Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 274/621/25 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано судом: 28.04.2025. Зареєстровано: 28.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 29.04.2025.
Дата набрання законної сили: 29.05.2025
Номер судового провадження: 2/0274/786/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  справа № 274/621/25
		провадження № 2/0274/786/25
		 
		Рішення
		Іменем України        
		       28.04.2025 року м. Бердичів
		 
		       Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі: судді Вдовиченко Т.М., за участі секретаря судового засідання - Рудич М.О., представників сторін Жмуцького М.В., Адаменко Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бердичеві Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» про захист прав споживачів - 
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		       Позивач ОСОБА_1 звернувся в суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк», згідно якого просить визнати незаконною бездіяльність посадових осіб Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» по невідновленню залишку коштів на його банківському рахунку НОМЕР_1 (заява SAMDN50000065669738 від 10.07.2012) до того стану, у якому він був перед виконанням операцій по зняттю з нього коштів 12.09.2024 року; зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором (рахунок НОМЕР_1, заява SAMDN50000065669738 від 10.07.2012), укладеним між Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із вирахуванням сум знятих 12 вересня 2024 року коштів в розмірі 77 486 (сімдесят сім тисяч чотириста вісімдесят шість) гривень 04 копійок, нарахованих та списаних відсотків за використання кредитного ліміту в розмірі 10 471 (десять тисяч чотириста сімдесят одна) гривня 92 копійки; зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» здійснити зарахування за кредитним договором (рахунок НОМЕР_1, заява SAMDN50000065669738 від 10.07.2012) суму готівкового поповнення в розмірі 3 992 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 00 копійок.
		       На обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є клієнтом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк». Відповідно до договору SAMDN50000065669738 від 10.07.2012 і Умов та правил надання банківських послуг (далі Умови) йому в АТ КБ «Приватбанк» відкритий кредитний картковий рахунок НОМЕР_2 з кредитним лімітом 80 000,00 грн та видана кредитна картка. 
		       12.09.2024 року в період часу з 10.00 год до 12.00 год за адресою: м.Житомир, вул.Житній ринок, 1, невідома на той час особа таємно, в умовах воєнного стану, викрала належні йому, мобільний телефон торгівельної марки «Теспо» модель «Spark 2 ОС» з сім картою абонента ПрАТ «Київстар» з номером НОМЕР_3 та гаманець чорного кольору, в якому знаходилась банківська карта Приватбанк НОМЕР_2 , з якої в подальшому було викрадено грошові кошти.
		       Викрадач, використовуючи мобільний номер його телефону, здійснив заміну ідентифікаційних даних, змінив пароль входу до облікового запису «Приват24», таким чином отримав доступ до банківського рахунку та 12.09.2024 в період з 12 год. 22 хв. по 12 год, 48 хв. здійснив зняття грошових коштів в сумі 8 500,00 грн., 5 000,00 грн. та 6 000,00 грн.; 12.09.2024 о 13 год. 02 хв. здійснив оплату за товар на загальну суму 3 129,50 грн. (2449,50 грн. та 680 грн.); 12.09.2024 о 13 год. 26 хв. здійснив перерахунок коштів в сумі 5 025,13 грн.; 12.09.2024 о 13 год. 47 хв. здійснив перерахунок коштів в сумі 9 500,00 грн.; 12.09.2024 о 13 год. 48 хв. здійснив перерахунок коштів в сумі 6 030,15 грн.; 12.09.2024 о 14 год. 00 хв. здійснив розрахунок за товар в сумі 3 013,00 грн.; 12.09.2024 о 14 год. 05 хв. здійснив оплату за товар на загальну суму 5 178,50 грн.; 12.09.2024 о 14 год. 18 хв. здійснив перерахунок коштів в сумі 9 547,74 грн.; 12.09.2024 о 14 год. 22 хв. здійснив перерахунок коштів в сумі 9 500,00 грн.; 12.09.2024 о 18 год. 27 хв. та о 18 год. 28 хв. здійснив зняття коштів в сумі 4 200,00 грн.; 12.09.2024 о 18 год. 52 хв. придбав товар на 262,02 грн.; 12.09.2024 о 22 год. 07 хв. здійснив зняття коштів в сумі 2 600,00 грн.
