Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/10236/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; реєстрації актів цивільного стану, крім актів громадянства.
Надіслано судом: 25.04.2025. Зареєстровано: 27.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 28.04.2025.
Дата набрання законної сили: 25.04.2025
Номер судового провадження: К/990/46003/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 квітня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 380/10236/24
		адміністративне провадження № К/990/46003/24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Єресько Л.О.,
		суддів: Соколова В.М.,  Білак М.В., 
		розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу №380/10236/24
		за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 
		на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року (головуючий суддя Москаль Р.М.)
		та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року (головуючий суддя Бруновська Н.В., судді: Хобор Р.Б., Шавель Р.М. 
		УСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
		1. 14.05.2024 ОСОБА_1 звернувся з позовом до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - Відділ реєстрації, відповідач), у якому просив суд:
		1.1. визнати протиправною та скасувати відповідь (лист) Відділу реєстрації № 22.28-108 від 02.05.2024, якою відмовлено внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_1 № 4 від 01.02.1960, який складений Раковецькою сільською радою Пустомитівського району Львівської області, а саме - у графі «Відомості про батька» національність ОСОБА_2 змінити з «українець» на «поляк»;
		1.2. зобов`язати внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_1 № 4 від 01.02.1960, який складений Раковецькою сільською радою Пустомитівського району Львівської області, а саме у графі «Відомості про батька» національність ОСОБА_2 змінити з «українець» на «поляк».
		2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у повному витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00043716131 від 22.02.2024 згідно актового запису № 4 від 01.02.1960 у графі «Відомості про батька» зазначено « ОСОБА_2 » національність «українець». Однак батько позивача за національністю є етнічним поляком, тому відомості щодо національності батька в свідоцтві про народження та Державному реєстрі актів цивільного стану громадян є неправильними. ОСОБА_2 , батько позивача, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 на території Польщі у селі Завади, гміни Ярчів. Він був хрещений у Римо-католицькому костелі, що підтверджується випискою з польського органу реєстрації актів цивільного стану. Батькову сім`ю у 1945 році через сталінські репресії примусово було переселено з місця проживання в с. Завади Томашівського повіту Люблінського воєводства у зв`язку з Угодою від 09.09.1944 між Українською РСР та Польським комітетом національного визволення в Одеську область. Батько завжди був парафіянином костелів Римо-католицької конфесії та ідентифікував себе поляком, відзначав з родиною польські релігійні свята. Зважаючи на те, що батько позивача ОСОБА_2 ідентифікував себе поляком, позивач в інший спосіб не може довести, що він за національністю поляк. Відповідно у реєстрі актів цивільного стану неправильно вказано про національність його батька, а також взагалі не вказано відомості про національність батьків у його свідоцтві про народження; ці обставини перешкоджають встановленню правильності запису про національність батька у юридичному документі (актовому записі).
		3. З метою досудового врегулювання існуючої помилки (невідповідності у реєстрі актів цивільного стану, свідоцтві про народження позивача) позивач звернувся до органу реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання для внесення відповідних реєстраційних дій у державний реєстр актів цивільного стану із заявою щодо внесення змін у Реєстр актів цивільного в частині зміни національності батька. Листом Відділу реєстрації № 22.28-108 від 02.05.2024 ОСОБА_1 відмовлено.
		4. Позивач стверджує, що такі дії відповідача порушують його право на правильність зазначення відомостей у актовому записі про національність його батька, а неправильне (помилкове) зазначення національності в актовому записі позбавляє його у повній мірі реалізувати свої цивільні права та обов`язки, створює перешкоди у захисті охоронюваних законом інтересів.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		5. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 суд закрив провадження в цій справі з підстав передбачених пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		6. Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що підстави позову зводяться до того, що батько ОСОБА_1 , з огляду на походження, місце народження та релігійні переконання за національністю був поляком, а не українцем. Тому, зазначення в актовому записі національності «українець» є помилкою, яку позивач намагався виправити шляхом звернення до Відділу реєстрації про внесення змін в актовий запис. Водночас відповідач у листі від 02.05.2024 повідомив заявника, що підставою для внесення в актовий запис від 01.02.1960 відомостей про національність батька були подані для реєстрації документи, і актовий запис з такими відомостями підписаний батьком позивача ОСОБА_2 . Тобто, помилки не було, запис відповідає відомостям наданих документів та скріплений підписом заявника (батька).
