Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/1755/25 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо захисту ділової репутації.
Надіслано судом: 01.05.2025. Зареєстровано: 02.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 05.05.2025.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		09.04.2025Справа №  910/1755/25
		За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейн Пауер» 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «ЛБ»  
		про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та зобов`язання вчинити певні дії
		                                                                                                       Суддя Сташків Р.Б.
		                                                                     Секретар судового засідання Гарашко Т.В.
		Представники сторін:
		від позивача - Корнійчук Я.П.,
		від відповідача - Крат В.Ф.
		СУТЬ СПОРУ:
		До Господарського суду міста Києва надійшов указаний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейн Пауер» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «ЛБ» (далі - відповідач) про визнання недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право на недоторканість ділової репутації позивача, інформації, яка була поширена 30.08.2023 в мережі Інтернет на вебсайті Lb.ua (https://lb.ua/), що належить відповідачу, у статті розміщеній за посиланням: https://lb.ua/economics/2023/08/30/572114_yak_rosiyskiy_biznesmen_oleksandr.html, а також про зобов`язання відповідача не пізніше наступного дня після набрання законної сили судовим рішенням у цій справі спростувати недостовірну інформацію відносно позивача, яка була поширена у спірній статті, шляхом розміщення в мережі Інтернет, а саме у тому ж розділі, де було розміщено спірну публікацію (статтю), спростування під назвою наведеною у позові та про зобов`язання відповідача не пізніше десяти календарних днів після набрання законної сили судовим рішенням у цій справі видалити з веб-сайту Lb.ua (https://lb.ua/), що належить відповідачу, спірну статтю.
		Вимоги позову обґрунтовані тим, що поширена відповідачем інформація шкодить діловій репутації позивача та порушує його особисті немайнові права.
		Відповідач позов не визнав. Свої заперечення мотивував тим, що:
		- позивачем не правильно визначено суб`єктний склад відповідачів, оскільки не пред`явлено позов до автора статті, який є відомим львівським журналістом, чим штучно змінено юрисдикцію суду;
		- частина інформації, що наведена у спірній статті є оціночними судженнями;
		- частина - не стосується самого позивача, і не порушує його ділову репутацію, а стосується інших фізичних та юридичних осіб, які самостійно мають захищати свої права;
		- автор брав інформацію із посиланням у цій статті на інші джерела, у т.ч. і на веб-сайт позивача;
		- позивачем одночасно заявлено різні способи захисту, кожен із яких окремо самостійно може поновити порушені права позивача: спростування інформації та видалення усієї статті, 
		- вимоги позивача про видалення усієї статті є цензурою засобів масової інформації, що прямо суперечить вимогам чинного законодавства України.
		У судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги і заперечення із вищевикладених мотивів.
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		30.08.2023 на веб-сайті Інтернет-видання «Лівий берег» (Lb.ua) за посиланням https://lb.ua/economics/2023/08/30/572114_yak_rosiyskiy_biznesmen_oleksandr.html опублікована стаття журналіста Олега Дорожовця під назвою «Як російський бізнесмен ОСОБА_2 заробляє на українському зерні».
		Факт поширення на веб-сайті видання Lb.ua публікації під назвою: « Як російський бізнесмен ОСОБА_2 заробляє на українському зерні» підтверджується Звітом за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет від 28.01.2025 №32/2025-ЗВ підготовленим товариством з обмеженою відповідальністю «Центр компетенції з формування доказів у мережі інтернет «Веб-Фікс», яким проведено фіксацію і дослідження змісту веб-сторінки за адресою в мережі Інтернет (https://lb.ua/economics/2023/08/30/572114_yak_rosiyskiy_biznesmen_oleksandr.html).
		Відповідач не заперечує проти того, що він є власником веб-сайту та проти факту поширення зазначеної статті на веб-сайті. 
		Позивач вважає, що у цій статті поширена інформація у формі твердження та зроблені висновки, які не відповідають дійсності, ця інформація є недостовірною та є такою, що шкодить діловій репутації позивача.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про інформацію» інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
		За змістом частини 1 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. 
