Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/38766/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано судом: 29.04.2025. Зареєстровано: 30.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 01.05.2025.

Номер судового провадження: П/320/38767/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		29 квітня 2025 року справа №320/38766/23
		Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України та Житомирської митниці про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку.
		 
		Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Державної митної служби України, у якому просить суд:
		- визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України "Про застосування дисциплінарного стягнення" від 18.05.2023 №21-дс;
		- поновити державну службу ОСОБА_1 на посаді начальника Житомирської митниці Державної митної служби України з 19.05.2023;
		- стягнути з Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 19.05.2023 по день ухвалення рішення суду.
		Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка зазначила, що наказом Держаної митної служби України від 18.05.2023 №21-дс її звільнено з посади начальника Житомирської за порушення присяги державного службовця та вчинення дій, що шкодять авторитету державної служби.
		Позивачка не погоджується з правомірністю прийняття відповідачем спірного наказу, оскільки матеріалами дисциплінарного провадження не підтверджено факту вчинення ОСОБА_1 відповідного дисциплінарного проступку.
		Позивачка зауважила, що висновки контролюючого органу щодо вчинення нею дисциплінарного проступку ґрунтуються виключно на відомостях щодо проведення працівниками правоохоронних органів обшуку у службовому кабінеті ОСОБА_1 під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022100000000620.
		Проте, на момент здійснення дисциплінарного провадження та прийняття відповідачем спірного наказу судом не було постановлено обвинувального вироку в кримінальному провадженні №42022100000000620 щодо позивачки за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 чт.368 КК України.
		Позивачка вважає, що підозра у вчиненні нею вказаного кримінального правопорушення без належного доведення вини у його скоєнні не може свідчити про порушення нею присяги державного службовця та вчинення дій, що шкодять авторитету державної служби.
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.01.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Державної митної служби України про направлення позовної заяви з доданими до неї документами.
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.02.2024 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Житомирську митницю.
		Державна митна служба України, заперечуючи проти позовних вимог, зазначила, що підставою прийняття спірного наказу про звільнення позивачки з державної служби є подання Дисциплінарної комісії з висновками про порушення ОСОБА_1 присяги державного службовця та вчинення нею дій, що шкодять авторитету державної служби.
		Так, відповідно до доповідної записки Департаменту внутрішньої безпеки від 31.03.2023 №25/139 Держмитслужбою отримано інформацію про те, що 30.03.2023 працівниками Київської міської прокуратури та СБУ в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022100000000620 від 07.12.2022, внесеному до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 Кримінального кодексу України, на підставі ч.3 ст.233 Кримінального процесуального кодексу України проведено обшуки в службових кабінетах та за місцем проживання начальника Житомирської митниці ОСОБА_2 .
		Під час здійснення дисциплінарного провадження дисциплінарною комісією було отримано лист Служби безпеки України від 20.04.2023 №5/6/4/1-7835,Є в якому зазначено, що позивачка та ОСОБА_3 залучили іншого громадянина "О" для отримання ним безпосередньої неправомірної вигоди від суб`єктів господарювання для подальшого розподілу між учасниками групи.
		Після отримання неправомірної вигоди позивачка та ОСОБА_3 були затримані на місці вчинення злочину.
		Відповідач зауважив, що вказані події були висвітлені в засобах масової інформації та викликали суспільний резонанс, що нанесло шкоду авторитету Державної митної служби України, а також призвело до репутаційних втрат.
		Житомирська митниця, заперечуючи проти позовних вимог, зазначила, що відповідачем на виконання пункту 2 спірного наказу було проведено з позивачкою розрахунок при звільненні.
		Відповідач зауважив, що Житомирською митницею не було вчинено жодних дій, якими б позивачці була завдана шкода.
		02.12.2023 на адресу суду через систему "Електронний суд" від Державної митної служби надійшло клопотання про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
		22.12.2023 на адресу суду від Державної митної служби повторно надійшло клопотання про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
		Обґрунтовуючи вказане клопотання, відповідач зазначив, що позивач є особою, яка у розуміння Закону України Про запобігання корупції займає особливо відповідальне становище.
		Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає таке.
		Відповідно до статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
		Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
		Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
		Виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:
		1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
		2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
		3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
		4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
		5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років;
		6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
		Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
		Для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо:
		1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України Про запобігання корупції займають відповідальне та особливо відповідальне становище;
		2) оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію;
		3) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;
		4) припинення за зверненням суб`єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців;
		5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо в`їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію;
		6) оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
		7) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження;
		8) типові справи;
		9) оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині;
		10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження;
		11) перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.
