Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 191/2880/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано судом: 30.04.2025. Зареєстровано: 30.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 01.05.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/191/215/22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42022131580000088

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Справа № 191/2880/22 
		Провадження № 1-кп/191/215/22
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 квітня 2025 року                             м. Синельникове  Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
		головуючого судді  ОСОБА_1 
		за участю секретаря - ОСОБА_2 
		прокурора  ОСОБА_3 
		захисника  ОСОБА_4 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022132580000088 від 29.06.2022, за обвинуваченням  ОСОБА_5 , який народися ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Половинкине Старобільського району Луганської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України,,-
		В С Т А Н О В И В:
		Згідно зі ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
		24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави  України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Згідно з ч.2, 3 ст.5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює свою владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Ніхто не може узурпувати державну владу.    
		Відповідно до ч.1 ст.17, ч.1 ст.65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
		Згідно з ч.1 ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.    
		Згідно з вимогами ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
		Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно- територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Луганська область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
		24.02.2022 військовослужбовці збройних сил Російської Федерації, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглися на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Київській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
		Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України.
		У подальшому воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався, зокрема Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022    «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 строком на 90 діб. Законом України від 15.08.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»» затверджено зазначений Указ.
		05.03.2022    військовослужбовці збройних сил Російської Федерації, шляхом збройної агресії, спільно з представниками так званої «лнр», які незаконно створені на тимчасово окупованих територіях Луганської області, що є частиною окупаційної адміністрації РФ, здійснили тимчасову окупацію території м.Старобільська та Старобільського району Луганської області з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, іншими об`єктами.
		З цією метою, наказом «голови луганської народної республіки» від 03.03.2022 №УГ-125/22, створено т.зв. «адміністрацію Старобільського району луганської народної республіки», а також призначено «виконувача обов`язків голови адміністрації».
		Так, в розумінні п. 6 ч.1 ст.1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території Старобільської міської територіальної громади Старобільського району Луганської області державою-агресором створено окупаційну адміністрацію російської федерації, тобто сукупність державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.
		На підтвердження контролю над захопленою територією на будівлі Старобільської районної    державної    адміністрації Луганської області, розташованої за адресою: вул. Центральна, буд. 35 у м. Старобільську Старобільського району Луганської області, незаконними збройними формуваннями встановлено прапор так званої «лнр».
		Також, на вказаній тимчасово окупованій території створено та розпочато роботу правоохоронних органів «лнр», зокрема, «Старобільського районного відділу внутрішніх справ міністерства внутрішніх справ лнр», «прокуратури Старобільського району генеральної прокуратури лнр», тощо.
		У подальшому на тимчасово окупованій території Старобільського району Луганської області державою-агресором створено також «інші органи державної влади лнр», які у своїй сукупності здійснюють фактичний контроль над територією Старобільського району Луганської області.
		Приблизно наприкінці червня 2022 року (більш точної дати та часу не встановлено), ОСОБА_5 , будучи громадянином України, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалась приблизно о 4 годині ранку 24.02.2022 повномасштабним російським військовим вторгненням па територію України, метою якого є повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення території України, усвідомлюючи російську агресію проти України, з метою переслідування своїх особистих інтересів, перебуваючи на території міста Старобільська Луганської області, діючи умисно, протиправно, достеменно знаючи про те, що окупаційні війська так званої «луганської народної республіки» є незаконними і провадять свою діяльність па території України всупереч нормам чинного законодавства України та міжнародних договорів, при невстановлених органом досудового слідства обставинах, під час воєнного стану, маючи злочинний умисел, спрямований на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, добровільно прийняв присягу на вірність так званій «лнр» та у подальшому був прийнятий до штату так званого «Старобільського ровд мвд лнр», створеному на тимчасово окупованій території Старобільського району Луганської області.
		Своїми умисними діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.7 ст.111-1 КК України, а саме добровільне зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
		Судовий розгляд кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_5 (in absentia), який показань суду не надавав та будь-яких клопотань від останнього на адресу суду також не надходило.
		Водночас, розгляд кримінального провадження здійснювався за обов`язковою участю захисника  адвоката ОСОБА_4 , яка була забезпечена державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги .
		Повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_5 , а також інформація про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимог ст.323 КПК України.
		Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_5 , який в свою чергу повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчить про його наміри від ухилення від кримінальної відповідальності.
		В той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_5 від правосуддя суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п.«g» п.3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
		Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначила, що не мала можливості зв`язатися з обвинуваченим і з`ясувати його правову позицію щодо пред`явленого обвинувачення. Водночас, захисник належним чином приймала участь у реалізації права на захист обвинуваченого ОСОБА_5 під час судового розгляду та висловила свою позицію з приводу недоведеності вини останнього у вчиненні інкримінованого йому злочину. За таких обставин просила виправдати ОСОБА_5 .
		Суд вважає, що вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, за викладених в обвинувальному акті обставин, повністю підтверджується зібраними стороною обвинувачення та дослідженими в судовому засіданні наступними доказами.
		Так, свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що він працює поліцейським офіцером громади сектору взаємодії з громадами відділу превенції Старобільського РУП. На початку повномасштабного вторгнення -24.02.2022 він за вказівкою керівництва про евакуацію виїхав з м.Старобільська до м.Дніпро. В середині літа 2022 року в телеграм-каналі він натрапив на публікацію про те, що в новоутвореному так званому «Старобільському ровд мвд лнр» прийняли присягу правоохоронці на вірність «лнр». Подія відбувалася в актовому залі Старобільського РУП за адресю: м.Старобільськ вул.Айдарська,20. Всі особи були одягнені у характерну форму зеленого кольору, яку носять представника «лнр», на фоні були прапори «лнр» та РФ. Він впізнав ОСОБА_5 , який теж був у такій формі, тримав папку у руках з текстом присяги та проголошував присягу. ОСОБА_5 знає зі школи, все життя вони прожили поруч в с.Половинкине, тому одразу впізнав його. ОСОБА_5 раніше не мав постійного місця роботи, зловживав спиртними напоями. 
		Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що з 2020 року він працює на посаді оперуповноваженого Старобільського РУП ГУНП в Луганській області. Зі ОСОБА_5 познайомився у 2021 році під час виконання своїх функціональних обов`язків, а саме здійснення дворового обходу. На початку повномасштабного вторгнення , а саме 04.03.2022 він за вказівкою керівництва про евакуацію виїхав з м.Старобільська до м.Дніпро. Влітку 2022 року він побачив публікацію на інтернет-сторінці (сайті) т.зв. «мвд лнр» про те, що в «Старобільському ровд мвд лнр прозвучали слова присяги», де висвітлювалося прийняття присяги на вірність «лнр» в приміщенні Старобільського РУП за адресою: м.Старобільськ вул.Айдарська,20. Всі особи були одягнені у форму представників «лнр», на фоні були прапори «лнр» та РФ. Він впізнав ОСОБА_5 , який теж був у зеленій формі, тримав папку у руках з текстом присяги та проголошував присягу.
		Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що вона працює старостою Половинкинського старостинського округу Старобільського району. Знає ОСОБА_5 як жителя с.Половинкине, який за характером був зухвалий, невідомо чим займався. Його родина мала проросійські погляди. Після окупації Старобільської територіальної громади незаконними збройними формуваннями було створено так звану «адміністрацію Старобільського району лнр». Вона відмовилася співпрацювати з новою владою та виїхала на підконтрольну Україні територію на початку липня 2022 року. На продемонстрованому їй відео та фото з інтернет сайту «міністерства мвд лнр» з публікацією під назвою «В Старобільському ровд мвд лнр знову прозвучали слова присяги» він впізнала ОСОБА_5 , який був одягнений у форму «лнр» та приймав присягу разом з іншими.
		Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 надали пояснення, аналогічні поясненням свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , в яких повідомили про те, що особисто знайомі зі ОСОБА_5 та підтвердили його співпрацю з окупантами на тимчасово окупованій території Старобільського району та зайняття ним посади в новоствореному окупаційною владою правоохоронному органі, і що на продемонстрованих їм світлинах та відеозаписі, де висвітлювалося прийняття присяги на вірність «лнр», саме він.