		Статтею 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		Спеціальним законом, що спрямований на забезпечення реалізації права на свободу вираження поглядів, права на отримання різнобічної, достовірної та оперативної інформації, на забезпечення плюралізму думок і вільного поширення інформації, на захист національних інтересів України та прав користувачів медіа-сервісів, регулювання діяльності у сфері медіа відповідно до принципів прозорості, справедливості та неупередженості, стимулювання конкурентного середовища, рівноправності і незалежності медіа, є Закон України «Про медіа».
		Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 4 вказаного Закону діяльність у сфері медіа ґрунтується на принципах свободи вираження поглядів і переконань, свободи поширення, обміну та отримання інформації, свободи діяльності суб`єктів у сфері медіа, у тому числі вільного визначення змісту інформації, свободи господарської діяльності у сфері медіа, гарантованості права на інформацію, відкритості та доступності інформації, достовірності і повноти інформації, правомірності одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, захищеності особи від втручання в її особисте та сімейне життя.
		Цензура забороняється.
		Не допускається незаконне втручання у діяльність суб`єктів у сфері медіа з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських об`єднань, політичних партій, власників відповідних суб`єктів, будь-яких інших фізичних та юридичних осіб.
		Разом із тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. 
		Частиною 4 статті 32 Конституції України  передбачено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Відповідно до частини 1 статті 94 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа має право на недоторканність її  ділової  репутації. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до  глави 3  цього Кодексу.
		Пленум Верховного Суду України в пункті 1 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснив судам, що беручи до уваги положення статей  32,  34 Конституції України, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
		У пункті 15 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України судам також роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
		Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.
		Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
		Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) і статті 4 ГПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу.
		Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.
		Частиною 1 статті 13 ЦК України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
		Особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.  
		Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві.
		До спеціальних способів захисту відносяться, зокрема, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь (стаття 277 ЦК України, стаття 43 Закону України «Про медіа»).
		Відповідно до частини 1 статті 43 Закону України «Про медіа» особа, яка вважає, що суб`єктом у сфері аудіовізуальних, друкованих або онлайн-медіа щодо неї було поширено відомості, які не відповідають дійсності (викладені неповно чи неточно) та принижують її честь, гідність чи ділову репутацію, має право вимагати спростування недостовірної інформації або реалізації права на відповідь.
		Відтак, враховуючи вищевикладене, згідно зі статтями 94, 277 ЦК України, статтею 43 Закону України «Про медіа» фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		У постанові судової колегії Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі №640/1905/19 Верховний Суд вказав, що застосування такого способу захисту, як видалення інформації з інтернет-сайту відповідача не тільки не переслідує основну мету спростування - повідомлення про недостовірність поширеної інформації, але й глибоко суперечить конституційному праву на свободу своїх поглядів та переконань, а тому використання його в даному випадку є надмірним і недопустимим.
		У постанові від 14 липня 2021 року Верховного Суду у справі № 757/14418/20-ц міститься висновок про те, що такий спосіб судового захисту, як вилучення інформації, не відповідає змісту позовних вимог і по суті є цензурою діяльності щодо певної особи. Що співпадає з позицією Європейського Суду з прав людини, викладеною у рішенні від 16 липня 2013 року у справі «Wegrzynowski and Smolczewski проти Польщі» (заява № 33846/07): роль судових органів не полягала в переписуванні подій через винесення остаточних судових рішень і ухвалення постанов про видалення з публічного домену всіх слідів публікації, які могли бути знайдені в минулому, для того, щоб визнати необґрунтованим заплямування репутації окремих осіб. Більш того, законний інтерес суспільства в питанні доступу до публічних Інтернет-архівів преси захищається статтею 10 Конвенції.
		Таким чином, вимога позивача (викладена у пункті 4 прохальної частини позовної заяви) про зобов`язання відповідача видалити з веб-сайту Lb.ua(https://lb.ua/), що належить останньому, статтю під назвою: « Як російський бізнесмен ОСОБА_2 заробляє на українському зерні» є не належним способом захисту, суперечить положенням статті 4 Закону України «Про медіа», оскільки є вимогою про цензуру, а тому задоволенню не підлягає.
		Суд зазначає, що належними відповідачами у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. 
		Враховуючи положення статті 48 ГПК України суд не має право самостійно, без відповідного клопотання позивача, вирішити питання щодо складу відповідачів у справі (залучити до участі у справі іншого співвідповідача). 
