Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 141/823/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них; за заповітом.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 30.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 01.05.2025.
Дата набрання законної сили: 24.04.2025
Номер судового провадження: 61-14126ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 квітня 2025 року
		м. Київ
		 
		Справа № 141/823/23
		Провадження № 61-14126св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу  ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 10 вересня 2024 року в складі колегії суддів Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В., Стадника І. М.
		 
		у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом та
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог 
		У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_4 , який за життя склав заповіт, посвідчений 06 травня 2011 року секретарем Балабанівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, згідно з яким заповів позивачу все своє майно, зокрема житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться на АДРЕСА_1 , який на підставі свідоцтва про право власності від 26 січня 2001 року належав ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
		05 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання рішення виконкому сільської ради, свідоцтва про право власності на вказаний житловий будинок недійсними, визнання за ним права власності на 7/8 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.
		18 серпня 2022 року рішенням Оратівського районного суду Вінницької області позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсним та скасовано рішення виконкому Балабанівської сільської ради Оратівського району Вінницької області від 03 жовтня 2000 року № 79 про визнання права власності на житловий будинок. Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, яке видане виконкомом Балабанівської сільської ради Оратівського району Вінницької області 26 лютого 2001 року.
		У задоволенні позовної вимоги про визнання права власності на 7/8 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в порядку спадкування судом відмовлено з підстав відсутності постанови про відмову у вчинення нотаріальної дії або свідоцтва про право на спадщину. Вказане рішення суду не оскаржувалось та 29 вересня 2022 року набрало законної сили.
		Позивач є спадкоємцем за заповітом на 7/8 часток спадкового майна, належного ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та оформив свої спадкові права на 7/8 часток земельних ділянок площею 3,5277 га, 0,2500 га, 0,1694 га та площею 0,3226 га відповідно.
		Однак, оскільки право власності на спадкове майно - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться на АДРЕСА_1 , ні за ким із співвласників не зареєстровано, а документи, що підтверджують право власності на вказаний житловий будинок, відсутні, нотаріально оформити прийняття спадщини позивач позбавлений можливості, в підтвердження чого суду надано відповідну обґрунтовану постанову нотаріуса від 28 вересня 2023 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
		Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на 7/8 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований на АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		02 травня 2024 року рішенням Оратівського районного суду Вінницької області позов ОСОБА_1 задоволено.
		Визнано за ОСОБА_1 право власності на 7/8 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований на АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Рішення суду мотивовано тим, що нотаріусом визначено частки спадкового майна, належного ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема, визначено позивачу ОСОБА_1 частку спадкового майна в розмірі 7/8, та, відповідно, ОСОБА_5 визначено обов`язкову частку спадкового майна в розмірі 1/8. Проте у зв`язку із відсутністю документів, що посвідчують право власності спадкодавця на зазначене спірне спадкове нерухоме майно, позивач позбавлений права оформити свої спадкові права на власність, тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими і підлягають задоволенню з метою захисту спадкового майнового права позивача.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		10 вересня 2024 року постановою Вінницького апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 02 травня 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
		Визнано за ОСОБА_1 право власності на 7/12 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований на АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Апеляційний суд керувався тим, що членами колгоспного двору станом на 15 квітня 1991 року були ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 . Спірний будинок належав до суспільної групи господарств - колгоспного двору, тому кожному з членів колгоспного двору належала частка в розмірі 1/3 у майні колгоспного двору. Із урахуванням спадкування позивачем майна за заповітом, наявності у ОСОБА_5 обов`язкової частки у спадщині, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню шляхом визнання за ним права власності на 7/12 часток житлового будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований на АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		16 жовтня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 10 вересня 2024 року, в якій просить її скасувати, рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 02 травня 2024 року залишити в силі.
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені в постановахВерховного Суду від 22 січня 2019 року в справі № 713/1310/17-ц, від 28 грудня 2022 року в справі № 497/293/2020, від 06 липня 2023 року в справі № 748/490/21, про застосування норм ЦК Української РСР 1963 року про виділ частки з майна колгоспного двору.
		Вказав, що з 15 квітня 1991 року і до дня смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_8 року ніхто не порушував питання про виділ частки з майна колгоспного двору, тому одноосібним власником майна колгоспного двору - спірного житлового будинку - був ОСОБА_4 , у зв`язку з чим суд першої інстанції правильно визначив частку ОСОБА_4 в спадковому майні після смерті батька в 7/8.
		Проте апеляційний суд не дослідив зібрані в справі докази, що підтверджують позовні вимоги.
