Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 954/52/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано судом: 01.05.2025. Зареєстровано: 02.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 05.05.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/954/9/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022230000000292

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 954/52/23
		Номер провадження 1-кп/954/9/25
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01 травня 2025 рокус-ще Нововоронцовка
		 
		 
		Нововоронцовський районний суд Херсонської області у складі: 
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		захисника ОСОБА_6 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Нововоронцовського районного суду Херсонської області кримінальне провадження №22022230000000292, внесеного до ЄРДР 05.08.2022 за обвинуваченням:
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженець с. Зміївка Бериславського району Херсонської області, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , у силу ст. 89 КК України раніше не судимий, не є депутатом будь-якого рівня, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1КК України,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,будучи громадянином України, добровільно зайняв посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
		Згідно з Конституцією України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією (далі - РФ) 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		Усупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент рф володимир путін, а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади рф, діючи всупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципів Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил рф на територію України.
		24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних націй (далі  ООН).
		До складу ООН входять Україна рф та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
		Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.
		Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 9 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями: № 2131 (XX) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (XXV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки; № 3314 (XXIX) від 14 грудня 1974 року, що містить Визначення агресії,  установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
		Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (XXIX), серед іншого, визначено, що ознаками агресії є:
		-застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави;
		-застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
		   Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:
		-вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;
		-бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
		-блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;
		-напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;
		-застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;
		-дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;
		-засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, і регулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.
		Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть слугувати виправданням агресії.
		Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили чи погрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання спорів та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року, який підписаний СРСР, правонаступником якого є рф.
		У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі  Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
		Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави  України. Згідно з указаним документом територія України є неподільною та недоторканною. 
		Незалежність України визнали держави світу, серед яких і рф.
		31 травня 1997 року відповідно до положень Статуту ООН і зобов`язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі, Україна та рф уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і рф (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року № 13/98- ВР та Федеральним Законом рф від 2 березня 1999 року № 42-ФЗ). Відповідно до статей 2, 3 зазначеного Договору РФ зобов`язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та зобов`язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.
		Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та рф про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований рф 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м.Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.
		Статтями 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Згідно зі статтею 5 Конституції України носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
		Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
		Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про зміну території України.
		Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території.
		До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі  АР Крим) є невід`ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.
		22 лютого 2022 року президент рф направив до ради федерації звернення про використання Збройних Сил (далі  ЗС) рф за межами рф, яке було задоволено.
		24 лютого 2022 року президент рф публічно оголосив про рішення розпочати повномасштабну військову агресію проти України.
		Близько 5 години 24.02.2022 військовослужбовці зс рф шляхом збройної агресії із застосуванням зброї незаконно вторглися на територію України через державні кордони України в Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Запорізькій, Київській, інших областях та здійснили напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин указаної території.
		Указом Президента України № 341/2022 на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, та від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
		15.08.2022 Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в України» затверджено Указ Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні строком на 90 діб.
		У подальшому Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України № 2738-IX від 16.11.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні строком з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
		07.02.2023 Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 06 лютого 2023 року № 58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, який наразі діє.
		Відповідно до п. 7 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована рф територія України (далі  тимчасово окупована територія)  це частини території України, в межах яких збройні формування рф та окупаційна адміністрація рф встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування рф встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації рф.
		Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована рф територія України (тимчасово окупована територія)  це частини території України, в межах яких збройні формування рф та окупаційна адміністрація рф встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування рф встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації рф.
		Окупаційна адміністрація рф  сукупність державних органів і структур рф, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних рф самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.
		Відповідно до ст. 42 Положення про закони і звичаї війни на суходолі IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, ратифікованої Україною 24.08.1991, територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника. Окупація поширюється лише на ту територію, де така влада встановлена і здатна виконувати свої функції.
		З 24.02.2022 більшу частину території Херсонської області захоплено військовослужбовцями зс рф та на цей час вона знаходиться під окупацією держави-агресора, в тому числі територія Любимівської селищної територіальної громади Каховського району Херсонської області. 
		Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25.04.2022 (у редакції від 15.12.2022 № 297) Любимівську селищну територіальну громаду Каховського району Херсонської області включено до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 10 грудня 2022 року.
