Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 450/468/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 26.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 28.04.2025.
Дата набрання законної сили: 22.04.2025
Номер судового провадження: 51-5530км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019140000000627

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 квітня 2025 року
		м. Київ
		справа № 450/468/23
		провадження № 51 - 5530 км 24
		 
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого           ОСОБА_1 ,
		суддів                        ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю: 
		секретаря судового засідання                         ОСОБА_4 , 
		прокурора                                                               ОСОБА_5 ,
		                                                            
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019140000000627 від 29 липня 2019 року, щодо 
		ОСОБА_6 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, громадянина Республіки Словаччина, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , 
		за ст. 286 ч. 2 КК України, 
		за касаційною скаргою представника цивільного відповідача Моторного (транспортного) страхового Бюро України (далі-МТСБУ) - адвоката ОСОБА_7 на вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 лютого 2024 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 02 грудня 2024 року щодо ОСОБА_6 .
		Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 лютого 2024 року ОСОБА_8 засуджено за ст. 286 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
		До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_6 не обирався.
		Стягнуто з ОСОБА_6 судові витрати в розмірі 17 427,00 грн. 
		Прийнято рішення щодо речових доказів у кримінальному провадженні. 
		Частково задоволено цивільний позов ОСОБА_9 та стягнуто на її користь: з МТСБУ 25 038 грн моральної шкоди та 50 076 грн витрат на поховання і спорудження пам`ятника; з  ОСОБА_6 449 924 грн моральної шкоди та 75 224 грн витрат на поховання та спорудження пам`ятника. 
		Частково задоволено цивільний позов ОСОБА_10 та стягнуто на його користь: з МТСБУ матеріальну шкоду, пов`язану з пошкодженням транспортного засобу, в розмірі 100 000 грн; з ОСОБА_6 матеріальну шкоду, пов`язану з пошкодженням транспортного засобу, в розмірі 66 220 грн 34 копійок та моральну шкоду в розмірі 30 000 грн.
		Частково задоволено цивільний позов ОСОБА_11 та стягнуто на її користь: з МТСБУ матеріальну шкоду, пов`язану з лікуванням, у розмірі 9 379,57 грн та моральну шкоду у розмірі 468,97 грн; з ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 30 000 грн.
		Частково задоволено цивільний позов ОСОБА_12 та стягнуто на її користь:  з МТСБУ матеріальну шкоду, пов`язану з лікуванням, у розмірі 6 944,49 грн та моральну шкоду у розмірі 347,22 грн; з ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 30 000 грн.
		За обставин, встановлених судом та детально наведених у вироку суду, ОСОБА_6 визнано винуватим за вчинення кримінального правопорушення за таких обставин. 
		28 липня 2019 року приблизно о 18 годині 30 хвилин ОСОБА_6 , керуючи автомобілем «Audi A8», реєстраційний номер Республіки Чехія НОМЕР_1 , по автодорозі Київ -Чоп, при проїзді її ділянки в районі 567 км + 310 м, що поблизу                      с. Раковець Пустомитівського району Львівської області, порушив вимоги п. 1.5, 1.10, п. 2.3 б), д),  п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, при розвороті у напрямку до м. Київ не дав перевагу в русі автомобілю «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_10 , який рухався автодорогою Київ-Чоп у напрямку до м. Київ, чим створив аварійну обстановку, яка призвела до зіткнення між цими транспортними засобами.
		Внаслідок порушення водієм  ОСОБА_6 правил безпеки дорожнього руху, водій автомобіля «Volkswagen Passat» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_10 та пасажири ОСОБА_11 , ОСОБА_13 отримали кожний тілесні ушкодження середньої тяжкості, а пасажир ОСОБА_14 тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала її смерть.