		Отже, частиною четвертою вищевказаної статті імперативно визначено категорії справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження.
		Із положеннями наведеної правової норми процесуального закону перекликаються й приписи частини четвертої статті 257 КАС України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
		Частина ж друга статті 257 КАС України визначає, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
		Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
		Відповідно до примітки до статті 51-3 Закону України Про запобігання корупції під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються Президент України, Прем`єр-міністр України, член Кабінету Міністрів України, перший заступник або заступник міністра, член Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв`язку, Антимонопольного комітету України, уповноважений з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Голова Фонду державного майна України, його перший заступник або заступник, член Центральної виборчої комісії, член, інспектор Вищої ради правосуддя, член, інспектор Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, народний депутат України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Уповноважений із захисту державної мови, члени Національної комісії зі стандартів державної мови, Директор Національного антикорупційного бюро України, його перший заступник та заступник, Голова Національного агентства з питань запобігання корупції та його заступники, Генеральний прокурор, його перший заступник та заступник, Голова Національного банку України, його перший заступник та заступник, член Ради Національного банку України, Секретар Ради національної безпеки і оборони України, його перший заступник та заступник, Керівник Офісу Президента України, його перший заступник та заступник, Постійний Представник Президента України в Автономній Республіці Крим, його перший заступник та заступник, радник або помічник Президента України, Прем`єр-міністра України, особи, посади яких належать до посад державної служби категорії "А" або "Б", та особи, посади яких частиною першою статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" віднесені до першої - третьої категорій, а також судді, судді Конституційного Суду України, прокурори, слідчі і дізнавачі, керівники, заступники керівників державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, їх апаратів та самостійних структурних підрозділів, керівники, заступники керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва або Севастополя, керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міста республіканського в Автономній Республіці Крим або обласного значення, району в місті, міста районного значення, військові посадові особи вищого офіцерського складу.
		Враховуючи посаду, яку обіймала позивачка на момент її, вона відносилася до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, що свідчить про те, що дана справа не є справою незначної складності.
		Проте наведене, на переконання суду, не свідчить про неможливість розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, позаяк згідно з наведеною вище частиною другою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
		Оскільки дана справа не віднесена до імперативно визначеного переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, процесуальні перешкоди для розгляду цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження відсутні.
		Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27.07.2021 у справі №340/1901/20, від 28.07.2021 у справі №160/6740/20, від 22.07.2021 у справі №460/6542/20, від 29.07.2021 у справі №340/1727/20, від 05.08.2021 у справі №200/5490/20-а, від 23.06.2021 у справі №520/13014/2020.
		Враховуючи викладене, не є переконливими твердження відповідача про неможливість розгляду цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.
		Також суд зазначає, що оцінити значення справи для сторін і значний суспільний інтерес має суд в рамках конкретних правовідносин, з яких виник спір. Це означає, що вказані підстави (для розгляду справи за правилами загального позовного провадження) повинні мати своєрідне конкретизоване пояснення у вимірі певної справи; посилання на ці підстави безвідносно до конкретних фактичних підстав не достатньо для того, щоб вимагати розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
		Такий правовий висновок викладено Верховним Судом в численних постановах, зокрема, від 26 травня 2022 року у справі №640/594/20, від 22 жовтня 2021 року у справі № 200/6491/20-а, від 07 жовтня 2021 року у справі № 640/23517/20, від 05 жовтня 2021 року у справі № 640/23385/20, від 05 серпня 2021 року у справі № 200/5490/20-а, від 22 липня 2021 року у справі № 460/6542/20, від 23 червня 2021 року у справі № 520/13014/2020 тощо.
		Також суд зазначає, що практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі Ахеп v. Germany, заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 року VarelaAssalinocontrelePortugal, заява №64336/01). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (не в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
		При цьому, положення Кодексу адміністративного судочинства України гарантують права учасників справи безпосередньо знайомитись з матеріалами справи, зокрема і з аргументами іншої сторони та інших учасників та реагувати на ці аргументи відповідно до процесуального законодавства.
		Врахувавши зміст заяв сторін, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, суд не вбачає обґрунтованих підстав для розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
		Водночас, судом при вирішенні спору по суті будуть враховані письмові доводи учасників справи та надані ними докази.