		Відповідно до статті 1 Резолюції 3314 Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року  «Використання збройної сили державою першою в порушення Устава є primafacie свідоцтва акта агресії». 
		Таким чином, з 24.02.2022 і по цей день, дії російської федерації проти України підпадають під пункти, передбачені ст. 3 Резолюції 3314 Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року, а тому такі дії слід кваліфікувати саме як акт агресії рф проти України.
		Починаючи з 24.02.2022 збройні формування російської федерації вторглися на територію Каховського району Херсонської області, та встановили контроль над нею, у тому числі через створені окупаційні адміністрації. 
		Тобто, відповідно до ст. 42 Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі (ІV Гаазька конвенція) від 18.10.1907, територія Каховського району Херсонської області є окупованою, оскільки фактично перебуває під владою збройних сил рф.
		Достовірно знаючи про вищевказані обставини, які є загальновідомим фактом, ОСОБА_8 , являючись громадянином України, фактично проживаючи в с. Василівка Любимівської об`єднаної територіальної громади Каховського району Херсонської області, будучи достеменно проінформованим та розуміючи факт захоплення смт. Любимівка Каховського району збройними силами російської федерації, усвідомлюючи, що суверенітет України поширюється на всю її територію, Україна є унітарною державою, а її територія в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, будучи обізнаним про те, що територія Каховського району Херсонської області є невід`ємною складовою частиною України, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці не пізніше 18.07.2022 (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено), добровільно погодився на зайняття посади в незаконно створеній окупаційною владою адміністрації на тимчасово окупованій території, та обійняти посаду так званого «голови Любимівської військово-цивільної адміністрації Каховського району» яка здійснює свою діяльність на території Любимівської селищної об`єднаної територіальної громади Каховського району Херсонської області за наступних обставин.
		Так, 18.07.2022, близько 09 год., невстановлені представники окупаційних військ російської федерації, перебуваючи в приміщенні Любимівської селищної ради Каховського району Херсонської області за адресою: Херсонська обл., Каховський район, смт. Любимівка, вул. Центральна, 38, зібрали працівників селищної ради та комунальних підприємств, після чого повідомили про призначення ОСОБА_8 головою Любимівської військово-цивільної адміністрації Каховського району, створеної державою-агресором, а також про припинення повноважень Любимівського селищного голови.
		З метою забезпечення можливості реалізації наданих йому окупаційною адміністрацією повноважень, підтримки її рішень та дій, за сприяння розміщених на тимчасово окупованій території Херсонської області військових формувань держави-агресора ОСОБА_8 шляхом залякування, навіювання та агітації пропагандистських настроїв серед місцевих жителів вчиняв дії, направлені на установлення та функціонування окупаційної влади на території Любимівської селищної об`єднаної територіальної громади Каховського району.
		Починаючи з 18.07.2022, ОСОБА_8 здійснює прийом громадян на роботудо незаконнихорганів владина територіїЛюбимівської селищної об`єднаної територіальної громади Каховського району, зобов`язує фізичних і юридичних осіб підпорядковуватися окупаційній адміністрації, вимагає дотримуватися режиму, який встановлено окупаційними військами, таким чином здійснюючи незаконні владні повноваження на території Любимівської селищної об`єднаної територіальної громади Каховського району виконує організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції.
		 
		Застосовані судом правові процедури.
		Спеціальне судове провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia)
		З урахуванням того, що судовий розгляд здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_8 , дотримання процедур, встановлених процесуальним законом для такого розгляду, суд вважає за необхідне мотивувати окремо.
		Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_8 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, надійшов до Нововоронцовського районного суду Херсонської області для розгляду по суті.
		Ухвалою суду від 29 січня 2024 було призначено підготовче судове засідання.
		Суд від призначення обвинувального акту до підготовчого судового засідання та до ухвалення рішення про проведення спеціального судового розгляду за відсутності обвинуваченого, провів судові засідання: 28.05.2024, 01.08.2024, 08.10.2024, 24.12.2024.
