Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 750/13993/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано судом: 28.04.2025. Зареєстровано: 28.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 29.04.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/750/147/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22024270000000181

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 750/13993/24 
		Провадження № 1-кп/750/147/25 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		28 квітня 2025 року м. Чернігів
		  Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:
		головуючого-судді ОСОБА_1 , 
		суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю: секретаря ОСОБА_4 , 
		прокурора ОСОБА_5 , 
		захисника адвоката ОСОБА_6 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові, в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia), кримінальне провадження, внесене 24.09.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22024270000000181 по обвинуваченню: 
		ОСОБА_7 ,    ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Чернігів, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.2 ст. 111 КК України,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Органом досудового розслідування громадянин України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується в тому, що маючи, згідно із ст. 65 Конституції України, обов`язок здійснювати захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який у відповідності до частин 2, 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» може бути реалізований шляхом проходження військової служби виключно у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, а також правоохоронних органах спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, свідомо порушуючи свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, діючи в період збройного конфлікту між Російською Федерацією (далі - РФ) та Україною, який триває з 20.02.2014, в умовах військового стану, умисно, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, вирішив вступити на військову службу збройних сил країни агресора - РФ, а саме не пізніше 22.05.2023, точну дату органом досудового розслідування не встановлено, громадянин України ОСОБА_7 , перебуваючи у м. Майя, РФ, прийняв пропозицію та підписав контракт з Міністерством оборони РФ про вступ до одного з підрозділів збройних сил РФ. Після завершення навчань з бойової підготовки, ОСОБА_7 , знаходячись на території РФ, більш точне місцезнаходження органом досудовим розслідуванням не встановлено, умисно, в умовах воєнного стану, продовжуючи діяти на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності України, усвідомлюючи, що він вчиняє державну зраду, прийняв присягу збройних сил РФ та вступив на військову службу.
		ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що у порушення вимог ст.1,2,17,65 Конституції України зрадив українській державі, вчинивши злочин проти основ національної безпеки України, а саме, діючи умисно, з єдиним злочинним наміром спрямованим на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, і бажаючи їх настання, вступив на службу до окупаційних військ РФ, чим здійснив перехід на бік ворога в умовах воєнного стану.
		Дані дії обвинуваченого ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.2 ст.111 КК України - державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, а саме перехід на бік ворога в умовах воєнного стану.
		Обвинувачений ОСОБА_7 до суду жодного разу не з`явився, заяв та клопотань не подавав, показання суду не надавав, судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого (in absentia) з обов`язковою участю захисника, який був забезпечений державою. Крім того, судом постійно вживались заходи щодо повідомлення обвинуваченого про час та місце судового розгляду, шляхом направлення йому судових повісток за адресою реєстрації в Україні та розміщення оголошення на сайті «Судова влада».
		Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 здійснювала активні дії, спрямовані на захист обвинуваченого, а саме була ознайомлена з матеріалами кримінального провадження, приймала участь у дослідженні доказів та судових дебатах. Під час судових дебатів захисник просила виправдати обвинуваченого у зв`язку із недоведеністю його вини у вчиненні інкримінованого йому злочину.
		З огляду на наявні в матеріалах справи чисельні документи на підтвердження завчасних належних викликів ОСОБА_7 до слідчого (прокурора) та суду, направлених йому повідомлень з приводу його прав та обов`язків, оголошеної підозри, висунутого обвинувачення та рух спеціального судового провадження свідчить про те, що обвинувачений мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, він отримав чи мав б отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, мав можливість бути обізнаним із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачений мав право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, самостійно обрати захисника; в) бути судженим в його присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного захисника безоплатно.
		Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
		Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
		Суд констатує, що у судовому засіданні сторонам було забезпечено передбачені ст. 22 КПК України права щодо змагальності сторін та свободи в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Заслухавши свідків, всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності та взаємозв`язку за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів приходить до наступного висновку. 