		Ухвалою Львівського апеляційного суду від 02 грудня 2024 року вирок суду першої інстанції щодо  ОСОБА_6 залишено без зміни, а апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_15 , представника МТСБУ - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала 
		У касаційній скарзі представник МТСБУ просить скасувати вирок і ухвалу щодо  ОСОБА_6 в частині вирішення цивільних позовів до МТСБУ та призначити новий розгляд цивільних позовів у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. Посилаючись на практику касаційного суду в питаннях вирішення цивільних позовів, де залучено відповідачем МТСБУ, вважає, що суди попередніх інстанцій істотно порушили вимоги ст. 91 ч. 1 п. 3, ст. 128 ч. 5,                                ст. 368 ч. 1 п. 7, ст. 370 КПК України, внаслідок чого безпідставно задоволено цивільні позови та відшкодовано за рахунок МТСБУ шкоду, яка не відшкодовується МТСБУ за ст. 22, 24, 26-1, 27, 30 Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»                   № 1961-ІV від 01 липня 2004 року (далі - Закон № 1961-ІV).  Звертає увагу на те, що судами належним чином не обґрунтовано стягнення витрат з МТСБУ: на лікування позивачів без підтверджуючих документів; на користь ОСОБА_10 відшкодування шкоди транспортному засобу в розмірі його ринкової вартості на день події без урахування ст. 30 Закону № 1961-ІV; на відшкодування моральної шкоди за незабезпечений транспортний засіб. Також наводить доводи для відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 року в справі № 465/4621/16-к, який застосовано у цьому кримінальному провадженні при вирішенні цивільних позовів до МТСБУ. 
		Заперечень на касаційну скаргу від учасників судового провадження не надходило. 
		Учасників судового провадження належним чином повідомлено про час та місце касаційного розгляду, заяв про відкладення касаційного розгляду від учасників судового провадження, які не прибули в судове засідання, не надійшло.
		Позиції учасників судового провадження 
		Прокурор в судовому засіданні вважала касаційну скаргу необґрунтованою та просила залишити її без задоволення.   
		Мотиви Суду 
		Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.   
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		У касаційній скарзі не оскаржуються висновки судів першої та апеляційної інстанцій про доведеність вини ОСОБА_6 , кваліфікація його дій та призначене йому покарання за ст. 286 ч. 2 КК України. 
		Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінально протиправними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом (ст. 62 ч. 1 КПК України).
		Пунктом 7 частини першої статті 368 КПК України передбачено, що ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку. 
		Відповідно до ст. 1187 ч. 2 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Відповідно до статті 979 ЦК за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
		При цьому законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства (ст. 999 ЦК). 
		Згідно ст. 16 ч. 2 п. 9 ЦК одним із способів захисту цивільних прав та інтересів у суді може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		Відповідно до ст. 1167 ч. 1 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Так, відповідно до ст. 23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Відповідно до ст. 40 п. 40.1 абзацу 3 Закону № 1961-ІVМТСБУ є гарантом відшкодування шкоди на території України, заподіяної водіями - нерезидентами, на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", за інших обставин, визначених чинним законодавством про цивільно-правову відповідальність.
		Статтею 41 Закону № 1961-ІV  передбачено перелік випадків, в яких регламентні виплати здійснюються саме МТСБУ за рахунок коштів з централізованих страхових резервних фондів чи з коштів фонду страхових гарантій. Підпунктом в) пункту 41.2 вказаної статті передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, зареєстрованим в іншій країні, щодо якого був виданий іноземний страховий сертифікат "Зелена картка", що діяв на день дорожньо-транспортної пригоди на території України. Така регламентна виплата здійснюється на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".
		3 19 лютого 2016 року встановлені такі розміри страхових сум, в межах яких МТСБУ здійснює регламентні виплати з цього Фонду: 100 000 грн у випадку заподіяння шкоди майну потерпілих; 200 000 грн у випадку заподіяння шкоди життю і здоров`ю потерпілих, які діяли на день ДТП. (розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 29.12.2015           № 3470 «Про внесення змін до розпорядження Держфінпослуг від 09 липня 2010 року № 566 „Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів")
		Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (ст. 1194 ч. 1 ЦК).
		Відповідно до ст. 6 Закону № 1961-ІV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. 