		Про всі зазначені вище судові засідання обвинувачений повідомлявся про судовий розгляд кримінального провадження стосовно нього шляхом: публікації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур`єр», сайті Офісу Генерального прокурора та через оголошення на офіційному веб-сайті «Судова влада України». Обвинувачений мав можливість прибути до суду та скористатись своїм правом на вільний вибір захисника, користуватись своїми правами та подати до суду будь-які клопотання чи заяви. 
		До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відноситься: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження доказів.
		При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст. 7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом та нормами міжнародного права.
		Так, змістом абз. 1 ч. 3 ст. 323 КПК України передбачено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 135 КПК України особа викликається до суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком; здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
		Відповідно до положень ч. 8 ст. 135 КПК України, повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної ВР України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
		Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
		На виконання зазначених положень процесуального закону, повідомлення про виклик обвинуваченого ОСОБА_8 до призначених судових засідань здійснювались шляхом публікації судових викликів у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме: у газеті «Урядовий кур`єр» та на сайті Офісу Генерального прокурора. Також, відповідні повідомлення про виклик до суду були завчасно опубліковані на офіційному веб-сайті Нововоронцовського районного суду Херсонської області щодо всіх судових засідань, які призначались у кримінальному провадженні.
		Водночас, не зважаючи на наявні у матеріалах провадження докази відсутності ОСОБА_8 на підконтрольнійтериторії України, у органу досудового слідства, прокурора та суду відсутні будь-які відомості щодо адреси можливого проживання або перебування останнього за кордоном для направлення судового повідомлення про виклик в порядку ч. 7 ст. 135 КПК України.
		З огляду на наявні матеріали провадження, суд не вбачає будь-яких інших можливостей, які могли б бути використані для повідомлення обвинуваченого, водночас є мотивовані підстави стверджувати, що обвинувачений був обізнаний щодо судового провадження ще на стадії проведення судом підготовчих дій.
		Щодо забезпечення права на захист
		Відповідно до ч. 2 ст. 47 КПК України захисник зобов`язаний прибувати для участі у виконанні процесуальних дій за участю обвинуваченого. У разі неможливості прибути в призначений строк захисник зобов`язаний завчасно повідомити про таку неможливість та її причини суд, а у разі, якщо він призначений органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, - також і цей орган (установу).
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 49 КПК України суд зобов`язаний забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо відповідно до вимог ст. 52 цього Кодексу участь захисника є обов`язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника. У цьому провадженні участь захисника є обов`язковою з огляду на положення ч. 1 ст. 52 КПК України, оскільки висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину.
		Разом з цим, стосовно ОСОБА_8 здійснювалось спеціальне досудове розслідування, тому відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 52 КПК України участь захисника у цьому кримінальному провадженні є обов`язковою, але з моменту прийняття відповідного процесуального рішення.
		Під час підготовчого судового засідання та проведення подальшого спеціального судового провадження даного кримінального провадження, суд у повному обсязі забезпечив участь захисника в захисті інтересів обвинуваченого.
		З урахуванням зазначеного, ухвалою суду від 24 грудня 2024 клопотання прокурора про здійснення спеціального судового розгляду за обвинуваченням ОСОБА_8 було задоволено.
		За час судового розгляду обвинувачений міг визначитися з провадженням проти нього, та усвідомлюючи, що у нього виник юридичний обов`язок постати перед судом, однак не змінив свою процесуальну поведінку та продовжив подальше ухилення від виконання своїх процесуальних обов`язків.
		Підсумовуючи, суд констатує, що всі передбачені КПК України умови для проведення судового за спеціальною процедурою «in absentia», суд виконав та дотримав у повному обсязі.
		Позиція сторін кримінального провадження
		Прокурор ОСОБА_5 за результатами розгляду кримінального провадження у ході судових дебатів висловила позицію, щодо повної доведеності вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Просила визнати обвинуваченого ОСОБА_8 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1КК України, та призначити відповідне покарання в межах вказаної санкції статті, застосувавши додаткове покарання: у виді позбавлення права обіймати певні посади з конфіскацією всього майна. 
		Захисник ОСОБА_6  за результатами розгляду кримінального провадження просила врахувати встановлені судом обставини та ухвалити законне та справедливе рішення.
