Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 710/1160/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 01.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 01.05.2025.
Дата набрання законної сили: 09.04.2025
Номер судового провадження: 61-2406ск25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		09 квітня 2025 року 
		м. Київ 
		 
		справа № 710/1160/24 
		провадження № 61-2406св25 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду: 
		судді-доповідача - Петрова Є. В., 
		суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Пророка В. В., Сердюка В. В., 
		 
		учасники справи: 
		заявник -  ОСОБА_1 , 
		заінтересована особа - Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго», 
		 
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Слободянюк Андрій Ігорович, на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 13 листопада 2024 року у складі судді Сивоконя С. С. та постанову Черкаського апеляційного суду від 05 лютого        2025 року у складі колегії суддів Василенко Л. І., Карпенко О. В., Новікова О. М. у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго», про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, 
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		Описова частина 
		 
		Короткий зміст заявлених вимог 
		 
		У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, заінтересована особа - Публічне акціонерне товариство «Черкасиобленерго» (далі - ПАТ «Черкасиобленерго»), у якій просила визнати безвісно відсутньою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, уродженку міста Шполи Черкаської області, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 . 
		 
		Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що її мати  ОСОБА_2 проживала за зазначеною адресою разом зі своїм чоловіком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із яким перебувала у зареєстрованому шлюбі. 
		 
		ОСОБА_2 з 31 серпня 2022 року працювала на посаді голови правління (керівника) Кредитної спілки «Гарантія» та мала такий режим роботи: кількість робочих днів на тиждень - 5; вихідні дні - субота, неділя; тривалість робочого дня -      8 годин; початок роботи о 8:00, закінчення роботи о 17:00; обідня перерва - 1 година   (з 13:00 до 14:00). 
		 
		20 лютого 2023 року ОСОБА_2 пішла на роботу та не повернулася ввечері додому. З часу зникнення матері заявника минуло більше року, незважаючи на вжиті заходи, вийти з нею на контакт та встановити місце її перебування виявилося неможливим. 
		 
		ОСОБА_2 має у власності об`єкти нерухомого майна, зокрема кіоск-павільйьон на АДРЕСА_2 . 
		 
		18 травня 2024 року працівники Шполянської філії ПАТ «Черкасиобленерго» склали на ім`я ОСОБА_2 акт технічної перевірки засобів обліку електричної енергії та акт порушення № 007900. 
		 
		Заявник не має можливості врегулювати спірне питання з енергопостачальною компанією, оскільки у неї відсутні повноваження представляти інтереси матері перед третіми особами. Вона також не може отримати від ОСОБА_2 будь-якої довіреності на вчинення юридично значущих дій, пов`язаних з управлінням майном, через її зникнення, що створює для заявника безвихідне становище. 
		 
		Як наслідок кількість питань, що потребують як негайного, так і поступового вирішення, лише зростає, у зв`язку із чим виникла необхідність вжиття заходів з опіки над майном матері, що змусило заявника звернутися до суду із заявою про визнання ОСОБА_2 безвісно відсутньою. 
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій 
		 
		Шполянський районний суд Черкаської області рішенням від 13 листопада 2024 року  у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання фізичної особи безвісно відсутньою відмовив. 
		 
		Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що за повідомленням Звенигородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі - Звенигородський районний ВП ГУНП в Черкаській області) слідчий відділу поліції проводить досудове розслідування в об`єднаному кримінальному провадженні № 12023250360000203 від 21 лютого 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами другою-четвертою статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України). 25 лютого 2023 року під час спроби вручення ОСОБА_2 письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень не вдалося встановити її місцезнаходження, адже вона була відсутня за місцем проживання та не відповідала на телефонні дзвінки, а згідно з показаннями дочки ОСОБА_1 . ОСОБА_2 виїхала за кордон і точне місце її перебування невідоме. Під час досудового розслідування отримано інформацію про те, що 22 лютого 2023 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перетнула державний кордон України у напрямку «виїзд» через пункт пропуску «ЧОП» потягом «31 Мукачево-Будапешт», після чого на територію України не поверталася, у зв`язку із чим 17 березня 2023 року підозрювану ОСОБА_2 оголошено в міжнародний розшук з метою арешту та екстрадиції. 
		 
