Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/4345/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано судом: 29.04.2025. Зареєстровано: 30.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 01.05.2025.
Дата набрання законної сили: 29.04.2025
Номер судового провадження: К/990/20039/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 квітня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 420/4345/24
		адміністративне провадження № К/990/20039/24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Єресько Л.О.,
		суддів: Загороднюка А.Г.,  Соколова В.М., 
		розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу                     № 420/4345/24
		за касаційною скаргою  ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Ткаченко Василь Володимирович,
		на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року (суддя-доповідач - Блонський В.К.)
		та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року (суддя-доповідач - Осіпов Ю.В., судді - Коваль М.П., Скрипченко В.О.)
		у справі № 420/4345/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
		УСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		1. 09.02.2024 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі також відповідач) в якому просив:
		1.1. визнати бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації втрати частини доходу позивача - індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, у зв`язку з порушенням строків її виплати, за період 01.12.2015 по 13.12.2022, протиправною;
		1.2. зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу - індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, у зв`язку з порушенням строків її виплати, за період 01.12.2015 по 13.12.2022;
		1.3. визнати бездіяльність відповідача щодо непроведення компенсації втрати частини доходу позивача - частини грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 03.11.2021, у зв`язку з порушенням строків її виплати, за період з 30.01.2020 по 24.12.2023, протиправною;
		1.4. зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу - частини грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 03.11.2021, у зв`язку з порушенням строків її виплати, за період з 30.01.2020 по 24.12.2023.
		2. На обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідач, в порушення статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», не виплатив на користь позивача компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		3. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15.02.2024 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.
		4. Суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду із цим позовом та вказав про необхідність надання заяви про поновлення строку для звернення до суду із зазначеним позовом та доказів поважності причин його пропуску.
		5. Так, суд вказав, що як убачається із поданого адміністративного позову предметом розгляду у вказаній справі є, зокрема, бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати компенсації втрати частини доходу позивача - індексації грошового забезпечення у зв`язку з порушенням строків її виплати за період з 01.12.2015 по 13.12.2022. Як зазначає сам позивач, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.08.2022 по справі                            № 420/3612/22 на його рахунок 13.12.2022 було зараховано 84 638,93 грн. Отже, днем коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів є 13.12.2022. Адміністративний позов подано 09.02.2024 - з порушенням строку звернення до суду.
		6. За таких обставин Одеський окружний адміністративний суд надав позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви. 
		7. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 строк для усунення недоліків позовної заяви продовжено на п`ять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
		8. 11.03.2024 представник позивача надіслав заяву про усунення недоліків позовної заяви, в якій зазначив, що позивач одразу ж після виплати індексації не звертався із позовом, оскільки вирішив не звертатися двічі з аналогічними позовами, а дочекатися виконання рішення суду щодо виплати грошового забезпечення у належному розмірі (24.12.2023), і вже після цього звернувся спочатку із заявою до відповідача, а потім, отримавши відмову, без зволікань, звернувся з позовом у цій справі, об`єднавши вимоги у один позов.
		9. Одеський окружний адміністративний суд ухвалою від 14.03.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії повернув особі, яка її подала, в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації втрати частини доходу позивача - індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, у зв`язку з порушенням строків її виплати, за період з 01.12.2015 по 13.12.2022 та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу - індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, у зв`язку з порушенням строків її виплати, за період з 01.12.2015 по 13.12.2022.
		9.1. Суд відхилив доводи представника позивача та дійшов до висновку, що позивач не надав жодних належних доказів наявності об`єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не навів поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
		9.2. З огляду на ненаведення позивачем обставин щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд першої інстанції повернув позовну заяву позивача на підставі приписів частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з підстав неусунення недоліків позовної заяви, яка залишена без руху ухвалою від 15.02.2024.
		10. В частині позовних про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати компенсації втрати частини доходу позивача - частини грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 03.11.2021, у зв`язку з порушенням строків її виплати, за період з 30.01.2020 по 24.12.2023 та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу - частини грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 03.11.2021, у зв`язку з порушенням строків її виплати, за період з 30.01.2020 по 24.12.2023, відкрито провадження у справі № 420/4345/24 та ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження.
		11. З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень слідує, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 у справі                            № 420/4345/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення компенсації втрати частини доходу ОСОБА_1 - частини грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 03.11.2021, у зв`язку з порушенням строків її виплати, за період з 30.01.2020 по 24.12.2023 та зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу - частини грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 03.11.2021, у зв`язку з порушенням строків її виплати, за період з 30.01.2020 по 24.12.2023.
		12. П`ятий апеляційний адміністративний суд погодився з висновками суду першої інстанції, виснувавши про правильність застосування вимог процесуального права, постановою від 30.04.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 про повернення позовної заяви в частині залишив без змін.
		13. Крім того апеляційний суд зазначив, що відповідно до положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у редакції до змін, внесених у вказану статтю Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022, звернення до суду не обмежувалося будь-яким строком, однак після внесення вказаних змін, у справах про виплату працівнику всіх сум, що належать йому при звільненні, було встановлено тримісячний строк звернення до суду.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
		14. Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2024 у справі 420/4345/24.
		15. На обґрунтування скарги позивач вказує про те, що на момент звільнення позивача з військової служби у 2021 році, частина другої статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
		16. Скаржник звертає увагу на те, що апеляційний суд безпідставно послався на норми статті 233 КЗпП України в редакції після 01.07.2022, погодившись із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви особі, яка її подала. 