		Докази, досліджені судом на підтвердження вини та обставин вчиненого кримінального правопорушення
		Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Відповідно до ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 18.05.2023, в даному кримінальному провадженню здійснювалося спеціальне досудове розслідування.
		Так, вина ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, за вказаних вище обставин, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються в між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй належності, достовірності та допустимості, а саме:
		- з рапорту від 25 липня 2022 року вбачається, що ОСОБА_8 , з 21.06.2022 виступає представником рф в смт Любимівка та виконує організаційно-розпорядчі функцій військово-цивільної адміністрації окупаційної влади Каховського району, всіляко сприяє владним структурам країни агресора та здійснює підбір кандидатів до органів місцевого самоврядування.
		Крім цього, ОСОБА_8 приймає активну участь в сприянні проведення воєнних дій на території України, а саме надання представникам зс рф допомоги в підривній діяльності проти України, шляхом поширення сепаратистських настроїв серед населення України, збирання та передачі ідентифікуючих відомостей щодо громадян України (учасників та ветеранів АТО/ОСС Каховського району), які налаштовані чинити опір окупаційним військам, для їх фізичного усунення. В подальшому надана військовим зс рф інформація слугувала затриманню та незаконному утриманню учасників АТО/ООС мешканців Каховського району.
		Додатково встановлено, шо він за власною ініціативою сприяв представникам зс рф в організації та проведенні проросійських акцій;
		- з протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 31.03.2023 вбачається, що ОСОБА_9 впізнав на фотознімку №1 ОСОБА_8 , якого в липні 2022 року представленого так званим «головою Любимівської військово-цивільної адміністрації» від рф;
		-протоколом оглядувід 07квітня 2023року булооглянуто публікаціювід 23.07.2022інтернет-виданняМОСТ врозділі новини«У Любимівськійгромаді наХерсонщині після«Призначення» гауляйтерапочався терорв одномуіз сіл»наступного змісту«Після призначеннягауляйтера Любимівськоїгромади Херсонськоїобласті уселі Василівкапочався терор.Про ценаписав каховськийжурналіст ОСОБА_10 .Російські окупантивлаштували терору Василівці21липня.Вони провелиобшуки,сильно побиликількох місцевихжителів івивезли вневідомому напрямкудвох чоловіків.Від дійросійських загарбниківпостраждав ОСОБА_11 ,який працювавспеціалістом звійськового облікуу старостаті.Окупанти йогосильно побили,зв`язали івивезли вневідомому напрямку.А убудинку ОСОБА_12 загарбники влаштувалиобшук івсе тамперевернули.Через цейого почализвинувачувати уантиросійських поглядах,побили ізв`язаного кудисьвивезли.Російські загарбники побили і влаштували обшук в житлі також у співзасновника ОСОБА_13  ОСОБА_14 .
		«Це виглядало як в фільмах про звірства нацистів у часи Другої світової війни. Російські окупанти вибивали двері ногами, лаялись, жорстоко били наших чоловіків, усе в хатах перевертали. Загалом постраждало дуже багато людей - вони побували у багатьох хатах. Після них зникло багато речей. Також окупанти дивилися всі телефони і, як нам здалося, копіювали їхній зміст. А керував усім цим процесом новопризначений голова громади ОСОБА_15 . У нього з багатьма місцевими були давні конфлікти. Саме він показував окупантам, хто де проживає і казав, що помститься всім», - на умовах анонімності розповіли свідки подій.», до публікації прикріплено дев`ять скріншотів на якому зображений зокрема ОСОБА_8 
		- згідно з протоколом огляду від 24 квітня 2023 року та ілюстрацій до нього вбачається, що було оглянуто мобільний телефон ОСОБА_16 у галереї якого виявлено 3 зображення які відносяться до так званої «Любимівської ВГА»: «Выписка из домовой книги №132» «Служебная записка», «Акрт изьятия товарно-материальных носителей» в останніх мається інформації про ОСОБА_8 який працює «головою Любимівської ВГА».