		Доводячи обґрунтованість обвинувачення, прокурор посилався на показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
		Допитана свідок ОСОБА_8 , будучи попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, показала суду, що обвинувачений ОСОБА_7 є її сином. У 2017 -2018 році, точної дати не пам`ятає, її син, покинувши навчання в м.Чернігові, поїхав в Росію на заробітки, до Якутії, де вона також раніше колись працювала. Почав працювати на будівництві. Познайомився із дівчиною на ім`я ОСОБА_10 . Згодом вони прийняли рішення одружитися. У 2018 році було весілля в Росії, вона була присутня на цій події. Син одружився і залишився жити в Республіці Саха ( Якутія ). Спочатку син отримав дозвіл на тимчасове проживання строком на три роки, а потім прийняв громадянство Росії, подавав для отримання громадянства необхідні документи. Письмову заяву про відмову від громадянства України не подавав. Був призваний на військову строкову службу на один рік. Проходив її в Іркутській області. Через рік повернувся до дружини та дитини. Про війну в України сину відомо, він відмовився підписати контракт та приймати участь в бойових діях проти України. Поки син служив, то спілкувалась із невісткою шляхом переписки в месенджері «Телеграм». Коли вона (свідок) була у 2023 році у сина, то у неї була бесіда із співробітником ФСБ, запитували мети візиту до Росії. Із чоловіком, тобто батьком ОСОБА_7 , розлучилась, він одружився вдруге, і нова дружина заборонила спілкуватися із сином, тому спілкування сина та батька, який зараз служить в ЗСУ, відсутнє. Представникам Росії відомо, що батько ОСОБА_7 служить в ЗСУ. Приблизно у 2022 -2023 році її син прийняв громадянство РФ. В Україну син не приїзжав з 2017 року. Коли його призвали на строкову службу, то вона поїхала до Росії, щоб побачити сина та онука, це було у 2023 році.
		Свідок ОСОБА_9 , будучи попередженою про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, показала суду, що обвинуваченого знає як сина своєї знайомої ОСОБА_8 , яка колись зустрічалась з її кумом. Все, що їй відомо про обвинуваченого, вона знає зі слів його матері - ОСОБА_12 . Знає з її слів, що він поїхав на північ Росії, оскільки познайомився із дівчиною, з якою одружився. ОСОБА_13 їй якось сказала, що поїде до сина, бо його забирають в армію, і вона хоча побачити його та онука. Вона ( ОСОБА_13 ) вибирала шлях як поїхати, і вона (свідок) порадила їй почитати в групах про перевезення. Знає, що ОСОБА_13 дуже переживала і не хотіла, щоб син підписував контракт і йшов на війну, не бажала, щоб він взагалі служив. ОСОБА_13 поїхала і десь через пару тижнів прислала їй фото, на якому була вона ( ОСОБА_13 ) в зеленому костюмі з онуком на руках, та її син ОСОБА_14 в зеленій формі. ОСОБА_13 повернулась до України десь у серпні місяці 2023 року. Також від ОСОБА_13 знає, що ОСОБА_14 відправили у місто ОСОБА_15 , а згодом стало відомо, що його батько служить в ЗСУ, тому його ( ОСОБА_14 ) звільнити і відправили додому. Знає, що ОСОБА_14 живе в Росії із сім`єю. 
		На підтвердження винуватості  ОСОБА_7 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, стороною обвинувачення були надані наступні докази та процесуальні документи на підтвердження законності отримання цих доказів, які були досліджені в ході розгляду справи, а саме :
		-витяг з ЄРДР за № 22023270000000203, відповідно до якого 19.07.2024 було отримано інформацію, що громадянин України ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на території РФ ступив на військову службу до одного із підрозділів ЗС РФ, чим здійснив перехід на бік ворога в умовах воєнного стану; 
		-постанова про визначення групи прокурорів від 19.12.2023 та від 24.09.2024, постанова про визначення групи слідчих від 19.12.2023 та від 25.09.2024, постанова від 24.09.2024 про виділення із КП №22023270000000203 від 19.12.2023 матеріалів досудового розслідування;
		- рапорт про виявлення кримінального правопорушення від 19.07.2024 та повідомленням про кримінальне правопорушення начальника 2 відділу ГВ ЗНД Управління СБ України в Харківській області підполковника ОСОБА_17 від 19.07.2024, згідно якого у ході виконання доручення від 01.07.2024 №12/2727 в рамках кримінального провадження №22023270000000203 від 19.12.2023 здійснено огляд мобільного телефону ОСОБА_8 та виявлено графічні та текстові матеріали, які можуть вказувати про перехід ОСОБА_7 на бік ворога в умовах воєнного стану; 
		- ухвала слідчого судді від 14.06.2024 про надання дозволу на проведення обшуку та протокол обшуку від 29.06.2024, відповідно до якого з метою відшукання і вилучення комп`ютерної техніки та мобільних телефонів, технічних носіїв інформації, чернеток був проведений обшук за адресою АДРЕСА_1 , в ході якого було вилучено мобільний телефон, яким користувалась ОСОБА_8 та сертифікат зовнішнього незалежного оцінювання на ім`я ОСОБА_7 ; 