		Доводи інших учасників справи
		Відзивів на касаційну скаргу не надходило.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_1 , батьком якого є ОСОБА_4 , матір`ю - ОСОБА_7 , що підтверджено свідоцтвом про народження (повторним) серії НОМЕР_1 від 17 червня 1985 року.
		26 січня 2001 року виконкомом Балабанівської сільської ради Оратівського району на підставі рішення виконкому Балабанівської сільської ради Оратівського району Вінницької області від 03 жовтня 2000 року № 79 ОСОБА_4 та його дружині ОСОБА_5 видано свідоцтва про право власності житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться на АДРЕСА_1 
		Відповідно до технічного паспорта від 26 лютого 2001 року власниками житлового будинку індивідуального житлового фонду, розташованого на АДРЕСА_1 , були ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
		Відповідно до технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташованого на АДРЕСА_1 , виготовленого станом на 10 листопада 2022 року, а також згідно з повідомленням Комунального підприємства «Гайсинське МБТІ» від 27 липня 2023 року № 174, загальна площа вказаного будинку з господарськими будівлями та спорудами складає 81,3 кв. м, житлова площа - 42,4 кв. м.
		06 травня 2011 року ОСОБА_4 склав заповіт, яким все своє майно, що буде належати йому на день його смерті, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, а також все те, на що він за законом матиме право, зокрема житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходитьсяна АДРЕСА_1 , з присадибною земельною ділянкою, а також належну йому земельну ділянку 3,5277 га та майновий пай заповів ОСОБА_1 . Заповіт посвідчено 06 травня 2011 року секретарем Балабанівської сільської ради Оратівського району Вінницької області Кравчук С. С. та зареєстровано в реєстрі за № 104 (т. 1, а. с. 7).
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (т. 1, а. с. 6).
		06 вересня 2019 року за заявою ОСОБА_5 . Оратівською державною нотаріальною конторою заведена спадкова справа № 193/2019 щодо майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено інформаційною довідкою про реєстрацію в спадковому реєстрі від 09 грудня 2023 року № 75070862.
		26 листопада 2019 року до нотаріальної контори надійшла заява ОСОБА_1 від 30 серпня 2019 року про прийняття спадщини за заповітом. У заяві зазначено, що спадкоємцем згідно зі статтею 1241 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) на обов`язкову частку в спадщині є дружина спадкодавця ОСОБА_5 .
		У цивільній справі № 141/309/21 за позовом ОСОБА_1 про визнання рішення виконкому сільської радивід 03 жовтня 2000 року № 79, свідоцтва про право власності 26 січня 2001 року на житловий будинок недійсними, визнання за ним права власності на 7/8 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами встановлені такі обставини.
		Згідно з довідкою від 11 грудня 2019 року № 497, виданою виконкомом Балабанівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , згідно з відомостями погосподарської книги № 1, особовий рахунок № НОМЕР_2 за 1967-1969 року, проживали однією сім`єю в житловому будинку на АДРЕСА_1 до дня смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .
		Як вбачається з довідки від 11 грудня 2019 року № 496, виданої Виконавчим комітетом Балабанівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, згідно з записами погосподарської книги № 6 за 1983-1986 роки станом на 01 січня 1984 року в житловому будинку на АДРЕСА_1 були зареєстровані: голова двору - ОСОБА_4 , дружина - ОСОБА_7 , дочка - ОСОБА_8 , дочка - ОСОБА_9 , син - ОСОБА_1 .
		Згідно з інформацією з погосподарської книги № 1 Балабанівської сільської ради за 1983-1985 роки в житловому будинку з господарськими будівлями, що знаходиться на АДРЕСА_2 , були зареєстровані: ОСОБА_4 (голова сім`ї); ОСОБА_7 (дружина, померла); ОСОБА_8 (дочка); ОСОБА_9 (дочка); ОСОБА_1 (син); ОСОБА_10 , (дружина, прибула 16 листопада 1984 року з с. Сабарівка), ОСОБА_11 (дочка, прибула 16 листопада 1984 року з с. Сабарівка).
		Відповідно до інформації з погосподарської книги № 1 Балабанівської сільської ради за 1986-1990 роки в житловому будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: на АДРЕСА_3 , були зареєстровані: ОСОБА_4 (голова сім`ї); ОСОБА_10 , (дружина); ОСОБА_11 (дочка, вибула 27 липня 1987 року в с. Підвисоке); ОСОБА_12 (дочка, прибула 15 жовтня 1987 року з м. Гайсин); ОСОБА_1 (син, прибув ІНФОРМАЦІЯ_7 з м. Чернігова, вибув 28 листопада 1989 року в м. Київ).