		- з протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 24 квітня 2023 року вбачається, що ОСОБА_16 впізнала на фотознімку №3 ОСОБА_8 ;
		- з протоколу огляду від 05 квітня 2023 року вбачається, що об`єктом огляду є публікація від 20.07.2022, з назвою «Керівником Любимівки на Херсонщині окупанти призначили місцевого самогонника» яка розміщена в месенджері «Telegram», на телеграм каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 », за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 ,наступного змісту: «Керівником Любимівки на Херсонщині окупанти призначили місцевого самогонника
		Позавчора, 18 липня, в будівлі Любимівської селищної ради Каховського району Херсонської області відбулась «інавгурація» місцевого гауляйтера.
		Гауляйтером громади окупанти призначили ОСОБА_17 з сусідньої Василівки, більш відомого серед місцевих під прізвиськом « ОСОБА_18 ».
		Про це повідомив Центр (https://investigator.org.ua/ua/news-2/245058/) журналістських розслідувань, посилаючись на місцевих жителів».
		- з протоколу огляду від 08 травня 2023 року вбачається, що об`єктом огляду є публікація від ІНФОРМАЦІЯ_4 , з назвою « ОСОБА_15 смт. Любимівка, Каховського району» яка розміщена в месенджері «Telegram», на телеграм каналі « ІНФОРМАЦІЯ_5 », за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6 , публікація складається з текстового повідомлення та прикріпленого до нього фотозображення.
		« ОСОБА_15 смт. Любимівка, Каховського району. Призначений головою замість Коновалова. Сам він з сусідньої ОСОБА_19 , що поруч, до призначення кошмарив селян свого села та допомагав оркам!»
		- з протоколу огляду від 09 травня 2023 року вбачається, що об`єктом огляду є публікація від 20.07.2022, з назвою « ОСОБА_20 на Херсонщині окупанти призначили місцевого самогонщика «Шниру»», що розміщена в мережі Інтернет на веб-сайті «Центр журналистских расследований» ( ІНФОРМАЦІЯ_7 в розділі «НОВИНИ» наступного змісту: 18 липня в будівлі Любимівської селищної ради Каховського району Херсонської області відбулась «інавгурація» місцевого гауляйтера. «Керувати» громадою російські окупанти призначили ОСОБА_21 , більш відомого серед місцевих під прізвиськом « ОСОБА_18 ».
		Про це Центру журналістських розслідувань стало відомо з власних джерел. Місцеві розповідають, що ОСОБА_22 торгує самогонкою і звик витрачати гроші на наркотики.
		«18липня вбудівлі селищноїради відбулисязбори,на якихвиступив голованашої громади ОСОБА_23 .Він подякувавсвоїй командіза роботу,а всімлюдям задовіру іоголосив,що черездії окупантіввіднині неможе продовжувативиконувати своїобов`язки.Далі взялислово «непроханігості» зКаховки,які представилинам нового«голову» ОСОБА_17 .Той закликавспівробітників селищноїради співпрацюватиз тім,бо,мовляв,вони «знаютьмісцевих кращеніж він».Пообіцяв,що зарплатабуде по60тис.рублів намісяць.Також віноголосив пропочаток видачімісцевим «матеріальноїдопомоги» в10тис.руб.Але людибрати ціподачки відмовляються», - розповіли учасники цих зборів.»
		- з протоколу пред`явлення особи для впізнання від 05 травня 2023 року вбачається, що ОСОБА_24 впізнав на фотознімку №2 ОСОБА_8 ;
		- з протоколу пред`явлення особи для впізнання від 05 травня 2023 року вбачається, що ОСОБА_25 впізнала на фотознімку №2 ОСОБА_8 ;
		 
		Свідок ОСОБА_24 у судовому засіданні пояснив, що станом на 24.02.2022 він перебував в с-щі Любимівка Каховського району Херсонської області, працював головою Любимівської територіальної громади, та продовжував виконував свої повноваження ще протягом 5 місяців після початку окупації. Вже 26.02.2022 з`явився перший блок-пост військ рф в населеному пункті. В кінці липня 2022 року представники країни-агресора приїхали до нього, пропонували очолити окупаційну владу а саме: ОСОБА_26 , ОСОБА_27 та військові рф на що він категорично відмовив. Через деякий час до селищної ради приїхали військові рф та змусили його зібрати всіх працівників. На збори прийшли майже всі працівники на яких був представлений ОСОБА_8 як окупаційний голова селищної ради від рф.
