Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 278/1009/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 01.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 01.05.2025.
Дата набрання законної сили: 16.04.2025
Номер судового провадження: 61-3430ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		16 квітня 2025 року                                                                      
		м. Київ
		справа № 278/1009/18
		провадження № 61-3430св24 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		судді-доповідача Литвиненко І. В.,
		суддів: Грушицького А. І., Петрова Є. В., Ситнік О. М., Фаловської І. М., 
		учасники справи:
		позивач - заступник керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави,
		відповідачі: Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області, ОСОБА_1 , 
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 04 жовтня 2023 року під головуванням судді Дубовік О. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Борисюка Р. М., Павицької Т. М., Трояновської Г. С. у справі за позовом заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області, ОСОБА_1 про визнання незаконними наказів, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування рішення про державну реєстрацію, повернення земельних ділянок,
		ВСТАНОВИВ
		Короткий зміст позовних вимог 
		У квітні 2018 року заступник керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом в якому з урахуванням уточнень просив:
		- визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області (далі - ГУ Держгеокадастру в Житомирській області) про надання ОСОБА_1 дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, які розташовані на території Туровецької сільської ради Житомирського району Житомирської області загальною площею 100,2902 га: від 01 квітня 2016 року № 6-1068/14-16-СГ, від 01 квітня 
		2016 року № 6-1069/14-16-СГ, від 01 квітня 2016 року № 6-1070/14-16-СГ, від 01 квітня 2016 року № 6-1071/14-16-СГ, від 01 квітня 2016 року № 6-1072/14-16-СГ, від 01 квітня 2016 року № 6-1073/14-16-СГ, від 01 квітня 2016 року № 6-1075/14-16-СГ, від 01 квітня 2016 року № 6-1076/14-16-СГ;
		- визнати незаконними та скасувати накази ГУ Держгеокадастру в Житомирській  області про затвердження проектів землеустрою для передачі в оренду для ведення фермерського господарства громадянину ОСОБА_1 загальною площею 90,8364 га, що розташовані на території Житомирського району за межами населених пунктів Туровецької сільської ради: від 06 грудня 2016 року № 6-4524/14-16-СГ, 
		від 06 грудня 2016 року № 6-4528/14-16-СГ, від 06 грудня 2016 року 
		№ 6-4525/14-16-СГ, від 11 вересня 2017 року № 6-5793/14-17-СГ, № 6-5792/14-17-СГ від 11 вересня 2017 року, від 11 вересня 2017 року № 6-5791/14-17-СГ, від 06 грудня 2016 року № 6-4527/14-16-СГ, від 06 грудня 2016 року № 6-4526/14-16-СГ;
		- визнати недійсними договори оренди земельних ділянок, які укладені між ГУ Держгеокадастру в Житомирській області та ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Туровецької сільської ради Житомирського району Житомирської області: від 23 грудня 2016 року № 678/57-16-ДО на площу 6,0407 га, від 23 грудня 2016 року № 677/57-16-ДО на площу 4,3224 га, від 23 грудня 2016 року № 674/57-16-ДО на площу 2,4153 га, від 26 жовтня 2017 року 
		№ 56/57-17-ДО на площу 2,1425 га, від 26 жовтня 2017 року № 57/57-17-ДО на площу 22,5065 га, від 26 жовтня 2017 року № 53/57-17-ДО на площу 42,3551 га, від 23 грудня 2016 року № 675/57-16-ДО на площу 7,7828 га, від 23 грудня 2016 року № 676/57-16-ДО на площу 3,2711 га;
		- скасувати державну реєстрацію інших речових прав - прав оренди земельних ділянок за ОСОБА_1 , що посвідчені записами про інше речове право: у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про інше речове право: від 14 січня 2017 року № 18638535, від 14 січня 2017 року № 18639579, від 14 січня 2017 року № 18642455, від 28 жовтня 2017 року № 23139289, від 28 жовтня 2017 року № 23140442, від 28 жовтня 2017 року № 23138605, від 14 січня 2017 року 
		№ 18644488, від 14 січня 2017 року № 18645517 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, припинивши відповідні інші речові права - права оренди земельних ділянок; 
		- зобов`язати ОСОБА_1 повернути ГУ Держгеокадастру в Житомирській області земельні ділянки загальною площею 90,8364 га, які розташовані на території Туровецької сільської ради Житомирського району Житомирської області за кадастровими номерами 1822087900:02:000:0687, 1822087900:02:000:0686, 1822087900:02:000:0694, 1822087900:02:000:0529, 1822087900:02:000:0528, 1822087900:02:000:0602, 1822087900:02:000:0604, 1822087900:02:000:0603.