		7. Суд дійшов висновку, що у правовідносинах які виникли між сторонами, має місце не помилка в актовому записі, а намагання позивача довести, що його батько був поляком, хоча в актових записах значився українцем.
		8. Отже, спір у цій справі не має ознак публічно-правового і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
		9. Крім того, за висновками суду першої інстанції, у зв`язку з неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності цей спір не підлягає розгляду не лише в порядку адміністративного судочинства, а й у судовому порядку взагалі.
		10. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 05.11.2024 залишив без змін ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 26.09.2024, погодившись із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
		11. ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2024. Просить скасувати ці рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		12. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 380/10236/24 є оскарження ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі, зазначеної у частині другій статті 328 КАС України, та посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
		13. В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що справа має значний суспільний інтерес та виняткове значення для нього, оскільки немає інших способів доведення або усунення помилки органом державної реєстрації актів цивільного стану. Крім того звертає увагу на те, що є інша судова практика в аналогічних спорах, зокрема у рішеннях Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2021 у справі № 640/22767/20, Київського окружного адміністративного суду від 12.10.2018 у справі № 810/2732/18 та інших. 
		14. Ухвалою Суду від 16.12.2024 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 26.09.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2024 у справі №380/10236/24.
		15. Ухвалою Суду від 24.04.2025, закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог статті 345 КАС України.
		Позиція інших учасників справи 
		16. Правом подати відзив на касаційну скаргу відповідач не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку.
		Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
		17. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Суд виходить з такого.
		18. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		19. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
		20. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		21. Згідно з абзацом першим пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
		22. За пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
		23. Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
		24. Частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		25. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб`єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
		26. Отже вирішуючи питання про юрисдикцію спору, необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.
		27. У цій справі спірні правовідносини пов`язані з відмовою відповідача внести зміни в графу «Відомості про батька» актового запису про народження ОСОБА_1 від 01.02.1960 № 4, складеного Раковецькою сільською радою Пустомитівського району Львівської області, шляхом заміни запису в графі «Відомості про батька» національності ОСОБА_2 з «українець» на «поляк».
		28. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		29. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) сформульовано висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.
		30. Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
		30.1. факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;
		30.2. встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
		30.3. заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
		30.4. чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
		31. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 752/20365/16-ц, від 05.12.2019 у справі № 750/9847/18, від 03.02.2021 у справі №644/9753/19, від 16.06.2021 у справі № 643/6447/19, від 08.09.2021 у справі №641/5187/20, від 13.12.2023 у справі № 290/1005/22.
		32. Як убачається із матеріалів справи, звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просив визнати протиправним та скасувати відповідь (лист) Відділу реєстрації №22.28-108 від 02.05.2024, якою відмовлено внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_1 № 4 від 01.02.1960 та зобов`язати внести зміни до цього актового запису, а саме у графі «Відомості про батька» національність ОСОБА_2 змінити з «українець» на «поляк».
		33. У цьому контексті суд звертає увагу на те, що актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 49 Цивільного кодексу України).
		33.1. Актом цивільного стану є, зокрема, народження фізичної особи (частина друга цієї ж статті).
		34. Аналогічні за змістом приписи закріплені у статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 № 2398-VI.
		35. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи й офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті (частина перша статті 9 цього Закону).
		36. Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.
		36.1. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку (частина перша статті 22 указаного Закону).
		37. Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану також регулюють Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 (далі - Правила №96/5). 
		38. Згідно з пунктом 1.1 розділу І Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.
		39. Підпунктами 2.13.1, 2.13.2 пункту 2.13 розділу ІІ Правил визначено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану, постанова адміністративного суду.
		40. Отже, органи державної реєстрації актів цивільного стану за заявою громадян можуть вносити зміни до актових записів на підставі рішень суду, якими встановлено неправильність таких записів та зазначено про внесення до них конкретних змін. 
		41. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану відділом державної реєстрації актів цивільного стану складається висновок у якому вказуються причини відмови та про можливість оскарження такого висновку в судовому порядку. 