		Відповідно до ст. 9 п. 9.4 Закону № 1961-ІV страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
		Згідно ст. 22 п. 22.1 Закону № 1961-ІV  у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
		Статтею 23 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року, справа                         № 465/4621/16, провадження № 13 - 24 кс 19, сформульовано висновок про те, що  положення частини 1 статті 128 КПК України щодо можливості пред`явлення цивільного позову у кримінальному провадженні особою, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, зокрема, до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, треба розуміти як можливість пред`явлення зазначеного позову до МТСБУ як юридичної особи, на яку статтею 41 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено обов`язок відшкодування такої шкоди. 
		Для розгляду в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до МТСБУ про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не є обов`язковим.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що потерпілі  ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 до початку судового розгляду на підставі ст. 1187 ч. 2 ЦК, ст. 999 ЦК, Закону № 1961-ІV звернулися із позовними заявами до   ОСОБА_6 та МТСБУ, вказавши їх відповідачами. 
		Цивільний позивач ОСОБА_9 мотивувала свою позовну заяву тим, що з вини ОСОБА_6 , який керував автомобілем «Ауді А8» зареєстрованим в Республіці Чехія за номером 1АV2845, і йому був виданий іноземний страховий сертифікат «Зелена карта», загинула її донька ОСОБА_14 , а тому відповідно до                  ст. 40, 41 Закону № 1961-ІV МТСБУ є гарантом відшкодування завданої шкоди, у зв`язку із чим просила стягнути на її користь: з МТСБУ 50 076 грн моральної шкоди і 50 076 грн відшкодування витрат на поховання та спорудження пам`ятника. 
		Вирішуючи позовну заяву ОСОБА_9 в частині вимог до МТСБУ місцевий суд виходив з такого. 
		Відповідно до ст. 40 п. 40.1. абзац 3 Закону № 1961-ІV МТСБУ є гарантом відшкодування шкоди на території України, заподіяної водіями - нерезидентами, на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", за інших обставин, визначених чинним законодавством про цивільно-правову відповідальність.
		Також згідно зі ст. 41 п. 41.2 підпункту «в» МТСБУ за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, зареєстрованим в іншій країні, щодо якого був виданий іноземний страховий сертифікат "Зелена картка", що діяв на день дорожньо-транспортної пригоди на території України. Така регламентна виплата здійснюється на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка». 
		Судом встановлено, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність обвинуваченого ОСОБА_6 була застрахована у THERMOSTAV sro відповідно до полісу № CZ/0002/6150912009 («зелена карта») з терміном дії з квітня 2019 року по 15 квітня 2020 року, а тому відповідач МТСБУ є гарантом відшкодування шкоди, відповідно до вищевказаних вимог закону. При цьому доводи касаційної скарги представника МТСБУ про те, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_6 «Ауді А8» не був забезпеченим є необґрунтованими за вищенаведених обставин.  
		На підставі свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 13.01.2000 р. Жидачівським районним відділом реєстрації актів громадянського стану у Львівській області, судом встановлено батьків ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 -    ОСОБА_16 та позивач ОСОБА_9 , а  на підставі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 виданого 31.07.2019 р. Жидачівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області - те, що ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		Згідно зі ст. 27 п. 27.3 Закону № 1961-ІV страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку і виплачується рівними частинами.
		Судом зазначено, що станом на момент дорожньо-транспортної пригоди 28 липня 2019 року згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" мінімальна заробітна плата в Україні становила 4 173 грн, а тому розмір страхового відшкодування моральної шкоди, завданої смертю однієї фізичної особи у 2019 році становить 50 076 грн.
		Врахувавши, що потерпілими визнані ОСОБА_9 , ОСОБА_16 і вони мають право на отримання страхового відшкодування, суд у відповідності до вимог ст. 27 п. 27.3 Закону № 1961-ІV визначив, що з МТСБУ на користь цивільного відповідача      ОСОБА_9 слід стягнути 25 038 грн відшкодування моральної шкоди, завданої смертю її доньки ОСОБА_14 , належним чином обґрунтувавши своє рішення.   
