Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 361/1904/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості особи; Зґвалтування.
Надіслано судом: 28.04.2025. Зареєстровано: 29.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 30.04.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/361/811/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023111130004245

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		справа № 361/1904/24
		провадження № 1-кп/361/811/24
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		28.04.2025                                    м. Бровари
		 
		Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
		головуючого  судді ОСОБА_1 
		за участю: секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
		прокурора ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5 ,
		законного представника потерпілої ОСОБА_6 ,
		представника малолітньої потерпілої адвоката ОСОБА_7 ,
		розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12023111130004245 від 01.12.2023 по обвинуваченню 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Балашівка, Березнівського району Рівненської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого : АДРЕСА_1 , освіта вища юридична, офіційно працевлаштованого головним інженером ТОВ «Аквасервіс», ЖК «Скандія», одруженого, має на утриманні трьох малолітніх дітей, раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 4 ст. 153 КК України, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_4 перебуває в офіційному шлюбі з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою вони були об`єднані спільним побутом та виховують трьох спільних малолітніх дітей, а саме: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
		В кінці жовтня 2023 року у темну пору доби (більш точний час в ході досудового розслідування встановити не вдалося можливим) ОСОБА_4 перебував за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де в нього виник злочиннийумисел,спрямований навчинення злочинупроти статевоїсвободи тастатевої недоторканості,реалізуючи який ОСОБА_4 , діючи умисно з метою задоволення своєї статевої пристрасті, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, посягнувши на суспільні інтереси, що забезпечують статеву недоторканість, користуючись відсутністю осіб, які б могли завадити вчиненню злочину, а також використовуючи безпорадний стан своєї малолітньої дочки ОСОБА_8 , який пов`язаний з її віком, користуючись своїми віковими та фізичними перевагами зайшов до спальної кімнати малолітньої потерпілої ОСОБА_8 та стягнув з неї нижню білизну, після чого вчинив з останньою дії сексуального характеру, пов`язані із вагінальним та анальним проникненням в тіло малолітньої ОСОБА_8 , з використанням своїх геніталій.
		Окрім того, 27.11.2023 близько 20 години (більш точний час в ході досудового розслідування встановити не вдалося можливим) ОСОБА_4 перебував за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де в нього виник злочинний умисел, спрямований на вчинення злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості, реалізуючи який ОСОБА_4 , діючи умисно з метою задоволення своєї статевої пристрасті, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, посягнувши на суспільні інтереси, що забезпечують статеву недоторканість, а також використовуючи безпорадний стан малолітньої ОСОБА_8 , який пов`язаний з її віком, користуючись своїми віковими та фізичними перевагами, перебуваючи в одній з кімнат квартири за вищевказаною адресою разом із малолітньою донькою ОСОБА_8 , переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, принижуючи честь та гідність малолітньої потерпілої, вчинив щодо останньої непристойні торкання своїми руками статевих органів малолітньої ОСОБА_8 , таким чином збуджуючи статеві інстинкти в ОСОБА_8 , а також задовольняючи свою статеву пристрасть.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у скоєнні інкримінованих йому злочинів не визнав, зазначив, що обвинувачення видумане, він своєї дочки не торкався. В той день 27.11.2023 його дружина дізналася, що він її зрадив і почала підготовку дитини з метою посадити його в тюрму, так як вона раніше неодноразово про це погрожувала. Дитина надала такі показання будучи під психологічним впливом своєї матері, діда і баби (батьків дружини), які налаштували проти ОСОБА_4 всіх його дітей. У обвинуваченого з дітьми дружні відносини, в тому числі з дочкою ОСОБА_11 , діти завжди радісно його зустрічали з роботи, обіймали і цілували його, він завжди ідучи з роботи купляв дітям солодощі. Його дружина ОСОБА_6 не справлялася зі своїми домашніми обов`язками, їх син ОСОБА_12 завжди був голодний, а дочка ОСОБА_13 в школу ходила неохайною, про що також суду повідомляла вчителька під час допиту, тому вони з цього приводу з дружиною часто сперечалися, однак він на розлучення не подавав, так як треба було забезпечувати дітей, а дружина погрожувала, що вона його знищить  посадить. Вперше він зрадив дружині ще орієнтовно в 2015-2016 роках, а друга зрада була в 2023 році, після чого почалася помста дружини, із ревнощів вона накрутила дітей проти нього. Про те, що в дочки ОСОБА_14 інклюзія обвинувачений знав, він спілкувався з дочкою, читали підручники.
		В той день 27 числа пізно ввечері він приїхав з роботи додому, був сильно випивши, в нього боліла спина, жінка принесла 2 пляшки гарячої води щоб зігріти йому спину, він ліг на дивані під ковдру, до нього в цей час прибігли діти : ОСОБА_13 і ОСОБА_15 , лягли поруч нього з двох боків та дивилися телевізор, а він після цього відразу заснув, а діти лежали поруч. Через деякий час його розбудила дружина ОСОБА_16 , вона питала «Що ти робиш? Я зараз піду в поліцію», та звинуватила його в протиправних діях відносно ОСОБА_14 (що він торкався її руками), що ОСОБА_4 відразу заперечив та пішов спати, а наступного дня поїхав на роботу. Через пару днів його затримала поліція, вони показали ОСОБА_4 свідчення його дружини ОСОБА_16 .
		На запитання захисника відповів, що будучи п`яним уві сні він міг неусвідомлено водити руками по ліжку.
		На питання представника потерпілої чому обвинувачений спершу надав зізнавальні покази слідчому відповів, що то слідчий сам написав і дав підписати, а ОСОБА_4 підписав протокол допиту не читаючи. В подальшому повідомив, що підписав показання тому, що йому погрожували, однак заяв чи скарг про це він не писав, а лише повідомив про це присутнього під час затримання адвоката ОСОБА_17 , який не відреагував. Хто саме чинив на нього тиск  не пам`ятає. На питання чому він не звертався із скаргами на протиправні дії слідчих відповів, що не знає чому, а те, що він не повідомив прокурору  вважає своїм упущенням. 
		Вважає, що дружина ОСОБА_16 його оговорила із ревнощів та помсти, будучи в шлюбі він придбав будинок в м. Бровари та мав намір там зробити ремонт та переїхати туди жити сам, окремо від дружини, про що вона можливо дізналася прочитавши СМС-повідомлення в його телефоні поки він спав, після чого придумала такий спосіб помсти.
		Також вважає, що на його думку дочка ОСОБА_13 останнім часом була замкнута від того, що між ним та дочкою були теплі стосунки, потім матір почала накручувати ОСОБА_18 проти нього, а дочці було важко звинуватити його в тому, що він не робив, тому дитина і була засмучена.
		Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_4 , його винуватість у вчиненні інкримінованих злочинів підтверджується зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими безпосередньо судом доказами, належність і допустимість яких ніким не спростована.
		Допитана в судовому засіданні законний представник малолітньої потерпілої ОСОБА_6 повідомила суду, що обвинувачений являється її чоловіком, вони одружені майже 18 років, мають трьох спільних дітей: 10-річну дочку ОСОБА_18 та двох синів 11 та 16 років. Стосунки з чоловіком були звичайні подружні: і сварилися, і мирилися. Чоловік повністю утримував сім`ю, також допомагав батькам свідка ОСОБА_6 . Вихованням дітей та їх навчанням займалася ОСОБА_6 , так як чоловік був зайнятий на роботі, приходив ввечері зазвичай пізно, останнім часом часто приходив додому випивший, інколи дуже п`яний, із-за чого між подружжям виникали сварки. Також сварилися інколи із-за ревнощів ОСОБА_6 чоловіка до інших жінок, однак її чоловік не збирався йти з сім`ї. Після сварок ОСОБА_6 пропонувала ОСОБА_4 розлучитися, однак він не погоджувався. Одна із діток являється потерпілою у цьому кримінальному провадженні, це їх спільна дочка ОСОБА_13 , їй 10 років, вона грайлива, комунікабельна дівчинка, хоча в неї інклюзія - вона не всі слова може вимовляти, через інклюзію вона не зовсім добре навчається, має проблеми з математикою, повільніше засвоює шкільну програму, однак загалом вона є цілком адекватною дитиною. З осені 2023 року свідок помітила зміни в поведінці дочки, вона стала замкнутою в собі, стала переходити на крик при спілкуванні з братами, чого раніше ніколи не було, а також перестала слідкувати за собою, хоча цього раніше не було. Також на зміни в поведінці ОСОБА_14 звернули увагу вчителі в школі, вона перестала бути активною на заняттях, не готувалася до уроків. Психолог порекомендувала поговорити з дівчинкою, так як і у психолога виникли підозри, що з дитиною щось трапилося. Причину цих змін в дитині свідок виявила випадково за наступних обставин. 