		Отже, за встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що відсутність ОСОБА_2 за місцем її постійного проживання може бути навмисною, що унеможливлює встановлення юридичного складу, який необхідний для визнання особи безвісно відсутньою. 
		 
		Черкаський апеляційний суд постановою від 05 лютого 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Слободянюка А. І. залишив без задоволення, а рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 13 листопада                  2024 року - без змін. 
		 
		Апеляційний суд мотивував постанову тим, що за встановлених у цій справі обставин наявності кримінального провадження стосовно ОСОБА_2 та офіційного перетину нею державного кордону суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що сам собою факт непроживання ОСОБА_2 за місцем реєстрації протягом тривалого часу та фактична відсутність відомостей про її місце перебування не є безумовною підставою для визнання її безвісно відсутньою. 
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги 
		 
		У лютому 2025 року ОСОБА_1 через представника Слободянюка А. І. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 13 листопада 2024 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		 
		На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявник зазначила, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постановахВеликої Палати Верховного Суду                   від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16, від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17, у постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18, від 09 грудня             2024 року у справі № 705/4763/22 та у постанові Верховного Суду від 01 липня            2021 року у справі № 917/549/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду, суд не дослідив зібрані у справі докази та необґрунтовано відхилив клопотання учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи  (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини першої, пункти 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України). 
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 мотивувала тим, що розгляд справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою проводиться судом першої інстанції у складі одного судді і двох присяжних, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді. 
		 
		Однак усупереч вимогам статей 43, 293 ЦПК України справа за її заявою про визнання фізичної особи безвісно відсутньою у суді першої інстанції розглядалася одноособово суддею, тобто неповажним складом суду. 
		 
		Розгляд справи неповажним складом суду є порушенням права на доступ до суду та справедливий суд відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). 
		 
		Отже, висновок апеляційного суду про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм процесуального та матеріального права, є помилковим, адже розгляд і вирішення справи неповноважним складом суду є обов`язковою підставою для скасування судового рішення. 
		 
		Суд першої інстанції не дослідив належним чином зібрані у справі докази та необґрунтовано відхилив клопотання заявника про виклик свідків, які могли підтвердити факт зникнення ОСОБА_2 із фактичного (зареєстрованого) місця проживання. 
		 
		Крім того, суд не запитав відповідні організації за останнім місцем проживання відсутнього і за останнім місцем роботи про наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, а також не вжив заходів через органи опіки та піклування щодо встановлення опіки над майном фізичної особи, місцеперебування якої невідоме. 
		 
		Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив. 
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції 
		 
		Верховний Суд ухвалою від 03 березня 2025 рокувідкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із Шполянського районного суду Черкаської області. 
		 
		28 березня 2025 року справу № 710/1160/24 передано до Верховного Суду. 
		 
		Верховний Суд ухвалою від 03 квітня 2025 року призначив справу до судового розгляду. 
		 
		Фактичні обставини, з`ясовані судами 
		 
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_5 ),           є дочкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 1, а. с. 12). 
		 
		Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань з 31 серпня 2022 року ОСОБА_2 є керівником Кредитної спілки «Гарантія» (том 1, а. с. 14-18). 
		 
		ОСОБА_2 належить кіоск-павільйон, розташований на АДРЕСА_2 (том 1, а. с. 25). 
		 
		18 травня 2024 року працівники Шполянської філії ПАТ «Черкасиобленерго» склали на ім`я ОСОБА_2 акт технічної перевірки засобів обліку електричної енергії № 448 та акт порушення № 007900 (том 1, а. с. 26-29). 
		 
		Згідно з довідкою голови будинкового комітету від 26 липня 2024 року ОСОБА_2 з кінця лютого 2023 року не проживає за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 31, 126). 
		 
		Представник заявника адвокат Слободянюк А. І. звертався до Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби, Державної прикордонної служби України, Державної митної служби України, Комунального некомерційного підприємства «Лікарня імен братів М. С. і О. С. Коломійченків» Шполянської міської ради, Комунальної установи «Черкаське обласне бюро судово-медичної експертизи», Відділу реєстрації актів цивільного стану у Черкаській області, Шполянського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі, Звенигородського районного ВП ГУНП в Черкаській області з адвокатськими запитами щодо ОСОБА_2 , на які отримав відповідну інформацію (том 1, а. с. 32-52, 65-70,        73-75). 
		 