		Позивачем, не зважаючи на заперечення відповідача з приводу суб`єктного складу учасників цієї справи, та при вирішенні цього питання судом у підготовчому засіданні, відповідного клопотання про залучення співвідповідачем - автора спірної статті журналіста Олега Дорожовця подано не було.
		Частинами 2, 3 статті 13 ЦК України передбачено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
		Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
		Відповідно до частини 3 статті 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень  частин другої - п`ятої статті 13  цього Кодексу.
		Не залучення позивачем повного складу осіб, які повинні бути належними відповідачами у цій справі з огляду на предмет спору та обраний позивачем спосіб захисту, без можливості суду самостійно вчинити вказану дію, є формою зловживання правом і окремою підставою для відмови у позові відповідно до положень частини 3 статті 16 ЦК України.
		У пункті 2 прохальної частини позовної заяви позивач просить суд визнати недостовірними та такими, що порушують особисте немайнове право на недоторканість ділової репутації позивача, у публікації (статті) під назвою: «Як російський бізнесмен ОСОБА_2 заробляє на українському зерні», наступні висловлювання:
		- «За останні п`ять років українська компанія «Грейн Пауер» вивезла за кордон зерна на 650 млн USD. Основними покупцями цього товару були швейцарська компанія «Orsett Trading S.A.» і кіпрська «Orsett Trading Limited». Усі три юрособи опосередковано контролює російський бізнесмен Олександр Натанович Рапопорт, котрий уже кілька років поспіль входить до десятки найбільших зернотрейдерів РФ.»;
		- «На сайті Європейської бізнес-асоціації прямим текстом сказано про спорідненість «Грейн Пауер» і швейцарської компанії «Orsett Trading S.A.».»;
		- «На повну сателітну залежність від «Orsett Trading S.A.» вказують і звітні документи ТОВ «Грейн Пауер», оприлюднені на корпоративному сайті.»;
		- «У фінансовій звітності «Грейн Пауер» спостерігаємо ще таку закономірність: із велетенськими сумами доходів (3- 4 млрд грн на рік у 2019- 2021 рр.) компанія, проте, ні разу не була прибутковою. Це наштовхує на версію, що основна маржа від продажу українського зерна осідала на рахунках її закордонних патронів.»;
		- «Після півтора року повномасштабного вторгнення РФ в Україну компанії з виразними російськими зв`язками заробляють гроші в українському АПК. Зокрема, ТОВ «Грейн Пауер» володіє ще й елеватором з потужностями одноразового зберігання на 45 тис. т зернових у Дніпропетровській обл. біля Павлограда. Він перебуває на балансі дочірнього підприємства «Грейн Тех Агро». При цьому «Orsett Trading S.A.» регулярно отримує агропродукцію і з Росії, і з України. А «Грейн Пауер» регулярно одержує відшкодування ПДВ з держбюджету. Свіжішими цифрами, на жаль, не володіємо, але у квітні 2023-го сума таких відшкодувань становила, до прикладу, 3 млн 229 тис. грн.».
		Даючи оцінку цим висловлюванням ( їх змісту), судом враховано наступне.
		Виходячи із положень статей 13, 74 ГПК України обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього порушено його особисті немайнові права.
		Разом з тим, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суд повинені визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		Так, згідно з частиною 1 статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
		Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості (абзац 1 частини 2 статті 30 Закону України «Про інформацію»).
		Відповідно до абзацу другого частини 2 статті 30 Закону України «Про інформацію» якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому медіа з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. 
		Пунктом 8 частини 6 статті 43 Закону України «Про медіа» передбачено, що суб`єкт у сфері аудіовізуальних, друкованих або онлайн-медіа має право відмовити в поширенні спростування або відповіді у випадку якщо поширена інформація не стосується заявника.
		Відповідно до підпунктів 1-3 частини 7 статті 43 Закону України «Про медіа» крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті, суб`єкт у сфері аудіовізуальних, друкованих або онлайн-медіа має право відмовити в поширенні спростування з наданням обґрунтованої письмової відповіді, якщо:
		1) поширена інформація є оціночними судженнями або він має достатні докази того, що поширена ним інформація відповідає дійсності, достатньо повно та точно відображає факти, про які йдеться;
		2) поширена інформація є дослівним або у переказі без спотворення суті відтворенням публічних виступів або повідомлень, публічної інформації державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб;
		3) поширена інформація є дослівним відтворенням матеріалів, поширених іншим зареєстрованим медіа або медіа, щодо якого не існує вимог обов`язкової реєстрації, за наявності інформації про осіб, що здійснюють редакційний контроль, їх місцезнаходження та діючі контакти з посиланням на таке медіа.
