Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/3031/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них; щодо припинення права користування земельною ділянкою, з них; щодо визнання незаконним акта, що порушує право користування земельною ділянкою, з них; щодо усунення порушення прав власника.
Надіслано судом: 30.04.2025. Зареєстровано: 01.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 01.05.2025.
Дата набрання законної сили: 23.04.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 квітня 2025 року
		 
		м. Київ
		 
		cправа №  904/3031/24 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Берднік І. С. - головуючого, Багай Н. О., Міщенка І. С.,
		секретар судового засідання - Корнієнко О. В., 
		за участю представників:
		Дніпровської міської ради - Риженко М. С.,
		Товариства з обмеженою 
		відповідальністю «Інжинірінг-2013» - Чермецької О. А.,
		Управління державного архітектурно-будівельного
		контролю Дніпровської міської ради - не з`явився,
		Об`єднання співвласників 
		багатоквартирного будинку «Інженерна,1» - не з`явився, 
		Департаменту адміністративних послуг
		та дозвільних процедур Дніпровської міської ради - не з`явився,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпровської міської ради
		на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2025 (у складі колегії суддів: Іванов О. Г. (головуючий), Верхогляд Т. А., Парусніков Ю. Б.)
		та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2024 (суддя Ніколенко М. О.)
		у справі № 904/3031/24
		за позовом Дніпровської міської ради 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірінг-2013», Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради, 
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Інженерна,1»,
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, 
		про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та припинення права володіння,
		ВСТАНОВИВ:
		У липні 2022 року Дніпровська міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжинірінг-2013» (далі - ТОВ «Інжинірінг-2013») та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради (далі - Управління), у якому просила суд:
		- усунути перешкоди у користуванні Дніпровською міською радою земельною ділянкою, що розташована за адресою: вул. Інженерна, 1, м. Дніпро, шляхом знесення самочинно побудованих об`єктів нерухомого майна, а саме: будівлі магазину літ. Б1 загальною площею - 64,0 кв. м, будівлі магазину літ. В1 загальною площею 64,8 кв. м (реєстраційні номери об`єкту нерухомого майна: 619522612101) за рахунок ТОВ «Інжинірінг-2013»;
		- припинити право володіння ТОВ «Інжинірінг-2013» відповідним правом на нерухоме майно - нежитлове приміщення № 99 у будинку 1 по вулиці Інженерній у місті Дніпро (реєстраційні номери об`єкту нерухомого майна: 619522612101, номер речового права: 24041387);
		- визнати недійсним та скасувати повідомлення про початок будівельних робіт від 04.06.2018 ДП 061181551014, видавник: Управління.
		- визнати недійсним та скасувати декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 15.08.2019 ДП 141192270325, видавник: Управління;
		- визнати недійсним договір іпотеки від 28.10.2021, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кучмій Н. В., за реєстровим № 2791 в частині передачі в іпотеку об`єктів нерухомого майна, а саме: будівлі магазину літ. Б1 загальною площею - 64,0 кв. м, будівлі магазину літ. В1 загальною площею 64,8 кв. м, що розташовані за адресою: вул. Інженерна, 1, прим. 99, м. Дніпро, та припинити запис про іпотеку 44711188;
		- припинити запис про обтяження № 44710793, зареєстрований на підставі договору іпотеки від 28.10.2021, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кучмій Н. В. за реєстровим № 2791.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач без правовстановлюючих документів на земельну ділянку комунальної власності, зазначивши недостовірну інформацію у повідомленні про початок будівельних робіт та зареєстрованій декларації про готовність об`єкта до експлуатації, здійснив самочинне будівництво (реконструкцію) будівель магазину літ. Б1, В1, та відповідно державну реєстрацію змін у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у описі нерухомого майна, розташованого за адресою: вул. Інженерна, 1, прим. 99, м. Дніпро, та у подальшому передав це майно в іпотеку, що призвело до порушення прав територіальної громади як власника земельної ділянки, на якій це майно розташоване.
		Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2024 залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Інженерна,1» (далі - ОСББ «Інженерна,1»), на стороні позивача - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (далі - Департамент).
		Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2024, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2025, відмовлено у задоволенні позовних вимог.
		Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, у березні 2025 року Дніпровська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2025 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2024, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.04.2025 у справі № 904/3031/24 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Заступника керівника Дніпровської міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2025 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2024 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23.04.2025.
		ТОВ «Інжинірінг-2013» у відзиві на касаційну скаргу посилається на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без мін.
