Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 676/4602/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про спонукання виконати або припинити певні дії.
Надіслано судом: 29.04.2025. Зареєстровано: 30.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 01.05.2025.
Дата набрання законної сили: 24.04.2025
Номер судового провадження: 22-ц/820/643/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 квітня 2025 року
		м. Хмельницький
		 
		Справа № 676/4602/24
		Провадження № 22-ц/820/643/25
		 
		Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
		суддів судової палати з розгляду цивільних справ
		Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,
		   секретар    судового засідання    Чебан О.М.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом  ОСОБА_1 до фізичної особи  підприємця ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 8 січня 2025року,
		 
		встановив:
		 
		1.Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фізичної особи  підприємця ОСОБА_2 (далі  ФОП ОСОБА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
		ОСОБА_1 зазначив, що він як адвокат із метою надання правничої допомоги ОСОБА_3 здійснював збір необхідних документів та інформації для належного представництва інтересів останнього щодо відшкодування шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 2 листопада 2023 року о 10годині 20хвилин на перехресті доріг Р63 та Т2610.
		5 червня 2024 року позивач звернувся до ФОП ОСОБА_2 з адвокатським запитом про надання наступної інформації:
		- чи є він працівником суб`єкта оціночної діяльності фізичної особи  підприємця ОСОБА_4 (далі  СОД ФОП ОСОБА_4 ) і чи перебуває він у штаті СОД ФОП ОСОБА_4 ;
		- чи направляв 27 березня 2024 року СОД ФОП ОСОБА_4 його до міста Новодністровська для огляду автомобіля ОСОБА_3 , якщо ні, то повідомити, хто був направлений для огляду автомобіля, вказавши прізвище, ім`я, по батькові, посаду цієї особи;
		- чи є договір між ним і СОД ФОП ОСОБА_4 щодо проведення огляду транспортних засобів і складання відповідних висновків за результатами їх огляду;
		- чи проводив 27 березня 2024 року він особисто в місті Новодністровську огляд автомобіля «Mercedes-Benz Vito» державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 ;
		- чи складав 27 березня 2024 року він особисто в місті Новодністровську протокол огляду автомобіля «Mercedes-Benz Vito» державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 .
		Позивач додав до адвокатського запиту документи щодо представництва інтересів ОСОБА_3 і просив відповідача надати відповідь не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання цього запиту. Адвокатський запит і додатки до нього позивачем підписані електронним цифровим підписом і надіслані на офіційну електронну адресу ФОП ОСОБА_2 . Крім того 6 червня 2024 року позивач надіслав відповідачу адвокатський запит засобами поштового зв`язку. ФОП ОСОБА_2 не надав відповіді на цей адвокатський запит, а така бездіяльність відповідача є протиправною, не відповідає вимогам закону, порушує права та інтереси позивача.
		За таких обставин ОСОБА_1 просив суд:
		визнати бездіяльність ФОП ОСОБА_2 в ненаданні інформації, розпорядником якої він є, на його адвокатський запит від 5 червня 2024 року протиправною;
		зобов`язати ФОП ОСОБА_2 надати у встановлений законом строк інформацію, розпорядником якої він є, на його адвокатський запит від 5 червня 2024року.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 8 січня 2025 року в позові відмовлено.
		Суд керувався тим, що законом передбачено право адвоката звертатися з адвокатським запитом до фізичних осіб лише за їх згодою, а відповідач не давав адвокату Голубову С.Г. такої згоди. Водночас закон не встановлює обов`язок фізичних осіб  підприємців надавати адвокату в указаний строк інформацію на його адвокатський запит, у зв`язку з чим позов є безпідставним. Оскільки в позові ОСОБА_1 відмовлено, то його вимоги про відшкодування судових витрат не підлягають задоволенню.
		 
		Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
		 
		В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, які регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, а тому ФОП ОСОБА_2 зобов`язаний був надати відповідь адвокату Голубову С.Г. на його адвокатський запит. Бездіяльність відповідача у ненаданні відповіді на цей запит є протиправною, а позивачем обрано належний спосіб захисту порушеного права.
		 
		Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
		 
		ФОП ОСОБА_2 не подав відзив на апеляційну скаргу.
		 
		2.Мотивувальна частина
		 
		Позиція суду апеляційної інстанції
		 
		Статтею 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі  ЦПК України) встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.
		Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
		Суд першої інстанції неправильно витлумачив норми статті 16 Цивільного кодексу України (далі  ЦК України) та Закону України від 5 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі  Закон №5076-VI), не застосував норми Закону України від 2 жовтня 1992 року №2657-XII «Про інформацію» (далі  Закон №2657-XII) і не врахував приписи статті 5 ЦПК України.
		У зв`язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права оскаржуване рішення суду а частині вимог про зобов`язання вчинити певні дії підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення, а в частині визнання бездіяльності протиправною підлягає зміні.
		Також суд апеляційної інстанції має змінити розподіл судових витрат.
		 
		Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
		 
		ОСОБА_1 є адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність на підставах і в порядку, що передбачені Законом №5076-VI. ОСОБА_2 є фізичною особою  підприємцем.
		На підставі договору про надання правової допомоги від 1 квітня 2024 року №1/04/2024 та ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АН №1427852 від 28 травня 2024 року адвокат Голубов С.Г. здійснював представництво інтересів ОСОБА_3 у справі щодо відшкодування шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 2 листопада 2023 року о 10 годині 20 хвилин на перехресті доріг Р63 та Т2610.
		5 червня 2024 року адвокат Голубов С.Г. за допомогою засобів електронної пошти звернувся до ФОП ОСОБА_2 з адвокатським запитом про надання наступної інформації:
		- чи є він працівником суб`єкта оціночної діяльності фізичної особи  підприємця ОСОБА_4 (далі  СОД ФОП ОСОБА_4 ) і чи перебуває він у штаті СОД ФОП ОСОБА_4 ;
		- чи направляв 27 березня 2024 року СОД ФОП ОСОБА_4 його до міста Новодністровська для огляду автомобіля ОСОБА_3 , якщо ні, то повідомити, хто був направлений для огляду автомобіля, вказавши прізвище, ім`я, по батькові, посаду цієї особи;
		- чи є договір між ним і СОД ФОП ОСОБА_4 щодо проведення огляду транспортних засобів і складання відповідних висновків за результатами їх огляду;
		- чи проводив 27 березня 2024 року він особисто в місті Новодністровську огляд автомобіля «Mercedes-Benz Vito» державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 ;
		- чи складав 27 березня 2024 року він особисто в місті Новодністровську протокол огляду автомобіля «Mercedes-Benz Vito» державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 .
		6 червня 2024 року адвокат Голубов С.Г. надіслав той же адвокатський запит на адресу ФОП ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку.
		ФОП ОСОБА_2 отримав адвокатський запит адвоката Голубова С.Г., але не надав відповіді на цей запит.
		 
		Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
		 
		Статтею 34 Конституції України встановлено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб  на свій вибір.
		Положення цього конституційного принципу кореспондуються з нормами Закону №2657-XII, згідно яких кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб (стаття 5).
		Відповідно до статті 1 Закону №2657-XII інформація  будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
		Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом №5076-VI, за змістом якого адвокат  фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом, а адвокатська діяльність  незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
		В силу частини першої статті 20 Закону №5076-VI під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правничої допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правничої допомоги, зокрема звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).
		Як передбачено статтею 24 Закону №5076-VI, адвокатський запит  письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту. Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
		Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України).
		Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Із положень статті 5 ЦПК України слідує, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що кожен має право одержувати інформацію для реалізації своїх прав та інтересів.
		Під час здійснення адвокатської діяльності адвокат вправі звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, юридичних і фізичних осіб із адвокатськими запитами про надання інформації (крім інформації з обмеженим доступом), необхідної для належного надання правничої допомоги. Водночас органи та особи, яким адресовані такі адвокатські запити зобов`язані надати адвокату запитувану інформацію протягом п`яти робочих днів з дня отримання запиту.
		Безпідставна відмова відповідача в наданні інформації на адвокатський запит не відповідає положенням статей 20, 24 Закону №5076-VI (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 2 березня 2023 року у справі №371/1246/21).
		Також Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 2 листопада 2020 року (справа №727/65/20) зазначив, що адвокатський запит може бути адресований як суб`єктам владних повноважень, так і приватним особам. Такі запити можуть стосуватися як надання публічної, так і будь-якої іншої інформації, необхідної адвокатові для надання правової допомоги клієнтові.
		Право на звернення до суду гарантується чинним законодавством і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушується, не визнається або оспорюється. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
		Завданням цивільного судочинства є належний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Європейський суд з прав людини (далі  ЄСПЛ) у справі Chahal v. the United Kingdom (заява №22414/93, пункт 145, рішення від 15 листопада 1996 року) вказав, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань (див. рішення у справі Vilvarajah and Others v. the United Kingdom; заяви №№13163/87, 13164/87, 13165/87, 13447/87, 13448/87 52854/99, пункт 122, від 30жовтня 1991 року).
		Також ЄСПЛ неодноразово зазначав (справа Afanasyev v. Ukraine, заява №38722/02, пункт 75, рішення від 5 квітня 2005 року), що стаття 13 Конвенції гарантує доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Таким чином, стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування, хоча держави-учасники мають певну свободу розсуду щодо способу, у який вони виконують свої зобов`язання за цим положенням Конвенції. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (див. рішення у справі Aydin v. Turkey від 25 вересня 1997 року п. 103 та рішення у справі Kaya v. Turkey від 19лютого 1998 року, пункт 106).
		Отже, застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду. Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення  гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію.
		Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 вересня 2022 року (справа №908/976/19), яка згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.
		Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).
		Зібрані докази вказують на те, що адвокат Голубов С.Г. звернувся до ФОП ОСОБА_2 з адвокатським запитом на підставі договору про надання правової допомоги та ордеру на надання правничої (правової) допомоги, що надавалася ОСОБА_3 , тобто в межах визначених Законом №5076-VI повноважень. При цьому запитувана адвокатом Голубовим С.Г. інформація стосувалася безпосередньо здійснюваною відповідачем підприємницької діяльності, яка не відноситься до інформації з обмежувальним доступом (стаття 21 Закону №2657-XII).
		У ФОП ОСОБА_2 були відсутні підстави для відмови в наданні інформації на адвокатський запит адвоката Голубова С.Г., а тому на відповідача слід покласти зобов`язання надати запитувану адвокатом інформацію з дотриманням вимог законодавства про захист конфіденційної та комерційної інформації, а також інформації щодо персональних даних осіб.
		Висновки суду першої інстанції щодо правомірності відмови ФОП ОСОБА_2 у наданні інформації на адвокатський запит адвоката ГолубоваС.Г. не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
		Водночас задоволення позову ОСОБА_1 в частині вимог про визнання бездіяльності ФОП ОСОБА_2 в ненаданні інформації на адвокатський запит протиправною не призведе до реального відновлення порушеного права позивача.
		Отже вцій частинівимог упозові ОСОБА_1 необхідно відмовитине черезїх безпідставність, а через обрання позивачем неефективного способу захисту цивільного права.
		 