		Крім того, відповідно до частини 2 статті 302 ЦК України фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов`язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування. При цьому фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов`язана робити посилання на таке джерело.
		Зі змісту спірної статті вбачається, що викладені в ній висновки автором зроблені на підставі аналізу інформації у т.ч. з офіційних публічних джерел, посилання на які містяться у самій статті.
		Так, зі змісту спірної статті убачається, що її автор - журналіст Олег Дорожовець інформацію про позивача, зокрема, щодо його власника та кінцевого бенефіціара - ОСОБА_1 - узяв із сайту Опендатабот із посилання на цей сайт (https://opendatabot.ua/c/40427580). Вказаний сайт відображає публічну інформацію із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
		У статті журналіст зазначає, що: «Натомість двоюрідний брат Андрія й ОСОБА_2 - ОСОБА_3 Рапопорт - з травня 2023 року фігурує в держреєстрах єдиним засновником і кінцевим бенефіціаром українського  ТОВ «Грейн Пауер».».
		Інформація про обсяги торгівлі зерном відповідачем за п`ять років (до 2023 року - року написання статті) узята журналістом із Інтернет-сайту самого позивача: https://grainpower.ua/ у вигляді інфографіки на титульній сторінці сайту.
		Крім того, у статті журналіст робить посилання на відомості оприлюднені під час судового спору  між ТОВ «Грейн Пауер» і ДПС України у 2021 році, із посиланням журналіста на відповідне джерело: https://youcontrol.com.ua/catalog/court-document/100406069/ (рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.10.2021 у справі № 640/8351/21).
		Із консолідованої звітності позивача, яка є на цьому ж сайті, слідує, що 100%  продукції компанії відправляє на експорт, а також, що упродовж зазначених вище років головним покупцем продукції позивача була швейцарська компанія «Orsett Trading S.A.». 
		Про відносини позивача із кіпрською компанією «Orsett Trading Limited» слідують дані сайту Importgenius, який веде базу міжнародних митних декларацій (https://fr.importgenius.com/ukraine/buyers/orsett-trading-limited). 
		Журналіст у спірній статті, вказуючи про спорідненість (сателітну залежність) зазначених компаній і позивача, робить посилання на сайти Європейської бізнес-асоціації (https://lb.ua/economics/2023/08/30/572114_yak_rosiyskiy_biznesmen_oleksandr.html) та вищевказаний корпоративний сайт позивача.
		Зокрема, у статті вказується: «На повну сателітну залежність від  «Orsett Trading S.A.»  вказують і звітні документи ТОВ «Грейн Пауер», оприлюднені на корпоративному сайті. У звіті за підсумками 2021 р. читаємо: «Очікується, що основними джерелами фінансування будуть банківські кредити та передоплата, отримана від «Orsett Trading S.A.». На той момент компанія мала дві відкриті кредитні лінії - в Альфа Банку (на 97,5 млн грн) та безпосередньо від  «Orsett Trading S.A.» (майже на 23 млн грн). При цьому гарантом альфабанківського кредиту виступала також швейцарська компанія. Зі звіту за 2022 рік дізнаємося, що  «Orsett Trading S.A.» надала компанії «Грейн Пауер» авансів на 537,7 млн грн станом на 31.12.22, а рік перед тим - узагалі майже на 1 мільярд гривень. При тому у 2021 році авансів від інших партнерів узагалі не надходило. У 2022-му були невеликі надходження від нідерландської «Viterra B.V.» і «Futura Commodity DMCC» з ОАЕ, але їхній сумарний обсяг у 10 разів менший, ніж фінансування від швейцарців».