		42. З огляду на викладене, Суд звертає увагу на те, що за відсутності висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить мотивовану відмову відповідача щодо внесення змін до актового запису цивільного стану, суд позбавлений можливості надати оцінку діям чи бездіяльності Відділу реєстрації, позаяк відповідь (лист), який містить роз`яснення щодо питання зміни національності громадян України не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України.
		43. Питання зміни національності громадянами України регулювалося Указом Президента України від 31.12.1991 № 24 «Про порядок зміни громадянами України національності», відповідно до якого національність могла бути змінена особами, які при досягненні 16-річного віку та одержанні паспорта прийняли національність одного з батьків та бажали змінити її відповідно до національності другого з батьків. Зміна національності провадилася відділом внутрішніх справ виконавчого комітету районної, міської, районної у місті ради народних депутатів за місцем проживання заявника. Зміна національності допускалася також і щодо осіб, які обрали національність до прийняття цього Указу. Зазначений Указ Президента України втратив чинність на підставі Указу Президента України від 27.01.1999 № 70/99.
		44. Чинним законодавством України не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтвах про державну реєстрацію актів цивільного стану національності батьків дитини чи осіб, які вступають у шлюб. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності чи етнічного походження, а також право особи вільно обирати та відновлювати національність, як це передбачено статтею 11 Закону України «Про національні меншини в Україні». Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.
		45. У статті 11 Конституції України визначено, що держава сприяє як консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, так і розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин в Україні.
		46. Відповідно до статті 3 Рамкової конвенції про захист національних меншин, ратифікованої Україною 09.12.1997, кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв`язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.
		47. Згідно зі статтею 300 Цивільного кодексу України особа має право на індивідуальність, на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. 
		48. Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.
		49. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №810/2732/18, провадження № 11-381апп19 зроблено висновок, що «відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах органів державної реєстрації актів цивільного стану відповідає статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема незалежно від етнічного походження, а також статті 11 Закону України «Про національні меншини в Україні».
		50. Отже, національна належність особи є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу» (пункти 34, 35).
		51. Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.09.2019 у справі № 398/4017/18 та неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30.01.2020 у справі № 754/7901/19, від 03.11.2021 у справі № 759/13784/19, від 30.03.2022 у справі № 458/1176/20, від 14.03.2023 у справі № 216/1899/22.
		52. Указане свідчить про сталість практики з розгляду подібних справ.
		53. Як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.
		54. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , звертаючись із заявою до Відділу реєстрації, мав на меті внести зміни до актового запису про народження, зазначивши національність батька «поляк», у задоволенні якої ОСОБА_1 було відмовлено.
		55. У справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не має право вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану.
		56. Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що об`єктом розгляду у цій справі є не питання щодо дотримання суб`єктом владних повноважень процедури розгляду звернення позивача про внесення змін до актового запису й оцінка правомірності висновку з відмови у задоволенні цього звернення, позаяк скаржник у позові не вказує про порушення відповідачем порядку внесення змін до актів цивільного стану чи не урахування правил внесення таких змін, натомість просить зобов`язати відповідача внести зміни до цього запису, що свідчить про приватноправовий характер спору між сторонами.
		57. З урахуванням зазначеного вище нормативно-правового регулювання, Суд вважає правомірним посилання судів попередніх інстанцій на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №398/4017/18 про те, що такий спір не підлягає розгляду й в порядку цивільного судочинства у зв`язку з неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності.
		58. Так, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах органів державної реєстрації актів цивільного стану відповідає статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема незалежно від етнічного походження, а також статті 11 Закону України «Про національні меншини в Україні».
		59. Отже, національна належність особи є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу.
		60. Ураховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних висновків, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
		61. Аналогічну правову позицію викладено також у постанові Верховного Суду від 29.11.2022 у справі № 280/956/22.
		62. Такими чином, зважаючи на наведене, а також на межі перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій виключно в рамках вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, що визначено частиною першою статті 341 КАС України, Суд зауважує, що підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 у цій справі немає, оскільки підстави, на які посилався позивач, не знайшли свого підтвердження в ході касаційного розгляду справи.
		63. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		64. Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального права і процесуального права.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		2. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.
		 
		 
		СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов   М.В. Білак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...