		-протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.08.2024 (з додатком у вигляді фототаблиці) за участю свідка ОСОБА_18 , яка на фото під №2 впізнала ОСОБА_7 , який навчався у групі ТХД-116 відокремленого структурного підрозділу «Чернігівський фаховий коледж інженерії та дизайну Київського національного університету технологій та дизайну» (згідно додатку до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.08.2024 на фотознімку під №2 зображений ОСОБА_7 ); 
		-відомості про студентів, які були зараховані на навчання до коледжу в групу ТХД-116, відповідно до наказу директора відокремленого структурного підрозділу «Чернігівський фаховий коледж інженерії та дизайну Київського національного університету технологій та дизайну» від 06.08.2016 №99-К та відомостями про кураторів групи ТХД-116, згідно яких куратором була ОСОБА_18 ,
		- протокол огляду від 14.06.2024, предметом огляду якого є сторінка користувача (аккаунт) - ІНФОРМАЦІЯ_2 у соціально-орієнтованому ресурсі мережі Інтернет «Momlife» за посиланням  ІНФОРМАЦІЯ_3 . Так, станом на 14.06.2024 на сторінці вказаного користувача розміщено 21 запис (публікацій), підписано 8 інших користувачів та до публікацій додано 83 коментарі. Додано інформацію про місце перебування - Russia, Respublika Sakha (Yakutiya), Yakutsk. Склад сім`ї користувач зазначає сина - на ім`я ОСОБА_20 , віком 1 рік і 6 місяців з фотографією, та чоловіка - на ім`я ОСОБА_14 , віком 24 роки з фотографією, де він одягнутий у військову форму, схожу на польову форму збройних сил РФ. З публікації, розміщеної 31.05.2023 на сторінці, зрозуміло, що чоловіка забирають до армії;
		- протокол огляду речей та документів від 10.07.2024 з додатком у вигляді технічного носія інформації - диск марки CD-R «НР», об`ємом 700мб, 1 (одна) шт., згідно якого здійснено огляд мобільного телефону сірого кольору марки «Motorola», модель: «moto g(60)», серійний номер: НОМЕР_5, IMEI (SIM 1): НОМЕР_1 , IMEI (SIM 2): НОМЕР_2 , та чорний чохол з написом «BeCover» до нього, який 29.06.2024 був вилучений у ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 . Під час відкриття та огляду додатку месенджера Telegram встановлено, що в ньому здійснено вхід в аккаунт (профіль), який зареєстрований на картку стільникового зв`язку з номером НОМЕР_3 , що знаходився у користуванні ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та який підписаний « ОСОБА_21 ». Серед інших листувань міститься листування з користувачем, який підписаний « ОСОБА_22 », імя користувача « ОСОБА_23 », вказаний аккаунт зареєстрований на картку стільникового зв`язку з номером НОМЕР_4 . У даному чаті міститься періодичне листування між вказаними користувачами за період з 25.10.2022 по 29.06.2024. Так, 14.11.2022 о 13.33 год. користувач « ОСОБА_22 » надіслав 2 фотографії на яких зображено паперовий документ з наступними написами: «Российская федерация; МВД по Республике Саха (Якутия), дата выдачи: 06.10.2022, код подразделения: 140-019; фамилия: Быстриков, имя: ОСОБА_24 , отчество: ОСОБА_25 , пол: муж., дата рождения: 26.12.1999, место рождения: АДРЕСА_2 ». Вказаний документ зовні схожий на паспорт громадянина рф. Крім того, вказаний користувач надсилає фотографії та відеозаписи на яких зображений чоловік в приміщенні серед військовослужбовців, який одягнутий у військову форму, візуально схожу на польову військову форму збройних сил рф. Користувач « ОСОБА_22 » пересилає повідомлення від користувача на ім`я « ОСОБА_26 »;
		- висновок експерта №СЕ-19/125-24/9663-ФП від 19.08.2024, згідно якого особа чоловічої статі зображена у графічному файлі «WhatsApp Image 2024-06-14 at 13.44.10», формату «jpeg» (отриманого за результатами огляду сторінки користувача (аккаунт) - ОСОБА_27 у соціально-орієнтованому ресурсі мережі Інтернет «Momlife») та особа чоловічої статі зображена у графічному файлі під назвою « ОСОБА_7 », формату «pdf» (отриманого згідно відповіді оперативного підрозділу №5/2-599 від 17.04.2024 в ході встановлення установчих даних ОСОБА_7 ), є одна і та ж особа;
		- інформація, отримана на виконання доручення щодо встановлення місця перебування ОСОБА_7 , згідно із якою ОСОБА_7 зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 . Фактично проживає за адресою АДРЕСА_4 ;
		- постанова про оголошення розшуку підозрюваного ОСОБА_7 від 09.09.2024, 
		- ухвала слідчого судді Деснянського районного суду міста Чернігова від 20.09.2024 про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №22023270000000203; 
		- ухвала слідчого судді Деснянського районного суду міста Чернігова від 20.09.2024 про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
		-лист заступника Керівника Офісу Президента України №48-01/1396 від 27.08.2024 відповідно до якого матеріали щодо припинення громадянства України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з поданою ним заявою або внаслідок втрати громадянства України на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства не надходили, 
		- копія повістки про виклик ОСОБА_7 у військовий комісаріат по Мегіно-Кангаласскому району на 22.05.2023.
