Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/50065/23-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 30.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 02.05.2025.
Дата набрання законної сили: 26.03.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		апеляційне провадження №22-ц/824/1179/2025
		справа №757/50065/23-ц
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 березня 2025 року                                                                                              м.Київ
		 
		 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		 
		судді-доповідача       Поліщук Н.В.
		суддів                         Верланова С.М., Соколової В.В.
		за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О., 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною адвоката Опанасика Владислава Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 18 квітня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Діденка Є.В.,
		у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації, -
		 
		встановив:
		У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації.
		В обґрунтування позову вказує, що позивач є вчителем (спікером) приватної авторської онлайн-школи мислення «Apeiron», тематикою якої є авторські методики з філософії та психології. Заняття в школі здійснюються за попереднім записом на оплатній основі, тобто не є публічними та проводяться у формі закритих відеоконференцій з особами, які виявили бажання брати в них участь, попередньо записалися та оплатили обумовлену вартість семінару, а також після їх проведення є доступними для перегляду у формі відеозапису.
		10 грудня 2022 року ОСОБА_1 проведено семінар на тему «ІНФОРМАЦІЯ_6», який наразі доступний у форматі відеозапису користувачам, які обрали відповідний курс, в тому числі новим користувачам, які записалися після випуску семінару.
		ІНФОРМАЦІЯ_1 о 12:00 у соціальній мережі Facebook на особистій сторінці користувача ОСОБА_2, яка є офіційною сторінкою народного депутата України ОСОБА_2 , за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 поширено допис такого змісту: 
		«ІНФОРМАЦІЯ_7»
		«ІНФОРМАЦІЯ_7»
		«ІНФОРМАЦІЯ_8»
		ІНФОРМАЦІЯ_9).
		У цьому дописі відповідач стверджує, що позивач у ході проведення семінару вчинив кримінальне правопорушення - розповсюдження відеопродукції, що пропагує культ насильства та жорстокості, а також порівняла тематику семінарів позивача із злочинними діями збройних формувань держави-агресора на тимчасово окупованих територіях України. Такими твердженнями є: «ІНФОРМАЦІЯ_10».
		Наведена інформація не відповідає дійсності, є негативною, посягає на право позивача на повагу до честі, гідності і ділової репутації, і наносить йому шкоду. 
		Стверджує, що відповідач поширив щодо нього недостовірну інформацію, яка є фактичним твердженням, оскільки може бути перевірена та підтверджена чи, навпаки, спростована.
		Вказує, що спірні висловлювання ОСОБА_1 , з якими відповідач пов`язує свої твердження про начебто схожість тематики семінару зі злочинами держави-агресора на тимчасово окупованих територіях, носить метафоричний характер та спрямована на підсилення загальної тематики семінару.
		У діях позивача відсутні ознаки будь-якого кримінального правопорушення, а твердження відповідача про пов`язаність позивача з вчиненням кримінального правопорушення є порушенням принципу презумпції невинуватості.
		ОСОБА_1 зазначає, що його висловлювання, які відповідач сприйняла як заклики до насильства та жорстокості, за своїм характером були метафоричними та гіперболізованими твердженнями, сказаними в загальному контексті.
		Темою спірного семінару було з`ясування природи впливу осіб жіночої статі на чоловіків, зокрема, в контексті того, що прояв надмірної турботи жінок стосовно чоловіків призводить до того, що жінка встановлює всеосяжний контроль над діями чоловіка, позбавляючи його можливості та бажання у будь-яких ситуаціях діяти, виходячи із власних інстинктивних чоловічих переконань, що, в результаті, призводить до втрати характером чоловіка притаманних йому як представнику «сильної статі» ознак та, як наслідок, втрати інтересу жінки до нього.
		Таким чином, ОСОБА_1 у ході зазначеного семінару обґрунтовує теорію, що всеосяжний контроль та турбота жінки стосовно чоловіка призводить до негативних наслідків як для чоловіків, так і для самих жінок.