		Згідно з інформацією з погосподарської книги № 1 Балабанівської сільської ради за 1991-1995 роки в житловому будинку з господарськими будівлями, що знаходиться на АДРЕСА_4 , були зареєстровані: ОСОБА_4 (голова сім`ї); ОСОБА_5 (дружина).
		Згідно з довідкою від 25 листопада 2020 року № 497, виданою виконкомом Балабанівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, відповідно до записів погосподарської книги № 1 за 1991-1995 роки, станом на 15 квітня 1991 року житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться на АДРЕСА_1 , відносився до розряду колгоспного двору, членами якого були голова двору ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 . Рік побудови будинку - 1966.
		Згідно з довідкою від 25 листопада 2020 року № 498, виданою виконкомом Балабанівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, згідно з записами з погосподарської книги № 1 за 1986-1990 роки, станом на 15 квітня 1988 року житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться на АДРЕСА_1 , відносився до розряду колгоспного двору, членами якого були голова ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 . Рік побудови будинку - 1966.
		18 серпня 2022 року рішенням Оратівського районного суду Вінницької області в справі № 141/309/21 позов ОСОБА_1 про визнання рішення виконкому сільської ради, свідоцтва про право власності на житловий будинок недійсними, визнання права власності на 7/8 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами задоволено частково. Визнано недійсним та скасовано рішення виконкому Балабанівської сільської ради Оратівського району Вінницької області від 03 жовтня 2000 року № 79 про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, розташований на АДРЕСА_1 . Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, розташований на АДРЕСА_1 , яке видане Виконавчим комітетом Балабанівської сільської ради Оратівського району Вінницької області 26 лютого 2001 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Рішення суду набрало законної сили 29 вересня 2022 року.
		Згідно з довідкою № 129/02-14, виданою 04 листопада 2022 року державним нотаріусом Немирівської державної нотаріальної контори, в. о. нотаріуса Оратівської державної нотаріальної контори Кнап Л. П., ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом на 7/8 (сім восьмих) часток спадкового майна, належного ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 04 листопада 2022 року державним нотаріусом Немирівської державної нотаріальної контори, в. о. нотаріуса Оратівської державної нотаріальної контори Кнап Л. П., реєстровий № 144, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , на 7/8 часток. Спадщина, на яку в указаній частці видано це свідоцтво, складається із земельної ділянки площею 0,1694 га в межах згідно з планом, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та належала спадкодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 475871. Кадастровий номер земельної ділянки - 0523180400:01:001:0183. Свідоцтво про право на спадщину на 7/8 часток земельної ділянки видане ОСОБА_13 . Свідоцтво про право на обов`язкову частку в спадщині на підставі статті 1241 ЦК України в розмірі 1/8 ще не видане.
		Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04 листопада 2022 року № 314220013, на підставі свідоцтва про право на спадщину № 144, виданого 04 листопада 2022 року державним нотаріусом Немирівської державної нотаріальної контори, в. о. нотаріуса Оратівської державної нотаріальної контори Кнап Л. П., внесено запис про право власності № 48335259, тип права власності: право власності, форма власності: приватна, вид спільної власності: спільна часткова. Власником земельної ділянки з кадастровим номером 0523180400:01:001:0183 площею 0,1694 га з розміром частки в спільній власності 7/8 є ОСОБА_1 .
		Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 04 листопада 2022 року державним нотаріусом Немирівської державної нотаріальної контори, в. о. нотаріуса Оратівської державної нотаріальної контори Кнап Л. П., реєстровий № 143, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , на 7/8 часток. Спадщина, на яку в указаній частці видано це свідоцтво, складається із земельної ділянки площею 0,2500 га в межах згідно з планом, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та належала спадкодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №475870. Кадастровий номер земельної ділянки - 0523180400:01:001:0182. Свідоцтво про право на спадщину на 7/8 часток земельної ділянки видане ОСОБА_1 . Свідоцтво про право на обов`язкову частку у спадщині на підставі статті 1241 ЦК України в розмірі 1/8 ще не видане.
		Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04 листопада 2022 року № 314216906, на підставі свідоцтва про право на спадщину № 143, виданого 04 листопада 2022 року державним нотаріусом Немирівської державної нотаріальної контори, в. о. нотаріуса Оратівської державної нотаріальної контори Кнап Л. П., внесено запис про право власності № 48334952, тип права власності: право власності, форма власності: приватна, вид спільної власності: спільна часткова. Власником земельної ділянки з кадастровим номером 0523180400:01:001:0182 площею 0,25 га з розміром частки у спільній власності 7/8 є ОСОБА_1 .
		Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 04 листопада 2022 року державним нотаріусом Немирівської державної нотаріальної контори, в. о. нотаріуса Оратівської державної нотаріальної контори Кнап Л. П., реєстровий № 142, спадкоємцем зазначеного у заповіті майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , на 7/8 часток. Спадщина, на яку в указаній частці видано це свідоцтво, складається із земельної ділянки площею 3,5277 га в межах згідно з планом, розташованої на  АДРЕСА_1 , та належала спадкодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВН №148049. Кадастровий номер земельної ділянки - 0523180400:05:001:0131. Свідоцтво про право на спадщину на 7/8 часток земельної ділянки видане ОСОБА_1 . Свідоцтво про право на обов`язкову частку у спадщині на підставі статті 1241 ЦК України в розмірі 1/8 ще не видане.
		Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 04 листопада 2022 року державним нотаріусом Немирівської державної нотаріальної контори, в. о. нотаріуса Оратівської державної нотаріальної контори Кнап Л. П., реєстровий № 145, спадкоємцем зазначеного у заповіті майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , на 7/8 часток. Спадщина, на яку в указаній частці видано це свідоцтво, складається з земельної ділянки площею 0,3226 га в межах згідно з планом, розташованої за адресою: с. Балабанівка Вінницького (колишнього Оратівського) р-ну Вінницької обл., та належала спадкодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 475872. Кадастровий номер земельної ділянки - 0523180400:01:002:0043. Свідоцтво про право на спадщину на 7/8 часток земельної ділянки видане ОСОБА_1 . Свідоцтво про право на обов`язкову частку у спадщині на підставі статті 1241 ЦК України в розмірі 1/8 ще не видане.
		28 вересня 2023 року постановою державного нотаріуса Немирівської державної нотаріальної контори, в. о. нотаріуса Оратівської державної нотаріальної контори Кнап Л. П. № 97/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 7/8 часток від належної ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 частки житлового будинку, розташованого на АДРЕСА_1 , у зв`язку із відсутністю у спадкоємця документів, які підтверджують право власності на вказаний житловий будинок.
		Позиція Верховного Суду 
		Касаційне провадження у справі відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). 
		Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. 
		Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.
		Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
		Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
		Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
		Відповідно до вимог частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		Із матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання за ним в порядку спадкування за заповітом після смерті батька право власності на 7/8 часток житлового будинку - майна, яке належало до колгоспного двору, проте право власності на яке не було оформлено.
		Верховний Суд у постановах від 03 травня 2022 року в справі № 520/5386/15-ц, від 22 листопада 2023 року в справі № 689/1693/20 та ін. зазначив, що колгоспний двір - це сімейно-трудове об`єднання осіб, які використовували майно двору для ведення підсобного господарства і сімейних потреб.
		15 квітня 1991 року набув чинності Закон України від 07 лютого 1991 року № 697-XII «Про власність», яким було передбачено право спільної власності громадян, гарантії захисту права власності, правомірності володіння майном.
		Положення статей 17, 18 зазначеного Закону щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. 
		Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за правовими нормами, які регулювали питання права власності цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, які втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в навчальному закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.
		Відповідно до частини першої статті 120 ЦК Української РСР 1963 року (тут і далі - який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності.
		Майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам (частина перша статті 112 ЦК Української РСР).
		У частині другій статті 123 ЦК Української РСР передбачено, що розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
		Отже, кожен член колгоспного двору є учасником спільної сумісної власності на все майно двору незалежно від того, чи брав він участь в його придбанні. Нетривале перебування працездатного члена колгоспного двору в складі двору або незначна участь працею та коштами у веденні господарства можуть бути підставою для зменшення його частини (постанови Верховного Суду від 28 листопада 2018 року в справі № 688/21/17-ц, від 08 квітня 2020 року в справі № 454/1187/17-ц).
		Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню книг погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими наказом Центрального статистичного управління СРСР від 13 квітня 1979 року № 112/5, а згодом - аналогічними Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, та Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 25 травня 1990 року № 69.
		За змістом Вказівок № 112/5 і № 69 суспільна група господарства визначалася залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працювали в колгоспі, але не були членами колгоспу, належали до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади. Відповідно до абзацу 2 пункту 20 Вказівок № 112/5 виключенням із загального порядку були лише господарства, в яких проживали працюючі члени колгоспу. Такі господарства, незалежно від роду занять голови господарства, відносилися до господарств колгоспників. Члени колгоспу, які працювали у міжгосподарських організаціях, відносилися до суспільної групи колгоспників.