		Позиція інших учасників справи
		17. У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає про необґрунтованість доводів касаційної скарги позивача, вважає рішення судів попередніх інстанцій законними та такими, що прийняті відповідно до норм матеріального та процесуального права.
		Рух касаційної скарги
		18. Ухвалою Верховного Суду від 03.06.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник            Ткаченко В.В.
		19. Ухвалою Верховного Суду від 25.10.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Джерела права та акти їхнього застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
		20. За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		21. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, виходить із такого.
		22. Спір у цій справі виник у зв`язку з невиплатою позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати сум індексації грошового забезпечення.
		23. Спірним в межах розгляду цієї справи є питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації втрати частини доходу позивача - індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, у зв`язку з порушенням строків її виплати, за період 01.12.2015 по 13.12.2022 та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу - індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, у зв`язку з порушенням строків її виплати, за період 01.12.2015 по 13.12.2022.
		24. Надаючи оцінку доводам дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, Суд виходить із того, що спір щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, стосується заробітної плати (грошового забезпечення) військовослужбовця.
		25. Положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
		26. Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України.
		27. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
		28. Законом № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
		28.1. «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
		28.2. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
		29. Окрім викладеного слід ураховувати, що відповідно до пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
		30. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 з 24:00 год 30.06.2023 скасовано карантин, установлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запроваджений на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 (термін якого неодноразово продовжувався).
		31. За висновками судів попередніх інстанцій, позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду, передбачений статтею 233 КЗпП України у редакції Закону №     2352-IX, позаяк про порушення свого права на отримання компенсації втрати частини доходів за несвоєчасну виплату індексації позивач дізнався 13.12.2022.
		32. На противагу таким висновкам позивач указує на те, що право позивача на звернення до суду у цій справі не обмежено будь-яким строком, оскільки на момент виникнення правовідносин щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.
		33. Отже, у спірних правовідносинах постає питання, з якою подією слід пов`язувати початок перебігу строку звернення до суду у справі, щодо якої виник спір, що у підсумку стане відповіддю на інше запитання, яке постає перед судом при розгляді цієї справи, - якою редакцією статті 233 КЗпП України слід керуватися при обчисленні строків звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.
		34. Так, питання, пов`язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».
		35. Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
		36. Статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати   (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
		36.1. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
		37. За правилами статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
		38. Вказаними положеннями закону встановлено обов`язок підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадян провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.
		39. При цьому умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.
		40. ОСОБА_1 у позовній заяві зазначає зокрема, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.08.2022 у справі № 420/3612/22 задоволено його позов: визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 та зобов`язано нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за вказаний період, із застосуванням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року. 
		41. Відповідно до указаного рішення у відповідача виник обов`язок щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 по 28.02.2018.
		42. Згідно з приписами статей 1, 2, 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» у відповідача одночасно виник обов`язок з нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати сум індексації грошового забезпечення.
		43. Позивач вказує, що індексація грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.08.2022 у справі № 420/3612/22 виплачена 13.12.2022.
		44. Водночас при виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 відповідачем не виплачено позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
		45. Таким чином, саме з дати виплати позивачу належного грошового забезпечення (13.12.2022) позивач був обізнаний про порушення свого права і саме із цією датою пов`язано перебіг строку звернення до суду з позовом про виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.
		46. Станом на 13.12.2022 стаття 233 КЗпП України діяла у редакції Закону № 2352-IX.
		47. А отже, висновок судів попередніх інстанцій про пропуск позивачем тримісячного строку, визначеного статтею 233 КЗпП України у редакції Закону                № 2352-IX, є правильним.
		48. Позивач помилково пов`язує перебіг строку звернення до суду із цим позовом з моментом виникнення правовідносин щодо ненарахування та невиплати індексації у період з грудня 2015 року по лютий 2018 року, оскільки право позивача на індексацію грошового забезпечення у період з грудня 2015 року по лютий 2018 року установлено рішенням суду у справі № 420/3612/22, одночасно з ухваленням відповідного рішення у позивача виникло право на отримання компенсації втрати частини доходів.
		49. Реалізація права на отримання компенсації втрати частини доходів шляхом звернення до суду можлива за умови невиконання підприємством, установою і організацією всіх форм власності та господарювання вимог Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», а тому перебіг обчислення строку для звернення до суду з такими вимогами починається з моменту, коли особа дізналася про порушення свого права. У спірних правовідносинах позивач дізнався про порушення своїх прав 13.12.2022 (дата виплати позивачу сум індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018).
		50. Такий підхід до обчислення строків звернення до суду з позовом у спорах про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати застосовано Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20.
		51. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17.04.2025 у справа № 560/10053/24.
		52. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначено статтею 123 КАС України.
		53. За правилами частин першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
		53.1. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
		54. З огляду на ненаведення позивачем поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що, повертаючи позовну заяву позивачу на підставі частини другої статті 123, пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, суд першої інстанції діяв у межах процесуального закону.
		55. Ураховуючи вищевикладене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		56. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		57. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
		Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Ткаченко Василь Володимирович, залишити без задоволення.
		2. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року у справі № 420/4345/24 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк  В.М. Соколов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...