		       Всього з карткового рахунку позивача відбулося несанкціоноване списання грошових коштів в сумі 77486,04 грн., що підтверджується випискою по рахунку НОМЕР_2 .
		       Вказані платежі, перерахунки та розрахунки він не здійснював, волевиявлення на його проведення не вчиняв, доступу до свого рахунку третім особам не надавав, а тому сама транзакція відбулася внаслідок надання відповідачем фінансових послуг неналежної якості.
		       Враховуючи те, що він своїми діями чи бездіяльністю не сприяв втраті та незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, він 13.09.2024 звернувся із відповідною заявою до Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області. На підставі його заяви та долучених до неї документів слідчим відділом Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області 14.09.2024 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024060400002878 за ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України.
		       У подальшому, 17.09.2024 він звернувся до служби безпеки «Північно-Західного» макрорегіонального управління AT КБ «ПриватБанк» із заявою, в якій проінформував про незаконне втручання третіх осіб до його карткового рахунку та незаконне зняття коштів. Вказана заява зареєстрована за вх. №13810478 ВБ.
		       При зверненні йому була видана нова кредитна картка із новим номером, однак із тим же картковим рахунком НОМЕР_2 .
		       Листом від 20.09.2024 за вих.№20.1.0.0.0/7-240917/29749 року його було проінформовано про те, що банк не має можливості повернути грошові кошти. 19 листопада 2024 року він вдруге звернувся до відповідача із заявою, в який просив вжити заходів щодо призупинення нарахування відсотків, зарахувати відповідну суму, сплатити відсотки та відшкодувати заподіяні збитки. До заяви був долучений витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення відносно нього крадіжки. Заява зареєстрована за №3154-ВБ.
		       Листом №20.1.0.0.0/7-241119/14416 від 26.11.2024, банк повторно відмовив у поверненні грошових коштів. 
		       Органом досудового розслідування встановлено особу, яка, використовуючи викрадену у нього кредитну картку із рахунком НОМЕР_2 , викрала грошові кошти в сумі 77 486,04 грн. та вина такої особи у скоєнні даної крадіжки доведена.
		       Із врахуванням отриманої інформації, 27.11.2024 його представником на адресу відповідача був скерований лист, в якому просили повторно розглянути його заяву від 19.11.2024 та вжити заходів щодо зупинення нарахування відсотків по кредитній картці .
		       Відповідачем за період з 01.11.2024 по 01.01.2025 незаконно нараховано та списано відсотки за використання кредитного ліміту за ставкою 3,5 % на загальну суму 10471,92 грн., який ним використаний не був.
		       Також він, з метою уникнення неодноразових телефонних дзвінків представників відповідача щодо погашення виникнення не з його вини заборгованості по кредитному рахунку, власними готівковими коштами добровільно 18.10.2024 поповнив свій картковий рахунок на суму 3 992,00 грн.
		       Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 27.01.2025 відкрито провадження у справі, вказана позовна заява прийнята до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі (а.с.28 -29).
		       11.02.2025 року представником відповідача на адресу суду спрямовано клопотання про зупинення провадження у справі № 274/621/25 до набрання законної сили судовим рішенням в кримінальній справі № 296/10388/24 за обвинуваченням ОСОБА_2 , потерпілий ОСОБА_1 , яка перебуває на розгляді в Корольовському районному суді м. Житомира ( а.с. 43-44).         
		       14.02.2025 представник відповідача направив клопотання про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву (а.с.51 - 52).
		       Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 19.02.2025 в задоволенні клопотання представника відповідача АТ "Комерційний банк «ПриватБанк" Адаменко Т.С. про зупинення провадження по справі № 274/621/25 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів відмовлено ( а.с. 64-65)
		       Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 19.02.2025 в представнику відповідача відмовлено у продовженні процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву (а.с.63).
		       Протокольною ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 19.02.2025 закрито підготовче засідання, справу призначено до судового розгляду (а.с.56-61). 
		       17.03.2025 представник відповідача направив на адресу суду відзив на позовну заяву (а.с.75-78).                        
		       Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 19.03.2025 року поданий відзив залишено без розгляду (а.с.89).
		       Також представник відповідача 11.04.2025 року направила додаткові пояснення по справі. Вирішуючи питання про прийняття до розгляду вищевказаних додаткових письмових пояснень, суд прийшов до наступного висновку.