		Відповідно до ст. 1201 ЦК особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.
		Страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плату місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (ст. 27 п. 27.4 Закону № 1961-ІV).  
		Також, відповідно до пункту 27.5 статті 27 Закону № 1961-ІV відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. 
		Місцевий суд дослідив надані потерпілою ОСОБА_9 докази щодо витрачених коштів на поховання доньки, на поминальний обід та встановлення надгробного пам`ятника на суму 141 909 грн, а саме, товарний чек № 3 від 30.07.2019 року, копію накладної № 3 від 30.07.2019 року, накладної № 40 від 01.08.2019 року, бланк - замовлення № 04/20 від 02.2020 року на придбання пам`ятника, та у вироку зазначив, що витрати на поминальний обід у розмірі 16 609 грн відшкодуванню не підлягають, оскільки не передбачені положеннями ст. 27 п. 27.4. Закону № 1961-ІV. (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 19.03.2018 по справі № 554/1793/15-ц та від 10.07.2019 по справі № 500/8418/13-ц). Врахувавши наведене, суд першої інстанції, керуючись вимогами ст. 27 п. 27. 4 Закону № 1961-ІV, вирішив, що з МТСБУ необхідно стягнути 50 076 грн відшкодування витрат на поховання та спорудження пам`ятника на користь ОСОБА_9 , мотивувавши своє рішення.   
		Цивільні позивачі ОСОБА_11 та ОСОБА_12 мотивували свої позовні заяви тим, що з вини ОСОБА_6 , який керував автомобілем «Ауді А8» зареєстрованим в Республіці Чехія за номером 1АV2845, і йому був виданий іноземний страховий сертифікат «Зелена карта», кожна з них отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Вони просили, з урахуванням вимог ст. 6, 39, 40, 41 Закону № 1961-ІV, стягнути на їх користь з МТСБУ 9 379, 57 грн та                         6 944,49 грн матеріальну шкоду, пов`язану з лікуванням кожної з них відповідно, а також моральну шкоду 468, 97 грн та 347, 22 грн відповідно.  
		Вирішуючи позовні заяви ОСОБА_11 та  ОСОБА_12 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд виходив з такого.
		На момент ДТП цивільно-правова відповідальність обвинуваченого ОСОБА_6 була застрахованою у THERMOSTAV sro відповідно до полісу                    № CZ/0002/6150912009 («зелена карта») з терміном дії з квітня 2019 року по                       15 квітня 2020 року, а тому відповідач МТСБУ, відповідно до ст. 40, 41 Закону                         № 1961-ІV МТСБУ є гарантом відшкодування шкоди на території України, заподіяної водіями - нерезидентами, на умовах та в обсягах, встановлених законодавством про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".
		Відповідно до ст. 24 п. 24.1 Закону № 1961-ІV  у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.
		Суд першої інстанції встановив, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілі ОСОБА_12 і ОСОБА_11 отримали тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості кожна, що підтверджується висновками експерта                     № 111/2019 від 23.09.2019 р. та від № 44/2019 від 19.08.2019 р. відповідно. 
		Також суд дослідив виписку з медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_11 КНП «8 міська клінічна лікарня м. Львова», згідно якої вона доставлена бригадою швидкої медичної допомоги 28.07.2019 р. та виписана 05.08.2019 р. Встановлено діагноз: ЗЧМТ. Струс головного мозку. Краєвий перелом L-4 хребця х поширенням на поперечний відросток. Перелом відростків L-2, L-3 хребців без неврологічної симптоматики. Забій м`яких тканин грудної клітки. Забій м`яких тканин клубових ділянок.
		Крім того, судом враховано дані протоколу ультразвукового обстеження від 20.08.2019 року та встановлено, що лікарем поставлено діагноз ОСОБА_13 : ознаки розходження ключично-акроміального зчеплення справа; помірно вираженого тенденіту довгої голівки двоголового м`язів правого плечових суглобів; тенденіту надостьового сухожилків правого плечових суглобів. Структурних змін лівого плечового суглоба не виявлено.