		Позовна заява мотивована тим, що спірні земельні ділянки надані в оренду ОСОБА_1 із порушенням вимог чинного земельного законодавства та всупереч законодавчо встановленому порядку набуття права оренди на земельні ділянки, оскільки ОСОБА_2 , будучи головою вже створеного фермерського господарства «Польовик» (далі - ФГ «Польовик»), звернувся до ГУ Держгеокадастру в Житомирській області із заявою про отримання в оренду земель, які можливо було отримати лише для створення нового фермерського господарства.
		Крім того, при видачі оспорюваних наказів не було надано усіх визначених законодавством документів.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Житомирський районний суд Житомирської області рішенням від 03 жовтня 2018 року у задоволенні позову відмовив.
		Житомирський апеляційний суд постановою від 16 січня 2019 року апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області задовольнив. Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 03 жовтня 2018 року скасував та ухвалив нове рішення про задоволення позовних вимог.
		Визнав незаконними та скасував накази ГУ Держгеокадастру в Житомирській області від 01 квітня 2016 року про надання ОСОБА_1 дозволів на розроблення проектів землеустрою про відведення земельних ділянок в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, розташованих на території Туровецької сільської ради Житомирського району Житомирської області загальною площею 100,2802 га.
		Визнав незаконними та скасував накази ГУ Держгеокадастру в Житомирській  області від 06 грудня 2016 року та 11 вересня 2017 року, якими затверджено проекти землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства загальною площею 90,8364 га, які розташовані на території Житомирського району за межами населених пунктів Туровецької сільської ради Житомирського району Житомирської області.
		Визнав недійсними договори оренди земельних ділянок від 23 грудня 2016 року, 
		26 вересня 2017 року та 26 жовтня 2017 року, які укладені ГУ Держгеокадастру в Житомирській  області та ОСОБА_1 , для ведення фермерського господарства на території Туровецької сільської ради Житомирського району Житомирської області.
		Скасував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про інше речове право 18638535 від 14 січня 2017 року, 18639579 від 14 січня 2017 року, 18642455 від 14 січня 2017 року, 23139289 від 28 жовтня 2017 року, 23140442 
		від 28 жовтня 2017 року, 23138605 від 28 жовтня 2017 року, 18644488 від 14 січня 2017 року, 18645517 від 14 січня 2017 року.
		Зобов`язав ОСОБА_1 повернути ГУ Держгеокадастру в Житомирській  області земельні ділянки загальною площею 90,8364 га, які знаходяться на території Туровецької сільської ради Житомирського району Житомирської області.
		Верховний Суд постановою від 31 жовтня 2019 року касаційну скаргу 
		ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 03 жовтня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 16 січня 2019 року скасував. Справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суди не перевірили доводи позивача щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади, зокрема, повноважень органів Держгеокадастру, здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, чи повідомлялося попередньо, до звернення з даним позовом до суду, ГУ Держгеокадастру в Житомирській  області про таке звернення. Вказав, що від встановлення повноважень прокурора на подання даного позову залежить правильність вирішення спору.
		Крім того касаційний суд наголошував, що прокурор у позові, серед іншого, просив зобов`язати ОСОБА_1 повернути спірні земельні ділянки загальною площею 90,8364 га на користь ГУ Держгеокадастру в Житомирській  області, тобто позивач і відповідач збігаються в одній особі. Дані обставини виключають диспозитивність і змагальність у цивільному провадженні, що є неприпустимим. Процесуальний закон не передбачає поєднання в одній позовній заяві позовних вимог, за одною з яких одна й та сама особа є позивачем та відповідачем.
		Житомирський районний суд ухвалою від 17 січня 2020 року позовну заяву залишив без розгляду.
		Житомирський апеляційний суд постановою від 25 лютого 2020 року апеляційну скаргу заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури задовольнив. Ухвалу Житомирського районного суду від 17 січня 2020 року скасував, справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Верховний Суд постановою від 07 вересня 2022 року касаційну скаргу 
		ОСОБА_1 залишив без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року без змін.
		Житомирський районний суд Житомирської області рішенням від 04 жовтня 
		2023 року, яке залишив без змін постановою від 06 лютого 2024 року Житомирський апеляційний суд, відмовив у задоволенні позовних вимог прокурора.
		Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції вважав, що ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру в Житомирській  області про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з правом передачі їх в оренду для ведення фермерського господарства, як фізична особа і надав всі необхідні документи для цього. ГУ Держгеокадастру в Житомирській  області при видачі наказів про надання ОСОБА_1 дозволів на розроблення проектів землеустрою про відведення земельних ділянок в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства та про їх затвердження, укладення договорів оренди спірних земельних ділянок, не порушено вимоги земельного законодавства, яке було чинним на момент виникнення вказаних правовідносин.
		Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги
		У березні 2024 року заступник керівника Житомирської обласної прокуратури Гребенюк Р. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 04 жовтня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року в якій просила оскаржені судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
		Наведені в касаційній скарзі доводи містили підставу, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття провадження у справі.