		Вказуючи про зв`язок вище вказаних компаній (у т.ч. і позивача) із ОСОБА_2 , журналістом в статті наводяться факти, які підтверджують зв`язок номінальних власників цих компаній з ОСОБА_2 , взяті, зокрема, із витягів з російських реєстрів, згідно з якими Orsett Trading Limited з 27.10.2016 по 09.02.2023 була засновником Таганрозького судноремонтного заводу в РФ (ООО «ТСРЗ»). Надалі у реєстрі засновником її замінило російське ТОВ «Рэвард Инвест», засновником якого є ОСОБА_2 . Із 10.02.2024 ця ж компанія де-юре є засновником ООО «Зерно-Трейд», одного з найбільших експортерів зерна з Росії. Про це робиться посилання у статті на відповідні витяги (наведені їх скріншоти) та на цьому ж наголошує і відповідач у своєму відзиві.
		Заявляючи про підконтрольність ОСОБА_2 компанії «Orsett Trading Limited», журналіст робить посилання у статті на витяги з кіпрського та французького реєстрів компаній, наводить фрагмент публікації у бельгійській діловій газеті DeTijd (ttps://efiling.drcor.mcit.gov.cy/DrcorPublic/SearchResults.aspx?name=%25&number=341933&searchtype=optStartMatch&index=1&lang=EN&tname=%25&AU; https://efiling.drcor.mcit.gov.cy/DrcorPublic/SearchResults.aspx?name=MARCONY+HOLDINGS+LIMITED&number=%25&searchtype=optStartMatch&inde; https://www.pappers.fr/entreprise/olivula-878600634).
		У спірній статті журналістом також зроблено посилання на інтерв`ю колишнього партнера ОСОБА_2 . ОСОБА_6 у 2018 році авторитетному діловому агентству Bloomberg (https://www.bloomberg.com/news/articles/2018-11-28/former-glencore-executive-vaults-cargill-in-russian-wheat-trade): «Колишній партнер ОСОБА_2 ОСОБА_6 у 2018 році дав  інтерв`ю агентству Bloomberg, в якому назвав російську «Зерно-Трейд» і швейцарську «Orsett Trading S.A.» сестринськими компаніями. Він також підтвердив, що в них є інтереси в Україні. У  linkedin-профілі ОСОБА_6   обидві компанії так і відображені - як одне ціле - через слеш (ZernoTrade/Orsett Trading SA). Таке поєднання зустрічаємо і в  профілі ОСОБА_8 , менеджера з логістики обох компаній».  
		За відомостями міжнародної правової фундації GLEIF, Orsett Trading S.A. (Швейцарія) була дочірньою структурою «Orsett Trading Limited» (Кіпр) (лінк: https://search.gleif.org/#/record/549300ZV3PBRY4LYJR19).
		На підставі цих фактів журналістом і було зроблено у спірній статті висновок про підконтрольність Orsett Trading S.A. ОСОБА_2 на момент публікації статті.
		Про економічну залежність позивача від компанії «Orsett Trading S.A.», яка у свою чергу пов`язана з ОСОБА_2 , про що описано вище, наведено у вищевказаному консолідованому звіті позивача за 2021-2023 роки (роздруківки звітів позивача із веб-сайту останнього долучені до справи).
		Висловлювання «Це наштовхує на версію, що основна маржа від продажу українського зерна осідала на рахунках її закордонних патронів.» є оціночним судженням автора, на що вказує і експерт у наданому позивачем висновку № 843/24 від 30.01.2025.
		Висловлювання «ТОВ «Грейн Пауер» володіє ще й елеватором з потужностями одноразового зберігання на 45 тис. т зернових у Дніпропетровській обл. біля Павлограда. Він перебуває на балансі дочірнього підприємства «Грейн Тех Агро». При цьому «Orsett Trading S.A.» регулярно отримує агропродукцію і з Росії, і з України. А «Грейн Пауер» регулярно одержує відшкодування ПДВ з держбюджету. Свіжішими цифрами, на жаль, не володіємо, але у квітні 2023-го сума таких відшкодувань становила, до прикладу, 3 млн 229 тис. грн.» включає фактичні дані про володіння елеватором, про отримання відшкодування ПДВ з держбюджету, і не є негативною інформацією, яка порушує ділову репутацію позивача.
		Крім того, на сайті позивача є інформація про елеватор, що свідчить про достовірність інформації (https://grainpower.ua/elevaror-uk/), а відшкодування ПДВ не заперечується позивачем у позові. 
		Отримання агропродукції «Orsett Trading S.A.» із Росії, і із України не стосується позивача, а отже не може порушити його ділову репутацію.