		3.Висновки суду апеляційної інстанції
		 
		При вирішенні спору суд першої інстанції не застосував правильно норми чинного законодавства, а тому ухвалене ним рішення не може залишатися в силі.
		Вимога ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача надати відповідь на адвокатський запит має бути задоволена частково. На ФОП ОСОБА_2 слід покласти зобов`язання надати адвокату Голубову С.Г. запитувану інформацію з дотриманням вимог законодавства про захист конфіденційної та комерційної інформації, а також інформації щодо персональних даних осіб.
		Позов ОСОБА_1 у частинівимоги провизнання бездіяльності відповідача у ненаданні відповіді на адвокатський запит протиправною не підлягає задоволенню через обрання позивачем неефективного способу захисту цивільного права. Відтак мотивувальну частину рішення суду щодо вирішення цієї вимоги слід змінити.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (пункти 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України).
		Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України від 8 липня 2011 року №3674-VІ «Про судовий збір» (далі  Закон №3674-VІ).
		Статтею 1 Закону №3674-VI встановлено, що судовий збір  збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
		За змістом підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону №3674-VI за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, сплачується судовий збір за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		За подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону №3674-VI).
		Як передбачено частиною третьою статті 4 Закону №3674-VI, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі  застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
		В силу частини третьої статті 6 Закону №3674-VI у разі, коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
		Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю І т ІІ групи, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю (пункт 9 частини першої статті 5 Закону №3674-VI).
		Згідно з частинами першою, другою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
		Із положень статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою . Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		Частиною другою статті 140 ЦПК України визначено, що розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
		Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову  на відповідача, у разі відмови в позові  на позивача, у разі часткового задоволення позову  на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових втрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Розмір витрат,які сторонасплатила абомає сплатитиу зв`язкуз розглядомсправи,встановлюється судомна підставіподаних сторонамидоказів (договорів,рахунків тощо).  Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
		Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що судовий збір, витрати на розгляд справи на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.
		Законом №3674-VI визначені ставки судового збору, зокрема за подання фізичною особою позову немайнового характеру судовий збір сплачується за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Якщо заявлено дві і більше вимог немайнового характеру, то судовий збір сплачується за кожну вимогу. Якщо процесуальний документ подається в електронній формі, то застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
		Витрати сторін, пов`язані з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюються судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
		До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.
		Розмір гонорару адвоката та порядок його обчислення визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом на підставі укладеного ними договору, при цьому гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Водночас у разі, якщо понесені особою витрати на проведення експертизи та на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат.
		Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.
		За загальним правилом стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, то судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві  пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо позивача звільнено від сплати судового збору, то у разі задоволення позову судовий збір стягується з іншої сторони на користь держави, а к разі відмови в позові судовий збір покладається на рахунок держави.
		ОСОБА_1 як особа з інвалідністю ІІ групи звільнений від сплати судового збору.
		Позов ОСОБА_1 містить дві вимоги немайнового характеру (визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії), одна з яких задоволена. Відтак позов задоволено на 50%.
		У зв`язку з цим ФОП ОСОБА_2 повинен сплатити на користь держави судовий збір: 484 грн 48 коп.  за подання позову в електронній формі (3028?0,4?0,8?50%) та 581 грн 38 коп.  за подання апеляційної скарги в електронній формі (3028?0,4?0,8?150%?0,8?50%), - а всього  1065 грн 86 коп. (484,48+581,38).
		ОСОБА_1 поніс обґрунтовані витрати на надіслання ФОП ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку заяв і доказів у справі на суму 110 грн (а.с. 23, 40), отже з відповідача на користь ОСОБА_1 слід присудити половину цих витрат у розмірі 55 грн (110?50%).
		Поштові витрати ОСОБА_1 на направлення ФОП ОСОБА_2 адвокатського запиту від 5 червня 2024 року у розмірі 52 грн (а.с. 24) не є судовими витратами в розумінні статей 133, 140 ЦПК України, внаслідок чого ці витрати не можуть бути покладені на відповідача в порядку, передбаченому статтею 141 ЦПК України.
		На підставі договору про надання правничої допомоги №16/06/24 від 26червня 2024 року (а.с. 11) адвокат Івахненко М.А. надавав ОСОБА_1 професійну правничу допомогу у виді складання необхідних процесуальних документів, представництва і захисту його прав і законних інтересів в суді першої інстанції. За умовами цього договору сторони визначили гонорар адвоката у фіксованому розмірі 6000 грн (пункт 5.1), а позивач мав оплатити правову допомогу на підставі виставленого адвокатом рахунку без складання акту прийому-передачі правової допомоги (виконаних робіт) (пункт 5.2). 22 липня 2024 року адвокат Івахненко М.А. виставив позивачу ОСОБА_1 рахунок для сплати правничої допомоги адвоката у розмірі 6000 грн (а.с. 38).
		Відповідно до аналогічного договору про надання правничої допомоги №21/01/25 від 21 січня 2025 року (а.с. 80) адвокат Івахненко М.А. надавав ОСОБА_1 професійну правничу допомогу у виді складання апеляційної скарги та інших процесуальних документів в суді апеляційної інстанції. За умовами цього договору сторони визначили гонорар адвоката у фіксованому розмірі 3000 грн (пункт5.1).
		Із детального опису виконаних робіт адвокатом для надання правничої допомоги від 31 березня 2025 року (а.с. 104) слідує, що адвокат Івахненко М.А. надав ОСОБА_1 юридичні послуги у виді ознайомлення з рішенням суду першої інстанції, формування позиції та консультування клієнта, складання та подання апеляційної скарги, ознайомлення з відзивом відповідача на апеляційну скаргу, складання та подання заяви про розгляд апеляційної скарги без участі позивача і його представника загальною вартістю 3000 грн. 31 березня 2025 року адвокат Івахненко М.А. виставив позивачу ОСОБА_1 рахунок для сплати правничої допомоги адвоката у розмірі 3000 грн (а.с. 106).
		Визначений адвокатом Івахненком М.А. і позивачем ОСОБА_1 фіксований розмір витрат на професійну правничу допомогу (9000 грн) є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання цих робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значенням справи для позивача.
		З огляду на те, що позов ОСОБА_1 задоволено на 50%, ФОП ОСОБА_2 має відшкодувати йому обґрунтовано понесені витрати на професійну правничу допомогу розмірі 4500 грн (9000?50%).
		Всього з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід присудити витрати, пов`язані з розглядом справи (витрати на поштові відправлення та на професійну правничу допомогу) в сумі 4555 грн (55+4500).
		 