		Згідно з ч. 1 ст. 84, ст. 85 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20.10.2011 №12-рп/2011 визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
		З огляду на положення ст. 92 КПК України на сторону обвинувачення покладається обов`язок доказування не лише обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу, а й обов`язок доказування належності та допустимості представлених доказів.
		У справі «Капо проти Бельгії» Європейський Суд вирішив, що в кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати загалом у світі пункту 2 статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і вимагає воно, окрім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.
		Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення (ст. 86 КПК України).
		Колегія суддів за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дослідивши всі обставини кримінального провадження, приходить до висновку про недоведеність поза розумним сумнівом вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України.
		Згідно з диспозицією ч. 1 ст. 111 КК державна зрада - це діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, яке може полягати у трьох формах: 1) перехід на бік ворога в період збройного конфлікту; 2) шпигунство; 3) надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України. Частиною 2 цієї статті передбачена відповідальність за вчинення тих самих дій в умовах воєнного стану.
		Так, згідно із обвинувальним актом, ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що не пізніше 22.05.2023 прийняв пропозицію та підписав контракт з Міністерством оборони РФ про вступ до одного з підрозділів збройних сил РФ, а після завершення навчань з бойової підготовки, умисно, в умовах воєнного стану, продовжуючи діяти на шкоду суверенітету, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності України, усвідомлюючи, що він вчиняє державну зраду, прийняв присягу збройних сил РФ та вступив на військову службу, тобто вступив на службу до окупаційних військ РФ, чим здійснив перехід на бік ворога в умовах воєнного стану. 
		На переконання суду в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що ОСОБА_7 не пізніше 22.05.2023 прийняв пропозицію та підписав контракт з Міністерством оборони РФ про вступ до одного з підрозділів збройних сил РФ. 
		Так, твердження сторони обвинувачення, що такі дії вчинені ОСОБА_7 не пізніше 22.05.2023 не підтверджені допустимими доказами.
		Так, надана прокурором копія повістки про виклик  ОСОБА_7  у військовий комісаріат по Мегіно-Кангаласскому району на 22.05.2023, колегією суддів визнається недопустимим доказом, оскільки не встановлено джерело цього доказу, процесуальний документ, на підставі якого цей доказ був отриманий органом досудового розслідування в кримінальному провадженні №22024270000000181, відсутній. 
		Крім того, за показами свідка ОСОБА_8 , а також з її переписки із невісткою, що підтверджується протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_8 від 10.07.2024, судом встановлено, що ОСОБА_7 проходив строкову службу в ЗС РФ та не підписував контракту з Міністерством оборони України на проходження військової служби. 
		Доводи захисника ОСОБА_6 в цій частині є слушними та приймаються судом до уваги. 
		Також в обвинувальному акті у провину ОСОБА_7 ставиться те, що він, пройшовши бойову підготовку, прийняв присягу збройних сил РФ та вступив на військову службу. 
		В ході судового розгляду зазначене твердження також не знайшло свого підтвердження поза розумнім сумнівом. 
		Будь-які письмові або відеодокази факту проходження бойової підготовки та прийняття присяги ОСОБА_7 суду не надано. 