		В подальшому запропонували перейти працівникам працювати на користь росії зазначаючи що вона прийшла назавжди. Охарактеризував ОСОБА_8 як недалеку людину, ніде раніше не працював. Свідок знає обвинуваченого більше 10 років. Жив на пенсію з інвалідності його матерії. Здійснював продаж алкоголю та наркотичних засобів. Обвинувачений був задоволений його призначенням на дану посаду, примусу відносно нього військові рф не вчиняли, до того ж він їздив на співбесіду перед призначенням в Крим.
		 
		Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснив, що він на станом 24.02.2022 знаходився в м. Каховка, працював в с-щі Любимівка Каховського району Херсонської області, головним лікарем в КНП Любимівської селищної ради Каховського району Херсонської області. 
		Приблизно в період червень-липень 2022 року, до нього приїхав ОСОБА_8 , представляючись головою військової адміністрації від рф з громадянкою Добрянською (місцевою депутаткою). Пропонував перейти працювати на рф йому та працівникам амбулаторії, розповідав що допоможе із інсуліном хворим.
		 
		Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні пояснила, що вона станом на24.02.2022знаходилася с-щіЛюбимівка Каховськогорайону Херсонськоїобласті.Працювала секретаремЛюбимівської селищноїради. 15.07.2022 була «взломана» будівля селищної ради військовими рф. Голові громади ОСОБА_28 було наказано зібрати всіх працівників на зустріч 18.07.2022 її та інших працівників було зібрано біля будівлі ради. ОСОБА_8 представили як керівника місцевої окупаційної влади. На зустрічі ОСОБА_8 пропонував працівникам співпрацювати на користь рф, далі виступили військовослужбовці рф, потім голова ОСОБА_29 подякував працівникам за роботу, всім дозволили забрати речі, але попросили повернути документи. 
		ОСОБА_8 попросив ОСОБА_30 співпрацювати з військами рф. Останній двічі пропонували співпрацю з рф, однак та вона відмовила, після чого в неї дома відбувався обшук. ОСОБА_8 працював сільським головою в кабінеті голови, працювали і інші працівники. Налагоджував роботу, займався культурою, освітою, роздавав допомогу та обіцяв по 10000 рублів, говорив, що все буде за законодавством рф, обіцяв вчителям високу заробітну плату по російській освіті зі словами «росія тут назавжди».
		Примусу відносно ОСОБА_8 не здійснювалось, ці заходи відвідував самостійно, з його ініціативи, без військовослужбовців. Обвинувачений до призначення на посаду їздив на співбесіди та виконував домовленості щодо його призначення.
		 
		Оцінка доказів. Мотиви суду щодо висунутого обвинувачення
		При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
		Окрім цього, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява № 39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 у справі «Ірланд проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom) Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
		Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також в сукупності з показаннями свідків, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.
		Під час судового розгляду не встановлено жодних фактів, які б свідчили, що обвинувачений діяв під фізичним чи психічним примусом з боку осіб, які представляли іноземну державу рф.
		Дослідивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так і їх сукупність у взаємозв`язку, суд вважає, що всі письмові докази по справі, які надані суду (стороною обвинувачення), є вагомими для того, щоб визнати обвинуваченого винним у пред`явленому йому обвинуваченні, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011.
		Суд також встановив, що дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Суд використав всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, право на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя. Також суд у повному обсязі було забезпечено змагальність процесу.
		Окупаційна адміністрація російської федерації - це сукупність державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг (п. 6 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).
		У складі цього правопорушення важливим для кваліфікації є місце його вчинення тимчасово окупована територія України (у даному випадку на час вчинення кримінального правопорушення).
		У кримінальному праві добровільним вважається діяння, яке вчинено при можливості вибрати декілька варіантів поведінки, з урахуванням сукупності обставин, які можуть виключати кримінальну протиправність за приписами ст. ст. 39, 40 КК України, однак яких суд у цьому кримінальному провадженні не встановив.
		Таким чином, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_8 доведена поза розумним сумнівом у повному обсязі, оскільки доведена належним та достатнім обсягом доказів.
		 
		Оцінка суду
		Аналізуючи досліджені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.
		Під час судового розгляду стороною захисту не ставилось питання щодо визнання будь-яких доказів сторони обвинувачення недостовірними чи недопустимими.