		На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вищевказаного клопотання відповідача.
		Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
		Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд
		в с т а н о в и в:
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Корольовським РВ УМВС України в Житомирській області 30.08.2000.
		Наказом Державної митної служби України від 19.07.2021 №852-о ОСОБА_1 призначено з 20.07.2021 на посаду начальника Житомирської митниці як переможця конкурсу, шляхом укладання контракту про проходження державної служби.
		19.07.2021 між позивачкою та Державною митною службою України було укладено контракт про проходження державної служби №6.
		Судом встановлено, що наказом Державної митної служби України від 31.03.2023 №12-дс "Про порушення дисциплінарного провадження" порушено дисциплінарне провадження стосовно начальника Житомирської митниці ОСОБА_1 .
		Пунктами 2 та 3 наказу встановлено утворити дисциплінарну комісію для здійснення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 та затвердити її у складі, що додається.
		Відсторонено начальника Житомирської митниці ОСОБА_4 від виконання посадових обов`язків на час здійснення дисциплінарного провадження.
		У вказаного наказі в якості підстави його прийняття вказано доповідну записку Департаменту внутрішньої безпеки від 31.03.2023 №25/139.
		За результатами проведення дисциплінарного провадження дисциплінарною комісією було складено подання від 02.03.2023.
		У вказаному подання зазначено, що відповідно до доповідної записки Департаменту внутрішньої безпеки від 31.03.2023 №25/139 Держмитслужбою отримано інформацію про те, що 30.03.2023 працівниками Київської міської прокуратури та СБУ в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022100000000620 від 07.12.2022, внесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 Кримінального кодексу України, на підставі ч.3 ст.233 Кримінального процесуального кодексу України проведено обшуки в службових кабінетах та за місцем проживання начальника Житомирської митниці ОСОБА_2 .
		Цього ж дня начальника Житомирської митниці ОСОБА_5 затримано в порядку статті 208 КПК України.
		Під час здійснення дисциплінарного провадження дисциплінарною комісією службовою запискою Департаменту внутрішньої безпеки від 21.04.2023 №25/177 отримано копію листа Служби безпеки України від 20.04.2023 №5/6/4/1-7835.
		У вказаному листі зазначено, що ОСОБА_1 , яка обіймає посаду начальника Житомирської митниці, та ОСОБА_3 , який обіймає посаду начальника відділу Житомирської митниці, залучили громадянина України «О», який мав безпосередньо отримувати неправомірну вигоду від суб`єктів господарювання для подальшого розподілу між учасниками групи.
		Діючи на виконання спільного злочинного умислу, усвідомлюючи протиправність своїх дій, приблизно на початку грудня 2022 року ОСОБА_3 зустрівся із директором одного з підприємств - громадянином України «I» та повідомив, що для безперешкодного митного оформлення товарів останній має передавати працівникам Житомирської митниці неправомірну вигоду за кожну митну декларацію у сумі, яка буде залежати від вартості задекларованого товару.
		Продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, 24.01.2023 під час зустрічі з громадянином «I», яка відбувалася у приміщенні Житомирської митниці за адресою: м.Житомир, вул.Перемоги, 25, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 повідомили останньому, що вони мають знати всю номенклатуру товарів, які останній планує завозити на митну територію України через митні пости в Житомирській області та, виходячи із переданих ним даних, пообіцяли пізніше повідомити умови проходження митних формальностей.
		При цьому, ОСОБА_1 надала громадянину «I» вказівку передати всю необхідну інформацію ОСОБА_3 .
		У подальшому 09.02.2023 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 під час зустрічі з громадянином «I», висунула вимогу останньому щодо необхідності сплати неправомірної вигоди у розмірі 350 доларів США за кожен автомобіль з товаром, який він планує оформлювати на Житомирській митниці, в обмін на безперешкодне митне оформлення.
		Також у ході вказаної зустрічі ОСОБА_1 надала вказівку ОСОБА_3 познайомити громадянина «I» із громадянином «О», якого залучила в якості посередника для отримання неправомірної вигоди на свою користь.
		Так, 03.03.2023 громадянин «О», перебуваючи поблизу будівлі Житомирської митниці, зустрівся з громадянином «I» та повідомив останньому, що за оформлення завезеної партії товарів, з урахуванням встановлених тарифів, він має сплатити неправомірну вигоду у розмірі 1750 доларів США (63980 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 03.03.2023).