		Дослідивши додані до цивільних позовів копії фіскальних чеків про оплату медикаментів, суд першої інстанції визнав підтвердженими позовні вимоги у цій частині та стягнув з МТСБУ на користь ОСОБА_11 , ОСОБА_12 9 379,57 грн та 6 944,49 грн відшкодування матеріальної шкоди у зв`язку з лікуванням кожної з них відповідно.    
		Крім того, врахувавши понесені ОСОБА_11 та  ОСОБА_12 душевні страждання, яких кожна з них зазнала у зв`язку із заподіянням тілесних ушкоджень, порушенням звичного способу життя через тривале лікування, а також характер їх немайнових втрат, глибини фізичних страждань, тяжкість вимушених змін у  життєвих стосунках та вимоги розумності і справедливості, місцевий суд відповідно до ст. 26. п. 26.1 Закону № 1961-ІV стягнув з МТСБУ на їх користь по 5 відсотків від загальної суми страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю кожної з них, визначивши її в межах їх вимог за цивільними позовами у сумі 468,97 грн для ОСОБА_11 та 347,22 грн для ОСОБА_12 . Розміри вказаних сум відшкодування у касаційній скарзі представником МТСБУ не оскаржуються. 
		Вирок суду в цій частині є обґрунтованим та мотивованим, а доводи касаційної скарги про те, що позивачами не надано жодного підтверджуючого документа щодо лікування такими, що не відповідають матеріалам кримінального провадження.   
		Цивільний позивач ОСОБА_10 мотивував свою позовну заяву тим, що внаслідок дій ОСОБА_6 , який керував автомобілем «Ауді А8» р.н. Республіки Чехія  НОМЕР_1 , йому завдано матеріальну шкоду через пошкодження належного йому транспортного засобу «Volkswagen Passat» урозмірі 166 220 грн та моральну шкоду в розмірі 150 000 грн. При цьому ОСОБА_10 , посилаючись на ст. 6, 9, 22-31, 35, 36, 39, 41 Закону № 1961-ІV, просив стягнути з МТСБУ матеріальну шкоду в розмірі 100 000 грн.   
		Доводи касаційної скарги про те, що позивачем ОСОБА_10 в порушення вимог закону необґрунтовано заявлені позовні вимоги у розмірі ринкової вартості транспортного засобу до ДТПв сумі 178 234 грн є безпідставними, оскільки вимога щодо відшкодування матеріальної шкоди становила 100 000 грн до МТСБУ та  66 220 грн 34 копійки до ОСОБА_6 , що разом складало 166 220 грн 34 коп.  
		Приймаючи рішення щодо цього цивільного позову в частині вимог до МТСБУ, суд першої інстанції виходив з такого. 
		Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (ст. 1188 ч. 1 п. 1 ЦК). 
		Вироком суду встановлено обставини, за яких внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоду ОСОБА_10 (водій автомобіля  «Фольксваген Пассат» р.н. НОМЕР_2 ) з вини ОСОБА_6 (водій автомобіля «Audi A8» р.н. Республіки Чехія НОМЕР_1 ), через порушення останнім ПДР України. 
		При цьому, на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_5 судом встановлено, що транспортний засіб марки «Фольксваген Пассат» реєстраційний номер НОМЕР_2 належить ОСОБА_10 , а на підставі висновку експерта № 2144 судової автотоварознавчої експертизи, складеного 05.02.2020 р., визначено ринкову вартість автомобіля «Фольксваген Пассат» р.н. НОМЕР_2 на дату ДТП 28.07.2019 року, а саме 178 234 грн, такий же розмір заподіяного власнику матеріального збитку, і також ймовірне значення утилізаційної вартості пошкодженого у ДТП автомобіля марки «Фольксваген Пассат»  - 17 013,66 грн.
		Врахувавши вимоги ст. 30 Закону № 1961-ІV, а також висновки касаційного суду в  постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 754/10777/15-ц та від 01 серпня 2018 року у справі № 363/2222/16-ц, суд першої інстанції вказав таке. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.
		Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.
		З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов до висновку про обґрунтованість позовної заяви ОСОБА_10 в частині обрахунку розміру завданої йому матеріальної шкоди через пошкодження належного йому транспортного засобу на підставі цих положень закону.
		А саме, 178 234 грн (вартість транспортного засобу до ДТП), мінус 17 013, 66 грн  (вартість транспортного засобу після ДТП) плюс 5 000 грн, витрат, пов`язаних з проведенням автотоварознавчого дослідження, що складає 166 220 грн 34 коп. 
		Враховувавши наведене, місцевий суд дійшов до обґрунтованого висновку про те, що позовна вимога ОСОБА_10 про стягнення з МТСБУ майнової шкоди у розмірі 100 000 грн, тобто в межах суми страхового відшкодування, підлягає до задоволення, належним чином мотивувавши своє рішення в цій частині. Іншу частину завданої ОСОБА_10 матеріальної шкоди, пов`язаної з пошкодження належного йому транспортного засобу стягнуто, з ОСОБА_6 в сумі 66 220 грн 34 копійки.
		Таким чином, суд першої інстанції виконав вимоги ст. 91 ч. 1 п. 3, ст. 368 ч. 1 п. 7 КПК України, встановив розмір матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 і вирішив у вироку питання про те, чи підлягають їх цивільні позови задоволенню, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку. 
		Вирок суду першої інстанції в частині прийнятого рішення щодо цивільних позовів ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 до МТСБУ відповідає вимогам ст. 370, 374 КПК України є законним, обґрунтованим і мотивованим. 
		Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 
		368-380 цього Кодексу. 
		В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.
		Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених 
		у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
		Суд апеляційної інстанції розглянув кримінальне провадження в межах, зокрема, апеляційної скарги представника МТСБУ, належним чином перевірив викладені у ній доводи, частина з яких аналогічна доводам касаційної скарги, про помилковість прийнятого рішення в частині стягнення з МТСБУ на користь цивільних позивачів матеріальної та моральної шкоди,  визнав їх  безпідставними та належним чином мотивував своє рішення. Апеляційний суд навів підстави, з яких їх визнано необґрунтованими, погодившись із вироком суду першої інстанції в цій частині. 
		При цьому апеляційний суд погодився із застосуванням у цьому кримінальному провадженні висновку, зробленому у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 19 червня 2019 року, про яку вказано вище.  
		Колегія суддів апеляційного суду погодилася із висновками суду першої інстанції про задоволення цивільних позовів до МТСБУ з наведених у вироку мотивів, в тому обсязі, який встановлений судом першої інстанції на підставі досліджених доказів з врахуванням фактичних обставин справи.
		Підстав для відмови в позові до МТСБУ чи зменшенні сум, стягнутих на користь кожного з потерпілих з МТСБУ, колегією суддів апеляційного суду встановлено не було.
		При цьому апеляційний суд визнав необґрунтованими доводи апеляційної скарги представника цивільного відповідача МТСБУ про передчасність поданих цивільних позовів, пославшись на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 11.12.2019 р. у справі № 465/4287/15 щодо можливості стягнення страхового відшкодування на користь потерпілого без попереднього звернення до страховика. 
		Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
		Відповідно до ст. 434-1 ч. 4 КПК України суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає таке кримінальне провадження на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія суддів (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
		Колегія суддів погоджується із висновком щодо застосування норми права,  сформульованому в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року в справі № 465/4621/16-к, та не вбачає підстав для відступу від нього, а тому визнає доводи касаційної скарги в цій частині необґрунтованими. 
		За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди нижчих інстанцій дотрималися вимог статей 10, 22 КПК України та врахували практику Європейського суду з прав людини, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України.
		Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для зміни чи скасування судових рішень, не виявлено.
		За таких обставин, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги, скасування оспорюваних судових рішень участині вирішення цивільних позовів до МТСБУ і призначення в цій частині нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
		Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 лютого 2024 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 02 грудня 2024 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу представника цивільного відповідача МТСБУ - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
		Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...