Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 120/488/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них.
Надіслано судом: 25.04.2025. Зареєстровано: 27.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 29.04.2025.
Дата набрання законної сили: 24.04.2025
Номер судового провадження: К/990/247/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 квітня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 120/488/24
		адміністративне провадження № К/990/247/25  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Стеценка С.Г.,
		суддів: Тацій Л.В.,  Стрелець Т.Г., 
		розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №120/488/24
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області
		про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
		за касаційною скаргою Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року (колегія у складі: головуючого судді Шидловського В.Б., суддів: Курка О.П., Боровицького О.А.), -
		В С Т А Н О В И В:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
		1. У січні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області (далі - відповідач, Рада), в якому просив:
		- визнати протиправним та скасувати рішення Ради від 22 листопада 2023 року №1644 «Про відмову гр. ОСОБА_1 у продажу земельних ділянок»;
		- зобов`язати Раду надати ОСОБА_1 дозвіл на викуп земельних ділянок з кадастровими номерами 0522210100:03:000:3088 та 0522210100:03:000:3085, відповідно до частини другої статті 128 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) з розстроченням платежу на 10 років, за ціною, що дорівнює нормативній грошовій оцінці земельних ділянок.
		2. Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначав, що відповідачем протиправно відмовлено йому у продажі земельних ділянок площею 29,70 га та 10 га, які надані позивачу у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства, адже у відповідності до пункту 6-1 Розділу X «Перехідні положення» ЗК України громадянин України, якому належить право постійного користування земельною ділянкою комунальної власності, призначеною для ведення селянського (фермерського) господарства, має право на її викуп у власність з розстрочкою платежу до десяти років за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці такої земельної ділянки, без проведення земельних торгів.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		4. Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що земельні ділянки, з проханням про викуп яких звернувся позивач до органу місцевого самоврядування, надавалися ОСОБА_1 в користування для ведення фермерського господарства. Тому, оскільки таку діяльність здійснює саме Фермерське господарство «Пума», то з моменту його створення речові права на такі ділянки належать останньому відповідно до положень Закону України «Про фермерське господарство». Тобто, у правовідносинах користування вищевказаними земельними ділянками відбулася фактична заміна користувача, обов`язки землекористувача перейшли до вказаного фермерського господарства, а тому і викуп має право здійснювати саме фермерське господарство.
		5. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 17 грудня 2024 року скасував рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року та ухвалив нову постанову, якою позовні вимоги задовольнив; визнав протиправним та скасував рішення Ради від 22 листопада 2023 року №1644; зобов`язав відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на викуп земельних ділянок з кадастровими номерами 0522210100:03:000:3088 та 0522210100:03:000:3085, відповідно до частини другої статті 128 ЗК України з розстроченням платежу на 10 років, за ціною, що дорівнює нормативній грошовій оцінці земельних ділянок.
		6. Ухвалюючи таке рішення, апеляційний суд виходив з того, що позивач має право на викуп зазначених земельних ділянок, оскільки таке право йому гарантоване з 01 липня 2021 року - моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення» від 31 березня 2020 року №552-IX (далі - Закон №552-IX) як громадянину України, якому належить право постійного користування земельними ділянками, призначеними для ведення селянського (фермерського) господарства.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та їх обґрунтування
		7. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 - залишити в силі.
		8. Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) й те, що апеляційний суд, ухвалюючи рішення у цій справі, не врахував в контексті спірних правовідносин висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 26 червня 2020 року у справі №179/1043/16-ц, від 01 квітня 2020 року у справі №320/5724/17, від 23 червня 2020 року по справі №922/989/18, а також Верховного Суду, викладених у постанові від 03 листопада 2021 року у справі №817/1911/17, й, як наслідок, дійшов помилкового переконання про наявність у позивача права на викуп означених земельних ділянок. Як стверджує відповідач, у своїх рішення Верховним Судом сформована позиція про застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації; голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки; з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.
		Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
		9. 02 січня 2025 року в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.
		10. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.
		11. Ухвалою Верховного Суду від 07 січня 2025 року відкрито касаційне провадження за означеною касаційною скаргою.