		27.11.2023 чоловік свідка ОСОБА_4 пізно ввечері (після 20 години) прийшов додому з роботи, він був випивши. ОСОБА_6 ввімкнула дітям телевізор та пішла готувати вечерю, а коли зайшла до кімнати побачила наступне: син лежав за спиною ОСОБА_4 , останній був повернутий до ОСОБА_14 , яка лежала поряд з ним, рука ОСОБА_4 в цей час була між ніжками ОСОБА_14 . Свідок ОСОБА_6 наголошувала, що вона бачила руку свого чоловіка саме на статевих органах їх дочки ОСОБА_14 , це було видно через тоненьку ковдру. ОСОБА_6 забрала дочку в іншу кімнату і почала в неї питати, чи тато випадково поклав туди руку і чи робив він так раніше, дочка відповідала і плакала, повідомила, що він так робив і раніше, він так робить кожного разу, коли мами немає вдома. Чоловік в цей час не спав, ОСОБА_6 забрала з кімнати сина ОСОБА_15 та почала розмову з чоловіком, в ході якої він немовби відразу протверезів після того, як ОСОБА_6 повідомила йому про те, що їй розповіла дочка ОСОБА_13 . Наступного дня, коли чоловік пішов на роботу, ОСОБА_6 знову почала розмову з дочкою, щоб впевнитися, що то була не випадковість, ОСОБА_13 спочатку не хотіла говорити про це, а після підтримки матері та запевнень в тому, що дитина не винна в тому, що відбувалося, повідомила, що тато ліз їй між ніжками і язиком і статевим органом. Під час цих розмов у дитини з`являлися сльози, хоча ОСОБА_6 намагалася поступово і обережно ставити питання, щоб якнайменше травмувати дитину. ОСОБА_13 також повідомила, що її тато ліз їй у попу статевим органом, їй було боляче, про що вона сказала татові, він це припинив, однак після цього дівчинці було боляче при дефекації. Матері ОСОБА_13 розповідала про один випадок анального проникнення (враховуючи, що донька повідомила, що тато закрив двері в кімнаті на замок це могло бути в кінці жовтня 2023 року, так як саме в кінці жовтня в цій кімнаті з`явилися двері з замком), а в поліції вона говорила про декілька таких випадків  6 чи 7 разів. Жодних криків дитини вона не чула, однак зі слів дочки ОСОБА_14 ці події відбувалися в вечірній час, коли свідок могла вийти до крамниці, старший син в цей час на секції, він займається боксом, а менший син в іншій кімнаті. З дочкою ОСОБА_11 у ОСОБА_6 довірливі відносини, однак дочка повідомила, що вона не розповідала все мамі бо боялася, що вона перестане її любити. Звернулася ОСОБА_6 в поліцію не 27, а 30 числа, так як хотіла все спитати в дитини та впевнитися, що заява не буде безпідставною. ОСОБА_6 вважає, що дитина не могла такого придумати чи нафантазувати. Після того, як все це відкрилося і чоловік повернувся з поліції, він сказав свідкові, що він нічого такого не робив, а після того, як ОСОБА_6 повідомила йому про все, що їй розповіла ОСОБА_13 , ОСОБА_4 став на коліна та просив вибачення і в неї і в дітей, просив, щоб вона не губила його. Навіть після обрання запобіжного заходу чоловік їй телефонував з незнайомих номерів і просив змінити свої покази і повпливати на дитину, на що свідок категорично йому відмовляла. Також ОСОБА_6 отримувала тиск від родичів чоловіка, які сприйняли дії ОСОБА_4 як щось нормальне, а засуджували саме ОСОБА_6 за те, що вона насмілилася заявити про це в поліцію, хоча чоловік був єдиним годувальником в сім`ї. Свідок повідомила, що ніякого наміру помсти чоловікові в неї не було і немає, вона розуміє, що оговорити людину це протизаконно. Зради чоловіка були давно, років сім по тому, і хоч поведінка чоловіка їй не завжди подобалася, це ніяким чином не вплинуло на те, що трапилося. Наразі ОСОБА_13 проходить реабілітацію з психологами, вона змінюється на очах, в навчанні вбачається прогрес, разючі зміни і в емоційному стані дитини.
		Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні повідомила суду, що вона працює практичним психологом 10 ліцею, з ОСОБА_20 займається систематично, дівчинка весела, зацікавлена, відкрита, навчається в 3 класі. Однак з вересня 2023 року дівчинка стала замкнутою, лякливою, не йшла на контакт, перестала бути уважною як раніше, на питання «Що трапилося?» не могла пояснити, закривалася, або взагалі не відповідала, або говорила «Не знаю». На прохання розповісти про родину ОСОБА_13 розповідала про всіх членів її сім`ї, крім батька.
		В судовому засіданні свідок ОСОБА_21 повідомила суду, вона працює вчителем початкових класів в м. Бровари в школі №10, вона класний керівник ОСОБА_22 з 1 класу. ОСОБА_13 комунікабельна, доброзичлива, ввічлива, не конфліктна, як учениця все розуміє, однак вона повільніше сприймає навчання і потребує додаткової уваги, тому зі згоди мами ОСОБА_18 було переведено на інклюзивне навчання. Всі діти схильні до фантазування, однак випадків брехні з боку ОСОБА_14 не було. В 2023 році на початку навчального року класний керівник телефонувала мамі ОСОБА_14 з того приводу, що у дівчинки зник інтерес до навчання, вона стала замкнутою і лякливою, перестала грати з дітками в рухливі ігри, хоча до цього була вельми активною, на контакт із вчителем не йшла. Були випадки на початку навчального 2023 року, коли ОСОБА_13 приходила в школу неохайною (непричесаною), запізнювалася на уроки, в очах дівчинки зникла зацікавленість в навчанні та спілкуванні з дітками, однак станом на теперішній час ОСОБА_13 змінилася, стала більш відкритою, в неї стержень сильної особистості, її важко примусити щось робити таке, що вона робити не хоче. На теперішній час дівчинка змінилася, стала більш відкритою, в неї покращилися результати навчання, навіть думали проводити її подальше навчання без асистента.
		Свідок ОСОБА_23 суду показала, щовона працює психологом в міжнародній благодійній організації «Служба порятунку дітей», працює з дітками, які потерпіли від сексуального насильства. Психологом працює з 2007 року. З ОСОБА_20 свідок як психолог проводить консультування, при першій зустрічі дівчинка нервувала, хвилювалася, при цьому свідок відмічає, що дівчинка щира, в неї виявлено середній рівень ризикованої поведінки, дитина схильна до суїцидальних намірів. Свідку ОСОБА_13 розповіла, що ідучи додому вона дивилася на багатоповерхівки і роздумувала про те, як би вона закінчила життя самогубством: стрибнути з багатоповерхівки чи кинутися під машину, однак її стримувало хвилювання за маму та братиків. Вона переживала за те, як їй реагувати на дії батька, який з її слів торкався під одіялом її тіла, а потім руками торкався між ногами, просив роздвинути ніжки, «торкався своїм половим органом її задньої точки», коли тато повертався з роботи цілував її в губи, а вона в цей час не знала, як їй себе поводити з татом. Коли їй було боляче вона реагувала і говорила про це, тоді тато припиняв ці дії. Розповідаючи це в дитини відмічалося тремтіння рук, вона червоніла, хотіла пити (нервувала і хвилювалася), не знала, як себе поводити далі. Вона припинила за собою доглядати, втратила інтерес до навчання, припинила відвідувати волейбольний гурток, зменшила спілкування з друзями та стала закритою. Після проведених зустрічей із застосуванням відповідних методик ОСОБА_13 стала більш впевненою, зі слів дівчинки вона наразі вона не відчуває себе винуватою, плаче менше ніж раніше, у неї зменшилися проблеми зі сном. 