		З протоколу огляду речей та документів від 10.07.2024, а саме мобільного телефону, належного ОСОБА_8 , встановлено, що в месенджері «Телеграм» міститься періодичне листування між ОСОБА_8 та дружиною обвинуваченого ОСОБА_7 за період з 25.10.2022 по 29.06.2024, що визнала свідок ОСОБА_8 під час допиту. 
		З даної переписки також не встановлено, що ОСОБА_7 пройшов бойову підготовку та прийняв присягу ЗС РФ. 
		Фотознімки, які містились в оглянутій переписці, підтверджують лише те, що ОСОБА_7 одягнутий у одяг, схожий на військову форму ЗС РФ, перебуває разом з іншими чоловіками, також одягнутими у одяг, схожий на військову форму ЗС РФ. Переписка містить відомості, що ОСОБА_7 був кухарем (мовою оригіналу - повар), знаходився в «нарядах…на КПП» (мовою оригіналу), прибирав сніг. Проте прямі докази проходження ним бойової підготовки, прийняття присяги відсутні. 
		З об`єктивної сторони державна зрада може виявитися у такій формі як перехід на бік ворога в умовах воєнного стану.
		Перехід на бік ворога означає, що громадянин України надає безпосередню допомогу державі, з якою Україна та той час перебуває у стані війни. 
		З наданих прокурором доказів, колегією суддів встановлено, що 06.10.2022 ОСОБА_7 отримав паспорт громадянина Російської Федерації, та згодом отримав повістку про виклик до військомату на 22.05.2023 з метою проходження строкової військової служби як громадянином РФ.
		Разом з тим, докази, що ОСОБА_7 надавав допомогу державі агресору відсутні. 
		З суб`єктивної сторони державна зрада характеризується виною у виді прямого умислу. Вчиняючи державну зраду, винний усвідомлює, що він здійснює перехід на бік ворога і бажає цього. 
		Статею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод регламентовано право на повагу до приватного і сімейного життя, що включає й право на громадянства та вибір місця проживання.
		Стаття 13 Загальної декларації прав людини регламентує кожній людині право вільно пересуватись і обирати собі місце в межах кожної держави.
		У статті 1 Конвенції сторони зобов`язалися гарантувати кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені Конвенцією. Конвенційні гарантії, в даному випадку, належать всім, а не тільки громадянам. Дії держави, пов`язані з контролем перебування іноземців на своїй території можуть призводити до порушення цих гарантій.
		З дослідженим судом доказів вбачається, що ОСОБА_7  з 2017 року (з часу прибуття до РФ), до України, тобто держави свого походження не повертався. 
		Вказане свідчить про свідомий вибір  ОСОБА_7 визначення  свого місця проживання, що респондується з положеннями ст.13 Декларації та ст. 8 Конвенції. 
		Суд вважає, що у даному випадку обвинувачений в період з 2017 по 06.10.2022 перебуває у статусі осідлого мігранта.
		У справі Jeunesse v. the Netherlands (no 12738/10) ЄСПЛ відзначив таке: «коли держава-учасниця толерує присутність іноземця на своїй території… така держава-учасниця дозволяє іноземцю приєднатися до суспільства приймаючої країни, формувати стосунки та створити родину. Однак, це не тягне за собою автоматично обов`язку влади держави-учасниці, внаслідок зобов`язань відповідно до статті 8 Конвенції, дозволити йому чи їй оселитися в цій країні».
		Зважаючи на вищевикладене,  ОСОБА_7 намагався легалізувати своє місце перебування на території РФ, та врешті отримав паспорт громадянина РФ 06.10.2022. 
		Колегія суддів також враховує сімейний стан обвинуваченого, наявність дитини, наявність місця реєстрації та постійного місця проживання в РФ, тривалість його проживання в РФ до часу повномасштабного вторгнення РФ на територію України, та відсутність будь-яких соціальних зв`язків у нього в країні громадянського походження. 
		Зазначені вище обставини, дають колегії суддів підстави вважати, що у ОСОБА_7 відсутній прямий умисел на вчинення дій на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній та економічній безпеці України у вигляді переходу на бік ворога, оскільки проходження ним строкової військової служби суд оцінює як виконання обов`язку громадянином РФ, яким він є з 06.10.2022. 
		Жодним доказом не підтверджено, що ОСОБА_7 мав на меті участь в збройному конфлікті проти України. 
		Здійснюючи оцінку показань свідка ОСОБА_8 , суд сприймає їх як належний та допустимий доказ, оскільки її показання були послідовними щодо обставин, які мали істотне значення для правильного вирішення справи, а саме щодо часу, місця, способу вчинення кримінального правопорушення та особи, яка їх вчинила, були логічними та узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами.