		Також судом були досліджені наступні письмові докази:
		- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань №4202213258000008, внесеного 29.06.2022 на підставі матеріалів правоохоронних і контролюючих державних органів (т.2 а.с.1);
		-протокол огляду Інтернет-сторінки (Берклійський протокол) від 08.07.2022, відповідно до якого встановлено публікацію, розміщену на сайті т.зв. міністерства внутрішніх справ луганської народної республіки про те, що в Старобільську працівники поліції присягнули на вірність т.зв. «луганській народній республіці». На відеозаписі серед інших осіб встановлено громадянина України ОСОБА_5 , який прийняв присягу на вірність так званій «лнр» та у подальшому був прийнятий до штату так званого «Старобельского ровд мвд лнр» (мовою оригіналу), створеному на тимчасово окупованій території Старобільського району Луганської області (т.2 а.с. 26-40);
		- додаток до протоколу огляду інтернет-сторінки від 05.07.2022, диск DVD-R» (том 2 а.с.39-40);
		- особова картка ОСОБА_5 та диск СD-R з особою карткою ОСОБА_5 (т.2. а.с.54-55);
		- копія паспортугромадянина України ОСОБА_5 (т.2а.с.173-174); 
		-протокол огляду Інтернет-сторінки (Берклійський протокол) від 14.09.2022, відповідно до якого невстановлені особи пересуваються по тимчасово окупованому місту Старобільськ Луганської області та знімають на адміністративних приміщеннях державну символіку України (т.2 а.с.177-191);
		-протокол огляду Інтернет-сторінки (Берклійський протокол) від 23.07.2024 з публікацією т.зв. указу голови лнр «Про створення адміністрацій міст і районів лнр», в якому зазначено, що створено адміністрацію Старобільського району лнр (т.2 а.с.201-212);
		- протокол огляду Інтернет-сторінки Берклійський протокол) від 23.07.2024 з розміщенням т.зв. закону «про поліцію лнр», в якому зазначено, що т.зв.поліція лнр є державним правоохоронним органом виконавчої влади, призначеним для захисту життя, здоров`я, прав і свобод громадян республіки, іноземних громадян, осіб без громадянства, для протидії злочинності та іншим протиправним діям, охорони громадського порядку і забезпечення громадської безпеки. У так званому законі зазначені основні задачі, правова основа діяльності поліції, місце у структурі державної влади, структура і штатна чисельність, порядок приймання та проходження служби в т.зв. «поліції», тощо (т.2 а.с.213-217);
		   -протокол оглядуІнтернет-сторінки(Берклійськийпротокол)від 24.07.2024з розміщенням т.зв.«конституції лнр», в якій зазначено, що державна влада здійснюється на основі поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Державну владу в луганській народній республіці здійснюють голова лнр, народна рада лнр-парламент лнр, уряд лнр, які утворюються відповідно до конституції (т.2 а.с.218-223).
		Інші документи, які надані стороною обвинувачення, не є доказами, а лише процесуальними рішеннями, відомостями, що характеризують особистість обвинуваченого чи інші рішення, які вирішують певні процедурі питання досудового розслідування тощо. Тому суд їх не оцінював відповідно до положень ст. 94 КПК України. 
		Відповідно до ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		Згідно з ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Ретельно дослідивши зібрані у кримінальному провадженні докази, надавши їм оцінку з точки зору належності, допустимості і достовірності, суд прийшов до висновку, що вони в їх сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_5 . 
		Колабораційна діяльність (ст. 111-1 КК України) - це злочин проти основ національної безпеки України.
		Суб`єктивна сторона кримінальних правопорушень характеризується прямим або непрямим умислом.
		У складів кримінального правопорушення за ч.7 ст.111-1 КК важливе значення має добровільність.
		Лише самого факту добровільного зайняття громадянином України однієї із таких посад достатньо для кваліфікації відповідних дій за частиною 7 ст. 111-1 КК України. Адже суспільна небезпечність їх є очевидною: особа допомагає агресору створити вертикаль незаконних органів влади. Саме така вертикаль є основою функціонування державного механізму загалом.
		Державою-агресором за загальним визначенням є країна, яка першою застосовує збройну силу проти іншої країни, тобто тим самим вчиняє агресію.
