Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 580/9406/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано судом: 28.04.2025. Зареєстровано: 30.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 30.04.2025.
Дата набрання законної сили: 28.04.2025
Номер судового провадження: К/990/9571/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 квітня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 580/9406/23
		адміністративне провадження № К/990/9571/24 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Єресько Л.О.,
		суддів: Соколова В.М.,  Загороднюка А.Г., 
		розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Єрьоміна Вікторія Анатоліївна, на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року (суддя Трофімова Л.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року (колегія у складі суддів: Мєзєнцева Є.І., Епель О.В., Файдюка В.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
		УСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
		1. 10.10.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
		1.1. визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) за період з 01.01.2016 по 26.05.2018 індексації грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2023 № 1078, з визначенням місяців в яких відбувалось підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 та березень 2018;
		1.2. зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 26.05.2018, індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - 2008 та березень 2018 відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
		1.3. зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		2. Черкаський окружний адміністративний суд ухвалою від 12.10.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху та надав позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом зокрема: надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду.
		2.1. Залишаючи позов без руху, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач пропустив строк, оскільки на дату звернення до суду із цим позовом стаття 233 КЗпП України діяла у редакції Закону Україні від 01.07.2022 № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-ІХ) та встановлювала тримісячний строк звернення до суду з такими вимогами, тож саме ці правила підлягали застосуванню. 
		3. 18.10.2023 представник позивача подала до суду заяву про поновлення процесуального строку звернення до адміністративного суду, у якій просила суд визнати поважними причини пропуску цього строку та поновити його.
		4. Мотиви представника позивача загалом зводяться до того, що позивач не пропустив передбаченого статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) строку звернення до суду із позовом, оскільки, на його переконання, до спірних правовідносин зазначена правова норма мала застосовуватися у редакції, чинній до 19.07.2022, яка не обмежувала строку звернення до суду з таким позовом.
		5. В обґрунтуванні заяви зазначав, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та виключений зі списків частини і знятий з усіх видів забезпечення. Вказував, що у період проходження служби з 01.01.2016 до 26.05.2018 йому нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення не в повному обсязі. 24.08.2023 представник позивача звернулася із заявою до відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за вказаний період з урахуванням базового місяця січень 2008 року та березень 2018. Відповідач надав відповідь від 08.09.2023 з додатком - копією довідки від 07.09.2023 № 231 про доходи, відповідно до якої за спірний період індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалася та не виплачувалася.
		6. Ухвалою від 01.11.2023 Черкаський окружний адміністративний суд визнав неповажними причини пропуску строку звернення до суду зазначені у заві від 18.10.2023, позовну заяву повернув позивачеві. 
		7. Водночас, за висновком суду, поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду не встановлено, оскільки позивач не довів існування непереборних та об`єктивних перешкод, труднощів, які не залежали від його волі, що заважали йому звернутися в суд із позовом у встановлений законом строк (з урахуванням дій карантину, інших непереборних обставин).
		8. Шостий апеляційний адміністративний суд погодився з висновками місцевого адміністративного суду та постановою від 05.02.2024 залишив ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 01.11.2023 без змін.
		9. Апеляційний суд зауважив, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Позивач міг та повинен був дізнатися про порушення свого права щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення під час ознайомлення з наказом від 25.05.2018 № 116 про звільнення зі служби. Посилання представника позивача на отримання довідки від 07.09.2023 про доходи ОСОБА_1 що додана до листа-відповіді від 08.09.2023 № 236/фсс, з якої вбачається, що в період з 01.01.2016 по 26.05.2018 індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась, не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку.
		Короткий зміст і обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції.
		10. Від ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Єрьоміна В.А., до Верховного Суду (далі - Суд) надійшла касаційна скарга, в якій скаржник, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 01.11.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2024 й направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		11. Доводи скаржника загалом зводяться до того, що у справі № 580/9406/23 звернувся до суду в межах процесуальних строків, встановлених законом. Однак суди попередніх інстанцій помилково застосували у межах цього спору положення статті 233 КЗпП України у редакції, яка набрала чинності 19.07.2022 та обмежила строк звернення до суду з таким позовом трьома місяцями. Скаржник доводить, що порушення права, покладене в основу предмету і підстав позову відбулося до 19.07.2022, тому звернення до суду з цим позовом не обмежене будь-яким строком. 
		12. Позивач посилається на аналогічну правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 04.04.2023 у справі № 640/8348/21, від 20.11.2023 у справі № 160/5468/23, від 28.09.2023 у справі № 140/2168/23 у яких Верховний Суд вказав, що до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав. 