		Звертає увагу на часовий проміжок відеозапису семінару з 01:23:55 по 01:34:23, в межах якого ОСОБА_1 озвучено фразу, яка стала підставою для поширення ОСОБА_2 недостовірної інформації стосовно позивача.
		У вказаному проміжку, продовжуючи розглядати природу надмірного контролю жінок над чоловіками, ОСОБА_1 виокремлює два шляхи побудови стосунків жінок з чоловіками - перший: «коротке задоволення» в обмін на «довгострокові страждання» (жінка, забороняючи щось чоловіку, на мить задовольняє свої інтереси, що призводить до довгострокових страждань як для неї, так і для чоловіка) та другий «короткострокові страждання» в обмін на «довгострокове задоволення» (жінка у конкретний момент часу не сперечається із чоловіком та не забороняє йому діяти так як він того бажає, що призводить до довгострокового задоволення для обох партнерів).
		Позивач звертає увагу суду, що, надаючи оцінку його висловлюванням у контексті оспорюваних тверджень, слід враховувати наступне:
		1)           висловлювання були сказані виключно про те, що бажають (хочуть) робити чоловіки з жінками, які при побудові стосунків обрали шлях «коротке задоволення» в обмін на «довгострокові страждання», а не про те, що вони повинні робити;
		2)           висловлювання були сказані у формі запитання до аудиторії та аналізу коментарів чоловіків-учасників семінару в текстовій бесіді ліворуч (часовий проміжок з 01:33:14 по 01:33:34), тобто, фактично, позивачем була просто озвучена позиція більшості учасників семінару щодо поставленого запитання;
		3)           висловлювання носять метафоричний характер, тобто позивач мав на увазі не фізичне насильство над жінками, а ліквідацію в їхньому характері тих недоліків, які призводять до заподіяння як їм самим, так і чоловікам «довгострокових страждань», що випливає із ряду висловлювань позивача (часовий проміжок з 01:33:38 по 01:33:51);
		4)           у подальшій частині відеозапису (починаючи з часового відрізку 01:33:57, де позивачем сказано « ІНФОРМАЦІЯ_3 »») позивач обґрунтовує, чому не можна вчиняти будь-які насильні дії щодо жінок як фізичного, так і психологічного характеру.
		Загальний контекст висловлювань, які ОСОБА_2 недостовірно інтерпретувала як заклики до насильства над жінками, за своєю сутністю та загальним контекстом, є: (1) відображенням поглядів чоловіків-учасників семінару; (2) гіперболізованою метафорою, яка відображає те, що чоловіки повинні боротися («психологічно спалювати», «душити») з істеричною складовою жіночого характеру.
		З посиланням на частину 2 статті 302 ЦК України вказує, що відповідачка поширила звинувачення позивача у вчиненні кримінального правопорушення без жодної належної на те підстави та фактичної основи.
		Мотивуючи наведеним, просить суд:
		- визнати недостовірною і такою, що порушує право на честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 о 12.00 на сторінці користувача ОСОБА_2 у соціальній мережі Facebook, яка містить фактичні твердження:
		«ІНФОРМАЦІЯ_11»;
		- зобов`язати ОСОБА_2 протягом одного місяця з дня набрання рішення суду у цій справі законної сили спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення на сторінці користувача ОСОБА_2 у соціальній мережі Facebook за посиланням, резолютивної частини рішення суду у цій справі.
		Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 18 квітня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
		Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Опанасиком В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.
		В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні на основі наявних в матеріалах справи документів та доказів встановлено, що спірні висловлювання, зокрема, ті, в яких відповідач співставляє дії ОСОБА_1 зі «злочинами росіян на окупованих територіях», за своєю сутністю є різкою та негативною інформацією про позивача.
		При цьому, судом установлено, що висловлена ОСОБА_2 негативна інформація є наслідком хибної інтерпретації нею висловлювань ОСОБА_1 , сказаних у ході проведення семінару, тобто, що спірні висловлювання, фактично, є такими, що не ґрунтуються на достатніх фактичних даних.
