Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 944/1593/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Вимагання.
Надіслано судом: 28.04.2025. Зареєстровано: 29.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 30.04.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/944/1107/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62024140110000030

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 944/1593/25 
		Провадження №1-кп/944/1107/25
		В И Р О К
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И
		28.04.2025м.Яворів 
		Яворівський районний суд Львівської області у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 
		з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 
		прокурора ОСОБА_3 
		обвинуваченого ОСОБА_4 
		та його захисника ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Яворів угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024140110000030 від 17.01.2024, про обвинувачення:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м.Стебник Львівської області, одруженого, з неповною середньою освітою, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10.07.2020 за ч.2 ст.15, ч.2 ст.185, ч.2 ст.185, ст.70 КК України до 1 року 1 місяця позбавлення волі, 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 - ч. 5 ст. 190, ч. 5 ст. 27 - ч. 4 ст. 189 КК України,
		 
		       в с т а н о в и в:
		ОСОБА_4 діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та з корисливих мотивів, реалізовуючи спільний злочинний умисел, спрямований на імітацію організації незаконного переправлення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 через державний кордон України, створення у останніх довірливих відносин та враження у дійсності намірів щодо надання засобів, необхідних для незаконного переправлення через державний кордон України (виготовлення документів про включення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до телекомунікаційної системи «Шлях»), керуючись єдиним злочинним умислом на незаконне заволодіння шляхом обману (шахрайства) коштами ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на загальну суму 30000 доларів США, тобто по 15000 доларів США з кожного, одержав 25.01.2024 о 14:00 год. від ОСОБА_8 та 01.02.2024 о 14:00 год. від ОСОБА_9 у приміщенні кафе, що за адресою: АДРЕСА_2 , для себе, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 частину грошових коштів в розмірі 1000 доларів США (по 500 доларів США з кожного потерпілого), що становить згідно курсу НБУ 37543,95 грн. В подальшому, 28.03.2024 приблизно о 14:00 год у м.Львові по вул.Опришківська, 15, ОСОБА_7 , діючи за вказівкою ОСОБА_6 , одержав від ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , для ОСОБА_4 та ОСОБА_6 решту раніше обумовленої суми коштів у розмірі 29000 доларів США (по 14500 доларів США з кожного потерпілого), що згідно курсу НБУ станом на 28.03.2024 становить 1 137 591,7 гривень. Однак, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 вказані кошти від ОСОБА_7 не одержали та розпорядитися ними не змогли, у зв`язку з їх затриманням працівниками правоохоронного органу. Таким чином, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 виконали усі дії необхідні для доведення злочину до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчене з причин, які не залежали від їх волі.
		Тим самим, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні закінченого замаху на заволодіння чужим майном в особливо великому розмірі шляхом обману (шахрайство), скоєному за попередньою змовою групою осіб та в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 5 ст. 190 КК України.
		Крім цього, ОСОБА_4 , діючи у складі організованої групи, виконуючи визначену ОСОБА_6 роль пособника, переслідуючи спільний злочинний умисел та діючи відповідно до єдиного злочинного плану організованої групи, спрямованого на вчинення вимагання, тобто вимоги передачі чужого майна, а саме грошових коштів у великих розмірах щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , з погрозою обмеження їх прав, свобод або законних інтересів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого протиправного діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно та з корисливих мотивів, у період часу з лютого 2024 року до 24.03.2024 (більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено) сприяв ОСОБА_6 у скоєнні злочину шляхом підшукування транспортних засобів та наданням порад у залученні до діяльності організованої групи інших членів, а саме ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , яким в свою чергу ОСОБА_6 28.03.2024 надав злочинну вказівку здійснити вимагання у ОСОБА_9 та ОСОБА_8 грошових коштів в розмірі 20000 доларів США із погрозою виклику слідчо-оперативної групи для документування факту організації незаконного переправлення останніх через державний кордон України та їх примусової доставки до Територіального центру комплектування та соціальної підтримки, для подальшої відправки в зону бойових дій.