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди застосували норми права без урахування правових висновків Верховного Суду, сформульованих у постановах від 24 квітня 2019 року у справі № 525/1225/15, від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15, 
		від 09 червня 2021 року у справі № 922/1141/20, від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19, від 10 серпня 2022 року у справі № 698/119/18, від 20 червня 
		2023 року у справі № 633/408/18. 
		Прокурор заперечує правильність застосування норми права судами під час вирішення питань про отримання ОСОБА_1 додаткових земельних ділянок, адже вважає, що отримання таких ділянок громадянами або фермерськими господарствами можливе виключно на конкурсних засадах шляхом взяття участі у торгах. Зауважує, що факт передачі повноважень щодо вимоги про повернення нерухомого майна певній територіальній громаді не є перешкодою для порушення такого питання прокурором в інтересах держави. 
		Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу. 
		У відзиві на касаційну скаргу представник ГУ Держгеокадастру в Житомирській  області Горкуша М. А. заперечує проти задоволення вимог касаційної скарги та у її задоволенні просить відмовити. 
		Представник відповідача зауважує, що посилання прокурора на наявність порушень при у передачі в оренду земельних ділянок ОСОБА_1 є необґрунтованими, оскільки вони передавалися на підставі заяви фізичної особи, а отже процедура набуття у користування земельних ділянок не вимагала проведення земельних торгів. 
		Крім того, представник відповідача заперечує проти невідповідності місця розташування земельних ділянок вимогам закону, як підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою з огляду на те, що така підстава не визначена ЗК України. Відповідач вважає, що оспорювані накази прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, а прокурор не довів їх незаконність. Крім того, наполягає на тому, що заявник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які є нерелевантними.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Верховний Суд ухвалою від 25 березня 2024 року відкрив касаційне провадження та витребував справу із Житомирського районного суду Житомирської області.
		18 квітня 2024 року цивільна справа № 278/1009/18 надійшла до Верховного Суду.
		Верховний Суд ухвалою від 09 квітня 2025 року призначив справу до розгляду колегією у складі п`яти суддів.
		Фактичні обставини справи, з`ясовані судами
		29 липня 2015 року ОСОБА_1 створив ФГ «Польовик». 
		23 березня 2016 року ОСОБА_1 , як фізична особа, подав до ГУ Держгеокадастру в Житомирській області заяви про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею: 6,0407 га, 
		4,3224 га, 2,4153 га, 2,1425 га, 22,8575 га, 45,000 га, 9,9999 га, 7,5019 га з правом передачі їх в оренду для ведення фермерського господарства на території Туровецької сільської ради Житомирського району.
		До кожної із заяв ОСОБА_1 долучив копію паспорта, викопіювання з бажаним місцем розташування земельної ділянки та довідку Туровецької сільської ради Житомирського району Житомирської області, відповідно до якої відповідач протягом трьох років на території сільської ради займається фермерським господарством, а також обґрунтування щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства на території Туровецької сільської ради Житомирського району Житомирської області.
		Відповідно до наказів ГУ Держземагенства у Житомирській області від 01 квітня 
		2016 року ОСОБА_1 отримав дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду за межами населених пунктів на території Туровецької сільської ради Житомирського району Житомирської області загальною площею 100,2802 га.
		Згідно з копією довідки від 22 березня 2023 року № 100, виданої Туровецькою сільською радою Житомирського району Житомирської області ОСОБА_1 на території ради протягом останніх 3-х років займався фермерським господарством.
		У відповідь на запит ГУ Держгеокадастру в Житомирській області Туровецька сільська рада Житомирського району Житомирської області листом від 20 квітня 2016 року за вих. № 62/02-20 повідомила про те, що заперечень щодо відведення вказаних земельних ділянок не має.
		Відповідно до копій наказів ГУ Держгеокадастру в Житомирській області 
		від 06 грудня 2016 року та 11 вересня 2017 року затверджено ОСОБА_1 проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства загальною площею 90,8364 га, що розташовані на території Житомирського району, за межами населених пунктів Туровецької сільської ради Житомирського району Житомирської області.
		На підставі вищезазначених наказів 23 грудня 2016 року, 26 вересня 2017 року 
		та 26 жовтня 2017 року між ГУ Держгеокадастру в Житомирській області та ОСОБА_1 були укладені договори оренди спірних земельних ділянок, із занесенням про це відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Позиція Верховного Суду 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку з незаконною, на думку прокурора, передачею у оренду фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що порушує право держави на володіння нерухомим майном.
		За змістом частин першої та другої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.
		За змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України «Про фермерське господарство» після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, а не як громадянин з метою створення фермерського господарства, в порядку, визначеному законом, на конкурентних основах.