		Тестування щодо депресії та суїциду яскраво показували стан дитини після травматичної події, дитина щиро і відверто описувала цю тему, свої відчуття, детально і всебічно розповідала всі обставини, коли тато торкався руками між її ніг, коли мама покликала ОСОБА_18 і запитувала, чи це випадковість і тато ненавмисно так поклав руку, і як вона зізналася, що це не перший такий випадок.
		За результатом тестування за методикою «Кактус» - ОСОБА_13 малює сім`ю  всіх окрім батька та говорить, що краще без такого тата, ніж з таким. Вона вважала, що вихід із цієї ситуації  суїцид, матері не говорила про це, так як вважала, що мама її не зрозуміє. Для ОСОБА_14 це було травматичною подією, так як її тато, якому вона так довіряла, трогав її за інтимні частини тіла без її згоди і бажання. Дитина говорила, що це було восени, вона не орієнтується в датах, однак детально розповіла, що дивилася казочку «Коньок-Горбунок», ОСОБА_15 був за спиною, а папа в цей час трогав її між ніжками. Коли мама її покликала і спитала, чи це було випадково  дівчинка відповіла, що ні. Дівчинка розповіла, що це почалося в селі «в маминого тата», «тато тоді не був п`яний, а інколи він це робив будучи п`яним». ОСОБА_13 говорила, що «такі дії в основному відбувалися під одіялом», «тато сам знімав мені трусики і своїм половим органом прикасався до моєї задньої точки».
		В ОСОБА_14 наявна дисклексія та дисграфія (порушення, при яких важко читати і оволодіти письмом за нормального розвитку інтелекту), на даний час дитина відновлюється, стала більш комунікабельною, відкритою, суїцидальні ризики зменшилися, вона відчуває себе більш в спокійному та безпечному середовищі.
		Щодо правдивості слів дитини свідок ОСОБА_23 повідомила, що під час бесіди згідно застосованої методики дівчинка давала правдиві та щирі відповіді.
		З показів свідка ОСОБА_24 вбачається, що він проживає із сім`єю своєї сестри ОСОБА_6 вже близько 8 років, із зятем ОСОБА_4 склалися нормальні стосунки. Повідомив, що він додому приходить тільки переночувати, однак при цьому звернув увагу на те, що його племінниця ОСОБА_13 останній рік стала тихою, менш усміхненою, відстороненою, стала менше спілкуватися зі своїми братами, свідок вважав, що це вікові особливості дитини. Свідок не втручався в особисте життя сестри, в сім`ї якої були побутові сварки, в які він ніколи не втручався, при цьому характеризує сестру як турботливу матір, діти її слухалися та поважали. 
		Свідок сторони захисту ОСОБА_25 повідомив суду, що він знає обвинуваченого ОСОБА_4 вже близько 8 років, часто бував у нього вдома, ще до початку війни робив у нього ремонт. Свідок повідомив, що обвинувачений любив дівчат, ОСОБА_26 (дружина ОСОБА_4 ) його ревнувала, обвинувачений не раз говорив свідку, що жінка задовбала своїми ревнощами. Також свідок повідомив, що ОСОБА_4 дуже любив своїх дітей, дочку називав своєю «лапочкою», а дружина обвинуваченого «зашугала дітей», так як постійно кричить на них. Рік по тому ОСОБА_4 говорив свідку, що буде розлучатися з дружиною, а після цього свідку стало відомо що ОСОБА_4 ув`язнили. В кінці грудня 2023 року ОСОБА_4 телефонував свідку та повідомляв, що в ізоляторі йому дуже погано, також говорив, що він не вчиняв те, в чому його звинувачують.
		Свідок сторони захисту ОСОБА_27 в судовому засіданні повідомив суду, що він давно знає сім`ю Усачів, разом часто проводили вільний час, стосунки з ними дружні. На думку свідка ОСОБА_4 все робив для сім`ї, стосунки між подружжям були нормальні, до дітей ОСОБА_4 відносився адекватно, без агресії та злості. Відношення матері ОСОБА_28 до дітей  турботливе.
		Обставин, регламентованих ст. 87 КПК України, щодо допитаних свідків в ході судового розгляду встановлено не було. Під час вивчення матеріалів кримінального провадження не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що свідки, які були допитані судом під присягою, з будь-яких причин обмовили чи могли обмовити обвинуваченого у інкримінованому злочині.
		В судове засідання неодноразово викликалася для допиту за клопотанням сторони захисту свідок ОСОБА_29 , яка в судові засідання не з`являлася, в зв`язку з чим сторона захисту відмовилася від заявленого раніше клопотання про виклик та допит в судовому засіданні цього свідка. 
		Керуючись вимогами ст. 22 КПК України, норми якої визначають, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, з огляду на те, що суд не може перебирати на себе функцію обвинувачення та захисту, а також враховуючи те, що сторона захисту відмовилася від допиту заявленого свідка, суд не здійснював допит заявленого стороною захисту свідка ОСОБА_30 .
		Окрім того, судом безпосередньо досліджені та оголошені в судовому засіданні документи, надані прокурором, у яких, на думку сторони обвинувачення, викладені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження, на підтвердження винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152 та ч. 4 ст. 152 КК України,а саме:
		Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 30.11.2023 від ОСОБА_6 , згідно якої у період часу з 09.09.2023 по 20:30 год. 27.11.2023 ОСОБА_4 вчинив протиправні дії відносно дочки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розпусного характеру (т.1 а.с.245), на підставі цієї заяви було зареєстроване кримінальне провадження та проводилося досудове розслідування.
		Протокол огляду місця події від 01.12.2023, а саме квартири за адресою : АДРЕСА_2 , проведеного за участі власника майна ОСОБА_24 , а також ОСОБА_4 , в якому зафіксовано розташування кімнат, розміщення меблів в приміщенні, в тому числі в якому було вчинене кримінальне правопорушення, з фото таблицею до протоколу (т.1 а.с.246-250, т.2 а.с.1-14); ухвалою слідчого судді від 05.12.2023 огляд місця події 01.12.2023 визнано правомірним (т.2 а.с.15-16).
		Свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , з якого вбачається, що ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , батько  ОСОБА_4 , мати  ОСОБА_6 (т.2 а.с.17).
		Протокол допиту малолітньої потерпілої від 07.12.2023 з відеозаписом та стенограмою (т.2 а.с.18-26), які були досліджені в судовому засіданні та в яких зафіксовано, як малолітня ОСОБА_13 відповідаючи на питання психолога ОСОБА_31 повідомляє, що її батько заліз їй а труси і там гладив, потім це побачила мама і повідомила в поліцію. Малолітня потерпіла повідомила, що папа таке робив і раніше пальцями рук і половим членом, показала на аркуші паперу куди саме він «сував свій половий» (малюнок долучений до матеріалів справи разом з висновком психолога наданого по результатам проведеного допиту за моделлю «Барнахус» т.2 а.с. 36), а також повідомила, що такі дії вчинялися батьком і в селі, коли вони всі були у діда і баби, і в ОСОБА_32 в їх квартирі. Малолітня потерпіла повідомила, що це було десь 6-7 раз, мамі вона про це не говорила, боялась, що не повірить. Тато відносно неї не вчиняв фізичне та психологічне насильство, однак малолітня потерпіла вважає, що він вчиняв сексуальне насильство відносно неї. Зазначила, що одного разу коли їй було боляче вона сказала про це батькові, він сказав «не парься, вийняв і більше так не робив», тільки рукою мацав, було не боляче, а «щекотно». А почалося все восени, коли почався навчальний рік.
		Допит проводився в приміщенні Центру соціально-психологічної реабілітації дітей №1 за моделлю «Барнахаус», після ознайомлення з текстом протоколу від учасників процесуальної дії клопотань, доповнень чи зауважень не надходило.
		Щодо допиту малолітньої потерпілої суд зазначає наступне. Відповідно до постанов Верховного Суду у справах № 369/1044/19 від 23.11.2021 та № 200/12044/18 від 03.06.2022, дослідження доказу  відеозапису допиту малолітнього свідка й прийняття таких відеосвідчень як доказу в суді дозволяє уникнути необхідності повторних викликів та допитів дитини та її ревіктимізації, що відповідає міжнародним вимогам до опитування дитини  свідка чи жертви злочинних посягань, а саме статті 35 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства (Лансаротська конвенція, 2007 р.), яка ратифікована Верховною Радою України із заявами Законом України № 4988-VI від 20.06.2012, вимогам Конвенції ООН про права дитини та Керівним принципам ООН щодо правосуддя у питаннях, пов`язаних із участю дітей  жертв і свідків злочинів.