		Надалі, ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , на виконання єдиного узгодженого з усіма учасниками організованої злочинної групи плану, о 18:15 год. 28.03.2024, перебуваючи неподалік магазину «КООП», що на перехресті вулиць Шевченка - Панаса Мирного у с.Ясниська Яворівського району Львівської області, будучи одягненими у військовий формений одяг, представившись працівниками державної прикордонної служби та ІНФОРМАЦІЯ_2 , одержали від ОСОБА_9 та ОСОБА_8 грошові кошти у сумі 20 000 доларів США (що згідно офіційного курсу НБУ, станом на 28.03.2024 становить 784 546 грн.) шляхом висловлення ОСОБА_9 та ОСОБА_8 незаконної вимоги про передачу таких грошових коштів, поєднаної із погрозами виклику слідчо-оперативної групи для документування факту організації незаконного переправлення останніх через державний кордон України та їх примусової доставки до Територіального центру комплектування та соціальної підтримки, для подальшої відправки в зону бойових дій. 
		Тим самим, ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у пособництві у вимаганні, тобто у пособництві у вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілими, обмеження прав, свобод та законних інтересів цих осіб, що завдало майнової шкоди в великих розмірах, вчиненому організованою групою, в умовах воєнного стану, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 - ч. 4 ст. 189 Кримінального кодексу України.
		В судовому засіданні ОСОБА_4 вину у вчиненні злочину визнав та щиро розкаявся, зазначив, що подібного в майбутньому не допускатиме.
		Прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_4 у присутності захисника ОСОБА_5 27 березня 2025 року уклали угоду про визнання винуватості відповідно до ст.ст.468, 469, 472 КПК України. 
		В угоді про визнання винуватості сторони виклали формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ч. 2 ст. 15 - ч. 5 ст. 190 КК України та ч. 5 ст. 27 - ч. 4 ст. 189 КК України, які ніким не оспорюються, зазначили істотні для даного кримінального провадження обставини. Згідно з угодою ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у зазначеному кримінальному правопорушенні та зобов`язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри та за обвинувальним актом в судовому провадженні.
		В угоді про визнання винуватості сторони також узгодили призначення обвинуваченому покарання за ч. 2 ст. 15 - ч. 5 ст. 190 КК України, із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки і 11 (одинадцять) місяців з конфіскацією майна; за ч.5 ст.27 - ч.4 ст.189 КК України, із застосуванням ч.1 ст.69 КК України, у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки з конфіскацією майна. На підставі ст.ст. 69, 70, 72 КК України остаточне покарання ОСОБА_4 визначити за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з конфіскацією майна. 
		Прокурор у судовому засіданні просив угоду про визнання винуватості затвердити та призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання, оскільки при її укладенні були дотримані вимоги Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України. 
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 просив вказану угоду затвердити і призначити йому узгоджену міру покарання. Також пояснив, що угода укладена добровільно, він повністю розуміє права, надані йому законом, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст.473 КПК України, характер обвинувачення, норми ч.4 ст.474 КПК України, беззастережно визнав себе винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч. 2 ст. 15 - ч. 5 ст. 190 КК України та ч. 5 ст. 27 - ч. 4 ст. 189 КК України.
		Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримала зазначену угоду про визнання винуватості, просила її затвердити.
		Потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в судове засідання не з`явилися, однак подали заяви про розгляд справи щодо ОСОБА_4 без їх участі, щодо задоволення угоди заперечень не мають. Крім цього, прокурором в судовому засіданні долучено письмові згоди потерпілих на укладення угоди про визнання винуватості з ОСОБА_4 , при цьому останні будь-яких претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не мають. 
		Розглядаючи питання про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, суд, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, дійшов наступного висновку.
		Відповідно до п.2 ч.1 ст.468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. 
		Відповідно до правил ст. ст. 468, 469 КПК України, у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
		Судом з`ясовано, що обвинувачений повністю розуміє свої права, передбачені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, визначені ч.2 ст. 473 цього Кодексу, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом. 
		Також суд, у відповідності до вимог ч.6 ст.474 КПК України, встановив та переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. 