		Позивач уважає обґрунтованими висновки суду, проте уважає, що за наведених мотивів, висновки суду щодо вирішення по суті позовних вимог, викладені в резолютивній частині, є такими, що не відповідають обставинам справи та мотивам, викладеним у мотивувальній частині, оскільки за таких мотивів позов підлягає частковому задоволенню, в такій редакції:
		ІНФОРМАЦІЯ_12». 
		Вказує, що у прохальній частині заявлено дві вимоги, а саме визнати недостовірною і такою, що порушує право на честь, гідність, ділову репутацію позивача.
		Підстави позовних вимог, якими позивач обґрунтовував свій позов, спрямовані на захист особистих немайнових прав на повагу до його гідності та честі, а також недоторканість ділової репутації, які, на переконання ОСОБА_1 , були порушені відповідачкою внаслідок поширення інформації, яка є предметом спору в даній справі.
		Як убачається зі змісту мотивувальної частини оскаржуваного рішення, спірні висловлювання, за умови їхнього негативного характеру та відсутності достатньої фактичної основи для їх поширення, в умовах повномасштабної збройної агресії РФ проти України (що встановлено судом першої інстанції), є такими, що спрямовані на маніпулювання думками громадськості щодо діяльності ОСОБА_1 , відтак, з урахуванням того, що висловлювання є й надалі опублікованими для необмеженого кола осіб, вони є такими, що порушують особисті немайнові права позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
		Звертає увагу, що після ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення ОСОБА_2 на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook було поширено допис, з якого убачається, що відповідачка продовжує маніпулювати інформацією, а також дискредитувати позивача у зв`язку з його спробами захистити свої права в суді.
		Поведінка відповідачки після ухвалення оскаржуваного рішення додатково доводить, що ефективний захист прав позивача можливий виключно за умови констатації судом, що спірні висловлювання ОСОБА_2 порушують особисті немайнові права ОСОБА_1 .
		Вказує, що визнання спірних висловлювань такими, що порушують особисті немайнові права позивача, тобто вимоги по суті даної апеляційної скарги, охоплюється предметом позову та заявленими позовними вимогами в даній справі, які суд апеляційної інстанції уповноважений та зобов`язаний розглядати окремо на предмет наявності підстав для задоволення кожної з них повністю або частково, виходячи із встановлених обставин справи.
		Вказує, що з метою забезпечення ефективного захисту порушених особистих немайнових прав позивача, у тому числі шляхом реалізації права на відповідь та/або відшкодування моральної шкоди, необхідним є принаймні визнання судом факту порушення спірними висловлюваннями ОСОБА_2 особистих немайнових прав ОСОБА_1 без зобов`язання їх спростувати.
		У такому випадку набрання законної сили рішення суду, яким визнано спірні висловлювання такими, що порушують особисті немайнові права ОСОБА_1 ,  сприятиме ефективному відновленню прав останнього при реалізації ним права на відповідь та надання пояснень щодо реального змісту спірних висловлювань та, водночас, не покладатиме на відповідачку жодних обов`язків, тобто буде ефективним та законним інструментом захисту прав позивача за встановлених обставин справи.
		Посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09.12.2020 у справі № 757/30830/18-ц, від 25.05.2022 у справі № 757/16900/20 та вказує на допустимість застосування способу судового захисту особистих немайнових прав шляхом визнання інформації такою, що порушує ці права.
		Мотивуючи наведеним, просить суд рішення Оболонського районного суду міста Києва від 18 квітня 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити частково.
		Визнати такою, що порушує право на честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 о 12:00 на сторінці користувача ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 у соціальній мережі Facebook за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме:
		- «ІНФОРМАЦІЯ_13».
		01 липня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшли письмові пояснення адвоката Олійник Л.А., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , на апеляційну скаргу.
		Вказує, що словосполучення, які наведені скаржником в прохальній частині апеляційної скарги (як і прохальної частини позовної заяви), вирвані із контексту та цілісних речень, які містилися в дописі відповідачки. Матеріали справи містять текст допису відповідачки, про який йдеться в позовній заяві та апеляційній скарзі.