		       Так, положеннями ст.43 ЦПК України передбачено право учасників справи, зокрема, надавати пояснення суду. Однак, процесуальний закон розмежовує порядок надання пояснень з процесуальних питань (ст.182 ЦПК України) і порядок надання пояснень по суті справи (ст.174 ЦПК України).
		       Відповідно до ч.1 ст.174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
		       Суд звертає увагу на те, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, підстави, час та черговість подання яких визначаються ЦПК України або судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.2 і ч.3 ст.174 ЦПК України).
		       Статтею 278 ЦПК України визначено особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні.
		       Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (ч.1 ст.120 ЦПК України).
		       Згідно із ст.126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
		       При цьому судом враховано, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
		       Нормами ч.5 ст.174 ЦПК України передбачено, що суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне.
		       Тобто, додаткові пояснення подаються не по суті справи, а виключно щодо конкретного окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо суд, при цьому, визнає це за необхідне.
		       Однак, представник відповідача не просила дозволу подати додаткові пояснення. Зі змісту письмових пояснень вбачається, що вони містять міркування і аргументи щодо наведених позивачем позовних вимог, що за своєю суттю є заявою по суті справи - відзивом на позов. Водночас, суд за межами строку для подання відзиву на позов не визнає подання таких пояснень необхідними.
		       Згідно із ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
		       У відповідності до ч.2 ст.12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
		       Згідно із п.6 та п.7 ч.2 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
		       Тому, враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку про залишення поданих представником відповідача письмових пояснень без розгляду.
		       Представник позивача - адвокат Жмуцький М.В. в судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримав з підстав зазначених у позові. 
		       Представник відповідача - адвокат Адаменко Т.С. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в їх задоволенні. Вказала, що позивач не звернувся до банку негайно після втрати банківської карти, тому вини банку у несанкціонованому списанні грошових коштів з його рахунку немає. Також просила суд зменшити суму на правову допомогу, оскільки вона є завищеною та не співмірною з предметом даного позову. 
		       Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до наступного висновку. 
		       Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 має відкритий картковий рахунок у АТ КБ «ПриватБанк»: НОМЕР_2 .
		       12.09.2024 року в період часу з 10.00 год до 12.00 год за адресою: м.Житомир, вул.Житній ринок, 1, невідома особа таємно, в умовах воєнного стану, викрала належні позивачу мобільний телефон торгівельної марки «Теспо» модель «Spark 2 ОС» з сім картою абонента ПрАТ «Київстар» з номером НОМЕР_3 та гаманець чорного кольору, в якому знаходилась банківська карта Приватбанк НОМЕР_2 , з якої в подальшому було викрадено грошові кошти.
		       Викрадач, використовуючи мобільний номер телефону позивача, здійснив заміну ідентифікаційних даних, змінив пароль входу до облікового запису «Приват24», таким чином отримав доступ до банківського рахунку позивача та 12.09.2024 в період з 12 год. 22 хв. по 12 год, 48 хв. здійснив зняття грошових коштів в сумі 8 500,00 грн., 5 000,00 грн. та 6 000,00 грн.; 12.09.2024 о 13 год. 02 хв. здійснив оплату за товар на загальну суму 3 129,50 грн. (2449,50 грн. та 680 грн.); 12.09.2024 о 13 год. 26 хв. здійснив перерахунок коштів в сумі 5 025,13 грн.; 12.09.2024 о 13 год. 47 хв. здійснив перерахунок коштів в сумі 9 500,00 грн.; 12.09.2024 о 13 год. 48 хв. здійснив перерахунок коштів в сумі 6 030,15 грн.; 12.09.2024 о 14 год. 00 хв. здійснив розрахунок за товар в сумі 3 013,00 грн.; 12.09.2024 о 14 год. 05 хв. здійснив оплату за товар на загальну суму 5 178,50 грн.; 12.09.2024 о 14 год. 18 хв. здійснив перерахунок коштів в сумі 9 547,74 грн.; 12.09.2024 о 14 год. 22 хв. здійснив перерахунок коштів в сумі 9 500,00 грн.; 12.09.2024 о 18 год. 27 хв. та о 18 год. 28 хв. здійснив зняття коштів в сумі 4 200,00 грн.; 12.09.2024 о 18 год. 52 хв. придбав товар на 262,02 грн.; 12.09.2024 о 22 год. 07 хв. здійснив зняття коштів в сумі 2 600,00 грн. Всього з карткового рахунку позивача відбулося несанкціоноване списання грошових коштів в сумі 77 486,04 грн., що підтверджується випискою по рахунку НОМЕР_2 (а.с.21 - 22).