		У статті немає твердження, що після 24.02.2022 швейцарська компанія «Orsett Trading S.A.» має відносини із суб`єктами РФ. У статті сказано, що основними покупцями продукції російської компанії «Зерно-Трейд», кінцевим бенефіціаром яких є громадянин рф ОСОБА_2 , були закордонні компанії, у назвах яких фігурує слово Orsett.
		Згідно з міжнародною митною статистикою, до початку 2022 року це була компанія Orsett Trading S.A.», у 2022-2024 рр. - компанія Orsett Trading Limited. (див лінк:https://www.trademo.com/companies/llc-zerno-trade/44229521). 
		Інформація про отримання позивачем доходу (заробітку) в українському АПК є достовірною, підтвердженою фінансовою звітністю, наданою як позивачем, так і відповідачем.
		Частина висловлювання про «виразні російські зв`язки» є оціночним судженням автора, що має фактологічне підгрунтя, яке базується на інформації вказаній у зазначених вище офіційних джерелах.
		У пунктах 37-41 рішення від 23 березня 2023 року у справі «Удовиченко проти України» (CASE OF UDOVYCHENKO v. UKRAINE) (Заява № 46396/14) Європейський суд з прав людини нагадав, що свобода вираження поглядів є однією з основоположних засад демократичного суспільства. А також визначив, що для того, аби втручання в право на свободу вираження поглядів було пропорційним законній меті захисту репутації інших осіб, необхідним елементом є існування об`єктивного зв`язку між оскаржуваним твердженням та особою, яка подала позов про захист честі та гідності. Простих особистих припущень чи суб`єктивного сприйняття публікації як наклепу недостатньо, аби встановити, що відповідна особа безпосередньо постраждала від публікації. В обставинах конкретної справи має існувати щось, аби змусити пересічного читача відчути, що твердження безпосередньо стосується конкретного позивача, або що він або вона були піддані критиці (див., серед інших джерел, рішення у справі «Куніцина проти Росії» (Kunitsyna v. Russia), заява № 9406/05, пункти 42 і 43, від 13 грудня 2016 року).
		Щодо долученого позивачем до позовної заяви Висновку експерта № 843/24 від 30.01.2025, суд зазначає наступне.
		Відповідно до статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими  статтею 86  цього Кодексу. 
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (стаття 86 ГПК України).
		Надавши оцінку вказаному Висновку експерта з огляду на предмет спору (ті висловлювання, які вказані позивачем у прохальній частині позовної заяви, що позивач просить суд визнати як такі, що мітять недостовірну інформацію, яка порушує особисте немайнове право на недоторканість ділової репутації позивача) і предмет доказування, окремо та разом із усіма зібраними у справі доказами в цілому, з урахуванням положень статті 79 ГПК України щодо вірогідності цього доказу в порівняні із іншими доказами, суд, відповідно до свого внутрішнього переконання, дійшов висновку про те, що цей Висновок експерта не доводить недостовірність оспорюваної інформації відносно позивача, та встановлені вище судом обставини.
		Відтак, за встановлених судом обставин, позивач не довів суду належними, допустимими та достовірними доказами, з огляду на більшу вірогідність, факт того, що у спірній публікації оспорювані висловлювання, які стосуються позивача, не відповідають дійсності та порочать ділову репутацію саме позивача.
		Також позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що інформація, яка поширена у зазначеній в позові публікації, або власна оцінка позивача інформації, поширеної у цій публікації, порушує будь-яким чином його особисті немайнові права, що така інформація завдає будь-якої шкоди відповідним його немайновим благам, зокрема, його діловій репутації.
		Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Позивачем, у супереч вимогам статей 13, 74 ГПК України, належними засобами доказування не доведено суду своїх позовних вимог, а також не спростовано обставин на які посилається відповідач на обґрунтування своїх заперечень на позов.
		Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем позовних вимог.
		Інші доводи сторін, наведені у наданих суду заявах по суті справи, письмових та усних поясненнях, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні спору не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
		Судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на позивача та йому не відшкодовуються.
		Керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У позові відмовити повністю.
		 
		Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257  ГПК України.
		 
		Повне рішення складено 01.05.2025.
		 
		Суддя                                                                                                        Р.Б. Сташків

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...