		Вказує, що відповідачка висловила свої власні думки та переживання, що базуються на її власному баченні та сприйнятті слів позивача у контексті переживання певних подій сучасності, що відбуваються, тобто висловила оціночні судження, які не містили жодних фактів щодо позивача. Допис відповідачки містить такі мовностилістичні засоби (зокрема, слово «нагадало»), які однозначно вказують на висловлення особистих суб`єктивних переживань та сприйняття.
		Стверджує, що вимога спростувати судження порушуватиме право відповідачки на свободу думки та вираження поглядів, гарантоване статтею 34 Конституції України та статті 10 ЄСПЛ.
		Суд першої інстанції цілком вірно зауважив, що неможливо ототожнювати твердження про подання заяви про вчинення кримінального правопорушення із конкретним твердженням про вчинення особою такого правопорушення. Відповідно, презумпцію невинуватості у цьому випадку не було порушено, і таке оспорюване твердження не підлягає спростуванню.
		Посилається на недоведеність позивачем того, що допис відповідачки порушив особисті немайнові права позивача, чи мав негативний вплив на позивача.
		Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін.
		В судовому засіданні 29 січня 2025 року представник позивача ОСОБА_5. доводи апеляційної скарги підтримала. В подальшому в судове засідання позивач та його представник не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки не повідомляли.
		Представниця відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Олійник Л.А. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання,  представниці відповідачки - адвоката Олійник Л.А., розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
		Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції вказав, що у дописі відповідачкою використано такі фрази, які дають підстави уважати вказаний допис не фактичним твердженням, а оціночним судженням. Також суд вказав, що другий оспорюваний допис містить твердження про подання заяви про вчинення кримінального правопорушення, і такі дії відповідачем дійсно були виконані. Однак такий допис не містить будь-яких фактичних тверджень про вчинення позивачем відповідного кримінального правопорушення.
		З матеріалів справи установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у соціальній мережі Facebook на особистій сторінці користувача ОСОБА_2, яка є офіційною сторінкою народного депутата України ОСОБА_2 , поширено допис такого змісту:
		«ІНФОРМАЦІЯ_14) (а.с.21-28, 44).
		Згідно частини 1 статті 15, частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		У частині 1 та 2 статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
		Згідно із статтею 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, гідність та честь фізичної особи є недоторканими і фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		Разом із тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
		Честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством (частина 1 статті 201 ЦК України). 
		Згідно частини 2 статті 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
		Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що оспорювана інформація не є фактичними твердженнями, які можна перевірити на предмет їх дійсності.
		При цьому, оспорювані позивачем висловлювання є «вирваними» з контексту усього допису, дійсний зміст та направленість якого свідчить про висловлювання автором власної думки щодо порушеного питання з метою привернення уваги до поданої інформації.
		  Доводи апеляційної скарги в тій частині, що суд першої інстанції вказав на негативний характер інформації відхиляються колегією суддів, оскільки не дають підстав для скасування рішення суду з огляду на таке.
		Закон України «Про інформацію» визначає оціночні судження як висловлювання, в яких не міститься фактичних даних і правдивість такого судження не має доводитись. Сюди ж відноситься критика і будь-яка оцінка дій особи. Також в оціночних судженнях допускається використання перебільшень, порівнянь, сатири.
		Проте у цій справі не доведено, що поширена негативна інформація є фактичним твердженням, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
		Доводи апеляційної скарги в тій частині, що у цьому випадку буде достатнім визнати спірні висловлювання такими, що порушують особисті немайнові права ОСОБА_1 , відхиляються апеляційним судом, оскільки у цій справі не установлено порушення прав позивача внаслідок розповсюдження інформації, що оспорюється.
		Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.
		Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення суду, колегією суддів не установлено.
		Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу адвоката Опанасика Владислава Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
		 
		Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 18 квітня 2024 року в оскарженій частині залишити без змін.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повну постанову складено  28 квітня  2025 року.
		 
		 
		Суддя-доповідач                                                      Н.В. Поліщук
		 
		 
		Судді                                                                         С.М. Верланов
		 
		 
		В.В. Соколова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...