		Після цього, громадянин «О» завів громадянина «I» до будівлі Житомирської митниці, де останній зустрівся із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
		Вказані посадові особи в ході розмови з громадянином «I» підтвердили умови його подальшої роботи, висловлені громадянином «O», та з метою конспірації своїх протиправних дій запропонували залишити неправомірну вигоду в туалеті на першому поверсі будівлі.
		Після того як громадянин «I» залишив грошові кошти в обумовленому ОСОБА_1 та ОСОБА_3 місці, ОСОБА_3 одразу зайшов до туалету та забрав неправомірну вигоду у розмірі 1750 доларів США (63980 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 03.03.2023)
		В подальшому 10.03.2023 під час зустрічі з громадянином «I», яка відбувалась у приміщенні Житомирської митниці, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , діючи умисно, за попередньою змовою, із корисливих мотивів та усвідомлюючи протиправність своїх дій, повідомили громадянина «I», що в подальшому він має узгоджувати суму неправомірної вигоди та сплачувати її виключно через громадянина «О».
		У зв?язку з цим, того ж дня громадянин «О» 10.03.2023, перебуваючи поблизу будівлі Житомирської митниці зустрівся з громадянином «І» та діючи умисно, на виконання спільного із ОСОБА_6 та ОСОБА_3 злочинного плану, із корисливим мотивом та усвідомлюючи протиправність своїх дій, отримав від громадянина «І» неправомірну вигоду у розмірі 500 доларів США (18280 грн. станом на 10.03.2023) для подальшого розподілу між членами групи.
		Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, 30.03.2023, перебуваючи біля приміщення Житомирської митниці громадянин «О» зустрівся з громадянином «I», та діючи умисно, на виконання спільного з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 злочинного плану, з корисливим мотивом та усвідомлюючи протиправність своїх дій, повідомив останньому, що він має зустрітись з ОСОБА_1 , щоб йому довели інформацію про його прорахунки у взаємодії із Житомирською митницею.
		На виконання вказівки громадянина «О» 30.03.2023 у приміщенні Житомирської митниці громадянин «І» зустрівся з ОСОБА_1 , яка вказала на недоліки при взаємодії з митницею та після проведення відповідного обговорення щодо розміру необхідної до сплати неправомірної вигоди, надала вказівку передати й через громадянина «О».
		У подальшому, 30.03.2023 громадянин «О» перебуваючи у салоні належного йому автомобіля, розташованого біля приміщення Житомирської митниці, діючи умисно, на виконання спільного із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 злочинного плану, з корисливим мотивом та усвідомлюючи протиправність своїх дій, отримав від громадянина ОСОБА_7 неправомірну вигоду у розмірі 50 тис. грн. та 2800 доларів США (102368 гривень за офіційним курсом НБУ станом на 30.03.2023).
		Після отримання неправомірної вигоди ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та громадянин «О» були затримані на місці вчинення злочину.
		Також, в ході дисциплінарного провадження службовою Департаменту внутрішньої безпеки від 24.04.2023 №25/179 дисциплінарну комісію поінформовано про моніторинг засобів масової інформації, за результатом якого встановлено, що факт затримання начальника Житомирської митниці ОСОБА_8 за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.368 КК України висвітлено в багатьох інтернет-ресурсах, зокрема:
		- Громадське телебачення: https://hromadske.ua/posts/sud-vzyav-pid-vartu-kerivnicyu-zhitomirskoyi-mitnici-yaku-vikrili-na-sistemnij-korupciyi;
		- Українська правда: https://www.pravda.com.ua/news/2023/03/31/7395836/;
		-Бізнес-Цензор: https://biz.censor.net/news/3409752/sud_areshtuvav_zatrymanu_na_habari_nachalnytsyu_jytomyrskoyi_mytnytsi_iz_ zastavoyu_u_800_tysyach _gryven;
		- Подробиці: https://podrobnosti.ua/2470063-siloviki-zatrimali-ochlnitsju-zhitomirsko-mitnits-foto.html;
		- Інтернет-видання Гордон: https://gordonua.com/ukr/news/society/sbu-zajavila-pro-vikrittja-koruptsiji-u-kerivnitstvi-zhitomirskoji-mitnitsi-1657464. html;
		- Фокус:https://focus.ua/uk/ukraine/558094-zlovili-na-garyachomu-sbu-vikrila-nachalni cyu-063581zhitomirskoyi-mitnici-na-korupciyi-foto;
		- Судово-юридична газета: https://sud.ua/uk/news/ukraine/266409-nachalnitse-zhitomir skoy-tamozhni-olge-paКиївilinskoy-razoblachennoy-na-korruptsii-izbrana-meraprese cheniya:
		- Телеканал УНТ: https://unt.ua/news-ukraine-and-worlds/124759-golovu-zhitomirs-ko-mitnic-zatrimali-na-habar.html;
		- Радіо Ера: https://radioera.com.ua/sby-vikrila-nachainicu-jitomirskoi-mitnici-na-sistemnih-poborah-biznesy-foto/;
		- Ліга. Фінанси: https://finance.liga.net/ua/ekonomika/novosti/sbu-razoblachila-nachalnitsu-jitomirskoy-tamojni-na-sistemnyh-poborah-biznesa-foto;
		- Корреспондент: https://korrespondent.net/ukraine/4576834-nachalnytsu-zhytomyrskoi-tamozhny-poimaly-na-vziatke;
		- Антикор: https://antikor.com.ua/ru/articles/619131-vse_rukovodstvohitomirskoj_tamo hni_zaderhano za_vzjatku_1700_dollarov.