		       На підставі заяви ОСОБА_1 слідчим відділом Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області 14.09.2024 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024060400002878 за ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (а.с.12).
		       17.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до служби безпеки «Північно-Західного» макрорегіонального управління AT КБ «ПриватБанк» із заявою, в якій проінформував про незаконне втручання третіх осіб до його карткового рахунку та незаконне зняття коштів. Вказана заява зареєстрована за вх. №13810478 ВБ (а.с.13).
		       Листом від 20.09.2024 за вих.№20.1.0.0.0/7-240917/29749 року позивача проінформовано про те, що банк не має можливості повернути грошові кошти (а.с.14). 
		       19.11.2024 року ОСОБА_1 повторно звернувся до банку із заявою, в який просив вжити заходів щодо призупинення нарахування відсотків, зарахувати відповідну суму, сплатити відсотки та відшкодувати заподіяні збитки. До заяви був долучений витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення відносно нього крадіжки (а.с.15 - 16).
		       Листом №20.1.0.0.0/7-241119/14416 від 26.11.2024, банк повторно відмовив позивачеві у поверненні грошових коштів (а.с.17). 
		       20.11.2024 року керуючим адвокатського бюро «Микола Жмуцький та Партнери» на адресу Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області, в порядку ст.20,24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», був скерований запит щодо надання інформації про стан та хід досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024060400002878.
		       Відповідно до листа від 26.11.2024 за вих.№СЕД-80718-2024 встановлено, що матеріали кримінального провадження №12024060400002878 за ч.4 ст. 185, ч.1 ст.361, ч.1 ст.357, ч. 3 ст. 357 КК України, 06.11.2024 з обвинувальним актом скеровано до Корольовського районного суду м.Житомира (а.с.18).
		       27.11.2024 представником позивача на адресу відповідача був скерований лист, в якому остання просила повторно розглянути заяву позивача від 19.11.2024 та вжити заходів щодо зупинення нарахування відсотків по кредитній картці позивача (а.с.19).
		       Листом №20.1.0.0.0/7-241213/47786 від 16.12.2024 банком відмовлено в отриманні інформації, оскільки позивачем не надано дозволу на розкриття банківської таємниці (а.с.20).
		       Згідно пояснень представника позивача, відповідачем за період з 01.11.2024 по 01.01.2025 нараховано та списано відсотки за використання кредитного ліміту за ставкою 3,5 % на загальну суму 10 471,92 грн., який позивачем використаний не був.
		       Також позивач, власними готівковими коштами добровільно 18.10.2024 поповнив свій картковий рахунок на суму 3 992,00 грн.
		       Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
		       Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		       У частині першій статті 1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
		       Частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
		       Згідно з ч. 1 ст. 1071 ЦК України, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.
		       Відповідно до ст. 1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		       Частиною 3 ст. 1092 ЦК України передбачено, якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та Закону.
		       Відповідно до частин 1,2 ст. 86 Закону України «Про платіжні послуги», надавач платіжних послуг несе відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій відповідно до закону та умов укладених між ними договорів, якщо не доведе, що платіжні операції виконані цим надавачем платіжних послуг належним чином.
		       Надавачі платіжних послуг несуть відповідальність, визначену цим Законом, за виконання помилкової, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків.
		       Відповідно до п.п. 42-44 ч.1 ст.1 Закону неналежна платіжна операція-платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі; неналежний отримувач-особа, на рахунок якої без законних підстав зарахована сума платіжної операції або яка отримала суму платіжної операції в готівковій формі; неналежний платник-особа, з рахунку якої списано кошти без законних підстав (помилково або неправомірно).
		       Згідно з ч.4 ст. 67 Закону надавачі платіжних послуг зобов`язані запровадити систему захисту інформації, що має забезпечувати безперервний захист інформації про виконання платіжних операцій та індивідуальної облікової інформації на всіх етапах її формування, обробки, передавання та зберігання.