		Управління, ОСББ «Інженерна,1», Департамент у судове засідання своїх представників не направили.
		Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.
		Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.
		Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи  ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, а також те, що зазначені учасники справи не звертались до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників Управління, ОСББ «Інженерна,1» та Департаменту.  
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Дніпровської міської ради та ТОВ «Інжинірінг-2013», дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
		Судами попередніх інстанцій установлено, що 26.03.2015 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за територіальною громадою міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради було зареєстровано право власності на нежитлове приміщення за адресою: вул. Інженерна, 1, прим. 99, м. Дніпро, РНОНМ: 619522612101; опис об`єкта: в житловому будинку літ. А-5 на першому поверсі нежитлове приміщення № 99, поз. 1-27, загальною площею 364,2 кв. м, літ. а-ганок, літ. а1 - ґанок, літ. Б. В. - тіньові навіси, № 1-5 - огорожа.
		Згідно з технічним паспортом на громадський будинок від 19.05.2015, вказаний об`єкт нерухомості був побудований у 1957 році, тобто зазначене нежитлове приміщення було збудовано за радянських часів за державні кошти та належало до державної власності. Згодом, рішенням Дніпропетровської міської ради від 29.10.2014 № 7/56 на підставі Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» нежитлове приміщення включено до переліку об`єктів, які підлягали приватизації шляхом аукціону.
		15.11.2017 за договором купівлі - продажу № 200/А (з урахуванням договору про внесення змін від 20.11.2017) Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради (продавець) передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Мистерія» (покупець) (далі - ТОВ «Мистерія») прийняло у власність нежитлове приміщення за адресою: вул. Інженерна, 1, прим. 99, м. Дніпро, РНОНМ: 619522612101. Опис об`єкта приватизації: в житловому будинку літ. А-5 на першому поверсі нежитлове приміщення № 99, поз. 1-27, загальною площею 364,2 кв. м, літ. а-ганок, літ. а1 - ґанок, літ. Б. В. - тіньові навіси, № 1-5 - огорожа (пункт 1.1 договору).
		Факт приймання-передачі зазначеного об`єкта приватизації також підтверджується актом  прийому-передачі нежитлового приміщення від 21.11.2017.
		22.11.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ «Мистерія» зареєстровано право власності на вказане нежитлове приміщення (реєстраційний номер: 23496405).
		06.12.2017 між ТОВ «Мистерія» (іпотекодавець) та ОСОБА_1 (іпотекодержатель) було укладено іпотечний договір з майновим поручителем, зареєстрований в реєстрі за № 3549, відповідно до умов якого іпотекодавець у забезпечення виконання зобов`язань за договором позики, складеного зі всіма змінами і доповненнями до нього, якщо такі будуть, укладеним між іпотекодержателем та іпотекодавцем 15.11.2017, передав іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, зазначене у пункті 2.1 цього договору, що надалі іменується предмет іпотеки, а іпотекодержатель приймає його в іпотеку та набуває право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у повному обсязі переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця.
		Згідно з пунктом 2.1 іпотечного договору предметом іпотеки за цим договором є належне іпотекодавцю на праві приватної власності нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Опис об`єкта: в житловому будинку літ. А-5 на першому поверсі нежитлове приміщення № 99, поз. 1-27, загальною площею 364,2 кв. м, літ. а-ганок, літ. а1 - ґанок, літ. Б. В. - тіньові навіси, № 1-5 - огорожа.
		18.12.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 18.12.2017 № 5498 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на зазначене нежитлове приміщення (реєстраційний номер: 23989223). 
		20.12.2017 на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г. за реєстровим № 5844, ОСОБА_1 відчужив на користь ТОВ «Інжинірінг-2013» нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: вул. Інженерна, 1, прим. 99, м. Дніпро, з наступним описом: в житловому будинку літ. А-5 на першому поверсі нежитлове приміщення № 99, поз. 1-27, загальною площею 364,2 кв. м, літ. а-ганок, літ. а1 - ґанок, літ. Б. В. - тіньові навіси, № 1-5 - огорожа.
		20.12.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ «Інжинірінг-2013» зареєстровано право приватної власності на зазначене нерухоме майно (реєстраційний номер: 24041387).
		У 2018 - 2019 роках ТОВ «Інжинірінг-2013» проведена реконструкція нежитлових приміщень (тіньових навісів) літ. Б та В.
		04.06.2018 Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради за № ДП 061181551014 зареєстровано подане ТОВ «Інжинірінг-2013» повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) за адресою: вул. Інженерна, 1, прим. 99, м. Дніпро.