		За змістом статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
		За змістом частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі 
		№ 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20) зазначено, що у попередніх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що у правовідносинах користування земельною ділянкою, наданою фізичній особі для ведення фермерського господарства, відбувалася фактична заміна орендаря й обов`язки землекористувача земельної ділянки перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації. Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, спори щодо права власності чи іншого речового права на землю фермерських господарств з іншими юридичними особами, органами, уповноваженими здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, прокурором, який обґрунтовує позовні вимоги порушенням інтересів держави у сфері розпорядження ділянками державної та комунальної власності, треба розглядати за правилами господарського судочинства (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 22 серпня 2018 року у справі 
		№ 606/2032/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15, 
		від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 388/1103/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 704/29/17-ц, 
		від 29 травня 2019 року у справі № 628/774/18, від 3 липня 2019 року у справі 
		№ 637/116/18). У тих випадках, коли фізична особа зверталася до уповноваженого органу та отримала земельні ділянки для ведення фермерського господарства, а фермерське господарство було нею зареєстроване після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі (або взагалі не було зареєстроване), Велика Палата Верховного Суду зазначала, що стороною таких спорів є фізична особа, якій надавалась земельна ділянка, а тому спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства(правові висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 376/331/16, від 15 травня 2019 року у справі № 468/972/17-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 699/185/18, 
		від 11 вересня 2019 року у справі № 620/371/17-ц, від 16 жовтня 2019 року у справі № 365/65/16-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 626/1055/17-ц).
		Узагальнено Велика Палата Верховного Суду визначила цивільну юрисдикційність земельних спорів щодо земельних ділянок, наданих для ведення фермерського господарства, у разі, якщо: фізична особа зверталася до уповноваженого органу та отримала спірні земельні ділянки для ведення фермерського господарства, а фермерське господарство було нею зареєстроване після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі (або взагалі не було зареєстроване); спір стосується виділення земельної ділянки для ведення фермерського господарства фізичній особі, яка вже реалізувала своє право на отримання у спрощеному порядку земельної ділянки для ведення фермерського господарства, створила таке фермерське господарство, а потім знову як фізична особа скористалася таким правом, звернулася до компетентного органу та отримала повторно земельну ділянку чи земельні ділянки для ведення фермерського господарства.
		Господарська ж юрисдикція спору узагальнено визначалася: у правовідносинах користування земельною ділянкою, первинно наданою фізичній особі для ведення фермерського господарства, вважаючи, що в силу прямих приписів законодавства з дня державної реєстрації такого фермерського господарства відбувалася фактична заміна орендаря й обов`язки землекористувача земельної ділянки; коли земельна ділянка виділялася додатково фермерському господарству як юридичній особі.
		Підхід до визначення юрисдикції залежно від обставин, які встановлюватимуться після відкриття провадження у справі, під час розгляду справи по суті, значно ускладнює вибір юрисдикції, що, в свою чергу, негативно відображається на доступі до правосуддя. Це підтверджується й значним обсягом справ, що надходили до Великої Палати Верховного Суду з підстав порушення правил юрисдикції у спорах щодо оскарження прав на земельні ділянки, надані громадянам для ведення фермерських господарств. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 619/1680/17-ц, 
		від 03 квітня 2019 року у справі № 621/2501/18, від 15 січня 2020 року у справі 
		№ 698/119/18, від 12 травня 2020 року у справі № 357/1180/17, стосовно належності до цивільної юрисдикції спорів про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства.
		З метою забезпечення єдності та сталості судової практики Велика Палата Верховного Суду зазначає, що спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.
		Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина друга статті 414 ЦПК України).
		У справі, що переглядається, спір виник щодо користування землями фермерського господарства, тому цей спір повинен розглядатися господарським судом. Оскільки такий спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, провадження у цій справі слід закрити.
		За встановлення обов`язкової підстави для скасування судових рішень, суд касаційної інстанції інші підстави відкриття касаційного провадження не аналізує.
		Висновок за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		Однією з підстав закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).
		Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу (частина перша статті 414 ЦПК України).
		Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, а також необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі 
		№ 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20), дають підстави для висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення скасувати, а провадження у справі - закрити.
		Верховний Суд відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.
		Керуючись статтями 255, 256, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
		ПОСТАНОВИВ :
		Касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури  задовольнити частково.
		Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 04 жовтня 
		2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року скасувати.
		Провадження у справі № 278/1009/18 закрити.
		Роз`яснити заступнику керівника Житомирської обласної прокуратури право звернутися протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                        І. В. Литвиненко
		 
		Судді                                                                                            А. І. Грушицький
		 
		                                                                                                       Є. В. Петров
		 
		                                                                                                       О. М. Ситнік
		 
		                                                                                                       І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...