		За повідомленням Звенигородського районного ВП ГУНП в Черкаській області слідчий відділу поліції проводить досудове розслідування в об`єднаному кримінальному провадженні № 12023250360000203 від 21 лютого 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частинами другою-четвертою статті 190 КК України. 25 лютого 2023 року під час спроби вручення ОСОБА_2 письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень не вдалося встановити її місцезнаходження, адже вона була відсутня за місцем проживання та не відповідала на телефонні дзвінки, а згідно з показаннями дочки ОСОБА_1 . ОСОБА_2 виїхала за кордон і точне місце її перебування невідоме. Під час досудового розслідування отримано інформацію від сектору міжнародного поліцейського співробітництва ГУНП в Черкаській області про те, що згідно із даними Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи «Аркан»                           22 лютого 2023 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перетнула державний кордон України у напрямку «виїзд» через пункт пропуску «ЧОП» потягом, використовуючи паспорт громадянки України серії НОМЕР_1 , після чого на територію України не поверталася, у зв`язку із чим 17 березня 2023 року підозрювану ОСОБА_2 оголошено в міжнародний розшук з метою арешту та екстрадиції (том 1, а. с. 151, 152). 
		 
		Відповіддю Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України підтверджується, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , 22 лютого 2023 року перетнула державний кордон України на «виїзд» у пункті пропуску «ЧОП» потягом «31 Мукачево-Будапешт» (том 2, а. с. 7). 
		 
		За інформацією Державної міграційної служби ОСОБА_2 11 лютого 2023 року подала до Звенигородського відділу Управління ДМС у Черкаській області документи для оформлення паспорта громадянки України для виїзду за кордон. 24 лютого         2023 року паспорт прибув до підрозділу Звенигородського відділу Управління ДМС у Черкаській області, однак станом на 24 жовтня 2024 року ОСОБА_2 не зверталася для отримання паспорта (том 2, а. с. 14). 
		 
		Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		 
		За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. 
		 
		Відповідно до пунктів 1, 4 абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. 
		 
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). 
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. 
		 
		Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		У справі, яка переглядається, Верховний Суд першочергово надає оцінку доводам касаційної скарги щодо порушення судами норм процесуального права, які згідно з частиною першою статті 411 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд, зокрема у разі, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду. 
		 
		Відповідно до статті 6 Конвенції кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. 
		 
		Правова конструкція «суд, встановлений законом» є структурним елементом права на справедливий суд, закріпленого статтею 6 Конвенції, що передбачає дві умови відповідності цьому критерію: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції). 
		 
		Термін «повноважний склад суду» слід сприймати як наявність повноважень суддів щодо здійснення ними своїх професійних обов`язків: компетентність у розумінні наявності повноважень на розгляд справ у суді відповідно до предмета спору, вирішення справ судом певної інстанції та судом, який має повноваження на розгляд справ у межах територіальної юрисдикції, визначеної ЦПК України, що забезпечує право на розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. 
		 
		Неповноважним потрібно вважати склад суду у таких випадках: справу розглянуто і вирішено суддею або за участі судді, строк повноважень якого закінчився; справу розглянуто і вирішено особою, яка не є суддею цього суду; справу передано на розгляд судді з порушенням встановленого порядку розподілу судових справ або з порушенням принципу незмінності складу суду; справу розглянуто і вирішено суддею або за участі судді, який брав участь у її вирішенні; справу, яку належить розглядати колегіально, розглянуто і вирішено суддею одноособово. 
		 
		Склад суду, який розглядає справу, є повноважним лише в тому випадку, коли його створення відповідає вимогам закону, а також коли відсутні обставини, що унеможливлюють участь судді у справі. 
		 
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 18 лютого 1999 року               у справі «Бускаріні проти Сан-Марино» («Buscarini v. San Marino») зробив висновок, що словосполучення «встановлений законом» належить не тільки до правової основи самого існування суду, але і до складу суду у кожній справі. ЄСПЛ у рішенні                         від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» («Zand v. Austria») зазначив, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, не передбаченої законом. Тобто поняття «суд, встановлений законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. 
		 