		Керуючись статтями 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
		 
		ухвалив:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 8 січня 2025 року в частині відмови у позові про визнання бездіяльності протиправною змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
		Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 8 січня 2025 року в частині відмови у позові про зобов`язання вчинити певні дії скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення.
		Позов задовольнити частково.
		Зобов`язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків  НОМЕР_2 ) надатиадвокату Голубову Сергію Геннадійовичу (реєстраційний номер облікової картки платника податків  НОМЕР_3 ) у відповідь на адвокатський запит від 5червня 2024 року інформацію з дотриманням вимог законодавства про захист конфіденційної та комерційної інформації, а також інформації щодо персональних даних осіб.
		Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (місце проживання  АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків  НОМЕР_2 ) на користь держави (отримувач: Головне Управління Казначейства у місті Хмельницькому/ Хмельницький МТГ (22030101), код отримувача (ЄДРПОУ) 37971775, р/р UA608999980313181206080022775, Казначейство України (ЕАП), МФО 899998; призначення платежу: судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) 1065 гривень 86 копійок судового збору.
		Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (місце проживання  АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків  НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання  АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків  НОМЕР_3 ) 4555 гривень судових витрат.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повне судове рішення складено 28 квітня 2025 року.
		 
		 
		 
		Судді:    О.І. Ярмолюк
		 
		 
		 
		   Л.М. Грох
		 
		 
		 
		   Т.О. Янчук
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий у першій інстанції  Вдовичинський А.В.     
		Доповідач  Ярмолюк О.І.                            Категорія 30

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...