		Окрім того, у справі «ДТ проти Нідерландів» ЄСПЛ визнав необґрунтованою скаргу про порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у кримінальній справі за фактом сексуального насильства стосовно неповнолітньої особи. У вказаній справі постраждалу допитано працівником спеціалізованої поліції в адаптованому для потреб дитини приміщенні. При цьому обвинувачений можливості допитати неповнолітню не мав. Проте, ЄСПЛ визнано достатніми такі врівноважувальні заходи, як надання стороні захисту виготовленого аудіовізуального запису процесуальної дії, часткове її відтворення в суді, а також проведення експертизи розвитку дитини.
		Відповідно до ч. 2 ст. 30 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства, кожна сторона впроваджує захисний підхід до жертв, яким забезпечується унеможливлення посилення розслідуванням та кримінальним провадженням травми, отриманої дитиною, а згідно із ч. 1 ст. 35 цієї Конвенції кожна сторона вживає необхідних законодавчих або інших заходів для забезпечення, зокрема, проведення всіх опитувань дитини одними й тими самими особами, якомога меншої кількості опитувань і настільки, наскільки це є вкрай необхідним для цілей кримінального провадження.
		Посилання обвинуваченого на те, що ОСОБА_13 все видумала і повідомила, що боялася мами, суд сприймає як його захисну позицію, яка нічим не підтверджена, так як дівчинка повідомила, що вона боялася, що мама їй не повірить, та не повідомляла про те, що вона боялася матері. 
		За результатами допиту з неповнолітньою ОСОБА_8 психологом ОСОБА_33 01.12.2023 складено Висновок психолога, в якому вказано, що ОСОБА_13 пережила стрес та травмована подіями, які з нею відбулися, це вплинуло на її психоемоційний стан, вона переживає страх та тривожність, потребує захисту та відновлення психоемоційного фону, безпечне середовище. За результатами проведеного допиту було виявлено достатній комплекс ознак, який притаманний розповіді дитини 10-річного віку про психотравмувальну подію. Також психологом надано рекомендації, серед яких необхідність обмежити дитину у слідчих діях та судовому засіданні для запобігання повторної травматизації (т.2 а.с.29-36).
		Висловлені захисником обвинуваченого адвокатом ОСОБА_5 в судовому засіданні сумніви щодо кваліфікації психолога ОСОБА_33 , яка має вищу освіту за спеціальністю «практична психологія», кваліфікація «практичний психолог в закладах освіти», спеціаліст 1 категорії, арт-терапевт, стаж роботи за фахом  8 років, - нічим не обґрунтовані.
		Згідно відповіді на запит служба у справах дітей Броварської міської ради Броварського району Київської області повідомляє, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не стоїть на обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах (т.2 а.с.37), а згідно наданої класним керівником характеристики ОСОБА_22 , батьки дуже рідко цікавляться успіхами дитини, тато в шкільному житті участі не приймав, слабо реагують на зауваження класного керівника (т.2 а.с.38).
		З Висновку судово-психіатричної експертизи № 103 від 29.01.2024 (т.2 а.с.61-70) убачається, що «Підекспертна хоч і виявляє інтелектуальну недостатність та низький рівень обізнаності у сексуальній тематиці, але вона також виявляє достатній рівень сформованості процесів механічного запам`ятовування, достатній рівень орієнтування в побутових ситуаціях, здатність до простих логічних умовиводів, сформованість діалогічного мовлення, що вказує на те, що вона з урахуванням її малолітнього віку могла правильно сприймати лише зовнішню фактичну сторону обставин правопорушення та може надати відповідні свідчення. Підекспертна виявляє пасивність, підвищену комфортність та залежність від авторитету значимого дорослого, які не здійснили суттєвого впливу на зміст її показів. Схильність до фантазування не виявляє».
		На поставлені питання експертами надані відповіді: на період вчинення відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , кримінального правопорушення, остання виявляла ознаки змішаного розладу розвитку шкільних навичок, на теперішній час вона виявляє ті ж ознаки змішаного розладу розвитку шкільних навичок, який не перебуває у причинно-наслідковому зв`язку із вчиненими щодо неї діями. Потерпіла ОСОБА_8 у період сконання відносно неї протиправних дій, з урахуванням її психологічних та вікових особливостей, не могла розуміти значення скоєних відносно неї і тому не могла чинити психологічний опір цим діям; могла правильно сприймати лише зовнішню фактичну сторону обставин, що мають значення для кримінального провадження та може надати про них відповідні свідчення; ОСОБА_8 виявляє пасивність, підвищену комфортність та залежність від авторитету значимого дорослого, які не здійснили суттєвого впливу на зміст її свідчень; інтелектуальний розвиток ОСОБА_8 нижчий за норми її вікового періоду (т.2 а.с.61-70).
		Враховуючи цей висновок експерта, а також послідовність наданих потерпілою показань під час її допиту 07.12.2023, суд дійшов висновку, що, виключається можливість надання ОСОБА_8 завідомо неправдивих свідчень з метою обмови свого батька ОСОБА_4 або той факт, що вчинення ним указаного злочину нею вигадано.
		Доводи захисника обвинуваченого про те, що ця експертиза є передчасною, на експертизу згідно супровідного листа направлялися матеріали справи в 1 томі на 95 аркушах, а повернулося з експертизи вже 2 тома матеріалів кримінального провадження, тому не зрозуміло, звідки взялися додаткові матеріали, які слідчим не направлялися, тому даний висновок експертів є недопустимим доказом судом відхиляються виходячи з наступного.
		Згідно опису отриманих експертом матеріалів, які були використані при проведенні експертизи, було отримано копії матеріалів кримінального провадження №12023111130004245 в двох примірниках: примірник №1 на 95 арк., примірник №2 на 71 арк.(т.2 а.с.62).
		Окрім того, допитаний в судовому засіданні слідчий ОСОБА_34 повідомив суду, що він в групі слідчих проводив досудове розслідування даного кримінального провадження, в тому числі виносив постанови про призначення експертиз. Експерту направлялися наявні матеріали кримінального провадження, а в супровідному листі при направленні могла бути допущена описка в кількості аркушів, однак постанову слідчогота матеріаликримінального провадженняв експертнійустанові прийнялидо виконання,клопотань чилистів відекспертів зприводу даноїтехнічного помилкидо ньогоне надходило,а також це не вплинуло на висновки експертів.
		Також слідчий повідомив, що жодної інформації щодо тиску на підозрюваного ОСОБА_4 йому особисто не відомо, подібних скарг від останнього не надходило, ОСОБА_4 надавав показання добровільно, він був забезпечений адвокатом з самого початку досудового розслідування, ніяких скарг на порушення чи скарг на дії слідчих не було.
		Чому у висновку вказано 4 епізоди, які підозрюваний визнав, а в обвинувальному акті вказано лише два епізоди, слідчий відповів, що обставини які підтвердилися під час досудового розслідування були відображені в обвинувальному акті, а які приймалися рішення по іншим епізодам  слідчий вже точно не пам`ятає, тому не може дати на це питання відповідь.
		За матеріалами кримінального провадження вбачається, що вищезазначена експертиза була проведена на підставі відповідних рішень слідчого експертами, які мають відповідну освіту, кваліфікаційний клас судового експерта, тривалий стаж експертної роботи, ознайомлені з правами та обов`язками експерта, передбаченими ст. 69 КПК України, а також попереджені про кримінальну відповідальність за дачу або ухилення від дачі висновку експерта або за дачу свідомо неправдивого висновку експерта, передбачену статтями 384, 385 КК України.
		З огляду на вищезазначене суд враховує висновкисудово-психіатричного експерта №103 при доведеності винуватості ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 152 та ч. 4 ст. 153 КК України, які в цілому не суперечать приписам статей 101-102 КПК,а тому є належним та допустимим доказом.