		Зазначені в листі СБУ факти, про які висвітлено в ЗМІ викликали суспільний резонанс та нанесли шкоду авторитету Держитслужби, а також призвели до репутаційних втрат з огляду на рівень посади, яку займає ОСОБА_9 , підриву довіри до Держмитслужби як органу публічної влади.
		Вищевказані дії ОСОБА_9 допустила в умовах воєнного стану, коли весь державний механізм, кожен державний службовець повинен працювати з максимальною віддачею, всіма своїми діями сприяти та наближувати Перемогу.
		У той час як вся країна працює для єдиної надмети, Ольга Ільінська - посадова особа Державної митної служби України, допустила вчинки, які викликають обурення та огиду у всього суспільства.
		Обставини, що призвели до вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку: несумлінне виконання посадових обов`язків, неповага до прав, свобод і законних інтересів громадянина, честі держави.
		Комісія у поданні зазначила, що допущений ОСОБА_10 дисциплінарний проступок характеризується шкідливим випливом на рівень службової дисципліни в Держмитслужбі та шкодить її авторитету, як державному органу, в цілому.
		За характером дисциплінарний проступок є тяжким.
		Листом Держмитслужби від 25.04.2023 №12/12-03/10/319 ОСОБА_11 запрошено на засідання дисциплінарної комісії 01.05.2023 для надання пояснень під час розгляду її дисциплінарної справи та запропоновано надати такі пояснення письмово на електрону адресу голови дисциплінарної комісії та/або секретаря дисциплінарної комісії. Крім цього, наголошено на можливості прийняття участі у засіданні дисциплінарної комісії дистанційно в режимі відеоконференції.
		01.05.2023 ОСОБА_9 на засідання не прибула та пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження стосовно неї, не надала. Заява про участь у засіданні дисциплінарної комісії дистанційно в режимі відеоконференції - не надходила.
		Листом Житомирської митниці від 21.04.2023 №7.19-2/25/4/2843 дисциплінарній комісії надано пояснення посадових осіб Житомирської митниці, яким могли бути відомі обставини, що стали підставою для порушення вказаного дисциплінарного провадження.
		Надані пояснення враховані дисциплінарною комісією та долучені до дисциплінарної справи. Зміст наданих пояснень посадовими особами Житомирської митниці жодним чином не спростовують факт вчинення ОСОБА_12 дисциплінарного проступку.
		Під час засідання дисциплінарної комісії клопотань про ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи ОСОБА_9 не заявляла.
		У поданні комісія дійшла висновків про те, що за результатами дисциплінарного провадження підтверджено наявність у діях ОСОБА_1 вчинення таких дисциплінарних проступків: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) дії, що шкодять авторитету державної служби.
		Комісією було рекомендовано застосувати до ОСОБА_1 , начальника Житомирської митниці, дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби відповідно до пункту 4 частини 1 статті 66 Закону України "Про державну службу".