		12. ОСОБА_1 у поданому до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними й такими, що не підлягають задоволенню.
		13. Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
		Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
		14. Підґрунтям, фактичними підставами, які зумовили оспорюване правозастосування, стали такі обставини.
		15. Згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ВН №0049 від 22 квітня 1994 року ОСОБА_1 у постійне користування надано земельні ділянки з кадастровим номером 0522210100:03:000:3088 площею 29,70 га та з кадастровим номером 0522210100:03:000:3085 площею 10 га, які розташовані на території Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, для ведення селянського (фермерського) господарства. В подальшому вказані земельні ділянки використовуються Фермерським господарством «Пума» та, відповідно, позивачем як засновником та членом цього господарства.
		16. 09 грудня 2022 року позивач звернувся до Ради із заявою щодо прийняття рішення про продаж земельних ділянок з кадастровим номером 0522210100:03:000:3088 площею 29,70 га та з кадастровим номером 0522210100:03:000:3085 площею 10 га відповідно до частини другої статті 128 ЗК України з розстроченням платежу на 10 років, за ціною, що дорівнює нормативній грошовій оцінці земельних ділянок.
		17. Листом від 01 березня 2023 року №02-43/222 відповідач повідомив, що заява позивача розглянута на пленарному засіданні 47 сесії 8 скликання Ради, за результатами відкритого поіменного голосування проект рішення «Про продаж гр. ОСОБА_1 земельних ділянок сільськогосподарського призначення, без проведення земельних торгів» не прийнято.
		17. Позивач не погодився із бездіяльністю відповідача щодо неприйняття рішення про продаж земельної ділянки чи відмову у такому продажі і звернувся до суду.
		18. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року у справі №120/3749/23 зобов`язано Раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про продаж без проведення земельних торгів земельної ділянки за кадастровим номером 0522210100:03:000:3088 площею 29,7000 га та земельної ділянки за кадастровим номером 0522210100:03:000:3085 площею 10,0000 га, розташованих на території Ради та прийняти вмотивоване рішення.
		19. На виконання рішення суду відповідач прийняв рішення від 22 листопада 2023 року №1644 «Про відмову гр. ОСОБА_1 у продажу земельних ділянок». Відмова обґрунтована тим, що вищевказані земельні ділянки надавалися гр. ОСОБА_1 в користування для ведення фермерського господарства. Оскільки таку діяльність здійснює саме фермерське господарство як юридична особа, то з моменту створення гр. ОСОБА_1 Фермерського господарства «Пума» (код ЄДРПОУ 20102530) речові права на такі ділянки належать такому господарству відповідно до положень Закону України «Про фермерське господарство». Отже, з моменту державної реєстрації Фермерського господарства «Пума» у правовідносинах користування вищевказаними земельними ділянками відбулася фактична заміна користувача, обов`язки землекористувача з того дня перейшли до вказаного фермерського господарства, а тому і викуп має здійснювати таке господарство.
		20. Не погоджуючись із указаним індивідуальним актом, вважаючи його таким, що прийнятий з порушенням вимог ЗК України і без наявності на те обґрунтованих підстав, позивач звернувся із даним позовом до суду за захистом своїх прав.
		Позиція Верховного Суду
		17. Надаючи оцінку оскаржуваному судовому рішенню за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із наступного.
		18. Відповідно до частини другої статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
		19. За змістом частини першої статті 2 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
		20. Згідно із частинами першою, другою статті 127 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або передають їх у користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.
		Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності та набуття прав користування ними (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюються на конкурентних засадах (на земельних торгах) у формі електронного аукціону у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу.
		21. Порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам регламентовано статтею 128 ЗК України.
		22. Так, за змістом вказаної статті ЗК України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
		Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.
		До заяви (клопотання) додаються, зокрема: а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд); б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина копія документа, що посвідчує особу.
		Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.
		Підставою для відмови в продажу земельної ділянки є: а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки; б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; в) якщо щодо суб`єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності; г) встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність; ґ) відмова від укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.
