Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/195/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних провадженнях; про звільнення від покарання і пом’якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Надіслано судом: 30.04.2025. Зареєстровано: 30.04.2025. Забезпечено надання загального доступу: 01.05.2025.
Дата набрання законної сили: 08.05.2025
Номер судового провадження: 1-в/638/11/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 638/195/25
		Провадження № 1-в/638/11/25
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 квітня 2025 року Шевченківський районний суд м. Харкова
		 
		в складі головуючого судді: ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
		з участю прокурора: ОСОБА_3 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання начальника Державної установи «Олексіївська виправна колонія (№25)» ОСОБА_4 про приведення вироку у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року відносно засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-
		ВСТАНОВИВ:
		 
		07.01.2025 року до Дзержинського районного суду м. Харкова надійшло клопотання начальника Державної установи «Олексіївська виправна колонія (№25)» ОСОБА_4 про приведення вироку у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року відносно засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Прокурор Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 не заперечував проти задоволення клопотання.
		Від засудженого ОСОБА_5 до суду надійшла заява з проханням провести судове засідання без його участі.
		Суд, дослідивши подання та особову справу засудженого, дійшов до наступних висновків.
		Відповідно до пункту 13, 14 частини 1 статті 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України; інші питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
		Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 7-1, 13-1, 13-4, 14 частини першої статті 537 цього Кодексу.
		Матеріалами справи встановлено, що вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 07.04.2020 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців. На підставі статті 71 Кримінального кодексу України до призначеного за даним вироком покарання приєднано невідбуте покарання, призначене вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 04.07.2016 року у виді 1 року 7 місяців позбавлення волі і визначено ОСОБА_5 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.
		Крім цього, вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 04.07.2016 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України та призначеному покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі статті 75, 76 Кримінального кодексу України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на три роки.
		Частина 1 ст. 2 Кримінального кодексу України передбачає, що підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
		Згідно зі статтею 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		За загальним правилом, закріпленим у частині 2 статті 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК України раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
		Поряд із цим, відповідно до частини 1 статті 5 Кримінального кодексу України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
		Крім того, відповідно до частини 3 статті 5 Кримінального кодексу України закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
		Європейський суд з прав людини вважає, що ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Ніякого покарання без закону» є важливою складовою принципу верховенства права. Він також підтвердив, що зазначена стаття Конвенції допускає принцип ретроспективності більш м`якого кримінального закону. На цьому принципі ґрунтується правило, згідно з яким за наявності відмінностей між чинним на час вчинення злочину кримінальним законом та законом, який набрав чинності перед винесенням остаточного судового рішення, суди мають застосовувати той із них, положення якого є більш сприятливими для обвинуваченого (рішення у справі Скоппола проти Італії).
		09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до статті 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна).
		Положеннями частини 1 статті 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
		Частиною 2 статті 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною 1 статті 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений статті 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
		Згідно з частиною 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пунктом 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
		ЗвирокуЛисичанського міського суду Луганської області від 07.04.2020 року встановлено, що ОСОБА_5 зокрема засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України, а саме по епізодам від 16.04.2019 року на суму 1277,46 грн. та 24.04.2019 року на суму 1135,20 грн.
		Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з 01.01.2019 року на рівні 1921,00 гривні. Отже, розмір соціальної пільги, встановленої законом на 01.01.2019, становить 960,50 грн (1921,00 грн *50% = 960,50 грн.), а відтак кримінальна відповідальність за викрадення чужого майна у 2019 році настає за умови, що вартість викраденого майна перевищує 1921,00 грн.
		Зі змісту вироку Лисичанського міського суду Луганської області від 07.04.2020 року, на день вчинення правопорушення за епізодами від 16.04.2019 року та 24.04.2019 року не перевищувала двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Окрім цього, з вироку Лисичанського міського суду Луганської області від 04.07.2016 року встановлено, що ОСОБА_5 засуджено за вчинення кримінального правопорушення злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України, а саме по епізодам від 24.04.2016 року на суму 558,90 грн., кінець квітня 2016 року на суму 1000,00 грн. та 14.05.2016 року на суму 462,00 грн.
		Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з 01.01.2016 року на рівні 1378,00 гривні. Отже, розмір соціальної пільги, встановленої законом на 01.01.2016, становить 689,00 грн (1378,00 грн *50% = 689,00 грн.), а відтак кримінальна відповідальність за викрадення чужого майна у 2019 році настає за умови, що вартість викраденого майна перевищує 1378,00 грн.
		Зі змісту вироку Лисичанського міського суду Луганської області від 04.07.2016 року, на день вчинення правопорушення за епізодами від 24.04.2016 року, кінець квітня 2016 року та 14.05.2016 року не перевищувала двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Згідно з частиною 1 статті 3 Кримінального кодексу України законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.
		Відповідно до частини 6 статті 3 Кримінального кодексу України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
		Таким чином, внесені законодавцем зміни призвели до часткової декриміналізації діяння і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
		Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 0306/7567/12, згідно з якими «за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності».
		Внесені законодавцем зміни про кримінальну відповідальність призвели до часткової декриміналізації діяння, і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
		Об`єднана палата Касаційного кримінального суду у постанові від 07 жовтня 2024 року у справі № 278/1566/21 (провадження № 51-2555кмо24) вказала, щоЗакон №3886-IXє законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст.5 КК Українидля тих діянь, які до набрання цимЗакономчинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.51 КУпАП. Зміни, внесеніЗаконом№3886-IX, мають зворотну дію в часі. Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв`язку з набуттям чинностіЗаконом №3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинністьзакон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
		За таких обставин, суд вважає необхідним застосувати зворотну дію у часі Закону № 3886-IX, яким внесені зміни до законодавства в частині розмежування відповідальності за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати від кримінально караного діяння, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями Кримінального кодексу України за принципом визначення граничного розміру викраденого майна у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за вчинення якого особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
		Частина 2 статті 74 Кримінального кодексу України встановлює кримінально-правовий наслідок зворотної дії закону, що скасовує кримінальну протиправність діяння. Якщо злочин декриміналізовано після набуття законної сили вироком суду, яким особа засуджена за такий злочин із призначенням їй покарання, вона має бути негайно звільнена від призначеного судом покарання. Це, зокрема, означає, що, якщо особа відбуває призначене їй покарання - вона звільняється від його невідбутої частини.
		Таким чином, у зв`язку з декриміналізацією діяння, суд вважає за необхідне звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 04.07.2016 року. Також суд вважає за необхідне виключити з вироку Лисичанського міського суду Луганської області від 07.04.2020 року посилання на приписи статті 71 Кримінального кодексу України. Також звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 07.04.2020 року за епізодами від 16.04.2019 року та 24.04.2019 року.
		Керуючись ст. 537, 539 КПК України, суд,-
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Клопотання начальника Державної установи «Олексіївська виправна колонія (№25)» ОСОБА_4 про приведення вироку у відповідність до вимог Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року відносно засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1  задовольнити.
		Привести вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 04.07.2016 року відносно  ОСОБА_5 року народження, якого засуджено за частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України, у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року.
		На підставі частини 2 статті 74 Кримінального кодексу України, негайно звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 04.07.2016 року за частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України.
		Привести вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 17.04.2020 року відносно  ОСОБА_5 року народження, якого засуджено за частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України, у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року.
		На підставі частини 2 статті 74 Кримінального кодексу України, звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від покарання, призначеного вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 07.04.2020 року за частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України за епізодами від 16.04.2019 року та 24.04.2019 року.
		Виключити з вироку Лисичанського міського суду Луганської області від 07.04.2020 року посилання на приписи статті 71 Кримінального кодексу України, за яким до призначеного за даним вироком покарання приєднано невідбуте покарання, призначене вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 04.07.2016 року у виді 1 року 7 місяців позбавлення волі.
		В іншій частині вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 07.04.2020 року залишити без змін.
		Вважати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженим за вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 07.04.2020 року, за яким ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України та призначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.
		Ухвала суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Харкова.
		 
		Головуючий суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...