		13. Ухвалою Суду від 20.03.2024 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
		14. Ухвалою Суду від 21.03.2025 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
		Позиція інших учасників справи.
		15. Відзиву на касаційну скаргу не надходило. Відповідно до частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Джерела права та акти їхнього застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
		16. Питання, яке має вирішити Верховний Суд стосується правильного застосування правових норм щодо строку звернення до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати у належному розмірі позивачеві індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 26.05.2018, а також зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити такі суми.
		17. Судами встановлено, що із цим позовом ОСОБА_1 звернувся 10.10.2023.
		18. Вирішуючи означене питання, колегія суддів керується таким.
		19. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
		20. Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
		21. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		22. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		23. Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
		24. Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, яку відповідно до частини першої статті 122 КАС України може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
		25. Відповідно до частин другої та третьої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		26. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		27. Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не повинні перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
		28. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні проміжки часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків.
		29. Отже, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
		30. Положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
		31. Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, зокрема частиною другою цієї статті.
		32. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 у справі                             № 990/156/23 зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
		33. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
		34. Законом № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
		34.1. «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
		34.2. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
		35. Окрім викладеного слід ураховувати, що відповідно до пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
		36. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 з 24:00 год 30.06.2023 скасовано карантин, установлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запроваджений на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 (термін якого неодноразово продовжувався).
		37. У цій справі позивач просить перерахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 26.05.2018 за обставин, вказаних у позові. До суду з такими вимогами позивач звернувся 10.10.2023.
		38. Суди попередніх інстанцій вказали на пропуск тримісячного строку, передбаченого частиною другою статті 233 КЗпП України, в редакції, яка набула чинності з 19.07.2022. 
		39. Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, у частині застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду з позовом, Суд зазначає таке.
		40. У Рішенні від 15.10.2013 №8-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України, у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці», необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
		41. У постанові від 28.07.2022 у справі № 300/6805/21 Верховний Суд констатував, що до «усіх виплат» належить заробітна плата, компенсація за невикористані відпустки, одноразова грошова допомога при звільненні, а також інші виплати. 
		42. На підставі порівняльного аналізу положень статті 233 КЗпП України можна зробити висновок, що до 19.07.2022 вказана стаття не обмежувала будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
		43. З метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у правовідносинах щодо застосування приписів статті 233 КЗпП України, судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду здійснила перегляд судового рішення у справі № 460/21394/23 (постанова від 21.03.2025).
		44. У зазначеній постанові судова палата дійшла висновку, що, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону № 2352-ІХ, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-ІХ).
		45. Початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19.07.2022) необхідно обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
		46. Виходячи з наведено, Суд констатує, що судова палата сформувала єдиний підхід до нових змін в законодавстві, які обмежують термін звернення до суду з трудовими спорами до трьох місяців, а саме: такі зміни не поширюються на події, які мали місце до 19.07.2022. Зокрема, для стягнення заробітної плати, яка належала працівнику за період до цієї дати, залишається можливість звернення без обмежень у часі, згідно з попередньою редакцією закону.
		47. Суд уважає цей висновок застосовним й до спірних правовідносин. У інших постановах Верховного Суду, на які посилається позивач у касаційній скарзі, міститься аналогічна правова позиція щодо поширення статті 233 КЗпП України, у редакції Закону № 2352-IX, лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
		48. Повертаючись до обставин справи, що розглядається, Суд зазначає, що з 26.05.2018 припинено дію контракту про проходження військової служби та виключено ОСОБА_1 зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. 
		49. Спір у цій справі стосується перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 26.05.2018, що пов`язано із фактом звільнення позивача з військової служби.
		50. Отож оскільки спірні правовідносини стосуються періоду до 19.07.2022, то вони не обмежується будь-яким строком звернення до суду з позовом про перерахунок та виплату грошового забезпечення. Водночас судами попередніх інстанцій помилково застосовано редакцію статті 233 КЗпП України (після 19.07.2022), чинну на момент звернення позивача до суду з цим позовом.
		51. За таких обставин Суд погоджується з аргументами позивача про дотримання ним строків звернення до суду та відсутність правових підстав для повернення його позову.
		52. Порушення норм процесуального права при вирішенні питання щодо строку звернення до суду призвело до постановлення судом першої інстанції незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню в адміністративній справі. Суд апеляційної інстанції помилок суду першої інстанції не виправив.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		53. Згідно із частиною першою статті 353 КАС України, підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
		54. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		55. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Єрьоміна Вікторія Анатоліївна, задовольнити.
		Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року скасувати, а справу направити до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
		Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов   А.Г. Загороднюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...