		На підставі вказаного подання Державною митною службою України було прийнято наказ від 18.05.2023 №21-дс "Про застосування дисциплінарного стягнення", яким застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби та припинено державну службу 18.05.2023 начальнику Житомирської митниці Ільїнській Ользі за порушення Присяги державного службовця та вчинення дій, що шкодять авторитету державної служби, припинивши дію контракту про проходження державної служби від 19.08.2021 №6.
		19.05.2023 Державною митною службою України було прийнято наказ №22-дс, яким внесено зміни до пункту 1 наказу Держмитслужби від 18.05.2023 и№21-дс "Про застосування дисциплінарного стягнення", замінивши цифри та знаки "19.08.2021" на "19.07.2021".
		Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем наказу про звільнення з державної служби, позивачка звернулась з даним позовом до суду про визнання його протиправним та скасування, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, з приводу чого суд зазначає таке.
		Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначені Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі-Закон №889-VIII, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).
		Відповідно до частини першої статті 1 Закону №889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
		Частиною другою статті 1 Закону №889-VIII визначено, що державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
		Основні обов`язки державного службовця закріплені у частині першої статті 8 Закону №889-VIII, відповідно до якої державний службовець зобов`язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.
		Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах, та контракті про проходження державної служби (у разі укладення).
		Частиною другою статті 8 Закону №889-VIII передбачено, що у разі виявлення державним службовцем під час його службової діяльності або поза її межами фактів порушення вимог цього Закону з боку державних органів, їх посадових осіб він зобов`язаний звернутися для забезпечення законності до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
		Згідно з частинами першою-другою статті 62 Закону №889-VIII державний службовець зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також: 1) не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця; 2) виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців; 3) дбайливо ставитися до державного майна та інших публічних ресурсів.
		Державний службовець особисто виконує покладені на нього посадові обов`язки.
		Відповідно до частини першої статті 64 Закону №889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
		Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом (частина друга статті 64 Закону №889-VIII).
		Частиною першою статті 65 Закону №889-VIII визначено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
		Згідно з частиною другою статті 65 Закону №889-VIII дисциплінарними проступками, зокрема, є:
		- порушення Присяги державного службовця (п.1); 
		- дії, що шкодять авторитету державної служби (п.4); 
		Відповідно до частини першої статті 66 Закону №889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення:
		1) зауваження;
		2) догана;
		3) попередження про неповну службову відповідність;
		4) звільнення з посади державної служби.
		Частиною п`ятою статті 65 Закону №889-VIII встановлено, що звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону (частина п`ята статті 66 Закону № 889-VIII).
		Частиною першою статті 67 Закону №889-VIII встановлено, що дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.
		Відповідно до частин першої-третьої статті 69 Закону №889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).
		Дисциплінарною комісією стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорії "А", є Комісія.
		Дисциплінарна комісія діє у складі не менше трьох членів.
		Частинами десятою-одинадцятою статті 69 Закону №889-VIII визначено, що результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.
		Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку.
		Згідно з частиною першою статті 71 Закону №889-VIII порядок здійснення дисциплінарного провадження затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок здійснення дисциплінарного провадження визначає, зокрема:1) повноваження та порядок роботи дисциплінарної комісії;2) порядок формування дисциплінарної комісії;3) порядок здійснення дисциплінарного провадження у разі неможливості утворення або функціонування дисциплінарної комісії у державному органі.
		Відповідно до частин першої та другої статті 73 Закону №889-VIII з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.
		Дисциплінарна справа повинна містити: дату і місце її формування; підстави для відкриття дисциплінарного провадження; характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та/або акт про відмову від надання таких пояснень; пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.
		Згідно з частинами першою-другою статті 74 Закону №889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.
		Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.
		Статтею 75 Закону №889-VIII визначено, що перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення.
		Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі.
		Відмова надати пояснення оформляється відповідним актом і підтверджується двома державними службовцями. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення.
		Відповідно до частин першої-другої статті 77 Закону №889-VIII рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення.
		У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.
		Частинами п`ятою-шостою статті 77 Закону №889-VIII визначено, що пропозиція Комісії, подання дисциплінарної комісії є обов`язковими для розгляду суб`єктами призначення та враховуються ними під час вирішення питань щодо застосування дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.
		Державному службовцю видається під розписку належним чином завірена копія наказу (розпорядження) про накладення на нього дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження не пізніше наступного робочого дня після прийняття відповідного рішення.
		Згідно з пунктом 4 частини першої статті 83 Закону № 889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).