		09.01.2024 комісією експертів психолога ОСОБА_35 та психіатра ОСОБА_36 проведено комплексну судову психолого-психіатричну експертизу стосовно ОСОБА_4 , у висновку судово-психіатричного експерта № 19 зазначено, що  ОСОБА_4 як на момент кримінального правопорушення, за яким проходить як підозрюваний, так і на даний час, яким-небудь психічним розладом не страждав і не страждає, виявляв та виявляє ознаки педофільної поведінки та епізодичне зловживання алкоголем, без синдрому залежності. За своїм психічним станом міг та здатен усвідомлювати свої дії та керувати ними. Примусових заходів медичного характеру за своїм психічним станом ОСОБА_4  не потребує, також не потребує лікування з приводу наркологічної залежності. У період правопорушення ОСОБА_4 не перебував в стані фізіологічного афекту, про що свідчить характер правопорушення, в якому він підозрюється (т.2 а.с.71-76).
		15.04.2025в судовомузасіданні,за клопотаннямсторони захистубуло допитаноексперта психолога ОСОБА_35 та експерта психіатра ОСОБА_37 , які проводили комплексну психолого-психіатричну експертизу № 19від 09.01.2024 за участю обвинуваченого ОСОБА_4 , та в судовому засіданні підтримали свій висновок наданий за результатами проведення вказаної експертизи. 
		Так, експерт ОСОБА_35 в судовому засіданні повідомила суду, що вона працює головним експертом психологом відділу судово-психологічної експертизи Центру судових експертиз ДУ «ІСП МОЗ України», має 34 роки стажу експертної роботи, проводила комплексну експертизу та вирішувала питання №2, яке було задано недоречно і некоректно, тому і була надана відповідна відповідь про те, що ОСОБА_4 не перебував в стані фізіологічного афекту, всі інші поставлені питання відносяться до компетенції експерта психіатра.
		Експерт ОСОБА_38 пояснила суду, що вона працює головним судово-психіатричним експертом відділу судово-психіатричної експертизи Центру судових експертиз ДУ «ІСП МОЗ України», має 31 рік стажу експертної роботи, повністю підтримує свій висновок. У висновку зазначено про те, що у підекспертного психічних розладів не було виявлено, так як він заперечував свій потяг до дітей, до кримінальної відповідальності за аналогічні правопорушення він не притягувався, тому у висновку і було зазначено про те, що ОСОБА_4 не страждав і не страждає на даний час будь-яким психічним розладом. Водночас, у відповідності до положень ст. 69 КПК України експерт має право у своїх висновках освітити питання, які не ставилися, тому, виявивши ознаки педофільної поведінки в діях підекспертного, про це було зазначено у висновку. Під час проведення експертизи експерти застосовували клінічний метод (співбесіди з підкспертним), експертний метод (досліджувалися матеріали справи та співставлялися із результатом співбесіди), при цьому не було виявлено у нього розладу сексуальної переваги, під час опитування ОСОБА_4 на питання, чому він спочатку давав послідовні зізнавальні покази, від яких під час експертизи відмовився, він пояснив, що давав покази під тиском. Вивченням матеріалів кримінального провадження, які були надані органом досудового розслідування, експертом було встановлено, що останній виявляв ознаки педофільної поведінки, так як вчинені ним діяння свідчать про те, що він має такий потяг, однак розладу сексуальної переваги не виявлено, про що і зазначено в експертизі. Педофільна поведінка в межах норми не відноситься до розладів психічного здоров`я. Експерт повідомила, що під час проведення експертизи користувалися матеріалами кримінального провадження, методикою МКХ-10 (міжнародна класифікація хвороб), яка містить перелік ряду хвороб, до F65.4. відноситься педофелія  сексуальний потяг до дитини. В даному випадку є педофільна поведінка, однак не можна встановити діагноз, тому експертом у висновку зазначено про наявність ознак педофільної поведінки.
		В протоколі допиту неповнолітнього свідка від 19.12.2023 зафіксовано проведення вказаної процесуальної дії, із відеозапису якої вбачається, що неповнолітній ОСОБА_8 на базі «Барнахус» надав наступні свідчення : протиправних дій з боку батька відносно своєї сестри він особисто не бачив, йому відомо про це зі слів матері. ОСОБА_8 повідомив, що з батьком він не мав довірливих стосунків, з мамою трохи кращі. З сестрою ОСОБА_11 він не дуже спілкується, так як велика різниця у віці, тому не цікаво. Водночас свідок повідомив про те, що він відмітив зміни в поведінці сестри ОСОБА_14 з осені, вона почала уникати батька, коли він приходив додому, була сумна та намагалася бути в іншій кімнаті, а зараз, після того як батька забрали, ОСОБА_13 веде себе по іншому, веде себе звичайно, посміхається, грає в ігри (т.2 а.с.77-81). 
		Дослідивши надані стороною обвинувачення докази в їх сукупності, суд вважає, що вони відповідно до вимог ст.ст. 85-86 КПК України є належними та допустимими, оскільки отримані в порядку, встановленому КПК України й відповідно підтверджують вину обвинуваченого в пред`явленому обвинуваченні, дані докази за своїм змістом та послідовністю підтверджують існування обставин, які мають значення для кримінального провадження.
		При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, зазначену у постанові суду від 09.11.2021 (справа №281/128/19, провадження № 51-4536км19), відповідно до якої доказування досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, які вказують на характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа тощо, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) винуватості особи.
		В тойже час,суд оцінюєяк неналежнідокази дані,зафіксовані:у протоколіобшуку замісцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 ,від 01.12.2023(т.2а.с.39-44), у протоколах допиту малолітнього свідка ОСОБА_9 від 19.12.2023 (т.2 а.с.89-90), висновки психолога від 19.12.2023 (т.2 а.с.82-85,94-97), оскільки такі дані не місять жодних обставин, що підлягають доказуванню у даному провадженні.
		Інші досліджені судом та долучені до матеріалів справи надані стороною обвинувачення документи з матеріалів кримінального провадження (ухвали слідчого судді (т.2 а.с.15-16,47-48,49-50), постанови про долучення до матеріалів кримінального провадження відеозаписів (т.2 а.с.27-28,45-46,86-88,98-100,103-105), постанова про об`єднання матеріалів досудового розслідування (т.2 а.с.52-53), запити (т.2 а.с.28а), квитанції (т.2 а.с.51), повідомлення та довідки (т.2 а.с.101,102), постанови про призначення групи прокурорів та слідчої групи, клопотання слідчих, супровідні листи, та інші), не підтверджують і не спростовують винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, однак підтверджують дотримання кримінального процесуального законодавства при проведенні досудового розслідування та допустимість отриманих в ході його проведення доказів.
		Також судом були досліджені в судовому засіданні надані стороною захисту в якості доказів на спростування доводів прокурора щодо винуватості ОСОБА_4 повідомлення про підозру від 01.12.2023 ОСОБА_4 , та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 23.02.2024, згідно якої ОСОБА_4 було добавлено до інкримінованих кримінальних правопорушень крім анального, ще і вагінальне проникнення в тіло іншої особи з використанням геніталій, вчинені щодо особи, яка не досягла 14 років (т.2 а.с.173-175, 176-178), що на думку сторони захисту призвело до порушення прав підозрюваного, так як експертиза вже була проведена. 
		Суд зазначає, що зміна підозри під час досудового розслідування узгоджується із нормами глави 22 КПК України, клопотань про проведення повторної чи додаткової експертизи сторони не заявляли.
		Також судом досліджувалися подані стороною захисту докази : копія консультативного висновку спеціаліста акушера-гінеколога ОСОБА_39 по огляду пацієнта ОСОБА_8 від 30.11.2023, згідно якого при зовнішньому огляду статевих органів дівчинки травм, розривів, гіперемії і паталогічних виділень , які б свідчили про акти фізичного і статевого насильства  немає (т.2 а.с.181). Згідно виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №9586 у ОСОБА_8 під час огляду прямої кишки будь-яких паталогічних утворень не виявлено (т.2 а.с.182). Згідно висновку експерта №205 від 20.12.2023, при судово-медичній експертизі по обстеженню ОСОБА_8 , з урахуванням консультацій гінеколога Броварської БКЛ і хірурга Київської обласної дитячої лікарні, будь-яких тілесних пошкоджень на шкірі та видимих слизових оболонках, в тому числі в області зовнішніх статевих органів, періанальній ділянці, в області ануса та ампули прямої кишки, не виявлено. При огляді зовнішніх статевих органів ОСОБА_8 дівоча пліва ціла, без пошкоджень (т.2 а.с.183-184). 
		На думку сторони захисту оригінали вказаних документів не надані стороною обвинувачення суду, так як вони спростовують скоєння обвинуваченим ОСОБА_4 інкримінованих злочинів. 