		Державою-агресором може бути визнана не лише одна країна, а група країн, в т.ч. пов`язаних між собою угодами про військову допомогу.
		При кваліфікації злочинів за ст.111-1 КК державою-агресором наразі вважається російська федерація. При цьому враховуються, зокрема, постанова Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-VIII[2], Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022[3], затверджений Законом України № 2102-IX від 24.02.2022.
		Проаналізувавши та оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що всі досліджені судом докази є належними, допустимими та достовірними. Вони узгоджуються між собою.
		У той же час, досліджені в суді докази є достатніми, оскільки, як окремо, так і в сукупності, у повній мірі доводять винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
		У суду відсутні підстави для сумніву у допустимості цих доказів, які зібрані в порядку, що передбачений КПК України.
		Об`єктивних даних, які б давали суду підстави вважати, що ОСОБА_5 діяв не добровільно, виконував обов`язки під психічним впливом та фізичним примусом, та такі дії були необхідними для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожувала йому чи іншим особам, або інтересам держави, суду не надано.
		Крім того, суд враховує, що заходів, спрямованих на виїзд з тимчасово окупованої території України, обвинувачений ОСОБА_5 не вживав.
		Таким чином, суд вважає, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, доведена повністю.
		Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
		Дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.
		При призначенні покарання, згідно з вимогами ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями, що містяться в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а також вимоги ч.2 ст.50 КК України, якими передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів. 
		Відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , відноситься до категорії особливо тяжких, раніше ОСОБА_5 не судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.
		Пом`якшуючих покарання обставин судом не встановлено.
		Обтяжуючими покарання обставинами відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 67 КК України є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
		Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, відсутність пом`якшуючих та наявність обтяжуючих обставин, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 неможливе без його ізоляції від суспільства, а покарання має бути призначено у вигляді позбавлення волі в межах санкції, встановленою ч.7 ст.111-1 КК України, з додатковим покаранням у виді конфіскації майна та позбавлення права займатися певною діяльністю.
		При прийнятті рішення суд також враховує правові висновки, викладені у постанові колегії Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22.05.2018 року по справі №753/18479/16-к (провадження №51-520км18) та постанові колегії Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 21.06.2022 року по справі №171/869/21 (провадження №51-838км22) в частині можливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, в тому числі і до осіб, які на час вчинення зазначеного кримінального правопорушення не займали офіційно певні посади та не займалися офіційно певною діяльністю, з огляду на положення, передбачені ст. 55 КК України.
		З вказаних правових висновків вбачається, що не є перешкодою для призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та обставина, що обвинувачений на момент ухвалення вироку не працює на певній посаді та не проводить діяльність, з використанням можливостей якої (яких) він вчинив кримінальне правопорушення.
		Також, з огляду на вчинення ОСОБА_5 суспільно-небезпечного кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України, та відсутність обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, суд при призначенні покарання ОСОБА_5 не вбачає підстав для застосування положень ст.69 КК України.
		Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).
		Цивільний позов в рамках кримінального провадження не заявлено.
		Речові докази у кримінальному провадженню відсутні.
		Процесуальні витрати на проведення судової портретної експертизи відносяться на рахунок держави.
		Керуючись ст.323, 349, 368, 370, 374 КПК України, суд 
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, та призначити йому покарання у виді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування,в державних, комунальних підприємствах, установах, організаціях, правоохоронних, судових органах та займатися юридичною,професійною діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг, строком на 15 (п`ятнадцять) років, з конфіскацією усього належного йому на праві приватної власності майна.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто з дня фактичного взяття його під варту.
		Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування,в державних, комунальних підприємствах, установах, організаціях, правоохоронних, судових органах та займатися юридичною,професійною діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг, рахувати з моменту відбуття основного покарання.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09.09.2022 на майно  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме причіп марки «ЛЕВ», модель  183131, 2017 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , залишити в силі для забезпечення виконання покарання у виді конфіскації майна.
		Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику. 
		Інформацію проухвалення вирокурозмістити узасобах масовоїінформації загальнодержавноїсфери розповсюдженнята наофіційному веб-сайтісуду.
		 Суддя  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...