		Пунктом 4 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII обумовлено, що підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
		Порядок здійснення дисциплінарного провадження затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1039 (далі - Порядок № 1039).
		Згідно з пунктом 4 Порядку №1039 дисциплінарне провадження розпочинається з дати видання наказу (розпорядження) про порушення дисциплінарного провадження та завершується виданням наказу (розпорядження) про накладення на державного службовця, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження (далі - державний службовець), дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.
		Для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія (пункт 7 Порядку № 1039).
		Відповідно до пункту 33 Порядку №1039 комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.
		Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця.
		Пунктом 34 Порядку №1039 передбачено, що результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії.
		Пропозиція (подання) готується Комісією, дисциплінарною комісією після прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи та підписується усіма її членами, які брали участь у голосуванні. Члени Комісії, дисциплінарної комісії мають право викласти свою окрему думку, яка додається до пропозиції (подання).
		З аналізу наведених правових норм вбачається, що підставою для застосування дисциплінарного стягнення може бути вчинення особою дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
		Ці обставини, як і характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він учинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків з`ясовуються під час службового розслідування та/або прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Рішення суб`єкта призначення про накладення дисциплінарного стягнення має ґрунтуватись на матеріалах дисциплінарної справи, що відповідають вимогам частини другої статті 73 Закону № 889-VIII і бути належним чином обґрунтованим.
		Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 03.10.2024 у справі №260/5092/23 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 122069365).
		Так, Верховний Суд зазначив, що адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.
		Суб`єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами дисциплінарної справи, тощо.
		Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому:
		- чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;
		- чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного проступку;
		- чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;
		- чи відповідає застосований вид стягнення вимогам закону.
		Як зазначено вище, спірним наказом до позивачки застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби з підстав вчинення ОСОБА_1 таких дисциплінарних проступків як порушення Присяги державного службовця вчинення дії, що шкодять авторитету державної служби.
		Так, з тексту Присяги, наведеного у частині першій статті 36 Закону України №889-VIII, випливає, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їхнє виконання.
		Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов`язання державного службовця.
		Аналогічний висновок міститься у рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2011 року у справі № 2-рп/2011.
		За такого правового врегулювання порушення Присяги необхідно розуміти як скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.
		Присяга державного службовця передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно.
		Водночас порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків державного службовця. Про несумлінність дій (бездіяльності) державного службовця свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
		Отже, звільнення за порушення Присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.
		За таких обставин, звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного авторитету органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.
		Передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов`язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстави припинення державної служби за порушення Присяги мають бути порушення, установлені внаслідок ретельного службового розслідування.
		При цьому необхідно враховувати, що наслідком вчинення дисциплінарного правопорушення можуть бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення, які є санкціями різних рівнів відповідальності і не можуть застосовуватись як альтернативні.
		Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням порядку та строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.
		Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26.05.2022 у справі №420/6190/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 104487752).
		Верховний Суд, аналізуючи текст Присяги державних службовців, зазначав, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги.
		Отож, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення можуть бути наслідком недодержання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження державної служби.
		Таким чином, припинення державної служби у зв`язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень. Однак вони не є ідентичними, а є заходами різних видів відповідальності.
		Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.
		Аналогічний правовий висновок неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №803/1303/16, від 05 червня 2019 року у справі №826/13803/16, від 14 квітня 2020 року у справі №815/6549/16, від 28 січня 2021 року у справі №803/1564/16.
		З матеріалів справи вбачається, що інформація про факт затримання позивачки за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.368 КК України, з висвітленими подробицями його вчинення, було опублікована у низці національних інтернет-ресурсів, набула широкого національного інформаційного розголосу, що дискредитує не тільки посадову особу, а й державний орган, в якому така особа проходить державну службу.
		Згідно з статтею 22 Закону України «Про запобігання корупції» особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.
		Такими особами в сил вимог статті 3 вказаного Закону є посадові та службові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.
		Суд зазначає, що корупційні злочини ослаблюють оборону, економіку та міжнародний імідж України, а набуття розголосу зазначеними подіями у засобах масової інформації завдає шкоду, в даному випадку Державній митній службі України, у вигляді підриву довіри до відповідного органу та репутаційних втрат з огляду на посаду, яку займала позивачка.