		05.06.2018 Центром надання адміністративних послуг м. Дніпра за № 301036-036127-321-04-2018 також було зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт.
		15.08.2019 Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради за № ДП 141192270325 зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) за адресою: вул. Інженерна, 1, прим. 99, м. Дніпро.
		Також 15.08.2019 Центром надання адміністративних послуг м. Дніпра за № 301029-061581-32164-2019 було зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації об`єкта.
		Судами попередніх інстанцій установлено, що за результатами здійсненої реконструкції загальна площа приміщення літ. Б (наразі літ. Б1) збільшилась з 45,2 кв. м до 64,0 кв. м, загальна площа приміщення літ. В (наразі літ. В1) збільшилась з 46,3 кв. м до 64,8 кв. м.
		Предметом розгляду у справі № 904/3031/24, що розглядається, є позовні вимоги Дніпровської міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно побудованих об`єктів нерухомого майна, припинення права володіння ТОВ «Інжинірінг-2013» відповідним правом на спірне нерухоме майно, визнання недійсними та скасування повідомлення про початок будівельних робіт та декларації про готовність об`єкта до експлуатації, визнання недійсним договору іпотеки та припинення запису про іпотеку, припинення запису про обтяження.
		Вирішуючи спір, суд першої інстанціях виходив із того, що земельна ділянка у 1957 році була відведена державою під будівництво спірного об`єкту нерухомості, тому з моменту набуття почергово ТОВ «Мистерія», ОСОБА_1 , ТОВ «Інжинірінг-2013» права власності на нежитлове приміщення, зазначені особи, в силу статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), відповідно набували право користування земельною ділянкою, на якій розміщено належне їм майно. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що здійснивши спірну реконструкцію ТОВ «Інжинірінг-2013», не вийшло за межі земельної ділянки за адресою: вул. Інженерна, буд. 1, м. Дніпро. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні нежитлові приміщення не є об`єктом самочинного будівництва, а Дніпровська міська рада не є належним позивачем у спорі про знесення спірних будівель магазину.
		Щодо позовних вимог про визнати недійсними та скасування повідомлення про початок будівельних робіт та декларації про готовність об`єкта до експлуатації, суд першої інстанції виснував, що пред`явлення таких вимог не є ефективним способом захисту, оскільки їх задоволення не призведе до поновлення прав позивача на користування спірною земельною ділянкою, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні таких позовних вимог. 
		При цьому, підсумовуючи наведене, суд першої інстанції зазначив, що у цій справі позивачем неправильно обрано форму та спосіб захисту своїх прав, а задоволення позову не призведе до їх відновлення, оскільки, відповідач має право користуватися земельною ділянкою за адресою: вул. Інженерна, 1, м. Дніпро, і ця земельна ділянка призначена для мети, з якою вона використовується відповідачем і виділялась позивачем. 
		Крім того, ураховуючи те, що право користування спірною земельною ділянкою не оформлено належним чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що саме це послужило справжньою причиною виникнення цього спору. Відповідно позивач має інші форми та способи захисту своїх порушених прав та інтересів, зокрема, але не виключно, має можливість звернутись до суду з позовом про спонукання відповідача до укладання договору оренди чи стягнення плати за користування земельною ділянкою. 
		З огляду на те, що позовні вимоги про визнання недійсним договору іпотеки та припинення запису про іпотеку, про припинення запису про обтяження, є похідними від вимог про усунення Дніпровській міській раді перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно побудованих об`єктів нерухомого майна та припинення права володіння відповідачу цим майном, які є необґрунтованими та у задоволенні яких відмовлено, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність таких вимог.
		Переглядаючи рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції погодився з його висновками. При цьому суд апеляційної інстанції виходив із того, що: позовна вимога про усунення Дніпровській міській раді перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно побудованих об`єктів нерухомого майна (будівель магазину) є безпідставною та не підлягає задоволенню; позовні вимоги про припинення права власності та скасування державної реєстрації права власності не є ефективним способом захисту; декларація про готовність об`єкта до експлуатації в повній мірі реалізована та вичерпала свою дію, отже у позивача не виникало передбачених законом правових підстав для звернення до суду з цією вимогою, а тому вона є необґрунтованою в даному випадку; позовні вимоги про визнання недійсним договору іпотеки та припинення запису про іпотеку, про припинення запису про обтяження є безпідставними, оскільки такі є похідними від вимог, які визнані судом необґрунтованими.
