Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/24460/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про позбавлення батьківських прав.
Надіслано судом: 28.04.2025. Зареєстровано: 29.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 30.04.2025.
Дата набрання законної сили: 23.04.2025
Номер судового провадження: 22-ц/820/737/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 квітня 2025 року
		м. Хмельницький
		 
		Справа № 686/24460/24
		Провадження № 22-ц/820/737/25
		 
		 
		 
		Хмельницький апеляційний суд у складі
		 
		колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		 
		Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В.,
		секретар судового засідання Демчук В. М., 
		з участю позивача ОСОБА_1 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 лютого 2025 року (суддя Продан Б. Г., повне судове рішення складено 10 лютого 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Орган опіки та піклування Хмельницької міської ради, про позбавлення батьківських прав.
		 
		Заслухавши доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги суд,
		 
		у с т а н о в и в :
		У вересні 2024 року ОСОБА_1 , звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначав, що він та ОСОБА_2 є батьками малолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя з відповідачкою не склалося, проживають окремо, оскільки з квітня 2024 року ОСОБА_2 працює в Республіці Польща. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 липня 2024 року у справі № 686/13020/24 шлюб між ними розірвано. Дочка проживає з ним та перебуває на його утриманні. Виключно він займається її вихованням та розвитком. Мати зрідка цікавиться життям дитини, станом її здоров`я та успіхами у школі, спілкування між ними майже припинилось. Дочка відмовляється розмовляти з матір`ю навіть по телефону. Судовим наказом Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 травня 2024 року у справі № 686/13022/24 з ОСОБА_2 на його користь стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_3 у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), починаючи з 09 травня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття. В судовому порядку також вирішується спір щодо визначення місця проживання дитини з батьком. Відповідачка не допомагає матеріально утримувати дочку, злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. 
		Тому позивач просив позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 лютого 2025 року в позові відмовлено.
		ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, невідповідність висновків суду обставинам справи. Не погоджується з висновками суду щодо відсутності достатніх доказів для задоволення позову. Суд не врахував те, що відповідачка є працездатною, здоровою, здатною і зобов`язаною приймати участь в утриманні та вихованні дочки, однак свідомо ухиляється від виконання своїх обов`язків. Суд безпідставно погодився з висновком органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав і не врахував заяву відповідачки про визнання позову. Висновок органу опіку та піклування вважає необґрунтованим.
		У засіданні апеляційного суду позивач підтримав апеляційну скаргу.
		Інші учасники судового процесу не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином.
		Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Суд першої інстанції правильно установив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками малолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 липня 2024 року шлюб між сторонами розірвано. 
		Дитина проживає з батьком та знаходиться на його утриманні.
		Судовим наказом Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 травня 2024 року у справі № 686/13022/24 з ОСОБА_2 на його користь стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_3 у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу), починаючи з 09 травня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
		Відповідачка належним чином не виконує обов`язки щодо виховання та матеріального забезпечення малолітньої дочки.
		Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
		Згідно з висновком органу опіки та піклування Хмельницької міської ради № 3198/01-31 від 13 грудня 2024 року визнано недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки органу опіки та піклування не надано інформацію, яка підтверджує винну поведінку матері, свідоме та систематичне нехтування батьківськими обов`язками, ухилення від виховання і утримання дитини, попередження її про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов`язків. Не надано підтвердження, що відповідачка є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину. 
		Відмову в позові суд мотивував тим, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків. Позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав не відповідає інтересам дитини.
		Такий висновок суду відповідає обставинам справи і вимогам закону.
		Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу з таких підстав.
		Статтею 11 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» передбачено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
		Згідно з частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини (далі - Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
		За змістом частини 1 статті 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
		Відповідно до частини 1 статті 18 Конвенції батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
		У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
		Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
		Статтею 150 СК України встановлено обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.
		Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.
		Позбавлення батьківських прав тягне за собою правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
		Відповідно до пунктів 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.
		Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
		Отже, ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини повинно бути навмисним, коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки, змінити її в кращу сторону не бажає, нехтуючи при цьому найкращими інтересами дитини, внаслідок чого її фізичний, психічний і моральний розвиток піддаються небезпеці.
		За встановлених у справі обставин, за відсутності належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження свідомого нехтування  ОСОБА_2  своїми обов`язками суд обґрунтовано прийшов до висновку, що позивач не довів існування достатніх підстав для застосування до відповідачки такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав, який допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо і лише при наявності вини у діях батьків та відмовив в позові.
		При вирішенні спору суд відповідно до вимог статті 19 СК України погодився з висновком органу опіки та піклування щодо недоцільності позбавлення відповідачки батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 . 
		Висновок органу опіку і піклування є достатньо обґрунтованим та вмотивованим. Доказів на підтвердження винної поведінки матері, свідомого та систематичного нехтування нею батьківськими обов`язками, ухилення від виховання і утримання дитини, попередження її про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов`язків, здійснення нею негативного впливу на дитину не було надано. 
		Колегія суддів з таким висновком суду погоджується. 
		Позбавлення матері батьківських прав не змінить життя дитини на краще. А саме лише перебування відповідачки за кордоном не свідчить про невиконання нею своїх батьківських обов`язків. 
		Крім того, не є доказом свідомого ухилення від виконання батьківських обов`язків стягнення з ОСОБА_2 на підставі судового наказу аліментів, оскільки це є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання матері до надання дитині належного утримання.
		Апеляційний суд погоджується також з висновком суду першої інстанцій про те, що заява ОСОБА_2 від 13 грудня 2024 року про визнання позову про позбавлення її батьківських прав, не може слугувати підставою для задоволення позову за відсутності достатніх підстав для його задоволення. 
		У частинах 1, 4 статті 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
		Отже, в розумінні приписів статті 206 ЦПК України суд відмовляє у прийнятті визнання відповідачем позову, якщо це суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
		Відповідно до частин 2 і 3 статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.
		У справі про позбавлення батьківських прав визнання позову суперечить закону, а саме частині 3 статті 155 СК України та порушує інтереси дитини. 
		Аналогічний висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22.
		Інші доводи апеляційної скарги зводяться до непогодження з оскаржуваними судовими рішеннями, а також до вимоги здійснити переоцінку досліджених судами доказів.
		У зв`язку з наведеним вище не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про наявність правових підстав для задоволення позову.
		Рішення суду ухвалено з урахуванням якнайкращого забезпечення інтересів дитини, відповідно до норм матеріального права, з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає.
		 
		Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
		 
		у х в а л и в :
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 лютого 2025 року залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повне судове рішення складено 28 квітня 2025 року.
		 
		 
		 
		Суддя-доповідач         О. І. Талалай
		 
		 
		 
		Судді                 А. П. Корніюк
		 
		 
		 
		                І. В. П`єнта

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...