		       Крім цього частинами 1, 3-5 ст. 68 Закону електронна взаємодія надавача платіжних послуг із користувачем здійснюється лише після автентифікації користувача, який є фізичною особою, або уповноваженого представника користувача, який є юридичною особою.
		       Надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену ідентифікацію користувача під час:
		       - отримання користувачем доступу до рахунку за допомогою засобів дистанційної комунікації;
		       - ініціювання дистанційної платіжної операції;
		       - будь-яких інших дій у разі підозри вчинення шахрайства (або існування ризику шахрайства) чи інших неправомірних дій (або існування ризику вчинення інших неправомірних дій).
		       Надавачі платіжних послуг зобов`язані розробити та застосовувати елементи посиленої ідентифікації, які мають бути незалежними, щоб виявлення факту несанкціонованого доступу до одного захищеного елемента або його розголошення не загрожувало надійності інших елементів, а також запровадити заходи із забезпечення захисту конфіденційності даних ідентифікації.
		       Для проведення дистанційних платіжних операцій надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену ідентифікацію платника, що включає використання унікальних для кожної окремої операції даних, які дають змогу пов`язувати (в результаті виконання алгоритму співставляти контрольний показник з даними операції) операцію на певну суму і конкретного отримувача.
		       Таким чином, крім функцій розрахунково-касового обслуговування клієнта банк також виконує й функцію зберігання його грошових коштів, які перебували на поточному рахунку, і несе відповідальність за безпеку власної платіжної системи, а значить і грошових коштів.
		       Згідно з позиціями Верховного Суду у аналогічних справах, саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		       У разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
		       Сам факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних і допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною в таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
		       Саме такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 (провадження № 61-8249св23).
		       У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61- 17629св18)зазначено, що: «сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені.
		       В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, урахувавши застосовані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають істотне значення для її вирішення, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, правильно виходив з того, ПАТ КБ «ПриватБанк» не підтвердив належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що ОСОБА_1 , як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до відомостей по кредитній картці, його особового рахунку, акаунту чи мобільного додатку «Приват-24», незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції 27 липня 2015 року та 30 липня 2015 року щодо перерахування з його карткового рахунку грошових коштів на загальну суму 9 792,00 грн. Доводи заявника про те, що суди попередніх інстанцій не урахували порушення відповідачем Умов та правила надання банківських послуг, що призвело до несанкціонованого коштів з його карткового рахунку, оскільки він своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки вони ґрунтуються виключно на припущеннях, що не мають доказового підтвердження».
		       У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі №127/23496/15-ц (провадження № 61- 3239св18) зазначено, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанції вірно прийняли до уваги правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та від 11 березня 2015 року № 6-16цс15».
		       Судом встановлено і не спростовано відповідачем, що 12.09.2024 року позивач не вчиняв дії, спрямовані на зняття чи перерахунок коштів з його карткових рахунків, зокрема з карткового рахунку № НОМЕР_2 у сумі 77486,04 грн. Після виявлення несанкціонованого списання грошових коштів позивачем здійснено передбачені законом дії, а саме 13.09.2024 повідомлено банк про виявлені обставини.
		       У даній справі судом не встановлено та відповідачем не надано жодних доказів, які б безспірно підтверджували, що списання грошових коштів з рахунків позивача стало можливим виключно в результаті розголошення ним конфіденційної інформації по своїй картці, передачі даних та паролів третім особам, або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		       Слід зазначити, що суду не надано акт службової перевірки, проведеної по факту несанкціонованого списання коштів з рахунку № НОМЕР_2 .
		       Отже, посилання АТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що позивач своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Відповідач не довів того, що позивач втрачав та/або сприяв незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		       Судом встановлено факт звернення позивача до банку про скасування спірної транзакції, а так само його звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно нього шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у позивача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту його звернення з вимогою про скасування цієї транзакції.
		       Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».