		Прокурор заперечила доводи захисника та зазначила, що відсутність на момент огляду статевих органів дитини слідів скоєння ОСОБА_4 інкримінованих злочинів не підтверджує того, що він ці дії не вчиняв. 
		Допитана в судовому засіданні за клопотанням сторони обвинувачення експерт ОСОБА_40 повідомила суду, що вона працює судово-медичним експертом, завідувач Броварського районного відділення Київського обласного бюро судово-медичної експертизи, стаж роботи за спеціальністю з 1996 року. Експерт повідомила суду, що вона оглядала дитину ОСОБА_41 , будь-яких тілесних ушкоджень у дитини не було, не була порушена цілісність дівочої пліви. При проникненні статевим органом в анальний отвір були б розриви, а якщо проникнення пальцем  були б осаднення, почервоніння, невеликі надриви, тобто пошкодження, які швидко загоюються, на слизових оболонках могли загоїтися протягом 6 діб. Дівчинка під час огляду повідомила експерту, що коли мами не було вдома тато ввів свій член в її анальний отвір, їй було боляче, в подальшому було боляче при дефекації, тому експерт направила дитину на огляд до проктолога. У дитини рубців від повноцінних розривів не було, однак їх могло і не бути, якщо не було повного введення органу із-за больових відчуттів потерпілої, а могли бути надриви та осаднення, які швидко загоюються, тому їх і не було виявлено експертом враховуючи те, що дівчинка оглядалася в грудні, а події відбувалися в вересні  все могло загоїтися.
		В судовому засіданні досліджувався висновок експерта від 23.05.2024 №СЕ-19/111-23/68627-БД, яким встановлені генетичні ознаки зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_4 та малолітньої потерпілої ОСОБА_8 . Згідно висновку експерта у зрізах нігтьових пластин з лівої та правої руки ОСОБА_4 кров людини не виявлена, встановлені генетичні ознаки клітин, які збігаються між собою і не збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію малолітньої потерпілої ОСОБА_8 та належать особі чоловічої статі. Походження вищевказаних клітин від малолітньої потерпілої ОСОБА_8 виключається (т.2 а.с.203-224).
		Згідно встановлених в судовому засіданні обставин протиправні дії сексуального характеру відносно своєї малолітньої дочки востаннє обвинуваченим були вчинені 27.11.2023, а відібрання зразків для експертного дослідження (зразок букального епітелію, зрізи нігтьових пластин з правої та лівої руки) у підозрюваного ОСОБА_4 відбулося лише 01.12.2023, тобто через чотири дні, що могло призвести до втрати слідів кримінального правопорушення, про що зазначалося вище. 
		Згідно висновку експерта від 27.05.2024 №СЕ-19/111-23/68626-БД в результаті проведеного дослідження встановлені генетичні ознаки клітин на дитячих трусах, які збігаються між собою і не збігаються з генетичними ознаками зразка букального епітелію підозрюваного ОСОБА_4 , та належать особі жіночої статі, походження вищевказаних клітин від підозрюваного ОСОБА_4 виключається (т.2 а.с.227-240).
		Однак суд звертає увагу на відсутність інформації про те, що дитячі труси, які були передані для проведення експертизи і були вилучені під час проведення обшуку 01.12.2023 (через чотири дні після інкримінованої обвинуваченому події, яка сталася 27.11.2023), це були саме ті труси, які були на потерпілій під час скоєння відносно неї протиправних дій сексуального характеру 27.11.2023. 
		Отже, на переконання суду, долучені до матеріалів справи висновки експертиз від 23.05.2024 №СЕ-19/111-23/68627-БД та від 27.05.2024 №СЕ-19/111-23/68626-БД - не підтверджують і в той же час не спростовують винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень.
		Суд зауважує, що висновок експерта як судовий доказ підлягає оцінці на загальних підставах, його можна вважати належним і достовірним доказом, якщо він не суперечить іншим зібраним доказам. Згідно положень ч. 10 ст. 101 КПК України висновок експерта для суду не обов`язковий, але свою незгоду з ним він повинен мотивувати у відповідному вироку.
		Досліджені судом та долучені до матеріалів справи надані стороною обвинувачення копії документів з матеріалів кримінального провадження (постанови прокурора про призначення експертиз (т.2 а.с.185-186,188-186), супровідні листи (т.2 а.с.179,180,187) не підтверджують і не спростовують винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, однак підтверджують дотримання кримінального процесуального законодавства при проведенні досудового розслідування та допустимість отриманих в ході його проведення доказів.
		При оцінці доказів, суд виходить з положеньст. 337 КПК України, яка вказує, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, загальних принципів кримінального судочинства, положень статей84,85,86,89 КПК Українита практики Європейського суду з прав людини.
		В ході судового розгляду суд, відповідно до ст. ч. 6 ст. 22 КПК України, п. 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України», сприяв кожній із сторін мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом: був допитаний обвинувачений, законний представник потерпілої, свідки, експерти, досліджені письмові докази, надані стороною обвинувачення та стороною захисту. Проти закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами сторони кримінального провадження не заперечували.
		Таким чином, відповідно до чинного законодавства всі наявні в справі докази, які були зібрані органом досудового розслідування в підтвердження вини обвинуваченого з метою з`ясування їх належності та допустимості були перевірені судом у відкритому судовому засіданні відповідно дост. 23 КПК Україниза участю учасників кримінального провадження і кожному з них судом була дана оцінка, як це вимагаєст. 94 КПК України, так як для прийняття правильного, неупередженого та остаточного рішення суду жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальних прав сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
		З огляду на наведене, заперечення своєї вини обвинуваченим, який наполягає, що на тому, що кримінальних правопорушень відносно своєї доньки не вчиняв суд розцінює, як спосіб захисту, спрямований на уникнення від кримінальної відповідальності, яка встановлена санкціями статтей, передбачених ч. 4 ст. 152 та ч. 4 ст. 153 КК України.
		Відповідь обвинуваченого ОСОБА_4 на питання представника потерпілої щодо невідповідності його показань, наданих в суді, його зізнавальним письмовим показанням, наданим під час досудового розслідування, що пов`язано зі здійсненням на нього тиску суд оцінює критично та враховує при цьому висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 29.10.2019 у справі № 515/2020/16, в яких в п. 16. «Суд зазначає, що для того, щоб у компетентних органів виник обов`язок провести розслідування за заявою про застосування методів, які порушуютьстаттю 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(даліКонвенція), така заява має бути «небезпідставною». Тобто особа, яка заявляє про погане поводження з нею, має навести конкретні обставини такого поводження і надати певне підтвердження цим обставинам або, якщо це не можливо з об`єктивних причин, повідомити інформацію, яка дає можливість перевірити, чи має заява певні підстави. Хоча доведення обґрунтованості заяви про погане поводження не може покладати на заявника настільки надмірний тягар доведення, однак за відсутності інформації, яка дає можливість її перевірити, заява про погане поводження не може бути визнана «небезпідставною» і не створює обов`язку проведення розслідування такої заяви».
		В даному випадку стороною захисту не заперечується, що засуджений був представлений захисником від самого початку досудового розслідування, ОСОБА_4 заявив про тиск на нього під час досудового розслідування лише під час дебатів, тобто більше ніж через рік від часу, коли, за його словами, відбулися стверджувані ним події, на уточнюючі питання хто та за яких обставин чинив на нього тиск обвинувачений повідомляв, що не пам`ятає, чому не звертався зі скаргами на дії слідчих  конкретно відповісти не зміг.
		Суд бере до уваги, що обвинувачений не послався на обставини, які заважали йому протягом кількох місяців повідомити компетентним органам самостійно або за допомогою свого захисника про стверджуване погане поводження з ним, надавши їм можливість провести належне розслідування його заяв. Оскільки засуджений заявив про тиск на нього більше ніж через рік, то така спізніла заява практично не залишала можливості здійснити її перевірку. За таких обставин суд не вважає заяву обвинуваченого ОСОБА_4 «небезпідставною» у значенні практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), до того ж суд не посилається як на доказ на його письмові показання, надані під час досудового розслідування.
		Твердження обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що свідчення його дочки ОСОБА_14 не відповідають дійсності, а його дружина із ревнощів переконала їх спільну дочку малолітню потерпілу ОСОБА_8 свідчити проти батька, судом оцінюються як спроба уникнути кримінальної відповідальності.