		У постанові від 06 листопада 2019 року в справі № 559/375/16 Верховний Суд зазначив, що записи в погосподарських книгах визнавалися як акти органів влади (публічні акти), що підтверджують право власності. Під час вирішення питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди в порядку спадкування записи в погосподарських книгах оцінюються в сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
		Суди встановили і матеріалами справи підтверджено, що згідно з довідкою виконкому Балабанівської сільської ради Оратівського району Вінницької області від 25 листопада 2020 року № 497 спірний житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться на АДРЕСА_1 станом на 15 квітня 1991 року відносився до суспільної групи господарств - колгоспного двору, головою якого був ОСОБА_4 , а членом - ОСОБА_5 .
		Відповідно до технічного паспорта на житловий будинок індивідуального житлового фонду, розташованого на АДРЕСА_1 , власниками будинку станом на 26 лютого 2001 року (дату складання технічного паспорту) були ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
		Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частина п`ята статті 82 ЦПК України).
		У справі № 141/309/21 рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 18 серпня 2022 року встановлено, що згідно з військовим квитком серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , проходив службу в Збройних силах Союзу РСР з 02 липня 1986 року до 31 жовтня 2004 року. У 1987 році ОСОБА_1 вступив до Чернігівського вищого військового авіаційного училища льотчиків та в 1993 році закінчив повний курс Луганського вищого військового авіаційного училища штурманів імені Пролетаріату Донбасу. Згідно з записами в трудовій книжці серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 08 липня 1986 року призвано на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_10 , та 31 жовтня 2004 року звільнено з військової служби в запас.
		Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду, що ОСОБА_1 станом на 15 квітня 1991 року також був членом колгоспного двору на АДРЕСА_1 , оскільки на цей час не втратив таке право, перебуваючи на дійсній строковій військовій службі та навчанні в учбовому закладі.
		Враховуючи, що членами колгоспного двору станом на 15 квітня 1991 року були ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , спірний будинок належав до суспільної групи господарств - колгоспний двір, тому кожному з членів колгоспного двору за адресою: АДРЕСА_1 належала частка в розмірі 1/3 частини в майні колгоспного двору, про що також правильно виснував апеляційний суд.
		До складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
		Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).
		Згідно з положеннями статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
		Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (частина перша статті 1296 ЦК України).
		Відповідно до статті 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).
		ОСОБА_4 за життя склав заповіт, яким все належне йому майно заповів сину ОСОБА_1 . 
		ОСОБА_5 є особою, яка має право на обов`язкову частку у спадщині після смерті спадкодавця, відповідно до вимог статті 1241 ЦК України.
		У 2019 році ОСОБА_1 та ОСОБА_5 прийняли спадщину в порядку частини першої статтю 1269 ЦК України шляхом подачі нотаріусу заяви про прийняття спадщини у встановлений законодавством строк (3/12 та 1/12 частин спірного житлового будинку відповідно).
		ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_8 .
		Згідно з заведеною 16 грудня 2020 року спадковою справою № 235/2020 спадкоємцями майна ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках, зокрема і щодо 1/12 частини вказаного будинку) .
		Отже, з урахуванням спадкування ОСОБА_1 майна за заповітом, наявності у ОСОБА_5 обов`язкової частки в спадщині після смерті ОСОБА_4 , апеляційний суд правильно визначив частку ОСОБА_1 у спадковому майні після смерті батька в розмірі 3/12 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований на АДРЕСА_1 4/12 частини цього будинку належить позивачу як члену колгоспного двору, який не втратив право на частку в майні у зв`язку з проходженням військової служби.
		Такі висновки узгоджуються з постановами Верховного Суду від 22 січня 2019 року в справі № 713/1310/17-ц, від 28 грудня 2022 року в справі № 497/293/2020, від 06 липня 2023 року в справі № 748/490/21, на які посилається заявник в касаційній скарзі.
		Водночас суд апеляційної інстанції визнав за ОСОБА_13 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на всі 7/12 часток житлового будинку.
		Верховний Суд в своїй практиці звертав увагу, що принцип заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius) відомий ще з часів римського права та існував у зв`язку із іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги (див. постанову Верховного Суду від 24 травня 2023 року в справі № 179/363/21).
		З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів, Верховний Суд керується тим, що в справі, яка розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають під час кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.
		Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.
		Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01, пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00, пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, пункт 58), за якою принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належно зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення в справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), пункт 29).
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
		Щодо судових витрат
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки в цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		Керуючись статтями 389, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		УХВАЛИВ:
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Постанову Вінницького апеляційного суду від 10 вересня 2024 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:О. М. Ситнік     В. М. Ігнатенко      І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...