		Враховуючи наведене, суд вважає, що дії ОСОБА_8 правильно кваліфіковані за: ч.5ст.111-1КК України,як добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
		Мотиви призначення покарання та ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку і положення закону, якими керувався суд
		Призначаючи покарання ОСОБА_8 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1КК України, суд врахував:
		-ступінь тяжкостівчиненого кримінальногоправопорушення,а самевчинене кримінальнеправопорушення,яка заст.12КК Українияке відноситьсядо тяжкихзлочинів; 
		- умисне вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення;
		- суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, а саме те, що злочин характеризуються підвищеною суспільною небезпекою, посягаючи на територіальну цілісність держави;
		- відсутність обставин, які відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , 
		- наявність обставин, які відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , а саме: вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
		Підстави для застосування положень ст. 69, 75КК України відсутні, оскільки відсутні обставини, передбачені ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень з огляду на вчинення ОСОБА_8  суспільно-небезпечного кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ національної безпеки України.
		З огляду на викладене, суд призначає ОСОБА_8 основне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років, яке за викладених вище обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого ОСОБА_8 буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.
		Приймаючи рішення про призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади або займатися певною діяльністю, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_8 додаткове покаранняу видіпозбавлення праваобіймати посадив органахдержавної влади,державного управлінняі місцевогосамоврядування тазайматися діяльністю,пов`язаноюз наданнямпублічних послугстроком на15(п`ятнадцять)років, та враховує, що вказане додаткове покарання є обов`язковим у санкції вказаної статті. У даному випадку суд вважає, що буде справедливим та співмірним покарання особі, яка визнана винуватою у здійсненні колабораційної діяльності, яке унеможливить певний період часу у майбутньому бути представником державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та органів які надають публічні послуги в Україні.
		Відповідно до ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу. Санкцієй частини 5 статті 111-1 КК України передбачена можливість застосування додаткового покарання у вигляді конфіскації майна. Суд дійшов висновку, що таке додаткове покарання ОСОБА_8 є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним кримінальних правопорушень, оскільки забезпечить у сукупності з іншими складовими покарання найбільший виховний ефект покарання.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 слід обраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного його затримання.
		Щодо запобіжного заходу, суд враховував, що ухвалою слідчого судді від 18.05.2023 ОСОБА_8 у порядку ч. 6 ст. 193 КПК України обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави, отже вказаний запобіжний захід до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.
		Враховуючи, що судом призначається додаткове покарання у вигляді конфіскації майна обвинуваченого, не підлягає скасуванню арешт, накладений ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 червня 2023 (справа №490/3784/23) на майно, яке належить ОСОБА_8 .
		Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України. 
		Цивільний позов у вказаному кримінальному провадженні не заявлявся.
		Речові докази відсутні.
		Керуючись ст. ст. 323,369-376,615 КПК України, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та займатися діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг строком на 15 (п`ятнадцять) років, з конфіскацією всього належного йому майна.
		Запобіжний захід у виді тримання під вартою обраний стосовно ОСОБА_8 залишити до набрання вироком законної сили.
		Строк відбування покарання у виді позбавлення волі обвинуваченому ОСОБА_8 рахувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто з дня його фактичного затримання та взяття під варту. 
		Строк додаткового покарання ОСОБА_8 у виді позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та займатися діяльністю, пов`язаною з наданням публічних послуг рахувати з моменту відбуття основного покарання.
		Арешт накладений ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 червня 2023 (справа №490/3784/23) на майно: причіп ПА 004, 2007 VIN НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , дата реєстрації 15.09.2007 року який належить на праві приватної власності ОСОБА_8 - залишити до виконання вироку суду в частині конфіскації майна. 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду.
		   Вирок може бути оскаржений до Херсонського апеляційного суду через Нововоронцовський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		   Вирок набираєзаконної силипісля закінченнястроку поданняапеляційної скарги,якщо такускаргу небуло подано.У разіподання апеляційноїскарги судоверішення,якщо йогоне скасовано,набирає законноїсили післяухвалення рішеннясудом апеляційноїінстанції.
		 
		Суддя                                     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...