		Щодо посилань сторони захисту на те, що експертизи не підтверджують скоєння обвинуваченим ОСОБА_4 інкримінованих дій сексуального характеру відносно його дочки  ОСОБА_8 суд враховує те, що період після вчинення злочинних дій і до проведення експертизи має важливе значення, так як своєчасне призначення судових експертиз під час розслідування злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості неповнолітніх є запорукою не лише їх швидкого та повного розслідування, а й найважливішим засобом доказування вини підозрюваних, а зволікання з проведенням експертиз може призвести до непоправної втрати слідів кримінального правопорушення (наприклад, призначення судово-медичної експертизи потерпілого є доцільним не пізніше 3 діб з моменту вчинення злочину). 
		Ухвалюючи даний вирок суд враховує постанову ВС від 24.08.2023 у справі № 243/7707/18, в якій зазначено, що згідно з практикою ЄСПЛ не у всіх випадках, коли мають місце певні дефекти реалізації кримінально-правових механізмів, рішення, прийняте саме на основі процесуальних підстав, може відповідати загальним стандартам справедливого судового рішення.
		Так, у справі «R.B. проти Естонії» (заява № 22597/16) було констатовано порушення позитивних зобов`язань держави щодо статей3і8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободу зв`язку з тим, що спосіб, у який кримінально-правові механізми в цілому були реалізовані у цій справі, були дефектними, що призвело до вирішення справи на основі процесуальних підстав.
		Зокрема у цьому рішенні ЄСПЛ повторює, що статті 3 і 8 Конвенції передбачають зобов`язання держави захищати фізичну та психологічну цільність особи (див., серед інших джерел,M. and C. v. Romania, № 29032/04, §§ 107-11, 27.09.2011, іM.P. and Others v. Bulgaria, № 22457/08, § 108, 15.11.2011). Позитивні зобов`язання органів влади в цьому контексті можуть включати зобов`язання підтримувати та застосовувати на практиці адекватну правову базу, яка забезпечує захист від актів насильства з боку приватних осіб. Діти та інші вразливі особи, зокрема, мають право на ефективний захист (див.M.C. v. Bulgaria, № 39272/98, § 150, ЄСПЛ 2003 XII).
		У рішенні від 24.08.2016 по справі «І.С. проти Румунії» ЄСПЛ зазначено «Суд вважає, що неналежне розслідування або ненадання належного судового реагування на скарги про сексуальне насильство щодо дітей або інших вразливих осіб, таких як особи з розумовими порушеннями, створює атмосферу безкарності, що може порушувати позитивні зобов`язання держави за статтею 3 Конвенції». В цьому рішенні підіймається проблематика належної кваліфікації діяння як зґвалтування. Коли постраждалою є особа, яка не досягла 16 років, то злочин набуває ще більшої жорстокості, бо впливає на подальший як статевий, так і емоційний розвиток дитини. Він може повністю змінити ставлення до цього світу, ставши причиною подальших глибоких душевних травм. Тому реагування на такі випадки з боку держави має бути відповідним з точки зору її позитивних процесуальних зобов`язань захистити й розслідувати.
		Також, відповідно до ч. 2 ст. 30 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства, кожна сторона впроваджує захисний підхід до жертв, яким забезпечується унеможливлення посилення розслідуванням та кримінальним провадженням травми, отриманої дитиною. Окрім того, згідно із ч. 1 ст. 35 цієї Конвенції кожна сторона вживає необхідних законодавчих або інших заходів для забезпечення, зокрема, проведення всіх опитувань дитини одними й тими самими особами, якомога меншої кількості опитувань і настільки, наскільки це є вкрай необхідним для цілей кримінального провадження.
		Таким чином,аналізуючи усідосліджені доказив їхсукупності з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що органом досудового розслідування вірно кваліфіковано дії ОСОБА_4 за за ч. 4 статті 152 КК України  як вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним, анальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, вчиненні щодо особи яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, (зґвалтування);а також за ч. 4 ст. 153 КК України  як вчинення будь яких насильницьких дій сексуального характеру, не пов`язаних із проникненням в тіло іншої особи, вчиненні щодоособи якане досяглачотирнадцяти років,незалежно відїї добровільноїзгоди (сексуальне насильство).
		В ході судового розгляду та у судовому засіданні у судових дебатах прокурор просила визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152 та ч. 4 ст. 153 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі за: ч. 4 ст. 152 КК України - у вигляді 12 років позбавлення волі; за ч. 4 ст. 153 КК України - у вигляді 8 років позбавлення волі, та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 12 років позбавлення. Цивільний позов задовольнити повністю. Також прокурор просить не враховувати помилково зазначену в обвинувальному акті обтяжуючу обставину, передбачену в п. 6 ч. 1 ст. 67 КК України  вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини.
		Законний представник потерпілої підтримала прокурора, цивільний позов просить задовольнити в повному обсязі.
		Представник потерпілої адвокат ОСОБА_7 , просить суд застосувати найсуворіший розмір покарання, а також просить задовольнити в повному обсязі заявлений цивільний позов до обвинуваченого про відшкодування моральної шкоди на суму 600 000 грн. 
		Захисник обвинуваченого в дебатах просить суд виправдати ОСОБА_4 по всім інкримінованим статтям так як згідно досліджених експертиз жодних ушкоджень у потерпілої не виявлено, всі доводи прокурора ґрунтуються на припущеннях. Заявлена в цивільному позові сума завищена та направлена на збагачення, тому просить відмовити в задоволенні позову.
		Обвинувачений в судових дебатах та під час промови останнього слова повідомляв, що він не скоював тих дій, які йому інкримінують, просидів під вартою більше року за те, чого не скоював.
		Відповідно до положення, викладеного у рішенні ЄСПЛ Скополла проти Італії від 17.09.2009, складовими елементами принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
		Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався (т.2 а.с.55), на обліку в лікарів психолога та нарколога не перебуває (т.2, а.с.56-57), за місцем проживання та місцем роботи ТОВ «Комерційна Компанія «АКВАСЕРВІС» надані позитивні характеристики (т.2 а.с.58,59). Згідно повідомлення Броварського РУП ГУНП в Київській області від 01.12.2023 інформації щодо фактів поведінки, які б шкодили здоров'ю та розвитку малолітньої ОСОБА_8 з боку ОСОБА_4 , а також звернень громадян міста стосовно його асоціальної поведінки в інформаційно-комунакаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» не зареєстровано (т.2 а.с.60). У відповідності до висновку судово-психіатричного експерта № 19 від 09.12.2024 ОСОБА_4 яким-небуть психічним розладом не страждає, виявляє ознаки педофільної поведінки та епізодичне зловживання алкоголем, без синдрому залежності, він здатен усвідомлювати свої дії та керувати ними (т.2 а.с.75-76). 
		Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 судом не виявлено.
		Обставиною, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання ОСОБА_4 є вчинення кримінальногоправопорушення щодоособи,з якоювинний перебуваєу сімейнихвідносинах (п. 6-1 ч. 1 ст. 67 КК України).
		Згідно ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Аналогічні приписи містяться в ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
		Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами покарання» передбачено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу, тощо.
		При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, відповідно до вимог ст. 65 - 67 КК України, враховує викладені вище дані про його особу, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким та особливо тяжкими злочинами проти статевої свободи та недоторканості своєї малолітньої дитини, суд вважає, що його виправлення та попередження вчиненню нових злочинів не можливе без ізоляції від суспільства. Підстав для застосування положень ст.ст. 69, 75 КК України при призначенні ОСОБА_4 покарання немає.
		Оцінюючи ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим ОСОБА_4 злочинів, суд відзначає, що ступінь їх тяжкості та ступінь небезпеки особи ОСОБА_42 для суспільства є дуже високою, так як статеві злочини характеризуються аморальністю та цинічністю дій винних осіб, принижують честь і гідність потерпілої особи та можуть завдати значної шкоди здоров'ю. Особливо і надзвичайно небезпечні статеві злочини проти малолітніх та неповнолітніх, вони посягають на їх статеву недоторканість та нормальний статевий розвиток, вони часто призводять до глибоких душевних травм у потерпілих осіб.
		Конвенція ООН про права дитини від 20.11.1989, ратифікована Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991, встановлює що дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження.