		У позовній заяві позивачка зазначила, що висновки контролюючого органу щодо вчинення нею дисциплінарного проступку ґрунтуються виключно на відомостях щодо проведення працівниками правоохоронних органів у службовому кабінеті ОСОБА_1 під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022100000000620.
		Проте, на момент здійснення дисциплінарного провадження та прийняття відповідачем спірного наказу судом не було прийнято обвинувального вироку в кримінальному провадженні №42022100000000620 щодо позивачки за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 чт.368 КК України.
		Позивачка вважає, що підозра у вчиненні нею вказаного кримінального правопорушення без належного доведення вини у його скоєнні не може свідчити про порушення нею присяги державного службовця та вчинення дій, що шкодять авторитету державної служби.
		Також представник позивача у письмових поясненнях та у відповіді на відзив на позовну заяву зазначив, що матеріали кримінального провадження №42022100000000620 не містять доказів вчинення позивачкою відповідного кримінального правопорушення.
		Так, представник позивача зауважив, що представники правоохоронних органів не здійснювали вилучення у позивачки за місцем роботи та місцем проживання грошових коштів, які мають відношення до кримінального провадження.
		Грошові кошти, які були вилучені у ОСОБА_13 після їх передачі директором ТОВ "Хеймпі Фаст" ОСОБА_14 , є оплатою за надані послуги в оформленні митних декларацій.
		Представник позивача зауважив, що ОСОБА_14 звертався до службових осіб Житомирської митниці виключно з метою провокації отримання ними неправомірної вигоди, а не з питань надання роз`яснень щодо проходження митних формальностей його вантажів.
		Суд зазначає, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. При цьому наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить державну службу, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 4 частини першої статті 87 Закону №889-VIII у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежного виконання нею службової дисципліни.
		Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 30.08.2022 у справі №120/8381/20-а.
		Суд наголошує, що наказ про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності ґрунтується на самостійних підставах, натомість, встановлення вини позивачки у скоєнні злочину є компетенцією суду під час розгляду кримінальної справи.
		Враховуючи те, що позивачку притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, суд під час розгляду справи повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм (правова позиція Верховного Суду, яка викладена у постанові від 23.06.2022 у справі № 813/2781/16).
		Суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85).
		Гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Тому, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції, охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.
		При цьому суд зауважує, що оскаржуючи спірні накази, позивач не надає належних та допустимих доказів, які б спростовували наведені вище факти та обставини, а покликається лише на те, що спірні накази є протиправними, оскільки прийняті на підставі повідомлення про підозру.
		Суд вважає помилковими доводи позивача про те, що матеріали досудового розслідування не можуть бути доказами в дисциплінарному провадженні.
		Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №9901/918/18.
		З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що застосування відповідачем до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним, оскільки дисциплінарний проступок позивачки виявився у порушенні Присяги державного службовця та вчиненні дій проти інтересів служби, який суперечить покладеним на неї обов`язкам, підриває довіру до неї як до носія влади, що призвело до приниження авторитету державного органу та унеможливлення подальшого виконання позивачкою своїх обов`язків.
		При цьому суд зазначає, що рішення у кримінальному провадженні не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєнні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у цьому випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі Кримінального кодексу України.
		Суд зазначає, що матеріалами дисциплінарної справи підтверджено, що позивачка, перебуваючи на посаді начальника Житомирської митниці, своїми діями, в порушення Присяги державного службовця, вчинила проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади та унеможливлює подальше виконання позивачем своїх обов`язків на відповідній посаді.
		В межах здійсненого дисциплінарного провадження дисциплінарною комісією встановлені фактичні дані, що підтверджують реальну наявність у діях позивачки ознак дисциплінарного проступку, висновки подання відповідають вимогам щодо обґрунтованості, такі містять всі необхідні відомості, які повинні враховуватися при прийнятті вмотивованого рішення. 
		Суд вважає, що в діях позивачки наявний беззаперечний склад дисциплінарного проступку у вигляді порушення Присяги державного службовця та вчинення дій, що шкодять авторитету державної служби, а обраний відповідачем вид дисциплінарного стягнення є обґрунтованим, з врахуванням обставин у справі, що не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень
		Відповідно до положень першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Під час розгляду справи позивачкою не було спростовано висновків дисциплінарного провадження щодо вчинення нею відповідного дисциплінарного проступку та, відповідно, протиправності прийняття контролюючим органом спірного наказу.
		Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
		в и р і ш и в:
		У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
		 
		Суддя Дудін С.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...