавши подібні правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 905/1680/20 та Верховного Суду у постановах: від 21 червня 2022 року у справі                          № 538/14/21, від 01 березня 2023 року у справі № 751/1543/19, від 13 березня               2024 року у справі № 161/8273/20.
		 
		Судом було взято до уваги, що згідно з інформацією Управління Держгеокадастру у Лозівському районі Харківської області ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 07 березня 2017 року № 19-20.04-0.4-1004/2-17 вартість одного квадратного метра земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_7, АДРЕСА_1 , АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_1 , з цільовим використанням земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури, станом на 01 січня 2014 року - 315,52 грн, 01 січня 2015 року - 394,08 грн, 01 січня 2016 року - 564,72 грн.
		 
		При розрахунку розміру збитків у вигляді неодержаного міською радою доходу внаслідок користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документівпрокурором була взята за основу саме вказана вартість одного квадратного метру землі.
		 
		Заперечення заявника щодо розміру земельної ділянки, що ним використовується, також не береться Верховним Судом до уваги, оскільки суд апеляційної інстанції встановив, що, зменшуючи розмір заявлених позовних вимог у зв`язку з уточненням площі займаної ОСОБА_1 земельної ділянки шляхом її зменшення з                        0,4572 га до 0,3987 га, таку площу стороною позивача розраховано на підставі розробленого ТОВ «Горизонт-проект» проекту землеустрою. Відповідач доказів, які б спростовували вказаний розмір земельної ділянки суду не надав, що було також і його процесуальним обов`язком відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, тобто розрахунку прокурора не спростував, що обґрунтовано було зазначено й апеляційним судом. Верховний Суд, як суд касаційної інстанції, не уповноважений здійснювати переоцінку доказів у справі, а перевіряє тільки правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
		 
		Отже, доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не відповідають матеріалам справи та встановленим судом обставинам, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявниками норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. 
		Наведені у касаційних скаргах заявників доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
		 
		Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість його судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
		 
		Судові витрати у справі не перерозподіляються, оскільки судові рішення залишаються колегією суддів без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1  залишити без задоволення.
		 
		Постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 червня 2024 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:Д. Д. Луспеник   І. Ю. Гулейков   Б. І. Гулько   Г. В. Коломієць   Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...