		       Аналогічні правові висновки відображені у постанові Верховного Суду від 29 березня 2024 року у справі №456/4026/21
		       З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання незаконною бездіяльність посадових осіб Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» по невідновленню залишку коштів на його банківському рахунку НОМЕР_1 (заява SAMDN50000065669738 від 10.07.2012) до того стану, у якому він був перед виконанням операцій по зняттю з нього коштів 12.09.2024 року; зобов`язання АТ Комерційний банк «ПриватБанк» здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором (рахунок НОМЕР_1, заява SAMDN50000065669738 від 10.07.2012), укладеним між Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із вирахуванням сум знятих 12 вересня 2024 року коштів в розмірі 77 486 (сімдесят сім тисяч чотириста вісімдесят шість) гривень 04 копійок, нарахованих та списаних відсотків за використання кредитного ліміту в розмірі 10 471 (десять тисяч чотириста сімдесят одна) гривня 92 копійки - підлягають задоволенню.        
		       Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		        Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		       Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення ( ст. 77 ЦПК України). 
		       Згідно ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		       Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
		        Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання ( ст. 80 ЦПК України). 
		       Як передбачено ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		       В порушення вимог ст. 76-81 ЦПК УКраїни стороною позивача суду не надано доказів про поповнення позивачем 18.10.2024 року карткового рахунку на суму 3992,00 грн, тому в задоволенні позовних вимог про зобов`язання АТ Комерційний банк «ПриватБанк» здійснити зарахування за кредитним договором (рахунок НОМЕР_1, заява SAMDN50000065669738 від 10.07.2012) суму готівкового поповнення в розмірі 3 992 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 00 копійок слід відмовити. 
		       При вирішенні питання про відшкодування позивачеві понесених витрат на правову допомогу в загальній сумі 11900 грн. суд виходить з такого.
		       Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		       За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
		       Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		       Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		       Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		       Пунктом 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		       Частиною 3 ст. 141 ЦПК України передбачено, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
		       Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		       Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		       З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та адвокатським бюро "Микола Жмуцький та партнери" було укладено договір про надання правничої допомоги від 20.11.2024 року, відповідно до п.п 1.1. якого предметом договору є надання юридичних послуг клієнту.
		       Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг № 1 до договору про надання правничої допомоги від 18.02.2025 Бюро надало, а клієнт прийняв юридичні послуги. Вартість послуг за цим договором встановлюється сторонами в розмірі 11900,00 грн (а.с.67-69).
		       За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність від» 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		       На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
		       Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
		       Відповідно до умов договору про надання правничої допомоги від 20.11.2024 року розмір гонорару Адвокатського бюро, а також умови і порядок його сплати визначаються у Акті приймання-передачі послуг (п. 3.1).
		       Враховуючи вищенаведене, оцінюючи характер правової допомоги у цій справі щодо змісту виконаних робіт, витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг та значенню справи, пропорційність до розміру задоволених позовних вимог, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню, пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 8000,00 грн. 
		       Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		       Відповідно до вимог ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав.
		       У п.7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати» роз`яснено, що оскільки ст.5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору, то при визначенні таких пільг слід керуватися іншим законодавством України, наприклад ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів».
		       Отже, у зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», судовий збір на користь держави компенсується за рахунок відповідача за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн.
		       На підставі викладеного, керуючись ст. 12-13,76-81,89,133,137,141,258,263-265,354 ЦПК України, суд 
		у х в а л и в :
		 
		       Позовні вимоги  ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів задовольнити частково. 
		       Визнати незаконною бездіяльність посадових осіб Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» по невідновленню залишку коштів на банківському рахунку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 (заява SAMDN50000065669738 від 10.07.2012) до того стану, у якому він був перед виконанням операцій по зняттю з нього коштів 12.09.2024 року.
		       Зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором (рахунок НОМЕР_1, заява SAMDN50000065669738 від 10.07.2012), укладеним між Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 із вирахуванням сум знятих 12.09.2024 року коштів в розмірі 77 486 (сімдесят сім тисяч чотириста вісімдесят шість) гривень 04 копійок, нарахованих та списаних відсотків за використання кредитного ліміту в розмірі 10471 (десять тисяч чотириста сімдесят одна) гривня 92 копійки.
		       Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь  ОСОБА_1  витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 гривень.
		       В задоволенні решти позовних вимог відмовити. 
		       Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави судовий збір в розмірі  1211,20 гривень.
		       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		       У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		       Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Житомирського апеляційного суду.
		       Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
		       Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		           Повний текст рішення виготовлено 28 квітня 2025 року 
		       
		 
		       Суддя:                                                                Т.М.Вдовиченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...