		Судова практика свідчить, що зазначена підстава для скасування судових рішень застосовується у випадку, коли оскаржуване судове рішення ухвалено судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності) або з порушенням порядку визначення складу суду. 
		 
		Судочинство, яке здійснюється з порушенням наведених правил, за наявності сумнівів у безсторонності і неупередженості суду, не може вважатися правосуддям, оскільки вирішення справи неповноважним складом суду належить до безумовних підстав перегляду судових рішень. 
		 
		Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2024 року у справі № 705/4763/22 (провадження № 61-8973сво24), на яку посилалася заявник у касаційній скарзі. 
		 
		Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 34 ЦПК України цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду, якщо інше не передбачено цим Кодексом. 
		 
		Згідно з частиною другою статті 34 ЦПК України у випадках, встановлених цим Кодексом, цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються колегією у складі одного судді і двох присяжних, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді. 
		 
		У статті 63 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що присяжним є особа, яка у випадках, визначених процесуальним законом, та за її згодою вирішує справи у складі суду разом із суддею або залучається до здійснення правосуддя. Присяжні виконують обов`язки, визначені пунктами 1, 2, 4-6 частини сьомої статті 56 цього Закону. 
		 
		Відповідно до статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. 
		 
		Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою. 
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 293 ЦПК України у випадках, встановлених пунктами 1, 3, 4, 9, 10 частини другої цієї статті, розгляд справ проводиться судом у складі одного судді і двох присяжних. 
		 
		З матеріалів цієї справи відомо, що згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Шполянського районного суду Черкаської області                від 09 серпня 2024 року справу № 710/1160/24 передано головуючому судді Сивоконю С. С. (том 1, а. с. 82). 
		 
		Протоком автоматичного визначення присяжних від 09 серпня 2024 року для розгляду цієї справи визначено присяжних Ємець Людмилу Іванівну та Прищепу Ларису Григорівну (а. с. 83). 
		 
		Шполянський районний суд Черкаської області ухвалою від 19 серпня 2024 року відкрив провадження у справі за заявою  ОСОБА_1 про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, постановив здійснювати розгляд справи за правилами окремого провадження у складі одного судді і двох присяжних, призначив судове засідання для розгляду справи, витребував докази (том 1, а. с. 101-103). 
		 
		Водночас згідно з протоколами судових засідань (том 1, а. с. 135-137, 222-225; том 2, а. с. 17-19) цивільна справа за заявоюОСОБА_1 про визнання фізичної особи безвісно відсутньою у суді першої інстанції розглядалася одноособово суддею, а не у складі одного судді і двох присяжних, як того вимагають приписи статей 43, 293 ЦПК України. Усі ухвали Шполянського районного суду Черкаської області,постановлені окремим документом, а також оскаржуване рішення цього суду, ухвалене за результатами вирішення справи по суті, підписані лише головуючим суддею, а не колегією у складі одного судді і двох присяжних (том 1, а. с. 228-232, 236-238; том 2, а. с. 20, 24-28). 
		 
		Таким чином, усупереч наведеним нормам процесуального права, положенням Конвенції та практиці ЄСПЛ суд першої інстанції розглянув і вирішив справу неповноважним складом суду, а апеляційний суд на зазначену обставину уваги не звернув. 
		 
		З огляду на встановлене судом касаційної інстанції порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, що тягне за собою обов`язкове скасування судових рішень, Верховний Суд не перевіряє обґрунтованість доводів касаційної скарги щодо вирішення справи по суті. 
		 
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги 
		 
		Згідно з пунктом 1 частини першої, частиною четвертою статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. 
		 
		Оскільки суд першої інстанції розглянув справу неповноважним складом суду, а апеляційний суд на зазначену обставину уваги не звернув, то касаційну скаргу слід задовольнити, а оскаржувані судові рішення скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду 
		 
		ПОСТАНОВИВ: 
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Слободянюк Андрій Ігорович, задовольнити. 
		 
		Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 13 листопада 2024 року  та постанову Черкаського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		Суддя-доповідач   Є. В. Петров   СуддіА. І. Грушицький    І. В. Литвиненко    В. В. Пророк    В. В. Сердюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...