		При перевірці угоди про визнання винуватості на відповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України судом встановлено, що угода у повному обсязі відповідає вимогам законодавства, дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 15 - ч. 5 ст. 190 КК України як вчинення закінченого замаху на заволодіння чужим майном в особливо великому розмірі шляхом обману (шахрайство), скоєному за попередньою змовою групою осіб та в умовах воєнного стану, та за ч. 5 ст. 27 - ч. 4 ст. 189 КК України, якпособництво у вимаганні, тобто пособництво у вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілими, обмеження прав, свобод та законних інтересів цих осіб, що завдало майнової шкоди в великих розмірах, вчиненому організованою групою, в умовах воєнного стану.
		Умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 надали письмові згоди прокурору на укладення угод про визнання винуватості, відсутні будь-які підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, обвинувачений спроможний виконати взяті на себе за угодою зобов`язання, узгоджене сторонами покарання відповідає загальним засадам призначення покарання та санкції за ч. 2 ст. 15 - ч. 5 ст. 190 КК України, із застосуванням ч.1 ст.69 КК України та за ч.5 ст.27 - ч.4 ст.189 КК України, із застосуванням ч.1 ст.69 КК України.
		Також, зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст.472 КПК України. 
		Отже, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов до висновку, що укладена 27.03.2025 між прокурором та обвинуваченим угода про визнання винуватості підлягає затвердженню.
		Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку в лікаря психіатра та нарколога не перебуває, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ч.4 ст.12 КК України є особливо тяжкими злочинами та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. 
		Як обставину, яка пом`якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів.
		Обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.
		При цьому, враховуючи, що вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_4 не призвело до тяжких наслідків, його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів, особу обвинуваченого, який на обліку в лікаря психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину, з огляду на відсутність у потерпілих претензій матеріального та морального характеру, є підстави для застосування щодо обвинуваченого ч.1 ст.69 КК України.
		Враховуючи викладене вище, суд вважає, що відповідно до ст.50 КК України необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, здійснення виховного впливу та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, є призначення йому узгодженого між сторонами покарання за ч. 2 ст. 15 - ч. 5 ст. 190 КК України, із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки і 11 (одинадцять) місяців з конфіскацією майна; за ч.5 ст.27 - ч.4 ст.189 КК України, із застосуванням ч.1 ст.69 КК України, у виді позбавлення волі строком 4 (чотири) роки з конфіскацією майна. На підставі ст.ст. 69, 70, 72 КК України остаточно призначити покарання ОСОБА_4 за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з конфіскацією майна. 
		За змістом ч. 5 ст. 72 КК України, попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.
		Отже, суд вважає необхідним відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати обвинуваченому ОСОБА_4 у строк відбування покарання термін його попереднього ув`язнення з 28.03.2024 до дня набрання вироком законної сили включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Оскільки призначається покарання у вигляді позбавлення волі, з метою забезпечення виконання вироку на підставі п.2 ч.4 ст.374 КПК України, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили, залишити обвинуваченому   ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без змін. 
		Відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, при ухваленні судового рішення, необхідно скасувати арешт майна.
		Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
		Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні. 
		Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 318, 473-475 КПК України, суд 
		у х в а л и в:
		Затвердити угоду про визнання винуватості від 27 березня 2025 року, укладену в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62024140110000030 від 17.01.2024, між прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 у присутності захисника ОСОБА_5 .
		ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 - ч. 5 ст. 190; ч. 5 ст. 27 - ч. 4 ст. 189 КК України, та призначити покарання:
		- за ч.2 ст.15 - ч.5 ст.190 КК України із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 11 місяців з конфіскацією майна.
		- за ч.5 ст.27 - ч.4 ст.189 КК України із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з конфіскацією майна.
		На підставі ст.ст. 69, 70, 72 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з конфіскацією майна.
		Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з 28.03.2024.
		Застосований до  ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.
		Арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 10.04.2024 на мобільний телефон марки "Xiaomi 9S", з сім карткою з абонентським номером НОМЕР_1 - скасувати.
		Речовий доказ: мобільний телефон марки "Xiaomi 9S", з сім карткою з абонентським номером НОМЕР_1 - повернути власнику ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		У разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.
		Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		  Суддя                                                                                               ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...