		23. Отже, положеннями ЗУ України регламентовані загальні правила та умови продажу земельних ділянок, а також визначений вичерпний перелік підстав для прийняття рішення про відмову у такому продажі.
		24. Поряд з цим, Суд враховує, що позивач звертався до відповідача з заявою, в якій просив прийняти рішення про продаж йому земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення, що були надані йому у постійне користування для ведення фермерського господарства, з розстроченням платежу на 10 років.
		25. Відповідно до пункту 6-1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України (в редакції, чинній на час звернення позивача з клопотанням від 09 грудня 2022 року) громадяни України, яким належить право постійного користування, право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою державної чи комунальної власності, а також юридичні особи, яким на момент набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель» належало право постійного користування земельними ділянками державної чи комунальної власності, та які відповідно до статті 92 цього Кодексу не можуть набувати земельні ділянки на праві постійного користування, орендарі земельних ділянок, які набули право оренди земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства шляхом переоформлення права постійного користування щодо зазначених земельних ділянок до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів», мають право на купівлю таких земельних ділянок без проведення земельних торгів. Купівля земельних ділянок відповідно до цього пункту здійснюється за ціною, що дорівнює: нормативній грошовій оцінці земельної ділянки - для земель сільськогосподарського призначення; експертній грошовій оцінці земельної ділянки - для земель несільськогосподарського призначення.
		У разі купівлі земельної ділянки її покупець має право на розстрочення платежу із сплати ціни земельної ділянки з рівним річним платежем з урахуванням індексу інфляції, за умови встановлення заборони на продаж або інше відчуження та надання у користування земельної ділянки до повного розрахунку покупця за договором купівлі-продажу.
		Розрахунок за придбану земельну ділянку здійснюється щороку, рівними частинами, у місяць, що настає за звітним роком. Покупець має право на дострокове погашення всієї або частини суми ціни продажу земельної ділянки з розстроченням платежу з урахуванням індексу інфляції. Строк розстрочення платежу становить: щодо земель сільськогосподарського призначення - 10 років, щодо земель несільськогосподарського призначення - 30 років, якщо покупець не ініціює встановлення меншого строку. У разі купівлі земельної ділянки з розстроченням платежу право власності переходить до покупця після сплати першого платежу.
		Право купівлі земельної ділянки відповідно до цього пункту також мають громадяни України - спадкоємці громадян, яким належало право постійного користування, право довічного успадкованого володіння земельними ділянками державної чи комунальної власності, призначеними для ведення селянського (фермерського) господарства (крім випадків, якщо такі земельні ділянки були передані у власність чи користування фізичним або юридичним особам). Якщо таких спадкоємців декілька, земельна ділянка придбавається ними у спільну часткову власність, де частки кожного із спадкоємців у праві власності є рівними.
		Громадяни України та юридичні особи, що здійснюють купівлю земельних ділянок сільськогосподарського призначення відповідно до цього пункту, мають відповідати вимогам, визначеним цим Кодексом до набувачів земельних ділянок сільськогосподарського призначення.
		26. Тобто умовою, з якою законодавець пов`язує виникнення у громадянина України права на купівлю відповідних земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність з розстрочкою платежу до десяти років за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці таких земельних ділянок, без проведення земельних торгів, є належність такому громадянину права постійного користування земельними ділянками державної чи комунальної форми власності.
		27. У цій справі судами встановлено, що земельні ділянки, з проханням про викуп яких звернувся позивач до органу місцевого самоврядування, надавалися йому в користування для ведення селянського (фермерського) господарства. Не є спірним і те, що вказані земельні ділянки використовуються Фермерським господарством «Пума» та, відповідно, позивачем як засновником та членом цього господарства.
		28. Суд касаційної інстанції у розрізі спірних правовідносин звертає увагу на позицію Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладену у постанові від 03 листопада 2021 року у справі №817/1911/17 щодо передачі земельних ділянок у власність із земель для ведення фермерського господарства.