		Відповідно до ч.1 ст. 97 КПК України показаннями з чужих слів є висловлювання, здійснене в усній, письмовій або іншій формі, щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненні іншої особи.
		Колегія суддів визнає частково допустимим доказом показання свідка ОСОБА_9 , оскільки надані нею показання ґрунтуються на показаннях іншого свідка - ОСОБА_8 , яка була безпосередньо допитана під час розгляду справи судом, а отже визнаються судом у відповідній частині як показання з чужих слів. 
		       Зокрема, колегія суддів приймає до уваги та визнає належним та допустимим доказом показання свідка ОСОБА_9 в частині того, що свідком ОСОБА_8 їй була надіслана фотознімок її ( ОСОБА_8 ) та обвинуваченого ОСОБА_7 , який був одягнутий у одяг зеленого кольору, схожий на військову форму ЗС РФ. В іншій частині показання свідка ОСОБА_9 не приймаються судом до уваги як показання з чужих слів, що узгоджується із приписами ст. 97 КПК України.
		Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження.
		       За імперативними правилами, визначеними ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
		   Водночас, обов`язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.
		        Надаючи оцінку тим доказам у їх сукупності, суд враховував положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 62 Конституції України, які деталізовані в ст. 17 КПК України і виходив з того, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		       Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
		    Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		За практикою ЄСПЛ, право особи на презумпцію невинуватості у кримінальній справі та вимогу до обвинувачення нести тягар доведення тверджень, висунутих проти неї, становить частину загального уявлення про справедливий судовий розгляд згідно з пунктом 1 статті 6 (рішення у справі "Саундерс проти Сполученого Королівства" (Saunders v. the United Kingdom) від 17 грудня 1996 року, Reports 1996-VI, п. 68).
		       Рівень певності, якого має досягати суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання, оскільки таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу обвинуваченого, що є ключовими поняттями для демократичної концепції кримінального судового розгляду.
		       Отже, обвинувачення повинно довести «кожний факт», пов`язаний із злочином, щоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів». Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі, а як наслідок - і мети правосуддя.
		       При цьому суд враховує висновки щодо застосування стандарту доведення стороною обвинувачення винуватості особи поза розумним сумнівом, викладені у постанові Верховного Суду від 02.06.2021 у справі №712/5746/18. Зокрема, Верховний Суд звернув увагу, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для визнання винуватості доведеною поза розумним сумнівом версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що стосуються події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та обставин, встановлених на їх підставі, лише через суперечність версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. З одного боку, стандарт доведення поза розумним сумнівом передбачає, що сумнів не повинен бути суто умоглядним, а має ґрунтуватися на певних установлених судом обставинах або недоведеності важливих для справи обставин, що дає підстави припускати такий розвиток подій, який суперечить версії обвинувачення і який неможливо спростувати наданими сторонами доказами. З іншого боку, для дотримання цього стандарту недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.
		       Відповідно до ч. 4 ст. 17 КПК України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Перевіривши зібрані органом досудового розслідування докази, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, колегія суддів вважає, що жоден з запропонованих стороною обвинувачення і перевірених у судовому засіданні доказів як окремо, так і в сукупності з іншими доказами, не може бути покладений в безпосереднє підтвердження вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
		       Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
		       Колегія суддів приходить до висновку, що під час розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_7 не здобуто жодних переконливих доказів, які б підтверджували пред`явлене йому обвинувачення, і оцінка яких була б позбавлена відповідних сумнівів щодо доведеності участі обвинуваченого у вчиненні саме цього кримінального правопорушення, а тому обвинувачений ОСОБА_7 підлягає виправданню у зв`язку з недоведеністю його участі у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.
		        Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. 
		Процесуальні витрати у кримінальному провадженні в сумі 5 300 коп 96 коп віднести на рахунок держави. 
		 
		Керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд 
		У Х В А Л И В :
		ОСОБА_7 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України, та виправдати його у зв`язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення на підставі п.2 ч.1 ст. 373 КПК України. 
		Судові витрати у кримінальному провадженні в сумі 5300 грн 96 коп віднести на рахунок держави.
		Вирок може бути оскаржений до Чернігівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Деснянський районний суд міста Чернігова.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити захиснику і прокурору.
		 
		                                                С У Д Д І :
		 
		ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...