		Дніпровська міська рада, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статей 376, 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України ), статті 152 ЗК України та на неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування цих норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, у постановах Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № 910/2939/19, від 13.03.2019 у справі № 910/22575/17, від 03.12.2019 у справі № 916/2553/18, від 17.04.2018 у справі № 924/623/16, від 20.09.2018 у справі № 910/19726/17, від 29.08.2019 у справі № 910/551/18, від 13.03.2024 у справі № 915/1439/21, від 27.10.2021 у справі  № 202/7377/16-ц, від 20.01.2021 у справі № 442/302/17, від 24.03.2021 у справі  № 200/2192/19, від 11.01.2023 у справі № 569/20694/20, від 21.02.2018 у справі  № 752/8153/14-ц, від 02.06.2021 у справі № 509/11/17, від 30.09.2022 у справі № 201/2471/20; на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм статей 36, 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», положень Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінетом міністрів України від 13.04.2011 № 466 та на неврахування висновків щодо застосування цих норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 29.03.2023 у справі № 640/1990/22, від 24.02.2020 у справі № 214/1714/17, від 14.03.2018 у справі № 814/1914/16, від 26.06.2018 у справі № 826/20445/16, від 18.10.2018 у справі № 695/3442/17, від 23.10.2018 у справі № 826/9275/17, від 13.12.2018 у справі № 522/6212/17, від 22.01.2019 у справі № 826/17907/17; на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм статей 3, 15, 16, 203, 215, 216 ЦК України та на неврахування висновків щодо застосування цих норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 08.03.2023 у справі № 199/2943/20; на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм статей 256, 257, 261 ЦК України та на неврахування висновків щодо застосування цих норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 01.11.2023 у справі                   № 910/7987/22; на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 16.06.2020 у справі № 689/26/17 щодо пов`язаності права власності на будівлю з правами власника земельної ділянки, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, у постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 926/2353/18 щодо ефективного способу захисту, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 1519/2-787/11, від 11.04.2018 у справі № 161/14920/16-а, від 15.05.2018 у справі № 520/10754/14-ц, від 22.04.2019 у справі № 369/3043/17-ц щодо необхідності врахувати судами дуалістичний характер повноважень виконавчих органів місцевого самоврядування, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 9148/1785/22, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 12.03.2019 у справі № 911/3594/11 щодо державної реєстрації права власності; на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, статей 14, 236, 237, 269 ГПК України.   
		Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції у межах доводів касаційної скарги, виходить із такого.
		За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. 
		Відповідно до статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина 2). Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (частина 3).
		Згідно з частиною 1 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
		Правовий аналіз наведеної норми дозволяє виділити наступні ознаки самочинного будівництва:
		- об`єкт нерухомого майна збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети у встановленому порядку;
		- відсутність належного дозволу чи належно затвердженого проекту для будівництва;
		- створення об`єкта з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
		Кожна із зазначених ознак є самостійною і достатньою для того, щоб визнати об`єкт нерухомого майна самочинним будівництвом. Тому, при вирішенні спору, що виникає у зв`язку з будівництвом на земельній ділянці об`єкта нерухомості, повинно досліджуватися питання наявності документів про виділення земельної ділянки, дозвільної документації на будівництво спірних об`єктів та відповідність побудованого об`єкта будівельним нормам і правилам (постанови Верховного Суду від 10.01.2019 у справі № 915/1376/17, від 24.07.2019 у справі № 910/10932/17).
		У розумінні частини 1 статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта. 
		Норма частини 1 статті 376 ЦК України підлягає застосуванню до випадків самочинної реконструкції об`єкта нерухомості, у результаті якої об`єкт набуває нових якісних характеристик (зміна конфігурації, площі та кількості приміщень, втручання в несучі конструкції, улаштування дверних прорізів у капітальних стінах тощо). 
		Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі                          № 752/8153/14-ц, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі.
		Господарський суд, відповідно до статті 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.
		Отже, вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
		За приписами статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
		У справі, що розглядається, Дніпровська міська рада, звертаючись до суду з відповідними позовними вимогами, послалась на порушення прав та інтересів територіальної громади внаслідок здійснення відповідачем самочинного будівництва (реконструкції) будівель магазину літ. Б1, В1, що розташовані на земельній ділянці комунальної власності, яка не була відведена для цієї мети у встановленому порядку.
		Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно побудованих об`єктів нерухомого майна, суд першої інстанції послався на те, що земельна ділянка у 1957 році була відведена державою під будівництво спірного об`єкту нерухомості, тому з моменту набуття почергово ТОВ «Мистерія», ОСОБА_1 , ТОВ «Інжинірінг-2013» права власності на нежитлове приміщення, зазначені особи, в силу статті 120 ЗК України набували право користування земельною ділянкою, на якій розміщено належне їм майно, а тому дійшов висновку, що спірне нерухоме майно не є об`єктом самочинного будівництва.
		При цьому суд першої інстанції не врахував вимоги статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України на час набуття кожним із зазначених осіб права власності на спірне нерухоме майно, не дослідив умови укладених договорів купівлі-продажу спірного нерухомого майна, не перевірив пояснення позивача про те, що придбане ТОВ «Інжинірінг-2013» нежитлове приміщення загальною площею 364,2 кв. м знаходиться у житловому багатоквартирному будинку та можливість застосування до спірних правовідносин положень статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України.
		Суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, всупереч вимогам процесуального законодавства, обмежившись посиланням на безпідставність позовної вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно побудованих об`єктів нерухомого майна, у порушення положень статті 269 ГПК України взагалі не дослідив та не надав оцінку наведеним вище доводам позивача та обставинам самочинного будівництва (реконструкції) на земельній ділянці комунальної власності. 
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (постанови від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18, від 15.11.2023 у справі  № 916/1174/22, на які посилається скаржник у касаційній скарзі).
		З огляду на викладене самочинне будівництво (реконструкцію) нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі).
		Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 ЦК України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна.
		Частинами 3-5 статті 376 ЦК України встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
		При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.
		Тож, як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті (постанови від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 та від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 ,на яку посилається скаржник у касаційній скарзі).
		Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво (реконструкція), для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.
		Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, постановах Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 915/1439/21, від 20.01.2021 у справі № 442/302/17, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.
		При цьому, у постанові від 12.04.2021 у справі № 653/104/19, Верховний Суд  виснував, що знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.
		За таких обставин, передчасними є висновки суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції про те, що спірне нерухоме майно не є об`єктом самочинного будівництва, а Дніпровська міська рада не є належним позивачем у спорі про знесення самочинного будівництва та про обрання позивачем неналежного способу захисту порушених прав, зроблені без дослідження ознак самочинного будівництва (реконструкції) спірного нерухомого майна та можливості перебудови спірних об`єктів нерухомого майна з метою приведення їх у стан, який існував до такого будівництва (реконструкції), без урахування наведених вище правових позицій Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, належного з`ясування обставин справи, всебічної та повної оцінки доводів скаржника та сукупності наявних в матеріалах справи доказів. 
		Таким чином, при розгляді касаційної скарги прокурора підтвердилась підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частиною 2 статті 287 ГПК України, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень. 
		При цьому, суд касаційної інстанції зауважує на необхідності після встановлення судом зазначених вище обставин, при вирішенні позовних вимог про визнати недійсними та скасування повідомлення про початок будівельних робіт та декларації про готовність об`єкта до експлуатації, врахувати правові висновки Верховного Суду щодо підстав скасування таких документів та належного позивача за такими вимогами.
		Також, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що у поданому Дніпровською міською радою позові заявлено, у тому числі, вимоги про визнання недійсним договору іпотеки, укладеного з Єрьоміною Г. П. та про скасування обтяжень за цим договором. При цьому, така фізична особа судом до участі у справі залучена не була, однак у разі задоволення зазначених позовних вимог судовим рішенням буде вирішено питання про її права та обов`язки. 
		Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).
		Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини «Олюджіч проти Хорватії»). 
		Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		За змістом частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
		У зв`язку з наведеним, постановлені у справі судові рішення зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають, отже, постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції не можна визнати законними і обґрунтованими. 
		Водночас суд касаційної інстанції згідно з частиною 2 статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. 
		Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		Враховуючи, що при розгляді касаційної скарги Дніпровської міської ради підтвердилась підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, а також те, що для вирішення спору по суті необхідно встановити обставини та надати оцінку доказам, враховуючи положення пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання розподілу судових витрат.
		Під час нового розгляду справи суду слід урахувати наведене у цій постанові, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнити частково.
		2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.02.2025 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2024 у справі  № 904/3031/24 скасувати.
		3. Справу № 904/3031/24 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий  суддя                                                                       І. С. Берднік
		Судді:                                                                                                       Н. О. Багай
		                                                                                                       І. С. Міщенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...