		29. За наслідками розгляду вказаної справи судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав сформувала наступні правові висновки:
		« 59. У члена фермерського господарства не виникає право користування земельною ділянкою, яка була надана власником (органом місцевого самоврядування) громадянину (засновнику) у користування для створення такого господарства. Єдиним суб`єктом, який володіє правомочністю користуватися земельною ділянкою, виділеною власником (органом місцевого самоврядування) для створення фермерського господарства, є саме таке фермерське господарство як суб`єкт господарювання.
		60. Право на безоплатну передачу у власність земельних ділянок із земель, що надавалися у користування засновнику для створення фермерського господарства, не виникає у жодного члена фермерського господарства, в тому числі засновника.
		61. Чинні правові норми Земельного кодексу України та Закону №973-IV не передбачають права громадянина України використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення фермерського господарства, без створення такого фермерського господарства та його реєстрації. Тому земля, надана в користування громадянину України для створення фермерського господарства, вважається такою, яка передана у користування всьому фермерському господарству. Але при цьому, власник землі залишається незмінним - держава або територіальні громади. Фермерське господарство не має в цьому випадку документу, який засвідчував би державну реєстрацію права на землю (права постійного користування) на відміну від громадянина, який отримав земельну ділянку у користування та зареєстрував належним чином такий правочин. Отже, члени фермерських господарств, у тому числі засновник (який отримав земельну ділянку у користування для створення такого фермерського господарства), можуть отримати безоплатно у приватну власність земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) із земель державної та комунальної власності у порядку, передбаченому ЗК України, та лише після припинення права власності чи користування такими земельними ділянками у визначеному законом порядку».
		30. Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 червня 2023 року у справі №633/408/18 конкретизувала висновок, викладений, в тому числі, у наведеній вище постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, та зазначила, що член фермерського господарства, який отримав земельну ділянку у користування для створення фермерського господарства і раніше не набув права на земельну частку (пай), може цю (отриману ним) земельну ділянку приватизувати у розмірі земельної частки (паю). Якщо ж член фермерського господарства не отримував у користування земельну ділянку для його створення, а лише увійшов до складу членів цього господарства, він має право отримати у власність земельну ділянку у передбаченому законом розмірі, проте в загальному порядку, зокрема із земель, які не перебувають у власності чи користуванні фермерського господарства.
		31. Аналогічна позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 23 червня 2020 року у справі №922/989/18, від 01 квітня 2020 року, від 23 червня 2020 року у справі №179/1043/16-ц.
		32. Отже, оскільки земельні ділянки, з проханням про викуп яких звернувся позивач до органу місцевого самоврядування, надавалися ОСОБА_1 в користування для ведення селянського (фермерського) господарства, вказані земельні ділянки використовуються Фермерським господарством «Пума», то речові права на такі ділянки належать такому господарству відповідно до положень Закону України «Про фермерське господарство».
		33. Враховуючи викладене, у цій справі суд першої інстанції правильно застосував вищевказану практику Верховного Суду та зазначив, що після реєстрації фермерського господарства та набуття ним статусу юридичної особи, обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.
		34. Висновок же суду апеляційної інстанції не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, адже положення пункту 6-1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України (який доповнено Законом №552-IX) та сплата позивачем земельного податку з фізичних осіб за земельні ділянки з кадастровими номерами 0522210100:03:000:3088 та 0522210100:03:000:3085 не змінює характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі, адже, у даному випадку, право постійного користування такими ділянками, з яким законодавство пов`язує можливість викупу (купівлі) землі сільськогосподарського призначення у власність з розстрочкою платежу до десяти років за ціною, яка дорівнює нормативній грошовій оцінці, без проведення земельних торгів, належить саме Фермерському господарству «Пума», а не позивачу як його голові (члену, засновнику).
		35. Відтак, зміст встановлених конкретних фактичних обставин у цій справі свідчить про помилкове скасування апеляційним судом законного рішення суду першої інстанції.
		36. За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		37. Згідно статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		38. З урахуванням того, що висновок суду апеляційної інстанції є помилковим та відсутність підстав для направлення справи на новий судовий розгляд, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 359 КАС України, Суд 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області задовольнити.
		Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року скасувати, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року залишити в силі.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
		 
		СуддіС.Г. Стеценко Л.В. Тацій   Т.Г. Стрелець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...