		Відповідно до ст. 17, 19 зазначеної Конвенції жодна дитина не може бути об`єктом незаконного посягання на її честь і гідність; держава вживає всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації.
		Статтею 34 цієї Конвенції встановлено, що держава зобов`язана захищати дитину від усіх форм сексуальної експлуатації та сексуальних розбещень.
		Законодавець забезпечує охорону та недоторканість статевої свободи особі, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її статі.
		Отже, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд насамперед виходить із ступеню тяжкості вчинених ним злочинів та враховує підвищену суспільну небезпеку даних кримінальних правопорушень, і вважає, що виправлення обвинуваченого можливо тільки в умовах ізоляції його від суспільства, враховує при цьому позитивні характеристики на обвинуваченого та відсутність відомостей про притягнення його до кримінальної відповідальності раніше, у зв`язку з чим останньому має бути призначено покарання у виді позбавлення волі однак не у максимальному розмірі, визначеному санкціями інкримінованих статей, остаточне покарання слід визначити на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, застосувавши принцип поглинення покарання менш суворого більш суворим, оскільки саме таке покарання, буде найбільш необхідним і достатнім для його виправлення, попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень та є домірним скоєному.
		Окрім того, у відповідності до вимог ч. 4 ст.374КПК України суд вирішує включити інформацію про засудження обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні вищевказаних злочинів до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності малолітніх осіб.
		Під час досудового розслідування до обвинуваченого ОСОБА_4 на підставі ухвали слідчого судді застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою. Фактично ОСОБА_4 було затримано 01.12.2023, з огляду на це, призначаючи обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, суд зобов`язаний відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зараховувати строк попереднього ув`язнення у строк призначеного за вироком суду покарання, а також вважає за необхідне залишити без змін застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, що на теперішній час слугуватиме меті забезпечення виконання призначеного вироком суду покарання.
		В той же час, враховуючи практику Європейського Суду з прав людини щодо неможливості утримання особи під вартою без визначення кінцевого строку такого утримання, що призводить до правової невизначеності прав такої особи (рішення від 09.01.2015 у справі Чанев проти України), суд вважає за доцільне визначити кінцевий можливий строк утримання обвинуваченого під вартою, який не перевищує 60 днів.
		Визначаючи відповідно до п. 2 ч. 4 ст. ст. 374 КПК Українипочаток строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4 ,суд враховуєпрактику Європейськогосуду зправ людини,викладену зокрема в п.п. 46, 47 Рішення по справі «Руслан Яковенко проти України» (заява №5425/11, статус остаточного04.09.2015), згідно якої відлік строку відбування покарання особою, засудженою судом першої інстанції, тоді як вирок не набрав законної сили, розпочинається після ухвалення вироку, адже особа вважається такою, що засуджена компетентним судом, а попереднє ув'язнення урозумінні положеньКонвенції закінчуєтьсязі встановленнямвини тапризначенням покараннясудом першоїінстанції. 
		Згідно з положенням п. 7 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити цивільний позов.
		Законним представником ОСОБА_6 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8 , 2013 року народження, заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, в якому вона просить стягнути на користь законного представника ОСОБА_6 в інтересах малолітньої ОСОБА_8 моральну у розмірі 600 000 грн.
		Моральну шкоду потерпілої ОСОБА_8 , згідно із позовною заявою, обумовлено спричиненнямфізичних тадушевних страждань(якізалишаться навсе життя),пережитими дитиноюу зв`язкуз вчиненнямтаких діяньз малолітньоюдонькою.За результатамипроходження діагностувальнихзанять зпсихологами,останні зазначили,що малолітняпотерпіла маєзміни впсихоемоційному стані,які вподальшому можутьактивно перешкоджатиїї відповідномусоціальному функціонуванню,чим іобґрунтовується заявленийрозмір позову. 
		При вирішенні цивільного позову в частині відшкодування шкоди суд виходить з наступного.
		Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		У ч. 1 ст. 129 КПК України зазначено, що, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		Статтею 23 ЦК України визначено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Згідно з роз'ясненням Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Оцінюючи у сукупності дані щодо обґрунтування розміру моральної шкоди, суд дійшов висновку, що в результаті протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_4 , потерпіла малолітня ОСОБА_8 безумовно зазнала моральних страждань, її перебування у пригніченому стані та отримання психологічної і душевної травми внаслідок насильницьких дій сексуального характеру свідчить про завдану шкоду психічному здоров`ю дитини, що пов`язана із необхідністю продовженню курсу реабілітації та в подальшому проходження консультацій із психологом на різних етапах її дорослішання для уникнення психологічних відхилень у подальшому житті, для створення нормальних стосунків з протилежною статтю, створення сім`ї тощо.
		Зважаючи на викладене, суд, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_6 , в інтересах малолітньої ОСОБА_8 в частині відшкодування моральної шкоди повністю, стягнувши з обвинуваченого ОСОБА_4 на її користь моральну шкоду у розмірі 600000 грн.
		На думку суду, заявлена сума витрат, що підлягають стягненню з обвинуваченого, відповідає глибині, обсягу й тривалості страждань дитини та є справедливою компенсацією.
		На підставі ст. 124 КПК України процесуальні витрати у кримінальному провадженні підлягають стягненню з обвинуваченого в дохід держави.
		Долю речових доказів суд вирішує в порядкуст.100 КПК України.
		Відповідно до ч. 4 ст.174КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування накладеного в межах даного кримінального провадження арешту майна. 
		Керуючись ст.ст. 100, 124, 128, 174, 369-371, 373-374, 376, 392-395 КПК України, суд,
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_4  визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 152 та ч. 4 ст. 153 КК України та призначити покарання:
		- за ч. 4 ст. 152 КК України у вигляді 12 років позбавлення волі;
		- за ч. 4 ст. 153 КК України у вигляді 8 років позбавлення волі.
		 
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначити  ОСОБА_4  остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 12 років позбавлення волі.
		 
		Строк відбування покарання  ОСОБА_4  відраховувати з часу затримання, тобто з 01.12.2023, зарахувавши в строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
		 
		Запобіжний захід обвинуваченому  ОСОБА_4  у виді тримання під вартою залишити незмінним до набрання вироком законної сили, однак не більше шестидесяти днів  по 26.06.2025 включно.
		 
		Стягнути з обвинуваченого  ОСОБА_4  в дохід держави процесуальні витрати на проведення судових експертиз у кримінальному провадженні в розмірі 30757,58 коп. (тридцять тисяч сімсот п'ятдесят сім грн. 58 коп.).
		 
		Цивільний позов законного представника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах малолітньої потерпілої ОСОБА_8 , про відшкодування моральної шкоди задовольнити повністю.
		Стягнути з обвинуваченого  ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь законного представника  ОСОБА_6  (РНОКПП НОМЕР_3 ) в інтересах малолітньої ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , моральну шкоду у розмірі 600000 (шістсот тисяч) грн. 
		 
		Скасувати арешт, накладений ухвалами слідчого судді 06.12.2023 на речі, вилучені під час обшуку, проведеного 01.12.2023, а саме: куртку синього кольору, дві пари штанів з джинсу, три рахунки фактури на ім`я ОСОБА_43 , а також мобільний телефон Ксіомі Редмі А 12 чорного кольору, ноутбук марки НР із зарядним пристроєм, спідню білизну.
		 
		Після набрання вироком законної сили речові докази:
		-куртку синього кольору, дві пари штанів джинсових, яка перебуває в камері зберігання речових доказів Броварського РУП ГУ НП в Київській області - передати власнику за належністю;
		-три рахунки фактури на ім`я ОСОБА_4 , що перебувають в камері зберігання речових доказів Броварського РУП ГУ НП в Київській області - передати власнику;
		-мобільний телефон Ксіомі Редмі А 12 чорного кольору, перебуває в камері зберігання речових доказів Броварського РУП ГУ НП в Київській області - передати власнику;
		-ноутбук марки НР із зарядним пристроєм, перебуває в камері зберігання речових доказів Броварського РУП ГУ НП в Київській області - передати власнику;
		-спідня білизна, перебуває в камері зберігання речових доказів Броварського РУП ГУ НП в Київській області - знищити.
		 
		Відповідно до ч. 4 ст. 374 КПК України включити інформацію про  ОСОБА_4  до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочин проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.
		 
		Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим у той же строк з моменту отримання копії вироку. 
		 
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		 
		Суддя                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...